Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/15602/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2024. Зареєстровано: 28.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2024.
Дата набрання законної сили: 30.04.2024
Номер судового провадження: 2/754/962/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/962/24 
		Справа №754/15602/23
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		21 березня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
		 
		головуючого судді                                        Таран Н.Г.
		 
		секретаря судового засідання                                        Довгань Г.А.
		 
		за участі представника позивача                                  адвоката Радкевича С.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про розірвання договору та стягнення грошових коштів
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 , в якому просить розірвати в односторонньому порядку договір від 08 лютого 2023 року, укладений між ним та ФОП ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений аванс у розмірі 79 998,00 грн., 14 949,08 грн. - пені за невиконання умов договору, 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
		Свої позовні вимоги мотивує тим, що 08 лютого 2023 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого замовник в особі ОСОБА_1 доручає виконавцю в особі ФОП ОСОБА_2 виконання робіт по виготовленню меблів. За умовами договору вартість виробу складає 102 391 грн. За умовами договору замовником було внесено виконавцю кошти в сумі 79 998,00 грн. Передплата була внесена трьома платежами відповідно до виписок з карткових рахунків. Перший на суму 20 100,00 грн. 09.05.2023 о 17:19; другий на суму 30 149,00 грн. 10.05.2023 о 09:15; третій на суму 30 149,00 грн. 10.05.2023 о 12:00, однак виконавець після отримання передплати за договором в 79 998,00 грн. вартості виробу, до виконання взятих на себе зобов`язань не приступив, відключивши при цьому свій мобільний телефон та переховуючись від позивача. 24.07.2023 на адресу відповідача адвокатом позивача було надіслано лист-вимогу з вимогою повернення грошових коштів, яку відповідач проігнорував. Відповідно до п. 4.3. договору за затримку виготовлення замовлення, виконавець виплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% повної вартості виробу за кожен день прострочення, але не більше вартості меблів. Розрахунок за прострочення виконання зобов`язання: строк заборгованості починається із 03.03.2023 : (146 робочих днів * 0,1% = 14,6), тобто 14,6% = 14 949,08 грн.
		Ухвалою суду від 07.11.2023 відкрито провадження, розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав. 
		Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
		Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, постановив розглянути справу заочно, згідно із статтями 223 та 280 ЦПК України.
		Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Заслухавши учасника процесу та дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача докази, суд приходить до таких висновків.
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
		Згідно із положеннями частин першої, третьої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в статті 3 ЦК України.
		Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Частиною третьою статті 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
		Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
		Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
		Відповідно до частини першої статті 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.
		Згідно із статтею 11 ЦПК України крім договорів, цивільні права та обов`язки виникають також з актів цивільного законодавства.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		08 02 2023 року між позивачем та відповідачем укладений договір.
		Відповідно до умов пункту Договору замовник в особі ОСОБА_3 , доручає виконавцю в особі ФОП ОСОБА_2 виконання робіт по виготовленню меблів в належній мені на праві власності квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до пункту 2.1. Договору вартість виробу складає 102 391,00 грн.
		Відповідно до пункту 2.2. Договору передоплата становить 79 998,00 грн. та вноситься замовником в касу виконавця в день підписання договору, або на рахунок, протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку на оплату.
		Відповідно до Договору борг до доставки виробу з розміру вартості виробу складає 22 393,00 грн., та повинен бути внесений готівкою до підписання сторонами акта прийому - передачі товару.
		Відповідно до умов вартість договору включає в себе виготовлення виробу.
		Згідно умов Договір є укладеним з моменту його підписання.
		Згідно з пунктом 3.1. Договору, виконавець зобов`язується виготовити і доставити виріб у відповідності з замовленням завіреним замовником протягом 14 робочих днів. 
		Позивач стверджує, що ним виконані умови п.2.2. договору та внесені виконавцю кошти у розмірі від вартості виробу, що становить 79 998,00 грн. Даний факт відповідачем не спростовано.
		Відповідач після отримання передоплати за договором у розмірі від вартості виробу, що становить 79 998,00 грн, до виконання своїх зобов`язань не приступив.
		У вказаний термін в договорі відповідач кошти не повернув, від зустрічі ухиляється, на телефонні дзвінки не відповідає.
		Згідно зі статтею 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		Відповідно до статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно зі статтями 598, 599ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
		Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.
		Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.
		Згідно із частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		За змістом частини першої статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
		Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша статті 846 ЦК України).
		Частиною першою, другою статті 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
		Позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі вартості замовлення в сумі 79 998,00 грн.
		Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
		Згідно із частиною другою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
		Відповідно до положення статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Під виконанням зобов`язань розуміють здійснення кредитором і боржником дій по вчиненню прав та обов`язків, що випливають із зобов`язання.
		За своєю юридичною природою дії по виконанню зобов`язання є нічим іншим, як правочином, оскільки вони спрямовані на припинення зобов`язань. Саме тому до цих дій по виконанню застосовуються ті самі правила, що регулюють вчинення правочинів.
		Статтею 610ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За положенням статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до положення статті 614, частини другої статті 615 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
		Оскільки згідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідач є таким, що порушив свої зобов`язання за Договором.
		З матеріалів справи вбачається, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про повне або часткове виконання умов договору.
		Крім того, стороною відповідача не надано суду доказів того, що позивач ухилявся від отримання товару або вчиняв дії, які б свідчили про перешкоджання відповідачу виконати умови договору, зокрема, в частині поставки та монтажу товару.
		Так, порушення зобов`язань є підставою для застосування санкцій, передбачених законом або договором.
		Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Виконавець за даним Договором за порушення строків несе наступну відповідальність: 0,1 % за кожний день прострочення, але не більше вартості меблів.
		Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до ч.1 цієї статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з Урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Так, суд бере до уваги надані Позивачем розрахунки стягнення з Відповідача суму боргу (переплачені кошти), що були сплачені в якості завдатку в розмірі - 79 998,00 грн.; пеню в розмірі - 14 949,08 грн.; 
		За змістом частин п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		В статті 89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи викладене вище, аналізуючи зібрані по справі докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків.
		З аналізу укладеного між сторонами Договору та наведених позивачем доводів, судом встановлено, що між сторонами існують договірні взаємовідносини, що виникли з Договору, укладеного 08 лютого 2023 року, на виконання умов якого замовником позивачем сплачено кошти в розмірі 79 998,00 грн, в договорі погоджено всі істотні умови даного договору з приводу виконання робіт.
		Позивач стверджує, що у встановлені договором строки, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором.
		З наданих позивачем доказів, судом встановлено, що відповідач у встановлений строк, договірні зобов`язання не виконав, вироби за договором замовнику не передав, доказів того, що виконання договору не відбулося з вини замовника відповідачем суду не надано.
		Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
		Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
		За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.
		Згідно із положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.
		Оскільки сторонами умови договору виконано не було, враховуючи положення статті 570 ЦК України, передані позивачем грошова сума у загальному розмірі 79 998,00 грн є авансом, який підлягає поверненню, а не завдатком.
		Відповідно до Правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 918/631/19 у Постанові від 22 вересня 2020 року, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
		Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. 
		Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
		Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд керується наступним.
		Так, захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша та друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Отже, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (частина п`ята статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Статтею 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта та п`ята статті 23 ЦК України).
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		При розгляді даної справи по суті позивачем доведено факту завдання йому моральної шкоди, отже підстави для її відшкодування є в розмірі 10 000,00 грн.
		Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Позивачем правомірно пред`явлено вимогу до Відповідача про розірвання Договору виготовлення меблів від 08.02.2023 року, оскільки, в межах даного спору доведено факт порушення з боку Відповідача договірних зобов`язань в частині термінів виготовлення, поставки, встановлення меблів, та ці обставини не спростовано Відповідачем, не надано суду докази на спростування заявлених позовних вимог та підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов`язань.
		Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідачем не виконані зобов`язання за договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору та стягнення сплачених позивачем коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6, 15, 509, 530, 526, 610, 611, 614, 615, 626-629, 638, 651,837, 843, 846, 856 ЦК України, статтями 5, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280, 274, 279, 353 ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		       Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про розірвання договору та стягнення грошових коштів - задовольнити.
		       Розірвати договір укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 08.02.2023 року.
		       Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ,00 грн. - суму сплаченого авансового платежу, 14949,08 грн., - пені за невиконання умов договору, 10000,00 грн. - на відшкодування моральної шкоди.
		       Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі - судовий збір 2684,00 грн.
		       Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення та підписання повного тексту судового рішення.
		       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив за письмовою заявою відповідача, поданою у відповідності до вимог ст.. 285 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		       Сторони по справі:
		Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 )
		Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 )
		      
		       Повний текст рішення складено 28.03.2024 року.
		 
		       Суддя:                                                 Н.Г.Таран

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...