Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 608/144/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано судом: 01.04.2024. Зареєстровано: 02.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.
Дата набрання законної сили: 09.04.2024
Номер судового провадження: 3/608/161/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		копія
		 
		П О С Т А Н О В А
		   І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ  
		28 березня 2024 року Справа № 608/144/24 
		Номер провадження3/608/161/2024 
		Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Коломієць Н. З. , з участю секретаря судового засідання Смаглій О. Р., прокурора Чортківської окружної прокуратури Шумінської О. І., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Іжука Б. В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чортків матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Тернопільській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нова Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , не військовозобов`язаного, з вищою освітою, одруженого, на утриманні одна дитина, в.о. директора Чортківського гуманітврно  педагогічного фахового коледжу ім. О. Барвінського не судимого, до адміністративної відповідальності не притягався, за ч. ч. 1, 2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		ВСТАНОВИЛА:
		   На розгляд в Чортківський районний суд поступили два адміністративні протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № № 39, 40 від 10 січня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП ОСОБА_1 , які постановою суду від 24.01.2024 були об`єднані в одне провадження.
		   Згідно даних протоколів, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків директора Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Олександра Барвінського (далі - коледж, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті З Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону), будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, не повідомив у встановлених Законом випадках та порядку свого безпосереднього керівника, а саме: Тернопільську обласну раду про наявність у нього реального конфлікту інтересів перед підписанням та видачею наказу № 30 від 11.01.2023 «Про преміювання студентів та викладачів коледжу» щодо виплати премії студентам та працівникам коледжу, в тому числі собі особисто у сумі 300 гривень, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане, з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Крім того, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків директора Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Олександра Барвінського, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, видав та підписав наказ № 30 від 11.01.2023 «Про преміювання студентів та викладачів коледжу», щодо виплати премії студентам та працівникам коледжу, в тому числі собі особисто у сумі 300 гривень, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		В протоколах також зазначено, що з інформації Тернопільської обласної ради № 09-1174 від 18.12.2023 вбачається, що на її адресу не надходили повідомлення про можливі факти виникнення конфлікту інтересів зі сторони посадових осіб Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу ім. О. Барвінського відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції».
		Приватний інтерес в.о. директора Чортківського гуманітарно- педагогічного фахового коледжу ім. О. Барвінського під час видачі наказу від 11.01.2023 № 30 полягав у бажанні отримати додаткове матеріальне збагачення за рахунок отримання премії в сумі 300,00 гривень.
		При підписанні зазначеного наказу, приватний інтерес в.о. директора ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 очевидний, оскільки він мав зацікавленість в отриманні додаткових коштів та самостійно визначив собі розмір премії.
		Наявність у ОСОБА_1 службових повноважень обумовлена тим, що як в.о. директора коледжу він наділений повноваженнями на прийняття рішень, у тому числі, й стосовно фінансових питань. Фінансові питання завжди створюють для особи, на яку поширюється дія Закону, передумови для виникнення приватного інтересу, зумовлені бажанням покращити свій матеріальний стан.
		Суперечність між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями обумовлена тим, що ОСОБА_1 , як в.о. директора Чортківського ГПФК ім. О. Барвінського, наділений правом приймати рішення щодо встановлення премій працівникам та будучи зацікавленою особою у сприянні особистим матеріальним інтересам, маючи дискреційні повноваження з прийняття чи неприйняття рішень, реалізував такі повноваження стосовно себе шляхом підписання наказу.
		Водночас, конкретний кінцевий розмір такої премії працівникам, який вказаний у наказі, в тому числі й ОСОБА_1 , визначався останнім, як керівником закладу, тобто, в.о. директора ЧГПФК ім. О. Барвінського щодо визначення розміру вказаної премії собі особисто мав дискреційні повноваження.
		Прокурор Чортківської окружної прокуратури Шумінська О. І. в судовому засіданні вбачає в діях ОСОБА_1 ознаки корупційного діяння та просить визнати його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень. 
		   В судовому засіданні ОСОБА_1 , його захисник адвокат Іжук Б. В. вину не визнали. ОСОБА_1 зазначив, що належним чином ознайомлений із Законом України «Про запобігання корупції» та неухильно дотримується його вимог в своїй роботі, на підтвердження чого надав накази щодо прийняття, заробітної плати, преміювання, декретної відпустки тощо відносно своєї дружини ОСОБА_2 , яка також працює в ЧГПФК ім. О. Барвінського. Вважає, що своїми діями він не допустив порушення корупційного законодавства, оскільки того ж дня, 11 січня 2023 року, коли підписав наказ № 30 від 11.01.2023 «Про преміювання студентів та викладачів коледжу», скасував його, що стверджується наказом № 31 від 11 січня 2023 року. Просять закрити справу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП. 
		   Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що працює в ЧГПФК ім. О. Барвінського на посаді оператора комп`ютерного набору. 11 січня 2023 року вона надрукувала наказ № 30 «Про преміювання студентів та викладачів коледжу», де серед осіб, що преміювалися, зазначила і в.о. директора ОСОБА_1 . Того дня студенти разом з викладачами з самого ранку їхали в м. Тернопіль з Різдвяною колядою. ОСОБА_1 був разом із студентами. ОСОБА_1 , будучи вже в автобусі, підписав наказ № 30 «Про преміювання студентів та викладачів коледжу». Однак, за кілька годин він зателефонував до неї та попросив скинути йому на телефон наказ про преміювання, що вона і зробила. Коли він побачив, що в наказі він теж значиться, то наказав їй негайно надрукувати наказ про скасування дії наказу №30, що вона і зробила в той же день.
		Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що працює в ЧГПФК ім. О. Барвінського на посаді лаборанта. 30 січня минулого року, будучи разом з викладачами і студентами в автобусі, вона чула як ОСОБА_1 розмовляв телефоном з ОСОБА_3 , був стурбований та наказав їй підготувати наказ про скасування дії наказу. Якого саме наказу та про що конкретно йшлося, їй не відомо. 
		Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Іжука Б. В., свідків, позицію прокурора Шумінської О. І., яка вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та просить накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
		Відповідно до вимог ст. 245 вищезазначеного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
		Згідно з вимогами ст. 280 цього ж Кодексу орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. ст. 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та ін.
		Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Тернопільської обласної ради від 19.08.2022 №146 «Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 » до призначення за результатами конкурсу кандидатури на вакантну посаду директора Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Олександра Барвінського призначити з 30 серпня 2022 року ОСОБА_1 виконуючим обов`язки на посаді директора Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Олександра Барвінського.
		Згідно з ст. 1 Закону посадова особа юридичної особи публічного права - голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права.
		Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
		Тобто реальний конфлікт інтересів існує тоді, коли особа, користуючись наданими службовими повноваженнями для задоволення приватного інтересу, приймає рішення або вчиняє дію на користь себе або третіх осіб.
		Відповідно до частини 1 статті 41 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
		Відповідно до пунктів 1-4 частини 1 статті 28 Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або у колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		Відповідно до частини 5 статті 28 Закону, у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз`ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата складається з основної (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки) та додаткової (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці) заробітної плати. Додаткова заробітна плата, до якої, у тому числі належать різні види стимулюючих виплат (премії, надбавки тощо), не є гарантованою, можливість її отримання, так само як і її розмір, залежить від оцінки результатів роботи.
		Умови та порядок оплати праці працівників навчального закладу визначені постановою Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», наказом Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 №557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».
		Як зазначено у п. 5 постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 умови оплати праці, посадові оклади (ставки заробітної плати) та ставки погодинної оплати праці, визначені постановою, поширюються на відповідні категорії працівників всіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування.
		Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 та 1.5 Положення про преміювання працівників Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Олександра Барвінського, затвердженого в.о. директора Коледжу та погодженого педагогічною радою 16.12.2022, положення запроваджується з метою заохочення шляхом преміювання працівників Коледжу за сумлінне і якісне виконання своїх функціональних обов`язків, спрямованих на підвищення іміджу та розвитку коледжу, удосконалення його діяльності.
		Можливе преміювання за виконання особливо важливої роботи або з нагоди державних і професійних свят, ювілейних та святкових дат з урахуванням особистого внеску в роботу працівника.
		Преміювання керівника здійснюється за рішенням керівника Департаменту освіти і науки Тернопільської обласної ради.
		Так, матеріальному заохоченню працівника передує здійснення оцінки його роботи на предмет своєчасності, повноти та сумлінності виконання посадових обов`язків, ініціативності у роботі, дотримання трудової та виконавської дисципліни.
		Згідно зі ст. 1 3акону України «Про запобігання корупції», під корупційним правопорушенням розуміється діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та /або цивільно-правову відповідальність. Правопорушення пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону, за яке Законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну чи цивільно-правову відповідальність.
		Кодекс України про адміністративне правопорушення визначає, що адміністративне правопорушення за своїми суб`єктивними властивостями - діяння чи бездіяльність, вчинені з певною ціллю і з певних мотивів. Ці органічно зв`язані між собою, взаємозалежні форми психічної активності створюють зміст суб`єктивної сторони правопорушення. Вина це є психічне ставлення особи в формі умислу або необережності до своїх дій і їх наслідкам. Вина - це обов`язкова умова адміністративної відповідальності.
		Умисел - це відношення пізнавальної можливості і волі суб`єкта до вчиненого ним діяння. Його обов`язкові елементи, це повне усвідомлення протиправності скоєного діяння в його юридичних і соціально-побутових особливостях, передбачення антигромадських результатів свого діяння (бездіяльності), бажання або усвідомлене допущення настання вказаних наслідків. Відсутність умислу і необережності засвідчують про випадок - такому збігу життєвих обставин, при яких особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати властивостей вчиненого або не передбачала і не могла передбачати наслідків вчиненого діяння. Випадок і вина - це категорії взаємовиключні, а тому вчинення діяння або бездіяльності випадково не є умовою адміністративної відповідальності.
		Отже, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного, корупційного правопорушення, правопорушення пов`язаного з корупцією, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення, яка виходячи із визначення поняття, викладеного в ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини.
		Таким чином, для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.172-7 КУпАП, ч. 2 ст.172-7 КУпАП, необхідно встановити той факт, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільну небезпечність вчинених корупційних правопорушень та бажав настання таких наслідків, або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання.
		З матеріалів справи вбачається, що в.о. директора ГПФК імені О. Барвінського ОСОБА_1 11 січня 2023 року було видано наказ № 31 про скасування дії наказу № 30 від 11.01.2023.
		Отже, слід зазначити, що скасувавши наказ № 30 від 11 січня 2023 року про преміювання викладачів та студентів коледжу в той же самий день, ОСОБА_5 фактично вжив заходів щодо врегулювання реального конфлікту інтересів. 
		Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
		У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України».
		Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Частиною 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
		Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
		Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		Таким чином, враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2,ст. 172-7 КУпАП не доведена належними і допустимими доказами поза розумним сумнівом.
		Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Також слід зазначити, що обвинувачення особи у вчиненні ним адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях, і таку особу може бути притягнуто до встановленої законом відповідальності лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
		Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
		Вирішуючи питаннящодо належності,допустимості тадостатності доказівна підтвердженнявини  ОСОБА_1  увчиненні адміністративногоправопорушення,суд враховуєпрактику Європейськогосуду зправ людини,зокрема позиціюсуду усправах «Малофєєвапроти Росії» від30травня 2013року та «Карелінпроти Росії» від20вересня 2016року,де ЄСПЛ,серед іншого,зазначив,що …судне можевідшукувати доказина користьобвинувачення,оскільки цестановитиме порушенняправа назахист (особане моженалежним чиномпідготуватися дозахисту)та принципурівності сторінпроцесу (оскількиособа маєзахищатися відобвинувачення,яке підтримуєтьсяне стороноюобвинувачення,а фактичносудом) .
		Суд вважає, що поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Таку ж позицію висловив Верховний Суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, де зазначив, що поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. 
		Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
		   Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		   З врахуванням наведеного, суд не вбачає правових підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а тому за таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		   На підставі наведеного та керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 172-7, ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя 
		                   ПОСТАНОВИЛА:
		   Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 
		   Постанова може бути оскаржена на підставі ст. 294 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області протягом 10 днів з дня її винесення.
		Згідно з оригіналом
		Суддя : ( підпис)
		Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 608/144/24
		Постанова набрала законної сили « »                2024 року 
		Суддя                             Н. З. Коломієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...