Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 562/2070/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; спори про припинення права власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 26.03.2024. Зареєстровано: 27.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2024.
Дата набрання законної сили: 26.03.2024
Номер судового провадження: 22-ц/4815/421/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 березня 2024 року 
		м. Рівне
		 
		Справа № 562/2070/23
		Провадження № 22-ц/4815/421/24
		 
		Головуючий у Здолбунівському районному суді 
		Рівненської області: суддя Кушнір О.Г.
		Рішення суду першої інстанції 
		(вступна і резолютивна частини) проголошено:
		о 14 год. 10 хв. 09 січня 2024 року 
		у м. Здолбунів Рівненської області 
		Повний текст рішення складено: 15 січня 2024 року
		 
		Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючий: Хилевич С.В.
		судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
		секретар судового засідання: ОСОБА_1 
		 
		учасники справи: 
		особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, - керівник Здолбунівської окружної прокуратури Войтюк Олександр Ігорович;
		позивач - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області;
		відповідач1 - ОСОБА_2 ;
		відповідач2  Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія";
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Здовбицька сільська рада Рівненської області;
		 
		за участі: прокурора Гарбарука Вадима Анатолійовича,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 січня 2024 року у цивільній справі за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Здовбицька сільська рада Рівненської області; про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах, припинення дії договору оренди землі та права оренди земельної ділянки,
		в с т а н о в и в:
		У червні 2023 року в суд звернувся керівник Здолбунівської окружної пркоуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (далі  ТОВ "Західна агровиробнича компанія" або товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Здовбицька сільська рада Рівненської області; про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах, припинення права оренди.
		Мотивуючи вимоги, вказувалося, що 29 листопада 2019 року ОСОБА_2 , будучи громадянином іноземної держави, набула в порядку спадкування право власності на спірні земельні ділянки, які передала в оренду ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Факт перебування у приватній власності відповідача1 зазначених земельних ділянок суперечить Конституції України та Земельному кодексу України, оскільки землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Ураховуючи те, що ОСОБА_2 цієї вимоги закону не виконала, а тому земельні ділянки підлягають конфіскації у власність держави на підставі рішення суду, а дія договорів оренди землі, укладених міжвідповідачами, - припиненню.
		Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 січня 2024 року позов задоволено повністю.
		Припинено громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" площею 2,1414 га з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0001 (реєстраційний номер 1974276856226), площею 0,0813 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0294 (реєстраційний номер 1974267856226), площею 0,3580 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0819 (реєстраційний номер 1974259956226), площею 0,0907 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0295 (реєстраційний номер 1974253456226), площею 0,2885 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0820 (реєстраційний номер 1974245756226), площею 2,1450 га з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0002 (реєстраційний номер 1974236856226), розташовані на території Здовбицької територіальної громади Рівненського району, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м.Рівне, вул.С.Петлюри, 37, ЄДРПОУ 39768252).
		Припинено дію договорів оренди землі, укладених 02 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» площею 2,1414 га з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0001, площею 0,0813 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0294, площею 0,3580 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0819, площею 0,0907 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0295, площею 0,2885 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0820, площею 2,1450 га з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0002.
		Припинено ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстроване 05 грудня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на земельні ділянки з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0001 (номер запису 34520399), з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0294 (номер запису 34520446), з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0819 (номер запису 34520414), з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0295 (номер запису 34520468), з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0820 (номер запису 34520358), з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0002 (номер запису 34520383).
		Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, вул.16 Липня, 52 м.Рівне Рівненська область, ЄДРПОУ 02910077) на р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувач: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800, судові витрати в сумі 16 104 гривень.
		Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробничакомпанія» (35601, пров.Центральний, 1 м.Дубно Рівненська область, ЄДРПОУ 41099127) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, вул.16 Липня, 52 м.Рівне Рівненська область, ЄДРПОУ 02910077) на р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувач: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800, судові витрати в сумі 2 684 гривень.
		У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та незастосуванні норм матеріального права, які підлягали до застосування, просить його частково скасувати та відмовити у задоволенні позову в частині припинення дії договорів оренди землі та припинення права оренди на землю сільськогосподарського призначення.
		Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом положень ст.ст. 319, 354 ЦК України, ст.ст. 81, 141, 143, 145, 1481 ЗК України, ст.ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі".
		Заявником зверталася увага на те, що законодавство не містить норм, які забороняють власнику земельної ділянки передати її в оренду, навіть якщо цей власник зобов`язаний був відчужити земельну ділянку в силу закону. Також наполягає на тому, що конфіскація земельної ділянки не передбачає припинення договорів оренди землі чи права оренди, що виникло на їх підставі. При цьому прокурор не вказував у позовній заяві конкретної норми, яка є підставою для припинення права оренди та договору оренди землі.
		Крім того, зауважує, що договори оренди землі укладені в межах річного строку з моменту набуття ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки.
		У спеціальному законодавстві відсутня така підстава для припинення права користування земельною ділянкою як її конфіскація. Отже, відсутні і підстави для припинення права оренди.
		Вважає, що зміна власника земельної ділянки, в т.ч. внаслідок конфіскації, не є підставою для припинення відносин оренди, а до нового власника земельної ділянки переходять усі права і обов`язки орендодавця за раніше укладеними договорами оренди землі. 
		У поданому відзиві представник Здолбунівської окружної прокуратури  Меленчук І.В., вважаючи оскаржуване рішення законним і обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
		Як з`ясовано, 29 листопада 2019 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ревою Л.Л. в порядку заміщення державного нотаріуса Здолбунівського районної державної контори видано громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме: на земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» площею 2,1414 га з кадастровим номером 5622687600:01:005:0001 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974276856226), площею 0,0813га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0294 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974267856226), площею 0,3580га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0819 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974259956226), площею 0,0907га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0295 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974253456226), площею 0,2885га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0820 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974245756226), площею 2,1450га з кадастровим номером 5622687600:01:005:0002 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974236856226) (а.с. 32-37).
		На а.с. 38-61 містяться копії шести договорів оренди землі від 02 грудня 2019 року, за умовами яких ОСОБА_2 як орендодавець надала, а ТОВ "Західна агровиробнича компанія" прийнято в строкове платне користування зазначені шість земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отриманих у власність внаслідок спадкування.
		З інформаційних довідок №№332466385, 332465542, 332465844, 332469579, 332466107, 332466350 від 16 травня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 05 грудня 2019 року на підставі договорів оренди землівід 02 грудня 2019 року із ОСОБА_2 за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстроване право оренди на земельні ділянки з кадастровим номером 5622687600:01:005:0001 (номер запису 34520399), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0294 (номер запису 34520446), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0819 (номер запису 34520414), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0295 (номер запису 34520468), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0820 (номер запису 34520358), з кадастровим номером 5622687600:01:005:0002 (номер запису 34520383) (а.с. 20-31).
		Правила статей 13, 14 Конституції України передбачають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
		Відповідно до ст. ст. 1, 19 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.
		Землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.
		Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексуУкраїни суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
		Згідно із ч. 5 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
		У частині чеивертій ст. 81 ЗК України вказується, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
		Право власності на земельні ділянки відповідач набув 29 листопада 2019 року в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , однак у подальшому й на час вирішення спірних відносин земельні ділянки нею самостійно не відчужено.
		Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
		Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (п. "в" ч.1 ст.143 ЗК України).
		Відповідно до ч.2 ст.145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
		Пунктом 10 ч.1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
		Норма частини 5 ст. 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
		Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Разом з тим попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
		Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (постанова Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92 цс 13).
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
		Згідно з ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
		Стаття 153 ЗК Українизабороняє позбавлення власника права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.
		Тому з урахуванням того, що ОСОБА_2 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства їх не відчужила, то ця обставина є підставою для конфіскації цих ділянок у власність держави.
		Норма статті 143ЗК України передбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Зокрема, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, окрім іншого, конфіскації земельної ділянки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1481 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
		При цьому частиною п`ятою цієї статті встановлено, що вимоги ст. 1481 ЗК України поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.
		Тобто зазначеною нормою закону передбачено виключний перелік підстав переходу прав на землю, серед яких конфіскація земельної ділянки за рішенням суду не передбачена.
		Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» визначає підстави припинення договору оренди, зокрема закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України«Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями». Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
		Тому суд першої інстанції задовольнив вимогу прокурора про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах.
		Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність та чинність договорів оренди землі, укладених 02 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» площею 2,1414 га з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0001, площею 0,0813 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0294, площею 0,3580 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0819, площею 0,0907 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0295, площею 0,2885 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0820, площею 2,1450 га з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0002, а також законність права оренди на земельні ділянки з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0001 (номер запису 34520399), з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0294 (номер запису 34520446), з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0819 (номер запису 34520414), з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0295 (номер запису 34520468), з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0820 (номер запису 34520358), з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0002 (номер запису 34520383), право оренди за якими зареєстроване 05 грудня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , то з ними погодитися не можна.
		При цьомуколегія суддівбере доуваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14-ц (14-473цс18), де зазначається, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
		З цих міркувань апеляційним судом ураховано обставини, які є підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги. 
		Так, згідно зі ст.ст. 1, 3-5, 13 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
		Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
		Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
		Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Отже, орендодавцем земельної ділянки як фізичною особою може бути виключно громадянин України. Натомість ОСОБА_2 є громадянином Республіки Білорусь, а тому національним законодавством вона не наділена повноваженнями укладати договори оренди землі сільськогосподарського призначення.
		Норми статей 13, 14 Конституції України передбачають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
		Право власностіна землюгарантується.Це правонабувається іреалізується громадянами,юридичними особамита державоювиключно відповіднодо закону. 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		У статтях 215, 216 ЦК України зазначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Оскільки шість договорів оренди земельної ділянки від 02 грудня 2019 року між ОСОБА_2 і ТОВ "Західна агровиробнича компанія" порушують публічний порядок, адже стосуються землі сільськогосподарського призначення як особливо цінної категорії, що є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону, власником якої була громадянин іноземної держави і якій вимогами закону заборонено передавати її в оренду, тому ці правочини є нікчемними.
		Крім того, в контексті спірних правовідносин слід обговорити права і обов`язки, що передбачені пунктом 170.1.3 Податкового кодексу України.
		Так, згідно з цією нормою закону нерухомість, що належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.
		Між тим, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства.Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок.
		Якщо такі землі прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, топротягом року з моменту отримання права на них зазначені особи мають їх відчужити(ч. 5 ст. 22, ч.4ст.81,ст.145ЗК України).
		Отже, пункт 170.1.3 Податкового кодексу України не регулює і не може регулювати правовідносини з приводу оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є власністю іноземця чи особи без громадянства, адже спеціальним законом це унеможливлено.
		Приходячи до переконання про часткове скасування судового рішення, апеляційним судом також звертається увага на те, що виділяючи правочин, який порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
		При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
		Публічний порядок  це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
		Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
		Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу  землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.
		Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок (постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-1528цс15).
		Тобто внаслідок нікчемності договорів оренди земельної ділянки у ОСОБА_2 і ТОВ "Західна агровиробнича компанія" не виникло відповідних суб`єктивних прав та обов`язків оренди, крім тих наслідків, що пов`язані з їх недійсністю.
		Згідно із ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Тому судовому захисту неіснуючі права оренди не підлягають. 
		Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до переконання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про припинення дії договорів оренди землі, укладених 02 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Західна агровиробнича компанія", і про припинення права оренди земельних ділянок, щодо яких укладено дані правочини. Отже, у цій частині вимог керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області необхідно відмовити.
		Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на зазначені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке в оскаржуваній частині не може залишатися чинним.
		Інші аргументи заявника також є необґрунтованими і до уваги прийняті бути не можуть.
		З приводу задоволення вимоги про припинення громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_2 права власності на шість земельних ділянок з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", що розташовані на території Здовбицької територіальної громади Рівненського району, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, то в цій частині судове рішення не оскаржувалося. Тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України у цьому випадку колегія суддів не вправі вийти за межі доводів апеляційної скарги, а ця обставина не дозволяє переглянути рішення в частині, яка не оскаржувалася.
		Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio  дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. 
		Підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставин справи, що призвело до незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" задовольнити частково.
		Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 січня 2024 року в оскаржуваній частині скасувати. 
		Керівнику Здолбунівської окружної прокуратури відмовити в частині вимог позову в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Здовбицька сільська рада Рівненської області; про припинення дії договору оренди землі та права оренди земельної ділянки.
		В решті рішення суду першої інстанції (про припинення громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_2 права власності на шість земельних ділянок з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", що розташовані на території Здовбицької територіальної громади Рівненського району, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області) залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено: 26.03.2024
		 
		 
		 
		Головуючий:                             С.В. Хилевич
		 
		Судді:                                 Н.М.Ковальчук
		 
		С.С.Шимків

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...