Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/6720/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2024. Зареєстровано: 22.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/554/62/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023170420001665

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 21.03.2024Справа № 554/6720/23 Провадження № 1-кп/554/62/2024
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 березня 2024 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі  ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		представника потерпілої  адвоката ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Полтаві кримінальне провадження №12023170420001665 від 02.06.2023 за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Містки Сватівського району Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,-
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним    
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2022 № 77-РС ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 107 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_3 .
		Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 01.11.2022 № 209 ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини.
		Відповідно до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу призваним під час мобілізації.
		Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
		У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV (зі змінами), ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХІУ, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
		Проте солдат ОСОБА_4 02червня 2023року,близько 12.50год.,з метоюнезаконного збагаченняза рахунокчужого майна,прийшов домагазину продажубувших укористуванні мобільнихтелефонів «Dmitriy device», за адресою АДРЕСА_2 , який належить потерпілій ФОП « ОСОБА_7 », в якому для отримання відкритого доступу до мобільного телефону та його подальшого заволодіння, став вдавати перед останньою покупця.
		Діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні вказаного магазину, у той момент коли ОСОБА_7 готувала обраний ним мобільний телефон для продажу, незважаючи на те, що вона мала явні ознаки вагітності (36 тижнів), дістав із сумки заздалегідь заготовлену металеву частину сокири та для подолання опору потерпілої та усунення перешкод у заволодінні мобільним телефоном, з достатньою силою завдав тупою частиною цієї сокири два удари в ліву частину голови ОСОБА_7 , чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани та припухання м`яких тканин голови зліва, які могли утворитися від 1-2 х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могла бути, в тому числі і металева частина сокири, кваліфікуються лише у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я відповідно до п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р)
		Подолавши за допомогою насильства небезпечного для життя та здоров`я опір потерпілої, ОСОБА_4 забрав у ОСОБА_7 з рук мобільний телефон «ІPhone 11» ІМЕЙ НОМЕР_4 , вартістю 13500 гривень, з яким відразу з місця події втік та розпорядився мобільним телефоном на власний розсуд, заставивши його під заставу до ПТ «Ломбард» Перший» «Мікрофінанс» І компанія» по АДРЕСА_3 , чим спричинив потерпілій матеріальний збиток на вказану суму.
		 
		Кваліфікація дій обвинуваченого судом
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		Допитаний в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. 
		 
		Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вину обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України вважає повністю доведеною, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.
		 
		Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначити покарання у виді десяти років позбавлення волі.
		 
		Обвинувачений зазначив, що щиро розкаявся у вчиненному, хоче вибачитись перед потерпілою та просив його суворо не карати призначивши мінімальне покарання. Цивільний позов визнав частково, просив зменшити суму відшкодування.
		 
		Захисник обвинуваченого при призначенні покарання просила врахувати щире каяття обвинуваченого, та призначити мінімальне покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Цивільний позов просила задовольнити частково, при визначенні суми відшкодування моральної шкоди покладалась на розсуд суду.
		 
		Представник потерпілої просила призначити покарання обвинуваченому найсуворіше покарання, цивільний позов підтримала у повному обсязі.
		 
		Потерпіла в судове засідання не з`явилась, надала заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутність. Цивільний позов підтримала у повному обсязі. При призначення покарання просила врахувати, що ОСОБА_4 вчинив злочин проти вагітної жінки, у нього відсутнє каяття, оскільки його вибачення були не щирими і озвучені лише за вимогою його адвоката. Просила призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі.
		    
		Мотиви призначення покарання
		При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65  67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
		 
		Так, суд враховує характер та ступінь тяжкості злочину, який, згідно ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких, являє підвищену суспільну небезпеку, оскільки вчинений відносно вагітної жінки з особливою зухвалістю та зневагою.
		 
		Суд вважає помилковим посилання сторони захисту на щире розкаяння обвинуваченого, оскільки таке не підтвердилося під час судового розгляду.
		 
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		 
		Подібні правові висновки викладені у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 643/13256/17, які суд враховує у цій справі.
		 
		Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 559/1037/16-к.
		 
		Суд враховує, що обвинувачений під час судового розгляду свою вину визнав, однак не продемонстрував жодного співчуття до потерпілої, не проявив усвідомлення суспільної небезпеки і справжнього щирого жалю з приводу вчиненого, не висловив осуду своєї поведінки, завданої шкоди потерпілій жодним чином не відшкодував. Під час надання показань обвинувачений виправдовував застосування насильства поведінкою самої потерпілої, тим самим перекладаючи на неї вину за свій кримінальний проступок, спонукав її до висловлення суду відмови від обвинувачення, чим підтвердив своє небажання нести відповідальність за свою поведінку. Вказане свідчить про відсутність щирого розкаяння обвинуваченого.
		 
		З огляду на вищевикладене, заява обвинуваченого у судових дебатах і в останньому слові про розкаяння є формальним твердженням з метою применшення міри своєї відповідальності, а не щирим ставленням до своїх дій.
		 
		Отже, обставин, які пом`якшують покарання, як в обвинувальному акті та і під час судового розгляду не встановлено. 
		 
		Разом із тим, як встановлено під час судового розгляду справи, ОСОБА_4 не міг бути необізнаним та не помітити, що потерпіла ОСОБА_7 була вагітною, оскільки вона перебувала на дев`ятому місяці вагітності та мала досить виражені ознаки вагітності. Крім того, ОСОБА_4 під час допиту в судовому засіданні не заперечував, що помітив вагітність потерпілої.
		 
		Таким чином, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності.
		 
		Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на момент вчинення злочину ніс військову службу, має постійне місце реєстрації, під наглядом у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. 
		 
		Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 62 від 01.02.2024 року ОСОБА_4 на час вчинення злочину і на даний час міг і може повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		 
		Вищевстановлені обставини та дані, що характеризують особу обвинуваченого, ступінь тяжкості злочину, яка визначається не тільки положеннями ст. 12 КК України, виходячи з формального критерію виду і розміру покарання, а й фактичними обставинами справи, при яких було скоєно злочин, дають суду підстави прийти до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства, тому суд вважає за необхідне і достатнє призначити йому покарання, передбачене санкцією ч.4 ст. 187 КК України, у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		 
		На думку суду таке покарання цілком узгоджується з нормою ч. 2 ст. 50 КК України, адже покарання має на меті також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		 
		Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимогст.75 КК України, або ж застосуванняст.69 КК України, чи нормст.69-1 КК Українидо обвинуваченого суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
		 
		Вирішення цивільного позову
		Судом прийнятий до спільного розгляду цивільний позов ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
		 
		У позові потерпіла просила стягнути з обвинуваченого 500 000 гривень моральної шкоди та 7000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Згідно ч.ч.1,5ст.128КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		Відповідно до ч. 1ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
		 
		За змістом ч.ч.1, 2ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		Моральну шкодупотерпілою вмотивованотим,що діямиобвинуваченого їйбуло завдано моральних та фізичних страждань, які спричинили негативні зміни в житті. В момент нападу вона відчула сильних страх, а внаслідок удару по голові сильний біль, запаморочення. Вона була вагітна і її охопив страх за життя дитини. Через 16 днів після нападу вона народила сина. Виявилося, що дитина має над лівим вушком почервоніння схоже на слід від удару, який міг утворитися внаслідок подій 02 червня 2023 року через падіння, в той час коли ОСОБА_4 вибігав на вулицю, та, долаючи її опір, штовхнув її, внаслідок чого вона впала на спину, на кафельну підлогу. Як до пологів, а більше після народження дитини, у неї виникли порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, хвилювання за стан здоров`я дитини. Такими значними психоемоційними навантаженнями та переживаннями порушений її нормальний, звичний спосіб життя. Радість від народження дитини затьмарює страх за його здоров`я у майбутньому.
		 
		Стаття 3 Конституції Українивизначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 
		 
		Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).
		 
		Визначаючи розмірвідшкодування моральноїшкоди,суд,з оглядуна фактичніобставини справи,характер,глибину моральнихі фізичнихстраждань тапереживань потерпілої,керуючись вимогамирозумності,виваженості тасправедливості,оцінює завдануморальну шкодупотерпілій врозмірі 500000гривень. Саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілої за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення потреб її потреб і не призведе до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.
		 
		Крім того, порядок відшкодування витрат на правову допомогу передбачений положеннями ст.ст.118,120,124 КПК України.
		 
		Положеннями ч.1ст.124 КПК Українипередбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		 
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 48 постанови № 10 Пленуму ВССУ від 17 січня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
		 
		Водночас ВС КАС упостанові від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19дійшов висновку: якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим. Оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.
		 
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		Представником потерпілого  адвокатом ОСОБА_6 до закінчення судових дебатів, надано суду клопотання про стягнення витрат за правову допомогу до якого долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 26.07.2023 року в якому визначений розмір оплати за послуги 7000 гривень; копію квитанції про сплату ОСОБА_8 7000 гривень, акт виконаних робіт з переліком проведених робіт.
		 
		Отже, розмір витрат на правову допомогу в сумі 7000 гривень є обґрунтованим, співмірним, враховуючи складність справи та час витрачений адвокатом, а тому підлягають стягненню з обвинуваченого.
		 
		Мотиви інших рішень 
		Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		 
		Таким чином витрати на залучення експертів в сумі 956 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		 
		Питання речових доказів вирішити в порядкуст. 100 КПК України.
		 
		Керуючись статтями 127, 128, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд,
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначити йому покарання виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		 
		Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з 21.03.2024 року.
		 
		На підставіч.5ст.72ККУкраїни зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення по даній справі з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, за період часу з дня затримання 02.06.2023 року по 21.03.2024 року.
		 
		До набрання вироком суду законної сили залишити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином  задовольнити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду, завдану злочином, в розмірі 500000 гривень та витрати за надану правничу допомогу у сумі 7000 гривень, а всього 507000 (п`ятсот сім тисяч) гривень.
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 956 гривень судових витрат на залучення експерта.
		 
		Долю речових доказів вирішити в порядкуст. 100 КПК України.
		 
		Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні. 
		 
		   Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...