Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/802/23 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2024. Зареєстровано: 02.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.
Дата набрання законної сили: 19.03.2024
Номер судового провадження: 284 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2024 року м. Харків Справа № 905/802/23 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Радіонова О.О.
		 
		за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
		представників:
		від позивача  Єленич О.В. (у режимі відеоконференції);
		від відповідача  не з`явився;
		від третьої особи  не з`явився;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.284Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 (суддя Демідова П.В., повний текст складено 04.01.2024) у справі №905/802/23
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Орбіс Логістик, м.Київ,
		до відповідача Російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації, Москва,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА", м.Київ,
		про відшкодування майнової шкоди в сумі 37 350,65 доларів США
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Орбіс Логістик (далі  ТОВ Орбіс Логістик), звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації, про відшкодування майнової шкоди в сумі 37 350,65 доларів США.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з широкомасштабним наступом Російської Федерації на територію України ТОВ Орбіс Логістик позбавлене права мирно володіти належним йому майном, а саме вагоном №29100039, який 24.02.2022 прибув на станцію Сартана, що знаходиться у м.Маріуполь, та доля якого наразі невідома, у зв`язку із чим позивачу завдано реальні збитки на суму 37 350,65 доларів США. 
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 у справі №905/802/23 у задоволенні позовної заяви відмовлено. 
		 
		Не погодившись із означеним рішенням, ТОВ Орбіс Логістик звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 у справі №905/802/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ Орбіс Логістик у повному обсязі.
		На переконання апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, з огляду на наступне:
		- судом одночасно визнано Російську Федерацію реальним заподіювачем збитків та визначено, що ризик випадкового знищення, пошкодження (псування) майна несе його орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" (далі  ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА"), а тому позивач мав подати позов до ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА". Однак, враховуючи, що Російську Федерацію визначено реальним заподіювачем збитків, то знищення вагону №29100039 не можна відносити до випадкового знищення, адже є протиправна поведінка Російської Федерації і обставини не відносяться до випадку. Якщо знищення або пошкодження є результатом винних дій конкретних осіб, відшкодування збитків покладається на цих осіб відповідно до правил, що регулюють відповідні правовідносини. У зв`язку з відсутністю випадкового знищення вагону №29100039 та за наявності вини Російської Федерації позов має бути пред`явлений саме власником вагонів, а не його орендарем, до реального заподіювача збитків  Російської Федерації; 
		- у діях ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" відсутній склад цивільного (господарського) правопорушення, з огляду на що звернення позивача до ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" з позовною заявою про стягнення збитків у зв`язку із втратою залізничного вагону є безпідставним. Так, у діях третьої особи відсутня протиправна поведінка, оскільки курсування рухомого складу в зоні АТО не було та не могло бути, адже відповідної зони не існує з квітня 2018 року, а розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а не здійснюється на момент укладення чи виконання договору оренди критих вагонів №218/20 від 01.06.2020. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками у діях третьої особи відсутній, оскільки Російська Федерація є реальним заподіювачем збитків, що завдані у зв`язку із втратою вагону №29100039. У діях ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" відсутня вина і втрата вагону №29100039 жодним чином не пов`язана з його умисними або необережними діями. 
		 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/802/23 та відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за вищевказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи.
		На адресу суду 06.02.2024 надійшли матеріали справи №905/802/23.
		У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Істоміної О.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.02.2024, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Радіонова О.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 у справі №905/802/23 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 19.03.2024 о 10:30год.
		Відповідач та третя особа правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України), не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України). 
		 
		У судовому засіданні 19.03.2024 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.
		ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" повноважного представника в судове засідання не направило, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомило. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялося належним чином - шляхом направлення ухвали від 12.02.2024 до електронного кабінету. Відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді  ухвала від 12.02.2024 доставлено до електронного кабінету одержувача (третьої особи) 12.02.2024 о 22:47год. 
		Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений тими засобами, які наявні у розпорядженні суду.
		Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
		Статтею 3 ГПК України унормовано, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1). Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору (ч.2).
		Відповідно до ст.365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Згідно з ч.1 ст.367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Частиною 2 означеної статті передбачено, що судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
		Водночас, у матеріалах справи наявний лист Міністерства юстиції України №165232/185246-26-23/12.1.3 від 13.12.2023, за змістом якого зазначено наступне. Передача/отримання будь-яких документів на виконання міжнародних договорів України до/від компетентних органів Росії, у тому числі дипломатичними каналами, неможлива. З інформації на офіційному веб-сайті Укрпошти відомо, що Укрпошта припинила доставку поштових відправлень до/з Росії з перших днів повномасштабного вторгнення. За інформацією, наданою Міністерством закордонних справи України, 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і Росією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Росії та діяльність її дипломатичних установ на території України призупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
		Відтак, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів у справі №905/802/23 дипломатичними каналами, відсутність можливості направлення поштової кореспонденції до Російської Федерації, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснено шляхом розміщення оголошення про дату розгляду справи на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу «Судова влада України» у підрозділі «Повідомлення для учасників судового процесу» в порядку, передбаченому ч.ч.4, 5 ст.122 ГПК України.
		У контексті приписів ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.
		Отже, оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.
		 
		Судова колегія, разом з іншим, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		За змістом ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземна держава користується судовим імунітетом за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
		Однак, Верховний Суд зазначив, що оскільки вчинення Російською Федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російська Федерація заперечує суверенітет України, то й зобов`язань дотримуватися суверенітету вказаної держави та поважати його на цей час немає. 
		За висновком Верховного Суду, починаючи з 2014 року немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. 
		Зазначена держава, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії. 
		Подібна правова позиція щодо непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/20, у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №490/9551/19, від 22.06.2022 №311/498/20, від 18.05.2022 у справі №428/11673/19. 
		Згідно з положеннями ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		 
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		02.01.2020 ТОВ «Орбіс Логістик» придбав у ТОВ «КСТ ГРУП Україна» за договором купівлі-продажу №20/1 вагони залізничного транспорту. 
		Згідноп.3.2 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару на складі продавця.
		Згідно зі специфікацією №1, яка є додатком №1 до договору купівлі-продажу №20/1 від 02.01.2020, товар:
		вагон №29100039, 2017 року побудови, модель 11-4150 у кількості 1, загальною вартістю 825 226,61грн., у тому числі ПДВ у розмірі 137 537,77грн.;
		вагон №29100054, 2017 року побудови, модель 11-4150 у кількості 1, загальною вартістю 825 226,61 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 137 537,77грн. 
		Загальна вартість товару, що реалізується (поставляється) по цій специфікації складає: 1 375 377,68 грн. без ПДВ, ПДВ становить 275 075,54 грн.
		За актом №1 приймання-передачі від 02.01.2020 продавець передав, а покупець прийняв обумовлений специфікацією товар. Акт підписано представниками підприємств та скріплено печатками.
		Отже позивач є власником вказаних вагонів.
		 
		01.06.2020 між ТОВ Орбіс Логістик (далі - орендодавець) та ТОВ ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА (далі - орендар) укладено договір №218/20 оренди критих вагонів (далі  договір оренди), за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування рухомий склад  залізничні криті вагони, придатні в технічному і комерційному відношенні для перевезення вантажів (далі за договором  РС).
		Відповідно до п.1.3 договору оренди переданий в оренду РС може використовуватись як для перевезень по території України, так і за її межами відповідно до чинних нормативно-правових актів та транспортного законодавства України та країн, через територію яких здійснюється перевезення, при цьому сторони виключають курсування РС в зоні АТО. У разі розширення зони АТО, сторони обговорюють маршрут курсування РС додатково. При цьому всі ризики щодо несвоєчасного коригування маршруту і щодо орендованого майна відповідно до п.5.1.8 договору несе орендар.
		Згідно з п.2.2 договору оренди РС вважається переданим орендодавцем і прийнятим орендарем в оренду з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі РС в оренду. Акт прийому-передачі РС в оренду підписується сторонами після прибуття РС на станцію, зазначену орендарем. Дата прибуття може також бути підтверджена на підставі даних ГІОЦ УЗ (дислокації).
		Розділом 5 договору оренди сторони погодили права і обов`язки орендаря. Так, за умовами п.5.1.1 договору оренди орендар зобов`язується прийняти від орендодавця РС і використовувати його відповідно до умов даного договору. 
		За умовами п.5.1.7 договору оренди орендар зобов`язується до повернення РС орендодавцю нести весь ризик, пов`язаний з псуванням, пошкодженням РС і його частин, розкраданням комплектуючих РС, претензіями та/або позовами третіх осіб щодо шкоди, заподіяної РС в ході експлуатації. При цьому орендар зобов`язаний відшкодувати завдані збитки за ринковими цінами на момент виникнення шкоди, в тому числі витрати на ремонт РС. У разі незгоди орендаря з сумою завданих збитків орендар зобов`язаний за свій рахунок провести незалежну експертизу. 
		При неможливості відновлення одиниці РС або непридатності її до подальшої експлуатації, а також в разі втрати одиниці РС, орендар зобов`язується оплатити орендодавцю його ринкову вартість, або надати аналогічну одиницю рухомого складу, з урахуванням її моделі, року випуску і технічного стану на момент прийому-передачі протягом 30 днів після вимоги орендодавця. Рішення про виплату ринкової вартості втраченого РС або його заміні вирішується орендодавцем. Під ринковою вартістю вагона сторонами розуміється вартість нового вагона, пропонована заводом-виробником, з урахуванням зносу вагона в залежності від року його споруди, виходячи з нормативного терміну служби вагону, а також співвідношення попиту і пропозиції на момент складання акту втрати (приведення в непридатність). У випадку прострочення повернення одиниці РС з оренди більше ніж на 30 (тридцять) днів, одиниця РС вважається втраченою та її вартість підлягає оплаті орендарем на користь орендодавця (п.5.1.8 кредитного договору).
		Відповідно до п.5.2.1 договору оренди орендар має право використовувати орендований РС згідно з його призначенням та умовами цього договору.
		Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (п.10.1 договору оренди). 
		Згідно з п.10.2 договору оренди після закінчення терміну оренди цей договір може бути продовжений на будь-який термін за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладанням додаткової угоди. Повідомлення про продовження терміну оренди здійснюється в письмову вигляді в порядку, зазначеному п.2.1 договору, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення терміну дії договору.
		До матеріалів справи не надано доказів укладання сторонами додаткової угоди до договору оренди. Водночас, під час розгляду справи Господарським судом Донецької області представник позивача підтвердив дію договору оренди на час спірних відносин, що узгоджується з приписами ст.764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка передбачає, що, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. А ні за змістом апеляційної скарги, а ні безпосередньо в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду представник позивача не заперечив щодо дії договору оренди на час спірних відносин. Третя особа в своїх поясненнях також не вказала на закінчення строку дії договору, а навпаки висвітлюючи обставини справи посилалась на наявність в неї залізничного вагону 29100039 на умовах договору оренди.
		Як убачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі від 01.06.2020 до договору оренди критих вагонів №218/20 від 01.06.2020, орендодавець передав, а орендар прийняв вагон за мережевим номером 29100039, 2017 року побудування, модель 11-4150 у кількості 1шт, загальною вартістю 825 226,61 грн., з ПДВ (137 537,77 грн.). Акт підписано представниками та скріплено печатками сторін.
		 
		09.09.2021 між ТОВ ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА (далі - експедитор) та International logistic Group OU (далі - замовник) укладено договір №95/21 транспортного експедирування, за умовами п.п.1.1 якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника здійснити транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору - послуги).
		Відповідно до п.2.2.22 договору замовник зобов`язується не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня подачі експедитором вагонів здійснити їх завантаження у відповідності з Технічними умовами завантаження вантажів та здати вантаж для перевезення. Датою подання вагону під завантаження та датою здачі вантажу до перевезення вважаються календарні дати штемпелів станцій, проставлених у залізничній накладній та квитанції про приймання вантажу. Не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня прибуття вагонів в пункт призначення забезпечити розвантаження вантажу та організувати за рахунок експедитора відправлення вагонів до місця, зазначеного експедитором в наданій інструкції або відповідно до заявок, оформлених у системі Этран РЗД. Датою прибуття вагонів в пункт призначення та датою відправлення порожніх вагонів вважаються календарні дати штемпелів, проставлених організацією залізничного транспорту в залізничних накладних.
		Згідно з п.7.1 договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонам та діє до 31.12.2022.
		Заявкою International logistic Group OU на перевезення вантажів №5 від 24.01.2022 визначено подати вагон для перевезення вантажу до 10.02.2022 зі станції відправлення Речная, 806708 (Саткинський район, Челябінська область, Російська федерація) на станцію Мудрьона, 457604 (місто Кривий Ріг, Україна), з подальшою переадресацією на станцію Сартана, 484809 (місто Маріуполь, Україна).
		Відповідно до залізничної накладної №32082225 вагон 29100039, з вантажем, відправлено зі станції Речная РЖД та 17.02.2022 вказаний вагон прибув на станцію Мудрьона УЗ.
		З накладної №45514577 вбачається, що 17.02.2022 вагон 29100039, з вантажем, відправлено зі станції Мудрьона Придніпровської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці, та 24.02.2022 одержувачу видано вантаж.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
		За заявою ТОВ Орбіс Логістик 08.11.2022 зареєстровано кримінальне провадження №12022052770003313, на підставі ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України. В заяві викладено обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 24.02.2022 військові формування РФ, застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, систематично здійснювали ракетно-бомбові та авіаційні обстріли по території України, Донецькій області та м.Маріуполь; У результаті чого м.Маріуполь перебуває у тимчасовій окупації; війська рф незаконного заволоділи залізничним вагоном №29100039, який належить ТОВ Орбіс Логістик на праві договору купівлі-продажу №20/1 від 02.01.2020; сума матеріального збитку встановлюється.
		За змістом адвокатського запиту вих.№16/02 від 16.02.2023 на адресу Акціонерного товариства Українська залізниця адвокат ТОВ Орбіс Логістик просив вказати, чи був вагон №29100039 направлений зі станції Сартана (код станції 484809, місто Маріуполь, Україна) до іншого населеного пункту чи станції після 24.02.2022 та вказати останні відомості або інформацію про актуальне місце знаходження вагону №29100039.
		Акціонерне товариство Українська залізниця у відповіді №ЦЦМ-12/79 від 13.03.2023 на вищевказаний адвокатський запит повідомило, що згідно з інформацією, наданою філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця», поточна дислокація вагона №29100039  станція Сартана (48480), дата прибуття на станцію  24.02.2022 11:15.
		Позивачем з метою встановлення ринкової вартості залізничного вагону №29100039, який було втрачено через збройну агресію російської федерації, окупацію нею території міста Маріуполь Донецької області та розміру реальних збитків підприємства в результаті такої втрати, замовлено проведення судової товарознавчої експертизи. Згідно з отриманим висновком експерта від 20.03.2023 ринкова вартість залізничного вагону №29100039, який було втрачено через збройну агресію російської федерації, окупацію російською федерацією території міста Маріуполь Донецької області та розмір реальних збитків ТОВ Орбіс Логістик складає 37 350,65 доларів США, що еквівалентно 1 365 860,98 грн. без ПДВ за курсом НБУ на дату оцінки.
		Підставою звернення з позовом до суду ТОВ Орбіс Логістик вказало позбавлення його права мирно володіти належним на праві власності майном - вагоном №29100039, у зв`язку із широкомасштабним наступом Російської Федерації на територію України, внаслідок чого підприємству завдано реальні збитки.
		 
		Судова колегія враховує наступне.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2).
		Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1).
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо..
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2).
		Відповідно до ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
		Частинами 1, 2 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		За змістом ч.ч.1, 3 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		Відповідно до положень ст.323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Як зазначалося вище за текстом постанови, 01.06.2020 між ТОВ Орбіс Логістик, як орендодавцем, та ТОВ ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА, як орендарем, укладено договір №218/20 оренди критих вагонів, за умовами пункту 5.1.7 якого орендар (третя особа) зобов`язується до повернення РС орендодавцю (позивачу) нести весь ризик, пов`язаний з псуванням, пошкодженням РС і його частин, розкраданням комплектуючих РС, претензіями та/або позовами третіх осіб щодо шкоди, заподіяної РС у ході експлуатації. При цьому орендар зобов`язаний відшкодувати завдані збитки за ринковими цінами на момент виникнення шкоди, у тому числі витрати на ремонт РС. 
		У пункті 5.1.8 договору оренди сторони погодили, що при неможливості відновлення одиниці РС або непридатності її до подальшої експлуатації, а також у разі втрати одиниці РС, орендар зобов`язується оплатити орендодавцю його ринкову вартість, або надати аналогічну одиницю рухомого складу, з урахуванням її моделі, року випуску і технічного стану на момент прийому-передачі протягом 30 днів після вимоги орендодавця. Рішення про виплату ринкової вартості втраченого РС або його заміні вирішується орендодавцем.
		Отже, за змістом укладеного між позивачем та третьою особою договору оренди, всі ризики, пов`язані з псуванням, втратою об`єкта оренди (у розглядуваному випадку вагону №29100039), покладені на третю особу (ТОВ ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА). 
		Крім того за умовами п.1.3 договору оренди переданий в оренду РС може використовуватись як для перевезень по території України, так і за її межами відповідно до чинних нормативно-правових актів та транспортного законодавства України та країн, через територію яких здійснюється перевезення, при цьому сторони виключають курсування РС в зоні АТО. У разі розширення зони АТО, сторони обговорюють маршрут курсування РС додатково. При цьому всі ризики щодо несвоєчасного коригування маршруту і щодо орендованого майна відповідно до п.5.1.8 договору несе орендар.
		Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що ТОВ ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА, у порушення умов п.1.3 договору оренди, допустило курсування РС в зоні АТО.
		За змістом апеляційної скарги ТОВ Орбіс Логістик наголошує на тому, що курсування рухомого складу в зоні АТО не було та не могло бути, оскільки відповідної зони не існує з квітня 2018 року, Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, але не здійснюється на момент укладення і виконання договору оренди критих вагонів №218/20 від 01.06.2020.
		З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України місто Маріуполь (Маріупольська міська рада), смт.Сартана (Сартанська селищна рада, Кальміуський район) віднесені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
		Тобто, смт.Сартана підпадає під визначення поняття «територія проведення антитерористичної операції» у контексті положень Закону України №1669-VII від 02.09.2014 та під поняття «зона АТО» відповідно до положень п.1.3 договору оренди. 
		Указом Президента України №116/2018 від 30.04.2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Додане в означеному Указі рішення Ради національної безпеки і оборони України має статус «для службового користування» та відсутнє у вільному доступі.
		Водночас, Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, як передбачено Законом України №1669-VII від 02.09.2014, станом на дату ухвалення постанови відсутній.
		Отже, Операція Об`єднаних сил, розпочата відповідно до Указу Президента України №116/2018 від 30.04.2018, фактично є переформатуванням Антитерористичної операції (АТО).
		При цьому з аналізу договору оренди, укладеного між позивачем та третьою особою, можна дійти висновку, що закріплення у п.1.3 договору оренди умови щодо виключення курсування РС в зоні АТО спрямоване безпосередньо на забезпечення безпеки для майна позивача. 
		 
		Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення ТОВ ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА умов п.1.3 договору оренди в частині допущення курсування РС в зоні АТО.
		 
		Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, датою початку тимчасової окупації території Маріупольського району, за винятком с.Заїченко та с.Пікузи, визначено 05.03.2022. 
		Матеріалами справи не підтверджується відсутність у орендаря ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" у період з 24.02.2022 (дата прибуття вагону на станцію Сартана) до 05.03.2022 (дата початку тимчасової окупації території Маріупольського району) можливості впливати на долю майна та керувати ним, зокрема здійснити дії щодо переміщення вагону у період з 24.02.2022 до 05.03.2022 (момент втрати контролю над майном). У той час як саме ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" як орендар, у повному віданні якого перебував вагон №29100039, повинен був вчиняти заходи щодо збереження майна. 
		Згідно з п.9.3 договору оренди РС передбачено, що сторона, яка підпадає під дію форс-мажорних обставин, повинна письмово повідомити про це іншу сторону протягом 2 днів з початку дії форс-мажорних обставин. У повідомленні мають бути вказані дані про характер обставин, а також оцінка їх впливу на можливість виконання зобов`язань за договором.
		В судовому засіданні 19.03.2024 представник позивача на запитання суду пояснив, що такого повідомлення від третьої особи він не одержував.
		Отже, з огляду на те, що договірні відносини між сторонами договору №218/20 оренди критих вагонів від 01.06.2020 передбачають перехід ризику втрати та пошкодження майна до орендаря (третьої особи), судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Донецької області про те, що саме на ТОВ ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА лежить обов`язок щодо відшкодування пов`язаних із пошкодженням та знищенням майна збитків, обов`язок виконати вимогу орендодавця відповідно до умов договору оренди.
		Водночас, у відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами. 
		Орендар може зажадати повернення будь-якого орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну.
		Тобто, саме третя особа наділена суб`єктивним правом на звернення з відповідними вимогами до реального заподіювача шкоди  Російської Федерації.
		Відповідно до положень ч.1 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
		Згідно зі ст.162 ГПК України, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
		У контексті приписів ч.ч.1, 2 ст.48 ГПК України суд має право залучити до участі у справі співвідповідача чи замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
		З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
		При цьому з положень ч.2 ст.48 ГПК України вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.
		Оскільки позовні вимоги у розглядуваній справі заявлені до неналежного відповідача, судова колегія вважає правильними висновки Господарського суду Донецької області про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ Орбіс Логістик до Російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Донецької області.
		Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 у справі №905/802/23 - без змін.
		Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Орбіс Логістик залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 у справі №905/802/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови підписано 01.04.2024 після виходу судді-члена колегії з відпустки.
		 
		Головуючий суддя О.Є. Медуниця
		 
		Суддя Д.О. Попков 
		 
		Суддя О.О. Радіонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...