Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/19322/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2024.
Дата набрання законної сили: 25.03.2024
Номер судового провадження: 61-12740ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 березня 2024 року
		м. Київ
		справа № 757/19322/22-ц
		провадження № 61-12740св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
		учасники справи:
		позивач - Релігійна організація «Благодійне місійне товариство «Слово Життя»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новицька Тетяна Олексіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, Київська міська рада, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, ОСОБА_4 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Бодюк Віталій Адамович, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Нежури В. А., Соколової В. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2022 року релігійна організація «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» (далі - РО «БМТ «Слово Життя») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новицька Т. О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., Київська міська рада, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частини житлового будинку, скасування державної реєстрації та рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна.
		Позовна заява мотивована тим, що РО «БМТ «Слово Життя» належить до християнських баптистських церков України, заснована для реалізації громадянами своїх конституційних прав на свободу віросповідання. Позивач  04   березня 1992 року придбав будинок загальною площею 106,7 кв. м літ. «А», склади літ. «Б», «В», гараж літ. «Г», дві теплиці літ. «Д», «Ж», погріб літ.  «Е» та споруди, розташовані на АДРЕСА_1 . За   кошти прихожан церкви (віруючих християн-баптистів) здійснено реконструкцію та перебудову придбаних будівель та споруд, внаслідок чого прибудовано храмовий комплекс, який включав в себе будівлю храму та   підсобні господарські приміщення. Такий комплекс будувався для проведення богослужінь.
		На загальних зборах 13 листопада 2020 року члени релігійної організації встановили обставини щодо зловмисних дій ОСОБА_4 (президента цієї    організації), який, зловживаючи своїм службовим становищем (повноваженнями керівника), неправомірно відчужив спірне майно (без рішення загальних зборів, відома громади тощо) на користь своїх близьких родичів (онука ОСОБА_2 , дочки ОСОБА_3 , сина ОСОБА_1 ). Спірні правочини вчиненні не в інтересах РО «БМТ «Слово Життя», а в інтересах   ОСОБА_4 внаслідок зловмисної домовленості останнього та його родичів. Після встановлення зазначених фактів правлінню рекомендовано вжити заходів щодо звільнення   ОСОБА_4 з посади президента організації і він був звільнений з 15 листопада 2020 року, на цю посаду призначено ОСОБА_5 . Отримавши 18  березня 2021 року інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, члени релігійної організації з`ясували, що храмовий комплекс на АДРЕСА_1 розділено на три частини та зареєстровано на праві власності за родичами ОСОБА_4 .
		Технічні характеристики нерухомого майна, яке було відчужене на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , є недостовірними та не відповідають дійсним технічним характеристикам цього майна. Під час проведення державної реєстрації державному реєстратору не були подані документи, які визначені нормами матеріального права, зокрема, частиною першою статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В оспорюваних договорах купівлі-продажу відсутня передбачена законодавством інформація.
		РО «БМТ «Слово Життя» просило:
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , укладений між РО «БМТ «Слово Життя» та    ОСОБА_1 , 20 серпня 2015 року за № 1192 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О.;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , укладений між РО «БМТ «Слово Життя» та    ОСОБА_1 , 21 серпня 2015 року за № 1199 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О.;
		- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новицької Т. О. від 20 серпня 2015   року № 23820738 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 за  ОСОБА_1 ;
		- скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на  нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_1 на  1/2  частину житлового будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 707649480000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О., номер запису 10877729;
		- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новицької Т. О. від 21 серпня 2015   року № 23847123 про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 за  ОСОБА_1 та припинити відповідне право власності;
		- скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на  нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_1 на  1/2  частину житлового будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 707649480000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О., номер запису 10890616;
		- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. від 13 березня 2020  року № 51608987 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та припинити відповідне право власності;
		- скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на  нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2053700580000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., номер запису 35929214;
		- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. від 13 березня 2020   року № 51607717 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;
		- скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2053645780000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., номер запису 35928098.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року позов задоволено.
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку на  АДРЕСА_1 , укладений між РО «БМТ «Слово Життя» та    ОСОБА_1 , 20 серпня 2015 року за № 1192 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О.
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку на  АДРЕСА_1 , укладений між РО «БМТ «Слово Життя» та    ОСОБА_1 , 21 серпня 2015 року за № 1199 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О.
		Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новицької Т. О. від 20 серпня 2015 року № 23820738 про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на  нерухоме майно та їх обтяжень права власності на 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
		Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на   нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_1 на  1/2  частину житлового будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 707649480000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О., номер запису 10877729.
		Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новицької Т. О. від 21 серпня 2015 року № 23847123 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та припинено відповідне право власності.
		Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на  нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_1 на  1/2  частину житлового будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 707649480000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О., номер запису 10890616.
		Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. від 13 березня 2020 року №  51608987 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на  нерухоме майно та їх обтяжень права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та припинено відповідне право власності.
		Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на  нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_3 на  житловий будинок на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2053700580000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., номер запису 35929214.
		Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. від 13 березня 2020 року №  51607717 про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на  нерухоме майно та їх обтяжень права власності на житловий будинок на  АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
		Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2053645780000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., номер запису 35928098.
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь РО «БМТ «Слово Життя» 8 773,50 грн сплаченого судового збору, 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Стягнено з ОСОБА_2 на користь РО «БМТ «Слово Життя» 8 773,50 грн сплаченого судового збору, 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Стягнено з ОСОБА_3 на користь РО «БМТ «Слово Життя» 8 773,50 грн сплаченого судового збору, 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладені правочини та  вчинені реєстраційні дії щодо нерухомого майна є незаконними. Набувачі нерухомого майна є близькими родичами ОСОБА_4 , а  саме: ОСОБА_1 є  його сином, ОСОБА_3 є його донькою, ОСОБА_6 є його онуком, а  керівник релігійної організації ОСОБА_4 , вчиняючи дії щодо   відчуження нерухомого майна релігійної організації, діяв не в інтересах юридичної особи, а в інтересах своїх родичів, вступивши з ними у зловмисну домовленість, переоформивши на близьким родичів церковне нерухоме майно, позбавив релігійну організацію культової споруди. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали у власність об`єкти нерухомого майна безоплатно.
		Водночас РО «БМТ «Слово Життя» не отримало коштів за спірними правочинами, члени релігійної організації (крім ОСОБА_4 та його близьких родичів) не знали про укладення договорів купівлі-продажу та вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, до червня 2019 року з банківського рахунку релігійної організації здійснювалися платежі на утримання спірного нерухомого майна. Спірні договори не містять даних про те, що ОСОБА_4 діяв на підставі рішень (проколів) загальних зборів.  ОСОБА_4 , зловживаючи повноваженнями керівника, відчужив майно релігійної організації. 
		Після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 18 березня 2021 року позивач дізнався про укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, звернувся за захистом своїх прав до суду 02 серпня 2022 року, тобто позовна давність не пропущена. 
		На час укладення спірних договорів купівлі-продажу майно, яке було предметом цих договорів, тобто житловий будинок 106,7 кв. м літ. «А», з  надвірними будівлями: склади літ. «Б», «В», гараж літ. «Г», дві теплиці літ.  «Д», «Ж», погріб літ. «Е» не існувало (було знищено), на їх місці були самочинно збудовані нові об`єкти нерухомого майна нежитлового призначення. З огляду на це, спірні договори купівлі-продажу не могли бути направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки покупець не міг набути права власності на неіснуюче нерухоме майно. Спірні об`єкти нерухомого майна (житлові будинки АДРЕСА_2 ) є об`єктами самочинного будівництва, тому нотаріус (реєстратор), враховуючи фактичні обставини справи, помилково (безпідставно) зареєстрував це майно за відповідачами.
		Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діяв адвокат Бодюка В. А., залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що колишній керівник релігійної організації ОСОБА_4 відчужив належне юридичній особі нерухоме майно своєму синові, докази отримання юридичною особою коштів відсутні, відповідачі не довели зворотнього. Натомість наявний тісний родинний зв`язок представника продавця з покупцем та виникнення негативних наслідків для юридичної особи, від імені якої діяв ОСОБА_1 , оскільки внаслідок укладення оспорюваної угоди релігійна організація була позбавлена нерухомого майна без будь-якої грошової компенсації. Зібрані у справі докази у їх взаємозв`язку підтверджують зазначені обставини та   вказують на обґрунтованість висновку суду першої інстанції про доведеність позовних вимог про визнання оспорюваних правочинів недійсними. 
		При ухваленні рішення суд першої інстанції надав оцінку заяві відповідача про застосування позовної давності та мотивовано відхилив цю заяву. Апеляційний суд погодився з висновком суду в цій частині та зазначив, що доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують. Суд першої інстанції правильно вирішив питання про стягнення витрат за надання правничої допомоги на користь позивача. Матеріали справи не містять відомостей про те, що в суді першої інстанції відповідачами заявлялось про обставини зловживання процесуальними правами, апеляційним судом таких обставин не установлено.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Бодюк В. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять суд касаційної інстанції скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		23 серпня 2023 року  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Бодюк В. А., надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва  від 31 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року.
		Верховний Суд ухвалою від 12 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Бодюк В. А., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року.
		20 жовтня 2023 року cправа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Бодюк В. А., посилаються на пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважають, що суди не  врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від  16  травня 2018 року у справі № 810/739/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц, від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від  31  жовтня 2018 року у справі № 757/38368/15-ц, від 14 листопада 2018   року у справі № 383/1486/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №    592/3295/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13-ц, від  22  травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц, від 07 серпня 2019 року у  справі № 753/7290/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 396/419/18, від  23  вересня 2021 року у справі № 234/466/20, Верховного Суду України від 28 травня 2009 року у справі № 6-6639вов09. 
		Зазначали, що суди необґрунтовано відхилили клопотання представника відповідача про застосування позовної давності та про залишення позову без розгляду з тих  підстав, що позовна заява подана особою, що не має права на ведення справи (до позовної заяви додано ордер від 22 березня 2020 року, з  якого вбачається, що він складений у зв`язку з укладенням адвокатом та клієнтом договору про надання правничої допомоги від 22 березня 2021 року; станом на 22 березня 2020 року адвокат не мав повноважень, оскільки відповідний договір був укладений через рік - 22 березня 2021 року), та   з   підставі зловживання представником позивача своїми правами. Зазначене унеможливило встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити законне рішення.
		Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність зловмисної домовленості осіб, що підписали оспорювані правочини. Відсутні також і докази, які свідчать про настання несприятливих наслідків для продавця у зв`язку з відчуженням спірного майна. 
		Позивач не довів умисних дій ОСОБА_4 , які станом на 2015 рік 
		суперечили б інтересам юридичної особи, яку він очолював. Суди залишили поза увагою, що повноваження ОСОБА_4 на  вчинення правочину від імені РО «БМТ «Слово Життя» виникли на підставі закону та відповідно до наданих статутом повноважень. Той факт, що одна зі   сторін договору (покупець) є  родичом ОСОБА_9 , який діяв від імені релігійної організації (продавця), не є підставою для визнання недійсним такого правочину, оскільки обмежень з цього приводу законодавство не містить. Той факт, що в договорі ціна, яку представник позивача вважає нижчою за риночну, без посилання на   оцінку майна, не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.
		Суди безпідставно не застосували позовну давність у цій справі. Встановивши, що вчинення правочинів відбулося 20 та 21 серпня 2015 року, суди повинні були застосувати позовну давність, оскільки перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі почався з моменту укладення спірних договорів купівлі-продажу, проте вимоги завлено лише у 2022 році. Протягом семи років позивач чи члени релігійної організації не цікавилися належним їм майном. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що суд першої інстанції зобов`язаний був визнати дії представників позивача зловживанням процесуальними правами.
		Позиція інших учасників справи
		У жовтні 2023 року РО «БМТ «Слово життя» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Зазначає, що відповідачі не навели жодного аргументу про те, яким чином вказані в касаційній скарзі порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Суди на підставі належних, допустимих та достатніх доказів дійшли обґрунтованого висновку про заподіяння шкоди правам та законним інтересам релігійної організації від дій її керівника, які були направлені на відчуження нерухомого майна за заниженою ціною на користь сина цього керівника, наявність заміни волі представника (керівника) юридичної особи волею її представника, наявність умислу керівника юридичної особи на відчуження нерухомого майна рідному сину за заниженою ціною, наявність  причинно-наслідкового зв`язку між зловмисною домовленістю та несприятливими наслідками для особи, від імені якої діяв представник.
		Крім того, до 2020 року члени релігійної організації не знали про укладення спірних правочинів, оскільки ОСОБА_4 , як керівник вступив у  зловмисну домовленість із своїм сином, кілька років приховував вибуття об`єкту нерухомості з власності РО «БМТ «Слово життя», продовжував сплачувати комунальні послуги з рахунків позивача, до 2020 року здійснював богослужіння у спірних об`єктах нерухомості. При цьому ОСОБА_1 не   подавав заяви про застосування позовної давності. Така заява була подана від імені ОСОБА_3 , адвокатом Бодюком В. А., який не є стороною вказаних договорів купівлі-продажу.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		Суди встановили, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань РО «БМТ «Слово Життя» є релігійною організацією.
		За договором купівлі-продажу від 04 березня 1992 року РО   «БМТ   «Слово Життя» купило у благодійно-миротворчого товариства «Згода» Київського обласного відділення Дитячого фонду України будинок з  відповідними надвірними будівлями на АДРЕСА_1 .
		Згідно з даними інвентаризаційної справи станом на 19 лютого 1993 року житловий будинок літ. «А» на  АДРЕСА_1 складався з цокольного та трьох поверхів, загальна площа - 589,5 кв. м. У експлікації будинку літ. «А» зазначено, що він використовувався як «молитовний будинок», на планах поверхів будівлі міститься помітка, що вказаний будинок побудовано без дозвільної документації.
		Відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 15 червня 2015 року на АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка з обліковим кодом 82:100:023, землекористувачем якої є РО «БМТ «Слово Життя» при місіонерському євангелізаційно-благодійному центрі об`єднання християнських церков України «Слово життя».
		У протоколі зборів членів РО «БМТ «Слово Життя» від 08 лютого 2020 року зазначено, що на зборах розглядалось питання про надання згоди та припинення права користування на частину земельної ділянки у результаті її поділу на  АДРЕСА_1 , кадастровий номер 82:100:023, що   перебуває у користуванні вказаної релігійної організації, на користь ОСОБА_2 . Рішенням зборів вирішено передати на користь ОСОБА_2 вказану земельну ділянку та розташовані на ній будівлі.
		13 листопада 2020 року на зібранні загальних зборів організації, оформленому протоколом № 13-11/2020 та іменованому «загальними зборами членів товариства», прийняті наступні рішення, зокрема, про:
		- обрання головою зборів ОСОБА_10 , секретарем зборів ОСОБА_11 , надання їм повноважень підписати протокол загальних зборів членів товариства та тимчасове покладення обов`язків по головуванню на зборах на   ОСОБА_12 у зв`язку з відсутністю на зборах президента товариства ОСОБА_4 ;
		- припинення з 13 листопада 2020 року повноважень членів правління, визначення нового кількісного складу правління товариства і обрання з 14 листопада 2020 року нового персонального складу правління в особі: ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
		- відсторонення від посади президента товариства ОСОБА_4 і звернення до новообраного правління товариства з поданням про його звільнення, а також призначення нового керівника.
		Новим правлінням товариства у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 14 листопада 2020 року прийнято рішення, оформлене протоколом № 14-11/20, про:
		- звільнення ОСОБА_4 з посади президента товариства з 14 листопада 2020 року і обрання новим президентом ОСОБА_5 з 15 листопада 2020 року;
		- проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які  містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних 
		осіб-підприємців та громадських формувань та призначення уповноваженої особи на проведення державної реєстрації відповідних змін відомостей про товариство.
		Батьками ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, є:  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Києві, є  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з актом про одруження від 11 жовтня 2002 року № 1505 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , одружились. Батьками ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у місті Києві, є:  ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Відповідно до акта про укладення шлюбу від 25 серпня 1982 року № 2111 ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , одружились. ОСОБА_19 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 у місті Києві, у графі батьки вказано: ОСОБА_4 , минуло 21 рік, ОСОБА_13 , минуло 23 роки. 
		РО «БМТ «Слово життя» в особі президента  ОСОБА_1 та його син  ОСОБА_1 20  серпня 2015 року уклали договір купівлі-продажу частини житлового будинку.
		Згідно з пунктом 1 вказаного договору продавець (РО «БМТ «Слово життя» в особі президента ОСОБА_1 ) продав, а покупець ( ОСОБА_1 ) купив 1/2 частини житлового будинку з будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок цегляний, зазначений на плані під літ. «А», загальною площею 106,7 кв. м, житловою площею 80,4 кв. м, має наступні будівлі та споруди: сараї під літ. «Б», «В», гараж під літ. «Г», дві теплиці під літ. «Д», «Ж», погріб під літ. «Е», споруди.
		За пунктом 2 цього договору документом, що підтверджує право власності продавця на житловий будинок є договір купівлі-продажу, укладений 04 березня 1992 року між благодійно-миротворчим товариством «Згода» та       РО «БМТ «Слово життя», зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 03 серпня 1992 року та записаний у реєстрову книгу за № 5672.
		Пунктом 3 договору купівлі-продажу визначено, що об`єкт продажу розташований на земельній ділянці площею 0,2958 га на АДРЕСА_1 та має обліковий код 82:100:023. На підставі довідки, виданої Департаментом земельних ресурсів 13 серпня 2015 року, № 057026-14586 документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані та не видавалися. За цим договором з моменту переходу права власності на предмет купівлі-продажу до покупця переходить також право користування земельною ділянкою з іншими власниками нерухомих об`єктів, розташованих на цій земельній ділянці, а також користування тією частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування предмету купівлі-продажу.
		Крім того, 21 серпня 2015 року між РО «БМТ «Слово життя» в особі президента ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу частини житлового будинку.
		Згідно з пунктом 1 вказаного договору продавець продав, а покупець купив 1/2 частину житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходиться на  АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок цегляний, зазначений на плані під літ. «А», загальною площею 106,7 кв. м, житловою площею 80,4 кв. м, має наступні будівлі та споруди: сараї під літ. «Б», «В», гараж під літ. «Г», дві теплиці під літ. «Д», «Ж», погріб під літ. «Е», споруди.
		Пунктом 2 визначено, що документом, який підтверджує право власності продавця на житловий будинок є договір купівлі-продажу, укладений                     04 березня 1992 року між благодійно-миротворчим товариством «Згода» та РО «БМТ «Слово Життя», зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 03  серпня 1992 року та записаний в реєстрову книгу за № 5672. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 20 серпня 2015 року за № 10877729, реєстраційний номер нерухомого майна 707649480000.
		Згідно з пунктом 3 договору об`єкт продажу розташований на земельній ділянці площею 0,2958 га на АДРЕСА_1 , та має обліковий код 82:100:023. На підставі довідки, виданої Департаментом земельних ресурсів від 13 серпня 2015 року, № 057026-14586 документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані та не видавалися. За даним договором з моменту переходу права власності на предмет купівлі-продажу до покупця переходить також право користування земельною ділянкою з іншими власниками нерухомих об`єктів, розташованих на даній земельній ділянці, а   також користування тією частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування предмету купівлі-продажу.
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 березня 2021 року № 248718783 житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 ; житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 . У графі підстава для державної реєстрації вказано: технічний паспорт, серія та  номер 00606, виданий 17 лютого 2020 року; протокол зборів РО «БМТ «Слово Життя», серія та номер: б/н, виданий 08  лютого 2020 року; довідка про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер 059/20, видана 17 лютого 2020 року; заява.
		Згідно з указаною інформаційною довідкою житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 серпня 2015 року та від 20 серпня 2015 року.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які   ж   права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем (відповідачами) і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а   також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не   визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
		Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 547/725/20.
		У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16-ц зроблено висновок про те, що «визнаючи недійсним договір, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює цей договір».
		Звертаючись до суду з позовом у цій справі, РО «БМТ «Слово Життя» вказувало, що  ОСОБА_1 як керівник цієї організації, зловживаючи своїм   службовим становищем, неправомірно відчужив спірне нерухоме майно, яке використовувалося для богослужінь, за заниженою вартістю на  користь свого сина (у подальшому це майно поділено на три частини та  зареєстровано за родичами  ОСОБА_1 : онуком, дочкою та сином). РО  «БМТ «Слово Життя» не отримало кошти за відчуження спірного майна у 2015 році (у подальшому таких коштів не отримало), лише у 2020 році на зібранні загальних зборів релігійної організації встановлено факт вибуття майна (до цього періоду позивач сплачував комунальні послуги за спірні будівлі як за своє майно) та лише у 2021 році встановлено самі обставини вибуття цього майна.  ОСОБА_1 як президент РО «БМТ «Слово Життя» здійснював богослужіння у спірних будівлях до 2020 року, тому члени цієї організації не знали про неправомірні дії керівника, який заподіяв шкоди правам та законним інтересам релігійної організації, фактично позбавив місця проведення богослужінь. ОСОБА_4 , вступивши у  зловмисну домовленість із своїм сином, кілька років приховував вибуття об`єкту нерухомості з власності РО «БМТ «Слово життя».
		Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідачі вказували, що спірні договори купівлі-продажі укладені з дотриманням норм матеріального права, підстави для їх скасування, а також скасування подальшої реєстрації цього майна відсутні. Вказували, що спірне майно продано за ринковою ціною, кошти передані релігійній організації. Стверджували, що відчуження майна за ціною, яка, на думку позивача, є нижчою за ринкову, не може бути підставою для визнання договору недійсним. Відчуження президентом РО «БМТ «Слово життя» нерухомого майна на користь свого сина також не може бути підставою для визнання спірних правочинів недійсними. Позивачем не доведено наявність зловмисної домовленості осіб, що підписали оспорювані правочини, та настання несприятливих наслідків для продавця. ОСОБА_4 діяв в інтересах РО «БМТ «Слово Життя». 
		Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
		Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 04 березня 1992 року РО   «БМТ   «Слово Життя» купило будинок з відповідними надвірними будівлями на АДРЕСА_1 . Згідно з даними інвентаризаційної справи станом на 19 лютого 1993 року житловий будинок літ. «А» на  АДРЕСА_1 складався з цокольного та трьох поверхів, загальна площа - 589,5 кв. м. У експлікації будинку літ. «А» зазначено, що він використовувався як «молитовний будинок», на планах поверхів будівлі міститься помітка, що вказаний будинок побудовано без дозвільної документації.
		04 квітня 2008 року на замовлення РО «БМТ «Слово Життя» проведено інвентаризацію нерухомого майна на АДРЕСА_1 . Згідно з  журналами внутрішніх обмірів та розрахунків площ на  АДРЕСА_1 знаходиться будівля з літ. «З» загальною площею 1 300 кв. м, яка складається з цокольного поверху, трьох поверхів, мансардного поверху, будівля з літ. «И» загальною площею 154,9 кв. м, яка складається з підвалу, двох поверхів, будівля з літ. «К» загальною площею 174,9 кв. м, яка складається зі складу, двох гаражів, будівля з  літ. «Л» загальною площею 46,6 кв. м, яка є сараєм.
		Водночас ОСОБА_1 від імені РО «БМТ «Слово життя» за договорами  купівлі-продажу від 20 серпня 2015 року та від 21 серпня 2015 року (за кожним по 1/2 частині) продав своєму синові ОСОБА_1 житловий будинок з будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , який, за змістом цих правочинів, зазначений на плані під літ. «А», загальною площею 106,7  кв. м, житловою площею 80,4 кв. м, має наступні будівлі та споруди: сараї під літ. «Б», «В», гараж під літ. «Г», дві теплиці під літ. «Д», «Ж», погріб під літ. «Е», споруди.
		Суд першої інстанції встановив, що на час укладення спірних договорів купівлі-продажу майно, яке було предметом цих договорів, тобто житловий будинок 106,7 кв. м літ. «А», з  надвірними будівлями: склади літ. «Б», «В», гараж літ. «Г», дві теплиці літ.  «Д», «Ж», погріб літ. «Е» не існувало (було знищено), на їх місці були самочинно збудовані нові об`єкти нерухомого майна нежитлового призначення.
		Суди також встановили, що ОСОБА_4 , зловживаючи повноваженнями керівника РО «БМТ «Слово життя», відчужив майно релігійної організації на користь свого сина ОСОБА_1 .
		Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).
		При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які  діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
		Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
		Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (статті 97 ЦК України ).
		Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19-ц зауважив, що «при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною договору, приписи частини першої статті 232 ЦК України підлягають застосуванню, оскільки орган юридичної особи (уповноважений керівник), який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи, створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва».
		Згідно зі статтею 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та  моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
		Обов`язковими ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, відповідно до  статті   232   ЦК України є: наявність умисної змови між представником потерпілої сторони правочину і другою стороною з метою отримання власної або обопільної вигоди; виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.
		Вказані висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі № 727/10189/17, від 05 січня 2024 року у справі № 149/184/21.
		Відповідно до тлумачення статті 232 ЦК України під зловмисною домовленістю потрібно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тож в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї зі сторін правочину діяв представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і   вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють».
		Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 182/3593/17, від 11 жовтня 2023 року у справі № 195/15/22.
		Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України потрібно встановити умисел у діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх  настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з   іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Водночас не має значення, чи одержав учасник такої домовленості будь-яку вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Для задоволення позову за  статтею 232 ЦК України потрібно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діяв у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Критерій «зловмисність» не залежить від того, чи був спрямований умисел повіреного на власне збагачення чи завдання шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розбіжність між волею довірителя та  волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
		Зазначені висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 623/2518/17, від 06 листопада 2023 року у справі № 149/289/21.
		Встановивши, що колишнім керівником РО «БМТ «Слово життя»  ОСОБА_4 відчужено належне юридичній особі нерухоме майно своєму синові ОСОБА_1 , докази отримання юридичною особою коштів відсутні (відповідачі не спростували ці обставини) та, враховуючи наявний тісний родинний зв`язок представника продавця з покупцем, виникнення негативних наслідків для юридичної особи, від імені якої діяв ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що оспорювані правочини вчинені не в інтересах релігійної організації, оскільки внаслідок укладення оспорюваних угод релігійна організація була позбавлена нерухомого майна, в якому проводилися богослужіння, без будь-якої грошової компенсації. Докази, які свідчать про бажання РО  «БМТ «Слово Життя»укласти з ОСОБА_1 договори щодо продажу спірного майна, матеріали справи не містять.
		Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 229/4374/16-ц зазначив, що «зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що   суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє».
		У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 547/669/20 викладено висновок про те, що «правочин, вчинений представником з  перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та  обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України)».
		Водночас у цій справі відсутні докази, що члени РО «БМТ «Слово життя» схвалювали дії ОСОБА_4 (попереднього президента цієї організації), який, зловживаючи своїм службовим становищем (повноваженнями керівника), неправомірно відчужив спірне майно (без рішення загальних зборів і відома громади) на користь свого сина, а у подальшому з порушенням норм матеріального права зареєстрував майно релігійної громади на близьких родичів (онука ОСОБА_2 , дочку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_1 ).
		Отже, суди дійшли правильного висновку, що оспорювані правочини є  недійсними з підстави, передбаченої статтею 232 ЦК України, оскільки їх вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною (батьком із сином).
		При цьому суди правильно врахували обставини, встановлені за результатом розгляду справи № 910/11872/21 за позовом ОСОБА_4 до РО «БМТ «Слово життя» та Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом загальних зборів від 13 листопада 2020 року № 13/11-2020, визнання недійсним рішення, оформленого протоколом засідання правління від 14 листопада 2020 року №14/11-2020 та скасування реєстраційної дії (запису) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи).
		Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Загальна спрямованість Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» полягає у  забезпеченні достовірності та несуперечливості відомостей Державного реєстру прав. Механізм реалізації цього фундаментального підходу закріплений, зокрема, у  частині першої статті 24 цього Закону, якою (у відповідній редакції) встановлено, що підстави для відмови в державній реєстрації прав є (у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі), зокрема, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону (заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону); подані документи не  відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не  дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на  нерухоме майно та їх обтяження; (подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують); наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
		Суди встановили, що спірну державну реєстрацію проведено щодо майна, якого не існувало, а також щодо новоствореного майна (самочинного будівництва), на яке не виникло право власності. Водночас така реєстрація порушує права та інтереси позивача.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й  апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині.
		Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, які були викладені у постановах Верховного Суду від  16  травня 2018 року у справі № 810/739/15, від 29 серпня 2018 року у справі №   522/15095/15-ц, від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від  31  жовтня 2018 року у справі № 757/38368/15-ц, від 14 листопада 2018   року у справі № 383/1486/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №   592/3295/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13-ц, від  22  травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц, від 07 серпня 2019 року у  справі № 753/7290/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 396/419/18, від  23  вересня 2021 року у справі № 234/466/20, Верховного Суду України від 28 травня 2009 року у справі № 6-6639вов09, враховуючи наступне.
		У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є  спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не 
		будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
		Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 811/1507/18 (про визнання протиправною бездіяльності та стягнення майнової шкоди) скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції (про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, на підставі частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України), справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Верховний Суд постановою від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц скасував судові рішення; відмовив у задоволенні первісного позову про визнання частково недійсними рішення виконавчого комітету міської ради, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу квартири, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та поділ майна; справу в   частині зустрічного позову про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частини квартири передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Спірні правовідносини в указаній справі виникли внаслідок поділу майна між подружжям.
		Спірні правовідносини у цій справі та у справах № 811/1507/18,  №  234/3341/15-ц у порівнюваній ситуації, враховуючи їхні риси насамперед за змістом, а також суб`єктний і об`єктний критерії, не є подібними. Висновки судів не є суперечливими.
		Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 810/739/15, оскільки у цій справі суд на підставі аналізу договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом, установив, що договір, яким визначено права представника, не містить права адвоката на підписання позовної заяви. Проте, у справі, яка переглядається, до позовної заяви адвокатом Коротюком М. Г. долучено ордер № 1061315 установленої форми, у якому зазначено про те, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються.
		У справі № 522/15095/15-ц позивач вказував, що внаслідок зловмисної домовленості представника, який діяв від його імені на підставі довіреності, та інших осіб, укладено договір купівлі-продажу спірного приміщення, тому просив цей правочин визнати недійсним на підставі статті 232 ЦК України. Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року залишено без змін судові рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційний суд погодився з  висновком судів про недоведеність позивачем, що спірний договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів. Позивачем не доведено підстав, передбачених статтею 232 ЦК України, для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
		За результатом касаційного перегляду справи № 757/38368/15-ц (про визнання додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії недійсною) Верховний Суд постановою від 31 жовтня 2018 року скасував ухвали суду апеляційної інстанції, справу передав на новий розгляд до апеляційного суду. Касаційний суд зазначив, що на час підписання спірної додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії представник діяла від імені позивача на підставі дійсної, невідкликаної довіреності; позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують, що спірний договір був укладений представником позивача внаслідок зловмисної домовленості з постачальником електричної енергії, не довів факту завдання збитків, які настали внаслідок підписання спірного правочину; позивач не   є   власником розподільчої підстанції; апеляційний суд, переглядаючи справу на викладені обставини уваги не звернув та формально погодився з  висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 383/1486/15-ц залишено без змін судові рішення, якими відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації. Суд касаційної інстанції вказував, що позивач довіреністю наділив представника необхідними повноваженнями представляти його інтереси, в тому числі продати за ціну та на умовах на його розсуд належний йому комплекс будівель; твердження позивача про те, що представник, визначивши ціну продажу нерухомого майна, діяв всупереч інтересів довірителя, спростовується змістом вказаної довіреності; суди встановили, що відсутні підстави, передбачені в статті 232 ЦК України, для визнання недійсним договору купівлі-продажу.
		Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 592/3295/16-ц погодився з висновками судів про відмову в задоволенні позову про визнання договору оренди недійсним, оскільки наявні в  матеріалах справи докази не дають підстав для висновку про зловмисну домовленість між відповідачами, а відтак відсутні й підстави для визнання договору оренди недійсним за статтею 232 ЦК України; наявність змови не  підтверджується самим лише фактом наявності дружніх стосунків, тому дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки для визнання договору недійсним у зв`язку зі зловмисною домовленістю необхідно аби така змова з метою настання для довірителя через це несприятливих наслідків була доведена у суді, наявність умислу в    діях представника, який усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає або свідомо допускає їх настання; посилання заявника у касаційній скарзі про те, що він не уповноважував представника на укладення договорів оренди нерухомого майна спростовуються довіреністю.
		Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13-ц відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсною довіреності на представлення інтересів та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, оскільки не встановлено, що мала місце зловмисна домовленість представника позивача та відповідача. 
		У справі № 753/7290/17 позивач вказувала, що нею була видана довіреність сину, якою вона уповноважила останнього здійснити продаж квартири, проте син маючи на меті завдати шкоди матері, діючи усупереч попередньої домовленості про ціну продажу квартири, здійснив її продаж за ціною, яка не  відповідає її дійсній вартості, внаслідок чого завдав майнової шкоди позивачу як власнику майна. Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року залишено без змін постанову апеляційного суду про відмову в позові. Суд касаційної інстанції вказував, що, встановивши, що відповідач заперечував наявність будь-якої зловмисної домовленості, відсутність у   довіреності будь-яких обмежень, що позивачем не доведено підстав, передбачених статтею 232 ЦК України, для визнання договору 
		купівлі-продажу недійсним, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову. 
		Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 396/419/18 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору міни земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, відмовити. Касаційний суд зазначив, що оспорюваний договір міни (обміну) земельних ділянок укладено між власниками, яким земельні ділянки належали на праві приватної власності; ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обмінялися сформованими земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і для ведення фермерського господарства, та які зареєстровані; згідно з довіреністю ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 користуватися і розпоряджатися, зокрема обміняти, належну ОСОБА_1 земельну ділянку; для цього їй надано право, зокрема розписуватись за неї, та вчиняти визначені правочини цивільно-правового характеру; ОСОБА_1 підтвердила, що довіреність відповідає її дійсним намірам створити відповідні юридичні наслідки.
		За результатом касаційного перегляду справи № 234/466/20 Верховний Суд постановою від 23 вересня 2021 року залишив без змін судові рішення про   відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору 
		купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, застосування наслідків недійсності правочину та скасування запису. Касаційний суд вказував, що позивач не довів, що проводячи розрахунок за договором купівлі-продажу шляхом зарахування однорідних вимог за договором позики, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 діяли за зловмисною домовленістю, а дії ОСОБА_3 не відповідали справжньому волевиявленню позивача як суб`єкта господарювання, тому суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову; при цьому судами враховано факт отримання товариством від ОСОБА_3 на підставі договору позики грошових коштів, про що свідчить виписка по рахунку, квитанції до прибуткового касового ордеру, а також нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3, якою останній підтвердив, що отримав від ОСОБА_1 двома платежами грошові кошти, про що були виписані прибуткові касові ордери.
		Ухвалою Верховного Суду України від 28 травня 2009 року у справі 
		№ 6-6639вов09 (про визнання правочинів недійсними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди) скасовано судові рішення, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд України зазначив, що наміру продавати будинок позивач не мав, довіреності з правом продажу будинку ОСОБА_2 не давав і відчуження будинку відбулося всупереч його волі; позивач повноваженнями щодо продажу будинку ОСОБА_2 не  наділяв і той вчинив такий продаж за відсутності необхідних для цього повноважень, що унеможливлює визнання такого договору недійсним з підстав, передбачених статтею 232 ЦК України; також не встановив суд чи переслідував ОСОБА_2 мету отримання власної вигоди в результаті таких своїх дій, що теж є обов`язковою умовою визнання договору недійсним з підстав, передбачених статті 232 ЦК України.
		Отже, відсутні підстави вважати, що суди у справі, яка переглядається, не    врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду у справах № 522/15095/15-ц, № 757/38368/15-ц, № 383/1486/15-ц, № 592/3295/16-ц, № 554/10202/13-ц, № 753/7290/17, № 396/419/18, № 234/466/20, № 6-6639вов09, оскільки суди виходили з конкретних обставин кожної окремої справи, висновки судів не є суперечливими.
		Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відсутності у представника позивача повноважень на звернення до суду з позовом у цій справі, оскільки допущена в ордері описка (помилково зазначено 2020 рік змість 2021 року), за наявності інших обставин на підтвердження його повноважень, не може бути підставою для відмови у захисту порушеного права. РО «БМТ «Слово Життя» не заперечувало щодо дій та повноважень свого адвоката. 
		Також безпідставними є доводи касаційної скарги і щодо зловживання представником позивача своїми правами, оскільки такі обставини не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій. Водночас залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання, якщо подання таких скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням зі сторони відповідної особи, є правом, а не обов`язком суду, що вирішується відповідно до обставин кожної окремої справи.
		Помилковими є доводи касаційної скарги, що суди не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність зловмисної домовленості осіб, що підписали оспорювані правочини, та настання несприятливих наслідків для продавця у зв`язку з відчуженням спірного майна, оскільки судові рішення ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були надані до суду у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.
		Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо відсутності несприятливих наслідків для РО «БМТ «Слово Життя», оскільки суди встановили, що   внаслідок укладення оспорюваних угод релігійна організація була позбавлена нерухомого майна без будь-якої грошової компенсації.
		Доводи касаційної скарги щодо пропуску позовної давності по суті зводяться до необхідності обрахування її перебігу з дати вчинення спірних правочинів (20 та 21 серпня 2015 року), водночас суди встановили, що  ОСОБА_4 , діючи недобросовісно, розпорядившись на користь сласного сина належним РО «БМТ «Слово Життя» майном, де здійснювалися богослужіння, приховав зазначені обставини від релігійної громади, продовжував сплачувати комунальні послуги з рахунків позивача, до 2020 року здійснював богослужіння у спірних об`єктах нерухомості. Суд першої інстанції, оцінивши заяву про застосування позовної давності, встановив, що 18 березня 2021  року позивач після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно дізнався про укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, а 02 серпня 2022 року звернувся до суду за захистом своїх прав. Щодо факту вибуття майна з власності позивач дізнався вперше у 2020 році на зборах релігійної громади. Суди перевірили обставини щодо початку перебігу позовної давності, а також належним чином спростували доводи відповідача в цій частині. У мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень міститься обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, зокрема, і щодо застосування спливу позовної давності.
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а  не  факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
		З огляду на викладене та встановлені у цій справі обставини, правильними по суті є висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно з частиною третьою статті   401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Бодюк Віталій Адамович, залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                В. М. Ігнатенко
		А. С. Олійник
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...