Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 285/4592/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано судом: 29.03.2024. Зареєстровано: 29.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2024.
Дата набрання законної сили: 28.03.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4805/179/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023060530000788

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційнийсуд 
		 
		Справа №285/4592/23     Головуючий у 1-й інст.  ОСОБА_1  
		Категорія ст.126-1 КК України Доповідач                 ОСОБА_2   
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
		головуючого-судді             ОСОБА_2 , 
		суддів:                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: секретаря             ОСОБА_5 , 
		прокурора                     ОСОБА_6 ,
		потерпілої                     ОСОБА_7 ,
		захисника                      ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого                  ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі кримінальне провадження №277/1383/23 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_8 та прокурора Звягільської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21.11.2023 відносно 
		ОСОБА_9 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м Целіноград Казахстан, з середньою освітою, не одруженого, перебуваючого у цивільному шлюбі, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в тому ж АДРЕСА_2 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.1261 КК України,
		в с т а н о в и в :
		зазначеним вироком  ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.1261 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.
		Покладено на ОСОБА_9 обов`язки, передбачені ст.76 КК України:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти його про зміну місця проживання і роботи;
		- не виїжджати за межі України без його погодження.
		Відповідно до вироку суду першої інстанції,  ОСОБА_9 , починаючи з 2013 року, без реєстрації шлюбу спільно проживає однією сім`єю із ОСОБА_11 , маючи з нею спільний побут, а також взаємні права та обов`язки. Починаючи з 2022 року ОСОБА_12 маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї співмешканки ОСОБА_11 , шляхом приниження її честі та гідності, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, яку він з нею створив, не бажаючи піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та ОСОБА_11 на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги, грубо ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, вирішив умисно систематично вчиняти щодо неї психологічне насильство. Так, 08.02.2022 близько 17год. 40хв. та 21год. ОСОБА_12 , перебуваючи в будинку, де вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 безпідставно створив конфлікт, який супроводжувався висловлюванням нецензурної лексики на адресу ОСОБА_11 , образ та погроз.
		Окрім того, 18.12.2022 близько 21:25год. ОСОБА_12 , перебуваючи в будинку за вищевказаною адресою, повторно створив конфлікт, який супроводжувався словесними образами та погрозами на адресу ОСОБА_11 .
		Не зупиняючись на вчиненому, 16.03.2023 близько 21:30 год. ОСОБА_12 , перебуваючи в будинку за вищевказаною адресою, повторно створив конфлікт із співмешканкою ОСОБА_11 .
		Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, наявність винесених уповноваженим підрозділом органів Національної поліції України термінових заборонних приписів, ОСОБА_12 на шлях виправлення не став та грубо ігноруючи норми законів, якими врегульовані сімейні відносини, а також закріплено обов`язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, продовжив свою злочинну діяльність.
		Так, 18.06.2023 близько 23 год ОСОБА_12 , перебуваючи в будинку за вищевказаною адресою, безпідставно створив конфлікт, який супроводжувався словесними образами, висловлюванням нецензурної лексики на адресу ОСОБА_11 , погрожуючи при цьому їй фізичною розправою.
		Внаслідок таких дій з боку ОСОБА_12 потерпіла ОСОБА_11 зазнала погіршення якості життя, а також психологічних та фізичних страждань у вигляді словесних образ, погроз, приниження та залякування, що викликало у неї побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.
		За вищевказаними фактами вчинення насильства в сім`ї відносно ОСОБА_12 неодноразово були складені протоколи про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП, за результатами розгляду яких в суді вказану особу притягнуто до адміністративної відповідальності.
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, просить оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання - змінити. Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.1261 КК України та призначити покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. При цьому, зазначає, що судом першої інстанції не у повній мірі було враховано пом`якшуючих обставин та особу обвинуваченого, а саме те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працевлаштований, проживає у фактичних шлюбних відносинах та утримує своїх двох малолітніх дітей, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків. Наголошує, що судом першої інстанції також безпідставно не було прийнято до уваги факт примирення ОСОБА_9 з потерпілою та добровільне відшкодування завданої їй моральної шкоди, про що під час судового розгляду вказаного кримінального провадження по суті наголосила сама ж потерпіла та обставини чого беззаперечно доводяться технічним записом відповідного судового засідання. Таким чином, судом першої інстанції серед іншого необґрунтовано та безпідставно не було враховано факту наявності другої пом`якшуючої покарання ОСОБА_9 обставини, зокрема добровільного відшкодування завданого збитку (моральної шкоди). Звертає увагу, що судом першої інстанції взагалі безпідставно та необґрунтовано у оскаржуваному вироку було зазначено, що той факт, що в суді потерпіла при дачі показів пояснила, що обвинувачений відшкодував їй шкоду, суд не бере до уваги, оскільки начебто є підстави вважати, що такі покази дані нею з метою уникнення її чоловіком від покарання, так як врахування судом вказаних фактичних обставин, зокрема щодо наявності другої пом`якшуючої покарання обставини, добровільного відшкодування завданого збитку (моральної шкоди) не могло б за жодних обставин слугувати підставою для уникнення ОСОБА_9 від покарання, а лише пом`якшувало б таке покарання. Крім того, вважає, що згода ОСОБА_9 на судовий розгляд кримінального провадження за скороченою судовою процедурою теж є тією істотною обставиною, що свідчить про те, що він самокритично поставився до скоєного ним кримінального правопорушення, зробив належні висновки своєї протиправної поведінки і остаточно прийняв рішення щодо становлення на шлях виправлення і недопущення ним злочинів в майбутньому, що також не було враховано судом першої інстанції при призначенні покарання. За наведених обставин даного кримінального провадження, відсутності суспільно-небезпечних наслідків та взагалі будь-якої шкоди, наявності двох пом`якшуючих покарання ОСОБА_9 обставин, зокрема щирого каяття та добровільного відшкодування завданого збитку (моральної шкоди) вважає, що обґрунтовано існують правові підстави для призначення ОСОБА_9 покарання із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу.
		Прокурор ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, просить оскаржуваний вирок скасувати. Ухвалити новий вирок, яким вважати ОСОБА_9 засудженим за ст.1261 КК України покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, покласти обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну свого місця проживання, роботи, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою та не виїжджати за межі України без погодження. На підставі п.5 ч.1 ст.911 КК України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_9 обмежувальний захід, а саме: направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми». У решті вирок залишити без змін. При цьому, зазначає, що судом першої інстанції вірно проаналізовано та враховано особу обвинуваченого, що він не одружений, проживає в цивільному шлюбі, фактично на утриманні має двох неповнолітніх дітей, з якими проживає, та констатовано, що правопорушення вчинено щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, однак судом не застосовано обмежувальні заходи обвинуваченого, який вчинив домашнє насильство стосовно своєї співмешканки. Звертає увагу, що положення ст. 91-1 КК України передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених КК України, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені певні обов`язки. Наголошує, що застосування обмежувальних заходів, визначених ч.1 ст.911 КК України виконує превентивну функцію стосовно скоєння таких діянь та забезпечує належний захист прав та інтересів людей.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги захисника та їх заперечення щодо апеляційних доводів прокурора, пояснення прокурора в підтримку свої апеляційної скарги та його заперечення щодо апеляційних доводів захисника, позицію потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
		Так, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 , правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, правова кваліфікація його дій за ст.1261 КК України, ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, а тому наведені обставини апеляційним судом не перевіряються. Судовий розгляд провадження проведено судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
		При цьому, у відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі.
		Як вважає апеляційний суд, викладені прокурором доводи про незастосування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому кримінального закону про обмежувальні заходи є обґрунтованими.
		Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуваним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.1261 КК України, за умисні дії, які виразились у домашньому насильстві, тобто умисному, систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою останній перебуває у сімейних або близьких відносинах (потерпіла ОСОБА_7 ), що призвело до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи. Тобто, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив домашнє насильство стосовно своєї співмешканки  потерпілої ОСОБА_7 .
		При цьому, у відповідності до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		В своючергу,згідно нормч.1ст. 911 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
		Як вважаєапеляційний суд,в даномувипадку,за встановленихфактичних обставинпровадження пов`язаногоз домашнімнасильством,суд першоїінстанції допустивсяпомилки,необгрунтовано незастосував дообвинуваченого ОСОБА_9 (звільненоговід відбуванняпризначеного покаранняз випробуваннямна підставіст.75КК України)обмежувальних заходів,передбачених ч.1ст. 911 КК України, тобто, не застосував закон про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413 КПК України є підставою для скасування вироку у цій частині та ухвалення нового вироку.
		При цьому, як встановлено апеляційним судом за результатами апеляційної перевірки провадження №285/4592/23, судом першої інстанції правильно враховано конкретні обставини провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, проживає в цивільному шлюбі з потерпілою, в якому має на утриманні 2-х дітей, не працює, не перебуває на спеціальних обліках, є раніше не судимим, однак, в попередньому неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), що об`єктивно свідчить про системність противоправних дій останнього, як і тенденцію розвитку дій обвинуваченого в бік погіршення, таким чином, несе за собою підвищений ступінь небезпеки. 
		Належно враховано судом і обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, думку потерпілої про призначення покарання (остання пробачила обвинуваченого, проживають разом на даний час), у зв`язку з чим апеляційний суд переконаний, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ст.1261 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 рік. 
		Крім того, апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання суд першої інстанції вірно застосував норми ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 року, з вірним врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставини провадження.
		На переконання апеляційного суду, саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення і даним про його особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для останнього.
		Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
		В свою чергу, апеляційний суд, з врахуванням фактичних обставин провадження  вчинення правопорушення обвинуваченим пов`язаним з домашнім насильством, вважає за необхідне застосувати до останнього обмежувальні заходи, передбачені п.5 ч.1 ст.911 КК України - направити ОСОБА_9 для проходження програми для кривдників, з покладенням відповідно до ст.76 КК України додаткового обов`язку  виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		Що стосується апеляційних доводів сторони захисту щодо наявності пом`якшуючої обставини, неврахування судом добровільної згоди обвинуваченого на розгляд провадження в поряду ст.349 КПК України, та як наслідок можливість призначення, в даному випадку, покарання з застосуванням ч.1 ст.69 КК України, апеляційний суд знаходить їх необґрунтованими. 
		Так, матеріали кримінального провадження переконливих даних про інші обставини (ніж ті, які встановлено судом першої інстанції  щире каяття), а саме, добровільне відшкодування обвинуваченим завданої шкоди потерпілій, що могли б пом`якшити покарання  не містять. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що показання потерпілої надані нею з метою уникнення її співмешканця від відповідальності, та, також, критично оцінює показання останньої в цій частині дані під час апеляційного розгляду провадження, за відсутності жодних переконливих доказів протилежного. Таким чином, така пом`якшуюча обставина  відсутня. 
		В свою чергу, добровільна згода обвинуваченого на порядок розгляду провадження судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, не може бути беззаперечною пом`якшуючою обставиною в розумінні ст.66 КК України, як і тією обставинною, котра, в даному випадку, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, чого вимагають норми ст.69 КК України. 
		Апеляційний суд звертає увагу, що в даному випадку, вище наведене (позиція потерпілої щодо призначення покарання, згода обвинуваченого на спрощений порядок судового розгляду, тощо) підлягають відповідному врахуванню та оцінці (що відповідно зроблено судом першої інстанції), однак, об`єктивно нівелюються тяжкістю скоєного, суспільною небезпечністю особи обвинуваченого, послідовними свідомими діями останнього. Дані обставини об`єктивно не є беззаперечними пом`якшуючими обставинними (на що звертає увагу сторона захисту), в розумінні норм ст.66 КК України. 
		Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено відсутність підстав для застосування при призначенні покарання положень ст.69 КК України, оскільки, обставина (лише одна - щире каяття), що пом`якшує покарання ОСОБА_9 не знижує достатньо ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. 
		З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, та звертає увагу на відсутність в даному випадку виключних обставин, які дійсно істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого. В свою чергу, характеризуючі дані особу обвинуваченого в своїй сукупності також не є такими підставами, з якими кримінальне законодавство пов`язує призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст.1261 КК України, або переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання за цією статтею. 
		Як вважає апеляційний суд, вище наведені обставини - тяжкість вчиненого правопорушення, фактичні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого в своїй сукупності виключають обґрунтовані підстави для пом`якшення обвинуваченому покарання призначеного судом першої інстанції.
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд, 
		У Х В А Л И В :
		Апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_8  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10  задовольнити.
		Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21.11.2023 відносно ОСОБА_9 в частині призначеного покарання,  скасувати та ухвалити новий вирок.
		Призначити ОСОБА_9 за ст.1261 КК України покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. 
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, 
		У відповідності до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_9 такі обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		На підставі п.5 ч.1 ст.911 КК України застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, а саме: 
		- направити ОСОБА_9 для проходження програми для кривдників на строк 1 (один) місяць.
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його оголошення.
		 
		   Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...