Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/4122/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 25.03.2024. Зареєстровано: 25.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2024.
Дата набрання законної сили: 25.04.2024
Номер судового провадження: 1-кп/748/80/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022272130000029

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №1-кп/748/80/24
		Єдиний унікальний № 748/4122/23 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 березня 2024 року м. Чернігів
		 
		               Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
		головуючої - судді - ОСОБА_1 ,
		при секретарі - ОСОБА_2 , 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022272130000029 від 14 червня 2022 за обвинуваченням :
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, уродженця м. Могур-Акси, Монгун-Тайгинський кожун республіки Тива Російської Федерації, військовослужбовця НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади у складі збройних сил Російської Федерації( в/ч НОМЕР_2 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,
		за участю прокурора - ОСОБА_4 , 
		захисника ОСОБА_5 , 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		З 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
		 
		Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		 
		Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		 
		Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-УІІ.
		 
		Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.
		 
		24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
		 
		З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		 
		Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ЕЭ- 11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" (Україна проти РФ) та ін.)».
		 
		Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		 
		Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української PCP «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі -Конвенція), особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		 
		Згідно зі ст. 27 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв.
		 
		Відповідно до ст. 31 Конвенції Жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
		 
		Статтею 32 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		 
		Стаття 147 Конвенції визначає перелік серйозних порушень норм міжнародного гуманітарного права, а відповідно законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, якими є:такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		 
		Частиною 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08.06.1977, ратифікованого із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР №7960-ХІ (7960-11) від 18.08.1989 (далі - Протокол І) визначено, що заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: а.1) вбивство; а.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; а.3) тілесні покарання; а.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; с) взяття заручників; d) колективне покарання; і е) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		 
		Частиною 1 статті 77 Протоколу І визначено, що діти користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань. Сторони, що перебувають у конфлікті, забезпечують захист і допомогу, які їм потрібні з огляду на їх вік або з будь-якої іншої причини.
		 
		У результаті вищезазначених подій, значна частина території Чернігівської області, починаючи з 24.02.2022, знаходиться під постійним обстрілом з різного виду озброєння з боку підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань Російської Федерації.
		 
		Так, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому проходив військову службу за контрактом ОСОБА_3 , з 05.03.2022 тимчасово зайняли с. Вікторівка Чернігівського району Чернігівської області (далі - с. Вікторівка).
		 
		05.03.2022, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_3 незаконно проник на територію приватного домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , де підійшов до приміщення погребу, в якому перебували цивільні особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та малолітні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		 
		ОСОБА_3 , будучи одягнутий у формений одяг військовослужбовця збройних сил російської федерації та озброєний автоматичною зброєю, усвідомлюючи перебування у погребі осіб, з метою імітації вибуху гранати кинув на сходи погребу попередньо знайдену на території домогосподарства металеву каструлю, яка під час падіння спричинила значний гуркіт, після чого висловив погрозу вбивством гранатою особам, які перебували у погребі.
		 
		Надалі, ОСОБА_3 , змусивши таким чином ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 вийти з погребу, здійснив їх особистий обшук, після чого, розуміючи, що останні є цивільними особами, діючи всупереч вимог ст. 27, 31, 32, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч. 2 ст. 75, ч. 1 ст. 77 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, користуючись своєю фізичною перевагою та наявністю автоматичної зброї, що у своїй сукупності унеможливлювало вчинення цивільним населенням, у т.ч. потерпілими, активного опору його протиправним діям, реалізуючи умисел на незаконне ув`язнення та жорстоке поводження з цивільним населенням, усвідомлюючи низьку температуру повітря навколишнього середовища (від - 0,4 ° С до 1,7 ° С), малолітній вік ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також те, що приміщення погребу не обладнане вентиляційними засобами доступу свіжого повітря, не має штучного та природнього освітлення, систем обігріву, водопостачання та водовідведення, без облаштованих спальних місць, вбиральні, засобів приготування їжі, перебуває в антисанітарних умовах та непридатне до нормального тривалого перебування в ньому людей, у тому числі дітей, залякуючи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 наведеним у їх бік автоматом, примусово відвів до погребу площею 9,2 кв. м, після чого зачинив за допомогою навісного замка двері вказаного приміщення ззовні та залишив територію домогосподарства.
		 
		Своїми протиправними діями ОСОБА_3 , умисно вчинив незаконне ув`язнення цивільних осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 „ малолітніх ОСОБА_8 , ОСОБА_9 05.03.2022, у період часу з 15 год. 00 хв. по 22 год. 00 хв, поєднане із жорстоким поводженням, яке виразилось у триманні потерпілих в умовах, які є несумісними з повагою до людської гідності, чим порушив закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав  ОСОБА_3 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		 
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		 
		З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
		 
		За повідомленням Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» від 03.07.2023 з 24.02.2022 року припинене приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації. (том 1 а.п.205)
		 
		Повістки про виклик  ОСОБА_3 , повідомлення його про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». ( том 1 а.п. 25-26, 30-31, 34-35, 39-40, 53-54, 188-193, 194, 219-222, 225, 227, 228) Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.
		 
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.46, 47 КПК України, адвоката ОСОБА_5 уповноважено забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_3 .
		 
		Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 26.09.2023 (том 1 а.п.44-52) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.1 ст.438 КК України стосовно ОСОБА_3 .
		 
		З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку  ОСОБА_3 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		 
		Після постановлення ухвали слідчим суддею Деснянського районного суду міста Чернігова від 26.09.2023, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно  ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч.4 ст.46 КПК України, ст.42 КПК України, п.8 ч.2 ст.51 КПК України та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник ОСОБА_5 , який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		 
		Крім цього, згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13.12.2023 року відносно  ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_5 , який був захисником на стадії досудового розслідування і ознайомлений з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		 
		Важливо звернути увагу, що судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» та його електронній версії на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області.
		 
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого : приймав участь у дослідженні доказів, виступав у дебатах.
		Суд вважає, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав  ОСОБА_3 як підозрюваного, обвинуваченого, зокрема на захист та доступ до правосуддя в кримінальному провадженні, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), що відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18 травня 2004 року). Серед іншого, ОСОБА_3 завчасно належним чином викликався до слідчого, є повідомленим про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, про висунуте обвинувачення у визначеному КПК України порядку, стороною обвинувачення вживалися всі заходи щодо обов`язкової участі захисника тощо.
		Таким чином, права ОСОБА_3 як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження, були забезпечені на рівні реального використання, що гарантується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
		Згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13.12.2023 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 здійснюється за його відсутності, як спеціальне судове провадження, оскільки обвинувачений переховуються на території російської федерації, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором. Відповідно показань обвинувачений не надавав.
		 
		Разом з тим, винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, підтверджується показами потерпілих, що були допитані в порядку ч.11 ст.615 КПК України, зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
		 
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 42022272130000029 за ч.1 ст.438 КК України було зареєстроване 14.06.2022 за заявою ОСОБА_6 , розпочато досудове розслідування. ( том 1 а.п.67-76)
		 
		В ході досудового розслідування за слів потерпілих складено фоторобот військовослужбовця рф. ( том 1 а.п.77)
		 
		Відповідно до протоколів огляду місця події від 14.06.2022, 17.03.2023 оглянуто господарство АДРЕСА_2 , проведено детальний огляд приміщення погребу, зафіксовано його розміри, встановлено відсутність вентиляційних отворів, водопостачання та водовідведення, освітлення, засобів опалення, засобів для приготування їжі, встановлено наявність вологості та грибка, приміщення погребу не обладнане спальними місцями. ( том 1 а.п. 87-95, 135-161)
		 
		За метеорологічними спостереженнями температура повітря 05.03.2022 становила від - 0,4 ° С до 1,7 ° С. ( том 1 а.п.154-155) 
		 
		Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 14.06.2022 потерпіла ОСОБА_6 на місці показала приміщення погребу, де вони перебували, вказала як військовий рф наказав їм вийти з погребу, кинувши каструлю та погрожуючи гранатою, в подальшому наказав зайти у погріб і зачинив двері на замок. Також ОСОБА_6 вказала як вони в подальшому вибрались з погребу. ( том 1 а.п. 96-97)
		 
		Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 20.06.2022 потерпілий ОСОБА_7 на місці детально розповів та показав як військовослужбовець рф кинув каструлю у погреб, де вони перебували разом з ОСОБА_6 та дітьми ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Вказав, що цей військовий погрожував кинути гранату, на що діти злякались. Коли вони вийшли з погребу цей військовий, що був зі зброєю у руках, забрав телефони та сказав заходити назад до погребу. Потерпілий вказав, що умов проживання у погребі не було, було холодно. Двері цей військовий зачинив на замок і так вони просиділи до 22 год. В подальшому згадали про сокиру та жінка вирубала частину дверей. ( том 1 а.п.100-101)
		 
		Допитана в порядку ч.11 ст.615 КПК України потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що її по телефону попередили про вторгнення до с.Вікторівка військовослужбовців рф, потім вона побачила танки та почула вибухи, у зв`язку з чим вона з ОСОБА_7 та двома малолітніми дітьми спустились у погріб біля свого господарства. В подальшому у погріб відчинились двері та військовий на російській мові попросив вийти і кинув каструлю, вказавши, що в подальшому кине гранату, вони злякались. Вона підняла руки і попросила не стріляти, оскільки в погребі діти. Вийшовши та вулицю вона побачили вузькоокого військовослужбовця, що стояв біля дверей погребу і саме він казав, що кине гранату. В подальшому вона його впізнала по фотокартці, це був ОСОБА_3 .. Питання задавав тільки ОСОБА_3 , він забрав телефони та наказав йти знову до погребу, наставляючи автомат. Перед цим він спитав чи є у дітей їжа, на що вона відповіла, що немає. Він сказав йти до підвалу, після чого зачинив їх і сказав, що коли треба буде, то їх відкриють. У підвалі було холодно, сиро, їжі не було, для туалету стояло відро, сиділи всі на одному матраці, світла не було. Зазначені події мали місце 05.03.2022, близько 15 год їх зачинили, потім вони просиділи до вечора та згадали, що є сокира. Цією сокирою вона вибила у дверях щілку та зняла замок і вони вийшли назовні. Цього військовослужбовця вже не було. На ранок прийшли інші військовослужбовці і їх вже на замок не зачиняли.
		 
		Допитаний в порядку ч.11 ст.615 КПК України потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 05.03.2022 вони з ОСОБА_6 та двома малолітніми дітьми ОСОБА_10 і ОСОБА_11 перебували у погребі свого господарства, близько обіду двері відчинив військовослужбовець рф та кинув каструлю, після чого попередив, що може кинути гранату, діти злякались, ОСОБА_6 підняла руки та попросила не стріляти, бо тут діти і вийшла з погребу. Вони також вийшли. Біля погребу стояв військовослужбовець рф азіатської зовнішності з червоною пов`язкою на лівій руці та тримав автомат, також у нього було 3 гранати і рація. Їх питав та обшукував тільки цей військовслужбовець, інші стояли обабіч. Цей військовий наказав йти назад до погребу, захлопнув двері та накинув замок. У погребі не було світла, їжі, була сирість та холодно. Він сказав сидіти у погребі, а коли треба, то їх відкриють. Вони просиділи десь з 15 год. до 22 год. та згадали про сокиру. Дружина вибила щілку та відкрила замок. Після чого зайшли до хати, щоб зігріти дітей.
		 
		Допитаний в порядку ч.11 ст.615 КПК України малолітній потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що вони пішли в погріб, потім прийшли військовослужбовці рф, побачили провід у погріб, через який у них у погребі було світло, відчинили двері та спитали хто там, військовослужбовець рф сказав, що кине гранату, він злякався, потім мама сказала не стріляти. Коли вийшли з погребу, військовий рф їх обшукав, забрав телефони. Потім вони знову зайшли у погреб, цей же військовий зачинив двері погребу на замок. Погріб відчинила мама. 
		 
		Допитана в порядку ч.11 ст.615 КПК України малолітня потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що спочатку перебували в будинку, потім мама почула гул танків та вони пішли у погріб. Погріб відчинив військовий рф та наказав виходити, бо гранату кине, потім мама сказала, що тут діти. У військових рф були автомати. Після того як військовий рф їх обшукав, наказав зайти до погребу та зачинив їх. Погріб відчинила мама.
		 
		Відповідно до інформації, що опрацьована у військовій частині НОМЕР_3 з 05 по 10.03.2022 до здійснення злочинів у АДРЕСА_3 може бути причетна батальйонно-тактична група зі складу підрозділу зс рф ІНФОРМАЦІЯ_6 окремої мотострілецької бригади (гірської) 41 загальновійськової армії, в/ч НОМЕР_2 , місце постійної дислокації АДРЕСА_1 , республіка Тива, рф. ( том 1 а.п.104-105) 
		 
		Відповідно до рапортів на виконання доручення щодо оброблення інформації операторів та провайдерів телекомунікацій про зв`язок абонентів, надання телекомунікаційних послуг на території Чернігівської області в лютому-березні 2022, щодо підшукання осіб, які схожі за зовнішніми ознаками, щодо моніторингу соціальних мереж, протоколів огляду сторінок соціальних мереж та мережі Інтернет, встановлено номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_12 , яким у березні 2022 року з території Чернігівської області було здійснено 126 дзвінків різним абонентам у рф. Всі виклики відбувались з одного мобільного телефону. Згідно геолокаційних даних, які наведені у електронний таблиці, дзвінки, здійснені ОСОБА_12 відбувались поблизу сіл Красилівка, Горбове та Смолянка Чернігівського району Чернігівської області. Особу ОСОБА_12 встановлено із мережі «ВКонтакте», де вказано також його номер телефону, а також його особисті дані, дані його родичів, місця служби, а також встановлено, що він проходить службу у складі НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади (в/НОМЕР_5). (том 1 а.п.112-119, 126-152, 179)
		 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.02.2023 потерпіла ОСОБА_6 впізнала на фото особу, що як слідує з додатку до протоколу є ОСОБА_13 , який 05.03.2022 незаконно позбавив волі її з сім`єю, а саме зачинив у погребі без їжі, теплого одягу. (том 1 а.п.120-122) 
		 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.06.2023 потерпілий ОСОБА_7 впізнав на фото особу, що як слідує з додатку до протоколу є ОСОБА_3 , який 05.03.2022 незаконно позбавив волі його разом з дружиною та дітьми у погребі, а також погрожував та лякав гранатою. ( том 1 а.п.167-169)
		 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.06.2023 малолітній потерпілий ОСОБА_8 впізнав на фото особу, що як слідує з додатку до протоколу є ОСОБА_3 , який 05.03.2022 незаконно позбавив волі його, сестру, батьків, а саме зачинив у погребі без їжі, погрожував гранатою. ( том 1 а.п.170-172)
		 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.06.2023 малолітня потерпіла ОСОБА_9 впізнала на фото особу, що як слідує з додатку до протоколу є ОСОБА_3 , який 05.03.2022 незаконно позбавив волі її, брата, мати та батька, а саме зачинив у погребі без їжі, теплого одягу, а також погрожував гранатою. ( том 1 а.п.173-175)
		 
		За загальним визначенням воєнні злочини - це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (порушення законів і звичаїв війни), за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність фізичних осіб на національному та міжнародному рівнях. Посилання на серйозні порушення заборон містяться як у договірному, так і у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві.
		 
		        Положеннями Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, що ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 закріплений статус осіб, які перебувають під захистом, та яким має бути поводження з ними, зокрема містяться положення, спільні для територій сторін конфлікту та для окупованих територій.
		       Згідно з положеннями статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана ВР України, є частиною національного законодавства України.
		У розділі XV «Перехідні положення» Конституції України, а саме у статті 1 зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
		Статтями 6, 7 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.
		Конвенція про захист цивільного населення під час війни підписана 12.08.1949, набрала чинності 21.10.1950.
		Українською РСР ця Конвенція була ратифікована Указом Президії Верховної Ради від 03.07.1954 із застереженнями та набрала чинності для України 03.01.1955.
		Отже, Женевські конвенції від 12.08.1949 безумовно є частиною національного законодавства, застосовними до збройного конфлікту на території України, діючи для України у порядку правонаступництва, як і для РФ. Україна також є стороною усіх Додаткових протоколів до ЖК від 12.08.1949.
		Відповідно до ч. 5 ст. 3 КК України закони України про кримінальну відповідальність мають відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано ВР України, й положення ст. 438 КК України в частині інкримінованого злочину такими є.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Конвенції на додаток до положень, які втілюються в мирний час, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Як передбачено ст.6 Конвенції, ця Конвенція повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2.
		На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій.
		На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій, але окупаційна держава, настільки, наскільки вона виконує функції уряду на цій території, буде пов`язана на строк окупації положеннями таких статей цієї Конвенції: 1 - 12, 27, 29 - 34, 47, 49, 51 - 53, 59, 61 - 77 та 143.
		Особи, що перебувають під захистом, звільнення, репатріація або влаштування яких відбудуться після цих строків, будуть протягом зазначеного часу перебувати під захистом цієї Конвенції.
		Отже, міжнародне гуманітарне право (далі - МГП), у т.ч. Конвенція та Додаткові протоколи до неї, застосовується під час збройного конфлікту, поняття якого відсутнє у договірному міжнародному праві.
		Разом з тим, визначення збройного конфлікту міститься у п. 70 Рішення Апеляційної палати МКТЮ у справі Душко Тадіча від 2 жовтня 1995 року («The Prosecutor v. Dusko Tadic»), згідно з яким «… збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з часу початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, поки не буде досягнуто мирного вирішення конфлікту. До того моменту міжнародне гуманітарне право продовжує діяти на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, всій території, підконтрольній одній стороні, незалежно від того, чи ведуться там фактичні бої".
		Суд також ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014 року.
		Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими РФ з 19.02.2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
		Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014 року.
		Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (у тому числі окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
		Крім того, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні на підставі Указу Президента України №64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено і діє на даний час воєнний стан.
		Таким чином, з 19.02.2014 року на території України має місце міжнародний збройний конфлікт.
		Суд також ураховує, що не має бути доведено, що збройний конфлікт мав саме «причинний зв`язок» із вчиненим воєнним злочином, але існування збройного конфлікту має щонайменше відігравати істотну роль у здатності винного вчинити злочин, у його рішенні вчинити злочин, у способі його вчинення або тієї мети, з якою він був вчинений (справа «The Prosecutor v. Kunarac, Kovac and Vukovic», МТКЮ).
		Отже, діяння, викладені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_3 , та які мали місце у березні 2022 року під час окупації зс рф с.Вікторівка Чернігівського райну Чернігівської області, відбувалися під час міжнародного збройного конфлікту і безпосередньо пов`язані з наявністю такого конфлікту.
		Згідно з ч.2 ст.43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977 року (далі - Протокол І), особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.
		Виходячи з ч.2 ст.44 Протоколу І всі комбатанти зобов`язані додержувати норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів.
		Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 у березні 2022 року усвідомлював наявність на території України міжнародного збройного конфлікту, що на момент викладених в обвинувальному акті діянь тривав вже більше 8 років, свій обов`язок додержуватися приписів міжнародного гуманітарного права.
		Крім того, суд ураховує, що згідно з ч.1 ст.4 Конвенції особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Згідно зі ч.1 ст.27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Відповідно до преамбули Протоколу I положення даних конвенцій та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		Отже, цивільне населення, що перебувало у с.Вікторівка Чернігівського району Чернігівської області протягом березня 2022 року під час окупації збройними силами РФ цього населеного пункту, мало статус осіб, що перебувають під захистом Конвенції.
		Відповідно до ст. 31 Конвенції Жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
		 
		Статтею 32 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Як слідує зі ст.147 Конвенції серйозні порушення охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		       Виходячи з ч.ч.1, 2 ст.75 Протоколу І кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх осіб, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом; заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема, катування всіх видів - фізичні чи психічні; тілесні покарання; знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження; погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		Частиною 1 статті 77 Протоколу І визначено, що діти користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань. Сторони, що перебувають у конфлікті, забезпечують захист і допомогу, які їм потрібні з огляду на їх вік або з будь-якої іншої причини.
		 
		Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни обвинуваченим ОСОБА_3 .
		 
		Водночас, й з урахуванням форми цього судового розгляду, важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.
		 
		Таким чином, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість  ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого  ОСОБА_3 у жорстокому поводженні з цивільним населенням та іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, що передбачено ч.1 ст.438 КК України.
		Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно з ч.1 ст.65 КК України  суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Як передбачено ч.2. ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Суд враховує, що ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні умисного, закінченого, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, а саме порушення законів та звичаїв війни.
		Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 не встановлено.
		 
		Обставинами, що обтяжують покарання  ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи. 
		 
		Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке являється злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни і становить значну суспільну небезпеку з огляду на дику та варварську поведінку обвинуваченого у сучасному світі, що не може мати місця у 21 сторіччі та нівелює, зводить нанівець всі досягнення сучасної цивілізації в області миру та гуманності людства, дані про особу обвинуваченого, який хоча і не притягувався до кримінальної відповідальності і органу досудового розслідування не вдалося здобути даних щодо особи обвинуваченого, але його протиправні дії характеризують його як особу, позбавлену будь-яких моральних принципів, співчуття, совісті й свідчать про ігнорування ним норм не тільки міжнародного права, а й норм людського співжиття, повне знецінення в його свідомості життя інших людей, презирливе ставлення до їх страждань як фізичних, так і моральних, судом враховується молодий вік обвинуваченого, але судом також враховується вчинення злочину щодо малолітніх дітей, те, що потерпілі не мали жодного відношення до військовослужбовців, не чинили опору та просто переховувались у своєму погребі, з якого могли в будь-який час вийти назовні, разом з тим, обвинувачений зачинив їх у погребі, що не має умов для тривалого знаходження у ньому, без їжі, на невизначений час, тим самим позбавив можливості вільно пересуватись, налякав своїми погрозами малолітніх дітей, відібрав телефони, при цьому ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем збройних сил російської федерації, достеменно розумів, що в складі військового формування вторгається на територію незалежної та суверенної держави, відчував свою безкарність, отже чітко усвідомлював наслідки своїх дій, вчиняти які, його ніхто не змушував, судом також враховується відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність обтяжуючої покарання обставини, а отже суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 438 КК України, що в даному випадку є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		 
		Речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		 
		Під час досудового розслідування  ОСОБА_3  було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.( том 1 а.п. 216-217).
		 
		Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		 
		Таким чином, застосований до  ОСОБА_3  запобіжний захід слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду. При цьому, строк відбування покарання обвинуваченому слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.
		 
		Запобіжний захід  ОСОБА_3  до вступу вироку у законну силу залишити без змін - тримання під вартою. Строк відбування покарання  ОСОБА_3   рахувати з моменту його фактичного затримання. 
		 
		Речовий доказ: металеву каструлю білого кольору - залишити в розпорядженні потерпілої ОСОБА_6 .
		 
		На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює. 
		 
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинуваченого протягом всього судового розгляду.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...