Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/1304/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2024. Зареєстровано: 27.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2024.

Номер судового провадження: 2/201/1499/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№ 201/1304/24
		 
		провадження 2/201/1499/2024
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 березня 2024 року місто Дніпро
		 
		суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживачів і стягнення коштів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 05 лютого 2024 року звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживачів і стягнення коштів, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що вона, ОСОБА_1 , є власником житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . До травня 2022 року постачання природного газу до будинку здійснювало ТОВ «Дніпропетровськгаз збут». Оплата спожитого газу здійснювалась своєчасно на Р/р: НОМЕР_1 , заборгованості за особистим рахунком № НОМЕР_2 не було.
		19 травня 2022 року з карткового рахунку її матері за допомогою сервісу «Приват 24» було перераховано 7830.20 грн. ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в рахунок оплати за спожитий газ за особовим рахунком НОМЕР_2 . Втім 08 червня 2022 року Міністерством енергетики України було видано наказ «Про постачання природного газу побутовим споживачем» № 198, згідно до якого з 01 травня 2022 року побутових споживачів ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» автоматично було переведено на постачання до ГПК «Нафтогаз України». З 01 травня 2022 року побутові споживачі були виключенні з Реєстру споживачів ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та відповідно включені до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України», який став новим постачальником для населення.
		Таким чином правова підстава для отримання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»
		коштів відпала, а вказану суму позивач змушений був ще раз сплатити ГПК «Нафтогаз України». 07 лютого 2023 року на адресу відповідача з описом вкладень позивачкою було направлено заяву про повернення коштів. Заява відповідачем не була отримана та повернута «Укрпоштою» «за закінченням терміну зберігання».
		Позивач спробував здати заяву по черзі на адресу м. Дніпро, вул. Поля буд.2 літ А-2 (прийом побутових споживачів здійснюється в обмеженому режимі (1 менеджер) раз на тиждень за наступним графіком: вівторок з 12.00 до 17.00), але зробити це так і не змогла (здати заяву) оскільки черга до неї так і не підійшла. Кошти відповідачем на сьогодні так і не повернуто.
		З цими вказаними питаннями перед зверненням до суду позивач звернувся до відповідача і просив вирішити їх самостійно і добровільно в позасудовому порядку, але фактично отримав відмову. Позивач вважає, що вказані збитки повинен відшкодовувати відповідач в повному обсязі в межах своєї відповідальності, тому і просив стягнути з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на її користь переплату за
		спожитий природний газ в сумі 7830 грн. 20 коп., задовольнивши позов у повному обсязі.     
		Відповідач ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» проти позовних вимог, викладених обставин і задоволення позову заперечував, вказавши на те, що все необхідне по закону він зробив вірно, вимоги позивача на суму відшкодування переплати до них безпідставні і не доведені та взагалі в такому випадку не передбачені законом, отже позивач зробив не вірний розрахунок сум і обгрунтування позову, тому просив фактично в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
		Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
		Таким чином, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 . До травня 2022 року постачання природного газу до будинку здійснювало ТОВ «Дніпропетровськгаз збут». Оплата спожитого газу здійснювалась своєчасно на Р/р: НОМЕР_1 , заборгованості за особистим рахунком № НОМЕР_2 не було.
		19 травня 2022 року з карткового рахунку її матері за допомогою сервісу «Приват 24» було перераховано 7830.20 грн. ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в рахунок оплати за спожитий газ за особовим рахунком НОМЕР_2 . Згідно квитанції № 9269-5562-3948-0995 сплаченої 2022-05-19 15:37:49 сума 3915.10. Згідно квитанції № 9269-5561-3581-7943 сплаченої 2022-05-19 15:37:49 сума 3915.10. Всього на суму 7830.20 грн
		Втім 08 червня 2022 року Міністерством енергетики України було видано наказ «Про постачання природного газу побутовим споживачем» № 198, згідно до якого з 01 травня 2022 року побутових споживачів ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» автоматично було переведено на постачання до ГПК «Нафтогаз України». Так з 01 травня 2022 року побутові споживачі були виключенні з Реєстру споживачів ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та відповідно включені до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України», який став новим постачальником для населення. З 01 травня 2022 року всіх побутових клієнтів компанії ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» було автоматично переведено до постачальника «останньої надії» - ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна». Таким чином правова підстава для отримання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» коштів відпала, а вказану суму позивач змушений був ще раз сплатити ГПК «Нафтогаз України».
		07 лютого 2023 року на адресу відповідача з описом вкладень було направлено заяву про повернення коштів. У зв`язку зі зміною постачальника, який є окремим та непов`язаною юридичною особою, повернення переплат здійснюється безпосередньо ТОВ «Дніпропетровська збут» за відповідною заявою. Порядок повернення переплат оприлюднено на офіційному сайті ТОВ «Дніпропетровськгаз збут». Для повернення помилково сплачених коштів / переплати, платнику / власнику необхідно надати заяву, підписану платником або власником особового рахунку та документів згідно переліку з сайту https://dpgaszbut.com.ua/blog/tov-dnipropetrovskgaz-zbut-ak-povemuti-pereplatu-po-osobovomu-rahunku, що й було зроблено позивачем. Заява відповідачем не була отримана та повернута «Укрпоштою» «за закінченням терміну зберігання».
		Позивач спробував здати заяву по черзі на адресу м. Дніпро, вул. Поля буд.2 літ А-2 (прийом побутових споживачів здійснюється в обмеженому режимі (1 менеджер) раз на тиждень за наступним графіком: вівторок з 12.00 до 17.00). Здати заяву нарочно є неможливим з огляду на організований відповідачем процес прийому таких заяв. Робочий час на прийом заяв такий самий як і робочий графік позивачки, через що вона була вимушена взяти для цього вихідний. Позивачка цілий день простояла у черзі (у черзі разом з нею стояло близько 50 осіб з такими самими заявами) і так і не змогла здати заяву оскільки черга до неї так і не підійшла. Із розмов з людьми у черзі вона з`ясувала, що люди не можуть здати заяви протягом тривалого строку через вкрай невелику кількість прийнятих за день громадян про що позивачка змогла пересвідчитися особисто.
		На зараз позивачкою вичерпані всі доступні способи досудового врегулювання.
		Кошти на сьогодні не повернуто. З цими вказаними питаннями перед зверненням до суду позивач звернувся до відповідача і просив вирішити їх самостійно і добровільно в позасудовому порядку, але фактично отримав відмову, отже в добровільному порядку питання не вирішене, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
		   Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
		Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		В судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_1 є власником житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 . До травня 2022 року постачання природного газу до будинку здійснювало ТОВ «Дніпропетровськгаз збут». Оплата спожитого газу здійснювалась своєчасно на Р/р: НОМЕР_1 , заборгованості за особистим рахунком № НОМЕР_2 не було.
		19 травня 2022 року з карткового рахунку її матері за допомогою сервісу «Приват 24» було перераховано 7830.20 грн. ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в рахунок оплати за спожитий газ за особовим рахунком НОМЕР_2 . Згідно квитанції № 9269-5562-3948-0995 сплаченої 2022-05-19 15:37:49 сума 3915.10. Згідно квитанції № 9269-5561-3581-7943 сплаченої 2022-05-19 15:37:49 сума 3915.10. Всього на суму 7830.20 грн..
		Втім 08 червня 2022 року Міністерством енергетики України було видано наказ «Про постачання природного газу побутовим споживачем» № 198, згідно до якого з 01 травня 2022 року побутових споживачів ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» автоматично було переведено на постачання до ГПК «Нафтогаз України». Так з 01 травня 2022 року побутові споживачі були виключенні з Реєстру споживачів ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та відповідно включені до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України», який став новим постачальником для населення. З 01 травня 2022 року всіх побутових клієнтів компанії ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» було автоматично переведено до постачальника «останньої надії» - ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна».
		Таким чином правова підстава для отримання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»
		коштів відпала, а вказану суму позивач змушений був ще раз сплатити ГПК «Нафтогаз України». 07 лютого 2023 року на адресу відповідача з описом вкладень було направлено заяву про повернення коштів.
		У зв`язку зі зміною постачальника, який є окремим та непов`язаною юридичною особою, повернення переплат здійснюється безпосередньо ТОВ «Дніпропетровська збут» за відповідною заявою. Порядок повернення переплат оприлюднено на офіційному сайті ТОВ «Дніпропетровськгаз збут». Для повернення помилково сплачених коштів / переплати, платнику / власнику необхідно надати заяву, підписану платником або власником особового рахунку та документів згідно переліку з сайту https://dpgaszbut.com.ua/blog/tov-dnipropetrovskgaz-zbut-ak-povemuti-pereplatu-po-
		osobovomu-rahunku, що й було зроблено позивачем. Заява відповідачем не була отримана та повернута «Укрпоштою» «за закінченням терміну зберігання». Позивач спробував здати заяву по черзі на адресу м. Дніпро, вул. Поля буд.2 літ А-2 (прийом побутових споживачів здійснюється в обмеженому режимі (1 менеджер) раз на тиждень за наступним графіком: вівторок з 12.00 до 17.00). Здати заяву нарочно є неможливим з огляду на організований відповідачем процес прийому таких заяв. Робочий час на прийом заяв такий самий як і робочий графік позивачки, через що вона була вимушена взяти для цього вихідний. Позивачка цілий день простояла у черзі (у черзі разом з нею стояло близько 50 осіб з такими самими заявами) і так і не змогла здати заяву оскільки черга до неї так і не підійшла. 
		На зараз позивачкою вичерпані всі доступні способи досудового врегулювання.
		Кошти на сьогодні не повернуто.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди .
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		В межах даної цивільної справи ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» грошові кошти в розмірі 7830.20 грн. які були помилково перераховані в рахунок оплати за природний газ за травень 2022 рік, як безпідставно отримані відповідно до ст. 1212 ЦК України.
		Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Аналіз вказаних норм права вказує на те, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
		Відповідно до частини третьої статті 11, частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
		За частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати від боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
		Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанова ВП СВ від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
		Право на судовий захист гарантується Конституцією України (статті 8, 56, 129-1), міжнародними договорами України і включає, у тому числі, і право на виконання судового рішення у розумний строк, яке реалізується за допомогою створення державою умов і забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України, пункт перший статті 6 Конвенції).
		Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статтях 1, 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням щодо кола осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
		Стосовно заперечень відповідача про повернення коштів суд зазначає наступне. 
		Відповідно до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
		Зазначена норма регулює відносини між кредитором і боржником, а не між кредитором та іншою особою, на яку боржником покладене виконання обов`язку останнього. Виконання обов`язку іншою особою розглядається як виконання обов`язку боржником. Відповідно до частини другої статті 528 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Тому як у разі виконання, так і в разі невиконання чи неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою правовідносини між кредитором й іншою особою не виникають, зокрема кредитор не вправі вимагати від іншої особи належного виконання обов`язку боржника.
		Якщо ж кредитор прийняв від іншої особи виконання обов`язку боржника в разі, коли він не мав права приймати виконання, зокрема якщо відповідно до закону таке виконання не допускається до закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, кредитор є таким, що набув майно за рахунок боржника (а не іншої особи, яка незаконно виконала обов`язок боржника) без достатньої правової підстави. У такому разі відповідно до статті 1212 ЦК України кредитор зобов`язаний повернути це майно (зокрема, грошові кошти) потерпілому, яким є боржник (а не інша особа, яка незаконно виконала обов`язок боржника).
		Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до вимог п. 12, ч. З ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Частиною 1 статті 141 ЦПК України, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Відповідно до ч 5 ст. 19 ЦПК України, умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
		Згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до п. 1 ч. І ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
		Згідно ч. 1 ст. 276 ЦПК України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.
		Таким чином, враховуючи ціну та предмет цього позову, обставини справи, а також вищенаведені норми ЦПК України ця справа має бути віднесена судом до категорії малозначних справ та вона має розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження.
		У своєму рішенні Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/7666/19 судді ВС підкреслили, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягло за особою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
		Статтею 15 ЦПК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що - містить відповідну норму права.
		Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача частково задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.
		Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
		У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
		Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст. 13 ЦПК України). 
		Статтею 5 ЦПК України визначені способи захисту, які застосовуються судом. Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. 
		Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. 
		Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
		Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.
		Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням. 
		Не може суд прийняти до уваги не визнання відповідачем позовних вимог в частині їх обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються. 
		При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та стягнути з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на користь ОСОБА_1 переплату за
		спожитий природний газ в сумі 7830 грн. 20 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп., оскільки позивачка в силу закону була звільнена від сплати цього збору при подачі позову.
		Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в межах заявлених і доведених вимог повністю.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 15, 16, 18, 22, 265, 509, 526, 528, 610 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги задовольнити. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (ЄДРПОУ 39572642, м. Дніпро, вул. Поля, буд. 2, Літ. А-2) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_2 , переплату за спожитий природний газ в сумі 7830 грн. 20 коп..
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (ЄДРПОУ 39572642, м. Дніпро, вул. Поля, буд. 2, Літ. А-2) на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп..
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		   Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		   
		            Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...