Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/9675/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2024. Зареєстровано: 27.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2024.
Дата набрання законної сили: 14.03.2024
Номер судового провадження: 854/12929/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/9675/23
		 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.
		рішення суду 1 інстанції прийнято у
		м.Миколаїв, 24 листопада 2023 року
		 
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		судді-доповідача:Танасогло Т.М.,
		суддів:Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.
		 
		 
		секретар судового засіданняНедашковська Я.О.
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ТОРГОВО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 р. у справі № 400/9675/23 за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ТОРГОВО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У серпні 2023 року Державна служба геології та надр України (позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ТОРГОВО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" з вимогами про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 28.11.2006 р. № 4120.
		В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував, що відповідач є власником спеціального дозволу на користування надрами. Водночас, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія" є ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації. При цьому, користувачами надр не можуть бути юридичні особи, у яких істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи  громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року, позов Державної служби геології та надр України задоволено повністю. Припинено право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 28.11.2006 р. №4120, наданого товариству з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія".
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем  ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія" на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
		Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, відповідач у справі зазначає, що дану справу розглянуто за відсутності предмета спору, наголосив також на тому, що позивачем було пропущено 3-місячний строк на звернення до адміністративного суду з підстав, що не можуть бути визнані поважними та достатніми для поновлення такого строку. Крім того, за твердженнями скаржника позивач не усунув недоліки позовної заяви, що зумовили залишення її без руху, відповідно до ухвали від 07.08.2023р., зокрема не надав на вимогу суду копію спеціального дозволу з вимогами про анулювання якого він звернувся. Щодо підстав припинення права користування надрами шляхом анулювання дії спеціального дозволу, скаржник звертає увагу на те, що відповідно до приписів чинного законодавства, Державна служба геології та надр України зокрема має право зупиняти та анулювати в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами. Питання в тому числі анулювання спеціальних дозволів на користування надрами врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМ України від 30.05.2021 №615. Посилаючись на приписи ст. 26 Кодексу України про надра, скаржник зауважує, що спеціальних дозвіл на користування надрами анулюється з підстав, визначених пунктами 1, 3, 8 і 9 частини 2 цієї статті відповідним дозвільним органом. В свою чергу виключно судом спеціальний дозвіл на користування надрами анулюється з підстав визначених пунктами 2, 4-7, і 10 ч.2 ст. 26 Кодексу України про надра. При цьому, анулювання спеціального дозволу на користування надрами з підстави визначеної п.8 ч.2 ст. 26 Кодексу України про надра здійснюється з урахуванням вимог, передбачених положеннями ч.ч.5-7 ст.13 цього ж Кодексу. З тексу оскаржуваного судового рішення як далі вказує скаржник вбачається, що підставою для анулювання дії, належного відповідачу спеціального дозволу на користування надрами №4120 від 28.11.2006р. є той факт, що кінцевий бенефіціарний власник Товариства відповідача є громадянином російської федерації, що визнана державою-агресором. Разом з тим, судом першої інстанції не вказано які саме докази на підтвердження зазначеного факту були надані позивачем, що в свою чергу мали б бути досліджені судом. Надані позивачем до позовної заяви відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб у розділі, що стосується ТОВ «ВТПК» представлені «Безкоштовний запитом», не містять за твердженнями скаржника інформації про те, що хтось із його учасників має громадянство та/або резидентство держави агресора, більше  не містять взагалі розділу під назвою «кінцеві бенефіціари». З наданих позивачем доказів не вбачається відомостей про те, що хоча б один із заставників відповідача має громадянство та/або резидентство країни-агресора. Інших відомостей, окрім як безкоштовної інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб по товариству відповідача позивачем не надано, а у оскаржуваному судовому рішенні не згадується. Стосовно твердження позивача про те, що кінцевим бенефіціаром ТОВ «ВТПК» що має громадянство рф є ОСОБА_1 , однак за доводами апелянта встановити такі відомості з на підставі наданої позивачем до позовної заяви безкоштовної інформдовідки неможливо, адже така довідка не містить необхідних відомостей, а отже даний факт не підтверджений належним чином. За таких обставин висновки суду першої інстанції про доведеність позивачем факту наявності у кінцевого бенефіціара ТОВ «ВТПК» громадянства держави-агресора є передчасними та сформульованими за неповного та неналежного з`ясування всіх обставин спірних правовідносин між сторонами, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, яке винесене за зазначених умов. Більше того, яка звертає увагу апелянт, оскаржуване рішення у даній справі винесене з тих мотивів, що положеннями ч.3 ст.26 Кодексу України про надра (яка втратила чинність) встановлено, що окрім визначених положеннями ч.2 ст.26 Кодексу України про надра, можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами, і такими «іншими випадками» на думку суду першої інстанції є положення абз.3-7 ст.13 Кодексу України про надра. Однак зазначене трактування положень законодавства, що регулює правовідносини у сфері надрокористування, судом першої інстанції є помилковим, оскільки положеннями ст.13 Кодексу України про надра визначено лише випадки коли особи (фізичні або юридичні) не можуть бути користувачами надр, що не може бути ототожнено з підставами для анулювання спеціального дозволу на користування надрами. 
		Також під час апеляційного розгляду справи відповідачем до суду надано додаткові пояснення по справі з викладом обставин в обґрунтування його позиції щодо безпідставності позовних вимог та необґрунтованості висновків суду першої інстанції.
		Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Відповідач є власником спеціального дозволу на користування надрами, який виданий Державною службою геології та надр України 28.11.2006 р. за № 4120, на видобування незмінених та порушених вивітрюванням гранітів, придатних для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового, відсіви отримані при подрібненні гранітів придатні для дорожнього будівництва, а також для благоустрою, рекультивації і планування у Трикратненському родовищі ділянки № 1.
		За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія" є ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації.
		З метою недопущення протиправного використання надр, позивач  Державна служба геології та надр України звернулась до суду з цим позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції проаналізувавши приписи ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Кодексу України про надра, зважаючи на відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника відповідача  ОСОБА_1 як громадянина російської федерації країни агресора, вважав наявною обґрунтовану підставу для припинення права користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 28.11.2006р. №4120 ТОВ «Вознесенська торгово-промислова компанія».
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Як визначено ч.1 ст.4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
		За приписами ч.1 ст.13 цього Кодексу, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
		Відповідно до ст.ст.19, 20 указаного Кодексу України про надра, право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами. Для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, надра надаються у користування після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ).
		Стаття 14 цього Кодексу встановлює види користування надрами.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01 грудня 2022 року №2805-IX, який набрав чинності 28.03.2023, внесено зміни до Кодексу України про надра, а саме, доповнено статтю 13 частинами 3-7 такого змісту:
		"Користувачами надр не можуть бути:
		1) юридичні особи, зареєстровані у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором;
		2) юридичні особи, у яких:
		істотну участь має держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором;
		істотну участь мають юридичні особи, зареєстровані у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором;
		істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
		Положення цього пункту не застосовуються до юридичних осіб, акції яких допущені до торгів на іноземних фондових біржах згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (крім юридичних осіб, які є резидентами держави-агресора);
		3) фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
		Колегія суддів зазначає, що саме у зв`язку із набранням чинності 28.03.2023 змінами до статті 13 Кодексу України про надра щодо заборони користування надрами України юридичним особам, у яких істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та враховуючи факт того, що одним із кінцевих бенефіціарних власників (Контролерів) ТОВ «Вознесенська торгово-промислова компанія» являється громадянин російської федерації  ОСОБА_1 , позивач Державна служба геології та надр України, як суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції у правовідносинах з надрокористувачами, звернулася до адміністративного суду із цим позовом про припинення ТОВ «Вознесенська торгово-промислова компанія» права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 28.11.2006 №4120.
		Апеляційний суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст.61 Кодексу України про надра, державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Апеляційний суд приймає до уваги, що повноваження Державної служби геології та надр України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Кодексом України про надра, Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615.
		Так, пункти 9, 10 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України (надалі по тексту також - Положення №1174) визначають, що Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію у разі зупинення.
		Згідно із пунктом 9 цього Положення №1174, Держгеонадра у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
		Приписами ч.7 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарювання" передбачено, що дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: - звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; -наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; - наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
		У вищезазначеній норми також задекларовано, що законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.
		З огляду на викладене, посилання суду першої інстанції на ч.3 ст. 26 Кодексу України про надра, яка на момент розгляду справи втратила чинність, не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції.
		У розглядуваній справі колегія суддів апеляційного суду також враховує, що відповідно до ст.26 Кодексу України про надра (в редакції Закону №2805-IX від 01 грудня 2022 року, який набрав чинності 28.03.2023), право користування надрами припиняється у разі закінчення встановленого строку користування надрами, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з відчуженням прав на користування надрами шляхом укладення договору купівлі-продажу чи внесення таких прав як вклад до статутного капіталу суб`єктів господарювання, анулювання спеціального дозволу на користування надрами.
		Аналізуючи доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для припинення права користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 28.11.2006 №4120, наданого товариству з обмеженою відповідальністю "Вознесенська торгово-промислова компанія», апеляційний суд акцентує увагу на тому, що у розумінні вимог п.2 ч.3 ст. 13 Кодексу України про надра, користувачами надр не можуть бути, зокрема: юридичні особи, у яких: істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
		Згідно зі ст.1 Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» Російська Федерація - держава, яка рішенням Верховної Ради України відповідно Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року визнана державою-агресором і здійснює збройну агресію проти України.
		З даного приводу, колегія суддів звертає увагу, що зокрема на виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024р., Державною службою геології та надр до матеріалів справи надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 163-172), дослідивши який апеляційний суд встановив, що за відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ «Вознесенська торгово-промислова компанія» є зокрема  ОСОБА_1 , громадянство: російська федерація; тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 30%.
		Зазначена обставина підтверджується зібраними у справі доказами, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даними стосовно ТОВ «Вознесенська торгово-промислова компанія», та не спростовується апелянтом аргументами апеляційної скарги або іншими доказами по справі.
		Отже, доводи скаржника про відсутність у справі доказів, на підтвердження наявності у кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "ВТПК" ОСОБА_1 громадянства рф,- є спростованими.
		З огляду на викладене вище також оцінюються як неґрунтовні посилання скаржника на відсутність відомостей про те, що жоден із учасників чи засновників Товариства Відповідача має громадянство та/або резидентство держави-агресора, адже в спірному випадку мова йде саме про кінцевого бенефіціарного власника відповідача, - ОСОБА_1 , відомості про наявність у якого громадянства країни агресора доведена наявними у справі належнимииписьмовими доказами.
		Зважаючи на вказані обставини та відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника відповідача, колегія суддів в повній мірі погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності обґрунтованої підстави для припинення права користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 28.11.2006 №4120, наданого ТОВ «Вознесенська торгово-промислова компанія», що не спростовано аргументами апеляційної скарги.
		Колегія суддів також не приймає посилання скаржника на акт прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальності «Агрофірма Амагро» від 27.12.2023р., згідно якого громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Сторона-1) передав, а громадянин України ОСОБА_2 , 10.04.2001 року (Сторона-2) народження прийняв у власність належну Стороні-1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірм Амагро»…, що складає 100% у статутному капіталі (а.с.116), оскільки указаний документ було укладено вже навіть після прийняття рішення Миколаївським окружним адміністративним судом у цій справі.
		Отже, під час апеляційного перегляду справи знайшов своє підтвердження висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення цього позову, з огляду на повномасштабну агресивну війну, яку Російська Федерація розв`язала і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, зокрема щодо суверенного права України на захист, враховуючи Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, з урахуванням потреби невідкладного та ефективного реагування на наявні загрози національним інтересам України, враховуючи положення IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року.
		Послання апелянт на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, апеляційний суд відхиляє за необгрунтованістю, та з даного приводу звертає увагу, що на виконання вимог ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 р. позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказував, що службовою запискою директора Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України від 27.06.2023 р. Департамент правового забезпечення було повідомлено про опрацювання відомостей з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Вознесенська торгово-промислова компанія". Повідомлено про те, що кінцевим бенефіціарним власником товариства є ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації. Передано матеріали для вжиття заходів реагування.
		У розумінні ч.1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
		Відповідно до приписів ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
		Крім того, ч.ч. 1, 4 ст. 122 КАС України визначено, що суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		З огляду на вищевикладене, враховуючи відповідні доводи позивача, колегія суддів вважає, що позивачем доведено поважність причин пропуску ним встановленого процесуальним законом строку на звернення до суду з даним позовом.
		Відповідно до вказаного, як свідчать матеріали справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністартивного суду від 12.09.2023р. суд першої інстанції задовольнив заяву Державної служби геології та надр України про поновлення пропущеного строку звернення до суду; визнав поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновив пропущений строк.
		Та такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає правильним.
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, на висновки суду першої інстанції по суті позовних вимог не впливають, не свідчать про неправильне вирішення справи судом першої інстанції.
		Відтак, апеляційна скарга ТОВ «Вознесенська торгово-промислова компанія» задоволенню не підлягає.
		Рішення суду першої інстанції, з огляду на викладене вище, відповідає вимогам ст.242 КАС України.
		З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак враховуючи положення ч.1 ст.315, ст.316 КАС України колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ТОРГОВО - ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ"  залишити без задоволення.
		Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі №400/9675/23 - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.03.2024р.
		 
		 
		Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді  О.О. Димерлій   Ю.В. Осіпов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...