Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1891/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2024. Зареєстровано: 27.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2024.
Дата набрання законної сили: 16.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21.03.2024 Справа № 914/1891/23 
		 
		За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Індастріс Україна», м. Київ,
		за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Головне управління ДПС у Львівській області, м. Львів,
		про: стягнення 3 030 464,40 грн заборгованості з орендної плати за землю, 1 078 719,32 грн інфляційних втрат та 161 684,90 грн трьох процентів річних
		Суддя Н.Є. Березяк
		Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
		 
		Представники учасників справи:
		від позивача: Шаповал О.В. - представник
		від відповідача: Колянковський Т.М.  представник
		від третьої особи: не з`явився
		На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Індастріс Україна» про стягнення 3 030 464,40 грн заборгованості з орендної плати за землю, 1 078 719,32 грн інфляційних втрат та 161 684,90 грн трьох процентів річних.
		Ухвалою суду від 21.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.07.2023. Ухвалою суду від 17.07.2023 залучено Головне управління ДПС у Львівській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
		Через відділ документообігу суду, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Індастріс» користь Львівської міської ради 2 642 934 грн 00 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за землю, 185 551 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 62 482 грн. 01 коп. 3 % річних. Судом прийнято заяву позивача до розгляду. 
		В судових засіданнях представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача заборгованості за договором оренди землі в частині повної та своєчасної оплати орендної плати.
		В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях до відзиву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на таке:
		- всупереч вимогам законодавства, позивач не уклав із відповідачем договору оренди землі щодо ділянки під об`єктом незавершеного будівництва, не вніс зміни в існуючий договір оренди шляхом заміни сторони орендаря та визначення для нього обов`язку сплачувати орендну плату, не надав податковому органу інформацію про відповідача як нового орендаря земельної ділянки, а також не навів доказів виникнення права оренди землі шляхом реєстрації відповідного права в ДРРП за відповідачем, що свідчить про невизнання з боку ЛМР за ТОВ «Старк Індастріс Україна» права оренди ділянки;
		- нарахування Позивачем інфляційних втрат в розмірі 1 078 719 грн та 3% річних в розмірі 161 684 грн не є передбачено законодавством та є незаконним та необґрунтованим, а також таким, що має на меті покласти на відповідача надмірний фінансовий тягар, який дублює вимоги ПКУ;
		- при наявності укладеного договору оренди та зареєстрованого права оренди у відповідача - він би мав сплатити до бюджету за 2020-21р.р. сукупно 707 296,98 грн;
		- незважаючи на неоформлення орендних відносин з вини та з огляду на недобросовісну поведінку позивача, згідно поданих доказів про оплату відповідачем за даний період сплачено в сукупності 325 942, 74 грн плати за землю.
		В судове засідання 21.03.2024 представник третьої особи не з`явився. Головне управління Державної податкової служби у Львівській області у поданому відзиві на позовну заяву (вх.№18235/23 від 24.07.2023) повідомило, що з лютого 2020 року підприємством орендна плата за землю не нараховувалась, податкова декларація з орендної плати за землю за 2021-2023 не подавалась, орендна плата не сплачувалась. Заборгованість ТзОВ «Старк Індастріс Україна» по орендній платі за землю з юридичних особі - відсутня.
		В судовому засіданні 21.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
		Як встановлено судом, 15 грудня 2011 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №1057 «Про користування ПП «Львівський автоцентр «КАМАЗ» земельною ділянкою на вул. Конювинній, 4» (надалі-УХВАЛА №1057).
		Згідно із Ухвали №1057, 28 грудня 2011 року між Львівською міською радою (надалі-ОРЕНДОДАВЕЦЬ, ПОЗИВАЧ) та Приватним підприємством «Львівський автоцентр «КАМАЗ» укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Львівській міській раді 28.12.2011 за №3-1891 (надалі - ДОГОВІР №3-1891), про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-3 вчинено запис.
		Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною як на час укладення договору), 23 січня 2012 року Договір 3-1891 був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Львові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 січня 2012 року за №461010004000712.
		Відповідно до п.1 та п.2 Договору, орендодавець - Львівська міська рада надає, а орендар - ПП «Львівський автоцентр «КАМАЗ» приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0005, яка розташована у м. Львові на вул. Конюшинній, 4 площею 2,9668 га, у тому числі під забудовою - 0,5942 га, інше - 2,3726 га для завершення будівництва та обслуговування будівель та споруд.
		Договір оренди землі, згідно п. 8 Договору, укладено строком на 10 ( десять) років до 15 грудня 2021 року.
		Пунктом 5 Договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 28 405 626,60 грн.
		Згідно п.9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 852 168,80 грн в рік, що становить 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33218812700003 УДК у Львівській області. Отримувач: міський бюджет для Залізничного р-ну, ЄДРПОУ 22389398, МФО 825014, код платежу 13050200 для юридичних осіб до 30 го числа місяця наступного за звітним.
		Згідно п.10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або змін договору оренди чи продовження його дії.
		Пунктом 11 Договору, закріплено, що орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
		Орендодавець, відповідно п. 28 Договору, має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
		За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 41 Договру).
		На підставі договору купівлі - продажу від 14.12.2018 ТОВ «Старк Індастріс Україна» (надалі - ОРЕНДАР, ВІДПОВІДАЧ) придбало у ПП «Львівський автоцентр «КАМАЗ» об`єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці площею 2,9668 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0005, яка знаходиться за адресою м. Львів, вул. Конюшинна, 4.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт незавершеного будівництва зареєстроване на ТОВ «Старк Індастріс Україна» 14.12.2018 за №29451231.
		Відповідно право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 4610136300:05:018:0005) у ПП «Львівський автоцентр «КАМАЗ» припинилося у зв`язку із відчуженням нерухомого майна. 
		У свою чергу, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 4610136300:05:018:0005) ТОВ «Старк Індастріс Україна» набув права та обов`язки орендаря за чинним договором оренди землі №3-1891 від 28.12.2011.
		Як зазначає позивач, за період користування земельними ділянками з 01.01.2020 - 15.12.2021 відповідач не виконує умови Договору оренди землі, які стосуються оплати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, чим порушено норми чинного законодавства України та права орендодавця земельної ділянки - Львівської міської ради.
		Вказаними діями відповідача щодо несплати орендної плати за землю порушується право територіальної громади на своєчасне надходження коштів до міського бюджету.
		Факт наявності заборгованості у Відповідача за Договором оренди землі підтверджується довідкою Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради про наявну заборгованість у Відповідача за період 01.01.2020 - 15.12.2021, яка скерована листом Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів.
		Згідно із вказаного розрахунку, заборгованість відповідача з орендної плати за користування землею за період 01.01.2020 - 15.12.2021, станом на момент подання позовної заяви, становила 3 030 464,27 грн.
		Наведене стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально  правовою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Індастріс» 3 030 464,40 грн заборгованості зі сплати орендної плати за землю, 1 078 719,32 грн інфляційних втрат, 161 684,90 грн 3 % річних.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа від управління адміністрування місцевих та залучених фінансів департаменту містобудування Львівської міської ради відповідачем було частково сплачено оренду плату за землю.
		Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 642 934,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати за землю, 185 551,22 грн інфляційних втрат, 62 482,01 грн 3 % річних.
		Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення частково. 
		При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
		Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
		Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
		Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Суб`єктами права власності землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
		Згідно статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.
		Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
		Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
		Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
		Отже, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
		Між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі договору оренди землі.
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Матеріалами справи підтверджено, що згідно із Ухвали1057, 28 грудня 2011 року між Львівською міською радою та Приватним підприємством «Львівський автоцентр «КАМАЗ» укладено договір оренди землі, згідно якого ПП «Львівський автоцентр «КАМАЗ» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0005, яка розташована у м. Львові на вул. Конюшинній, 4 площею 2,9668 га, у тому числі під забудовою - 0,5942 га, інше - 2,3726 га для завершення будівництва та обслуговування будівель та споруд.
		На підставі договору купівлі - продажу від 14.12.2018 року ТОВ «Старк Індастріс Україна» придбало у ПП «Львівський автоцентр «КАМАЗ» об`єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці площею 2,9668 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0005, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 4.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт незавершеного будівництва зареєстроване на ТОВ «Старк Індастріс Україна» 14.12.2018 року за №29451231.
		Частиною 1 статті 377 ЦК визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
		Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Згідно із пункту 2 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною як на момент набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
		За змістом частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.
		Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
		У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки.
		Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.
		При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.
		Такі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 25.02.2020 у справі №922/510/19, від 07.10.2020 у справі №912/1581/19.
		Таким чином, відповідно до аналізу вищенаведених норм право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 4610136300:05:018:0005) у ПП «Львівський автоцентр «КАМАЗ» припинилося у зв`язку із відчуженням нерухомого майна.
		У свою чергу, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 4610136300:05:018:0005) ТОВ «Старк Індастріс Україна» набув права та обов`язки орендаря за чинним договором оренди землі №3-1891 від 28.12.2011.
		Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).
		Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Спірний договір містить всі істотні вимоги передбачені чинним законодавством. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
		Укладений між сторонами договір оренди землі є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право Львівської міської ради, як орендодавця, отримати орендну плату та обов`язок ТОВ «Старк Індастріс Україна», як орендаря, сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.
		Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).
		Згідно п.9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 852 168 грн 80 коп. в рік, що становить 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами до 30 го числа місяця наступного за звітним.
		Відповідно до п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації.
		Відповідно до Листа від 11.01.2022 №6-28-0.222-275/2-22 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України повідомляє, що за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін становить:
		2014 рік-1,249
		2015 рік -1,433
		2016 рік -1 ,0 6
		Таким чином, змінився розмір орендної плати за землю відповідно до Договору оренди землі №3-1891 від 28.12.2011 і станом на період користування земельною ділянкою від 01 січня 2020 року по 15 грудня 2021 року становить 1 616 739 грн 77 коп.
		Відтак, Відповідач повинен вносити щомісячно рівну частину річної орендної плати у розмірі 134 728 грн. 32 коп. до 30-го числа місяця наступного за період користування земельною ділянкою 01.01.2020- 15.12.2021.
		Оренда плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 11 Договору оренди землі).
		Так, з розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом вбачається, що за договором оренди землі нараховано в якості суми орендної плати за користування земельною ділянкою за періоди:- 01.01.2020 - 15.12.2021 - 2 642 934 грн 00 коп.
		Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
		Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості з орендної плати, а тому позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.
		Водночас, судом встановлено, що після звернення позивача з позовом відповідач здійснив часткове погашення суми основного боргу на суму 1 379 901,39 грн.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
		Беручи до уваги наведене, в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 379 901,39 грн провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
		Положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		З огляду на те, що решту суми орендної плати в розмірі 264 2934,00 грн відповідач не оплатив, що ним не заперечується, суд дійшов висновку, що в цій частині позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
		Разом з тим у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати оренди, позивач просив суд стягнути відповідача 185 551,22 грн - інфляційне збільшення та 62 482,01 грн - 3% річних.
		Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату коштів за надані послуги.
		Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
		Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 185 551,22 грн - інфляційного збільшення та 62 482,01 грн - 3% річних підлягають до задоволення.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. 
		Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення. 
		В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 43 364,51 грн. 
		З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20,73,74,75,76, 79,123,129, 231, 232, 233, 236,237,238,240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги задоволити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Індастріс Україна» (01004, Київ, вул. Басейна, буд. 9; Код ЄДРПОУ 40564210) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, площа Ринок, 1; Код ЄДРПОУ 04055896) 2 642 934,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати за землю, 185 551,22 інфляційних втрат, 62 482,01 грн 3 % річних та 43 364,51 грн судового збору.
		3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 1 379 901,39 грн.
		4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.03.2024
		 
		 
		СуддяБерезяк Н.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...