Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/17753/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 29.03.2024. Зареєстровано: 30.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2024.
Дата набрання законної сили: 28.03.2024
Номер судового провадження: А/857/22916/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17753/23 пров. № А/857/22916/23
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		судді-доповідача:Гінди О.М.
		суддів:Заверухи О.Б., Качмара В. Я.,
		розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року (головуючий суддя: Брильовський Р.М., місце ухвалення - м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 , 31 липня 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.11.2022 по 04.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період часу з 26.02.2022 по 30.05.2022 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.11.2022 по 04.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
		Обґрунтовує позов тим, що у зв`язку з отриманням бойового поранення тяжкого ступеня 26.11.2022 проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах по 04.06.2023. Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках у зв`язку із хворобою починаючи з 26.11.2022 по 04.06.2023.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року позов задоволено повністю.
		З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що суд не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення, а саме не врахував, що зважаючи на викладені підстави та обставини у відзиві на позовну заяву, відповідачем було здійснено усі належні виплати.
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .
		Внаслідок розриву ворожої міни позивач 26.11.2022 отримав поранення, а саме: вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого стегна, лівого надпліччя, яке згідно з класифікатором тяжкості отриманих травм відноситься до тяжких, що підтверджується Довідкою ВЛК від 15.05.2023 № 2269. Вказані поранення отримані під час виконання обов`язків військової служби та пов`язані із захистом Батьківщини.
		У зв`язку з отриманням бойового поранення тяжкого ступеня позивач проходить довготривале лікування та перебуває на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах по 04.06.2023.
		Зокрема, з 27.11.2022 по 02.02.2023 перебував на лікуванні у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни.
		Згідно з витягом із наказу військової частини НОМЕР_3 від 02.02.2023 № 31 Позивач 02.02.2023 прибув із Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни та йому було надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 29 днів з 03 лютого по 03 березня 2023 року.
		Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 04.03.2023 № 60 позивач 04.03.2023 прибув із відпустки для лікування у зв`язку із хворобою та приступив до виконання службових обов`язків.
		ОСОБА_1 15.03.2023 отримав довідку ВЛК № 2269, на підставі якої потребує відпустки на 30 календарних днів.
		Відповідно до витягу із наказу військової частини НОМЕР_3 від 16.03.2023 № 70 ОСОБА_1 було надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 29 днів з 17 березня по 14 квітня 2023 року.
		Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.04.2023 № 99 позивач прибув із відпустки для лікування у зв`язку із хворобою та приступив до виконання службових обов`язків.
		Відповідно до направлення № 884 від 28.04.2023 ОСОБА_1 був направлений військовою частиною НОМЕР_3 на медичний огляд військово-лікарською комісією.
		ОСОБА_1 03.05.2023 отримав довідку ВЛК № 4068 на підставі якої потребує відпустки на 30 календарних днів.
		Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 05.06.2023 № 144 позивачу 05.06.2023 було надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 28 днів з 06 травня по 02 червня 2023 року. 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
		За змістом пункту 2 Порядку № 260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги).
		У пункті 8 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
		На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» № 400 від 01 квітня 2022 року внесено зміни до вказаної вище постанови, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
		Згідно з пунктом 2 цієї постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
		Отже, виходячи зі змісту наведених постанов Уряду додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн на місяць виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, у період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК).
		З доводів позивача вбачається, що відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди передбаченої пунктом 1 постанови № 168 у період з 26.11.2022 по 04.06.2023. 
		Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами позивача з наступних міркувань.
		Кабінет Міністрів України визначив дві умови основні умови для виплати цієї додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн:
		- факт отримання поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини
		- часова межа - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або ж період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК).
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав поранення у зв`язку з захистом Батьківщини (а. с. 19)
		Щодо часової межі виплати, то у відповідності до матеріалів справи з 27.11.2022 по 02.02.2023 ОСОБА_2 перебував на лікуванні у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни, 
		Відповідно до наданої у відзиві на позовну заяву довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12/2022  02/2023, йому було нараховано додаткову винагороду у розмірі 200 009,33 грн.
		Згідно з витягом із наказу військової частини НОМЕР_3 від 02.02.2023 № 31 позивач 02.02.2023 прибув із Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни та йому було надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 29 днів з 03 лютого по 03 березня 2023 року.
		Натомість у матеріалах справи відсутній висновок ВЛК про необхідність відпустки у зв`язку з тяжким пораненням на вказаний період, а тому підстав для здійснення додаткової виплати за цей період немає.
		Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 04.03.2023 № 60 позивач 04.03.2023 прибув із відпустки для лікування у зв`язку із хворобою та приступив до виконання службових обов`язків.
		ОСОБА_1 15.03.2023 отримав довідку ВЛК № 2269, на підставі якої потребує відпустки на 30 календарних днів.
		Відповідно до витягу із наказу військової частини НОМЕР_3 від 16.03.2023 № 70 ОСОБА_1 було надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 29 днів з 17 березня по 14 квітня 2023 року.
		Відповідно до довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 , йому було нараховано додаткову винагороду у розмірі 95053,77 грн за період перебування у відпустці з 17.03.2023 по 14.04.2023.
		Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.04.2023 № 99, позивач прибув із відпустки для лікування у зв`язку із хворобою та приступив до виконання службових обов`язків
		Відповідно до направлення № 884 від 28.04.2023 ОСОБА_1 03.05.2023 отримав довідку ВЛК № 4068 на підставі якої потребує відпустки на 30 календарних днів.
		Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 05.06.2023 № 144 позивачу 05.06.2023 було надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 28 днів з 06 травня по 02 червня 2023 року. 
		Відповідно до довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 , йому було нараховано додаткову винагороду у розмірі 90538,07 грн за період перебування у відпустці з 06.05.2023 по 02.06.2023.
		Отже, загальна сума нарахованої та виплаченої додаткової винагороди, яку отримав ОСОБА_1 за період з 26.11.2022 по 04.06.2023 становить 394924,74 грн (а. с. 49).
		Достовірність цієї довідки позивачем не спростовується. 
		Відповідно до роз`яснень відповідача, такий розмір винагороди відповідає дням перебування на лікуванні та у відпустці у зв`язку з тяжким пораненням.
		А тому суд апеляційної інстанції констатує, що позивачем не наведено підстав, щоб вважати дії військової частини НОМЕР_2 є такими, що не відповідають вимогам законодавства, тобто протиправними.
		Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного та необґрунтованого висновку про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити з 27.11.2022 по 04.06.2023 позивачу додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», оскільки належна додаткова винагорода була виплачена, а підстави для додаткового нарахування виплат протягом цього періоду не наведені.
		З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову. 
		Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд 
		 
		постановив:
		 
		апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнити.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 380/17753/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар   О. Б. Заверуха

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...