Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 395/1603/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2024. Зареєстровано: 01.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2024.

Номер судового провадження: 2/395/60/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                               Справа № 395/1603/23                                                                        Провадження № 2/395/60/2024        
		 
		 
		 
		                                              
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		27 березня 2024 року м. Новомиргород
		 
		Новомиргородський районний суд Кіровоградської області  в складі:
		               головуючого - судді         Забуранного Р.А.
		               при секретарі                     Таран С. М.,    
		       за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Бистрова С. А. ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом  ОСОБА_3  до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Новомиргородського районного суду Кіровоградської області звернулася з позовом  ОСОБА_3  до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачавказавши, що ОСОБА_3 отримала у 2014 році кредитну картку, якою жодного разу не користувалась, ніколи не вчиняла жодних дій щодо активації даної карти. Згідно Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки банк самостійно, без наявних для того підстав, без прохання клієнта, при неактивованій кредитній картці, збільшив кредитний ліміт розміром до 75000 грн.
		В подальшому, ОСОБА_3 16.08.2022 року дізналася, що 05.08.2022 року о 20:30 невстановлена особа таємно здійснила крадіжку грошових коштів з кредитної карти заявниці, шляхом перерахування, чим завдала останній матеріального збитку на суму 59000 грн.
		Враховуючи викладене в позовній заяві просить суд стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в розмірі 58065 грн.
		Представник позивачки в судовому засіданні посилаючись на доводи викладені у позовній заяві просила задовольнити позов.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного позову, вказавши, що  вважає позов необґрунтованим, позовні вимоги незаконними, а тому не підлягають задоволенню.
		Заслухавши пояснення учасників та безпосередньо дослідивши докази в справі: ознайомившись з письмовими доказами та іншими матеріалами справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов за такими підставами..
		Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно п. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції, відповідно до закону; звернення до суду.
		Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Так згідно ст. 1 цього Закону виконавцем є, суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; договором є, усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція; продукцією є, будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживачем є, фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є держателем платіжної картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 (гривні).(а.с.6)
		05.08.2022 року о 20:24:35.879 до особистого кабінету Приват24 клієнта ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , був здійснений вхід до Приват24 з нетипового пристрою REDMI 8|XIAOMI ІР НОМЕР_3 . Вхід здійснений шляхом зміни паролю входу до Приват24 за допомогою картки НОМЕР_4 та коректного введення PIN коду до картки.(а.с.64)
		Отримавши доступ до особистого кабінету Приват24 клієнта, невстановленими особами була здійснена операція зі зміни PIN коду картки НОМЕР_2 , після чого авторизувавшись в ТСО TS205401 за допомогою мобільного додатку Приват24, здійснено 2 операції по переказу коштів в терміналі самообслуговування.(а.с. 6, 65)
		05.08.2022 о 20:30:11 невстановленими особами були переказані кошти на картковий рахунок НОМЕР_5 , який належить клієнту ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 . (а.с.10)
		05.08.2022 о 20:32:33 невстановленими особами були переказані кошти на картковий рахунок НОМЕР_7 , який належить клієнту ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_8 . (а.с.10)
		26.12.2023 о 13:56:41 кошти в загальній сумі 29000 грн були повернені клієнтом ОСОБА_5 РНОКПП  НОМЕР_8 на картковий рахунок НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .(а.с.66)
		Вказані обставини відповідачем АТ «КБ «ПриватБанк» не спростовані, а тому у відповідності до ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
		ОСОБА_3 16.08.2022 року дізналася, що 05.08.2022 року о 20:30 невстановлена особа таємно здійснила крадіжку грошових коштів з кредитної карти заявниці, шляхом перерахування, чим завдала останній матеріального збитку на суму 59000 грн.
		В зв`язку з чим, ОСОБА_3 негайно звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк» для повідомлення та з`ясування обставин, написала відповідну заяву. Після чого, позивачкою було отримано дублікати чеків.
		В зв`язку з чим, 16.08.2022 року позивачка звернулася до Відділення поліції № 1 (м. Мала Вика) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області. Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань відкрито кримінальне провадження № 12022121090000347 за ч. 4 ст. 185 КК України та розпочато досудове розслідування, яке на даний час триває.(а.с.7-8)
		Згідно з письмової відповіді слідчого СВ відділення Маловисківського відділу поліції в Кіровоградській області №7145/113-1-23 від 03.08.2023 року проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12022121090000347 від 17.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. (а.с.9)
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_3 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 1,6,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України.
		Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.»
		Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Представник відповідача не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Суд враховує звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» (а.с.6) згенерованої (створеної) працівником АТ КБ «Приватбанк» від 16.08.2022 року о 12:10, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не спростовано факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18).
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18) вказану правову позицію підтримав.
		Суд також приймає до уваги доводи сторони позивача, що протягом всього часу коли був відкритий рахунок, з нього не здійснювались будь-які фінансові дії, окрім транзакцій, які є предметом спору.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_3 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимов в повному обсязі.
		Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача не є підставою для відмови у позові.
		Згідно зі ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою встановлена ставка 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, що в даному спорі становить суму у розмірі 606,28 грн.
		Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву  ОСОБА_3  до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в розмірі 29065 (двадцять дев`ять тисяч шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570), судовий збір на користь держави у розмірі 606 (шістсот шість) гривень 28 копійок.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення  або у разі розгляду справи (вирішення питання)  без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		 
		 
		               Суддя:                                                Р. А. Забуранний
		 
		       
		       Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...