Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/18203/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: 27.03.2024. Зареєстровано: 28.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2024.
Дата набрання законної сили: 16.02.2024
Номер судового провадження: 2-3600/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 761/18203/22-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"16" січня 2024 р. Печерський районний суд м. Києва
		суддя Матійчук Г. О.
		секретар судового засідання Чепляка А. С.
		справа №761/18203/22-ц
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач 1: Київська міська рада
		відповідач 2: Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті та визнання спадкоємцем, -
		представник позивача - адвокат Комаренко С. В.
		В С Т А Н О В И В:
		У вересні 2022 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом, у якому просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста Севастополь, АР Крим, Україна; зобов`язати Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видати ОСОБА_1 свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста Севастополь, АР Крим, Україна; визнати ОСОБА_1 спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яке складається з однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживав на тимчасово не підконтрольній уряду Україні території в АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста Севастополь, АР Крим, Україна.
		14.01.2020 року ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений нотаріусом м. Севастополя Соболевою Ю. А., яким все своє майно заповів ОСОБА_1 . 
		09.12.2020 року ОСОБА_1 подав до Першої київської державної нотаріальної контори заяву про сприйняття спадщини, де була зведена спадкова справа №66753264.
		Вказує, що оскільки факт смерті ОСОБА_2 не встановлений в порядку, визначеному законодавством України, а заповіт складений та посвідчений на непідконтрольній уряду України території, це унеможливлює отримання спадщини позивачем.
		Для реєстрації в законному порядку факту смерті позивач звернувся до Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким у листі було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть, оскільки це не виявляється можливим у зв`язку з тим, що позивачем, на підтвердження смерті, наданий документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. 
		Вказує, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті. Встановлення факту смерті необхідне для реєстрації смерті ОСОБА_2 на території України, яке у свою чергу є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі права спадкування позивача, що стало підставою для звернення до суду із вказаною позовною заявою.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.11.2022 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
		Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачам направлено копію позовної заяви з додатками.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.04.2023 року вказану справу направлено для розгляду за підсудністю Печерського районного суду м. Києва.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, протягом якого відповідач має право направити: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів.
		Копію ухвали направлено на адресу сторін. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
		Відповідачі, їх представники у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, в тому числі через електронний кабінет учасника справи, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали.
		Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність відповідачів, їх представників, суд, виходить із наступного.
		На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
		Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
		Відповідно до ч. 1, п. 1-2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
		Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 223 ЦПК України).
		Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).
		Так, судом вжито усіх необхідних заходів для надання сторонам достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. 
		На підставі вищезазначеного та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 233 ЦПК України, суд, з огляду на достатність в матеріалах справи документів для прийняття рішення, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, їх представників на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
		За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов`язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживав на тимчасово не підконтрольній уряду Україні території в АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста Севастополь, АР Крим, Україна, відповідно до свідоцтва про смерть від 14.10.20202 року серії НОМЕР_1 . 
		Разом з тим, зазначений документ не має юридичної сили, оскільки до п. 3 Наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».
		14.01.2020 року ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений нотаріусом м. Севастополя Соболевою Ю. А., яким все своє майно заповів ОСОБА_1 . 
		09.12.2020 року ОСОБА_1 подав до Першої київської державної нотаріальної контори заяву про сприйняття спадщини, де була зведена спадкова справа №66753264.
		Листом Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.02.2022 року №74/21.8-09 відмовлено у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , оскільки заявником для підтвердження факту смерті пред`явлено документ, який виданий на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. 
		Статтею 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть встановлюватись факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		Суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
		Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. 
		Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
		Звертаючись до суду позивач подав позов, а не заяву у порядку окремого провадження, оскільки іншою вимогою у справі є спір про право (право на спадщину), а отже всі вимоги розглядаються у позовному провадженні.
		Таким чином, суд розглядає вказану справи у порядку загального позовного провадження, з урахуванням статтей 315-319 ЦПК України.
		Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
		Статтею 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. 
		Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. 
		Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути, проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.
		Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб. 
		Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.
		Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», м. Севастополь, АР Крим є тимчасово окупованою територією. Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
		Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Разом з тим держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
		Так, як вбачається з матеріалів справи, реєстрація смерті ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась.
		Оскільки реєстрація смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Севастополь, АР Крим, Україна.
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
		Відповідно до пункту 15 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, якщо державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
		Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
		Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
		Таким чином, рішення у даній справі підлягає негайному виконання у частині встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
		Щодо позовної вимоги про визнання ОСОБА_1 спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яке складається з однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
		14.01.2020 року ОСОБА_2 було, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 . 
		09.12.2020 року ОСОБА_1 подав до Першої київської державної нотаріальної контори заяву про сприйняття спадщини, де була зведена спадкова справа №66753264.
		На підтвердження права на спадкування ОСОБА_1 надано заповіт ОСОБА_2 , посвідчений 14.01.2020 року нотаріусом м. Севастополя РФ Соболевою Ю. А.
		Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до заповіту, а саме: заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем; якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої. статті 207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу; заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
		У статті 209 ЦК України встановлено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
		Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
		Відповідно до глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок), нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії; правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
		На виконання вимог глави 9 Порядку перед підписанням документа нотаріус забезпечує ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2  ст. 215 ЦК України).
		Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
		Нікчемний правочин не породжує передбачених законом правових наслідків.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
		Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»  будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
		До таких актів відноситься і заповіт ОСОБА_2 посвідчений 14.01.2020 року нотаріусом м. Севастополя РФ Соболєвою Ю. А., оскільки він посвідчений (виданий) службовою особою (нотаріусом) на тимчасово окупованій території, на якій органи державної влади, посадові та службові особи України не здійснюють свої повноваження.
		Оскільки зазначений заповіт відповідно до положень статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»  є недійсним і не створює правових наслідків, тобто є нікчемним, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_2 за цим заповітом.
		Щодо посилання позивача на те, що взаємопов`язана робота на підприємстві позивача та ОСОБА_2 , спільні відрядження, вважання матері ОСОБА_2 позивача своїм «другим сином», повна довіра позивачу з боку ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_3 у побутових, майнових питаннях та оформленні спадкових справ, підтверджена виданими ними на ім`я позивача довіреностями. Складений заповіт ОСОБА_2 на все майно на користь позивача, посвідчений на непідконтрольній владі України території, складають обставини, котрі за аналогією закону мають ознаки проживання однією сім?єю, ознаки родинних стосунків, то не бере їх уваги виходячи із наступного.
		Частиною 2 ст. 1259 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		Варто звернути увагу на ту обставину, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності ЦК України.
		У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
		До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо (пункт 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).
		Так, як зазначає сам позивач, ОСОБА_2 після 2000 року переїхав разом із свою матір`ю на постійне місце проживання до АР Крим в м. Севастополь, що унеможливлює спільне проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
		Таким чином, доводи позивача щодо спільного проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю не відповідають дійсності та спростовуються самим позивачем.
		Повна довіра позивачу з боку ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_3 Конотоп у побутових, майнових питаннях та оформленні спадкових справ, підтверджена виданими ними на ім`я позивача довіреностями, а також фактичний вступ у право користування та володіння квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть свідчити по сімейні правовідносини між останніми.
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. 
		Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
		Таким чином, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що останній має право на спадкування за ОСОБА_2 , а отже вимога про визнання позивача спадкоємцем майна ОСОБА_2 .
		З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
		Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Як вбачається з квитанцій №9280-5427-1101-9725 від 06.09.2022 року, №9280-5426-6570-7580 від 06.09.2022 року, №9280-5427-4196-5270 від 06.09.2022 року ОСОБА_1 при подачі зпозовної аяви сплачено судовий збір у розмірі 1 878, 80 грн. 
		Щодо сплаченого судового збору ОСОБА_1 , суд виходить з того, що п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. 
		Враховуючи вищевикладене, та часткове задоволення позову в частині позовних вимог про встановлення факту смерті та зобов`язання внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян судовий збір підлягає поверненню позивачу, оскільки відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору за подання заяви про встановлення факту смерті.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 209, 215, 216, 1247, 1251, 1259, 1264, ст. ст. 1, 3, 9, 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 315-319, 352-355, 430, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті та визнання спадкоємцем - задовольнити частково.
		Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста Севастополь, АР Крим, Україна.
		Зобов`язати Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідний актовий запис реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста Севастополь, АР Крим, Україна, до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, та видати свідоцтво про його смерть.
		В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
		Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету суму судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у загальному розмірі 1 878, 80 грн, відповідно до квитанцій №9280-5427-1101-9725 від 06.09.2022 року, №9280-5426-6570-7580 від 06.09.2022 року.
		Рішення суду в частині встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
		Відповідач 1: Київська міська рада, адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141.
		Відповідач 2: Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: вул. Цитадельна, 7/10, м. Київ, 01015, код ЄДПРОУ 26125012.
		 
		Суддя                                                                                           Г.О. Матійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...