Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 567/1408/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2024.
Дата набрання законної сили: 13.03.2024
Номер судового провадження: 61-13857ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова       
		Іменем України
		 
		13 березня 2024 року   
		м. Київ
		 
		справа № 567/1408/22
		провадження № 61-13857св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Дундар І. О., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року у складі судді Венгерчук А. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Шимків С. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія», товариство), Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (далі - ТОВ «Захід Агро»)про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
		Позов мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:004:0080, площею 4,6719 га, яка розташована на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області.
		10 березня 2014 року між нею та ТОВ «Захід Агро» укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендар набув право оренди земельної ділянки на строк 5 років. При цьому, умовами зазначеного договору можливість передачі земельної ділянки у суборенду не передбачалась.
		У серпні 2022 року з відомостей, одержаних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, їй стало відомо, що відносно належної їй земельної ділянки було зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Підставою для державної реєстрації державним реєстратором вказані: договір оренди землі від 10 березня 2014 року та додаткова угода від 21 вересня 2017 року, укладені нібито між ТОВ «Захід-Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та нею. Строк дії оренди ? 7 років з правом пролонгації.
		Між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право користування земельною ділянкою, належною їй, оскільки вказаної додаткової угоди щодо передачі земельної ділянки вона не підписувала, її умови не погоджувала та на укладення такої угоди нікого не уповноважувала, а тому вона є неукладеною. Наразі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується належною їй земельною ділянкою, чим порушує її право на користування та розпорядження належним їй майном.
		ОСОБА_1 просила суд:
		            скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний офіс» (далі - КП «Реєстраційний офіс») Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Власенка В. І., індексний номер рішення: 38841922 від 20 грудня 2017 року, номер запису про інше речове право: 7876991 від 28 листопада 2014 року про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:004:0080, площею 4,6719 га;
		зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:004:0080, площею 4,6719 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району - Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року, позов задоволено.
		Скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Власенка В. І., індексний номер рішення: 38841922 від 20 грудня 2017 року, номер запису про інше речове право: 7876991 від 28 листопада 2014 року про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:004:0080, площею 4,6719 га.
		Зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.
		Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 2480,40 грн судового збору.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з доводів позивача суд встановив, що додаткову угоду від 21 вересня 2017 року до договору оренди землі ОСОБА_1 не укладала та не підписувала, інших осіб не уповноважувала на її укладення та підписання, істотні та інші умови вказаної угоди з нею, як з власником земельної ділянки, не узгоджувались. Відповідач не спростував вказані доводи позивача та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування договірних правовідносин з позивачем, предметом яких є належна останній на праві власності земельна ділянка. При цьому ані відповідач, ані державний реєстратор не надали витребуваний судом оригінальний примірник спірного правочину та повідомили про його відсутність. Відповідач надав оригінал додаткової угоди від 21 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 квітня 2014 року, однак, як вбачається з інформаційної довідки, державну реєстрацію права оренди на належну позивачу земельну ділянку було проведено на підставі договору оренди землі від 10 березня 2014 року. На запит суду відповідач повідомив про те, що договір оренди землі від 01 квітня 2014 року відсутній. Таким чином, вжиті судом заходи щодо витребування оригінального примірника вказаного правочину виявилися безуспішними. Оскільки для проведення почеркознавчої експертизи документа необхідний його оригінал, який на вимогу суду не наданий, суд зробив висновок про неможливість проведення експертного дослідження у зв`язку з відсутністю об`єкта дослідження. 
		З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 21 вересня 2017 року.
		Відхиляючи доводи ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо існування орендних правовідносин у зв`язку зі сплатою на корись ОСОБА_1 орендної плати, суд вказав, що згідно з вимогами чинного законодавства договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, оскільки у разі вчинення таких дій договір не може бути зареєстрований у встановленому законом порядку. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Позивач стверджує про те, що додаткову угоду вона не підписувала та не укладала, а відтак саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення договору оренди землі.
		Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких ділянок. З урахуванням того, що відповідач не надав витребуваний судом оригінал договору оренди землі, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для визнання неукладеним договору оренди землі № б/н від 10 березня 2014 року щодо належної позивачці земельної ділянки. Встановивши, що спірна додаткова угода до договору оренди позивачем не підписувалася, тобто не є укладеною, власник земельних ділянок вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення правочину в мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.
		Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», які не ґрунтуються на укладених договорах оренди землі, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем.
		Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про недоведеність факту укладення додаткового договору до договору оренди земельної ділянки, оскільки ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не надала витребуваний судом оригінал договору оренди землі № б/н від 01 квітня 2014 року та додаткову угоду від 21 вересня 2017 року. Відсутність оригіналу спірної угоди унеможливила проведення в справі судової почеркознавчої експертизи, а тому та обставина, для з`ясування якої вона мала призначатись, ? непідписання оспорюваної угоди, визнається судом як встановлений факт. Висновки про те, що відсутність оригіналу договору оренди землі підтверджує доводи позивача про те, що такий договір не укладався, міститься у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 687/328/20 (провадження № 61-14532св21), від 17 січня 2022 року у справі № 687/358/20 (провадження № 61-8698св21), від 30 листопада 2022 року у справі № 687/182/20 (провадження № 61-4943св21).
		Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований. З таких же висновків виходила Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.37, 7.38 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). Колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних відносин висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, які знайшли своє подальше застосування в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц. З правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 15 січня 2021 року у справі №650/1331/18 видно, що при вирішенні того питання, чи вважається спірний договір укладеним у разі вчинення конклюдентних дій (сплати орендної плати), підлягають застосуванню висновки пунктів 7.38-7.39 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц і аргументи щодо досягнення волевиявлення сторони на укладення такого договору внаслідок отримання орендної плати визнано необґрунтованими. Від цього висновку Велика Палата Верховного Суду в справі №227/3760/19-ц не відступала, а зазначала (п. 6.38), що у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Між тим, саме визначений законодавством спеціальний порядок укладення та реєстрації договорів оренди землі, тобто встановлені законодавчі застереження, виключає можливість його укладення шляхом вчинення конклюдентних дій (через сплату орендної плати).
		Аргументи учасників справи
		21 вересня 2023 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі зазначало, що договір оренди від 10 березня 2014 року зі змінами, внесеними додатковою угодою від 21 вересня 2017 року, фактично виконувався, оскільки товариство використовувало земельну ділянку позивача, а позивач отримував орендну плату за користування належної йому земельною ділянкою, на підтвердження чого було надано відомості та платіжні доручення за період з 2018 року до 2021 року. При цьому позивач не заперечувала та не спростовувала доводів про отримання нею орендної плати. Наведене свідчить про наявність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваного договору та додаткової угоди, незважаючи на заперечення нею факту підписання додаткової угоди від 21 вересня 2017 року. Вказані договори фактично виконувались його сторонами, а тому такі правочини не можуть вважатись неукладеними. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими. Суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо неможливості визнання договору неукладеним у разі його часткового чи повного виконання.
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження справі.
		Вказано, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, який подає касаційну скаргу (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права ? пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 670/1088/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 192/1903/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду  від 26 жовтня 2022 року у справі 
		№ 227/3760/19-ц).
		Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня2023 року справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).
		Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року поновлено провадження у справі.
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:004:0080, площею 4,6719 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області.
		Державним реєстратором КП «Реєстраційний центр» Городищенської сільської ради Рівненської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 грудня 2017 року, індексний номер 38841922, зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем якої вказано ОСОБА_1 . Підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено додаткову угоду до договору оренди землі від 21 вересня 2017 року.
		Ухвалою суду від 11 листопада 2022 року, зокрема, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надати оригінали договору оренди та додаткової угоди щодо спірної земельної ділянки та оригінали підтверджуючих документів про виплату ОСОБА_1 орендної плати за 2017-2022 роки.
		Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 28 лютого 2023 року витребувано від управління забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради копію реєстраційної справи на спірну земельну ділянку та від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригінал договору оренди землі від 01 квітня 2014 року, укладений щодо належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки.
		Державний реєстратор виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області ухвалу суду про витребування доказів виконав частково та надав скан-копію реєстраційної справи на вказану земельну ділянку, разом з тим повідомив про відсутність в його розпорядженні оригіналу витребуваного судом договору.
		Позиція Верховного Суду
		Щодо позовних вимог  ОСОБА_1 до ТОВ «Захід Агро»
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
		Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).
		Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Як свідчить тлумачення статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником. Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року в справі № 321/1260/19 (провадження № 61-1297св22)).
		Тлумачення статей 512 - 522 ЦК України свідчить, що при заміні орендаря внаслідок відчуження права оренди недостатньо повідомлення орендодавця про заміну орендаря (стаття 516 ЦК України), з укладенням між первісним орендарем та новим орендарем договору (стаття 513 ЦК України), а є необхідним додержання вимог статті 520 ЦК України про згоду орендодавця (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року в справі № 190/1564/16-ц (провадження № 61-29456св18)). 
		У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення державного реєстратора від 20 грудня 2017 року про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки, зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку.
		Тому належним відповідачем за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами є ТОВ «Західна агровиробнича компанія». У зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Захід Агро» судам слід було відмовити з огляду на їх пред`явлення до неналежного відповідача. 
		Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Західна агровиробнича компанія»
		Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження 
		№ 61-2417сво19).
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)).
		Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження 
		№ 14-49цс22)).
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зроблено висновок, що: 
		«при заміні орендаря внаслідок відчуження права оренди недостатньо повідомлення орендодавця про заміну орендаря (стаття 516 ЦК України), з укладенням між первісним орендарем та новим орендарем договору (стаття 513 ЦК України), а є необхідним додержання вимог статті 520 ЦК України про згоду орендодавця.
		Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.
		Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		при зверненні із позовом ОСОБА_1 вказувала, що додаткову угоду до договору оренди землі вона не підписувала, її умови не погоджувала та на укладення вказаної угоди нікого не уповноважувала, а тому вважає її неукладеною. У зв`язку з чим просила скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» з одночасним припиненням такого права та зобов`язати повернути належну їй земельну ділянку;
		касаційний суд звертає увагу на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Тому позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки з одночасним припиненням такого права не є належним способом захисту порушеного права;
		ОСОБА_1  позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла, у зв`язку із цим відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію договору оренди землі та додаткової угоди до нього як неукладених. Аналогічно і доводи ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо обставин добросовісності орендодавця, яка отримувала орендну плату від відповідача, належить оцінювати за умови звернення орендодавця із належною вимогою. 
		За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо спірної земельної ділянки з одночасним припиненням такого права належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Тому вимога про повернення позивачу спірної земельної ділянку може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права її оренди у ТОВ «Західна агровиробнича компанія».
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Західна агровиробнича компанія»  належить стягнути судовий збір за подання апеляційної і касаційної скарги в сумі 7 260,16 грн (за подання апеляційної скарги сплачено 2 977,20 грн судового збору (а. с. 137), касаційної скарги - 4 282, 96 грн). 
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» задовольнити.
		Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Стягнути з ОСОБА_1  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» судові витрати на сплату судового збору в сумі 7 260,16 грн. 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Острозького районного суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     І. О. Дундар
		 
		Д. А. Гудима
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...