Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990SСGС/4/23 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2024.
Дата набрання законної сили: 14.03.2024
Номер судового провадження: 11-202сап23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 березня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 990SCGC/4/23
		Провадження № 11-202сап23
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого Уркевича В. Ю.,
		судді-доповідача Кривенди О. В., 
		суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М.,  Короля В. В.,  Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		за участю секретаря судового засідання Іванової Н. П.,
		представників скаржниці - адвокатів Кравця Р. Ю., Мартиненко А. В.,
		представника Вищої ради правосуддя Цуцкірідзе І. Л.,
		розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу  ОСОБА_1 , яка діє через адвокатів Кравця Ростислава Юрійовича та Мартиненко Анну Василівну, на рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року № 1077/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 травня 2021 року 
		№ 1110/2дп/15-21, і
		ВСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
		1. 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 оскаржила доВеликої Палати Верховного Суду рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 21 листопада 2023 року № 1077/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 1110/2дп/15-21 від 24 травня 2021 року про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»  (далі - Спірне рішення).
		Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати, згідно з якими в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме безпідставне затягування чи невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви  протягом розумного строку.
		2. ОСОБА_1 вважає рішення ВРП та її Другої Дисциплінарної палати протиправними, необґрунтованими і такими, що не містять посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, якими відповідач обґрунтував викладені в оскаржуваному рішенні висновки.
		Просить скасувати Спірне рішення.
		Прохання мотивує доводами, аналогічними тим, що висловлені в скарзі до ВРП, за наслідками розгляду якої прийняте Спірне рішення. 
		Зокрема, на думку скаржниці, відсутні підстави для притягнення її до відповідальності, оскільки диспозиція пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ чітко визначає, що відповідальність судді може наставати виключно за порушення строків, встановлених законом, а стаття 81 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не містить визначеного строку розгляду питання про самовідвід, зміст частини другої статті 28 цього Кодексу визначає найкоротший строк лише щодо передання обвинувачень на судовий розгляд або вирішення питання про закриття кримінального провадження, однак не визначає найкоротшого строку для розгляду заяви про самовідвід. 
		Посилається скаржниця також на те, що тривалість розгляду нею заяви про самовідвід зумовлена об`єктивними причинами: суд був укомплектований суддями лише на 41 %, тільки 4 судді, у тому числі ОСОБА_1 ,  були включені до складу колегій для розгляду кримінальних справ. Якби суддя першочергово вирішувала лише справи, що розглядаються одноособово, то забезпечення колегіального розгляду справ в Оболонському районному суді міста Києва взагалі було б неможливим. Твердить ОСОБА_1 і про те, що вона фізично не мала можливості розглядати справи у найкоротші строки, адже 1441 справу та матеріали неможливо розглянути за 133 робочі дні. Зазначає до того ж,  що частина четверта статті 28 КПК України передбачає першочерговий розгляд кримінального провадження щодо особи, яка тримається під вартою, тоді як у справі з розгляду самовідводу судді особи не перебували під вартою, тому суддею не порушено вимоги черговості розгляду справ та матеріалів.
		У скарзі йдеться і про те, що ВРП не дотрималася вимог здійснення кваліфікації діяння, адже не встановлено, який конкретний прояв об`єктивної сторони - безпідставне затягування чи невжиття заходів щодо розгляду заяви ставиться в провину ОСОБА_1 . 
		Крім того, ОСОБА_1 вважає що ВРП допустила відносно неї невиправдану дискримінацію, оскільки за аналогічних обставин щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ в інших  рішеннях, ухвалених в один і той же період, зокрема, № 2929/0/18-21 від 04 червня 2021 року, № 893/1дп/15-21 від 21 квітня 2021 року, № 3425/0/18-21 від 15 липня 2021 року, № 2279/0/18-21 від 22 квітня 2021 року ВРП визнавала, що для кваліфікації діяння обов`язковою умовою має бути доведеність об`єктивної безпідставності, а надмірне навантаження є об`єктивною причиною порушення строків. Зазначені висновки не були застосовані під час розгляду дисциплінарної справи щодо   ОСОБА_1 , що, на думку скаржниці, є проявом дискримінації, яка очевидно пов`язана з тим, що вона мала розглядати заяву про самовідвід судді, у провадженні якого перебувала так звана  «Майданівська справа» (підтвердженням чого слугує нічим не обумовлене виокремлення мотиву - посилання на справу, в якій суддя взяв самовідвід), тобто дискримінація судді відбулась за політичних мотивів.
		Йдеться у скарзі й про те, що під час прийняття Спірного рішення не було дотримано вимог законодавства та порушено права судді, оскільки на порушення пункту 14.5 глави 14 розділу ІІ Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент),  доповідач здійснює виключно аналіз матеріалів за скаргою, а не збирає нові матеріали. Проте доповідачем самостійно здійснено збір додаткових матеріалів з реєстру судових рішень та вказано нові мотиви для притягнення судді до відповідальності, що виходить за межі повноважень ВРП. Суддю не було повідомлено про збір нових матеріалів, до того ж такі були відсутні в матеріалах справи, однак знайшли своє відображення та врахування у Спірному рішенні, внаслідок чого суддю було позбавлено права надати свої пояснення стосовно додатково зібраних матеріалів.
		Мовиться і про порушення ВРП строку надання рішення,  передбаченого частиною одинадцятою статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року 
		№ 1798-VІІІ«Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ).
		3. Просить скасувати рішення ВРП № 1077/0/15-23 від 21 листопада 2023 року «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 1110/2дп/15-21 від 24 травня 2021 року про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва    ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
		Позиція ВРП
		4. У відзиві на скаргу ВРП зазначає про відсутність підстав, передбачених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ, за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути скасоване. Оскаржуване рішення в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості. ВРП правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 , а доводи скаржниці про порушення вимог здійснення належної кваліфікації та відсутність підстав притягнення її до відповідальності є безпідставними та не заслуговують на увагу.
		Посилається на те, що доводи скаржниці щодо порушення її прав під час прийняття Спірного рішення є необґрунтованими, оскільки ВРП діяла в межах повноважень, вчинила всі дії для об`єктивного встановлення всіх обставин справи та жодним чином не порушила норми Закону № 1798-VІІІ.
		Зазначає, що доводи скаржниці щодо прояву дискримінації при розгляді аналогічних дисциплінарних проваджень та посилання на неоднакову практику ВРП є також безпідставними, оскільки мотиви дисциплінарних скарг та обставини дисциплінарних справ мають істотні відмінності, а їх оцінка ВРП має індивідуальний характер.
		ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а Спірне рішення - без змін.
		Рух скарги
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2024 року відкрила провадження за скаргою  ОСОБА_1 на рішення ВРП від 21 листопада 2023 року № 1077/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 24 травня 2021 року № 1110/2дп/15-21.
		Ухвалою від 21 лютого 2024 року суддя Великої Палати Верховного Суду Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в судовому засіданні.
		Встановлені обставини справи 
		5.   ОСОБА_1 .  Указом Президента України від 17 червня 2008 року № 553/2008 призначена на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 249-VI обрана на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва безстроково.
		30 червня 2020 року до ВРП за вхідним № М-3562/14/7-20 надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 стосовно дій судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду заяви судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід у справі № 756/5773/19 (провадження № 1-кс/756/28/20).
		У скарзі ОСОБА_2 зазначено, що 20 серпня 2019 року до провадження судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшла заява судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (справа № 756/5773/19, провадження № 1-кс/756/28/20), яку суддя ОСОБА_1 розглянула та задовольнила лише 27 лютого 2020 року.
		У скарзі наголошено, що заява про самовідвід судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 розглянута суддею ОСОБА_1 більше ніж через шість місяців, при цьому судові засідання у справі призначалися, однак не проводились через зайнятість судді або перебування в нарадчій кімнаті.
		На думку ОСОБА_2 , зважаючи на незначну складність справи та відсутність об`єктивних підстав, які б зумовлювали  довготривалий розгляд заяви про самовідвід судді ОСОБА_8,  ОСОБА_1 безпідставно затягнула її розгляд, чим, зокрема, порушила право потерпілого у вказаному кримінальному провадженні - ОСОБА_6 на справедливий суд.
		На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 30 червня 2020 року вказану скаргу передано для проведення попередньої перевірки члену ВРП ОСОБА_7 .
		Ухвалою Другої Дисциплінарної палати від 17 серпня 2020 року 
		№ 2396/2дп/15-20 за скаргою ОСОБА_2 стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу.
		Рішенням Другої Дисциплінарної палати від 24 травня 2021 року № 1110/2дп/15-21 суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення внаслідок недбалості дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
		До судді застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
		6. За результатами розгляду дисциплінарної скарги щодо судді ОСОБА_1 Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила таке. 
		20 серпня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Оболонського районного суду міста Києва до провадження судді ОСОБА_1 надійшла заява судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду кримінального провадження № 42017100000003653 (справа № 756/5773/19, провадження № 1-кп/756/913/19) за обвинуваченням: ОСОБА_3 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 371, частиною першою статті 366, частиною другою статті 28, статтею 340 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_4 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 371, частиною другою статті 372, частиною першою статті 394 КК України, ОСОБА_5 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України.
		У своїй заяві ОСОБА_8 зазначив, що брав участь у вказаному кримінальному провадженні як свідок, що відповідно до статті 75 КПК України виключає його участь як судді у цьому кримінальному провадженні.
		Суддя ОСОБА_1 призначила розгляд заяви судді ОСОБА_8 про самовідвід на 30 серпня 2019 року.
		Відповідно до довідки від 30 серпня 2019 року за підписом секретаря судового засідання ОСОБА_18 заяву судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді ОСОБА_1 в розгляді кримінального провадження № 1-кп/756/163/19 за обвинуваченням 
		ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296, частиною першою статті 345 КК України.
		Наступне судове засідання призначено на 16 вересня 2019 року.
		Згідно з  довідкою від 16 вересня 2019 року за підписом секретаря судового засідання ОСОБА_17 заяву судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 у розгляді кримінального провадження
		№ 1-кп/756/986/19 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України.
		Наступне судове засідання призначено на 24 вересня 2019 року.
		Відповідно до довідки від 24 вересня 2019 року за підписом секретаря судового засідання ОСОБА_18 заяву судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_1 у відпустці.
		Наступне судове засідання призначено на 09 жовтня 2019 року.
		Згідно із журналом судового засідання від 09 жовтня 2019 року судове засідання у справі № 756/5773/19 (провадження № 1-кс/756/28/20) відкладено до розгляду заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Пілявіна Г. В. про відвід судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1
		Як убачається з листа в. о. керівника апарату Оболонського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року, суддю ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для реєстрації та автоматизованого розподілу заявленого головуючому судді відводу, оскільки нормами КПК України та Положенням про автоматизовану систему документообігу суду не передбачені реєстрація та розгляд заяв про відвід у межах розгляду заяви про відвід (самовідвід). Заяву про відвід передано судді ОСОБА_1 для приєднання до матеріалів справи.
		Розгляд справи № 756/5773/19 (провадження № 1-кс/756/28/20) суддею ОСОБА_1 призначено на 07 листопада 2019 року.
		Відповідно до довідки від 07 листопада 2019 року за підписом секретаря судового засідання ОСОБА_18 заяву судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді ОСОБА_1 в іншому провадженні.
		Наступне судове засідання призначено на 03 грудня 2019 року.
		Згідно з довідкою від 03 грудня 2019 року за підписом секретаря судового засідання ОСОБА_18 заяву судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_1 в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні № 1-кп/756/1265/19 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України.
		Наступне судове засідання призначено на 17 грудня 2019 року.
		Відповідно до журналу судового засідання від 17 грудня 2019 року судове засідання у справі № 756/5773/19 (провадження № 1-кс/756/28/20) відкладено до розгляду заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1
		Того ж дня керівник апарату Оболонського районного суду міста Києва листом від 17 грудня 2019 року повідомив суддю ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_3 про відсутність підстав для реєстрації та автоматизованого розподілу заявленого головуючому судді відводу, заяву про відвід передано головуючому судді для приєднання до матеріалів справи.
		Згідно з довідкою від 21 січня 2020 року за підписом секретаря судового засідання ОСОБА_18 заяву судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_1 у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні № 1-кп/756/691/20 за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України.
		Наступне судове засідання призначено на 05 лютого 2020 року.
		Відповідно до довідки від 05 лютого 2020 року за підписом секретаря судового засідання ОСОБА_19 заяву судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді ОСОБА_1 у розгляді кримінального провадження № 1-кп/756/318/20 за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307, частиною третьою статті 309 КК України.
		Наступне судове засідання призначено на 27 лютого 2020 року.
		Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 27 лютого 2020 року заяву судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено. Матеріали вказаного кримінального провадження (справа № 756/5773/19) передано для виконання вимог частини другої статті 35 КПК України.
		7. Зважаючи на ці обставини, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 внаслідок недбалості не вжила заходів щодо своєчасного розгляду заяви про  самовідвід та безпідставно затягнула її розгляд всупереч розумному та об`єктивно потрібному для розгляду  цієї заяви строку, а відтак вчинила дисциплінарний  проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ. 
		Друга Дисциплінарна палата ВРП застосувала до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
		8. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 24 травня 2021 року № 1110/2дп/15-21 «Про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишила це рішення без змін.
		Перевіривши доводи скарги про значене судове навантаження судді ОСОБА_1 , ВРП зазначила, що відповідно до листа від 14 червня 2021 року (вихідний № 18837/0/9-21) член ВРП ОСОБА_15 витребувала статистичні показники роботи судді ОСОБА_1 , згідно з якими:
		- за період із 20 серпня до 31 грудня 2019 року до провадження судді ОСОБА_1 надійшло 699 справ та матеріалів, з них: у порядку кримінального провадження - 491 справа та матеріал, справ про адміністративні правопорушення - 208; розглянуто справ та матеріалів - 714, з них в порядку кримінального провадження - 72 справи та 429 матеріалів, а також 213 справ про адміністративні правопорушення;
		- за період з 01 січня до 27 лютого 2020 року до провадження судді ОСОБА_1 надійшли 281 справа та матеріал, з них: у порядку кримінального провадження - 159 справ та матеріалів, справ про адміністративні правопорушення - 122; розглянуто 221 справу та матеріал, а саме в порядку кримінального провадження - 15 справ та 119 матеріалів, а також 106 справ та 1 матеріал про адміністративні правопорушення.
		ВРП зазначила, що вказані показники підтверджують аргументи скарги адвоката Кравця Р. Ю. про суттєве навантаження судді ОСОБА_1 , однак не спростовують факту необхідності дотримання суддею строків розгляду справ, як і відсутності складнощів у процедурі реалізації під час розгляду заяви судді про самовідвід, а тривале затягування її розгляду, зокрема у кримінальному провадженні, позбавляє учасників справи (обвинувачених, потерпілих) права на справедливий суд та здійснення правосуддя у розумні строки.
		Як зазначила ВРП, твердження скаржника про дотримання суддею ОСОБА_1 . балансу інтересів і відсутність порушення прав потерпілих під час розгляду заяви судді ОСОБА_8 про самовідвід не є переконливими, оскільки справа № 756/5773/19 (кримінальне провадження № 42017100000003653), у якій заявлено самовідвід, стосується обвинувачення трьох осіб у вчиненні злочинів, зокрема таких, як завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (стаття 371 КК України), притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (стаття 372 КК України), під час перебування їх на посадах прокурорів (обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ), слідчого (обвинувачений ОСОБА_4 ) щодо учасників мирних акцій протесту в січні-лютому 2014 року в місті Києві, зокрема, щодо 72-річного Миколи Пасічника, затриманого 22 січня 2014 року на вулиці Грушевського у місті Києві.
		Звернула ВРП під час оцінки доводів скарги адвоката Кравця Р. Ю. і на показники щодо швидкості розгляду суддею ОСОБА_1 інших справ цієї категорії, а саме заяв про відвід (самовідвід), що перебували у її провадженні із 20 серпня 2019 року по 27 лютого 2020 року.
		За результатами вивчення інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ВРП встановила, що у зазначений період до провадження судді ОСОБА_1 надійшли та розглянуті:
		- заява судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду справи № 756/11047/19, що надійшла до провадження судді 11 вересня 2019 року, розглянута 13 вересня 2019 року, тобто через два дні;
		- заява судді Оболонського районного суду міста Києва Шестаковської Л. П. про самовідвід від розгляду клопотання ПАТ «Енергоноль-Україна» про скасування арешту майна у справі № 756/9570/19, що надійшла до провадження судді 03 грудня 2019 року, розглянута 23 грудня 2019 року, тобто через двадцять днів;
		- заява судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП у місті Києві Іванова Г. Д. про надання тимчасового доступу до речей та документів у кримінальному провадженні, що надійшла до провадження судді 29 січня 2020 року, розглянута 31 січня 2020 року, тобто через два дні.
		Проаналізувавши розгляд  ОСОБА_1 заяв про самовідвід суддів у наведений вище період, ВРП дійшла висновку про неврахування цією суддею черговості надходження справ та вибірковий підхід до їх розгляду.
		Зазначений рівень навантаження судді, з урахуванням встановлених під час розгляду дисциплінарної справи та під час попередньої перевірки скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП обставин (у тому числі зважаючи на факт призначення суддею схожих за предметом справ до розгляду без дотримання черговості), як зазначила ВРП, не є визначальним чинником, який зумовив встановлені Дисциплінарною палатою порушення та об`єктивно унеможливлював належне виконання суддею ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків, не може бути взятий до уваги як такий, що виключає дисциплінарну відповідальність судді.
		Також ВРП у Спірному рішенні послалася на те, що доводи, наведені у скарзі на рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не можуть слугувати єдиним та достатнім обґрунтуванням тривалого розгляду заяви судді ОСОБА_8 про самовідвід, а доводи представника судді ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. щодо відсутності в діях судді недбалості, що призвело до безпідставного затягування нею розгляду заяви про самовідвід протягом розумного строку у зв`язку зі значним навантаженням, є неспроможними.
		Урахувавши характер дисциплінарного проступку, його наслідки, ступінь вини судді, її позитивну характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, ВРП погодилася з рішенням Дисциплінарної палати про те, що застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є пропорційним вчиненому внаслідок недбалості дисциплінарному проступку.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 9. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого. 
		10. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП,  яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
		З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
		Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
		Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
		Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
		У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
		Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
		Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
		Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 
		Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
		Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
		За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
		1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
		2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
		3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
		4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
		5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
		На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
		Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
		Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
		Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
		3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
		4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
		Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року
		№ 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
		Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.
		Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
		Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
		Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 21 листопада 2023 року при розгляді скарги судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 були присутні 12 членів ВРП, з яких 12 за результатами голосування проголосували за прийняття оскаржуваного рішення, 0 - проти. Із ксерокопії цього протоколу вбачається, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
		Відповідно до ухвали ВРП від 21 листопада 2023 року № 1076/0/15-23 заяву члена ВРП ОСОБА_2 про самовідвід від участі у розгляді скарги судді ОСОБА_1 задоволено.
		Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП, при цьому  ОСОБА_1  у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.
		На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.
		З копії матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду її скарги (лист від 10 листопада 2023 року № 9946/0/9-23). Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.
		21 листопада 2023 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 24 травня 2021 року № 1110/2дп/15-21 взяв участь представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю., якому на засіданні було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши пояснення та відповіді на запитання члена ВРП, чим забезпечено право скаржниці на участь у прийнятті рішення.
		Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 109 засідання ВРП від 21 листопада 2023 року.
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
		11. Оцінюючи рішення ВРП від 21 листопада 2023 року № 1077/0/15-23 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
		Предметом оскарження до ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 24 травня 2021 року про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. 
		Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП.
		Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
		За змістом статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно з положеннями частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1402-VIII кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
		Суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII).
		Згідно зі статтею 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
		Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
		Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
		Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
		Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
		Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
		Статтею 81 КПК України передбачено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
		Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за безпідставне затягування або невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
		Обов`язковою умовою для встановлення у діях судді невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом,  є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв`язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом, або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.
		У своїй практиці ЄСПЛ виходить з того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і зумовлюють певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
		Зважаючи на встановлені обставини справи, зокрема на те, що попри значне навантаження, заява про самовідвід судді ОСОБА_8 не була розглянута ОСОБА_1 упродовж пів року, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП, викладеними у Спірному рішенні, згідно з якими суддя ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний  проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
		На думку Великої Палати Верховного Суду, дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця застосоване до ОСОБА_1 з урахуванням характеру дисциплінарного проступку, наслідків його вчинення,  позитивної характеристики судді та інших обставин, що мають значення для справи.      
		12. Велика Палата не може погодитися з доводами скарги ОСОБА_1   про відсутність підстави для притягнення її до відповідальності, зважаючи на те, що диспозиція пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ чітко визначає, що відповідальність судді може наставати виключно за порушення строків, встановлених законом, а статті 28 та 81 КПК України не містять визначеного строку розгляду питання про самовідвід.  
		Так, згідно із частиною першою статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.  
		Ураховуючи обсяг і специфіку процесуальних дій, які має вчинити суддя для розгляду заяви про самовідвід іншого судді, та виходячи із встановлених у справі обставин, ВРП дійшла обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , розглянувши відповідну заяву лише через пів року після її надходження, ухвалила рішення поза межами розумного строку.
		Доводи скаржниці про те, що тривалість розгляду нею заяви про самовідвід зумовлена об`єктивними причинами, зокрема укомплектованістю суду суддями лише на 41 % та значним навантаженням, були ретельно перевірені ВРП та враховані  при застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Так, ВРП проаналізувала, крім іншого, розгляд скаржницею заяв суддів про самовідвід і встановила вибірковий підхід до їх розгляду, а також неврахування черговості надходження. Урахувала ВРП при цьому і час, протягом якого ОСОБА_1 розглядала заяву про самовідвід судді ОСОБА_8     
		Не може погодитися Велика Палата Верховного Суду і з доводами скарги про те, що ВРП не дотрималася вимог здійснення кваліфікації діяння, оскільки не встановлено, який саме конкретний прояв об`єктивної сторони - безпідставне затягування чи невжиття заходів щодо розгляду заяви ставиться в провину ОСОБА_1 .
		У рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП, з яким погодилась і ВРП, йдеться про те, що ОСОБА_1 внаслідок недбалості не вжито заходів щодо своєчасного розгляду заяви про відвід та безпідставно затягнуто її розгляд всупереч розумному та об`єктивно потрібному для розгляду заяви про самовідвід судді строку. За встановлених у справі обставин ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, яким і передбачено відповідальність судді за вчинення зазначеного дисциплінарного проступку. 
		Необґрунтованими є і доводи скарги щодо допущеної ВРП відносно ОСОБА_1 невиправданої дискримінації з огляду на те, що рішення ВРП, на які послався у своїй скарзі адвокат, прийняті за обставин, відмінних від встановлених у дисциплінарній справі щодо ОСОБА_1 , адже в трьох справах, на які здійснено посилання адвокатом, дисциплінарні скарги обґрунтовані тривалим (з порушенням строків) розглядом справ, які перебувають у провадженні суддів, в одній - тривалим (з порушенням строків) невиготовленням повного тексту судового рішення, тоді як у цій справі йдеться про порушення строків розгляду заяви про самовідвід судді в кримінальному провадженні.
		Використання ВРП даних Єдиного державного реєстру судових рішень при перевірці скарги адвоката Кравця Р. Ю., поданої в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24 травня 2023 року не вплинуло на висновки щодо обґрунтованості притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності.          
		Інші доводи та міркування, які містить скарга, не спростовують правильності висновків ВРП.   
		Керуючись статтями 266, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Скаргу  ОСОБА_1 , яка діє через адвокатів Кравця Ростислава Юрійовича та Мартиненко Анну Василівну , на рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року № 1077/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 травня 2021 року № 1110/2дп/15-21, залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року № 1077/0/15-23- без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                В. Ю. Уркевич 
		Суддя-доповідач                                                                                       О.  В. Кривенда 
		Судді:                                     О. Л. Булейко                                              К. М. Пільков
		Ю. Л. Власов                                               С. О. Погрібний
		І. А. Воробйова                                           О. В. Ступак
		М. І. Гриців                                                  І. В. Ткач
		Ж. М. Єленіна                                              О. С. Ткачук
		В. В. Король                                                Є. А. Усенко
		С. Ю. Мартєв                                               Н. В. Шевцова
		М. В. Мазур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...