Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/18670/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; плати за землю.
Надіслано судом: 20.03.2024. Зареєстровано: 21.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2024.
Дата набрання законної сили: 20.03.2024
Номер судового провадження: К/990/5485/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 200/18670/21
		адміністративне провадження № К/990/5485/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Пасічник С.С.,  Гончарової І.А., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року (судді: Блохін А.А. (головуючий), Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.) у справі № 200/18670/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		1. ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 46215-1305 від 12.05.2017, № 76908-1305-2655 від 27.04.2018, № 152568-1305-2615 від 26.04.2019, № 237604-3313-2615 від 25.06.2020.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 46215-1305 від 12.05.2017, № 76908-1305-2655 від 27.04.2018,               № 152568-1305-2615 від 26.04.2019, № 237604-3313-2615 від 25.06.2020.
		3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у м. Києві 25 грудня 2023  року подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 200/18670/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
		4. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року повернуто апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 200/18670/21. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що документів визначених законодавством, які б засвідчували право представника звертатися до суду від імені скаржника, як у порядку представництва (довіреності) у справі незначної складності (малозначної справи), так і у порядку самопредставництва (закону, статуту, положення, трудового договору/контракту), надано не було, а також не зазначено посадове становище особи представника.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		6. У касаційній скарзі контролюючий орган посилається на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що при поданні апеляційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі       № 200/18670/21 за підписом ОСОБА_2 у порядку самопредставництва ГУ ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, було додано на підтвердження його повноважень відомості з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містять інформацію щодо прізвищ, ім`я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, зокрема, у зазначено переліку осіб міститься інформація і про повноваження цієї особи.
		Крім того, відповідач зазначає, що витяг з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (позовну заяву та/або апеляційну скаргу), як таку, яка може вчиняти дії від імені відповідного суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень. Зазначене відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: від 16 вересня 2021 року у справі № 280/8728/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 160/9003/21, від 04 серпня 2022 року у справі № 640/12628/21.
		7. Позивачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.
		8. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		9. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Також, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
		Так, відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено та зазначено, що апеляційну скаргу від імені відповідача підписано представником Кирилом Гайовим, який на підтвердження своїх повноважень, зокрема додав до матеріалів скарги копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до вказаної виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє у судах України без окремого доручення керівника з правом підпису процесуальних документів, посвідчення копій документів) - представник.
		Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
		Відповідно до частини першої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
		Згідно зі змістом частини першої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При цьому, документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 59 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Таким чином, вказаними положеннями чинного процесуального законодавства встановлено можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.
		Згідно з положеннями пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу.
		Частинами другою та третьою статті 21-1 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.
		Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
		За змістом пункту  41.5 статті 41 Податкового кодексу України повноваження і функції контролюючих органів, зокрема, податкових органів, визначаються цим Кодексом та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві).
		Пунктом 2 постанови № 893 передбачено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
		Згідно з наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), зокрема і  Головне управління ДПС у м. Києві.
		Відповідно до Наказу Державної податкової служби від 8 жовтня 2020 року № 556 «Про ліквідацію територіальних органів ДПС», ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби України.
		На виконання та з дотриманням вимог вказаних наказів Державної податкової служби України Головним управлінням ДПС у м. Києві 13 жовтня 2020 року видано наказ №1-л «Про ліквідацію Головного управління ДПС у м. Києві».
		Згідно пункту 1 Положення про Головне управління ДПС м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643, Головне управління ДПС у м.  Києві є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби України на території м.  Києва. Головне управління ДПС м. Києві є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління  ДПС у м.  Києві (ЄДРПОУ 43141267). 
		У наказі Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року № 755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» визначено розпочати з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами Державної податкової служби України, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» повноважень та функцій територіальних органів Державної податкової служби України, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893 (пункт 1).
		Отже, ГУ ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним без статусу юридичної особи на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території міста Києва.
		З наявних у справі матеріалів ГУ ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011) подало апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 200/18670/21. Вказану апеляційну скаргу підписано представником ГУ ДПС у м. Києві Кирилом Гайовим, який за висновком суду апеляційної інстанції не має відповідних повноважень на представництво ГУ ДПС у м. Києві (діяти від імені відповідача).
		Так, на підтвердження своїх повноважень представником відповідача було надано суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної податкової служби України, яка має ідентифікаційний код в реєстрі: 43005393.
		Згідно наданого витягу Гайовий Кирило Дмитрович має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг) - представник.
		Таким чином, оскільки апеляційна скарга подана від імені ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, а також з урахуванням того, що Державною податковою службою України, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надано право Гайовому К.Д. брати участь у судовому процесі в порядку самопредставництва ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що апеляційну скаргу було підписано особою, яка не має право її підписувати, а також, що Гайовим К.Д. не було надано до суду апеляційної інстанції достатніх документів, на підтвердження повноважень діяти від імені відповідача.
		Колегія суддів звертає увагу, що така правова позиція є сформованою, сталою та послідовною у практиці Верховного Суду та зазначена, зокрема у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі № 640/12628/21.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що подібне питання було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом, який, зокрема, у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 280/6557/20, від 9 вересня 2021 року у справі № 200/11717/20-а дійшов висновку, що дія  статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України  не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми вказаного  Кодексу  також не вимагають додавання документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника чи іншої особи у випадку самопредставництва юридичної особи. Більш того, правом підпису апеляційної скарги, поданої юридичною особою, суб`єктом владних повноважень, який не є юридичною особою, наділений керівник, уповноважений член виконавчого органу або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження.
		Так, у вищенаведних постановах Верховний Суд, серед іншого, звернув увагу, що: згідно з відомостями у державному реєстрі, особа, яка підписала апеляційну скаргу, має повноваження вчиняти дії від імені суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, суд дійшов висновку, що такі відомості на підтвердження повноважень підписанта є достатнім та належним доказом; вказана інформація є доступною і, у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності особи, яка підписала апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом про отримання відомостей з державного реєстру на офіційному сайті Міністерства юстиції України.
		Про те, що витяг з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (позовну заяву та/або апеляційну скаргу), як таку, яка може вчиняти дії від імені суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень зазначав Верховний Суд і у постановах від 16 вересня 2021 року у справі № 280/8728/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 160/9003/21.
		При цьому, слід зауважити, що у вказаній постанові від 4 серпня 2022 року у справі № 640/12628/21 Верховний Суд також зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
		Відступу від зазначених висновків Верховного Суду в порядку, визначеному  статтею 346 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено не було.
		За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 200/18670/21 не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Крім того, вказані обставини у сукупності свідчать, що в даному конкретному випадку в діях апелянта немає ознак зловживання ним процесуальними правами та обов`язками.
		У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, допущено непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
		Відтак доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		10. Відповідно до частини першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		11. За обставин, що склались у цій справі та з огляду на завдання адміністративного судочинства, у тому числі і щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, визначені статтями 2, 13 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи положення статей 55, 57, 59, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку, що Перший апеляційний адміністративний суд при постановленні ухвали від 25 січня 2024 року порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		12. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		13. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		14. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).
		15. Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити.
		Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі                    № 200/18670/21 скасувати.
		Справу № 200/18670/21 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник   І.А. Гончарова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...