Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/10976/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2024. Зареєстровано: 29.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2024.
Дата набрання законної сили: 29.03.2024
Номер судового провадження: 22-ц/802/339/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 161/10976/23 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/339/24    Доповідач: Данилюк  В. А.
		 
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   
		29 березня 2024 року                          місто Луцьк
		       
		Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого судді Данилюк В. А.,
		суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно списаних (перерахованих) коштів, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Коренги Віктора Анатолійовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2024 року,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є клієнтом АТ «Державний ощадний банк Україна», однак 29.08.2019 року у нього були викрадені картки Ощадбанку №5167490037946226 та №516749030601421, а також мобільний телефон з сім-карткою, номер якої був прив`язаний до карток.
		Вказує, що 30.08.2019 року з моменту виявлення втрати карток він звернувся до філії Ощадбанку, щоб заблокувати їх, а 31.08.2019 року ним була подана заява до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення.
		Разом з тим, як слідує з виписок по карткових рахунках, з його карток було здійснено перерахування коштів 30.08.2019 року з 13:28 год. по 13:41 год. шістьма платежами в сумі 67195,00 грн.
		При цьому, він ніколи не реєструвався в додатку Ощад 24/7, однак з повідомлення банку слідує, що реєстрація за його даними відбулася 30.08.2019 року о 00:16:30 год. і велася активна робота по картках з метою переведення коштів.
		В подальшому, він звернувся до банку з вимогою про повернення коштів в сумі 67195,00 грн, оскільки ним не проводилися перекази на вказану суму, однак банк повідомив, що у нього відсутні правові підстави для повернення коштів.
		Зазначає, що він жодним чином не порушував умови договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, негайно повідомив обслуговуючий банк про несанкціоноване списання коштів із рахунку та звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
		У зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно списані (перераховані) кошти з карткових рахунків у розмірі 67195,00 грн, а також 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.
		Рішенням Луцькогоміськрайонного суду Волинськоїобласті від11січня 2024року в задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Коренга В. А. подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове  про задоволення позову.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на її безпідставність, а також законність та обґрунтованість судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
		Згідно ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
		Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Державний ощадний банк України», про що свідчить договір №8078 про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою від 23.09.2008 року (а.с. 8-11).
		З матеріалів справи слідує, що 31.08.2019 року позивач звернувся до Луцького ВП ГУНП у Волинській області із заявою про те, що в період часу з 20.30 год. 29.08.2019 року по 08.00.30.08.2019 року невстановлена особа, перебуваючи на Привокзальній площі, діючи умисно, шляхом вільного доступу, заволоділа його мобільним телефоном та банківськими картками «Ощадбанк», на яких були кошти в сумі 67205,00 грн (а.с. 7).
		З виписок по картках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , вбачається, що 30.08.2019 року було здійснено перерахування коштів через додаток Ощад 24/7 на картку Монобанку №№ НОМЕР_3 (а.с. 13-15).
		Судом з`ясовано, що позивач проявивши необачність, втратив своє майно, зокрема, барсетку з мобільним телефон та картками, внаслідок чого третіми особами було отримано доступ до банківської карти та інформації, якими скористалися для списання коштів з рахунку позивача.
		Саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, адже спірні платіжні операції були вчинені з фізичним використанням електронного платіжного засобу користувача та з коректним використання ПІН-коду до карток, які внаслідок необачності позивача вибули з його володіння.
		Таким чином, судом встановлено, що переказ коштів з карток позивача були вчинені до отримання банком повідомлення від нього щодо здійснення незаконних операцій із його банківськими картками.
		Тобто викладені докази в їх сукупності об`єктивно стверджують про те, що позивач саме своєю бездіяльністю не дотримався умов та вимог договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб надання банківських послуг та не вжив відповідних заходів для вчасного попередження стосовно невикористання банківських рахунків.
		Відповідальність банку за зняття коштів з картки настає після її блокування, а до того моменту банк, зважаючи на укладені умови договору та встановлені правила, не має права обмежувати дії позивача, контролювати процедуру зняття готівки з картки, збереження її у позивача. До моменту повідомлення позивача про викрадення картки, у банка відсутні підстави для обмеження користувача послугами у знятті готівки та/або інших платіжних операцій.
		Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, оскільки спірні транзакції були проведені до повідомлення відповідача про блокування рахунків, тому АТ «Ощадбанк» провів фінансові операції належним чином з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому не повинен нести відповідальність за дії/бездіяльність позивача та третіх осіб, і за власний кошт банку відновлювати стан рахунків позивача.
		Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Згідно частини першої статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем  особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» держатель спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно з пунктом 2 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі  Положення) емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		Відповідно до пункту 3 розділу VІ Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Згідно з пунктом 6 розділу VI цього Положення користувач після виявлення факту платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Відповідно до пункту 9 розділу VІ Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		З урахуванням указаних норм матеріального права та встановлених судом обставин справи, відповідно до яких позивач сам проявивши необачність, втративши своє майно, що дало можливість стороннім особам отримати відомості, які надали можливість електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, наслідком чого стало переведення коштів з карткового рахунку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що АТ «Ощадбанк» не несе відповідальності перед позивачем за вчинення відповідних платіжних операцій.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Доводи апеляційноїскарги спростовуютьсявищенаведеними обставинамистрави,були предметомдослідження судомпершої інстації  та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 268 ч.ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Коренги Віктора Анатолійовича залишити без задоволення.
		Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2024 року в даній справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
		 
		Головуючий  суддя 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...