Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/3539/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2024. Зареєстровано: 26.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2024.

Номер судового провадження: 2/522/1849/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06.03.2024
		Справа № 522/3539/22
		Провадження № 2/522/1849/24
		Приморський районний суд м. Одеси у складі: 
		головуючого судді - Ярема Х.С.
		при секретарі судового засідання - Кніш Д.А.
		за участю: позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		розглянув в загальному позовному провадження справу
		за позовом ОСОБА_1 
		до 1) Головного управління Національної поліції в Одеській області, 2) Державної казначейської служби України, 3) Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області
		третя особа без самостійних вимог Відділ поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції в Одеській області
		про відшкодування шкоди.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.21.02.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до 1) ГУНП в Одеській області, Державної казначейської служби України, 3) ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області.
		2.Позивач просить суд стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, шкоду спричинену незаконними діями та бездіяльністю службових осіб ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області:
		- матеріальну шкоду в розмірі 13 697,16 грн.
		- моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
		3.11.04.2022 відкрито загальне позовне провадження.
		4.29.08.2022 відповідач ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області подало відзив.
		5.09.09.2022 позивач подав відповідь на відзив.
		6.02.11.2022 залучено до участі у справі Відділ поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача. 
		7.28.04.2023 відповідач ГУНП в Одеській області подав відзив на позовну заяву.
		8.Відповідачі належним чином повідомлені, не з`явились
		9.12.06.2023 закрито підготовче провадження.
		10. ОСОБА_1 звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що вона є матір`ю ОСОБА_3 . Він ніде не працював, перебував на її утриманні, жили разом в м. Ізмаїл вона, син та донька. Син мав туберкульоз, мав інвалідність 3 групи. В 23.06.2017 син вийшов з дому, щоб зняти пенсію та вже не повернувся. Протягом майже 3,5 років вона розшукувала сина, зверталась із заявками в поліцію про розшук зниклого сина, проте жодної інформації не отримувала. Лише в листопаді 2020 року, випадково дивлячись новини, почула про те, що знайдено тіло чоловіка, який видався їй за названими ознаками, схожим на сина. Одразу звернулась до Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській обл., Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській обл. Зателефонувавши в Саратський РВ поліції, який анонсував новини, їй повідомили, що тіло її сина ще 26.06.2017 було знайдено в готелі «Токіо Стар» у м. Одесі, а особа про яку вона почула в новинах не є її сином. За фактом смерті сина ОСОБА_3 за ознаками ч.1 ст. 115 КК України, СВ поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області 26.06.2017 було внесено запис до ЄДРДР, проте чомусь вже наступного дня 27.06.2017 було закрито кримінальне провадження. Вважає, що неповідомлення близьких родичів про смерть людини є жорстоким поводженням з нею, що вплинуло також на стан її здоров`я. Тим більше, він при собі мав і паспорт, і телефон, тому можна було встановити особу і повідомити родичів. Належні померлому речі, що були вилучені слідчими до теперішнього часу не повернуті матері. Вона навіть не змогла похоронити сина, їй не повідомили, де його похоронили. Дізнавшись про це, вона розпочала з того, що просила визнати її потерпілою, скасувати постанову про закриття кримінального провадження. Ці процесуальні питання затягували у вирішенні, у зв`язку з чим вона зверталась до суду зі скаргою на дії слідчого, де було зобов`язано визнати потерпілою. Після ознайомлення з матеріалами справи вона, як потерпіла, почала заявляти клопотання про вчинення процесуальних дій, проте досі нічого слідчим не вчинено, жодне клопотання не вирішено, експертизи не призначено. Дозволу на ексгумацію трупа матері також ще не дали, тож вона точно не може бути переконана, що там похоронений її син. Звертає увагу, що не лише халатно було порушено кримінальну справу, а на наступний день без проведення розслідування закрито, а й на те, що фактично з 08.02.2021 вона просила надати їй статус потерпілої. Проте цього не було зроблено і вона була вимушена звертатись до суду зі скаргою, де ухвалою суду від 07.09.2021 зобов`язано слідчого вчинити відповідні процесуальні дії .У зв`язку з цим, вона зверталась із скаргами на дії слідчих, де її було повідомлено, що винних притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Невжиття слідчими необхідних процесуальних дій для встановлення винної особи в смерті сина, не повідомлення родичів про смерть та захоронення в невідомому місці без згоди матері, а також неналежне ставлення слідчих до посадових обов`язків в ході кримінального розслідування, вважає знущанням над нею та завдало їй сильних моральних страждань. Крім того, нервові потрясіння, пов`язані з цими обставинами, вплинули на стан її здоров`я, в результаті чого виникли захворювання, на лікування яких було витрачено гроші в розмірі 13 697,16 грн.
		11.Відповідач ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області проти позову заперечує. Вважає, що конкретно цей відповідач прав чи інтересів позивача не порушував, не представляє державу Україна та не є належним відповідачем у справі. Тривалість невизнання позивача потерпілою в кримінальному провадженні не є підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди, оскільки такому визнанню має передувати подача відповідної заяви заінтересованою особою, а до повноважень слідчих органів не відноситься компетенція визнавати особу потерпілою без відповідної заяви такої особи. Описані позивачем обставини свідчать про спричинення їй моральної шкоди внаслідок смерті сина, але не внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності слідчих органів, неправомірність яких має бути підтверджена відповідним рішенням суду. Питання відшкодування такої шкоди має бути вирішено шляхом подання цивільного позову у кримінальному провадженні, яке ще не завершено, отже висновки щодо відшкодування шкоди, спричиненої матері смерті її сина, є передчасними. Сума як моральної так і матеріальної шкоди є необгрунтованою, недоведеною.
		12.Відповідач ГУНП в Одеській області проти позову заперечує. Визнання судом дій чи бездіяльності слідчих органів неправомірними не є безумовною підставою для стягнення шкоди, а особа повинна довести наявність підстав для застосування судом ст. ст. 1173, 1174, 1176 ЦК України. Позивач наявність таких обставин не довела, оскільки дізналась вона про смерть сина, яка настала 26.06.2017, лише 13.11.2020. Тобто, більше ніж три роки місце перебування сина її не цікавило, що спростовує наявність тяжких моральних страждань позивача.
		Судом встановлені такі фактичні обставини справи.
		13. ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
		14.23.06.2017 ОСОБА_1 востаннє спілкувалась з сином.
		15.26.06.2027 в готелі «Токіо Стар» в АДРЕСА_1 було виявлено тіло ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
		16.В той же день 26.06.2017 ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом смерті ОСОБА_3 внесено запис до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12017160500003515.
		17.Наступного дня 27.06.2017 кримінальне провадження закрито.
		18.13.11.2020 з новин на сайті «Новини Ізмаїла» ОСОБА_1 стало відомо про звернення ГУПН в Одеській області до громадськості щодо допомоги у встановленні особи невідомого чоловіка, тіло якого не могли впізнати. Однією із прикмет було татуювання, яке також було у ОСОБА_3 . Зателефонувавши в Саратський РВ поліції, пояснила, що розшукуваний чоловік може бути її сином. Проте назвавши прикмети сина у відповідь їй повідомили, що її син ОСОБА_3 ще 26.06.2017 був знайдений мертвим в готелі «Токіо Стар» у м. Одесі.
		19.16.11.2020 ОСОБА_1 звернулася з заявою до начальника Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, просила повідомити чи дійсно загиблий є її сином, повідомити обставини загибелі. Аналогічне звернення адресувала в.о. керівника Одеської обласної прокуратури.
		20.Приморський ВП в м. Одесі листом від 21.12.2020 повідомив, що кримінальне провадження щодо загибелі ОСОБА_3 було порушено 26.06.2017 та закрито 27.06.2017, а листом від 28.12.2020 рекомендував ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.
		21.29.12.2020 ОСОБА_1 ознайомилась з матеріали кримінального провадження та дізналась про його закриття. 
		22.12.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до керівника Одеської обласної прокуратури, начальника ГУ НП в Одеській області, начальника Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про скасування постанови про закриття кримінального провадження, визнання її потерпілою, просила повідомити про місце захоронення сина.
		23.15.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до начальника Приморського ВП м. Одеси ГУНП в Одеській області з заявою про надання копію постанови про закриття кримінального провадження для оскарження, повторно просила надати інформацію про місце знаходження тіла сина чи його захоронення. 
		24.Листом від 16.01.2021 Одеська обласна прокуратура повідомила, що звернення до Одеської обласної прокуратури, яке надійшло 14.01.2021 щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017160500003515, направлено керівнику Одеської місцевої прокуратури №3 для проведення перевірки, вжиття заходів реагування.
		25.Листом від 25.01.2021 Одеська місцева прокуратура №3 повідомила ОСОБА_1 , що 27.06.2017 слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області прийнято постанову про закриття кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_3 , яку 21.01.2021 прокурором скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Також повідомлено про місце захоронення.
		26.08.02.2021 ОСОБА_1 подала заяву до Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №12017160500003515.
		27.Листом від 12.02.2021 слідче управління ГУНП в Одеській області роз`яснило необхідність звернення до слідчого відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області для набуття статусу потерпілої.
		28.19.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до керівника Одеської обласної прокуратури зі скаргою на бездіяльність Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, просила притягнути до дисциплінарної відповідальності відповідальних за розгляд її заяви від 08.02.2021, 
		29.Листом від 24.03.2021 Одеська обласна прокуратура повідомила, що скарга від 19.03.2021 направлена для вирішення по суті керівнику Приморської окружної прокуратури м.Одеси.
		30.02.04.2021 ОСОБА_1 звернулася до керівника Одеської обласної прокуратури з заявою про визнання її потерпілою.
		31.08.04.2021 ОСОБА_1 звернулася до начальника Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з заявою про визнання її потерпілою.
		32.03.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до слідчого Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області з заявою в якій просила залучити її як потерпілу, вручити пам`ятку про ознайомлення з правами та обов`язками потерпілого, надати можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.
		33.27.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з скаргою на бездіяльність слідчого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017160500003515 від 26.06.2017.
		34.Ухвалою від 07.09.2021 (справа № 522/16634/21) слідчого судді скаргу задоволено, зобов`язано уповноважену особу ВП № 2 ОРУ № 1 ГУНП в Одеській області визнати особу потерпілою, вручити пам`ятку про права та обов`язки потерпілого, надати матеріали кримінального провадження для ознайомлення.
		35.Після ознайомлення з матеріалами справи потерпілій стало відомо про деякі обставини справи, що біля трупа були знайдені деякі речі, що належали загиблому (одяг, два мобільні телефони, паспорт, гроші), шприц з невідомою речовиною, стакан з невстановленою речовиною. Крім того, в матеріалах справи зазначено, що спільно з її сином заселилась дівчина, особа якої є невстановленою до теперішнього часу.
		36.10.09.2021 ОСОБА_1 подала слідчому Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області клопотання, яким просила повідомити про хід кримінальної справи, повідомити: чи встановлювалась особа дівчини, яка 24.06.2017 разом з ОСОБА_3 поселилася до готелю; чи встановлювалась, яка речовина містилася в шприці, який було знайдено біля трупа її сина; чи встановлювались відбитки пальців на шприцу та інших предметах, що знаходились у номері готелю, де перебував її син; чи призначалися відповідні експертизи та чи встановлювалось, якою саме речовиною отруєно ОСОБА_3 ; чи витребувалась відповідна інформація від провайдерів - операторів мобільного зв`язку, яким користувався загиблий, про його можливу переписку з іншими особами, яка може носити характер доказів у справі; надати копію довідки (протоколу), яку було складено лікарем швидкої допомоги, який викликався на місце події та констатував смерть; надати протокол огляду місця події; надати протоколи вилучення речей; чи встановлено з ким спілкувався ОСОБА_3 останнім часом. 
		37.02.11.2021, 15.11.2021 ОСОБА_1 направила прокурору Одеської місцевої прокуратури №3, начальнику Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, слідчому Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області клопотання про вчинення процесуальних дій, в яких ставила питання щодо призначення експертизи речовин, якою був наповнений шприц, рідини, що знаходилась в стакані, який також знаходився біля трупа, про винесення постанови про призначення додаткової судово-медичної експертизи для встановлення причин смерті.
		38.14.12.2021 ОСОБА_1 подала скарги на бездіяльність слідчого та зобов`язання вчинити певні дії.
		39.04.01.2022 ухвалою слідчого судді (справа №522/16634/21) зобов`язано уповноважених осіб ВП № 2 ОРУ № 1 ГУНП в Одеській області виконати вимоги ст. 220 КПК України щодо розгляду клопотань потерпілої від 15.11.2021 та за наявності підстав задовольнити клопотання чи винести постанову про повну або часткову відмову у задоволенні клопотання.
		40.Доказів виконання ухвали від 04.01.2022 та прийняття відповідних рішень за клопотанням потерпілої від 15.11.2021 немає.
		41.Листом від 16.04.2022 ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області повідомлено потерпілу, що слідчим відділенням розглянуто її клопотання від 04.11.2021, досудове проводиться. Роз`яснено, що 17.08.2019 в готелі «Токіо Стар» відбулась пожежа, у зв`язку з чим наразі немає можливим встановити осіб або інших свідків, які б могли вказати на особу, яка находилась разом з загиблим в готелі. Під час пожежі разом з будівлею згоріла вся документація про кількість персоналу та пожильців. Виходячи з першочергового допиту персоналу, який обслуговував готель, більша частина працівників не була працевлаштована офіційно, але вдалось встановити згідно допиту, що ОСОБА_3 орендував номер лише на погодинній основі. Під час огляду місця події був виявлений та вилучений шприц з затишком рідини, який лежав поруч з трупом. Шприц не був визнаний речовим доказом, що підтверджує відсутність в матеріалах кримінального провадження відповідної постанови. Шприц не був направлений до камери зберігання речових доказів, тому на даний момент не має можливості ідентифікувати рідину, яка знаходилась у шприці. В ході розгляду кримінального провадження не було виявлено в матеріалах інформації про призначення експертизи для ідентифікації відбитків пальців на шприці і на даний час немає можливості направити їх для ідентифікації, оскільки шприц не був поміщений у камеру зберігання речових доказів. В 2017 році при судово-медичному дослідженні були відібрані зразки крові, сечі, але слідчим не було призначено відповідної експертизи на наявність у крові або сечі будь-яких отруйних, наркотичних чи психотропних або лікарських препаратів. Зразки, які були відібрані експертом ООБСМЕ на даний проміжок часу не збереглись. Мобільний телефон марки «Fly», який був виявлений та вилучений не був визнаний речовим доказом, не направлений до камери зберігав речових доказів. В матеріалах кримінального провадження відсутні квитанція про передачу даного речового доказу в камері зберігання речових доказів.
		42.25.11.2022 ОСОБА_1 повторно звернулась до начальника ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області з заявою про надання інформації про виконання ухвали слідчого судді від 04.01.2022, про хід кримінального провадження.
		43.Листом від 19.12.2022 ВП № 2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області запропоновано потерпілій з`явитися до слідчого відділу особисто для з`ясування всіх обставин, що стали приводом для її систематичних звернень до слідчого відділу. Роз`яснено, що на даний час досудове розслідування триває, проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії.
		44.Листом від 27.10.2022 Слідче управління ГУНП в Одеській області повідомило потерпілу, що про те, що закінчено службове розслідування щодо неправомірних дій окремих співробітників ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, пов`язаних з неналежним здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017160500003515 від 26.06.2017. Відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування знайшли своє підтвердження, а винних за порушення п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту НПУ, п. 1,2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію» притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
		Висновки суду.
		45.Предметом спору є заподіяння слідчими органами Національної поліції в Одеській області моральної та матеріальної шкоди, а його підставами - факти неправомірних дій, бездіяльності цього органу, що полягають у неефективності досудового слідства в кримінальному провадженні загалом, що завдало потерпілій особі моральної шкоди, пов`язаної з неповідомленням тривалий час родичів померлого про його смерть, не встановлення обставин смерті, невчинення жодних процесуальних дій у кримінальному провадженні, що також спричинило потерпілому матеріальну шкоду, пов`язані з необхідністю проходити лікування через нервовий стрес, та полягають у причинному зв`язку між неправомірними діями чи бездіяльністю і шкодою. Як на правову підставу відшкодування моральної шкоди позивач посилається на ст. 1167, 1176 ЦК України.
		46.За загальним правилом, визначеним в ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		47.За загальним правилом, визначеним в ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частина 2 цієї статті визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
		1)якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
		2)якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
		3)в інших випадках, встановлених законом.
		48.Частиною 1 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. 
		49.Частиною 6 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		50.В даному випадку немає обставин спричинення позивачу шкоди внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, тому правила ч.1 ст.1176 ЦК України не застосовуються до даних правовідносин.
		51.Натомість позивач вважає, що моральну та матеріальну шкоду їй спричинили дії та бездіяльність слідчих, які виразилися в надмірній тривалості, неефективності досудового слідства в кримінальному провадженні №12017160500003515 від 26.06.2017, невчинення жодних процесуальних дій з 2017 року фактично й станом на 2024 рік.
		52.Тобто, врегулювання правовідносин між сторонами має відбуватися саме на підставі загальних норм відшкодування шкоди та, зокрема, ч.6 ст. 1176 ЦК України.
		53.Посилання відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на те, що ОСОБА_1 повинна вимагати відшкодування шкоди в порядку ч.1 ст. 1177 ЦК України, як особа яка потерпіла від кримінального правопорушення, не має під собою правових підстав, оскільки спосіб захисту своїх прав та інтересів позивач обирає самостійно. Крім того, захист прав в порядку ст. 1177 ЦК України, передбачає відшкодування коштів особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, особою, яка це правопорушення вчинила, а в даному випадку така особа не встановлена. 
		54.За загальним правилом факт наявності шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку. У зв`язку з цим, з`ясуванню підлягають обставини щодо шкоди, протиправної поведінки та причинного зв`язку між ними, вини особи. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. 
		55.Статті 1166, 1167 та ч.6 ст. 1176 ЦК України вимагають встановлення усіх елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою).
		56.За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.
		57.Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
		58.У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		59. ОСОБА_1 стверджує, що обставинами (фактами), якими з боку ГУНП в Одеській області їй було заподіяно моральної шкоди є: 
		- неналежне здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12017160500003515 від 26.06.2017, оскільки відомості про факт смерті ОСОБА_3 внесено 26.06.2017, але вже на наступний день 27.06.2027 слідчий закрив дане кримінальне провадження, тобто не вчиняв і навіть не мав наміру здійснювати жодних процесуальних дій з метою розслідування. Лише 21.01.2021 після того, як позивач сама з`ясувала, що трапилось з її сином, постанова про закриття кримінального провадження була скасована. Невчинення жодних процесуальних дій, зокрема, й встановлення чи повідомлення родичів про смерть особи призвело до того, що майже 3 роки сім`я померлого ОСОБА_3 не знала, де він і, що з ним трапилось, а з винних дій слідчого родичі були позбавлені можливості захоронити сина. Сама позивач пояснила, що як тільки її син не повернувся після 23.06.2027 додому почала його шукати, зверталась із численними заявками в поліцію з повідомленням про зникнення. Проте ніхто нічого не повідомив. І лише випадково, коли вона зателефонувала в Саратський ВП з метою з`ясувати особу, що знайдено мертвою, їй повідомили, що її син ОСОБА_3 був знайденим мертвим ще 25.06.2017;
		- тривалий час з фактично з 08.02.2021 позивач просила надати їй статус потерпілої. Проте цього не було зроблено і вона була вимушена звертатись до суду зі скаргою, де ухвалою суду від 07.09.2021 зобов`язано слідчого вчинити відповідні процесуальні дії;
		- у зв`язку з не вчиненням слідчими жодних процесуальних дій, навіть станом на 2024 рік,, вона зверталась із скаргами на дії слідчих, де її було повідомлено, що винних притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
		60.З матеріалів кримінального провадження №12017160500003515 відкритого 26.06.2017 вбачається, що проводження дійсно було закрите наступного дня 27.06.2017. За клопотанням матері померлого ОСОБА_3 , постанова про закриття цього провадження була скасована 21.01.2021 (на той час, позивач ще не мала статусу потерпілої), а досудове слідство продовжено. Після цього ОСОБА_1 неодноразово просила визнати її потерпілою, однак така процесуальна дія була вчинена слідчими органами на підставі ухвали слідчого судді лише після того, як ОСОБА_1 звернулась із скаргою до суду на дії слідчого. Далі ОСОБА_1 неодноразово зверталась до слідчих органів з приводу надання їй інформації щодо проведення відповідних слідчих дій чи надання обгрунтування причин не проведення слідчих дій. 04.01.2022 ухвалою слідчого судді було задоволено скаргу ОСОБА_1 про бездіяльність слідчого та зобов`язано уповноважених осіб ВП № 2 ОРУ № 1 ГУНП в Одеській області виконати вимоги ст. 220 КПК України щодо розгляду її клопотань від 15.11.2021 у кримінальному провадженні №12017160500003515 від 26.06.2017 та за наявності підстав задовольнити клопотання чи винести постанову про повну або часткову відмову у задоволенні клопотання, про що повідомити заявника. Як наслідок, через неналежне, поверхневе розслідування кримінального провадження №12017160500003515 від 26.06.2017 відповідальні особи були притягнуті до дисциплінарної відповідальності.
		61.Суд зважає, що сам лише факт притягнення слідчих до дисциплінарної відповідальності за неналежне проведення досудового розслідування не завжди може свідчити про заподіяння особі моральних страждань. Тому в даному випадку суд бере до уваги обставини (суть) за наявності яких відбулось притягнення до дисциплінарної відповідальності, тривалість цих діянь, а також їх результат. Як вбачається, потерпілій у кримінальному провадженні доводилось самостійно брати на себе в деякій мірі роль особи, що наполягає та просить провести слідчі дії з тією метою, щоб слідство проводилось, просити протягом кількох років вище поставлені органи вжити необхідних заходів, самій усе контролювати. Зазначена позиція для потерпілого у кримінальному провадженні не є прийнятною та вимагає зусиль, яких особа й не мала б витрачати, якби уповноважені особи діяли належним чином. Отже, наведена ситуація свідчить, що це не лише факт численних звернень позивача до правоохоронних органів щодо контролю за якістю розслідування чи незгоди потерпілої з процесуальними діями слідчих, процесуальних керівників, а конкретні факти бездіяльності посадових осіб.
		62.Відповідачі не заперечували обставин притягнення слідчих до дисциплінарної відповідальності за неналежне проведення досудового розслідування №12017160500003515 від 26.06.2017, проте вважають, що це не є підставою визнання цих дій чи бездіяльності протиправними. 
		63.Проте суд ці доводи відхиляє, однак враховує те, що зобов`язання слідчих вчинити певні дії, внаслідок встановлення бездіяльності слідчих, не є безумовними підставами для визнання позовних вимог обґрунтованими.
		64.Такі процесуальні рішення чи бездіяльність, на які посилався позивач, є предметом оскарження відповідно до правил КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.
		65.Частиною 1 статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 04.07.2018 у справі № 641/2328/17. 
		66.При цьому, суд зазначає, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває також у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що регулюються нормами КПК України, які встановлюють обов`язок слідчого вчиняти певні процесуальні дії, зокрема, дії передбачені ст. 55 КПК України.
		67.Так,  згідно з ч.1-3 ст. 55 КПК України (в редакції чинній на 26.06.2017) потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
		68.Згідно з ч. 6 ст. 55 КПК України (в редакції чинній на 26.06.2017), якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
		69.Верховний Суд в постанові від 16.01.2019 у справі № 439/397/17 зазначив, що таким чином, чинний КПК України передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.
		70.Отже, ОСОБА_1 , як мати померлого ОСОБА_4 , має право на отримання статусу потерпілого у кримінальному провадженні. Спричинення їй моральної шкоди як матері померлого сина обгрунтовує також несвоєчасним визнанням її як потерпілої.
		71.Суд зазначає, що наявність кримінального провадження №12017160500003515 від 26.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за фактом смерті ОСОБА_3 , свідчить про те, що потерпілого в кримінально-правовому розумінні на момент досудового слідства фізично вже не існує. Життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті. Водночас норми кримінального процесуального законодавства передбачають можливість визнання близьких родичів чи членів сім`ї потерпілими замість померлого.
		72.З об`єктивних причин, самостійна обізнаність про смерть особи, її близьких родичів чи членів її сім`ї може бути ускладнена.
		73.Пункт 1 ч.1 ст. 3 КПК України визначає, що близькими родичами та членами сім`ї є - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
		74.Стаття 40 КПК України (в редакції чинній на 26.06.2017) передбачає, що саме слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Також, слідчий уповноважений на здійснення повноважень, як передбачених ст. 40 КПК України та і інших повноважень, передбачених цим Кодексом.
		75.Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що саме слідчий має здійснити повідомлення близьких родичів та членів сім`ї про смерть особи, для чого повинен вчинити дії направлені на встановлення кола цих осіб. Крім того, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що біля трупа був його телефон, паспорт.
		76.Відсутні докази, що слідчим, під час досудового слідства кримінального провадження №12017160500003515 від 26.06.2017 вчиненні дії щодо встановлення таких осіб та забезпечено їх повідомлення. Тобто, доводи позивача в цій частині підтверджуються.
		77.Суд відхиляє посилання відповідачів на те, що ОСОБА_1 статус потерпілої могла отримати лише після подання відповідної заяви, а тому не визнання її потерпілою в червні 2017 року не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки така заява нею тоді не була подана.
		78.Так, суд зазначає, що відповідачі помилково об`єднують процедуру визнання особи потерпілою, та процедуру повідомлення близького родича про смерть певної особи для забезпечення можливості такому родичу подати заяву про визнання його потерпілим.
		79.Отже, суд вважає, що бездіяльність слідчого, яка виразилась у не вчиненні дій щодо встановлення осіб близьких родичів, членів сім`ї померлого ОСОБА_3 , є очевидно неправомірною та порушує права ОСОБА_1 як матері померлого бути обізнаною про смерть сина, можливість захоронити його, знати обставини смерті. 
		80.Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , яка вперше звернулась з відповідною заявою про визнання її потерпілою в даному кримінальному провадженні 12.01.2021, була визнана такою фактично лише після винесення ухвали 07.09.2021 слідчим суддею, тобто з затримкою майже на вісім місяців. 
		81.Отже, ОСОБА_1 з одного боку тривалий час (більше трьох років) перебувала у стані необізнаності про смерть свого сина, з вини слідчого органу, що унеможливлювало подання нею відповідної заяви про визнання її потерпілою, а з іншого боку звернувшись з такою заявою, отримала відповідний статус лише через майже 8 місяців і то внаслідок звернення до суду. Станом на 2024 рік клопотання потерпілої про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні №12017160500003515 від 26.06.2017 не вирішені. 
		82.Зважаючи на з`ясовані обставини, суд погоджується з доводами позивача на те, що мали і мають місце незаконні дії слідчого органу, що порушують права ОСОБА_1 , як потерпілої. 
		83.Щодо наявності заподіяної моральної шкоди. 
		84.Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		85.Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		86.У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
		87.Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація, наприклад, у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
		88.Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		89.Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи ( ч. 2 ст. 23 ЦК України).
		90.У практиці ЄСПЛ є різні стресові фактори, що призводять до заподіяння моральної шкоди. Серед них: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім`ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане невиконанням судового рішення; порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування.
		91.Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані, зокрема, Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
		92.Слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам і завжди викликає у людини негативні емоції. 
		93.Позивач доводить, що саме через неправомірні дії слідчих органів вона постійно перебуває в пригніченому стані, так як самостійно протягом 2017-2024 власними силами домагається від відповідача доведення досудового розслідування до завершення та встановленні винних у смерті сина. При цьому, більше ніж 3 роки їй взагалі не повідомляли про смерть сина, а кримінальне провадження було закрито незаконно. Позивач була позбавлена можливості захоронити тіло сина. Перебуваючи у безвихідному становищі, безнадії щодо притягнення винних до відповідальності, чи принаймні вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні, її емоції сягали рівня страждань, принижень, які заподіяли моральну шкоду.
		94.Оцінивши усі обставини цієї справи, суд дійшов висновку про наявність шкоди. Так, ситуація, яка пов`язана із діями уповноважених осіб відповідача в цілому та кожним окремо під час виконання кожним із них в межах своєї компетенції своїх завдань, сприймається позивачем вкрай негативно. Підстави для цього є, про що заначено вище. Ситуація, що досліджується за справою, має психологічно деструктивний характер для позивача, яка призводить до негативних змін у структурі особистості: в емоційній сфері, у психофізіологічному стані та у звичній діяльності, додаткові перешкоди для реалізації його оптимальної життєдіяльності, порушення соціального функціонування, життєвих планів. Останні роки ціль життя позивача зводиться до встановлення обставин смерті її сина, до боротьби з органами досудового слідства у розслідуванні факту його смерті.
		95.Позивач зазначає, означені моральні страждання знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з ситуацією, яка пов`язана із діями уповноважених осіб ГУНП в Одеській області під час виконання кожним із них в межах своєї компетенції завдань досудового слідства.
		96.Оцінюючи доводи обох сторін щодо наявності чи відсутності причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою, суд виходив з такого.
		97.Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
		98.Заслухавши аргументи обох сторін та співставивши їх з дійсними обставинами справи, суд, вважає, що причинний зв`язок наявний. Суд погоджується, що в принципі можливим є тривале розслідування кримінальної справи залежно від її складності, що хоч і може викликати в потерпілого негативні емоції, але не такого рівня, що призводять до моральних страждань. Разом з тим, у ситуації, що склалась щодо позивача, неповідомлення її як матері про смерть сина є жорстокою, а тривалість визнання її потерпілою у кримінальному провадженні обумовлена порушеннями законності з боку слідчого та неналежним, безвідповідальним ставленням до виконання службових обов`язків.
		99.Позивач завдану їй моральну шкоду оцінює в розмірі 100 000 грн. 
		100.Відповідачі наполягали на тому, що зазначений розмір моральної шкоди позбавлений будь-яких критеріїв розумності та справедливості.
		101.Суд в цій частині не погоджується з доводами відповідачів. 
		102.Так, розмір моральної шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави.
		103.При цьому суд враховує те, що материнські почуття до дитини, переживання за життя сина є одними із найстійкіших в людській природі, а тому будь-який негативний вплив на такі почуття призводить до об`єктивно тяжких моральних страждань незалежно від джерела їх виникнення. 
		104.Тому виходячи з обсягу страждань позивача, витрат часу та ресурсів на встановлення долі сина, та отримання статусу потерпілої, беручи до уваги обсяг змін, що відбулись у житті позивача, суд приходить до переконання, що об`єктивним та справедливим буде відшкодування позивачу шкоди в розмірі 100 000 грн., які вона просила. 
		105.Доводи Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області та Державної казначейської служби України, що у разі задоволення позову правові наслідки щодо виконання рішення суду настануть для Державної казначейської служби України, суд відхиляє.
		106.У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року № 761/7165/17, від 16 червня 2021 року у справі № 303/6572/19, зазначалось, що незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є Держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
		107.Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
		108.Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.
		109.Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		110.Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
		111.Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		112.Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		113.На підставі аналізу наведених нормативно-правових актів Верховний Суд зробив висновок про те, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави в цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		114.Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.
		115.Таким чином, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.
		116.Таким чином, позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню.
		117.Щодо відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаною з необхідністю придбання ліків на суму 13 697,16 грн., суд зазначає наступне.
		118. ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок страждань та стресової ситуації в неї виникли захворювання, а саме: атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба II ст. ризик 2 СНІ II.... фіксована сила стравохідного отвору діафрагми, Антральний гастрит, пілороспазм; стан після лабоктанії: Постловідний синдром (25.04.21) ДЕ II ст. з вертигінозними антено-невротичними синдромами, на підтвердження чого надає довідку комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльський міський центр ПМСД» від 02.02.2022 та довідку КП «Центральна районна лікарня» від 07.02.2022. та зазначає, що витрати на лікування складають 13 697,16 грн.
		119.При цьому належних доказів, що виникнення цих захворювань знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з неправомірними діями слідчих органів, позивач не надає, як і не надає докази того, що витрати на ліки, обумовлені необхідністю лікування саме таких захворювань.
		120.Таким чином, вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		 
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено 26.03.2024.
		                       Суддя                                         Ярема Х.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...