Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/1515/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора.
Надіслано судом: 01.04.2024. Зареєстровано: 01.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2024.
Дата набрання законної сили: 13.03.2024
Номер судового провадження: 1-кс/991/1529/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023000000000227

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 991/1515/24
		Провадження № 1-кс/991/1529/24
		 
		УХВАЛА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 березня 2024 року                                                                м. Київ
		Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_2 ,
		власника майна                                         ОСОБА_3 ,
		його представника                                        адвоката ОСОБА_4 ,
		детектива                                                 ОСОБА_5 ,
		прокурора                                                 ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2023 року за № 62023000000000227,
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		І. Суть скарги
		 
		1.1. 26 лютого 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга, у якій представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просив поновити строк звернення зі скаргою та зобов`язати уповноважену особу органу досудового розслідування повернути ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1 500 000 доларів США та 1 400 000 євро, які були вилучені 24 січня 2024 року під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживав ОСОБА_7 .
		Скарга обґрунтована тим, що Національним антикорупційним бюро України (надалі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2023 року за № 620230000000000227, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України. Зазначені грошові кошти, за твердженням скаржника, належать ОСОБА_3 та були передані ОСОБА_7 на підставі договору зберігання від 31 березня 2023 року.
		Викладене, на думку адвоката, виключає зв`язок грошових коштів з обставинами, які розслідуються у межах зазначеного кримінального провадження, а тому на них не поширюється дозвіл слідчого судді на відшукання та вилучення, який міститься в ухвалі від 15 листопада 2023 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку. З огляду на викладене зазначені грошові кошти є тимчасово вилученим майном та, за твердженням адвоката, мають бути повернуті власнику.
		Також адвокат ОСОБА_4 зауважив, що ОСОБА_3 мав доходи відповідного рівня, що свідчить про можливість володіння ним грошовими коштами у зазначених розмірах.
		05 лютого 2024 року адвокат ОСОБА_4 подав заяву до НАБУ про повернення тимчасово вилучених коштів, втім, постановою від 07 лютого 2024 року у її задоволенні було відмовлено.
		ІІ. Позиція учасників судового засідання
		 
		2.1.  ОСОБА_3 і його представник - ОСОБА_4 висловили спільну позицію, якою підтримали скаргу з наведених у ній мотивів.
		2.2. Детектив ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні скарги та повідомив, що досудове розслідування у згаданому кримінальному провадженні здійснювалося Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань (надалі - ДБР) до 04 грудня 2023 року, після чого його підслідність була визначена за НАБУ, та матеріали скеровані до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		Детектив зазначив, що у межах кримінального провадження були проведені обшуки, у тому числі 24 листопада 2023 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у якій проживав ОСОБА_7 . Зазначений обшук проведений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року, в резолютивній частині якої був наданий дозвіл на виявлення та вилучення, зокрема, готівкових коштів у значних обсягах та джерела походження яких не мають підтвердження, тобто активи інших осіб, відносно яких ОСОБА_7 вчиняв дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
		Під час обшуку були вилучені грошові кошти у загальному розмірі 108 957 946 грн, зокрема 1 854 175 доларів США (66 776 814 грн за курсом Національного банку України), 1 034 615 євро (40 629 331 грн), а також 1 561 800 грн.
		Детектив повідомив, що вказані грошові кошти вилучались в різних кімнатах квартири, знаходились в різних пакуваннях, сумах та номіналах, а загальна сума виявлених та вилучених грошових коштів відрізняється від зазначеної у скарзі суми.
		Постановою від 28 листопада 2023 року грошові кошти були визнані речовими доказами. У зв`язку з тим, що грошові кошти не є тимчасово вилученим майном, арешт на них не накладався.
		Також детектив звернув увагу, що бездіяльність слідчого ДБР могла бути оскаржена не пізніше 06 грудня 2023 року, а тому строк оскарження пропущений. 
		Прокурор ОСОБА_6 підтримала позицію детектива.
		ІІІ. Мотиви слідчого судді
		 
		3.1. Дослідивши скаргу, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
		3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
		 
		Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування є складовою судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях.
		Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом.
		Частина 1 ст. 303 КПК України визначає перелік рішень, дій чи бездіяльності детектива та прокурора, які можуть бути оскаржені. Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає, що може бути оскаржена бездіяльність, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 ст. 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
		Згідно з приписами ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
		1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
		2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
		3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
		4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
		Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
		У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
		Стаття 169 КПК України визначає, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
		1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
		2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
		3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу;
		4) у разі скасування арешту;
		5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
		Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		3.3. Висновки слідчого судді
		 
		3.3.1. Відповідно до загальних засад кримінального провадження позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом (ст. 16 КПК України).
		Виключенням з цього положення є тимчасове вилучення майна, яке допускається без судового рішення. Втім, вилучення та утримання такого майна має обмежений в часі характер - воно допускається лише до наступного робочого дня або до 48 годин після вилучення (ч. 5 ст. 171 КПК України). Протягом цього часу особа, яка вилучила майно, має або повернути його, або звернутися до слідчого судді з клопотанням про його арешт.
		Отже, законодавцем чітко та однозначно сформульовано вимогу, що будь-яке обмеження власності має пройти процедуру судового контролю.
		Правова природа обшуку передбачає право слідчого та прокурора вилучати речі і документи, при цьому кримінальний процесуальний закон диференціював такі предмети на три окремі групи:
		- предмети, які вилучені законом з обігу. Вилучення таких предметів не потребує судового контролю, позаяк не становить втручання у право власності, з огляду не те, що володіти такими предметами заборонено законом;
		- речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку. Кримінальний процесуальний закон не вимагає щодо таких речей і документів повторної процедури судового контролю у порядку розгляду клопотання про арешт майна, позаяк питання про обґрунтованість втручання у право власності вже було предметом оцінки під час надання дозволу на їх вилучення;
		- інші речі і документи, які вважаються тимчасово вилученим майном, та, відповідно, їх доля має вирішуватися згідно з приписами ч. 5 ст. 171 КПК України (повернення власнику або накладення арешту).
		Слідчий суддя акцентує увагу, що у ч. 7 ст. 236 КПК України законодавець, визначаючи коло майна, обґрунтованість вилучення та утримання якого не потребує додаткового судового контролю у вигляді процедури накладення арешту, використав формулювання «прямо надано дозвіл». Таке формулювання передбачає можливість однозначно ідентифікувати вилучене майно шляхом порівняння його ознак із зазначеними в ухвалі про обшук.
		3.3.2. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року було надано дозвіл на проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 . Зокрема, надано дозвіл на відшукання та вилучення готівкових коштів, інших матеріальних активів (рухоме майно та інші цінні речі) у значних обсягах та джерела походження яких не мають підтвердження (не відповідають доходам), тобто активи інших осіб, відносно яких ОСОБА_7 вчиняв дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
		24 листопада 2023 року за місцем проживання ОСОБА_7 був проведий обшук, в ході якого, зокрема було вилучено 1 854 175 доларів США, 1 034 615 євро та 1 561 800 грн. 28 листопада 2023 року постановою слідчого зазначені грошові кошти визнано речовими доказами.
		3.3.3. Як вбачається з протоколу обшуку від 24 листопада 2023 року, у згаданій квартирі були вилучені грошові кошти, втім, в ході обшуку ані ОСОБА_7 , який перебував в ній під час проведення обшуку, ані його адвокат ОСОБА_9 , який був присутній під час проведення слідчої дії, не надали слідчим відомостей щодо джерел походження зазначених грошових коштів. Також у квартирі не було виявлено жодних документальних підтверджень щодо таких джерел.
		Таким чином, орган досудового розслідування мав підстави для вилучення грошових коштів, адже вони відповідали ознакам, наведеним в ухвалі слідчого судді від 15 листопада 2023 року, як грошові кошти (1) у значних розмірах, (2) джерела походження яких не мають підтвердження. За таких обставин на зазначене майно поширюється правовий режим речей та документів, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
		3.3.4. Обґрунтовуючи скаргу, адвокат послався на те, що 31 березня 2023 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_7 договір безоплатного зберігання грошових коштів на умовах якого, останній приймає на зберігання грошові кошти в сумі 1 500 000 доларів США та 1 400 000 євро від ОСОБА_3 . Вилучені грошові кошти, за його твердженням, були передані та перебували у ОСОБА_7 саме на підставі згаданого договору.
		Втім, зазначені доводи не виключають відповідність грошових коштів ознакам, наведеним в ухвалі слідчого судді.
		3.3.5. По-перше, зазначений договір не містить ідентифікуючих ознак (номерів та серій купюр) грошових коштів, які дозволяли б пов`язати їх з вилученими за місцем проживання ОСОБА_7 , а місця їх вилучення, пакування та ненадання детективам відомостей про джерела їх походження під час проведення обшуку викликають обґрунтований сумнів про існування такого зв`язку. 
		По-друге, умови договору (передача грошових коштів та обов`язок їх повернути на першу вимогу) свідчать про відповідність його ознакам договору позики, передбаченим ст. 1046 ЦК України, а тому правова природа цього правочину в контексті наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, має бути предметом оцінки на наступних стадіях кримінального провадження. 
		По-третє, надання стороні обвинувачення відомостей про джерело походження коштів лише через 2 місяці з моменту їх вилучення є переконливим доводом на користь позиції детектива, який висловлював сумніви у факті укладення зазначеного договору.
		У всякому разі з`ясування та оцінка цих питань має відбуватися у межах змагального судового розгляду та перебуває поза межами повноважень слідчого судді під час вирішення скарги. Наразі слідчий суддя лише констатує відсутність обставин, які б переконливо виключали зв`язок грошових коштів з обставинами, які розслідуються у межах зазначеного кримінального провадження.
		3.3.6. Таким чином, враховуючи, що грошові кошти відповідають ознакам, зазначеним в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, а тому не мають статусу тимчасово вилученого майна, у задоволенні скарги слід відмовити.
		Слідчий суддя не вважає за необхідне розглядати окремо питання про поновлення строку звернення зі скаргою, адже бездіяльність органу досудового розслідування щодо невиконання обов`язку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, в частині повернення тимчасово вилученого майна стосується особи, у якої його було вилучено. Разом з тим, обов`язок повернути майно іншій особі міг виникнути у детектива лише після відповідного звернення особи, яка вважає себе власником, та надання детективу відомостей, які про це свідчать. У цьому випадку відмова детектива повернути грошові кошти була одержана ОСОБА_3 13 лютого 2024 року, а своє право на оскарження бездіяльності він реалізував 23 лютого 2024 року. За таких обставин строк звернення зі скаргою не пропущений.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		У задоволенні скарги - відмовити.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...