Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 594/902/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2024. Зареєстровано: 27.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2024.
Дата набрання законної сили: 26.03.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4820/53/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020210050000182

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		26 березня 2024 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 594/902/21
		Провадження № 11-кп/4820/53/24
		 
		 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
		головуючої судді - ОСОБА_1 
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 
		прокурора ОСОБА_5 
		обвинуваченої ОСОБА_6 
		захисника ОСОБА_7 
		представника потерпілої ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, потерпілої ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Михайлівка Чортківського району Тернопільської області, мешканки АДРЕСА_1 , 
		 
		яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України і призначено їй покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Напідставіст.75КК України ОСОБА_6 від відбуванняосновного покараннязвільнено звипробуванням зіспитовим строкомна 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Обвинуваченою ОСОБА_6 було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, за наступних обставин. 
		ОСОБА_6 29 липня 2020 року близько 09.15 год. керуючи технічно справним автомобілем «Мегсеdеs-Вепz» 250D, номерний знак НОМЕР_1 , у порушення вимог ЗаконуУкраїни «Про дорожній рух», пунктів 2.3 (б, д), 1.10 (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», дорожня обстановка» і виконання їх вимог) Правил дорожнього руху, які зобов`язують водія своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, із одним пасажиром та без вантажу, зі швидкістю 78...82 км/год., рухалася автодорогою «Тернопіль-Жванець-Борщів-Скалат» зі сторони с. Вигода Чортківського (Борщівського) району Тернопільської області у напрямку смт. Мельниця-Подільська Чортківського (Борщівського) району Тернопільської області. В цей час попереду неї у попутному напрямку по траєкторії, що проходила ближче до правого краю проїзної частини дороги, без пасажирів та вантажу, під керуванням водія ОСОБА_11 , в порушення вимог Закону та п. 31.4.2 (б) (Рульове керування) ПДР, рухався технічно несправний мотоцикл «VIPER 28159.1» без номерного знаку. Виявлені несправності виникли до моменту дорожньо-транспортної пригоди та могли бути виявленні водієм перед початком руху, проте не могли бути технічною причиною виникнення ДТП. Далі водій ОСОБА_11 , під`їжджаючи до перехрестя головної із другорядною дорогою, що примикає з лівого боку відносно руху останнього, та маючи на меті виконати маневр повороту ліворуч з метою з`їзду на цю другорядну дорогу, в порушення вимог Закону, п.п. 2.3 (б, д), 10.1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог) ПДР, які зобов`язують водія своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав змінювати напрямок руху шляхом здійснення маневру повороту ліворуч з виїздом на зустрічну смугу руху, тим самим створив перешкоду для руху водію попутного автомобіля «Mercedes-Benz» 250D, н.з. НОМЕР_1 . У свою чергу, водій автомобіля «Mеrcedes-Benz» 250D, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , перебуваючи на своїй смузі руху у повздовжньому напрямі руху вказаної автодороги, з моменту виникнення перешкоди для її руху - початку зміни напрямку руху мотоцикла «VIPER 28159.1» при виконанні повороту ліворуч, що вона об`єктивно спроможна була виявити, негайно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мала для цього технічну можливість, а продовжила рух, внаслідок чого виїхала на смугу зустрічного руху вищезазначеної автодороги, чим порушила вимоги п. 12.3 ПДР. Унаслідок порушення водіями ОСОБА_6 та ОСОБА_11 зазначених вище пунктів ПДР відбулося зіткнення передньої правої частини автомобіля «Mercedes-Benz» 250D, н.з. НОМЕР_1 , із лівою боковою частиною мотоцикла «VIPER НОМЕР_2 » на зустрічній смузі руху автодороги, під час якого ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із переломом кісток лицевого черепа та кісток його склепіння і основи справа, забиття головного мозку, крововиливами у просвіт лівого бокового шлуночка, комірки етмоїдальної пазухи та піраміди правої скроневої кістки, порожнину середнього вуха справа, розривом барабанної перетинки справа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Після лікування ОСОБА_11 було направлено до місця свого проживання, де 11 березня 2021 року настала його смерть, між якою та ДТП є прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв`язку із невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через його м`якість, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також просить задовольнити подані прокурором в інтересах держави цивільні позови та вирішити питання про долю речових доказів та судових витрат, скасувати арешт майна у відповідності до вимог КПК України. Посилається на те, що ОСОБА_6 не визнала свою вину у скоєнні злочину та заперечила проти задоволення цивільного позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди, не здійснила будь-яких дій стосовно компенсації зазначених у ньому коштів, потерпіла просила покарати її суворо, оскільки вона не розкаялась у вчиненому та жодного разу не вибачилась перед нею за скоєне, проте, суд не врахував її позиції.
		В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вказує, що обвинувачена не шкодує про вчинене, оскільки жодного разу не вибачилась перед нею, відшкодувала за зверненням про допомогу її сестри, лише понесені матеріальні збитки на дві операції чоловіка, однак, на протязі семи місяців, коли він не приходив до пам`яті після ДТП та перебував і лікарнях і вдома, де вона самостійно здійснювала його догляд, жодного разу не поцікавилась його станом здоров`я та не надала матеріальної допомоги, яку вона потребувала та змушена була просити у мешканців села та сторонніх людей, не відшкодувала моральну шкоду, що вона повідомляла суду, який не тільки не врахував вказаних обставин, але й не відобразив у вироку її позиції.
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдати. Мотивує апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції, постановляючи обвинувальний вирок, проігнорував твердження сторони захисту про те, що зміст обвинувального акту не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, і в порушення вимог ч. 1 ст. 337 КПК України вийшов за межі висунутого обвинувачення, самостійно замінивши у викладі обставин вчиненого злочину дієслово опинилася на виїхала. Зазначає, що ні в обвинуваченні, ні у вироку не вказано, у чому конкретно проявилися порушення обвинуваченою вимог ПДР та чи перебувають вони у причинному зв`язку з наслідками, що настали. Вважає, що обвинувачення у даній справі не конкретне за змістом, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки автомобіль ОСОБА_6 здійснював обгін з безпечним інтервалом, але через те, що мотоцикл рухався не прямолінійно, вона виїхала на зустрічну смугу. Посилається на те, що сторона обвинувачення помилково не взяла до уваги показання ОСОБА_6 щодо перебування її в стадії обгону в момент зміни напрямку руху потерпілим, які слідчим перевірені не були. Крім того, зазначає що судом не взято до уваги висновок судової автотехнічної експертизи від 10 травня 2022 року № 273/22-22, проведеної експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ МЮ України ОСОБА_12 , у якому він не виключив можливість перебування обвинуваченої на зустрічниій смузі руху в момент виникнення небезпеки та створення аварійної ситуації потерпілим.
		Заслухавши доповідача, представника потерпілої та прокурора, які підтримали подані ними скарги з викладених у них мотивів, обвинувачену та її захисника, які проти задоволення апеляційних скарг потерпілої та прокурора заперечили та підтримали свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню, апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду  скасуванню в частині звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України з випробуванням на підставі ст.75 КК України із ухваленням нового вироку, за таких підстав. 
		Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції саме в межах апеляційних скарг, поданих захисником ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , прокурора та потерпілої ОСОБА_9 .
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням положень ст.94 КПК України. Суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення відповідно до вимог ч.3 ст.374 КПК України. Доводи апеляційної скарги захисника, не викликають сумнівів у правильності судового рішення щодо визнання ОСОБА_6 винуватою, й спростовуються зібраними у провадженні доказами. 
		Так, в основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілих, які були попереджені про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а також приведені до присяги, відповідно до вимог ст.352 КПК України.
		Так, потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснювала, що про ДТП, в яку потрапив її чоловік ОСОБА_11 , дізналася від медсестри Мельнице-Подільської лікарні, яка їй подзвонила. Після ДТП чоловік до пам`яті не приходив, один місяць і тиждень знаходився в Тернопільській лікарні, в реанімації, потім ще три тижні  в Мельнице-Подільській лікарні і 11 березня 2021 року вдома помер. Вона увесь цей час його доглядала. Обвинувачена дала кошти на дві операції, які робили чоловікові.
		Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснював, що загиблий-його батько. Батько постійно користувався маршрутом, на якому сталася ДТП, їздив на роботу. Його запрошували на слідчий експеримент, зауважень до протоколу він не мав.
		В судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_6 свою провину у вчиненні злочину не визнавала, та пояснювала, що 29 липня 2020 року біля 09 години автомобілем марки «Мегсеdеs-Вепz» 250D їхала в напрямку смт.Мельниця-Подільська з швидкістю приблизно 75-80 км/год. Попереду, посередині її смуги рухався мотоцикл, який вона побачила на відстані біля 400 м від себе. Далі вона під`їхала ближче, включила лівий поворот і на відстані приблизно 40-50 м до мотоцикла почала його обганяти. Коли вона вже була на зустрічній смузі руху мотоцикліст прийняв вправо, а потім повернув вліво, не включивши ні повороту, ні показавши жесту рукою. Тоді вона застосувала екстренне гальмування, однак відбулося зіткнення. Вину не визнає, оскільки виникла аварійна ситуація, вона була на зустрічній смузі, здійснювала маневр обгону і не мала можливості уникнути зіткнення. Потім викликали швидку допомогу та поліцію. Вона добровільно відшкодувала витрати на лікування потерпілого.
		Висновок місцевого суду про доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих судом обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до вимог ст.94 КПК України. 
		Із рапорту старшого інспектора-чергового Борщівського ВП ЧортківськогоВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 від 29.07.2020 вбачається, що 29.07.2020 о 09:22 зі служби 102 надійшло повідомлення від чергового УПО в Тернопільській області Задорожнього про те, що при в`їзді в с.Дзвинячка Борщівського району зі сторони Мельниця-Подільська Борщівського району трапилось ДТП з потерпілими. Автомобіль збив мотоцикліста. 
		Із рапорту старшого інспектора-чергового Борщівського ВП ЧортківськогоВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 від 29.07.2020 вбачається, що 29.07.2020 о 19.34 зі служби 102 надійшло повідомлення від чергового лікаря приймального відділення Тернопільської обласної лікарні про те, що з Борщівської районної лікарні доставили ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с.Михайлівка Борщівського району. Діагноз: ВЧМТ. Перелом кісток склепіння основи черепа, забій головного мозку важкого ступеня (29.07.2020), внутрішньо-мозкова гематома. Дані тілесні ушкодження отримав 29.07.2020 близько 09.00 год. внаслідок ДТП в с.Дзвинячка Борщівського району, водій мотоцикла.
		Із протоколу огляду місця події зі схемою та фототаблицями ілюстрацій до нього від 29.07.2020 року вбачається, що при проведенні огляду ділянки автодороги «Тернопіль-Жванець-Борщів-Скалат», а саме 156 км+650 м, на відстані 650 м від кілометрового стовпчика в напрямку смт Мельниця-Подільська Борщівського району 156 км автодороги Тернопіль-Жванець-Борщів-Скалат в напрямку смт. Мельниця-Подільська Борщівського району проведено базову лінію, відносно якої в подальшому будуть проводитись усі вимірювання. У місці ДТП дорожнє покриття асфальтоване, пряме в плані. Ширина проїзної частини становить 7,4 м. Лінії повздовжньої розмітки відсутні, з правої частини до проїзної дороги примикає лісосмуга, зліва до проїзної дороги розташоване узбіччя 5,9 м за яким примикають земельні ділянки. Зліва до проїзної частини дороги в місці ДТП примикає дугоподібна ґрунтова дорога шириною 4 м, яка веде у напрямку села Зелена Борщівського району. На місці події виявлено автомобіль марки Мерседес-Бенц 250Д, н.з. НОМЕР_1 , який лівими колесами знаходиться на узбіччі, а правими на проїзній частині дороги і передньою частиною направлений у напрямку смт. Мельниця-Подільська. Заднє праве колесо даного автомобіля знаходиться на відстані 6,8 м від правого краю проїзної частини дороги та на відстані 38,4 м від базової лінії. Переднє праве колесо знаходиться на відстані 5,9 м від правої проїзної частини дороги. При огляді автомобіля марки Мерседес-Бенц виявлено механічні пошкодження, сконцентровані в передній частині, а саме пошкодження бампера у передній частині, пошкодження передньої правої фари, вм`ятини на капоті, пошкодження лівого покажчика повороту та пошкодження лобового скла. Також на місці події виявлено чотири сліди гальмування коліс автомобіля марки «Мерседес-Бенц». Перший слід починається від базової лінії та на відстані 3,3 м від лівого краю проїзної частини дороги. Даний слід йде по прямій та закінчується під лівим переднім колесом, його довжина 42,00 м. Другий слід гальмування починається на відстані 4,17 м від правого краю проїзної частини дороги і проходить по прямій і закінчується під переднім правим колесом автомобіля. Довжина даного сліду гальмування становить 23 м. Третій слід гальмування починається на відстані 4,34 м від правого краю проїзної частини автодороги, проходить по прямій і закінчується під заднім правим колесом автомобіля, довжина даного сліду становить 19,57 м. Четвертий слід гальмування починається на відстані 6,11 м від правого краю проїзної частини дороги, проходить по прямій і закінчується під заднім лівим колесом автомобіля Мерседес-Бенц. Довжина даного сліду становить 18,10 м.
		На відстані 32,7 м від базової лінії та на відстані 4,29 м від правого краю проїзної частини автодороги виявлено осколки заднього лівого повороту мотоциклу. На відстані 35 м від базової лінії та на відстані 4,30 м від правого краю проїзної частини автодороги виявлено осип скла. На відстані 44 м від базової лінії та на відстані 5,3 м від правого краю проїзної частини дороги виявлено осип скла. На відстані 58,72 м від базової лінії та на відстані 8,03 м від правого краю проїзної частини дороги на лівому узбіччі виявлено мотоцикл марки Вайпер ZSI59J, номерні знаки відсутні, номер шассі НОМЕР_3 , червоного кольору. Даний мотоцикл знаходиться на лівому боці і передньою частиною направлений у напрямку с. Дзвинячка Борщівського району. Переднє колесо даного мотоцикла знаходиться на відстані 47,21 м від базової лінії та на відстані 8,89 м від правого краю проїзної частини дороги. Заднє колесо знаходиться на відстані 10 м від правого краю проїзної частини дороги. При огляді мотоцикла виявлено механічні пошкодження заднього колеса та задніх світлових покажчиків повороту. Також при огляді мотоцикла виявлено потертості, які розташовані на деталях та частинах мотоцикла з лівої його сторони. При огляді вказані вище транспортні засоби вилучені.
		Із висновку судово-медичної експертизи №114, проведеної в період з 12.02.2021 р. по 12.03.2021 р. вбачається, що за медичними документами на ім`я ОСОБА_11 встановлено, що у ОСОБА_14 під час одноденного 29.07.2020 перебування у КНП "Борщівська районна лікарня" та подальшого стаціонарного лікування 29.07-28.09.2020 у КНП "Тернопільська університетська лікарня" було діагностовано: травму голови у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із переломами кісток лицевого черепа та кісток його склепіння і основи справа, забиттям головного мозку (внутрішньо мозкова гематома полюса правої скроневої частки, лобово-скроневої та тім`яно-потиличної часток зліва, субдуральний і субарахноїдальний крововилив двобічно над тім`яно-скроневими частками), крововиливами у просвіт лівого бокового шлуночка, комірки етмоїдальної пазухи та піраміди правої скроневої кістки, порожнину середнього вуха справа, розривом барабанної перетинки справа. Вказана травма супроводжувалась розвитком набряку речовини головного мозку, стисненням та зміщенням його серединних структур, накопичення повітря у порожнині обох орбіт, церебральною комою, лівобічною геміплегією (відсутність довільних рухів в одній половині тіла) та двобічною пірамідною недостатністю. Із зовнішніх ушкоджень в ділянці голови описані численні "рвані" рани і садна чола "на всій поверхні", носа, численні "рвані" рани в обох надбрівних ділянках, синець повік правого ока та крововилив у його білкову оболонку і склисте тіло, травму лівої стопи у вигляді відкритого багатоуламкового перелому першої плюснової кістки та перелому човникоподібної кістки. Крім цього із зовнішніх ушкоджень у ОСОБА_11 також були описані численні "рвані" (в деяких записах "забійні") рани і садна обох стоп. Вказані тілесні ушкодження супроводжувались травматичним шоком II ст. ОСОБА_11 за період стаціонарного лікування було проведено ряд хірургічних втручань.Зважаючи на характер виявлених у ОСОБА_11 травматичних змін, відомості про проведення хірургічних втручань, відсутність ознак консолідації (зрощення) переломів, вони утворились від дії тупих предметів незадовго до його звернення за медичною допомогою, не виключено у термін, вказаний в постанові про призначення експертизи - 29.07.2020. Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння. Зважаючи на характер та розташування виявлених у ОСОБА_11 ушкоджень, утворення їх за наведених у постанові про призначення експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди, не виключається.
		Із висновку судово-медичної експертизи №32, проведеної в період з 12.03.2021 р. по 12.04.2021 р. вбачається, що на підставі судово-медичної експертизи, проведеної у відділі судово-медичної токсикології (висновок експерта № 374 від 24.03.2021), судово-медичної експертизи проведеної у відділі судово-медичної гістології (висновок експерта № 292 від 31.03.2021), судячи з наданих медичних документів, у ОСОБА_11 при судово-медичній експертизі трупа, окрім слідів лікарських маніпуляцій, виявлені наслідки перенесеної черепно-мозкової травми (зокрема переломів кісток основи черепа), які за вираженістю ознак загоєння можуть відповідати терміну дорожньо-транспортної пригоди 29 липня 2020 року, як це зазначено у постанові про призначення судово-медичної експертизи. Причиною смерті ОСОБА_11 явились набряк-набухання, розм`ягчення та декортикація головного мозку, які розвинулися внаслідок отриманої 29.07.2020 року черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під оболонки та речовину головного мозку. Стан, який розвинувся у післяопераційний період після травми, був обумовлений характером та важкістю травми під час ДТП, а відтак перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого.
		Характер тілесних ушкоджень, які отримав ОСОБА_11 внаслідок ДТП, їх тяжкість та причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та їх настанням суд правильно обґрунтував вищезазначеними висновками експертиз, які проведені відповідно до вимог кримінального процесуального закону і не ставились під сумнів у апеляційній скарзі захисту. 
		Із висновку судової авто-технічної експертизи від 14.08.2020 № 4/6-442/20 автомобіля марки «Mеrcedes-Benz» 250D, н.з. НОМЕР_1 вбачається, що на момент експертного дослідження несправностей системи рульового керування, робочої гальмівної системи та стану шин наданого на дослідження транспортного засобу не виявлено. 
		Із висновку судової авто-технічної експертизи від 18.08.2020 № 4/6-441/20 мотоцикла Вайпер ZSI59J вбачається, що на момент експертного дослідження несправностей (невідповідностей) гальмівної системи та стану шин наданого на дослідження транспортного засобу не виявлено.Виявлені несправності (невідповідності) зовнішніх світлових приладів, які полягають у пошкодженні розсіювача заднього ліхтаря, руйнуванні лівого переднього покажчика повороту та руйнуванні заднього лівого покажчика повороту носять аварійний характер та найімовірніше виникли в ході ДТП під час дії динамічного зусилля при зіткненні транспортних засобів.Виявлена невідповідність системи рульового керування, яка полягає у тому, що болт кронштейна кріплення руля мотоцикла відсутній у місці конструкційного кріплення виникла до моменту дорожньо-транспортної пригоди та могла бути виявлена водієм шляхом огляду транспортного засобу перед початком руху, проте не могла бути технічною причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
		Із висновку судової транспортно-трасологічної експертизи від 17.08.2020 № 4/6-443/20 вбачається, що в момент первинного контактування при зіткненні мотоцикл VIPER ZS159J, без реєстраційного номера, лівою боковою частиною контактував із передньою правою частиною автомобіля MERCEDES-BENZ 250D, р.н. НОМЕР_1 , і при цьому кут між їхніми повздовжніми осями складав величину в межах 60°±5°. Місце зіткнення автомобіля MERCEDES-BENZ 250D, д. н. з. НОМЕР_1 , та мотоцикла VIPER НОМЕР_4 , без реєстраційного номера, знаходиться у поперечному напрямку відносно елементів проїзної частини дороги на смузі руху до с.Дзвинячка Борщівського району, тобто на зустрічній смузі руху для цих транспортних засобів. У повздовжньому напрямку - наближено на відстані переднього звісу та колісної бази автомобіля MERCEDES-BENZ 250D від місця початку роздвоєння слідів гальмування його правих коліс, зафіксованого на схемі до протоколу огляду місця події ДТП під умовним позначенням №3, якщо переміщатись в напрямку руху цих транспортних засобів ( додаток 1 до висновку експерта).
		Із висновку судової авто-технічної експертизи від 30.10.2020 № 4/6-677/20 вбачається, що при заданому слідством комплексі вихідних даних, лише шляхом екстреного гальмування перед зіткненням із мотоциклом «Вайпер ZSI59J» була погашена частина дійсної швидкості руху автомобіля «MERCEDES-BENZ 250 D» величиною 78…82 км/год. Дійсне значення швидкості руху автомобіля «MERCEDES-BENZ 250 D» могло складати більшу величину, враховуючи те, що частина кінетичної енергії транспортного засобу була затрачена на залишкові деформації та руйнування елементів автомобіля під час зіткнення із мотоциклом «Вайпер ZSI59J».
		Із висновку судової авто-технічної експертизи від 22.03..2021 № СЕ-19/120-21/770-ІТ вбачається, що при заданому слідством комплексі вихідних даних та механізмі дорожньо-транспортної пригоди, якщо враховувати значення часу реакції водія на небезпеку 1,0 с, який рекомендований для використання у експертній практиці для подібних дорожніх ситуацій, то в такому випадку у момент початку реагування водія автомобіля «Mercedes Benz» 250 D на небезпеку транспортний засіб знаходився на смузі руху у напрямку до смт. Мельниця- Подільська на віддалі 57,7...59,1 м від керованого ним транспортного засобу до місця зіткнення. При заданому слідством комплексі вихідних даних, в умовах цієї дорожньо транспортної ситуації, яка склалася, водій автомобіля «Mercedes- Benz» 250D повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.6 ґ) Правил дорожнього руху України. При заданому слідством комплексі вихідних даних, в умовах цієї дорожньо-транспортної ситуації, яка склалася, водій мотоцикла «Вайпер 28159.1» повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. При заданому слідством комплексі вихідних даних, якщо б водій автомобіля «Mercedes-Benz» 250D з моменту виникнення небезпеки для руху (зміна напрямку руху водієм мотоцикла) рухався прямолінійно (без маневру вліво) і своєчасно вжив заходів до зниження швидкості (навіть без застосування екстреного гальмування), то у такому випадку мотоцикл «Вайпер 28159.1» встиг би повністю звільнити смугу руху у напрямку до смт. Мельниця- Подільська, коли б автомобіль «Mercedes-Benz» 250D доїхав до місця зіткнення вказаних транспортних засобів і тим самим мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом «Вайпер 28159.1». Враховуючи фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, на момент проведення експертизи невідомі причини технічного характеру, які б завадили водію автомобіля «Mercedes-Benz» 250D з моменту виникнення небезпеки для руху (зміна напрямку руху водієм мотоцикла) діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, отже його дії в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди не відповідали вимогам зазначеного пункту правил.В даній дорожньо-транспортній ситуації невідповідність дій водія автомобіля «Mercedes-Benz» 250D вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. При заданому слідством комплексі вихідних даних, невідповідностей в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz» 250D вимогам п. 12.6 ґ) Правил дорожнього руху України не вбачається.При заданому слідством комплексі вихідних даних, на момент проведення експертизи невідомі причини технічного характеру, які б завадили водію мотоцикла «Вайпер 28159.1» діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, отже його дії в умовах виникнення даної дорожньо- транспортної пригоди не відповідали вимогам зазначеного пункту Правил.В даній дорожньо-транспортній ситуації, при заданому слідством комплексі вихідних даних невідповідність дій водія мотоцикла «Вайпер 28159.1» вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП і є необхідною умовою її настання.При встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі вихідних даних невідповідність дій водія автомобіля «Mercedes-Benz» 250D вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України привела до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, тобто причиною настання даної ДТП - зіткнення транспортних засобів з технічної точки зору були обставини, які пов`язані з невідповідністю дій водія автомобіля «Mercedes-Benz» 250D зазначеним вимогам пункту Правил дорожнього руху України.Дії водія мотоцикла «Вайпер 28159.1», які з технічної точки зору не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, також перебувають в причинному зв`язку з настанням даної ДТП і є необхідною умовою її настання.
		Допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_15 підтвердив вищезазначений висновок судової авто-технічної експертизи, яку він проводив і пояснив, що в ході дослідження було встановлено, що автомобіль під час виникнення небезпеки для руху перебував на своїй смузі руху, про що свідчила слідові інформація, зафіксована в протоколі огляду місця події. 
		Із протоколу проведення слідчого експерименту зі схемою та фототаблицями ілюстрацій до нього від 10.11.2020 вбачається, що на місці пригоди, а саме на 156 км+650 м автодороги Т-20-02 «Тернопіль-Скалат-Жванець», що між населеними пунктами смт Мельниця-Подільська та с.Дзвинячка Борщівського району проведено слідчий експеримент за участі обвинуваченої ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_16 та потерпілого ОСОБА_11 і відтворено обстановку та обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , яке мало місце 29.07.2020 близько 09.15 год. Зокрема, очевидець ОСОБА_16 та обвинувачена ОСОБА_6 пояснили, що коли ОСОБА_6 здійснювала маневр обгону мотоцикла, ОСОБА_11 почав здійснювати маневр повороту ліворуч.
		Вказана слідча дія проведена відповідно до вимог ст..240 КПК України, права осіб, які приймали участь в ході вказаної слідчої дії дотримані. 
		Як вбачається із протоколу слідчого експерименту, пояснення надавала саме сестра обвинуваченої ОСОБА_17 .
		Із висновку додаткової судової авто-технічної експертизи від 31.01.2022 № СЕ-19/120-22/378-ІТ вбачається, що заданий комплекс вихідних даних за показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_16 в тій частині, що в момент зміни напрямку руху водієм мотоцикла «Вайпер» та у момент початку реагування водія автомобіля Mercedes Benz 250 D на небезпеку цей автомобіль знаходився вже на зустрічній смузі руху і був в процесі обгону суперечить висновку експерта від 17.08.2020 №4/6-443/20 та об`єктивним слідовим даним, зафіксованим у протоколі огляду місця події від 29.07.2020 та на схемі до протоколу огляду місця події від 29.07.2020, а отже не може вважатись технічно спроможним.    
		Стороною захисту під час судового розгляду було надано висновок судової авто-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського НДІ судових експертиз ОСОБА_18 від 10.05.2022 №273/22-22 (а.с.80-83, т.2), за результатами проведення якої з технічної точки зору автомобіль Мерседес перед ДТП (зокрема, в момент виникнення небезпеки для руху водію) міг рухатись з частковим розташуванням на смузі зустрічного руху. Не має підстав технічного характеру заперечувати, що автомобіль Мерседес у момент виникнення небезпеки для руху міг частково знаходитись в межах лівої смуги руху; водій автомобіля Mercedes Benz 250 д.н.з. НОМЕР_1 у момент виникнення небезпеки для руху знаходився у аварійній ситуації, у якій його дії Правилами дорожнього руху не регламентуються. Суд правильно не взяв до уваги наданий стороною захисту висновок судової авто-технічної експертизи, оскільки для проведення цього експертного дослідження експертом було взято до уваги тільки пояснення саме обвинуваченої. Крім того, цей висновок суперечить дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме протоколу огляду місця події від 29.07.2020, проведеного безпосередньо після ДТП, висновкам експерта від 22.03.2021 № СЕ-19/120-21/770-ІТ за результатами судової авто-технічної експертизи, від 31.01.2022 № СЕ-19/120-22/378-ІТ за результатами додаткової судової авто-технічної експертизи, які узгоджуються між собою, підтверджують обставини події та не мають суперечностей.
		Доводи апелянта щодо безпідставного відхилення судом показань обвинуваченої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_16 в частині перебування автомобіля під керуванням ОСОБА_6 на зустрічній смузі руху в процесі обгону в момент виникнення небезпеки для руху та створення аварійної ситуації водієм мотоцикла колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке. Для перевірки технічної спроможності вказаних показань суд першої інстанції виніс їх на вирішення додаткової судової автотехнічної експертизи від 31 січня 2022 року № СЕ-19/120-22/378-ІТ, за результатами якої встановлено, що заданий комплекс вихідних даних за показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_16 в тій частині, що в момент зміни напрямку руху водієм мотоцикла «Вайпер» та у момент початку реагування водія автомобіля Mercedes Benz 250 D на небезпеку, цей автомобіль знаходився вже на зустрічній смузі руху і був в процесі обгону суперечить висновку експерта від 17 серпня 2020 року №4/6-443/20 та об`єктивним слідовим даним, зафіксованим у протоколі огляду місця події від 29 липня 2020 року та на схемі до протоколу огляду місця події від 29 липня 2020 року, а отже не є технічно спроможними.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з оцінкою судом першої інстанції висновку судової авто-технічної експертизи від 10 травня 2022 року № 273/22-22, в якому допускається створення аварійної ситуації водієм мотоцикла та не виключається перебування автомобіля під керування обвинуваченої на зустрічній смузі руху в момент виникнення небезпеки, оскільки надане стороною захисту експертне дослідження суперечить дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме протоколу огляду місця події від 29 липня 2020 року, проведеному безпосередньо після ДТП, висновкам експерта від 22 березня 2021 року № СЕ-19/120-21/770-ІТ за результатами судової авто-технічної експертизи, від 31 січня 2022 року № СЕ-19/120-22/378-ІТ за результатами додаткової судової авто-технічної експертизи, які узгоджуються між собою, підтверджують обставини події.
		Крім того, колегія суддів також зазначає наступне щодо вказаного висновку, наданого стороною захисту. 
		У ч.1 ст.102 КПК України визначено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: 1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; 2) місце і час проведення експертизи; 3) хто був присутній при проведенні експертизи; 4) перелік питань, що були поставлені експертові; 5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; 6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка. 
		Проте, у зазначеному висновку експерта фактично відсутній докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні.
		Із висновку експерта № 273/22-22 від 10.05.2022 року вбачається, що для проведення даного експертного дослідження експертом було взято до уваги винятково показання обвинуваченої, і експерт взяв до уваги нові вихідні дані, які не були навіть чітко вказані обвинуваченою та свідком під час проведення із ними слідчого експерименту, що був предметом дослідження під час судового розгляду вказаної справи. 
		При цьому, у експертному дослідженні № 273/22-22 від 10.05.2022 року не наведено жодної формули (розрахунків), на основі яких експерт прийшов до відповідних висновків. 
		Крім того, у вказаному дослідженні не йдеться про технічну спроможність показань обвинуваченої чи невідповідність зафіксованої під час проведення огляду місця події слідової інформації, на якій грунтуються попередні висновки.
		Доводи апелянта щодо неконкретності обвинувачення, яке полягало у невідображені того, яким чином ОСОБА_6 порушила вимог ПДР і чи перебувають вони у причинному зв`язку з наслідками, що настали, не заслуговують на увагу з огляду на таке. В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 своїми діями порушила вимоги п. 12.3 ПДР (негайно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу) і таке порушення перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, та спричиненням смерті потерпілого, для уникнення якої їй достатньо було лише зменшити швидкість руху без застосувння екстренного гальмування, а вживання судом слова виїхала замість опинилась(згідно обвинувального акту) колегія суддів не вважає виходом за межі обвинувачення, оскільки змістове навантаження вказаних дієслів у реченні не змінює його суті; вказує саме на рух автомобіля. Отже, підтверджуючи свою правову позицію, колегія суддів зазначає наступне. 
		Приписами ч. 1 ст. 2 КПК регламентовано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК визначено, що обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити, окрім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення.
		Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Статтею 92 КПК встановлено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, покладається, зокрема, на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
		За змістом ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Наведені правові норми у їх системному зв`язку указують на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» (ч. 1 ст. 337 КПК) визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК), оскільки «формулювання обвинувачення» є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не змінив формулювання обвинувачення. 
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: діяння-порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту; наслідки у вигляді спричинення смерті потерпілому; причинний зв`язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і зазначеними у статті наслідками. 
		Висновок суду про порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_6 , яка керувала транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілого, підтверджено рядом досліджених доказів, які наведені вище. 
		Колегія суддів відхиляє аргументи захисника про те, що протиправність дій ОСОБА_11 виключає винуватість обвинуваченої. Так, суд встановив що потерпілий, під`їжджаючи до перехрестя головної із другорядною дорогою, що примикає з лівого боку відносно руху останнього, та маючи на меті виконати маневр повороту ліворуч з метою з`їзду на цю другорядну дорогу, в порушення вимог Закону, п.п. 2.3 (б, д), 10.1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог) ПДР, які зобов`язують водія своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав змінювати напрямок руху шляхом здійснення маневру повороту ліворуч з виїздом на зустрічну смугу руху, тим самим створив перешкоду для руху водію попутного автомобіля «Mercedes-Benz» 250D, н.з. НОМЕР_1 . Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, створено внаслідок власної протиправної поведінки потерпілого, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту Правил. 
		Таким чином, із фактичних обставин цього кримінального провадження встановлено, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, які потім потягли його смерть, був породжений конкретними діями обвинуваченої, яка порушила Правила дорожнього руху, що всупереч викладеним у апеляційній скарзі захисника доводам, свідчить про наявність однієї з обов`язкових ознак об`єктивної сторони злочину-причинного зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху і зазначеними наслідками. 
		В ході досудового розслідування ОСОБА_11 звертався із заявою про залучення його як потерпілого (т.1 а.с.78), отже судом не були порушені вимоги ст.ст.55, 56, 314-315 КПК України. 
		Доводи сторони обвинувачення та потерпілої щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м`якість, колегія суддів вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Як вбачається з положень ст. 409 КПК України, підставою для скасування вироку, зокрема, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке згідно зі ст. 413 КПК України, може бути у виді застосування закону, який не підлягає застосуванню.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. 
		Також, відповідно до ст..65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне ї достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		При постановленні вироку стосовно ОСОБА_6 суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону, внаслідок чого остання неправомірно звільнена від відбування покарання.
		При призначенніобвинуваченій покаранняіз застосуваннямст..75КК Українисудом невраховано ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, непоправні для потерпілої наслідки у виді смерті її чоловіка, думку потерпілої щодо призначення суворого покарання у виді реального позбавлення волі, невідшкодування їй заподіяної злочином моральної шкоди та лише часткове відшкодування матеріальної шкоди, її поведінку після ДТП, що не дає можливості для застосування положення ст.75 КК України. Відомості про особу винної, яка за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, відсутність ризиків вчинення повторного злочину та ризиків небезпеки для суспільства з боку обвинуваченої не можуть вважатися достатньою підставою для її звільнення від відбування покарання та не доводить можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції її від суспільства, особливо у цій конкретній ситуації.
		Висновки суду щодо необхідності призначення покарання у вигляді позбавлення волі та звільнення від призначеного покарання з іспитовим строком ґрунтуються лише на матеріалах, що характеризують правову позицію обвинуваченої, а саме на тому, що скоєне кримінальне правопорушення відповідно до ст..12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, добровільно відшкодувала завдану потерпілій стороні майнову шкоду, її позитивну характеристику за місцем проживання та визначив його у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, призначивши додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом з огляду на допущене умисне порушення нею вимог ПДР України та наслідки у виді смерті потерпілого. Крім того, врахував необережну форму її вини щодо вказаних наслідків, а також наявність причино наслідкового зв`язку і між діями потерпілого, які виразились у порушенні ним вимог п.10.1 ПДР України у ДТП та наслідками, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої. 
		Доводи прокурора і потерпілої про те, що суд першої інстанції не вмотивовано звільнив останню від відбування призначеного покарання на підставі ст..75 КК України, є справедливими. 
		Так, обґрунтовуючи свій висновок про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд послався на те, що вона є особою молодого віку, раніше не судима, по місцю проживання характеризується позитивно, добровільне відшкодуваннязавданої потерпілійстороні майновоїшкоди,форму вини,відсутність попередніхсудимостей,враховуючиконкретні обставинисправи,зокрема діїпотерпілого, який допустив порушення ПДР та створивнебезпечну ситуацію. Крім того, суд зважив на обставину, що пом`якшує покарання - добровільне відшкодування завданої майнової шкоди. 
		Проте, враховуючи дані, що характеризують особу обвинуваченої, та обставин, які пом`якшують покарання, суд у достатній мірі не врахував, що хоча кримінальне правопорушення ОСОБА_6 винила з необережності, однак відповідно до ст..12 КК України воно належить до тяжких, і внаслідок таких протиправних дій настала смерть потерпілого. Тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі. Крім того, позитивні характеристики ОСОБА_6 мають формальний характер та жодним чином не зменшують суспільної небезпечності як її самої, так і правопорушення вчиненого нею. 
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к). 
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
		Відповідно до положень ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість. 
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом хоча й у межах відповідної санкції статті видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання (див. постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 740/5424/15-к, від 05 лютого 2019 року у справі № 753/24474/15-к та інші).
		Звільняючи ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу обвинуваченої дають підстави для висновку про можливість її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства. 
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання і ухвалити свій вирок у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. 
		При призначенні покарання ОСОБА_6 , згідно до ст. 65 КК України, колегія суддів бере до уваги ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, та обставини його вчинення, суспільну небезпеку цього злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, скоєне кримінальне правопорушення відповідно до ст..12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, непоправні для потерпілої наслідки у виді смерті її чоловіка, думку потерпілої щодо призначення суворого покарання у виді реального позбавлення волі, невідшкодування їй заподіяної злочином моральної шкоди та лише часткове відшкодування матеріальної шкоди, її поведінку після ДТП. 
		Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, колегія суддів визнає добровільне відшкодування завданої майнової шкоди.
		Колегія суддів вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченій у вигляді позбавлення волі в межах мінімального строку покарання, передбаченого відповідним кримінальним законом.
		Суд вирішив у вироку питання цивільного позову, арешту майна, судових витрат та інше, у зв`язку з чим доводи прокурора в цій частині є необґрунтованими. 
		За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_9 необхідно задовольнити частково; апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409, 413, 418-420 КПК України, колегія суддів
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_9 - задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 - залишити без задоволення. 
		Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині звільнення її від призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України з випробування на підставі ст.75 КК України - скасувати.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. 
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
		На цей вирок сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення цього вироку, а ОСОБА_6 з моменту отримання копії даного вироку.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...