Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/4338/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про приватну власність; щодо самочинного будівництва.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2024. Зареєстровано: 22.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2024.
Дата набрання законної сили: 20.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4338/21
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ) 
		суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
		 
		секретар судового засідання: Манець О.В.
		 
		представники сторін:
		від прокуратури: Буршаєвський К.Л. - заступник начальника відділу, 
		посвідчення № 069934 від 01.03.2023 р.
		від позивача: Романчук М.М.- самопредставництво, 
		посвідчення № 462 від 23.02.2021 р.
		від відповідача-1: не з`явився
		від відповідача-2: не з`явився
		від третьої особи-1: не з`явився
		від третьої особи-2: не з`явився
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні
		в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" 
		на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 р. 
		( суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст рішення складено 06.02.2023 р. ) 
		по справі 
		за позовом: 
		Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 
		Дніпровської міської ради, 
		Дніпропетровська область, м. Дніпро 
		до відповідача-1: 
		Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс", 
		м. Київ
		До відповідача-2: 
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант", 
		м. Дніпро
		третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет", 
		Волинська область, м. Луцьк
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача-2: 
		Акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд, 
		м. Дніпро 
		про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та
		демонтаж тимчасових споруд, -
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст позовних вимог.
		У квітні 2021 року Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант", в якій просив суд: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант" знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію, яке знаходиться на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро та складається з: операторської (літ. 3-1) площею 90,5 кв. м., навісу (літ. И-1) та резервуару №1, та демонтувати тимчасові споруди: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля; скасувати державну реєстрацію права власності на автозаправочну станцію, яка складається з операторської (літ. 3-1) площею 90,5 кв. м., навісу (літ. И-1) та резервуару №1, що розташована на проспекті Слобожанському, 1I у м. Дніпро, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант", проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є.В. № 30342890 від 06.07.2016 р. з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" на вказаний об`єкт нерухомого майна (номер запису про право 15272615).
		 
		2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 р. у справі № 904/4338/21 позов Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант" знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію, яке знаходиться на пр. Слобожанському, 1-І у м.Дніпро та складається з: операторської (літ. 3-1) площею 90,5 кв. м., навісу (літ. И-1) та резервуару №1, та демонтувати тимчасові споруди: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля. Скасовано державну реєстрацію права власності на автозаправочну станцію, яка складається з операторської (літ. 3-1) площею 90,5 кв. м., навісу (літ. И-1) та резервуару №1, що розташована на проспекті Слобожанському, у м.Дніпро, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант", проведену на підставі рішення державного реєстратора -приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є.В. №30342890 від 06.07.2016р.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 2270,00 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 2270,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
		 
		3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант", в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 р. у справі № 904/4338/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.
		 
		4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
		 
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 р. по справі № 904/4338/21 прийняте судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на висновках, зроблених при неповному та необ`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до ст. 275 ГПК України вказане рішення має бути скасоване в частині відмови позовних вимог.
		Водночас, на думку Скаржника, необґрунтованим та незаконним є висновок місцевого господарського суду про те, що спірний об`єкт нерухомого майна побудований із порушенням ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво та ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, оскільки станом на момент придбання ТОВ Атлант спірного об`єкта автозаправної станції ( 23.02.2010 р.) вказані ДБН не існували.
		При цьому Скаржник зазначає, що - судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Атлант про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, що призвело до неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, і як наслідок, прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
		Скаржник наголошує на тому, що судом неправильно застосовано приписи ст. 376 ЦК України, а прокурором при зверненні до суду з даним позовом не доведено факту порушення прав Позивача, не наведено та взагалі не надано доказів, яким чином порушуються права позивача у даному випадку, враховуючи той факт, що сам позивач свого часу надав згоду на розташування зазначеного об`єкту на вказаній території. Так, 24.03.2021 р. Дніпровською міською радою прийнято рішення № 332/5 Про надання ТОВ Атлант дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Слобожанському, 1-І. Крім того, в поданих до суду письмових поясненнях по суті спору Дніпровська міська рада зазначає про відсутність заборон щодо надання ТОВ Атлант дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Слобожанському, 1-І по фактичному розміщенню автозаправної станції.
		Скаржник вважає, що суд дійшов передчасного висновку про задоволення позову, оскільки в матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на видачу посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису особі, якою було збудовано або будувалось спірне нежитлове приміщення, ігнорування такого припису, тощо.
		Скаржник зазначає, що судом не враховано, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила самочинне будівництво, оскільки відповідачі не є особами, які здійснили самочинне будівництво, а набули у власність автозаправні станції за цивільно-правовими угодами, право власності яких було зареєстрованим в установленому законом порядку.
		Крім того, з посиланням на постанову Верховного Суду від 02.06.2021 р. по справі № 509/11/17 Скаржник вказує на те, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів є неефективним способом захисту, не забезпечує усунення порушень, спричинених сомочинним будівництвом. При цьому ефективним способом захисту порушених прав міської ради, як власника земельної ділянки, на якій за позицією позивача здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, за умови доведеності факту самочинного будівництва. У даному випадку, Скаржник вважає, що Позивачем не доведено наявності ознак самочинного будівництва, а відповідно відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності.
		Від Скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів господарської справи наступних доказів: копії відповіді ПП «Сан Плюс» за вих. № 1406/1 від 14.06.2023 р. на адвокатський запит; копії рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 10.05.1995 р. № 578 «Про надання ТОВ «Савалан, ЛТД» земельних ділянок по пр. ім. газети «Правди» в тимчасове довгострокове користування для будівництва автозаправних станцій»; копії розпорядження Дніпровської міської ради № 116р від 07.02.2000 р. «Про присвоєння поштових адрес автозаправним станціям Товариства з обмеженою відповідальністю «Савалан, ЛТД» по пр. газети «Правди» ( Амур-Нижньодніпровський район ); копії рішення Дніпропетровської міської ради № 406/34 від 01.03.2006 р. «Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю «Савалан, ЛТД» код ЄДРПОУ 20246074 місця розташування автозаправних станцій по просп. Газети «Правда» в районі буд. № 1 Б ( АНД район )»; копії рішення Дніпропетровської міської ради № 190/34 від 08.07.2008 р. «Про передачу ТОВ «Савалан, ЛТД» код ЄДРПОУ 20246074, земельних ділянок по просп. Газети «Правда» в районі буд. № 1 Б ( Амур- Нижньодніпровський район ) в оренду для проектування та будівництва автозаправних станцій».
		Клопотання мотивоване тим, що представником ТОВ «АТЛАНТ» з метою збирання доказів по даній справі надсилалися адвокатські запити на різних осіб, які мали відношення та/або могли володіти інформацією та документами, що підлягають дослідженню в межах даної справи. В тому числі адвокатські запити надсилалися колишнім керівникам, власникам (засновникам) ТОВ «АТЛАНТ». Дані адвокатські запити надсилалися в тому числі під час розгляду даної справи судом першої інстанції. Однак, на час розгляду справи господарським судом Дніпропетровської області відповіді на запити отримано не було. Разом з тим, 14.06.2023 р. ( уже під час перегляду рішення у даній справі в порядку апеляційного провадження ) на повторний адвокатський запит від 03.05.2023 р. ( перший було направлено 01.09.2022 р. ) отримано відповідь від власника ТОВ «АТЛАНТ» - Приватного підприємства «САН ПЛЮС», яке надало копії документів щодо прийняття Дніпровською міською радою рішень про погодження розташування на земельній ділянці пр. Слобожанський 1 І у м. Дніпро автозаправних станцій, передачі спірної земельної ділянки у користування з метою будівництва АЗС, та ін. Отриманні на адвокатський запит документи свідчать про погодження міською радою можливості використання спірної земельної ділянки під розміщення автозаправної станції, погодження розташування АЗС на земельній ділянці, надання зазначеної земельної ділянки в користування шляхом прийняття рішення, а тому, дослідження даних доказів має важливе значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення в межах даної справи. В свою чергу, отримання таких доказів лише у червні 2023 року ( під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення ) свідчить про наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють подання таких доказів до суду першої інстанції.
		Від Скаржника надійшло клопотання про призначення у справі № 904/4338/21 судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: Чи відповідає розміщення об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції, розташованої на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро, яка складається з: операторської (літ. 3-1) площею 90,5 м2, навісу (літ. И-1) та резервуару № 1 ( реєстраційний номер нерухомого майна) вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та державним будівельним нормам?
		Клопотання обгрунтоване тим, що висновки місцевого суду про порушення Відповідачем вимог містобудівного законодавства базуються виключно на листах Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, які посилаються на положення ДБН, які не були чинними на момент проектування та будівництва спірної АЗС, а також, вказують про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю на момент виїзду суб`єкта містобудування або його представників. Будь-яких актів, складених за результатами перевірки дотримання Відповідачами вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, матеріали справи не містять, прокурором господарському суду не надано. У поданих на адресу господарських суддів письмових поясненнях щодо суті спору міська рада вказує на те, що станом на момент прийняття рішення № 332/5 від 24.03.2021 р. заборон щодо надання ТОВ «Атлант» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Слобожанському 1-І по фактичному розміщенню автозаправної станції не було.
		На переконання Скаржника дослідження даного питання дало б змогу встановити наявність або відсутність істотного порушення будівельних норм і правил при будівництві спірної АЗС, що згідно із положеннями частини 7 ст. 7 ЦК України є необхідною умов для прийняття рішення про можливість знесення самочинного будівництва. Натомість, Суд першої інстанції відмовив у задоволенні даного клопотання про призначення судової експертизи.
		При цьому, Скаржник вважає, що наявні в матеріалах даної судової справи докази є суперечливими. Відповідно, встановити обставини, які підлягають обов`язковому дослідженню в межах даної справи ( наявність чи відсутність істотного порушення будівельних норм при будівництві АЗС ) неможливо без призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи.
		 
		5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
		Від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
		Зокрема, Прокурор посилається на те, що Дніпровська міська рада не приймала рішень про надання спірної земельної ділянки відповідачам у власність або користування, будь-яких дозвільних документів на будівництво автозаправної станції за місцем знаходження АЗС компетентні органи не видавали. Обласною прокуратурою встановлено, що об`єкт нерухомості  автозаправну станцію (АЗС) самочинно збудовано на земельній ділянці, що не була відведена під будівництво автозаправної станції, а тому, в силу ч. 2 ст. 376 ЦК України право власності у попередніх власників або інших осіб на спірне майно не виникло, у зв`язку з чим не могло бути відчужене третім особам.
		Крім того, у відзиві Прокурор посилається на те, що за відсутності підстав для визнання права власності на спірні нежитлові будівлі за ТОВ АЗС-Будсервіс після скасування судового рішення у справі № 28/504-08, останнім незаконно отримано державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію та в подальшому незаконно відчужено спірне майно на користь ТОВ Атлант.
		Таким чином, Прокурор вважає, що відсутність у відповідачів правовстановлюючих документів на земельну ділянку під спірним об`єктом нерухомого майна, виключало можливість будівництва на ній, а тому, за змістом положень частин 1, 2, 4 ст. 376, ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, єдиним та ефективним способом захисту Дніпровської міської ради та територіальної громади є знесення самочинно збудованого об`єкту ,який є об`єктом підвищеної небезпеки.
		Також, безпідставними на думку Прокурора є доводи Апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів здійснення органами державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки позовна заява прокурора аргументована не реалізацією органами ДАБК у сфері містобудівного законодавства, а направлена на захист інтересів держави у сфері законного використання земельної ділянки під спірним об`єктом нерухомого майна, що є окремим способом захисту.
		Окрім того, Прокурор зауважує, що наявність в матеріалах справи рішення Дніпровської міської ради від 24.03.2021 р. № 332/5 Про надання ТОВ Атлант дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по проспекту Слобожанському, 1-І по фактичному розміщенню автозаправної станції не є правовстановлюючим актом та не гарантує особі набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц). Таким чином, висновки Апелянта про те, що власник земельної ділянки не заперечує проти розміщення на ній автозаправної станції, є передчасними та спростовуються матеріалами справи.
		Прокурор вважає безпідставними посилання Апелянта на те, що ТОВ АЗС-Будсервіс та ТОВ Атлант не є особами, які здійснили самочинне будівництво, а є лише особами, які стали власниками автозаправної станції за цивільно-правовими угодами, оскільки набувши у власність спірну автозаправну станцію ТОВ Атлант набуло усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його володілець ТОВ АЗС-Будсервіс, а тому вони є належними відповідачами за заявленими у цій справі вимогами.
		Треті особи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
		 
		6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
		05.12.2023 р. матеріали справи № 904/4338/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді  Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді  Чус О.В., Дармін М.О..
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. прийнято до свого провадження Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 р. у справі № 904/4338/21. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 20.03.2024 р.. 
		Відповідачі та треті особи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
		Від Скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляд апеляційної скарги по справі № 904/4338/21 на іншу дату про що повідомити ТОВ «Атлант».
		Клопотання обгрунтоване тим, що інтереси ТОВ «Атлант» в даній справі представляє адвокат Мороз О.В., що підтверджується ордером про надання правничої допомоги серія АС № 1087982. Водночас адвокат Мороз О.В. бере участь в іншому судовому засіданні, призначеному на ту саму дату та годину, що і засідання у даній справі ( 20.03.2024 р. на 15:00 год.), що підтверджується ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.03.2024 р. по справі № 903/43/24. Вказана обставина не дає можливості забезпечити представництво інтересів ТОВ «Атлант» в даному судовому засіданні.
		Присутній у судовому засіданні представник Прокурора заперечив проти відкладення розгляду апеляційної скарги. 
		Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.
		Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.
		У частині третій ст. 2 ГПК України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.
		Частинами 11, 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		За змістом п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.
		У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
		У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
		Приймаючи до уваги, що чинне процесуальне законодавство не визначає пріоритетності одних проваджень перед іншими, тому викладені у клопотанні причини неявки представника Відповідача у судове засідання, є неповажними, у зв`язку з чим клопотання Скаржника про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції залишається без задоволення.
		Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представників інших учасників справи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю представників інших учасників справи.
		У судовому засіданні 20.03.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		7. Встановлені судом обставини справи.
		24.03.2021 р. Дніпровською міською радою прийнято рішення за № 332/5 Про надання ТОВ Атлант дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Слобожанському, 1-І по фактичному розміщенню автозаправної станції ( а. с. 126-127 т 1 ).
		У 2021 році Дніпропетровською обласною прокуратурою встановлено факт порушення земельного законодавства при зайнятті ТОВ Атлант земельної ділянки по пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро.
		Так, прокуратурою з`ясовано, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 р. у справі № 28/504-08 задоволено позовну заяву ТОВ АЗС-Будсервіс до ТОВ Нафто-Строй-Інвест, визнано дійсним договір купівлі-продажу автозаправних станцій від 26.10.2008 р. № 8-Д та визнано за ТОВ АЗС-Будсервіс право власності на автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1217 га на пр. Газети Правда, 2-Г у м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. В-1 операторська, літ. Ж-1 навіс, № 1 резервуар, огорожа, мостіння; автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1302 га на пр. Газети Правда, 1-І у м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. З-1 операторська літ. И-1 навіс; № 1 резервуар, огорожа, мостіння, без додаткових актів вводу в експлуатацію.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2021 р. № 245088299 державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію на пр. Слобожанський, 1-І ( попередня адреса пр. Газети Правда, 1-І) за ТОВ АЗС-Будсервіс проведено 30.12.2008. Підставою реєстрації зазначено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008.
		Постановою ВГСУ від 19.10.2009 р. у справі № 28/504-08 касаційну скаргу Управління-інспекції Дніпропетровського архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
		За результатами нового розгляду судом першої інстанції ухвалою від 28.10.2010 р. у справі № 8/173-10 ( 17-335-09 (28/504-08) позовну заяву ТОВ АЗС-Будсервіс до ТОВ Нафто-Строй-Інвест, Дніпропетровської міської ради, третя особа - ТОВ Атлант про визнання договору дійсним та визнання права власності на автозаправні станції залишено без розгляду.
		Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2021 р. № 245088299 державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію на пр. Слобожанський, 1-І за ТОВ Атлант проведено в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.03.2010 р.. Підставою реєстрації зазначено договір купівлі-продажу ВММ від 23.02.2010 р. № 961650 реєстр № 259, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М.
		Листом від 04.12.2008 р. № 60/8 КП ДМБТІ ДОР повідомило Дніпропетровську міську раду, що на пр. Газети Правда, 1-І самовільно побудовано операторську.
		Згідно наявної в матеріалах даної справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.02.2021 р., об`єкт нерухомого майна 964911312214, автозаправочна станція: літ. З-1  операторська, загальною площею 90,5 кв.м, з навісом літ. И-1, резервуар № 1 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, проспект Слобожанський, будинок 1-І, зареєстрована приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рудкевичем Євгеном Володимировичем на праві власності за ТОВ Атлант. Дата, час державної реєстрації 06.07.2016 р. 15:45:42. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 259, виданий 23.02.2010 р., видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського МНО Хоміч О.М. ( а. с. 29-34 т 1 ).
		Як зазначив Прокурор в Реєстрі будівельної діяльності, Реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України відомості щодо початку виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію зазначених об`єктів, реєстрацію, відмову у реєстрації, скасування відповідних декларацій - відсутні. Дозвільні документи на будівництво зазначеного об`єкта нерухомості ТОВ АЗС-Будсервіс та ТОВ Атлант не видавались, правовстановлюючі документи на земельну ділянку на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро не оформлювались.
		Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.01.2021 р. № 12/19-21 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на пр. Слобожанський ( ім. Газети Правда ), 1-І у м. Дніпро управлінням не надавалися.
		Відповідно до інформації Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 22.01.2021 р. № 1004-1.15/103 відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію автозаправних комплексів (станцій) на пр. Слобожанський (пр. Газети Правда), 1-І у м. Дніпро, відсутні.
		Дніпропетровською обласною прокуратурою направлявся лист від 14.01.2021 р. № 15/1-57вих-21 до Дніпровської міської ради, в якому повідомлялося про встановлені факти порушення земельного законодавства при зайнятті ТОВ Атлант земельної ділянки на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро.
		Згідно з інформацією Дніпровської міської ради від 23.02.2021 р. № 7/11-359 правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою на пр. Слобожанському ( Газети Правда ), 1-І у м. Дніпро не оформлювалися, однак ТОВ Атлант упродовж 2016 - 2018 років зверталося до Дніпровської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро, про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1302 га на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років.
		У додатку до листа № 2/2-14 наведений перелік вхідної документації, зокрема, щодо пр. Слобожанський, 1-І, з якого вбачається, що ТОВ Атлант неодноразово зверталося до Дніпровської міської ради щодо оформлення документів на користування земельною ділянкою на пр. Слобожанський, 1- І у м. Дніпро: заява від 27.12.2016 р. № 38 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки; заяви від 08.06.2017 р. № 49 від 12.11.2018 р. № 632/а про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1302 га на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років ( а. с. 38-41 т 1 );
		Відповідно до інформації Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.02.2018 р. № 7/3-273 земельна ділянка на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро розташована в габаритах червоних ліній транспортної розв`язки - в зоні транспортної інфраструктури ТР-3, а також зазначено про невідповідність розміщення автозаправної станції на зазначеній території вимогам чинної містобудівної документації; зазначено, що підготувати проект рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню автозаправної станції не вбачається можливим ( а. с. 44-45 т 1 ).
		Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 08.02.2018 р. № 4/16-362 за матеріалами Генерального плану розвитку міста земельна ділянка на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро розташована у габаритах червоних ліній транспортної розв`язки, згідно з планом зонування території міста зазначена земельна ділянка розташована в зоні транспортної інфраструктури ТР-3, а розміщення автозаправної станції на зазначеній території не відповідає вимогам чинної містобудівної документації ( а. с. 46 т 1 ).
		Прокурор у позові зазначає, що дозвільні документи на будівництво автозаправної станції, яка знаходиться на проспекті Слобожанському ( ім. Газети Правда ), 1-І у м. Дніпрі ТОВ АЗС-Будсервіс та ТОВ Атлант не видавалися, правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлялися, будь-які документи на підтвердження надання Дніпропетровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, а також угоди щодо такого використання не укладалися. На теперішний час, спірна земельна ділянка є зайнятою будівлями і спорудами автозаправної станції ТОВ Атлант, які передано в оренду ТОВ Вест Петрол Маркет. При цьому, всупереч вимогам статей 125, 126, 211 Земельного кодексу України ТОВ АЗС-Будсервіс як забудовником та ТОВ Атлант як фактичним власником об`єкту самочинного будівництва ( будівельних матеріалів ), самовільно зайнято земельну ділянку на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро. 
		Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.01.2021 р. № 12/19-21 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на проспекті Слобожанському (ім. Газети Правда), 1-І у м. Дніпро не надавалися ( а. с. 68 т 1 ).
		Отже, порушення інтересів держави у даному випадку полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності внаслідок самочинного будівництва та експлуатації об`єкта нерухомого майна, а також розміщення об`єкта підвищеної небезпеки - автозаправної станції. Внаслідок цього, на думку Прокурора, використання земельної ділянки комунальної власності здійснюється ТОВ Атлант всупереч вимогам чинного законодавства, а самовільно розміщений об`єкт підвищеної небезпеки створює загрозу життю, здоров`ю та майну жителів територіальної громади, а також навколишньому природному середовищу.
		З огляду на те, що зазначений об`єкт не підлягає перебудові, земельна ділянка для його будівництва не виділялася та не може бути виділена Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна. Разом з тим, на думку Прокурора, наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності. 
		З огляду на викладене, державна реєстрація права власності на автозаправну станцію, розташовану на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно  964911312214 ) за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.
		Наведені обставини, а також не вчинення Дніпровською міською радою дій з належного захисту інтересів держави і були підставою для звернення у квітні 2021 року Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АЗС-Будсервіс ( Відповідач -1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант ( Відповідача -2 ) про: зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю АЗС-Будсервіс та Товариство з обмеженою відповідальністю Атлант знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію, яке знаходиться на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро та складається з: операторської літ. З-1 площею 90,5 кв. м., навісу літ. И-1 резервуару № 1, та демонтувати тимчасові споруди: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля; скасування державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію за Товариством з обмеженою відповідальністю Атлант, яка складається з операторської літ. З-1 площею 90,5 кв. м., навісу літ. И-1 та резервуару № 1, що розташована на проспекті Слобожанському, 1-I у м. Дніпро, проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є.В. № 30342890 від 06.07.2016 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант на вказаний об`єкт нерухомого майна (номер запису про право 15272615).
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2021 р. у справі № 904/4338/21 в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022 р. ( колегія суддів у складі: Чередко А.Є. (доповідач), Білецька Л.М., Вечірко І.О. ) у справі № 904/4338/21 апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2021 р. у справі № 904/4338/21 було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2021 р. у справі № 904/4338/21 залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 12.07.2022 р. у справі № 904/4338/21 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2021 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022 р. у справі № 904/4338/21 було скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
		На новому розгляді, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 р. у справі № 904/4338/21 позов Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ АЗС-Будсервіс та ТОВ Атлант задоволено частково: зобов`язано ТОВ АЗС-Будсервіс та ТОВ Атлант знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію, яке знаходиться на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро та складається з: операторської літ. З-1 площею 90,5 кв. м., навісу літ. И-1, резервуару № 1, та демонтувати тимчасові споруди: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля; скасовано державну реєстрацію права власності на автозаправочну станцію за ТОВ Атлант, яка складається з операторської літ. З-1 площею 90,5 кв. м., навісу літ. И-1 та резервуару №1, що розташована на проспекті Слобожанському в м. Дніпро, проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є.В. № 30342890 від 06.07.2016 р.; стягнуто з ТОВ АЗС-Будсервіс на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 2270,00 грн судового збору; стягнуто з ТОВ Атлант на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 2270,00 грн судового збору; в решті позову відмовлено.
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2023 р. ( колегія суддів у складі: Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Коваль Л.А., Верхогляд Т.А. ) у справі № 904/4338/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 р. по справі № 904/4338/21 залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 14.11.2023 р. у справі № 904/4338/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ" задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2023 р. у справі № 904/4338/21 скасовано, справу № 904/4338/21 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
		Скасовуючи постанову апеляційного суду та передаючи справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду, Верховний Суд зазначив, що апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права та не дотримав обов`язку щодо сприяння учасникам справи в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Зокрема, не були вирішені клопотання ТОВ "АТЛАНТ" про призначення судової будівельно-технічної експертизи та про долучення доказів у справі № 904/4338/21.
		 
		8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
		 
		Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора та Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного. 
		Щодо клопотання Скаржника до апеляційного суду про долучення до матеріалів господарської справи додаткових доказів ( копії відповіді ПП «Сан Плюс» за вих. № 1406/1 від 14.06.2023 р. на адвокатський запит; копії рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 10.05.1995 р. № 578 «Про надання ТОВ «Савалан, ЛТД» земельних ділянок по пр. ім. газети «Правди» в тимчасове довгострокове користування для будівництва автозаправних станцій»; копії розпорядження Дніпровської міської ради № 116р від 07.02.2000 р. «Про присвоєння поштових адрес автозаправним станціям Товариства з обмеженою відповідальністю «Савалан, ЛТД» по пр. газети «Правди» ( Амур-Нижньодніпровський район ); копії рішення Дніпропетровської міської ради № 406/34 від 01.03.2006 р. «Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю «Савалан, ЛТД» код ЄДРПОУ 20246074 місця розташування автозаправних станцій по просп. Газети «Правда» в районі буд. № 1 Б ( АНД район )»; копії рішення Дніпропетровської міської ради № 190/34 від 08.07.2008 р. «Про передачу ТОВ «Савалан, ЛТД» код ЄДРПОУ 20246074, земельних ділянок по просп. Газети «Правда» в районі буд. № 1 Б ( Амур- Нижньодніпровський район ) в оренду для проектування та будівництва автозаправних станцій» ), колегія суддів зазначає наступне.
		Протокольно відхиливши клопотання Скаржника про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
		За змістом ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
		Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Ст. 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
		Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
		Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
		Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 р. у справі № 5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 р. у справі № 908/2828/19, від 28.07.2020 р. у справі № 904/2104/19 та від 12.01.2021 р. у справі № 924/1103/19.
		Ч. 3 ст. 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 
		При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає ( постанова Верховного Суду від 06.10.2021 р. у справі № 918/237/20 ).
		Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції ( додані до апеляційної скарги ) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, є порушенням вимог ст. ст. 80, 269 ГПК України.
		Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів ( подібні висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 р. у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 р. у справі № 46/603 ).
		Отже, враховуючи наведені процесуальні норми, приймаючи до уваги, що такі докази вже існували на момент розгляду справи, а заявник з відповідним клопотанням до суду першої інстанції про неможливість їх отримання не звертався, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття до розгляду додаткових доказів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Атлант на стадії апеляційного провадження. 
		Щодо клопотання Скаржника про призначення у справі № 904/4338/21 судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: Чи відповідає розміщення об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції, розташованої на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро, яка складається з: операторської (літ. 3-1) площею 90,5 м2, навісу (літ. И-1) та резервуару № 1 ( реєстраційний номер нерухомого майна) вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та державним будівельним нормам?
		Клопотання обгрунтоване тим, що дослідження даного питання дало б змогу встановити наявність або відсутність істотного порушення будівельних норм і правил при будівництві спірної АЗС, що згідно із положеннями частини 7 ст. 7 ЦК України є необхідною умов для прийняття рішення про можливість знесення самочинного будівництва. Натомість, Суд першої інстанції відмовив у задоволенні даного клопотання про призначення судової експертизи. При цьому, Скаржник вважає, що наявні в матеріалах даної судової справи докази є суперечливими. Відповідно, встановити обставини, які підлягають обов`язковому дослідженню в межах даної справи ( наявність чи відсутність істотного порушення будівельних норм при будівництві АЗС ) неможливо без призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи.
		Представник Дніпропетровської обласної прокуратури у судовому засіданні у наданих поясненнях заперечує проти призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки позовна заява обґрунтована не реалізацією органів ДАБК у сфері містобудівного законодавства, а направлена на захист інтересів держави у сфері законного використання земельної ділянки під спірним нерухомим майном, що є окремими способами захисту.
		Протокольно відхиливши клопотання Скаржника про судову будівельно-технічну експертизу щодо встановлення чи відповідає розміщення спірного об`єкта нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та державним будівельним нормам, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
		Частинами 1 та 2 ст. 98 ГПК України унормовано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
		Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку, коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи.
		Тобто, Господарським процесуальним кодексом України на учасників процесу покладається обов`язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, звертатися з клопотанням про призначення експертизи до суду.
		При цьому, за змістом ч. 2 ст. 99 ГПК України питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта ( аналогічний правовий висновком викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 р. у справі № 910/1668/19 ).
		В матеріалах справи відсутній висновок судової експертизи, виконаний на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант у даній справі, при цьому заявником не обґрунтовано неможливість замовити відповідну судову експертизу під час розгляду справи у суді першої інстанції.
		Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
		Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
		Предметом спору у даній справі є вимога про зобов`язання знести самочинно збудоване нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності з підстав того, що ТОВ "АЗС-Будсервіс", як забудовником та ТОВ "Атлант", як фактичним власником об`єкта самочинного будівництва (будівельних матеріалів), самовільно зайнято земельну ділянку, на якій ТОВ "АЗС-Будсервіс" здійснено самочинне будівництво капітальних будівель та споруд автозаправної станції.
		Таким чином, обставини щодо відповідності розміщення об`єкта нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та державним будівельним нормам не входять у предмет доказування у даній справі.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант про призначення експертизи.
		Не знайшла колегія суддів підстав і для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4338/21 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 904/4210/23 за позовом ТОВ Нафто-Строй-Сервіс до ТОВ Атлант та ТОВ АЗС-Будсервіс про витребування майна, оскільки як було встановлено - ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2023 р. у справі № 904/4210/23 позовну заяву ТОВ "Нафто-Строй-Сервіс" до до ТОВ Атлант та ТОВ АЗС-Будсервіс про витребування майна залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Вказана ухвала є чинною, у встановленому законом порядку не оскаржувалась.
		Відхилено колегією суддів і заяву ТОВ Нафто-Строй-Сервіс про залучення до участі у справі належного Відповідача ( третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ), оскільки учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 ГПК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
		Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
		У даному випадку ТОВ Нафто-Строй-Сервіс подано до апеляційного господарського суду заяву з процесуальних питань, що передбачено ст. 169 ГПК України, яка не є тотожною з апеляційною скаргою та може бути поданою лише учасниками справи, яким заявник у даній справі не являється.
		Щодо наявності у Прокурора підстав у даній справі для представництва інтересів Дніпровської міської ради суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Ч. ч. 1, 3 ст. 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Звернення прокурора з позовом у визначеному законом порядку передбачено ст. 53 ГПК України. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з частинами 1, 3 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Зокрема, представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
		Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Тобто, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
		За приписами ч. 3 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Згідно ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
		Відповідно до ч. 1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Положеннями ч. 1 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Дніпровська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади жителів міста Дніпра, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі на землю. Отже, саме Дніпровська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор необхідність такого звернення обґрунтував тим, що порушення інтересів держави у цьому випадку полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності внаслідок самочинного будівництва та експлуатації об`єкта нерухомого майна, а також розміщення об`єкта підвищеної небезпеки  газозаправочної станції. Позивач, маючи повноваження на звернення до суду за захистом порушеного права, як власник та розпорядник земель комунальної власності, будучи обізнаним про самовільне зайняття спірної земельної ділянки, жодних заходів до припинення її незаконного використання не вживав; претензійно-позовну роботу, спрямовану на звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого майна та демонтажу тимчасових спору, не провів. 
		Дніпропетровською обласною прокуратурою направлявся лист від 14.01.2021 р. № 15/1-57вих-21 до Дніпровської міської ради, в якому повідомлялося про встановлені факти порушення земельного законодавства при зайнятті ТОВ Атлант земельної ділянки на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро.
		Відтак, про самовільне зайняття спірної земельної ділянки Дніпровській міській раді та її виконавчим органам було відомо, але відповідну претензійно-позовну роботу не проведено.
		З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що звертаючись до суду з даним позовом, прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції, що у Прокурора наявні підстави для звернення до суду.
		Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога Прокурора про повернення територіальній громаді міста Дніпро земельної ділянки, яка використовується відповідачами без правовстановлюючих документів, шляхом знесення самочинно збудованого на ній нерухомого майна, демонтаж тимчасових споруд та скасування державної реєстрації права власності на автозаправний комплекс за ТОВ Атлант.
		Підставою позовних вимог є те, що ТОВ АЗС-Будсервіс, як забудовник та ТОВ Атлант, як фактичний власник об`єкта самочинного будівництва (будівельних матеріалів) самовільно зайняли земельну ділянку на проспекті Слобожанському, 1-І у м. Дніпро, на якій ТОВ АЗС-Будсервіс здійснено самочинне будівництво капітальних будівель та споруд автозаправної станції.
		За змістом ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		Ч. 1 ст. 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
		Згідно з положеннями частин 1- 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
		Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 цієї статті).
		Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності зробив Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18) та ін.
		Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво висвітлена у постановах від 23.06.2020 р. у справі № 680/214/16 ( провадження № 14-445цс16 ) та від 14.09.2021 р. у справі № 359/5719/17 ( провадження № 14-8цс21 )).
		Відповідно до вимог ст. ст. 328, 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
		За змістом зазначених норм матеріального права випливає, що для того, щоб будівництво не було самочинним, необхідною є наявність таких вимог: земельна ділянка повинна бути відведена для зведення житлового будинку, будівлі, споруди або іншого нерухомого майна; повинен бути належним чином оформлений дозвіл на забудову або належно затверджений проект; при забудові не були здійснені істотні порушення будівельних норм і правил.
		До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
		Ст. 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		Цивільний кодекс України встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.
		У даній справі судом першої інстанції правильно встановлено, що право власності чи право користування земельною ділянкою по пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро не оформлене. Автозаправна станція існує як об`єкт нерухомості незаконно, оскільки документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою і надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за вказаною адресою не видавалися та не реєструвалися, в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт нерухомості не приймався, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалась та до містобудівного кадастру не вносилась, а тому спірна будівля АЗС є об`єктом самочинного будівництва.
		Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).
		В апеляційній скарзі ТОВ Атлант вказує на те, що судом неправильно застосовано приписи ст. 376 ЦК України, оскільки при зверненні до суду з даним позовом прокурор не довів факту порушення прав позивача. Судом не враховано, що сам позивач свого часу надав згоду на розташування зазначеного об`єкту на вказаній території. 
		Апелянт зауважує на тому, що в поданих до суду письмових поясненнях по суті спору Дніпровська міська рада зазначає про відсутність заборон щодо надання ТОВ Атлант дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Слобожанському, 1-І по фактичному розміщенню автозаправної станції.
		24.03.2021 р. Дніпровською міською радою прийнято рішення № 332/5 Про надання ТОВ Атлант дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Слобожанському, 1-І, що на думку апелянта є свідченням відсутності заперечень з боку позивача щодо розміщення АЗС на вказаній земельній ділянці.
		Вищевказані доводи скаржника колегія суддів відхиляє, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність та не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, а чинним законодавством України не передбачено таких підстав виникнення речового права на землю, як законний інтерес або виникнення правовідносин щодо надання земельної ділянки у користування, тоді як прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду є виключно правом, а не обов`язком органу місцевого самоврядування. Аналогічні висновки висвітлені в постановах Верховного Суду по справам від 28.11.2018 р. № 826/5735/16, від 17.10.2018 р. № 380/624/16-ц, від 13.09.2022 р. № 914/1959/19.
		При цьому, колегія суддів враховує заперечення представника Позивача проти розміщення самочинної забудови на спірній земельній ділянці.
		Так, присутній в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції представник Дніпровської міської ради пояснював, що будівництво Відповідачем -1 автозаправної станції та її експлуатація Відповідачем -2 на спірній земельній ділянці без будь-яких дозвільних документів є незаконними діями останніх. Саме лише погодження Позивачем місця розташування автозаправної станції, з подальшим прийняттям рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не може бути визнаним достатнім аргументом для формування висновків про законність самочинного будівництва спірного об`єкту АЗС за відсутності належних доказів відведення земельної ділянки та надання дозвільних документів на її будівництво.
		Встановлені вище обставини спростовують доводи Апелянта щодо відсутності з боку Позивача будь-яких заперечень на розміщення на спірній земельній ділянці належної на праві власності ТОВ Атлант автозаправної станції.
		До того ж, пред`явлення Прокурором позову в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради свідчить про бездіяльність міськради в даних правовідносинах щодо захисту прав територіальної громади, а тому вирішальним у цьому питанні є правова позиція Прокурора. 
		Доводи Апелянта стосовно не врахування місцевим господарським судом того, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений лише до особи, яка здійснила самочинне будівництво, в той час коли ні Відповідач -1, а ні Відповідач -2 такими не являються, оскільки набули АЗС у власність за цивільно-правовими угодами, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
		ТОВ АЗС_Будсервіс та ТОВ Атлант під час вчинення правочинів щодо спірного об`єкту, а також реєстрації права власності на АЗС, останні були обізнаними та усвідомлювали самочинний характер будівництва зазначеного об`єкту нерухомості, а також неможливість набуття прав на нього у встановленому законом порядку, відсутність дійсних правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним майном по проспекту Слобожанський, 1-І в м. Дніпро.
		Згідно наявного в матеріалах справи рішення від 05.12.2008 р. у справі № 28/504-08 Господарським судом Дніпропетровської області задоволено позовну заяву ТОВ АЗС-Будсервіс до ТОВ Нафто-Строй-Сервіс; визнано дійсним договір купівлі-продажу автозаправних станцій № 8-Д від 26.10.2008 р.; визнано за ТОВ АЗС-Будсервіс право власності, зокрема, на автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1302 га на пр. Слобожанському, 1-І ( пр. Газети Правда ) у м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. З-1 операторська літ. И-1 навіс, № 1 резервуар, огорожа, мостіння, без додаткових актів вводу в експлуатацію. На підставі вказаного рішення, державним реєстратором 30.12.2008 р. проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ АЗС-Будсервіс на автозаправну станцію на проспекті Слобожанський, 1-І.
		Постановою Вищого господарського суду України ( далі  ВГСУ ) від 19.10.2009 р. у справі № 28/504-08 касаційну скаргу Управління-інспекції Дніпропетровського архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		За результатами нового розгляду справи, ухвалою господарського суду від 28.10.2010 р. у справі № 8/173-10 (17-335-09(28/504-08) позовну заяву ТОВ АЗС-Будсервіс до ТОВ Нафто-Строй-Інвест, Дніпропетровської міської ради, третьої особи  ТОВ Атлант про визнання договору дійсним та визнання права власності на автозаправні станції залишено без розгляду.
		Отже, рішення суду, на підставі якого зареєстровано право власності на вказані автозаправні станції  скасовано, що свідчить про відсутність у ТОВ АЗС-Будсервіс права власності на самочинно збудоване майно.
		У той же час, з метою уникнення наслідків від скасування рішення ТОВ АЗС-Будсервіс 23.02.2010 р. відчужило зазначений об`єкт самочинного будівництва ( спірну автозаправну станцію ) на користь ТОВ Атлант на підставі договору купівлі-продажу № 259, за яким 03.03.2010 р. в Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано право власності, яке до моменту прийняття оскаржуваного рішення по даній справі, залишається власником вказаного спірного АЗС.
		З урахуванням викладеного вище та відповідно до вимог ст. ст. 215, 216 ЦК України, договір купівлі-продажу № 259 від 23.02.2010 р. є нікчемним з огляду на те, що ТОВ АЗС-Будсервіс в силу положень ч. 2 ст. 376 ЦК України не набуло права власності на нього, а тому не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності.
		Між тим, ч. 1 ст. 331 ЦК України встановлено, що особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
		Згідно приписів ч. 3 ст. 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього виробництва (створення майна).
		Про виконання Відповідачем -1 за рахунок власних коштів ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 47 453,40 грн зазначалося в ініційованій ним позовній заяві по справі № 28/504-08, що встановлено ВГСУ в постанові від 19.10.2009 р. ( а. с. 66-71 т 1 ). 
		Також, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2009 р. у справі № 31/166-09 встановлено, що у відповідності до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.11.2008 р. самовільне зайняття та використання невідомою особою земельних ділянок площею 0,1217 га /1210100000:01:037:0019/ (63157073) та площею 0,1302 га /1210100000:01:040:0016/ (63000238) за адресою м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети Правда. На зазначених земельних ділянках розпочато будівництво споруд та встановлено огорожі з профільованого листа.
		Відповідно до акту від 10.11.2008 р. під час обстеження спеціалістом КП ДМБТІ ДОР земельної ділянки на пр. Газети Правда, 1-І зафіксовано порушення вимог земельного законодавства, про що листом № 59/8 від 04.12.2008 р. на адресу Дніпропетровської міської ради зазначено про самовільно збудовану операторську.
		В період фіксації зазначеного вище порушення, право власності на автозаправну станцію було зареєстроване саме за ТОВ АЗС-Будсервіс, а тому, на думку колегії суддів, самовільне будівництво операторської на земельній ділянці в період виявлених порушень здійснювалося саме ТОВ АЗС-Будсервіс.
		Згідно встановлених апеляційним судом обставин, які підтверджені наявною в матеріалах даної справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.02.2021 р., об`єкт нерухомого майна 964911312214, автозаправочна станція: літ. З-1  операторська, загальною площею 90,5 кв.м, з навісом літ. И-1, резервуар № 1 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, проспект Слобожанський, будинок 1-І, зареєстрована приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рудкевичем Євгеном Володимировичем на праві власності зареєстрована за ТОВ Атлант. Дата, час державної реєстрації 06.07.2016 р. 15:45:42. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 259, виданий 23.02.2010 р., видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського МНО Хоміч О.М. ( а. с. 29-34 т 1 ).
		Поряд із цим, в Реєстрі будівельної діяльності, Реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України відомості щодо початку виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію зазначених об`єктів, реєстрацію, відмову у реєстрації, скасування відповідних декларацій  відсутні.
		Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить.
		Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. 
		Отже, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом, як необхідних для виникнення права власності. При цьому формування положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
		Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень ч. 4 цієї статті.
		Подібний правовий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 р. по справі № 904/7803/21.
		Колегія суддів вважає, що скасування реєстрації самовільно збудованого майна у даній справі є належним способом захисту порушеного права Позивача, оскільки за наявності задоволеної вимоги про знесення самочинно побудованого майна, земельна ділянка підлягає звільненню від забудови, а тому реєстрація майна, яке підлягає знесенню, порушує права територіальної громади на володіння та користування вивільненою земельною ділянкою.
		Колегія суддів зауважує, що набувши на підставі цивільно-правової угоди у власність автомобільну заправку на проспекті Слобожанський, 1-І в м. Дніпро ТОВ Атлант набуло усіх прав та обов`язків щодо придбаного майна, які до нього мав первісний володілець ТОВ АЗС-Будсервіс, а тому вони є належними відповідачами за заявленими у даній справі позовними вимогами, оскільки порушення інтересів держави у даному випадку полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності внаслідок самочинного будівництва ТОВ АЗС-Будсервіс та експлуатації ТОВ Атлант об`єкта нерухомого майна.
		З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з доводами Прокурора стосовно того, що вказаний об`єкт автозаправної станції збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів та без виділу земельної ділянки для його будівництва, а тому Дніпровська міська рада, як власник земельної ділянки під спірним об`єктом будівництва має право вимагати від ТОВ АЗС-Будсервіс та ТОВ Атлант усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно побудованого майна.
		Колегія суддів також відхиляє доводи Апелянта стосовно передчасності висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з підстав того, що в матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на видачу посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису особі, якою було збудовано або будувалось спірне нежитлове приміщення, ігнорування такого припису, тощо.
		Доводи апелянта щодо помилковості висновків місцевого господарського суду про будівництво спірного об`єкту нерухомого майна із порушенням ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво та ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, оскільки станом на момент придбання ТОВ Атлант спірного об`єкта автозаправної станції ( 23.02.2010 р. ) вказані ДБН не існували, колегія суддів відхиляє з посиланням на наступне.
		За змістом ч. 4, 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюються власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розробка проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.
		Згідно з інформацією Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.02.2018 р. № 7/3-272, а також Головного Архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 08.02.2018 р. № 4/16-363 розміщення автозаправної станції на зазначеній території не відповідає вимогам чинної містобудівної документації, а також вимогам державних будівельних норм, стандартів та правил, зокрема: за матеріалами генерального плану розвитку міста зазначена земельна ділянка знаходиться на території магістральних вулиць, доріг; відповідно до схеми вулично - дорожньої мережі у складі матеріалів генерального плану розвитку міста запитувана ділянка розташована в межах транспортної розв`язки в різних рівнях; відповідно до п. 14.1.2 ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина І Проектування. Частина Л. Будівництво (далі - ДБН В.2.3-4:2015) автозаправна станція (АЗС) відноситься до об`єктів дорожнього сервісу. Відповідно до вимог п. 14.1.4 ДБН 8.2.3-4:2015 забороняється розміщувати об`єкти дорожнього сервісу ближче ніж 150 м від зон транспортних розв`язок (за відсутності перехідно-швидкісних смуг) та ближче ніж 25 м до зони транспортної розв`язки (за наявності перехідно-швидкісних смут). Автозаправна станція за адресою: проспект Слобожанський 1 І розташована безпосередньо в межах транспортної розв`язки у різних рівнях; відповідно до вимог п. 14.1.4 ДБН В.2.3-4.-2015 забороняється розміщувати об`єкти дорожнього сервісу ближче ніж 500 м один від одного. Автозаправна станція по просп. Слобожанському, 1 І розташована з порушенням цих вимог; відповідно до п. 10.8.18 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій (далі ДБН Б.2.2-12:2019) при розміщенні АЗС необхідно дотримуватися відстаней до шляхопроводів, мостів та залізничних переїздів, встановлених ДБН В.2.3.-4:2015.
		За даними інформаційної бази містобудівного кадастру запитувана ділянка знаходиться: в межах визначених червоних Ліній проспекту Слобожанського ( схему червоних ліній розглянуто на засіданні архітектурно-містобудівної ради при головному архітектурно-планувальному управлінні, протокол № 126 від 15.01.2016 р. ). Відповідно до ст. 18 Закону України Про автомобільні дороги розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин в межах червоних ліній вулиці не допускається; в охоронній зоні шляхопроводу по проспекту Мануйлівському ( просп. Воронцова ), яка встановлена рішенням виконкому міської ради від. 28.09.1995 р. № 1265 Про встановлення охоронної зони мостів, шляхопроводів. водопропускних труб і насипів підходів до інженерних споруд в м. Дніпропетровську. Відповідно до п. 2 цього рішення розміщення споруд, організацій та інше в охоронній зоні проводити тільки за узгодженням з ДКП Дніпроавтоміст. В розпорядженні управління відсутня інформація щодо наявності вищевказаного погодження. Відповідно до додатку Ж.3 (обов`язкового) ДБН Б.2.2-12:2019 відстань від АЗС до мостів та шляхопроводів повинна бути не менше ніж 100 м. Автозаправна станція по проспекту Слобожанському, 1-І розташована з порушенням вищевказаних вимог; відповідно до топографічного плану М 1:500 автозаправна станція на проспекті Слобожанському, 1-І знаходиться в охоронних зонах високовольтних електрокабелів та комунікаційного тунелю, які перетинають ділянку, та в санітарно - захисній смузі водоводу Д=1200 мм, який прокладений у зазначеному тунелі; згідно з п. 10.8.28 ДБН Б.2.2-12:2019 не допускається розміщувати АЗС усіх типів у санітарно-захисних смугах магістральних водоводів. Будівля операторської АЗС по проспекту Слобожанському, 1-І розташована безпосередньо на зазначеному тунелі, що є порушенням вимог додатку И.1 (обов`язкового) ДБН 5.2.2-12:2019; відповідно до додатку Ж.З (обов`язкового) ДБН Б.2.2-12:2019 - відстань від АЗС до кабельних ліній електропередачі встановлюється за ПУЕ, але не ближче 13 м до вибухонебезпечних установок. Автозаправна станція по проспекту Слобожанському, 1-І, розташована з порушенням вищевказаних вимог; відстань до маршрутів електрифікованого міського транспорту (до контактних проводів) від АЗС типу А і Б (з підземними розміщеннями резервуарів) становить 15 м, але не менше півтори висоти опори. Уздовж земельної ділянки по фактичному розміщенню автозаправної станції по проспекту Слобожанському, 1-І в наявності опори контактної лінії міського електротранспорту, які розташовані на відстані, меншій ніж нормативна.
		Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про планування і забудову територій (чинного під час побудови спірного автозаправної станції) суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об`єкта містобудування.
		Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону (ст. 24 вказаного Закону).
		Зазначені обставини розцінені місцевим господарським судом як причина того, чому тривалий час відносно спірної земельної ділянки місцевою владою не приймалось рішення про надання дозволу на розробку документів із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення автозаправної станції. Крім того, невідповідність спірного об`єкту будівельним нормам також є самостійною ознакою самочинного будівництва за положеннями ст. 376 ЦК України.
		Саме з огляду на зазначене вище, колегія суддів відхиляє заперечення Апелянта та погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що знесення майна є крайньою мірою після того як мало б бути застосовано приписи щодо перебудови спірного об`єкту автозаправної станції, оскільки вчинення таких заходів можливо лише у випадку наявності відповідного дозволу на виділ земельної ділянки під будівництво компетентними органами. 
		У даному випадку компетентні органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду фактично заперечили факт можливості знаходження на даний час автозаправочної станції на місці її самовільного розташування на земельній ділянці, яка належить позивачу, а тому відсутні підстави для призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи з приводу визначення подальшої можливості розміщення АЗС на спірній земельній ділянці.
		Також, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині відсутності підстав для задоволення позову про припинення речових прав на автозаправну станцію за ТОВ Атлант ( номер запису 15272615 ), оскільки в силу приписів ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. Отже закон не вимагає вирішення цього питання саме судом.
		Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
		Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант". 
		 
		9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
		У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
		Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
		Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
		За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
		 
		10. Судові витрати.
		У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 р. по справі № 904/4338/21 залишити без змін.
		 
		Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. 
		 
		Повний текст постанови складено 22.03.2024 р.
		 
		ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв
		 
		СуддяО.В. Чус
		 
		Суддя М.О. Дармін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...