Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/8436/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2024.
Дата набрання законної сили: 19.03.2024
Номер судового провадження: 51-3191км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018220400000065

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		19 березня 2024 року
		м. Київ
		справа №643/8436/18
		провадження №51-3191км21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		засудженої                                                 ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Луганська, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 ) та проживає в АДРЕСА_2 ),
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Московського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, та виправдано.
		Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством. 
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Вироком Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року вирок місцевого суду скасовано.
		ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення), та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
		На підставі ст. 49 та ст. 74 КК ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		Цивільний позов прокурора залишено без розгляду.
		Суд апеляційної інстанції визнав винуватою ОСОБА_7 у тому, що вона шляхом обману працівників Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради з метою отримання з державного бюджету грошових коштів у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та регіонів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, умисно не зазначила в заявах для призначення вказаного виду допомоги від 06 листопада 2015 року та 05 травня 2016 року відомості про наявність у її власності квартири АДРЕСА_3 згідно з договором купівлі-продажу №3876 від 20 серпня 2015 року, а саме - в графі «Інформація щодо наявності у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції» відповіла «ні».
		На підставі заяв від 20 травня, 06 листопада 2015 року та 05 травня 2016 року рішеннями про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 28 квітня, 18 листопада 2015 року та 02 червня 2016 року ОСОБА_7 призначено соціальну допомогу за періоди з 28 квітня по 27 жовтня 2015 року, з 28 жовтня 2015 року по 27 квітня 2016 року, з 05 травня 2016 року по 27 жовтня 2016 року у розмірі 2210 грн щомісячно.
		Рішенням про припинення допомоги переміщеним особам на проживання від 12 жовтня 2016 року ОСОБА_7 припинено виплату у зв`язку із виявленням уповноваженим органом подання недостовірної інформації.
		На підставі вказаних заяв ОСОБА_7 було призначено та виплачено грошові кошти як щомісячну адресну допомогу за період з 01 вересня 2015 року по 31 жовтня 2016 року у розмірі 2210 грн, а всього на загальну суму 30 433 грн 84 коп.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування касаційних вимог захисник вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою факт придбання засудженою житла після подання заяви про призначення допомоги 20 травня 2015 року, а саме - 20 серпня 2015 року. Наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що у формулярі заяви від 06 листопада 2015 року місцем фактичного проживання ОСОБА_7 вказала адресу придбаного житла, що свідчить про відсутність умислу на вчинення шахрайства. Стверджує, що Управління соціального захисту вчасно не провело перевірку щодо інформації, поданої засудженою у заявах від 06 листопада 2015 року та 05 травня 2016 року.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні:
		- захисник та засуджена підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити;
		- прокурор заперечила касаційну скаргу та просила відмовити у її задоволенні.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули, причин своєї неявки Суду не повідомили.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		На думку захисника, у діях засудженої відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК.
		Зокрема, у касаційній скарзі сторона захисту стверджує, що придбання засудженою квартири відбулося після подання нею заяви від 20 травня 2015 року, а у заяві від 06 листопада 2015 року місцем проживання нею було вказано адресу придбаної квартири.
		Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи з огляду на таке.
		Неповідомлення (незазначення) відомостей про наявність нерухомого майна як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) є одним із різновидів обману, що характеризується документальною (письмовою) формою та проявляється через пасивну поведінку особи, котра не повідомляє обов`язкової за законом інформації (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі №159/3357/18).
		Як вбачається з оскаржуваного вироку, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_7 перемістилася з тимчасово окупованої території (м. Луганськ) у м. Харків. На підставі її заяв від 28 жовтня 2014 року та 20 травня 2015 року органом соціального захисту було вирішено призначити їй допомогу як внутрішньо переміщеній особі з 28 жовтня 2014 року по 27 квітня 2015 року та з 28 квітня 2015 року по 27 жовтня 2015 року у розмірі 2210 грн щомісячно.
		У заявах від 06 листопада 2015 року та від 05 травня 2016 року про продовження виплати допомоги ОСОБА_7 власноручно зазначила інформацію щодо відсутності змін, які впливають на призначення допомоги, зокрема, про відсутність у її володінні та членів її сім`ї житлового приміщення та поставила підпис про те, що проінформована щодо можливої перевірки інформації, зазначеної у заяві та доданих до неї документах.
		Рішеннями про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 18 листопада 2015 року та від 02 червня 2016 року органом соціального захисту призначено ОСОБА_7 допомогу з 28 жовтня 2015 року по 27 квітня 2016 року та з 05 травня 2016 року по 27 жовтня 2016 року у розмірі 2210 грн щомісячно.
		Грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у АДРЕСА_4 , населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується актом технічного стану (п. 6 чинного на момент вчинення кримінального правопорушення Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року №505).
		ОСОБА_7 інкримінують безпідставне одержання грошових виплат за період з 01 вересня 2015 року по 31 жовтня 2016 року.
		Вироком апеляційного суду встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20 серпня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 2015 року №3876 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_7 .
		Тобто з 20 серпня 2015 року засуджена не мала права на отримання допомоги у зв`язку із набуттям у власність житлового приміщення.
		Попри цей факт після вказаної дати ОСОБА_7 двічі звернулася до органу соціального захисту із заявами про продовження виплати їй допомоги та не повідомила про наявність у неї на праві власності квартири, що виключало би продовження їй виплати соціальної допомоги.
		Самі ж формуляри заяв містили у своєму змісті графу «Інформація щодо наявності у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції», однак засуджена під час їхнього заповнення надала негативну відповідь щодо наявності в неї відповідного житла.
		Наведене свідчить про те, що ОСОБА_7 шляхом обману заволоділа грошовими коштами з державного бюджету і діяла при цьому з прямим умислом.
		Суд апеляційної інстанції надав оцінку й тому факту, що ОСОБА_7 повністю відшкодувала надмірно нараховану та виплачену допомогу та правильно вказав, що з огляду на положення ч. 1 ст. 61 Конституції України, ч. 1 ст. 2, ч. ч. 1, 3 ст. 3 КК саме по собі встановлення в Законі №1768-ІІІ механізму повернення органу соціального захисту надміру виплачених коштів не виключає притягнення особи до кримінальної відповідальності за шахрайство відповідно до ст. 190 КК.
		Такий висновок відображено в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі №159/3357/18.
		Таким чином, за результатами касаційної перевірки вироку апеляційного суду колегією суддів Верховного Суду не встановлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як про це стверджує сторона захисту. Вирок суду апеляційної інстанції відповідає положенням ст. 370, ст. 420 КПК.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Вирок Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...