Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/10439/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2024. Зареєстровано: 29.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2024.
Дата набрання законної сили: 01.07.2024
Результат оскарження 01.07.2024 Запорізький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/335/431/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023082370000345

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/10439/23  1-кп/335/431/2024 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 березня 2024 року м. Запоріжжя
		 
		Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючоїсудді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження № 42023082370000345 від 01 серпня 2023 року за обвинуваченням
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця міста Умань, Черкаської області, громадянина України, освіта середня технічна, неодруженого, не маючого на утриманні будь-яких осіб, перебуваючого на посаді оператора-топогеодезиста відділення артилерійської розвідки взводу артилерійської розвідки 2 гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		Солдата ОСОБА_4 відповідно з наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 Національної гвардії України від 20 травня 2023 року № 152 військовослужбовця за мобілізацією призначено на посаду оператора-топогеодезиста відділення артилерійської розвідки взводу артилерійської розвідки 2 гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
		Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
		22 травня 2023 року, за станом здоров`я, солдата ОСОБА_4 було госпіталізовано до КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 для проходження стаціонарного лікування.
		23 травня 2023 року, солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив лікувальний заклад - КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , через що 24 травня 2023 року був виписаний за порушення режиму лікування та, без поважних причин не з`явився на службу до місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_3 та до 26 липня 2023 року обов`язки військової служби не виконував, до місця військової служби безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживав жодних заходів для з`явлення до місця військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового та цивільного управління, за наявності реальної можливості для цього. 
		У пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину загалом визнав, а саме в тому, що він був відсутнім у військовій частині в зазначений період часу. Додатково вказав, що ним заперечуються певні обставини, а саме те, що в обвинуваченні зазначено про його залишення лікувального закладу та не прибуття до військової частини без поважних причин.
		Погодився дати пояснення та суду пояснив, що з початком повномасштабного вторгнення він добровільно виявив бажання служити та вступив до лав Збройних сил України. З травня 2023 його перевели до військової частини НОМЕР_1 . В військовій частині НОМЕР_1 займав посаду оператора-топогеодезиставідділення артилерійськоїрозвідки взводуартилерійської розвідки2гаубичного артилерійськогодивізіону бригадноїартилерійської групи.Затим унього захворіламатір,яка знаходиласяв АДРЕСА_4 .Тому вінхотів поїхатидодому щобїй допомогти.Для цьогозвернувся докомандира іпоказав довідкупро станздоров`я матері,просив надативідпустку.В наданнівідпустки йомувідмовили.Через цевін звертавсяна гарячулінію.Потім унього виникласуперечка зпобратимами,які підчас бійкизламали йомупальця.Підставами виниклогоконфлікту булоте,що вінперебуває назамісній терапіїта приймаєметадон.Через те,що унього бувзламаний палецьйого доставилидо лікарнів м.Запоріжжі довідділення травматології.В лікарнійому зробилиоперацію.Потім донього влікарню зновуприїхали військовослужбовці,які продовжилийому погрожувати.Через цевін вирішивсамостійно залишитилікарню інікого проце непопереджати.З лікарнівін пішовприблизно 23чи 24травня 2023року.Відразу направивсядо м.Умань замісцем свогопроживання.Вже перебуваючив м.Умані усебе вдома,він телефонувавдо свогокерівника таговорив пропогрози збоку хлопців,просив вплинутина них.Додатково вказав,що оскількивін єфізичною особою-підприємцемта маєСПД вм.Одеса,йому необхіднобуло вивезтиобладнання зприміщення,яке вінорендував вм.Одеса.Коли йогозатримали наблокпосту вм.Одесі,він якразприїхав тудидля вирішеннясвоїх питаньз підприємницькоїдіяльності.За двамісяці відсутностіу військовійчастині вінзвертався дополіції вм.Умань,але йомусказали,що необхіднозвернутися дополіції вм.Запоріжжі.Звернення йогобули усні,в м.Запоріжжі дополіції вінне звертався.Після затриманняв м.Одесі йогодоставили довійськової частинив м.Запоріжжі.За цей час у військовій частині змінилося командування, коли він йшов з частини, то його керівником був ОСОБА_7 , з яким він не мін порозумітися. Не пам`ятає того, щоб перед початком служби у військовій частині НОМЕР_1 він підписував якісь документи та знайомився з їх змістом, і тому не розумів, яка саме буде відповідальність за неповернення до місця розташування військової частини. Точного часу, який він був відсутнім на військовій службі сказати не може. За час відсутності він поштовими засобами зв`язку надіслав до військової частини документи про його звільнення через хворобу матері, але результатів їх розгляду йому не повідомляли. Він залишав у військовій частині свої речі, тому збирався повертатися туди. У нього під час служби були випадки притягнення його до адміністративної відповідальності за перебування в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння. Наразі йому відомо, що його звільнили з лав ЗСУ, але з наказом він не знайомився, будь-яких документів з військової частини не отримував. Вказав на те, що він близько двох років виконував свої обов`язки з захисту держави, тому вважає, що йому можливо призначити мінімальне покарання з випробуванням.
		Оскільки обвинувачений не визнавав певних обставин, які викладені в обвинувальному акті, а саме те, що він без поважних причин не з`явився з лікарні до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , судом було ухвалено досліджувати обставини по справі та здійснити перевірку їх доказами у повному обсязі.
		Судом були досліджені письмові докази та допитані свідки у кримінальному провадженні.
		Не зважаючи на заперечення обвинуваченим певних обставин за пред`явленим йому обвинуваченням, його винуватість повністю доводиться зібраними по справі доказами, а саме:
		-витягом з ЄРДР за № 42023082370000345 від 01.08.2023 відповідно до якого 01.08.2023 з матеріалів правоохоронних державних органів встановлено, що 24 травня 2023 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ солдат ОСОБА_4 , самовільно без поважних причин залишив військову частину та був відсутнім на службі до 26 липня 2023 в умовах воєнного стану. Відомості внесені відповідно до рапорту прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 ;
		-матеріалами службового розслідування, затверджених наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ «Про підсумки службового розслідування» від 27.07.2023 № 1478: 
		-копією наказу командира в/ч НОМЕР_1 НГУ від 24.05.2023 № 843 «Про призначення службового розслідування» по факту самовільного залишення лікувального закладу оператором-топогеодезистом відділення артилерійської розвідки взводу розвідки 2 гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи солдатом ОСОБА_4 .. Терміни службового розслідування визначені з 24.05.2023 по 24.06.2023, які були продовжені відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 НГУ від 22.06.2023 № 1051 «Про продовження строків службового розслідування» до 22.07.2023;
		-висновком службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини оператором-топогеодезистом відділення артилерійської розвідки взводу розвідки 2 гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи солдатом ОСОБА_4 , відповідно до якого було запропоновано вважати підтвердженим факт самовільного залишення лікувального закладу та нез`явлення з лікувального закладу до військової частини, вчиненого в умовах воєнного стану, зазначеним солдатом та підтвердженою вину останнього у даному правопорушенні. Вважали за необхідне через те, що у діях ОСОБА_4 вбачався склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, повідомити про це керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони з надісланням копії матеріалів даного службового розслідування; 
		-рапортом т.в.о. командира 2-го гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи майора ОСОБА_9 від 24.05.2023, відповідно до якого останній повідомив начальника артилерійської групи підполковника ОСОБА_10 , а той в свою чергу клопотав перед командиром в/ч НОМЕР_2 , про те що о 23.50 год. 23.05.2023 стало відомо з телефонного дзвінка від чергового лікаря ОСОБА_11 , що оператор- топогеодезист відділення артилерійської розвідки взводу розвідки 2 гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи солдат ОСОБА_4 , який перебував на лікуванні в п`ятій міській лікарні екстреної та швидкої допомоги м. Запоріжжя, у відділенні травматології з діагнозом закритий перелом 5 пальця правої руки, самовільно залишив лікувальний заклад. На телефонні дзвінки останній не відповідає, місцезнаходження його не відоме. Надалі солдат за місцем проходження служби не з`явився;
		-рапортом начальника медичної служби майора м/с ОСОБА_12 про те, що о 06.30 год. 24.05.2023 військово-медичний координатор КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР повідомила його, що солдат по мобілізації ОСОБА_4 виписаний за порушення лікувального режиму по причині самовільного залишення лікувального закладу;
		-витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.02.2023 № 57, відповідно до п.3 якого зазначено, про зарахування в списки особового складу частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_4 (по мобілізації) (Г-179962), який прибув для проходження військової служби із військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_5 ), переміщений наказом начальника ПдОТрУ НГУ від 17.02.2023 № 11 о/с та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 № 12 о/с на посаду старшого водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення гаубичного самохідного-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи (ВОС-790702П), з 20 лютого 2023 року. Уважати таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою 20 лютого 2023 року, та встановити посадовий оклад у розмірі 2910,00 грн. за 6 тарифним розрядом;
		-витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.05.2023 № 152, відповідно до п.3 якого зазначено, що уважати таким, що приступив до виконання обов`язків солдата ОСОБА_4 (по мобілізації) (Г-179962),, з 20 травня 2023 року за посадою оператора-топогеодезист відділення артилерійської розвідки взводу розвідки 2 гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи (ВОС  674543/646П), призначеного на цю посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 20.05.2023 № 38 о/с. Встановлено посадовий оклад у розмірі 2730,00 грн. за 4 тарифним розрядом;
		-витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.05.2023 № 156, відповідно до пп. 7.1 п.7 якого зазначено, що уважати такими, що були відсутні під час перевірки наявності особового складу: оператора-топогеодезиста відділення артилерійської розвідки взводу розвідки 2 гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи солдата ОСОБА_4 (по мобілізації) (Г-179962), 24 травня 2023 року. Виключено з котлового забезпечення з 25.05.2023. Підстава: донесення КЧ від 24.05.2023 № 3/29/2/2-2950;
		-витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.06.2023 № 166, відповідно до п.4 якого зазначено, що виключити з усіх видів забезпечення оператора-топогеодезиста відділення артилерійської розвідки взводу розвідки 2 гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи солдата ОСОБА_4 (по мобілізації) ( НОМЕР_4 ), який самовільно залишив військову частину та відсутній більше 10 діб, з 24 травня 2023 року. Підстава: рапорт майора ОСОБА_13 ;
		-витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.07.2023 № 219, відповідно до пп. 6.6 п.6 якого зазначено, що уважати такими, що прибули після самовільного залишення військової частини: оператора-топогеодезиста відділення артилерійської розвідки взводу розвідки 2 гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи солдата ОСОБА_4 (по мобілізації) (Г-179962), 24 травня 2023 року самовільно залишав військову частину, 26 липня 2023 року із зарахуванням на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 27 липня 2023 року. Відповідно до п. 143 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, строк самовільного залишення військової частини з 24 травня 2023 року по 25 липня 2023 року до загального строку військової служби не зараховувати.
		Судом буди допитані свідки, які своїми свідченнями також підтвердили винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Так, свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 НГУ. ОСОБА_4 знає також через проходження ним служби у цій же військовій частині. ОСОБА_4 до в/ч НОМЕР_1 був переведений з в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_5 ). Обставини самовільного залишення ОСОБА_4 військової частини чи лікувального закладу йому не відомі. В липні 2023 року він у складі групи поїхав до залізничного вокзалу м. Запоріжжя щоб забрати гр. ОСОБА_4 , який був затриманий та переданий конвоєм з м. Одеси. Командир частини наказав їм стежити та супроводжувати ОСОБА_4 щоб останній не мав змоги знайти собі наркотичні засоби та вживати їх. При зустрічі з ОСОБА_4 останній їм розповів, що його підставив товариш, коли вони з ним відпочивали в м. Одеса, і через це він був затриманий. Йому було відомо про те, що ОСОБА_4 вживав якісь пігулки. Як останній пояснював, то це йому було необхідно для лікування, оскільки він знаходився на системі. При цьому, були постійні випадки з боку ОСОБА_4 , що допустиму дозу таких препаратів він перевищував. Так, зокрема, вже після його повернення до військової частини, приблизно в серпні 2023 року у нього було передозування та він був невідкладно доставлений до лікарні.
		Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ в АДРЕСА_2 та до його службових обов`язків входить іноді стежити за особовим складом. Більш тісно він почав спілкуватися з ОСОБА_4 , який також проходив службу в цій частині, вже після того як його повернули з СЗЧ. Затриманий він був в м. Одеса та доставлений під супроводом до м. Запоріжжя. Так, влітку 2023 року він як черговий по частині, повинен був контролювати місце перебування ОСОБА_4 та не допускати можливості вживання останнім наркотичних засобів, зокрема, супроводжував останнього до столової. Всіх обставин залишення ОСОБА_4 військової частини він не знає, оскільки на той час з цим військовослужбовцем не співпрацював тісно та не спілкувався. Знає тільки, що при загальному шикуванні повідомляли, що ОСОБА_4 залишив військову частину. Під час його спілкування з ОСОБА_4 , останній казав йому, що його затримали в м. Одеса на блокпосту. Через виконання своїх службових обов`язків свідок нераз був свідком того, що ОСОБА_4 знаходився під дією наркотичних засобів. Відносно останнього неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення, які передавали на розгляд до суду та ОСОБА_4 притягували до відповідальності. Після того як ОСОБА_4 повернули до військової частини він вже не залучався до виконання будь-яких завдань, але командування здійснювало контроль за ним. Про будь-які випадки його побиття йому не відомо.
		Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він є командиром 1 танкового взводу ТР військової частини НОМЕР_2 . 20.05.2023 ОСОБА_4 був переведений до його підрозділу і приблизно з того ж часу перебував на лікуванні в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР. 24.05.2023 від працівників цього медичного закладу за телефоном була надана інформація про те, що солдат ОСОБА_4 самовільно залишив територію установи. Після цього він прийняв заходи для пошуку ОСОБА_4 , в яких приймали участь інші військовослужбовці, зокрема сержант ОСОБА_17 та солдат ОСОБА_18 , але такі пошуки не дали позитивного результату. На телефонні дзвінки солдат ОСОБА_4 не відповідав. Вони відразу поїхали до лікарні, де останній проходив лікування, але там не знали про його місце перебування. Додатково свідок зазначив, що як йому повідомили, то ОСОБА_4 перевели з в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_5 ) до в/ч НОМЕР_1 через неодноразові випадки вживання наркотичних засобів. Наскільки свідкові відомо, то останні вживав метадон та ще якісь препарати. За фактом самовільного залишення медичного закладу було призначено службове розслідування, але йому його результатів не повідомляли. Також, він чув, що ОСОБА_4 мав травму пальця і через це його і відправили до лікарні, обставин отримання ним такої травми він не знає. За час відсутності ОСОБА_4 йому телефонував двічі, повідомляв з приводу того, що він направить до частини документи на звільнення. На це він йому пояснив, що він повинен повернутися до військової частини та вирішити це питання відповідним шляхом, а у випадку продовження його відсутності його притягнуть до кримінальної відповідальності. Через деякий час до військової частини від ОСОБА_4 дійсно надійшли документи щодо його звільнення з лав ЗСУ через хворобу матері. Після цього свідок доповів керівництву про надходження таких документів, але в подальшому йому не давали вказівок куди їх скерувати. Після затримання ОСОБА_4 його повернули до військової частини, де він вже не залучався до служби, але перебував під наглядом. Зі слів самого ОСОБА_4 його затримали в таксі на блокпосту в м. Одесі. Коли він повернувся до військової частини, то не агресував та не намагався втекти. Під час того як свідок перебував у відпустці ОСОБА_4 звільнили зі служби, підстав такого звільнення йому не відомо, оскільки в цей час він був відсутнім у військовій частині. 
		Суд вважає, що за таких встановлених обставин, посилання обвинуваченого та сторони захисту на поважність причин відсутності за період з 24.05.2023 по 26.07.2023 у місці розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ не знайшли свого підтвердження. Так, обвинувачений посилався на те, що через стан здоров`я його матері він не повертався до місця своєї служби. При цьому, такий незадовільний стан здоров`я останньої саме в цей період не підтверджений належними доказом. Зокрема, з наданих обвинуваченим документів встановлено, що його мати ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонеркою за віком, а не за інвалідністю. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_19 була оглянута 06.12.2022 (первинно) та їй визначено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням безтерміново. Висновок про умови та характер праці: працепристосування. Відомостей про те, що остання потребує постійного догляду або сторонньої допомоги документи не містять. За поясненнями обвинуваченого з питання встановлення ним опіки над його матір`ю він не звертався і відповідного рішення органів опіки та піклування або суду у нього немає. Таким чином, встановлено, що ОСОБА_4 не є опікуном своєї матері та вона не перебуває на його утриманні.
		Як при проведенні керівництвом військової частини НОМЕР_1 службового розслідування, так і в судовому засіданні обвинувачений вказував на те, що у нього не склалися стосунки з побратимами, які його побили і продовжували надалі йому погрожувати. Під час судового слідства обвинуваченим не були названі конкретні особи, які причетні до його побиття, а так само останнім не надано будь-яких документів, що з цього приводу він звертався до свого керівництва чи поліції. За його поясненнями його звернення були усні. При допиті свідків по справі, їм усім були поставлені питання щодо наявності випадків побиття чи застосування будь-якого примусу до військовослужбовців у військовій частині НОМЕР_1 . Всіма свідками засвідчено, що таких випадків їм не відомо і вони самі такому впливу не піддавалися та не були учасниками чи очевидцями таких протиправних дій. Тому, суд позбавлений об`єктивної можливості прийняти до уваги посилання сторони захисту щодо наявності такої причини залишення ОСОБА_4 лікувального закладу, як те, що він мав будь-які неуставні відносини з іншими військовослужбовцями чи його керівництвом.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що дійсно для такого злочину, який передбачений ч. 5 ст. 407 КК України обов`язкове встановлення обставин щодо наміру саме тимчасово ухилитись від обов`язків військової служби; констатація або відсутності поважних причин або неповажності причин нез`явлення вчасно на службу. Поважними причинами нез`явлення вчасно на службу можуть бути: хвороба військовослужбовця, його родичів, перешкоди стихійного характеру, поломка транспортного засобу та інші причини. Питання щодо наявності поважних причин нез`явлення вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи. Початком нез`явлення вчасно без поважних причин на службу для всіх категорій військовослужбовців вважається закінчення встановленої тривалості правомірного перебування поза службою.
		З обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 залишив лікувальний заклад, де він перебував з відома його керівництва, а так само не повернувся на службу, без будь-яких поважних для цього. За досліджених судом обставин поважності причин, які цьому перешкодили чи сприяли також встановлено не було. 
		Також, суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого, що він мав наміри та хотів повернутися до служби, оскільки його поведінка, а саме здебільшого бездіяльність щодо цього питання, протягом періоду з 24.05.2023 і до його фактичного затримання 26.07.2023 свідчить про протилежне. Зокрема, обставини необхідності його перебування у м. Одеса саме через його підприємницьку діяльність взагалі нічим не підтверджується. Натомість за поясненнями свідків, які безпосередньо контактували з ОСОБА_4 після його затримання та доставлення до м. Запоріжжя, за його ж словами, він відпочивав у м. Одесі з товаришем, який і видав його представникам військової влади на блокпосту, коли вони рухалися у таксі. Який саме час до затримання ОСОБА_4 перебував у м. Одеса судом не встановлено, але в будь-якому разі з цього вбачається, що останній зміг залишити свою матір в м. Умань та поїхати у своїх справах. 
		За встановлених обставин, суд вважає доведеним, що солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством для військовослужбовця, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин, а саме 23 травня 2023 року, він усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив лікувальний заклад - КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , через що 24 травня 2023 року був виписаний за порушення режиму лікування та, без поважних причин не з`явився на службу до місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_3 та до 26 липня 2023 року обов`язки військової служби не виконував, до місця військової служби безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживав жодних заходів для з`явлення до місця військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового та цивільного управління, за наявності реальної можливості для цього, чим вчинив кримінальне правопорушення та його дії судом кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно дост. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України).
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог статей 50,65 КК Українищодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи , - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
		Суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, характер інкримінованого кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винного.
		При обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень. Відповідно до ст.12 КК України, злочин, передбачений ч.5 ст.407 КК України є тяжким.
		Слід зазначити, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 за місцем несення служби характеризується загалом незадовільно, за час проходження служби на посаді оператора-топогеодезиста відділення артилерійської розвідки взводу розвідки 2 гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи солдат ОСОБА_4 , зарекомендував себе, як недисциплінований військовослужбовець. Свої посадові обов`язки виконував незадовільно. Професійно не підготовлений, не працює над удосконаленням своїх професійних знань. Вимоги статутів та інших нормативно-правових документів в обсязі займаної посади не знає. Допускав порушення форми одягу, виявляв повагу до командирів і старших за військовим званням, шанував честь та гідність товаришів по службі. За своїми морально-діловими якостями солдат ОСОБА_4 займаній посаді відповідає. Згідно медичної характеристики ОСОБА_4 неодноразово проходив лікування щодо синдрому залежності від ряду пар (опіоїди, канабіоїди, амфетаміни, метамфетаміни). Гостра інтоксикація внаслідок їх вживання. За місцем зареєстрованого місця проживання на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, загалом має задовільний стан здоров`я та придатний до військової служби, нагород та заохочень не має, раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, не одружений, на утриманні будь-яких осіб немає, має визначене місце проживання.
		Майнова шкода злочином не завдана, у кримінальному провадженні потерпілі особи відсутні. Цивільний позов прокурором не заявлений. Тяжких наслідків злочин за собою не потягнув.
		При цьому, суд враховує те, що обвинувачений з 24.05.2023 по 26.07.2023, тобто більш як 2 місяці незаконно не виконував свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності та обов`язки військової служби. Між тим, такі обставини прямо впливають на боєздатність військових формувань та спроможність конкретного підрозділу виконувати бойові завдання.
		Обставинами, які пом`якшує покарання, згідно зі ст.66 КК України, суд вважає те, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, що було висловлено у критичному ставленні до своєї протиправної поведінки та активно сприяв розкриттю злочину.
		Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
		Щире каяття  це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів. Це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи та інше.
		Відповідного висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у своєму рішенні від 04.10.2022 у справі № 523/4890/19 (провадження №51-1628км22). 
		ОСОБА_4 за кримінальним провадженням загалом визнав свою провини у вчинені злочину, висловив щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед виразилося в готовності нести покарання, оскільки як такого відшкодування шкоди ним не могло бути застосовано через її відсутність. Суд вважає, що з боку обвинуваченого його щире каяття не мало ознак формальної вказівки на визнання своєї вини, а демонструвало відповідне ставлення його до скоєного, що передбачало належну критичну оцінку винним протиправної поведінки, її осуд з погодженням щодо невідворотності покарання. Окремо, суд вважає, що про це може свідчити і той факт, що ОСОБА_4 фактично перебуваючи віддалено від суду, який розглядав справу, не допускав неявок у судові засідання без поважних причин, докладав зусиль щоб забезпечити свою участь у режимі відеоконференції з іншим судом.
		Активним сприянням розкриттю злочину слід вважатинадання ОСОБА_20 органам досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, зокрема останній не заперечуючи своєї винуватості надавав свідчення та правдиво розповів про обставини вчинення ним злочину, також після затримання, за свідченнями його безпосереднього керівника лейтенанта ОСОБА_16 , не вів себе агресивно, не намагався втекти чи будь-яким іншим чином перешкоджати встановленню істини по справі.
		Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлені.
		Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Враховуючи вищезазначене,суд приходитьдо висновку,що виправленняобвинуваченого ОСОБА_4 можливелише вумовах ізоляціївід суспільства,а томувважає занеобхідне призначитиостанньомупокарання увиді позбавленняволі,з врахуваннямтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,даних проособу обвинуваченого,його ставленнядо вчиненогота усвідомленняним власноїпротиправної поведінки,пом`якшуючих покаранняобставин,та відсутностіобставин,які йогообтяжують,відсутності тяжкихнаслідків відзлочину,позицій сторінвисловлених підчас судовихдебатів,в розмірінаближеному донижчої межісанкцій ч.5ст.407КК України.За такихобставин,суд вважаєза можливепризначити ОСОБА_4 строк позбавленняволі вмінімальних межахч.5ст.407КК,встановлений санкцієютакої норми.Таке покарання,буде необхіднимі достатнімдля йоговиправлення тапопередження вчиненнянових злочинів,а також відповідатиме мірі втручання держави в приватне життя особи, яке спрямовуватиметься на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав конкретної людини.
		Можливості та підстав для застосування положень ст. 69 чи ст. 75 КК України судом не встановлено.
		Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.09.2023 ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 05.11.2023, з можливістю внесення застави в розмірі 30 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 53 680 грн. 
		Згідно з листом ТУ ДСА України в Запорізькій області від 28.09.2023, кошти у розмірі 53 680 грн. у вигляді застави надійшли на депозитний рахунок суду 26.09.2023, заставодавець ОСОБА_21 , особа, за яку внесено заставу  ОСОБА_4 (номер провадження 333/7677/23 Комунарський районний суд м. Запоріжжя).
		29.09.2023 ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави, за повідомленням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
		Відповідно до абз. 3 ч. 4ст.202 КПК Україниз моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
		Статтею 182 КПК Українипередбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
		Частиною 8статті 182 КПК Українивизначено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
		Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч.11ст.182 КПК України).
		Судом встановлено, що з моменту звільнення з-під варти та на день ухвалення вироку, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_4 виконав покладенні на нього слідчим суддею обов`язки, передбаченіст.182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю  ОСОБА_21 після набрання цим вироком законної сили.
		За приписами ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 , строк його попереднього ув`язнення з 07 вересня 2023 року по 29 вересня 2023 року включно, а початок строку відбування покарання визначити з моменту фактичного його затримання на виконання цього вироку.
		Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст. ст. 368-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Визнати  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 , строк його попереднього ув`язнення з 07 вересня 2023 року по 29 вересня 2023 року включно.
		Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 на виконання цього вироку.
		Запобіжний західвизначений відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді застави.
		Заставу, визначену за ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2023 року, у розмірі 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, 00 копійок, внесену 26 вересня 2023 року за обвинуваченого ОСОБА_4 заставодавцем ОСОБА_21 на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області згідно платіжного доручення № 0.0.3220587731.1 (код квитанції 9319-0591-5963-9704) від 26.09.2023 - повернути заставодавцю ОСОБА_21 , відповідно дост. 182 КПК України, після набрання вироком суду законної сили.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.
		Копії вироку негайно після його проголошення надати прокурору та обвинуваченому.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...