Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/3257/24 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.
Дата набрання законної сили: 29.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
		inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Унікальний номер справи № 753/3257/24 Апеляційне провадження № 33/824/1815/2024Головуючий у суді першої інстанції - Скуба А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		29 березня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ніколаєнка Дмитра Володимировича, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року про притягнення
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		 
		до адміністративної відповідальності, передбаченої статями 124, 130 ч. 2, 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 01.03.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173, 185 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді адміністративного арешту строком на 10 діб. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 124, 130 ч. 2 закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Згідно з указаною постановою 04.02.2024 о 01 год. 21 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані сп`яніння в громадському місці по вул. Здолбунівська, 3-Д у м. Києві, висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, порушивши громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
		Також, 04.02.2024 о 01 год. 21 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані сп`яніння в громадському місці по вул. Здолбунівська, 3-Д у м. Києві, не виконав неодноразову законну вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
		Крім того, 03.02.2024 о 23 год. 55 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем "LIFAN" д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Здолбунівська у м. Києві, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду (дорожній знак), що спричинило пошкодження вищевказаного транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
		Більш того, 03.02.2024 о 23 год. 55 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем "LIFAN" д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Здолбунівська у м. Києві з ознаками алкогольного сп`яніння (а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
		Не погодившись з постановою суду адвокат Ніколаєнко Д.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову в якій:
		- закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП;
		- застосувати до ОСОБА_1 нове покарання передбачене ст. 173 КУпАП, але більш м`яке ніж арешт, враховуючи щире розкаяння останнього за вчинення даного адміністративного правопорушення.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зважаючи на те, що постановою, яка оскаржується, спростовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , та те, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2023 останнього позбавлено права керування транспортним засобом терміном на 1 рік, вказівку поліції щодо пред`явлення документів зазначених п. 2.1. ПДР України він виконати не міг просто фізично, тому умисел на злісне ухилення в даній ситуації відсутній. Отже, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП слід було закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Крім того, при призначенні покарання суд не врахував положення ст.ст. 33,34 КУпАП, а саме щире розкаяння ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, що є обставиною, яка пом`якшує покарання та натомість застосував адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту, яке може застосовуватися лише у виняткових випадках.
		Слід також зазначити, що з наведених обґрунтувань та вимог апеляційної скарги, вбачається, що постанова суду оскаржена захисником лише в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 173 та 185 КУпАП, в іншій частині, зокрема щодо закриття провадження у справі за статтями 124 та 130 ч. 2 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, постанова суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржена.
		Відтак, з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Захисник ОСОБА_1 - адвокат Ніколаєнко Д.В. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
		ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено захисником, який також повідомив, що ОСОБА_1 не міг з`явитися до суду у зв`язку з сімейними обставинами, та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
		Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , оскільки, за викладених обставин, його неявка не перешкоджає апеляційному перегляду (ч. 6 ст. 294 КУпАП).
		Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
		Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
		Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
		З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що 04.02.2024 о 01 год. 21 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані сп`яніння в громадському місці по вул. Здолбунівська, 3-Д у м. Києві, висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, порушивши громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
		Також, 04.02.2024 о 01 год. 21 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані сп`яніння в громадському місці по вул. Здолбунівська, 3-Д у м. Києві, не виконав неодноразову законну вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
		Так, у відповідності до статті 173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.
		Статтею 185 КУпАП визначено, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.
		ОСОБА_1 визнав свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, натомість заперечує наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
		Щодо обґрунтованості визнання винним та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, слід зазначити наступне.
		Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення тих же дій щодо члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
		Слово "непокора", як зазначає законодавець, означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.
		Об`єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
		Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. 
		Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, тобто воно вважається закінченим з моменту вчинення.
		Стаття 185 КУпАП містить два різні склади адміністративного правопорушення: перший склад передбачає "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків", тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред`являються у процесі виконання ним службових обов`язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку; другий склад адміністративного правопорушення полягає у "вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їхнього участю в охороні громадського порядку". Отже, законність вимог зазначених посадових осіб пов`язана лише "з їх участю в охороні громадського порядку".
		Кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок
		Суб`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
		Суб`єкт вказаного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку.
		Сукупність наявних у справі доказів поза розумним сумнівом доводить факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Так, згідно з протоколом ОСОБА_1 не виконав неодноразову законну вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи. При цьому, з відеозапису, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що злісна непокора вчинена ним у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу як до правил співжиття у суспільстві, так і до осіб, які охороняють громадський порядок.
		Зокрема, на відеозапису зафіксовано, що ОСОБА_1 перебуваючи у комендантську годину в громадському місці в стані алкогольного сп`яніння, на вимогу поліцейських пред`явити документи, що посвідчують його особу, окрім нецензурної лайки, образливих слів у бік поліцейських, зверхньої та зухвалою поведінки, жодним чином не реагував. Така неадекватна поведінка останнього змусила працівників поліції вдатися до адміністративного затримання ОСОБА_1 , оскільки були вичерпані інші заходи впливу на нього, з метою припинення адміністративних правопорушень та складення протоколів про адміністративні правопорушення.
		Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не міг пред`явити документи зазначені у п. 2.1. ПДР України, оскільки постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2023 його позбавлено права керування транспортним засобом строком на 1 рік і він не керував транспортним засобом, не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки працівники поліції законно вимагали у останнього не лише посвідчення водія, а пред`явлення будь-якого документу, що посвідчує його особу, що зафіксовано на відеозаписі, на що у відповідь отримали у свою адресу лише образливу нецензурну лайку, зневажливе ставлення та погрози.
		Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП доведена повністю, про що правомірно та обґрунтовано зроблено висновок судом першої інстанції.
		Щодо призначення ОСОБА_1 покарання за вчиненні адміністративні правопорушення, необхідно зауважити наступне.
		Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		У відповідності до ст. 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п`ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
		Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до осіб з інвалідністю першої і другої груп.
		Частиною 2 ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.
		Обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі (ст. 34 КУпАП).
		Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою (ст. 35 КУпАП).
		Відповідно до ч. 2 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
		З фактичних обставин справи, встановлених судом, вбачається, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності, вчинив дані правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та продовжував протиправну поведінку, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її.
		При цьому, слід зауважити, що за обставин даної справи, визнання ОСОБА_1 вини під час розгляду справи судом першої інстанції, не може в повній мірі свідчити про його щире розкаяння.
		Накладаючи адміністративне стягнення суд першої інстанції врахував обставини та характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, ту обставину, що раніше він уже притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак жодних висновків для себе не зробив на шлях виправлення та перевиховання не став, а продовжив вчиняти адміністративні правопорушення. Також суд врахував конкретно його поведінку під час спілкування з працівниками поліції, небажання останнього підкорятися правилам поведінки у суспільстві, протиставлення себе державі та її представникам в особі працівників патрульної поліції при виконанні ними своїх службових обов`язків, вчинення правопорушення в умовах воєнного стану, що дозволило суду обрати та застосувати стягнення саме у виді арешту строком на 10 діб.
		Такий висновок суду є законним, а обрання адміністративного стягнення у виді арешту цілком обґрунтованим, оскільки більш м`яке стягнення не виправдало б мети застосування адміністративного стягнення, визначеної законом, і не зіграло б виховної ролі для особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
		Отже, й твердження захисника щодо того, що при призначенні покарання суд не врахував положення ст.ст. 33,34 КУпАП, також не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини справи та поведінка ОСОБА_1 свідчать, що це саме той винятковий випадок для накладення стягнення у виді адміністративного арешту.
		З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак не можуть бути підставою для скасування постанови суди першої інстанції.
		Підстав для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП не вбачається.
		Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
		Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Ніколаєнка Дмитра Володимировича, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1  - залишити без задоволення.
		Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                           М.І. Оніщук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...