Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/5030/23-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2024. Зареєстровано: 22.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2024.
Дата набрання законної сили: 20.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/5030/23-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		I. РУХ СПРАВИ
		1.1. ОСОБА_1 (далі  позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі  відповідач), в якому просить: 
		- визнати протиправним та скасувати Рішення «Порубне-авто» НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.06.2023 про відмову в перетині державного України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 , прийняте помічником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - начальником кінологічного відділення капітаном ОСОБА_2 .
		1.2. Ухвалою суду 19.07.2023 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та повідомлено сторони про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		 
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		2.1. 25.06.2023 року помічником начальника відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3   начальником кінологічного відділення капітаном ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку  ОСОБА_3 .
		2.2. З указаним рішенням позивач не згідний, вважає його протиправними, що обумовило звернення до суду з цим позовом.
		 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН 
		 
		Аргументи позивача
		3.1. Згідно поданої до суду позовної заяви позиція позивача обґрунтовується наступним.
		3.2. Так, позивач вказує, що 25 червня 2023 року з метою перетину державного кордону України він разом із своїм тестем ОСОБА_4 (батьком його дружини) прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Порубне-авто» НОМЕР_2 прикордонний загін. Для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України надав: паспорт для виїзду за кордон, паспорт дружини, військовий квиток Серія НОМЕР_3 , свідоцтво про народження дружини серії НОМЕР_4 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , нотаріально засвідчену копію посвідчення інваліда І групи від 06.07.2007 Серія НОМЕР_6 , виданого довічно, а також оригінал вказаного посвідчення, витяг з реєстру територіальної громади №2023/000666331, виданий ОСОБА_4 , витяг з реєстру територіальної громади №2023/004416974, виданий ОСОБА_1 .
		3.3. Однак, рішенням помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - начальником кінологічного відділення капітаном ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16- річного віку від 25 червня 2023 року, у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання Державного кордону під час воєнного стану.
		3.4. Водночас наголошує, що абзац 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону України надає йому право для перетину державного кордону.
		2.5. Оскільки, згідно абзац 4 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону України, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю І чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з Інвалідністю І чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю І чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.
		3.6. Зазначає, що з наданих документів вбачається, що батько дружини є особою з інвалідністю І групи, ліквідатором наслідків на Чорнобильській АЕС І категорії. Згідно відповіді Управління соціального захисту населення Чортківської РВА Тернопільської області від 06.07.2023 №81/К-061/224-У-060 підтверджено факт видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 1 групи серії НОМЕР_6 .
		3.7. Окрім цього вказує, що частиною 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ передбачено підстави для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані. Згідно абзацу 11 цієї статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) Із числа осіб з інвалідністю І чи II групи (батько дружини - ОСОБА_4 є особою з інвалідністю І групи).
		3.8. Також зазначає, що відповідно до запису у військовому квитку (стор.26) він користуюся правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз. 3 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ (вчитель 1,3 ставки не підлягає призову під час мобілізації до 30.01.2024 року). Наведене дає підстави для висновку про те, що він у відповідності до абзацу 3 частини статті 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягаю призову на військову службу під час мобілізації. 
		3.9. Відтак, прибувши до пункту пропуску Порубне, він мав право на перетин Державного кордону України як особа, яка згідно пункту 21 Правил перетинання державного кордону здійснює супровід одного або обох батьків, на утриманні яких перебуває така особа з інвалідністю, дружини /чоловіка, повнолітніх сина/ доньки, їх дружини/ чоловіка (за наявності документів, що підтверджують родинні зв`язки та інвалідність).
		3.10. Враховуючи зазначене, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		 
		Аргументи відповідача
		 
		3.12. Згідно поданого до суду відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначає про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. В обґрунтування своєї позиції вказує наступне.
		3.13. Так зазначає, що 25.06.2023 року позивач прибув до міжнародному пункту пропуску для автомобільного сполучення «Порубне» з метою здійснити перетинання державного кордону на виїзд з України, оскільки вважає, що має право на такий перетин у зв`язку із супроводженням батька своєї дружини ОСОБА_4 , який належить до числа осіб з інвалідністю І групи для виїзду за межі України. Позивач вважає, що наявність у батька дружини інвалідності І групи, з підтверджуючими документами, дає йому право на безперешкодне перетинання державного кордону. Внаслідок чого, позивачу рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 - річного віку від 25.06.2023 відмовлено у зв`язку з тим, що на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року, Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року (зі змінами) «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», тимчасово обмежено у праві виїзду з України за відсутністю підстав на право перетинання Державного кордону під час воєнного стану.
		3.14. Рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16 - річного віку від 25.06.2023 року з правової точки зору вірне, законне, оскільки альтернативних дій у помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - начальника кінологічного відділення капітана ОСОБА_5 по відношенню до подальшого перетинання державного кордону на виїзд з України позивачем не було, окрім як видати оскаржуване рішення.
		3.15. Представник відповідача наголошує, що абзацом 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону України передбачено перетинання не «особи з інвалідністю» (такі особи мають право здійснити перетинання державного кордону на підставі абзацу 2 пункту 2-1 Правил), а «особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України» повинні супроводжувати осіб з інвалідність І чи ІІ групи для виїзду за кордон.
		3.16. Тобто, першочерговою умовою для перетинання державного кордону за абзацом 4 пункту 21 Правил є супроводження осіб з інвалідністю I чи II групи для виїзду за кордон, а не як вважає позивач, що при наявності особи з інвалідністю І чи ІІ групи (батька дружини інваліда І групи) та відстрочки від призову він має право безперешкодно здійснювати перетинання кордону самостійно.
		3.17. Також вказує, що при прийнятті рішення про відмову, представником Державної прикордонної служби України враховано низку факторів, а саме:
		- абзацом 4 пункту 21 Правил надано право на перетинання осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю. Ключове питання даної ситуації це супровід, який повинен бути постійного характеру, тобто громадянин, який здійснює супровід інваліда через державний кордон, повинен постійно перебувати з даним інвалідом;
		- громадянин ОСОБА_4 , особа, яка має групу інвалідності та якого супроводжував через державний кордон позивач, перетинав державний кордон 18.06.2023 у супроводі громадянина України ОСОБА_6 , який не повернувся разом із особою, яку він супроводжував.
		3.18. Враховуючи те, що громадянин ОСОБА_4 користуючись, тим, що він є інвалідом та на протязі незначного періоду його супроводжували 2 різних громадянина, один з яких не повернувся, було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного. Також в діях громадянина ОСОБА_7 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ККУ, про що було здійснено повідомлення на адресу Начальника Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області.
		 
		ІV. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ 
		 
		4.1. Так, дослідженням матеріалів справи та згідно доводів сторін, судом встановлено, що 25.06.2023 року ОСОБА_1 прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску Порубне з метою виїзду з території України.
		4.2. Однак, за результатом проходження паспортного контролю помічником начальника відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3   начальником кінологічного відділення капітаном ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку  ОСОБА_3 .
		Дослідженням вказаного рішення встановлено, що на підставі Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ, Закону України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 року Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України, громадянину України ОСОБА_3 обмежено у праві виїзду з України за відсутністю підстав на право перетинання Державного кордону під час воєнного стану.
		 
		V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
		 
		5.1. Предметом цього позову є рішення від 25.06.2023 року помічника начальника відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3   начальником кінологічного відділення капітаном Івана Миляника, яким позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України.
		Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України).
		5.2. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.
		5.3. Також суд зазначає, що оскаржуваними наказами здійснено втручання у права позивача, які гарантовані статтею 2 (свобода пересування) Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї від 16.09.1963 року (Протокол ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.199 року), а також статтею 33 (право вільно залишати територію України) Конституції України, а тому суд вважає за необхідним розглянути та вирішити цю справу по наявним матеріалам, які відповідають критерію достатності та достовірності.
		 
		Щодо суті спору 
		 
		5.4. Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
		5.5. Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 62, 63 цієї Конституції.
		5.6. З викладеного слідує, що право особи на пересування та право вільно залишати територію України, передбачене статтею 33 Конституції України може бути обмежено в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
		5.7. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		5.8. На час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду цієї адміністративної справи у суді строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
		5.9. Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		5.10. Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
		5.11. Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		5.12. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		5.13. Згідно із пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (далі  Порядок №1455), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
		5.14. Поряд з цим, правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України Про прикордонний контроль від 05.11.2009 року №1710-VI (далі  Закон №1710).
		5.15. Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №1710 прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
		Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
		5.16. Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
		5.17. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (частина 4 статті 6 Закону №1710).
		5.18. Частиною 1 статті 14 Закону №1710 передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
		5.19. Статтею 3 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 року № 3857-XII визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
		5.20. Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (далі - Правила перетинання державного кордону) (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
		5.21. Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
		5.22. Зокрема, згідно абзацу 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням
		5.23. У свою чергу, згідно пункту 26 Правил перетинання державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 21 та 22 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
		5.23. Пунктом 12 Правил перетинання державного кордону визначено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
		5.24. З наведених законодавчих норм судом висновується, що особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Однак, згідно з пункту 26 Правил перетинання державного кордону таке право не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2 - 8 частини 3 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію №3543-XII.
		5.25. Водночас, суд наголошує, що абзацом 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону визначено право виїзду за межі України в умовах воєнного стану також особами, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків. Однак, таке право обумовлено наявністю сукупності наступних підстав:
		- наявністю документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність;
		- наявністю документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд
		5.26. Судом у цій справі встановлено, що позивачем при проходженні паспортного контролю працівникам прикордонної служби надано оригінали наступних документів: паспорт для виїзду за кордон, паспорт дружини, військовий квиток Серія НОМЕР_3 , свідоцтво про народження дружини серії НОМЕР_4 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , нотаріально засвідчену копію посвідчення інваліда І групи від 06.07.2007 Серія НОМЕР_6 , виданого довічно, а також оригінал вказаного посвідчення, витяг з реєстру територіальної громади №2023/000666331, виданий ОСОБА_4 , витяг з реєстру територіальної громади №2023/004416974, виданий ОСОБА_1 .
		5.27. Однак, за результатом проходження паспортного контролю помічником начальника відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3   начальником кінологічного відділення капітаном ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку  ОСОБА_3 з причини відсутності підстав на право перетинання Державного кордону під час воєнного стану.
		5.28. Позиція представника відповідача у цій справі полягає у тому, що позивач, маючи намір здійснити перетинання державного кордону за абзацом 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону, мав би здійснити такий перетин як супроводжуючий особу з інвалідністю (в даному випадку батька дружини особи з інвалідністю І групи), при наявності такої особи з інвалідністю в пункту пропуску при здійсненні перетинання державного кордону. Також представник відповідача наголошує, що першочерговою умовою для перетинання державного кордону за абзацом 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону є супроводження осіб з інвалідністю I чи II групи для виїзду за кордон, а не як вважає позивач, що при наявності особи з інвалідністю І чи ІІ групи (батька дружини інваліда І групи) та відстрочки від призову він має право безперешкодно здійснювати перетинання кордону самостійно. Однак, громадянин ОСОБА_4 , особа, яка має групу інвалідності та якого супроводжував через державний кордон позивач, перетинав державний кордон 18.06.2023 року у супроводі громадянина України ОСОБА_6 , який не повернувся разом із особою, яку він супроводжував. Враховуючи те, що громадянин ОСОБА_4 користуючись, тим, що він є інвалідом та на протязі незначного періоду його супроводжували 2 різних громадянина, один з яких не повернувся, було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного. Також в діях громадянина ОСОБА_7 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ККУ, про що було здійснено повідомлення на адресу Начальника Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області.
		5.29. Суд зазначає, що статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 3543-ХІІ) передбачено підстави для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації.
		5.30. Так, згідно статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
		5.31. Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач, у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оскільки працює у Борщівському агротехнічному коледжі на посаді викладача (1,3 ставки).
		5.32 Водночас, як вже наголошено судом, що згідно абзацу 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням;
		5.33. При цьому, згідно абзацу 12 пункту 21 Правил перетинання державного кордону виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому пункту 21 та пункті 22 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 22 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 22 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 22 цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.
		5.34. З матеріалів справи слідує, що підставою для відмови позивачу у перетині державного кордону, була не відсутність особи з інвалідністю, яку позивач, у відповідності до норм абзацу 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону, повинен був супроводжувати, а те, що громадянин ОСОБА_4 , як особа, яка має групу інвалідності та якого супроводжував через державний кордон позивач, перетинав державний кордон 18.06.2023 року у супроводі громадянина України ОСОБА_6 , який не повернувся разом із особою, яку він супроводжував. Враховуючи те, що громадянин ОСОБА_4 користуючись, тим, що він є інвалідом та на протязі незначного періоду його супроводжували 2 різних громадянина, один з яких не повернувся, було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного.
		5.35. Аналіз вищевказаних положень Правил перетинання державного кордону свідчить про те, що дійсно обов`язковою умовою для перетину особою державного кордону у таких випадках є супроводження одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводження одного із таких батьків для виїзду за межі України; або ж самостійний перетин кордону без осіб з інвалідністю на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені в абзаці 4 пункту 21 Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.
		5.36. Суд, оцінюючи всесторонньо та комплексно положення чинного законодавства, зокрема Правил перетинання державного кордону та Закону №3543-XII, приходить до висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану є різними за своєю правовою природою, різняться як законодавчими нормами, якими такі регулюються, так і органами, що визначають їх наявність. Тому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не гарантує військовозобов`язаній особі безумовно безперешкодний виїзд за межі України у воєнний час. 
		5.37. Правила перетинання державного кордону передбачають особливі умови для перетину державного кордону особами, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, і лише наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не є підставою для вільного перетину такими особами державного кордону в умовах воєнного стану.
		5.38. Дійсно, згідно запису у військовому квитку НОМЕР_3 , виданого 15.04.2011 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачу на підставі абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII надано відстрочку від призову по мобілізації до 30.01.2024 року.
		5.39. Як визначено абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період також наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
		5.40. У контексті наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за абзацом 2 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII, суд звертає увагу на те, що пункт 26 Правил перетинання державного кордону передбачає право та можливість перетину державного кордону в умовах воєнного стану особами, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Однак, згідно з цього ж пункту 26 Правил перетинання державного кордону таке право не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2-8 частини 3 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію №3543-XII.
		5.41. Тому суд зауважує, що військовий квиток з відміткою про надання відстрочки від призову по мобілізації як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи і сам по собі він не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану. 
		5.42. Такого ж висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 08 серпня 2023 року у справі №600/126/23-а.
		5.43. Однак, суд вважає, що прибувши до пункту пропуску «Порубне», позивач мав право на перетин державного кордону України не як особа, яка згідно пункту 26 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а як особа, яка згідно пункту 21 цих Правил здійснює безпосередній супровід особи з інвалідністю І групи.
		5.44. Судом у цій справі встановлено, що 25.06.2023 року ОСОБА_1 прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску Порубне разом із батьком своєї дружини ОСОБА_4 з метою виїзду з території України, тобто має місце фізичний супровід особи з інвалідністю І групи. При цьому, при проходженні паспортного контролю працівникам прикордонної служби надано документи, що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність ОСОБА_4 , а також документи, що підтверджують те, що їх зареєстроване місце проживання (перебування) збігається.
		5.45. Наявність у відповідача інформації про те, що громадянин ОСОБА_4 користуючись, тим, що він є особою з інвалідністю та на протязі незначного періоду його супроводжували 2 різних громадянина, один з яких не повернувся, не може слугувати підставою для відмови ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону за наявності на те підстав, які визначені абзацом 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону.
		У даному разі відповідальність за це має нести особа, яка відповідно до положень пункту 21 Правил перетинання державного кордону, зобов`язана була повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України ОСОБА_4 .
		5.46. За таких обставин, суд вважає, що у позивача 25.06.2023 року було наявне право на перетин державного кордону згідно умов, що визначені абзацом 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону.
		5.47. Суд звертає увагу, що відповідно до статті 14 Закону України № 1710-VI рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.
		В оскарженому рішенні не зазначено жодної правової підстави для прийняття відмови у перетинанні державного кордону на виїзд з України позивачем, натомість лише у відзиві на позов, відповідач обґрунтував таку відмову, недобросовісністю іншої особи, яка не повернулась в України.
		При цьому суд звертає увагу, що у цих правовідносинах розсуд відповідача є обмежений та має свої червоні лінії, інше тлумачення призводить до свавільності суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення, та суперечить правовій визначеності, зокрема такому її елементу як "якість закону".
		Якщо ми говоримо про розбудову демократичної держави, ми зобов`язані діяти цивілізовано, що передбачає прогнозованість, розумність та відсутність свавільності. 
		5.48. НОМЕР_2 прикордонний загін здійснює свою діяльність як орган державної влади, а отже діяльність його посадових осіб має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.
		5.49. При цьому суд нагадує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у Справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).
		5.50. Посадовим особам відповідача під час проходження позивачем паспортного контролю належало водночас дослідити комплексно як надані позивачем документи, так і комплексно застосовувати положення чинного законодавства, зокрема Правил перетинання державного кордону та Закону №3543-XII, чого зроблено не було.
		5.51. Натомість, з огляду на встановлені обставини, суд приходить до переконання, що позивач прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України 25.06.2023 року мав право на перетин державного кордону України як особа, яка, згідно абзацу 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону, супроводжує для виїзду за межі України батька дружини із числа осіб з інвалідністю I групи.
		5.52. Відтак, надавши оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято з без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення, а відтак наявні підстави для його визнання його протиправним та скасування.
		 
		VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
		 
		6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якими є відповідачі.
		6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		6.3. Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення, натомість позивачем доведено суду його протиправність.
		6.4. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що рішення помічника начальника відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3   начальником кінологічного відділення капітаном ОСОБА_2 від 25.06.2023 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку  ОСОБА_3 , прийняте не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
		6.5. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.
		6.6. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
		 
		VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ 
		 
		7.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією №32528798800007315705 від 12.07.2023 року.
		7.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення помічника начальника відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3   начальником кінологічного відділення капітаном ОСОБА_2 від 25.06.2023 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку  ОСОБА_1 .
		3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №32528798800007315705 від 12.07.2023 року судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
		 
		Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). 
		 
		Повне найменування учасників процесу:
		Позивач  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).
		Відповідач  ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
		 
		 
		Суддя О.В. Анісімов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...