Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19102/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2024. Зареєстровано: 02.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.
Дата набрання законної сили: 01.08.2024
Результат оскарження 01.08.2024 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		27.03.2024Справа №  910/19102/23
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		 
		за позовом                          Фізичної особи - підприємця Цибенка Олега Михайловича ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) до    проКомунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 35210739)  стягнення шкоди у розмірі 618 144 грн. 00 коп.Представники:
		від Позивача:                    Сабадин А.В. (представник на підставі ордеру);
		від Відповідача:          Нестеренко О.С. (представник в порядку самопредставництва);
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Фізична особа - підприємець Цибенко Олег Михайлович (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення шкоди у розмірі 618 144 грн. 00 коп.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Відповідача шкоди на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв`язку із зловживанням монопольним (домінуючим) становищем. 
		 
		18.12.2023 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 року відкрито провадження у справі № 910/19102/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		19.01.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів по справі.
		 
		26.01.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив. 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у задоволенні клопотання Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» про витребування доказів від 19.01.2024 року по справі №910/19102/23 відмовлено. 
		 
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.02.2024 року постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2024.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 року виправлено описку в п.2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 року по справі № 910/19102/23. 
		 
		У підготовче судове засідання 28.02.2024 року з`явились представники позивача та відповідача. 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2024.
		 
		В судовому засіданні 27 березня 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 27 березня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
		Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ
		 
		Згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2 від 12.08.2019 року по лоту "Право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 28-а (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» 03.07.2019 року, Фізичну особу - підприємця Цибенка Олега Михайловича визнано переможцем аукціону. (а.с.28-31)
		 
		У протоколі електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2 від 12.08.2019 року визначено, що сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону становить 309 072 грн. 00 коп. 
		 
		Фізичною особою - підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем було сплачено на користь Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» грошові кошти у розмірі 309 072 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1462027257.1 від 12.09.2019 року із зазначенням призначення платежу: «одноразовий платіж згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2». (а.с.32-33)
		 
		06.09.2019 року між Фізичною особою - підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем (Сторона-2) та Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (Сторона-1) було укладено Договір №ДНП-2019-09/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, відповідно до умов якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул, Бальзака, 28-а, (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для маркування), що включає 120 (сто двадцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 (тринадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п. 1.1. договору). (а.с.34-47)
		 
		Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано:
		- що КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента;
		- визнано дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті   50   та пунктом 1 частини 2 статті   13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"   у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
		За зазначені порушення на відповідача накладено штраф. (а.с.11-27)
		 
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що внаслідок того, що Відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, Позивачу були завдані збитки у вигляді втрат, пов`язаних із сплатою одноразового платежу за право на укладення договору. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та на підставі ч.2 статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» просить суд стягнути з Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» грошові кошти у сумі 618 144 грн. 00 коп., що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв`язку із порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.
		 
		Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди.
		 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Цибенка Олега Михайловича підлягають задоволенню з наступних підстав.
		 
		Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		 
		Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		 
		Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		 
		Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.
		 
		У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права;  визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення;  припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. 
		Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2 від 12.08.2019 року по лоту "Право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 28-а (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» 03.07.2019 року, Фізичну особу - підприємця Цибенка Олега Михайловича визнано переможцем аукціону. (а.с.28-31)
		 
		У протоколі електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2 від 12.08.2019 року визначено, що сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону становить 309 072 грн. 00 коп. 
		 
		Фізичною особою - підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем було сплачено на користь Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» грошові кошти у розмірі 309 072 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1462027257.1 від 12.09.2019 року із зазначенням призначення платежу: «одноразовий платіж згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2». (а.с.32-33)
		 
		06.09.2019 року між Фізичною особою - підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем (Сторона-2) та Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (Сторона-1) було укладено Договір №ДНП-2019-09/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, відповідно до умов якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул, Бальзака, 28-а, (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для маркування), що включає 120 (сто двадцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 (тринадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п. 1.1. договору). (а.с.34-47)
		 
		При зверненні до суду з вказаним позовом, враховуючи приписи ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» грошові кошти у сумі 618 144 грн. 00 коп., що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв`язку із порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.
		 
		Відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
		 
		Пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
		 
		При цьому, правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України.
		 
		На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. 
		 
		Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
		 
		Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
		 Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
		-          наявність реальних збитків;
		- вина заподіювача збитків;
		-          причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
		 
		Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
		 
		Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка  зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі  належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
		 
		Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання.
		Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
		Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. 
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
		 
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
		 
		При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі N 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі N 917/1651/16.
		 
		Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
		 
		Також, пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.
		 
		Судом встановлено, що Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано:
		- що КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента;
		- визнано дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті   50   та пунктом 1 частини 2 статті   13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"   у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
		За зазначені порушення на відповідача накладено штраф. (а.с.11-27)
		 
		Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
		 
		Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		 
		Так, при розгляді справи №38/60/42-рп/к.20 Комітетом було встановлено наступні обставини.
		 
		КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 50 вказаного рішення).
		 
		Положенням про порядок реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування із застосування електронних торгів, затвердженого наказом директора КП "Київтранспарксервіс" № 70 від 06.08.2019, встановлені загальні вимоги, правила та єдиний порядок ведення роботи при застосуванні систем електронних торгів для реалізації іншим суб`єктам господарювання прав на експлуатацію майданчиків для паркування.
		 
		Так, відповідно до п. 5.2 зазначеного Положення, загальна вартість договору складається з двох основних компонентів: вартість експлуатації паркувального майданчика на весь період, що підлягає оплаті на умовах договору; та одноразовий платіж за право укладення договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування).
		 
		Пунктом 56 рішення встановлено, що за інформацією КП "Київтранспарксервіс", одноразовий платіж сплачується переможцем торгів на користь КП "Київтранспарксервіс" впродовж 3-ох банківських днів із дня підписання протоколу про результати проведення торгів та не підлягає поверненню.
		 
		Таким чином, АМКУ встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті   50   та пунктом 1 частини 2 статті   13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
		 
		Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"  у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
		 
		Приписами ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.
		 
		Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Суд зазначає, що обставини, встановлені у рішенні Антимонопольного комітету України не входять до переліку підстав, що звільнюють від доказування в розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, обставини, встановлені в рішеннях адміністративних органів (органів виконавчої влади), які в силу наданої їм компетенції розглядають певні категорії справ, не мають для суду преюдиціального значення. Так, відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами. Проте, обставини, викладені в актах Антимонопольного комітету та його органів, не є такими, що не підлягають доказуванню під час розгляду господарської справи.
		 
		Таким чином, обставини встановлені  Антимонопольним комітетом України під час розгляду справи № 38/60/42-рп/к.20 від 15.07.2021 року не мають для суду преюдиціального значення.
		 
		В той же час, Суд зазначає, що Комунальне підприємство «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та часткове скасування рішення Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 №75-р/тк у справі №38/60/42-рп/к.20.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/16055/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2022, у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» до Антимонопольного комітету України часткове визнання недійсним та часткове скасування рішення відмовлено повністю. (а.с.55-100)
		 
		Під час розгляду справи №910/16055/21 судами встановлено, що необхідність стягнення КП "Київтранспарксервіс" з переможців торгів одноразового платежу, штрафу 1 та штрафу 2 жодним чином не пов`язана з підготовкою або проведенням торгів; сплачуючи забезпечувальний платіж, суб`єкт господарювання позбавляється свого права впродовж трьох років вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами, які були стягнуті КП "Київтранспарксервіс" як забезпечувальний платіж.
		При цьому, суб`єкту господарювання забезпечувальний платіж може бути взагалі не повернений у разі дострокового розірвання договору.
		Однак, розірвання договору є правом кожної з його сторін і може бути застосоване суб`єктом господарювання внаслідок обставин, які навіть не залежать від неї.
		Враховуючи вищевикладене, передбачений договором забезпечувальний платіж КП "Київтранспарксервіс" застосовує на заміну скасованому одноразовому платежу за право укладання договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування).
		Таким чином, КП "Київтранспарксервіс" застосовував передбачений договором забезпечувальний платіж на заміну скасованому одноразовому платежу за право укладання договору (10 % від вартості експлуатації місць для паркування), що було не інакше як підміною понять.
		КП "Київтранспарксервіс" встановлювало для переможців торгів такі умови реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві, які суперечать конкурентному законодавству та які неможливо було б застосувати за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
		Підсумовуючи викладене, дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов`язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання- передачі майданчиків в експлуатацію становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
		За таких підстав, в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає, що обставина протиправності поведінки Відповідача, яка полягала у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві та встановлення в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є встановленою та повторному доведенню не підлягає.
		Відповідно до п. 4.3 Договору №ДНП-2019-09/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.09.2019 року його загальна ціна становить 3   399 792 грн., з яких 3   090 720 грн. - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору та 309 072 грн. одноразовий платіж за право укладання договору.
		Судом встановлено, що Фізичною особою - підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем було сплачено на користь Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» грошові кошти у розмірі 309 072 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1462027257.1 від 12.09.2019 року із зазначенням призначення платежу: «одноразовий платіж згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2». (а.с.32-33)
		Однак, стягнення Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» суми одноразового платежу за право укладення договору є неправомірним. 
		Таким чином, збитками в даному випадку є здійснена Позивачем оплата одноразового платежу за право укладення договору у розмірі 309 072 грн. 00 коп.
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача та завданими збитками полягає в тому, що внаслідок вчинення вказаних вище дій Позивачем були переплачені грошові кошти.
		 
		За таких обставин, Суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування збитків. 
		 
		Відповідно до ч. 2   ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19   статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
		 
		Таким чином, зважаючи на те, що Відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), Суд приходить до висновку, що саме через винні дії Відповідача Позивачу було завдано шкоду в сумі 309 072 грн. 00 коп., яка на підставі   ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції"   повинна бути відшкодована Відповідачем у подвійному розмірі, тобто у сумі 618 144 грн. 00 коп. 
		 
		          Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		 
		Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
		 
		У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Цибенка Олега Михайловича до Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» про стягнення шкоди у розмірі 618 144 грн. 00 коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім  того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
		 
		З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		 
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		УХВАЛИВ
		 
		1. Позов Фізичної особи - підприємця Цибенка Олега Михайловича - задовольнити у повному обсязі. 
		 
		2. Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 35210739) на користь Фізичної особи - підприємця Цибенка Олега Михайловича ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 618 144 (шістсот вісімнадцять тисяч сто сорок чотири) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 9 272 (дев`ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 16 коп. 
		 
		3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 квітня 2024 року.
		 
		Суддя                                                                                          О.В. Чинчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...