Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 739/750/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 29.03.2024. Зареєстровано: 29.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2024.
Дата набрання законної сили: 03.04.2024
Номер судового провадження: 1-кс/739/246/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022270320000059

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                    Справа № 739/750/24
		                                    Провадження № 1-кс/739/246/24 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 березня 2024 року                          м. Новгород-Сіверський
		 
		Слідчий суддя Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 ,
		при секретарі  ОСОБА_2 ,
		за участю: 
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисника підозрюваного  адвоката ОСОБА_4 ,
		розглянув у судовому засіданні в приміщенні зали суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Новгород-Сіверської окружної прокуратури ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідування за №12022270320000059 від 10.03.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Оренбург, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця 90-ї гвардійської танкової дивізії (80-й гвардійський танковий полк, в/ч НОМЕР_1 ) Сухопутних військ збройних сил російської федерації у складі Центрального військового округу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Прокурор Новгород-Сіверської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
		Клопотання мотивовано тим, що з 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі  РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі  ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ, здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
		Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом  «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську  терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом  «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час. 
		Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
		Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.
		24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час. 
		З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 року не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 року за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ) та ін.)».
		Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив. 
		Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
		Згідно ст. 3 Конвенції з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто horsdecombat унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:
		a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
		b) захоплення заручників;
		c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;
		d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами, як необхідні.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Конвенції особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 Конвенції вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Згідно зі ст. 13 зазначеної Конвенції, положення частини II цієї Конвенції, щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни, стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		Згідно зі ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства, залякування та образ.
		Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Відповідно до ст.ст. 31-32 вказаної Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції розпорядження стосовно інтернування або примусового виселення осіб, що перебувають під захистом, може бути видане лише тоді, коли це є абсолютно необхідним для забезпечення безпеки держави, яка затримує.
		Статтею 146 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються надати чинності будь-якому закону, необхідному для надання дієвих карних санкцій для осіб, які вчинять, або наказують іншим учинити будь-яке серйозне порушення цієї Конвенції, визначеного в цій статті.
		Кожна Висока Договірна Сторона зобов`язується розшукати осіб, яких обвинувачено у вчиненні або в наказі вчинити такі серйозні порушення, і представляють таких осіб, незалежно від їхнього громадянства, перед своїми судами. Вона може також, якщо вона вважає це потрібним, і відповідно до положень свого законодавства, передати таких осіб для судового процесу іншій заінтересованій Високій Договірній Стороні за умови, що така Висока Договірна Сторона не має доказів, які давали б підстави для обвинувачення таких осіб.
		Кожна Висока Договірна Сторона вживає заходів, необхідних для припинення всіх дій, які суперечать положенням цієї Конвенції, крім серйозних порушень визначених наступною статтею.
		Згідно ст. 147 Конвенції серйозні порушення становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Частинами 1, 2 ст. 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 08.06.1977 (далі  Протокол І) передбачено, що збройні сили сторони, що перебуває в конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи властями, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів.
		Відповідно довимог ч.ч.1,3ст.75Протоколу Ітією мірою,якою їхторкається ситуація,зазначена устатті 1цього Протоколу,з особами,які перебуваютьпід владоюсторони,що береучасть уконфлікті,і некористуються сприятливимставленням згідноз Конвенціямиабо згідноз цимПротоколом,за всіхобставин поводятьсягуманно,і вони,як мінімум,користуються захистом,передбаченим уцій статті,без будь-якоїнесприятливої різниці,заснованої наознаках раси,кольору шкіри,статі,мови,релігії чивіросповідання,політичних абоінших переконань,національного чисоціального походження,майнового стану,народження чиіншого статусуабо наяких-небудьінших подібнихкритеріях.Кожна сторонамає зповагою ставитисядо особи,честі,переконань тарелігійних обрядівусіх такихосіб. Будь-яка особа,що піддаєтьсяарешту,затриманню абоінтернуванню задії,пов`язанізі збройнимконфліктом,має бутиневідкладно проінформованазрозумілою їймовою пропричини вжиття такихзаходів,за виняткомвипадків арештуабо затриманняза кримінальніправопорушення.Такі особиповинні бутизвільнені унайкоротший строкі вбудь-якомуразі,як тількиобставини,що виправдовуютьарешт,затримання чиінтернування,стали недійсними. 
		Для реалізації злочинного наміру щодо спроб окупації території України, серед інших залучено військовий підрозділ ЗС РФ, в якому проходив службу військовослужбовець РФ ОСОБА_5 , а саме 90 гвардійської танкової дивізії (80 гвардійський танковий полк, в/ч НОМЕР_1 ) Сухопутних військ Збройних Сил Російської Федерації у складі Центрального військового округу.
		07 березня 2022 року близько 13 години, військовослужбовець ОСОБА_5 та інші невстановлені військовослужбовці ЗС РФ у кількості не менше 20 осіб, будучи озброєним вогнепальною автоматичною зброєю невстановленого зразка, прибули в АДРЕСА_2 та без дозволу власника, зайшли до господарства за адресою: АДРЕСА_3 , де проживали цивільні особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою отримання від них відомостей про місця перебування військовослужбовців Збройних Сил України і співпрацю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ними.
		Перебуваючи у вищевказаному господарстві, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що він є комбатантом, кадровим військовослужбовцем, та має обов`язки щодо належного поводження з цивільними особами, які перебувають під захистом Конвенції, у порушення ст. ст. 3, 27, 31, 32, 34, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року та ст. 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 є цивільною особою, діючи умисно, з метою нелегального ув`язнення (незаконного позбавлення волі) та подальшого отримання від ОСОБА_6 визнання у співпраці зі Збройними Силами України, за попередньою змовою з невстановленими на даний час військовослужбовцями ЗС РФ, застосовуючи психологічне насильство, погрожуючи автоматичною зброєю невстановленого зразка, заборонив ОСОБА_6 вільно залишати вказане господарство, наказав перебувати поруч з ними, тобто вчинив нелегальне ув`язнення (незаконне позбавлення волі) особи, що перебуває під захистом. 
		У подальшому ОСОБА_5 ,разом зіншими військовослужбовцямиРФ вході обшукувиявив у гаражі указаного господарства автомобілі MITSUBISHIPAJERO2.8TD2835,1997року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,вартістю 175530грн таFORDTRANZIT2198,2010року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_3 ,вартістю 311270грн,які булиу власності ОСОБА_6 .У порушеннявимог статейвимог статей27,31,32,33,147Конвенції прозахист цивільногонаселення підчас війнивід 12.08.1949,статей 50,51,52,75Додаткового протоколудо Женевськихконвенцій від12.08.1949,що стосуєтьсязахисту жертвміжнародних збройнихконфліктів (ПротоколI),від 08.06.1977, ОСОБА_5 ,діючи запопередньою змовоюз іншиминевстановленими військовослужбовцямиЗС РФ,з метоюпротиправного заволодіннячужим майном,з корисливихмотивів,з погрозоюзастосування насильства,небезпечного дляжиття таздоров`я ОСОБА_6 ,зокрема погрозизастосування вогнепальноїзброї тафізичної розправи,відкрито заволоділийого майномшляхом вилучення зазначених автомобілів з гаража і транспортування їх на дорогу за межі території господарства, вчинив розграбування (привласнення) майна, не виправдані воєнною необхідністю, чим спричинили потерпілим шкоду на загальну суму 486800 грн.
		Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями ЗСРФ, у порушення ст. ст. 3, 27, 31, 32, 34, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, та ст. 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, незаконно та насильно помістили ОСОБА_6 до одного з викрадених автомобілів та у супроводі колони військової бронетехніки ЗС РФ вивезли ОСОБА_6 в бік кордону України з РФ, продовжили нелегальне ув`язнення (незаконне позбавлення волі) особи та його переміщення. До даного часу місцезнаходження ОСОБА_6 не відоме. 
		Отже, ОСОБА_5 вчинив нелегальне ув`язнення (незаконне позбавлення волі) цивільної особи ОСОБА_6 , яка перебуває під захистом, та його переміщення, чим порушив вимоги ст. 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, а також розграбування (привласнення) його майна, не виправдані воєнною необхідністю, чим порушив вимоги ст. ст. 3, 27, 31, 32, 33, 34, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 50, 51, 52, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977. 
		На підставізібраних доказів01.03.2024року слідчимслідчого відділення Новгород-Сіверськогорайонного відділуполіції ГУНПв Чернігівськійобласті ОСОБА_8 за погодженнямз прокуророму кримінальномупровадженні -прокурором Новгород-Сіверськоїокружної прокуратури ОСОБА_3 ,складено повідомленняпро підозруу вчиненнікримінального правопорушення, передбаченогоч.2ст.28ч.1ст.438КК України,тобто у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, громадянину російської федерації, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Оренбург російської федерації, громадянину російської федерації, військовослужбовцю НОМЕР_4 гвардійської танкової дивізії (80-й гвардійський танковий полк, в/ч НОМЕР_1 ) Сухопутних військ збройних сил російської федерації у складі Центрального військового округу, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 .
		Цього ж дня підозрюваному ОСОБА_5 повідомлено про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлення, з дотриманням вимог ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України  шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування», а також у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення».
		Ураховуючи вимогикримінального процесуальногозаконодавства України,з моменту опублікування повідомлення у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора особа вважається належним чином повідомленою про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Повістки про виклики підозрюваного ОСОБА_5 вручені з дотриманням вимог ч. 8 ст. 135 КПК України  шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування», а також у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» від 01.03.2024 за № 45 (7705) в рубриці «Оголошення».
		Однак, будучи повідомленим про виклики у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством, підозрюваний ОСОБА_5 на виклики до слідчого на «10»год.«00»хв.04.03.2024,на «10»год.«00»хв.05.03.2024, на«10»год.«00»хв.06.03.2024 не з`явився. Слідчого та прокурора про поважні причини неявки не повідомив. Зазначене свідчить про переховування підозрюваного від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності. 
		У зв`язку з переховуванням підозрюваного ОСОБА_5 від правоохоронних органів, постановою слідчого у кримінальному провадженні  слідчого слідчого відділення Новгород-Сіверського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 від 13.03.2024 року його оголошено в розшук.
		Копії повісток про виклик підозрюваного ОСОБА_5 , повідомлення про підозру вручені його захиснику ОСОБА_4 . 
		Відповідно до інформації СБ України в Чернігівській області та сектору кримінальної поліції Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 перебуває на території російської федерації, що визнана Верховною Радою України державою-агресором згідно Постанови ВРУ «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 року.
		Ухвалою слідчогосудді Новгород-Сіверськогорайонного судуЧернігівської областівід 22.03.2024(справа№739/661/24)надано дозвілна здійсненняспеціального досудовогорозслідування (in absentia) у кримінальному провадженні № 12022270320000059 від 10.03.2022 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованому заадресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
		Таким чином, досудовим розслідуванням установлено наступні факти: підозрюваний умисно та безпідставно ухиляється від явки на виклики слідчого, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у розшук, перебуває на території російської федерації.
		За таких обставин виникла необхідність в обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
		Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив його задовольнити, посилаючись на викладені в клопотанні обґрунтування. 
		Захисник в судовому засіданні вказав, що ризики передбачені п. 3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України є необґрунтованими, однак щодо вирішення клопотання по суті поклався на розсуд суду. 
		Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
		В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_5 можуть мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказів.
		В клопотанні слідчим, відповідно до ст. 184 КПК України, викладені обставини, на підставі яких прокурор прийшов до висновку про наявність ризиків, є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, наявне обґрунтування необхідності застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
		Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_9 від 13.04.2022; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 15.04.2022; протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_7 від 04.06.2022; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілою ОСОБА_7 від 04.06.2022; протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_7 від 08.09.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 15.04.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 03.06.2022; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 14.06.2022; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з свідком ОСОБА_10 від14.06.2022; протоколом огляду речових доказів у кримінальному провадженні від 01.06.2022;протоколом огляду місця події від 07.09.2022; протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_7 від 22.03.2023; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 22.03.2023; протоколом огляду речового доказу  документу від 29.03.2023; висновком судової-товарознавчої експертизи № 1457/1458/23-24 від 04.05.2023 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
		Також,01.03.2024року слідчимслідчого відділення Новгород-Сіверськогорайонного відділуполіції ГУНПв Чернігівськійобласті ОСОБА_8 за погодженнямз прокуророму кримінальномупровадженні -прокурором Новгород-Сіверськоїокружної прокуратури ОСОБА_3 ,складено повідомленняпро підозруу вчиненнікримінального правопорушення, передбаченогоч.2ст.28ч.1ст.438КК України,тобто у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, громадянину російської федерації, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомлено про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлення, з дотриманням вимог ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України  шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування», а також у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення».
		У зв`язку з переховуванням підозрюваного ОСОБА_5 від правоохоронних органів, постановою слідчого у кримінальному провадженні  слідчого слідчого відділення Новгород-Сіверського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 від 13.03.2024 року його оголошено в розшук.
		Статтею 2 КПК Українипередбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно зст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		З поданих слідчому судді матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину особливо тяжкого злочину (відповідно до ст. 12 КК України), покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від 8 до 12 років.
		Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		Згідно з вимогою ч. 6ст. 176 КПК Українипід час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Розгляд клопотання слідчим суддею проведено в порядку ч.6ст.193 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
		У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Вважаю, що під час розгляду клопотання в повному обсязі виконано вимоги статей 177, 178, 194 КПК України, доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, встановлено і враховано слідчим суддею всі інші визначені законом обставини.
		Так, вважаю доведеними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема:
		-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 усвідомлює, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який йому може бути призначено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років. Крім того, підозрюваний мешкає за межами юрисдикції органу досудового розслідування, що дає органу досудового розслідування обґрунтовані підстави вважати, що він може й у подальшому переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин поза її межами.;
		- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України  незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, підтверджується тим, що перебуваючи на свободі, у разі повторного потрапляння на територію України, зокрема за місцем проживання потерпілої та свідків, ОСОБА_5 може шляхом погроз, вмовлянь, в інші способи незаконно впливати на них, з метою зміни їх свідчень, або схилити їх до відмови від дачі показів;
		- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України а саме те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , у разі повторного потрапляння на територію України, будучи військовослужбовцем російської федерації, маючи у своєму розпорядженні стрілецьку зброю та інші засоби ураження, може знову вчинити кримінальні правопорушення насильницького характеру щодо цивільного населення.
		Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано переконливих доказів (висловлено лише припущення), які б спростовували висновки прокурора щодо наявності ризиків, з огляду на досліджені слідчим суддею документи. 
		У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
		Слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів передбачених ч. 1ст. 176 КПК Українине може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченимст. 177 КПК України, а тому з урахуванням всіх з`ясованих судом обставин, клопотання підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч. 4ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
		Відповідно до ч. 4ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостоїстатті 193 цього Кодексустрок дії такої ухвали не зазначається.
		Таким чином, слідчий суддя, враховуючи суть, наслідки та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, та той факт, що ОСОБА_5 перебуває на території держави,визнаної ВерховноюРадою Українидержавою-агресором, вважає за необхідне не визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні та строк дії ухвали не зазначати.
		Керуючись ст. ст.177,176,180,182,183,193,197,199,297-1,309,369-372 КПК України, слідчий суддя, 
		У Х В А Л И В:
		 
		Клопотання прокурора Новгород-Сіверської окружної прокуратури ОСОБА_3 внесене у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  №12022270320000059 від 10.03.2022 року,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  задовольнити.
		   Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Оренбург, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця 90-ї гвардійської танкової дивізії (80-й гвардійський танковий полк, в/ч НОМЕР_1 ) Сухопутних військ збройних сил російської федерації у складі Центрального військового округу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		У відповідності до вимог ч. 6ст.193 КПК України, після затримання ОСОБА_5 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		 
		Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 12:30 год. 29 квітня 2024 року.
		 
		Слідчий суддя:                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...