Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/4659/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано судом: 01.04.2024. Зареєстровано: 02.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.
Дата набрання законної сили: 01.04.2024
Номер судового провадження: А/857/21126/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4659/23 пров. № А/857/21126/23
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		головуючого суддіПліша М.А.,
		суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року (головуючий суддя Могила А.Б., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправними та скасування рішень,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023 та рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.06.2023 про виявлення порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР».
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023 та рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.06.2023 про виявлення порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР». 
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на користь позивачки сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн. 60коп.
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
		В апеляційній скарзі зазначає, що 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 Університету Григорія Сковороди в Переяславі захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.
		17 листопада 2021 року Кабінет Міністрів України постановою № 1197, яка набрала чинності 23 листопада 2021 року, затвердив Порядок присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, згідно з яким Національне агентство було уповноважене розглядати звернення щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та направляти прийняте рішення до Міністерства освіти і науки України, яке повинно прийняти вже остаточне рішення щодо позбавлення особи наукового ступеня доктора наук (далі - Порядок № 1197) (п. 41 зазначеного Порядку).
		06 червня 2022 року на підставі рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 отримала диплом доктора наук.
		21 червня 2022 року для реалізації завдань покладених на Національне агентство Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та Порядком № 1197, на засіданні Національне агентства було затверджено Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації (протокол № 10 (15)) (далі - Порядок розгляду скарг/повідомлень).
		01 листопада 2022 року до Національного агентства, як установи, що уповноважена Порядком № 1197 розглядати такі звернення, надійшла колективна скарга щодо виявлення в захищеній 24 грудня 2021 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 Університету Григорія Сковороди в Переяславі дисертації ОСОБА_1 «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору геноциду 1932-1933 років в УСРР», поданої на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук, фактів академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації.
		15 листопада 2022 року Комітет з питань етики на своєму засіданні, ознайомившись зі скаргою та поданим звітом на відповідність вимогам пунктів 5 і 6 Порядку розгляду скарг ухвалив рішення № 10 (додаток 4) про прийняття скарги до розгляду, обрав доповідача по справі та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених у скарзі відомостей щодо наявності у поданій на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук дисертації ОСОБА_1 фактів академічного плагіату та передати доповідачці звіт перевірки дисертації за допомогою програмних засобів визначення унікальності тексту та інших відомостей по суті Колективної скарги.
		24 травня 2023 року Комітет з питань етики ухвалив рішення про винесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору геноциду 1932-1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату.
		27 червня 2023 року Національне агентство на своєму засіданні розглянуло подання Комітету з питань етики та вирішило звернутись до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук.
		04 липня 2023 року Національне агентство надіслало до Міністерства освіти і науки України копію прийнятого рішення разом з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення, а також візуального порівняння, фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.
		Апелянт вважає необґрунтованими висновки суду про те, що у відповідача були відсутні підстави повторно надавати оцінку фактам викладеним у скарзі на наявність/відсутність академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР», після дослідження таких Міністерством освіти і науки України.
		Суд, вважав, що після проведення перевірки дисертаційного дослідження ОСОБА_1 на наявність академічного плагіату і не виявлення такого під час присудження Міністерством освіти і науки України наукового ступеня - доктора історичних наук, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти всупереч зазначеним принципам, протиправно розглянуло скаргу ОСОБА_2 та інших і прийняло спірні рішення.
		Згадані висновки суду першої інстанції помилково вказають на відсутність підстав розгляду скарги ОСОБА_2 та інших про наявність академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 . Національним агентством з огляду на наступні вимоги законодавства, що існували на момент захисту дисертації ОСОБА_1 , а також на момент розгляду відповідачем скарги ОСОБА_3 та інших.
		24.12.2021 відбувся захист дисертації ОСОБА_1 на здобуття ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 «Історія України» у спеціалізованій вченій раді Д 27.053.01. Тобто, на момент захисту дисертації (24.12.2021) діяв Порядок присудження наукових ступенів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 567 (далі - Порядок № 567), що регулював питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук.
		Позивач хибно обґрунтовував протиправність рішень відповідача зазначаючи, що Порядок № 567 не містив норм щодо позбавлення наукових ступенів та поняття академічний плагіат, і тому ОСОБА_1 не може бути позбавлена наукового ступеня. Суд першої інстанції не дослідив належним чином вказане питання та процитував виключно норми згаданого Порядку № 567, оминувши чинні норми, які регулювали та наразі врегульовують питання повноважень Національного агентства щодо розгляду скарг/повідомлень про наявності фактів академічного плагіату у дисертаціях осіб, за результатами захисту яких були присуджені наукові ступені, натомість вказуючи, що МОН здійснило вже розгляд подібної скарги щодо фактів плагіату у дисертаційній роботі ОСОБА_1 .
		Відповідно до абз. 3 п. 14 Порядку № 567 виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.
		Порядок № 567 до 26.07.2016 містив відповідний розділ щодо позбавлення наукових ступенів, який реалізовувався МОН.
		Однак, із прийняттям постанови Кабінетом Міністрів України «Деякі питання діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» від 27.07.2016 № 567 розділи «Позбавлення наукових ступенів» і «Розгляд апеляцій» виключені з Порядку № 567» (пп. 3 п. 2 Додатку «Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України» до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.07.2016 № 567).
		Тобто, зазначений застарілий інститут, який регулював порядок позбавлення наукових ступенів припинив своє існування у тому вигляді, який був у зв`язку із затвердженням складу Національного агентства та унормуванням окремих питань його діяльності.
		Таким чином були урегульовані питання щодо присудження наукових ступенів до початку реалізації Національним агентством своїх повноважень, враховуючи законодавчі зміни у згаданому процесі.
		При цьому, п. 14 Порядку № 567 залишався чинним на момент підготовки Позивачем дисертаційного дослідження та відповідно захисту його у спеціалізованій вченій раді та зобов`язував Позивача дотримуватися норм щодо дотримання академічної доброчесності, оскільки визначав, що у разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту; виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.
		У той же час, на момент захисту дисертації ОСОБА_1 (24.12.2021), відповідно до ч. 7 ст. 28-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» імперативно визначено, що скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства (Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» було доповнено статтею 2У7 згідно із Законом № 1369-ІХвід 30.03.2021, який набрав чинність 18.04.2021}.
		Враховуючи вищенаведене, законодавець чітко встановив підставу скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, зокрема доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації саме Національним агентством. Згадана норма закону діяла на момент захисту дисертації ОСОБА_4 та спростовує ті твердження щодо відсутності норм, які б урегульовували питання позбавлення наукового ступеня доктора наук.
		Крім того, ключовим є той факт, що законодавець у ч. 7 ст. 28-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» покладає повноваження щодо встановлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації саме на Національне агентство, а не на МОН, це в свою чергу пояснюється виключенням відповідних розділів щодо скасування наукових ступенів у Порядку № 567.
		Тобто, на ОСОБА_4 поширюється дія норми Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі встановлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації, та перевірка такого факту здійснюється Відповідачем - Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
		Наразі поняття академічного плагіату знайшло своє відображення в Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Порядку №1197. Відповідно до п.п. 40,41 Порядку №1197, звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства. Національне агентство надсилає до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації. При цьому, МОН розглядає звернення, зокрема щодо порушення вимог з питань авторського права, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації - безстроково.
		Пунктом 5 Порядку №1197 визначено, що документом, який засвідчує присудження наукового ступеня доктора наук, є диплом доктора наук, що видається МОН після затвердження рішення докторської ради атестаційною колегією МОН.
		06.06.2022 ОСОБА_1 отримала диплом доктора наук на підставі рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України.
		Відповідно до п. 38 Порядку № 1197 особа, якій за рішенням МОН (МОНмолодьспорту, ВАК) видано диплом доктора (кандидата) наук, може бути позбавлена відповідного ступеня у разі виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, чинних на момент прийняття рішення МОН (МОНмолодьспортом, ВАК) про видачу відповідного диплома або затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії.
		Тобто, незалежно від періоду часу коли відбувся захист дисертації, законодавством передбачена можливість перевірки її на наявність фактів академічного плагіату.
		Пунктом 39 Порядку №1197 передбачено, що для розгляду питання про позбавлення наукового ступеня до МОН подають звернення (скарги, заяви, клопотання): фізичні (юридичні) особи з інформацією про виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів; рада, в якій проводився захист докторської (кандидатської) дисертації, про позбавлення відповідного наукового ступеня цього порядку; Національне агентство про позбавлення відповідного ступеня.
		Виходячи із зазначеного апелянт вважає, що він наділений повноваженнями здійснювати перевірку дисертацій осіб на предмет наявності/відсутності академічного плагіату, диплом доктора чи кандидата наук яким вже видано.
		Стосовно самого технічного процесу розгляду скарг/повідомлень щодо наявності у дисертаціях на здобуття ступеня доктора філософії (наукового ступеня доктора наук, кандидата наук) та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, то апелянт зазначає, що Національне агентство здійснює згідно Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого рішенням Національного агентства від 21.06.2022 (протокол № 10 (15)) (далі - Порядок розгляду скарг/повідомлень). Згаданий Порядок регулює виключно процедуру розгляду Комітетом з питань етики скарг/повідомлень щодо наявності у дисертаціях та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, є формою реалізації повноважень Відповідача із вказаного питання.
		Порядок розгляду скарг/повідомлень ніяким чином не встановлює для суб`єктів освітньої діяльності нових підстав щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, зокрема доктора наук, а лише регламентує процедуру встановлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації, що покладено законодавством на Національне агентство.
		Вищезазначене законодавче обґрунтування підтверджує, що Відповідач мав усі законні підстави для розгляду Колективної скарги від 01.11.2022 № КО-111-22-АД та здійснило оцінку фактів, викладених в скарзі на предмет наявності/відсутності академічного плагіату у дисертації Стасюк 0.0. у відповідності до встановлених вимог, дотримуючись принципів верховенства права та правової визначеності.
		Крім того, щодо відсутності підстав повторно надавати оцінку фактам викладеним у скарзі про наявність/відсутність академічного плагіату, після дослідження таких МОН України, апелянт зазначає, що відповідно до пункту 29 Порядку № 567, повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації.
		Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України «Про вищу освіту», в редакції яка діяла на час написання наукової роботи позивачем, атестація осіб, які здобувають ступінь доктора наук, здійснюється постійно діючою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти чи наукової установи, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
		Відповідно до пункту 26 Порядку № 567 у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.
		Пунктом 27 Порядку № 567 передбачено, що контроль за науковим рівнем дисертацій МОН здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій. Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН. Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об`єктивність підготовлених ними висновків.
		Згідно з пунктом 1 Положення про експертну раду Міністерства освіти і науки України з питань атестації наукових кадрів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 серпня 2022 року № 706 експертна рада Міністерства освіти і науки України з питань атестації наукових кадрів є дорадчим органом МОН, що утворюється для розгляду питань, пов`язаних з присудженням наукового ступеня доктора наук, проведення експертизи захищених дисертацій, у тому числі з урахуванням звернень фізичних (юридичних) осіб, щодо їх наукової якості та їх відповідності встановленим вимогам.
		Повноваження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти визначені статтею 18 Закону України «Про вищу освіту».
		Пунктом 9 статті 20 Закону України «Про вищу освіту», визначено, шо у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції. Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
		Відповідності до пункту 2 розділу 2 Переліку повноважень комітетів Національного агентства, викладеному у Додатку до Положення про комітети Національного агентства від 25.02.2019 Комітет з питань етики розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.
		Процедура розгляду Комітетом з питань етики скарг/повідомлень щодо наявності у дисертаціях на здобуття ступеня доктора філософії (наукового ступеня доктора наук, кандидата наук) та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, як уже зазначалося, визначена у Порядку розгляду скарг/повідомлень.
		Відповідно до пунктів 40, 41 Порядку № 1197 звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства та за результатами такого розгляду надсилає до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.
		Слід зазначити, що розгляд дисертації та атестаційної справи належить до повноважень МОН. Національне агентство відповідно до законодавства не наділене такими повноваженнями.
		Крім того, чинне законодавство України та Порядок розгляду скарг/повідомлень не передбачає підстав для повернення скарги/повідомлення щодо наявності у дисертаціях на здобуття ступеня доктора філософії (наукового ступеня доктора наук, кандидата наук) фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, у зв`язку з надходженням її до Національного агентства, якщо подібна скарга розглядалася іншим органом.
		Положенням статті 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		01.11.2022 до Національного агентства надійшла колективна скарга в електронній формі (лист № КО-111-22-АД) від заступника директора Інституту історії України НАН України Г. Боряка, завідувачки відділу Інституту історії України НАН України Л. Якубової, старшого наукового співробітника Інституту історії України НАН України Г. Єфіменка, провідного наукового співробітника Інституту історії України НАН України О. Юркової (далі - Колективна скарга) щодо виявлення в захищеній 24.12.2021 дисертації ОСОБА_1 «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору геноциду 1932-1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації. Колективна скарга була адресована саме Національному агентству, а не Міністерству освіти і науки України.
		15.11.2022 Комітет з питань етики на своєму засіданні, ознайомившись зі скаргою та поданим звітом на відповідність вимогам пунктів 5 і 6 Порядку розгляду скарг/повідомлень ухвалив рішення № 10 про прийняття скарги до розгляду.
		При цьому, зазначена колективна скарга по суті розглядалась Національним агентством вперше, до цього скарги від зазначених скаржників, щодо фактів академічного плагіату в дисертації Позивача Національним агентством не розглядились.
		Також, Національне агентство та Міністерство освіти і науки України є різними юридичними особами, з різними функціями та повноваженнями, Національне агентство не підпорядковане та не входить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, тому Відповідачу не відомо, які звернення, скарги розглядає МОН та які приймає рішення по суті їх розгляду.
		Законодавством України не передбачено обов`язок Національного агентства звертатися до Міністерства освіти і науки України, щодо кожної скарги яка надходить до агентства чи не надходили до них аналогічні скарги.
		Висновок про те, що колективна скарга розглядалась Національним агентством повторно, суперечить доказам наявних в матеріалах справи. Адже відсутні будь які докази повторного розгляду колективної скарги по суті саме Національним агентством.
		Міністерство освіти і науки України не перенаправляло до розгляду Національному агентству зазначену колективну скаргу.
		Твердження суду першої інстанції, про те, що Національне агентство розглядало колективну скаргу ідентичну скарзі надісланій до МОН тому агентство не повинно було її розглядати, порушують конституційні права скаржників.
		Крім того, немає жодних підстав вважати, що така скарга є повторною, оскільки до Національного агентства скарга щодо фактів академічного плагіату у докторській дисертації ОСОБА_1 надійшла 01.11.2022 вперше. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні твердження про розгляд скарги чи неможливість розгляду скарги Національним агентством повторно не підкріплено жодним посиланням на нормативно-правовий акт, який би це встановлював. Відповідач уповноважений розглядати скарги/повідомлення щодо фактів академічного плагіату у дисертаціях осіб, незалежно від того розглядалась така скарга МОН України чи іншим органом та незалежно від того яке рішення за результатами такого розгляду було прийнято. Чинним законодавством України не передбачено механізму врегулювання питань щодо повторного розгляду вказаних вище скарг/повідомлень у разі якщо така скарга вже розглядалась іншими органами.
		Підсумовуючи вищевикладене, апелянт вважає, що колективна скарга розглядалась Національним агентством вперше, в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, а тому висновки суду про незаконність та протиправність розгляду колективної скарги не відповідають положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи.
		Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково трактує строки розгляду Національним агентством скарг щодо виявлення в захищеній дисертації фактів академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації, зокрема зазначає: «Комітет з питань етики Національного агентства розглядає скаргу/повідомлення у строк до трьох місяців з дня прийняття до розгляду. Цей строк може бути продовжений Комітетом (не більше ніж на один місяць) за мотивованим зверненням доповідача щодо необхідності проведення додаткової перевірки обставин та/або матеріалів справи, проведення експертизи (пункт 11 Порядку). Тобто загальний строк розгляду скарги Комітетом з питань етики Національного агентства не може перевищувати чотири місяці.». «Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи суд констатує про недотримання Комітетом з питань етики Національного агентства форми реалізації наданих йому повноважень та грубе порушення положень Порядку розгляду скарги, які містять обмеження щодо часу проведення такої перевірки.».
		Відповідач вважає, що судом не було враховано пункт 13 Порядку розгляду скарг/повідомлень де визначено, що доповідач, визнавши зібрані матеріали з перевірки скарги/повідомлення достатніми для її розгляду по суті, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення строку, визначеного у пункті 11 Порядку, вносить на розгляд Комітету мотивований проект рішення Комітету із доданими матеріалами перевірки відомостей, викладених у скарзі/повідомленні. Якщо зібраних матеріалів з перевірки скарги/повідомлення недостатньо для її розгляду по суті, доповідач вносить мотивоване звернення щодо необхідності проведення додаткової перевірки обставин та/або матеріалів справи чи проведення експертизи. У разі подання мотивованого звернення Комітет на найближчому засіданні приймає рішення про продовження строку розгляду справи або у випадку визнання звернення необґрунтованим про заміну доповідача із визначенням розумних строків для подання проекту рішення Комітету, але не більше одного місяця.
		При цьому, апелянт звертає увагу, що в Порядку розгляду скарг/повідомлень та Порядку № 1197 відсутня імперативна норма щодо строку розгляду скарг Відповідачем у 4 місяці. При цьому, пунктом 13 Порядку розгляду скарг передбачена можливість продовження строку розгляду скарг, у зв`язку із значними обсягами перевірки та ретельністю перевірки. Тобто, Комітет з питань етики має право продовжувати строк розгляду справи з метою повного та всебічного з`ясування всіх фактів наявності/відсутності академічного плагіату у дисертації, щодо якої подано скаргу та не обмежений одним місяцем, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду, оскільки обмеження строком «не більше одного місяця» стосуються виключно прийняття Комітетом рішення про заміну доповідача у випадку визнання звернення необгрунтованим (абз. 2 п. 13 Порядку розгляду скарг/повідомлень).
		Крім того, враховуючи запровадження на території України режиму воєнного стану у зв`язку із збройною агресією РФ, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також беручи до уваги постійне відключення електроенергії у зимовий період, та зважаючи на щоденні ракетні обстріли у травні 2023 року, у Комітету з питань етики були об`єктивні причини - обставини непереборної сили, які перешкоджали провести засідання комітету раніше 24.05.2023 з дотриманням безпечних умов для усіх учасників засідання.
		Обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, зокрема загроза війни, збройний конфлікт, ворожі атаки, загальні військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.
		Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 2 березня 2022 р. суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
		Відповідач вважає, що зазначені рекомендації можуть бути застосовані як аналогія також до правовідносин, що виникли у зв`язку з розглядом скарги/повідомлення та прийняттям оскаржуваного Комітетом з питань етики рішення, зокрема в частині застосування строків розгляду скарги/повідомлення.
		Суд першої інстанції невірно оцінив надані докази та порушив статтю 90 КАС України.
		В оспорюваному рішенні суд першої інстанції зазначає: «Висновки про відсутність у дисертаційному дослідження ОСОБА_1 академічного плагіату надали переважна більшість вищих навчальних закладів/наукових установ до яких зверталося Національне агентство з метою перевірки фактів скарги ОСОБА_2 та інших.
		Це твердження суду першої інстанції протирічить доказам наданим відповідачем.
		Відтак, Національне агентство отримало 12 відповідей від закладів та установ (які були додані додатками до відзиву на позовну заяву), з яких:
		-підтвердили наявність фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у докторській дисертації ОСОБА_5 - 4 (чотири) (Український католицький університет, Національний університет «Острозька академія», Національний університет «Києво- Могилянська Академія», Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України);
		-частково підтвердили - 1 (один) (Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди);
		-не підтвердили - 4 (чотири) (Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, Інститут народознавства ім. І. Крип`якевича НАНУ, Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника);
		-вказали на неспроможність надати відповідь - 1 (один) (Інститут всесвітньої історії НАН України);
		-відмовили надати відповідь через відсутність повноважень та/або конфлікт інтересів - 2 (два) (Український інститут національної пам`яті, Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України);
		-не надали відповіді - 2 (два) (Львівський національний університет імені Івана Франка, Галузева експертна рада з галузі знань « 03 Гуманітарні науки» Національного агентства).
		При цьому, за формою, наданою Національним агентством висновки надали - 2 установи (Національний університет «Острозька академія», Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України).
		Тобто з 14 закладів вищої освіти та наукових установ до яких зверталося Національне агентство лише 4 заклади не підтвердили факти академічного плагіату у дисертації Позивача, отже твердження суду протирічать доказам наявним у матеріалах справи.
		Разом із тим, відповіді зазначених закладів вищої освіти та наукових установ носять рекомендаційний характер та не можуть слугувати підставою для прийняття рішення як Національним агентством так і судом, оскільки це буде суб`єктивне рішення без належного доказового підтвердження.
		Також не відповідає матеріалам справи твердження суду першої інстанції: «Водночас Національне агентство та його Комітет з питань етики, стверджуючи про факти академічного плагіату в дисертації ОСОБА_1 (без наведення об`єктивних даних) не обґрунтували та не підтвердили належними, допустимим доказами, що за результатами розгляду скарги, оригінальність тексту наукової роботи становить менше 80%, обмежившись наведенням збігів у поданій таблиці, долученій до скарги.».
		У запереченні у відповіді на відзив Відповідач зазначав, що для ефективної перевірки фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації між Національним агентством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антиплагіат» був укладений договір від 13.07.2022 про співпрацю № В11-07/01, відповідно до якого агентству надана інформаційна онлайн - система під назвою «UNICHECK», яка перевіряє текстові документи на наявність запозичених частин тексту (проігнорований судом першої інстанції додаток до заперечення на відповідь на відзив Відповідача).
		За результатами аналізу триетапної перевірки з використанням програмного забезпечення підготовлено «Таблицю виявлених за допомогою програмного забезпечення фрагментів текстових збігів без посилання на джерела у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук ОСОБА_1 «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» (Переяслав, 2021)» (проігнорований судом першої інстанції додаток до заперечення на відповідь на відзив Відповідача). У таблиці візуалізовані всі виявлені системними алгоритмами (StriktРlagiarismт.соm, Unicheck) текстові збіги шляхом паралельного представлення фрагментів дисертації і текстів відповідних джерел, з яких були здійснені Позивачем запозичення без їх належного цитування та/або посилання.
		Для підтвердження чи спростування наявності фактів академічного плагіату у дисертації Позивача Національним агентством були використані програмні засоби та методики перевірки: відповідно до визначеного характеру аналізованого документа та було обрано релевантну методику застосування наявних у розпорядженні Національного агентства програмних засобів перевірки академічних текстів - системи StriktРlagiarismт.соm, зокрема у спосіб:
		1)проведення пошуку текстових збігів із фрагментами дисертації ОСОБА_5 алгоритмами програмного забезпечення із застосуванням модуля перекладу; 
		2)також було вирішено щодо необхідності проведення візуального порівняння тексту дисертації Позивача з іншими академічними текстами різних авторів у разі виявлення подібності їх фрагментів.
		Зважаючи на мову, якою видано навчальний посібник О.Поршневої, а також наявність російськомовної наукової літератури у Переліку використаних джерел і літератури дисертації, був зроблений висновок про необхідність застосування модуля перекладу у напрямку «українська мова - російська мова» під час перевірки за допомогою системи StriktРlagiarismт.соm. 
		Під час проведення перевірки захищеної дисертації Позивача Комітетом з питань етики було встановлено:
		-надана скаржниками та особою, стосовно дисертації якої подано скаргу, інформація не дозволяє однозначно встановити або спростувати факт проведення дисертантом особисто архівного пошуку (зокрема, в Державному архіві Луганської області після 2013 року) та на основі отриманих результатів введення до наукового обігу архівних документів, а також оригінальність та новизна основних положень і висновків дисертації.
		-встановлено 18 текстів інших авторів (12 публікацій, 3 рукописи дисертацій, З джерела на веб-ресурсах) використаних без відповідного посилання у дисертації Позивача.
		В усіх цих випадках Позивач використовує не лише тексти інших авторів, але й надані в них посилання на джерела, присвоюючи таким чином результати їхньої дослідницької роботи також. Частина «запозичених» посилань містить індивідуальні неточності (помилки, допущені авторами джерел запозичення), які додатково свідчать про джерело їх походження з текстів інших авторів.
		Встановлено наявність практики дублювання у дисертації описів одних і тих самих випадків і фактів злочинів, часто з наданням різних посилань на джерело - по черзі на монографію / на архівний документ, на який у свій час дали посилання автори монографії.
		Виявлено наявність у «Списку використаних джерел і літератури» дисертації ОСОБА_1 понад 20 назв видань, на які немає посилань в основній частині дисертації у тексті розділів 2-5 (проте у підрозділі 1.2 вони були зазначені як джерельна база дослідження): №150, №167, №168, №171, №175, №179, №180, №198, №199, №211, №239, №249, №250, №256, №620, 6№21, №622, №623, №624.
		Виявлено випадки зазначення одних і тих самих видань у «Списку використаних джерел і літератури» дисертації двічі або тричі за кількома позиціями, зокрема: одне й те саме джерело вказане під №348, №478 і №606; так само інше - під №199 та 451.
		У дисертації наявна значна кількість посилань на видання, виданні в державі- агресорі: крім опублікованих джерел і перекладів творів європейських дослідників, дисертантка посилається на російську наукову літературу, опубліковану в країні-агресорі, не з метою ведення дискусії з авторами публікацій.
		Отже, на підставі отриманої колективної скарги Національне агентство провело кількісне та якісне дослідження дисертаційної роботи Позивача, не обмежуючись лише фактами викладеними в Колективній скарзі, а здійснивши власний аналіз дисертації Позивача за результатами якого Відповідачем і було прийнято оспорюване рішення.
		При цьому зауважує, що суд не вправі перевіряти факти наявності/відсутності у дисертації академічного плагіату та не може перебирати на себе повноваження, якими наділені інші установи (організації), зокрема Національне агентство. Вирішення вказаних питань не входить до повноважень суду, оскільки у нього відсутні відповідні знання та компетентності, адже завданням адміністративного суду є перевірка рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям. Суд не вправі втручатися у дискрецію Відповідача поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше це може призвести до порушення принципу розподілу влади.
		Тобто, при розгляді по суті спору у подібних справах, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, адже суд не є спеціалізованою установою у відповідній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевіряти лише законність спірного рішення (висновку) лише в межах дотримання процедури прийняття такого рішення (висновку).
		Крім того, апелянт зазначає, що судом застосовано норми права, які втратили чинність ще до моменту виникнення спірних правовідносин.
		Суд у своєму рішення на сторінці 4, абзаци 2-3 зазначає: «Статус Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти визначено Законом України від 1 липня 2014 року №1556-УІІ «Про вищу освіту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №1556-УІІ).
		Так, ст. 17 цього Закону передбачено, що Національне агентство є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим Законом України «Про вищу освіту» на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.».
		Насправді, ст. 17 згаданого закону має наступний зміст: «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом» в ред. Закону від 30.03.2021.
		Також, суд у своєму рішенні на сторінці 4, але вже в абзацах 6-8 зазначає «Згідно з ч. 6 ст. 6 Закону №1556-УІІ до захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня.
		Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік.
		Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.»
		Однак, частина 6 статті 6 Закону України «Про вищу освіту» наразі має інший зміст та стосується виключно дисертацій, виконаних здобувачами ступеня доктора філософії (ч. 6 ст. 6 у редакції Закону України від 30.03.2021 № 1369-ІХ).
		30 березня 2021 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань присудження наукових ступенів та ліцензування освітньої діяльності», яким було внесено зміни до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про вищу освіту». На підтвердження незалежного статусу Національного агентства, законодавець вилучив із Закону повноваження з реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти. Також цим самим Законом були внесені зміни до Закону України «Про вищу освіту», зокрема до частини 6 статті 6 зазначеного Закону, а саме вилучено поняття доктор наук та залишено лише доктора філософії. Порядок присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук врегульовано Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», відповідні зміни внесені Законом від 30.03.2021 № 1369-ІХ.
		Разом із тим, у рішенні суду першої інстанції відсутні будь-які посилання на Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність», хоча саме цим законом врегульовано порядок присудження та скасування наукового ступеня доктора наук, про що також зазначалось Відповідачем у своїх запереченнях та не було взято судом першої інстанції до уваги. Поняття доктор наук та доктор філософії є різними поняттями, різними науковими ступенями та врегульовані двома різними законами, однак суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не звернув на зазначені факти належної уваги.
		Отже, суд першої інстанції керувався нормами Закону України «Про вищу освіту», які втратили чинність на момент вчинення спірних правовідносин, оскільки захист дисертації Позивача відбувався 24.12.2021, рішення МОН про присвоєння Позивачу наукового ступеня доктора наук було ухвалено 06.06.2022, а зміни в згаданий Закон були внесені 30.03.2021 та вступили в силу 18.04.2021, тобто захист Позивача відбувався через 8 місяців, після того як почали діяли нові норми законодавства. Колективна скарга була подана до Національного агентства 01.11.2022, тобто більше ніж через півтора року після набрання чинності змін до Закону.
		Рішення про присудження наукового ступеня доктора наук було прийнято Міністерством освіти і науки України 06.06.2022. Тому до спірних правовідносин застосовується законодавство, яке діяла на момент прийняття рішення МОН про присудження наукового ступеня, однак судом першої інстанції було помилково застосовано норми, які втратили чинність.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. 
		Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань. 
		Судом першої інстанції встановлено, що позивачу згідно з Протоколом від 22.02.2016 №6 засідання Вченої ради ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» було затверджено тему дисертаційного дослідження «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» за спеціальністю 07.00.01  історія (т.2, а.с.135).
		На підставі рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 06.06.2022 ОСОБА_1 отримала диплом доктора наук як така, що захистила дисертацію за спеціальністю історія України та здобула науковий ступінь доктора історичних наук (т.1, а.с.56).
		До Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Національне агентство) 26.09.2022 надійшла колективна скарга від заступника директора інституту історії України НАН України ОСОБА_2 , завідувачки відділу Інституту історії України НАН України ОСОБА_6 , старшого наукового співробітника Інституту історії України НАН України ОСОБА_7 , провідного наукового співробітника Інституту історії України НАН України ОСОБА_8 (далі - скарга ОСОБА_2 та інших) щодо виявлення в захищеній 24.12.2021 на засіданні спеціалізованої вченої ради університету ОСОБА_9 в Переяславі дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР», поданої на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук, фактів академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації.
		На підставі наданих документів та інформації доповідача Комітет з питань етики Національного агентства встановив, що скарга ОСОБА_2 та інших не відповідає вимогам пункту 6 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженим на засіданні Національного агентства 21.06.2022 (зі змінами) та ухвалив 10.01.2022 рішення №5 про залишення без розгляду скарги (т.1, а.с.199).
		Згодом, 01.11.2022 цими ж авторами, знову подана скарга з тих же підстав (т.1, а.с.191-198).
		На підставі наданих документів та інформації доповідача Комітет з питань етики Національного агентства 15.11.2022 ухвалив рішення №10, яким прийняв скаргу ОСОБА_2 та інших до розгляду, призначив доповідача та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених в скарзі відомостей щодо наявності у дисертації ОСОБА_1 , поданої на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук, фактів академічного плагіату, фальсифікації та фабрикації та передати доповідачу звіт перевірки дисертації за допомогою програмних засобів визначення унікальності тексту та інших відомостей по суті скарги (т.1, а.с.200-202).
		Відповідно, Національне агентство про прийняття скарги ОСОБА_2 та інших до розгляду повідомило ОСОБА_1 та Університет Григорія Сковороди в Переяславі - заклад, який прийняв рішення про присудження наукового ступеня доктора історичних наук ОСОБА_1 (т.1, а.с.60-89, 203-204).
		З Університету ОСОБА_9 в Переяславі надійшов лист від 12.12.2022 в якому Університет зазначив про невідповідність дійсності поданих у скарзі ОСОБА_2 та інших звинувачень у запозиченні методологічного інструментарію (т.1, а.с.57-59, 205-206).
		Аналогічно позивач скористалась правом надати пояснення щодо фактів, викладених у скарзі ОСОБА_2 та інших (т.1, а.с.207-209).
		17.02.2023 рішенням Комітету з питань етики Національного агентства продовжено розгляд скарги ОСОБА_2 та інших до 15.03.2023, рішенням від 16.03.2023 - продовжено до 16.04.2023, а рішенням від 14.04.2023 - продовжено до 14.05.2023. В свою чергу 12.05.2023 за зверненням ОСОБА_1 Комітетом з питань етики Національного агентства прийнято рішення про відмову в призупиненні розгляду скарги ОСОБА_2 та інших (т.2, а.с.80).
		Для дослідження фактів викладених у скарзі ОСОБА_2 та інших Національне агентство звернулося до ряду закладів вищої освіти та наукових установ з проханням щодо надання профільною кафедрою висновку про наявність або відсутність у дисертації ОСОБА_1 зазначених у скарзі фактів академічного плагіату. У відповідь Національним агентством отримано від закладів (установ) відповіді, (копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1, а.с.211-224, 231-249, т.2, а.с.1-79).
		Згідно тверджень відповідача, при проведенні перевірки використовувалася дисертація ОСОБА_1 надана Університетом Григорія Сковороди в Переяславі (т.1, а.с.227-230).
		Комітет з питань етики Національного агентства 24.05.2023 прийняв рішення №16 (29) про внесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату (т.1, а.с.30-37).
		Позивачем подано скаргу на рішення Комітету з питань етики Національного агентства про скасування такого, а також заяву про перенесення розгляду рішення Комітету до вирішення цього питання в судовому порядку (т.1, а.с.107-119).
		Національним агентством засідання щодо розгляду подання його Комітету з питань етики призначено на 27.06.2023, про що повідомлено позивача та Університет Григорія Сковороди в Переяславі (т.2, а.с.88-89).
		За результатами розгляду подання Комітету з питань етики від 07.06.2023, рішенням Національного агентства від 27.06.2023, встановлено у захищеній 24.12.2021 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР», поданої на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук, фактів академічного плагіату. Другим пунктом даного рішення вирішено звернутися до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук (т.1, а.с.121-126, т.2, а.с.91).
		Позивач подала скаргу до Апеляційного комітету Національного агентства про скасування рішення Національного агентства від 27.06.2023 (т.1, а.с.131-142, т.2, а.с.91). За результатами розгляду скарги Апеляційний комітет 04.09.2023 вирішив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 
		Вважаючи рішення Національного агентства та його Комітету з питань етики протиправними, позивач звернулася з позовом до суду.
		Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що засади регулювання освіти визначаються законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту», які є спеціальними у спірних відносинах і які, як одну з засад державної політики у сфері освіти та один з принципів освітньої діяльності, закріплюють академічну доброчесність.
		Дотримання академічної доброчесності та забезпечення її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності є одним з обов`язків педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників (стаття 54 Закону України «Про освіту» та стаття 58 Закону України «Про вищу освіту») і передбачає, окрім іншого, посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей (стаття 42 Закону України «Про освіту»).
		Оприлюднення ж (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства, у розумінні норм абзацу першого частини четвертої статті 42 Закону України «Про освіту» є академічним плагіатом і вважається порушенням академічної доброчесності, за що педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до академічної відповідальності та інших видів відповідальності, передбачених законом.
		При цьому, суд першої інстанції правильно вказав, що статус Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти визначено Законом України від 1 липня 2014 року №1556-VII «Про вищу освіту»( далі - Закон №1556-VII).
		Так, статтею 17 цього Закону визначено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом.
		Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково застосовано попередню редакцію ч. 1 ст. 17 Закону №1556-VII згідно якої «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим цим Законом на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти», як про це також зазначав апелянт, однак така помилка не впливає на суть спірних правовідносин.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Закону №1556-VII управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
		Також, постановляючи рішення суд першої інстанції невірно застосував положення ч. 6 ст. 6 Закону №1556-VII в попередній редакції, оскільки 30 березня 2021 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань присудження наукових ступенів та ліцензування освітньої діяльності», яким законодавець вилучив із Закону поняття доктор наук, а залишено лише - доктор філософії. Порядок присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук врегульовано Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», відповідні зміни внесені Законом від 30.03.2021 № 1369-ІХ(далі Закон № 1369-ІХ).
		Так згідно ч.ч. 6, 7 ст. 28-1 Закону № 1369-ІХ якщо у захищеній докторській дисертації або публікаціях, які представлялися до захисту, встановлено відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації, науковий консультант позбавляється права участі у підготовці та/або атестації здобувачів ступеня доктора філософії та консультуванні та/або атестації здобувачів ступеня доктора наук строком на два роки, голова спеціалізованої вченої ради, в якій відбувся захист цієї дисертації, та опоненти, які надали позитивні висновки на неї, позбавляються права участі в атестації кадрів вищої кваліфікації строком на два роки, а наукова установа чи заклад вищої освіти позбавляється права утворювати спеціалізовану вчену раду за відповідною науковою спеціальністю строком на один рік.
		Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства.
		У відповідності до положень ч. 1 ст. 12 Закону №1556-VII управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, втому числі Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти(п.8 вказаної норми).
		Згідно ч. 1 ст. 19 Закону №1556-VII Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти складається з двадцяти трьох осіб, які призначаються Кабінетом Міністрів України на підставі рішення Конкурсної комісії за результатами конкурсного відбору, що відбувається з дотриманням принципів гендерного балансу та галузевого представництва. 
		А згідно ч. 9 ст. 19 Закону №1556-VII у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
		Згідно з п.7.1 Положення про Комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти 25.02.2019 (далі - Положення), Комітети мають право, зокрема приймати рішення, ухвалювати рекомендації, надавати висновки та вчиняти інші дії з метою виконання покладених на комітети завдання.
		В пункті 11.1 Положення передбачено, що за результати розгляду питань на засіданнях комітетів приймаються: рішення, рекомендації, висновки.
		Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Повноваження комітетів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» Переліку та повноважень комітетів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, який є додатком до Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого протоколом засідання №2 Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 25.02.2019, Комітет з питань етики:
		- розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності;
		- виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.
		Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затверджений рішенням Національного агентства від 21.06.2022 (далі Порядок) (т.4, а.с.88-100).
		Відповідно до пункту 7 цього Порядку датою подання скарги/повідомлення щодо наявності у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації є дата надходження скарги/повідомлення до Національного агентства.
		У даній спірній ситуації судом першої інстанції зґясовано, що підтверджується матеріалами справи, що скарга ОСОБА_2 та інших про факти академічного плагіату в науковій дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» надійшла до Національного агентства 01.11.2022 (т.1, а.с.191-198).
		У відповідності до вимог пункту 10 Порядку Комітет з питань етики Національного агентства 15.11.2022 ухвалив рішення №10, яким прийняв скаргу до розгляду, призначив доповідача та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених в скарзі відомостей щодо наявності академічного плагіату в цій дисертації ОСОБА_1 (т.1, а.с.200-202).
		Отже, 15.11.2023 є датою прийняття скарги до розгляду.
		Згідно пункт 11 Порядку Комітет з питань етики Національного агентства розглядає скаргу/повідомлення у строк до трьох місяців з дня прийняття до розгляду. Цей строк може бути продовжений Комітетом (не більше ніж на один місяць) за мотивованим зверненням доповідача щодо необхідності проведення додаткової перевірки обставин та/або матеріалів справи, проведення експертизи.
		Відтак, суд першої інстанції підставно вказав, що загальний строк розгляду скарги Комітетом з питань етики Національного агентства не може перевищувати чотири місяці, тобто до 15.03.2023.
		Згідно матеріалів справи, рішенням Комітету з питань етики Національного агентства від 17.02.2023 продовжено розгляд скарги ОСОБА_2 та інших до 15.03.2023, рішенням від 16.03.2023 - до 16.04.2023, а рішенням від 14.04.2023 - до 14.05.2023 (т.2, а.с.80).
		Відповідно до пункту 13 Порядку доповідач, визнавши зібрані матеріали з перевірки скарги/повідомлення достатніми для її розгляду по суті, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення строку, визначеного у пункті 11 Порядку, вносить на розгляд Комітету мотивований проєкт рішення Комітету із доданими матеріалами перевірки відомостей, викладених у скарзі/повідомленні. Якщо зібраних матеріалів з перевірки скарги/повідомлення недостатньо для її розгляду по суті, доповідач вносить мотивоване звернення щодо необхідності проведення додаткової перевірки обставин та/або матеріалів справи чи проведення експертизи. У разі подання мотивованого звернення Комітет на найближчому засіданні приймає рішення про продовження строку розгляду справи або у випадку визнання звернення необґрунтованим про заміну доповідача із визначенням розумних строків для подання проєкту рішення Комітету, але не більше одного місяця.
		Однак розгляд скарги ОСОБА_2 та інших про факти академічного плагіату в дисертації позивача тривав близько шести місяців, що є порушенням вказаних вище вимог Порядку. Комітетом розгляд вказаної скарги на засіданні призначений лише на 24.05.2023.
		Відтак, враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи про недотримання Комітетом з питань етики Національного агентства форми реалізації наданих йому повноважень та порушення положень Порядку розгляду скарги, слід вважати, що Комітетом з питань етики Національного агентства рішення приймалось поза межами встановлено строку проведення перевірки. Крім того, рішення про продовження розгляду скарги в деяких випадках приймалось уже по спливу строку розгляду скарги. 
		При цьому, суд слушно зауважив, що відповідач не надав доказів того, що такий тривалий розгляд скарги все ж був виправданий, а звернення доповідача вмотивованим, адже аналіз наведених норм, чинного на час виникнення спірних відносин законодавства, свідчить про те, що функції цього Комітету не містять владної складової, він лише здійснює перевірку викладених у скарзі відомостей щодо наявності у дисертації академічного плагіату. Порушення ж Комітетом з питань етики Національного агентства процедури розгляду скарги, є однією із підстав скасування рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду скарги.
		Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 23 Порядку за наслідками розгляду справи Комітет з питань етики Національного агентства на закритій частині засіданні прийняв рішення про внесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення в дисертації ОСОБА_1 , за результатами захисту якої було присуджено науковий ступінь доктора наук, академічного плагіату.
		Згідно з пунктом 28 Порядку Національне агентство за результатами розгляду подання Комітету з питань етики прийняло рішення про виявлення в дисертації, за якою присуджено позивачу науковий ступінь доктора наук, академічного плагіату та про звернення до Міністерства освіти і науки України про позбавлення позивача відповідного наукового ступеня.
		Відповідно до пункту 32 Порядку копія рішення Національного агентства про виявлення в дисертації, за якою було присуджено науковий ступінь доктора (кандидата) наук та/або наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, надсилається до Міністерства освіти і науки України разом із супровідним листом і зверненням про позбавлення відповідного наукового ступеня. У зверненні наводяться результати проведеного аналізу доказів, які підтверджують факт фабрикації, фальсифікації та/або результати проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання, посилання на норми законодавства.
		Рішення Національного агентства може бути оскаржене в судовому порядку(п. 34 Порядку).
		Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно п. 1 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 р. № 1197 (далі Порядок №1197), цей Порядок регулює питання присудження наукового ступеня доктора наук спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ), скасування їх рішень про присудження наукового ступеня доктора наук та позбавлення зазначеного наукового ступеня.
		В оскаржуваному рішенні від 27.06.2023 Національне агентство покликалось на положення п. 38-39, 41 Порядок №1197.
		У відповідності до вимог п. 38 Порядку №1197 особа, якій за рішенням МОН (МОНмолодьспорту, ВАК) видано диплом доктора (кандидата) наук, може бути позбавлена відповідного ступеня у разі виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, чинних на момент прийняття рішення МОН (МОНмолодьспортом, ВАК) про видачу відповідного диплома або затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії.
		Згідно п. 39 Порядку №1197 для розгляду питання про позбавлення наукового ступеня до МОН подають звернення (скарги, заяви, клопотання), в тому числі, Національне агентство про позбавлення відповідного ступеня.
		Звернення повинно містити:
		посилання на вимоги, порушення яких виявлено заявником;
		інформацію, яка підтверджує факт фабрикації, фальсифікації;
		наведення джерел неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.
		У відповідності до положень п. 41 Порядку №1197 звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства.
		Національне агентство надсилає до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації:
		з результатами проведеного аналізу доказів, які підтверджують факт фабрикації, фальсифікації;
		з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання;
		з посиланням на норми законодавства.
		Суд першої інстанції слушно зауважив, що розглядаючи скаргу ОСОБА_2 та інших, в якій наводилися відомості про порушення позивачем академічної доброчесності, відповідач мав надавати оцінку фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність академічного плагіату в науковій дисертації позивача, використовуючи відомості, отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством.
		При цьому, судом з`ясовано, що підтверджується матеріалам справи, що Університетом Григорія Сковороди в Переяславі, відповідно до Положення про університет, проведено перевірку на оригінальність тексту дисертації ОСОБА_1 , яка становить 89,5% (де 80-100% висока унікальність), 10,5% схожості це назви партійних і радянських документів доби Голодомору-геноциду, загальновідомі факти, формулювання методологічної основи дослідження.
		Висновки про відсутність у дисертаційному дослідження ОСОБА_1 академічного плагіату надали і частина вищих навчальних закладів/наукових установ, до яких зверталося Національне агентство з метою перевірки фактів скарги ОСОБА_2 та інших.
		При цьому, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, підставно вважав, що Національне агентство та його Комітет з питань етики, стверджуючи про факти академічного плагіату в дисертації ОСОБА_1 (без наведення об`єктивних даних) не обґрунтували та не підтвердили належними, допустимим доказами, що за результатами розгляду скарги, оригінальність тексту наукової роботи становить менше 80%, а обмежились лише наведенням збігів у поданій таблиці, долученій до скарги.
		Також, правильною є позиція суду першої інстанції в частині того, що у процесі надання юридичної оцінки рішенню Національного агентства суд має повну юрисдикцію, яка не обмежується тільки з`ясуванням наявності визначених формальних підстав для скасування такого. Суд повинен також ретельно дослідити дотримання відповідачем під час ухвалення рішень вимог щодо їх вмотивованості. Оцінка мотивів та обґрунтованості оскаржених рішень не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
		Наведена вище позиція відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини.
		Зокрема, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював правові позиції, згідно з якими національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди мусять дослідити такі акти, якщо їхня об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (§44 рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року в справі «Брайєн проти Сполученого Королівства» (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); §§156-157, 159 рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року в справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); §§47-56 рішення ЄСПЛ від 2 грудня 2010 року в справі «Путтер проти Болгарії» (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).
		При цьому, суд слушно зауважив, що скарга ОСОБА_2 та інших про академічний плагіат, фабрикації та фальсифікації у дисертаційному дослідженні ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» не є новою і на її підставі не вирішувалося питання академічної доброчесності на підставі нових даних, фактично за змістом та по суті ця скарга ідентична скарзі, яку ці ж автори скеровували до Міністерства освіти і науки України ще до присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук.
		Порядок присудження наукових ступенів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567 (надалі Порядок №567). Ця Постанова діяла до 31.12.2021, тобто захист ОСОБА_1 проходив за процедурою та вимогами затвердженого нею Порядку.
		Відповідно до пункту 6 Порядку №567 наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.
		МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.
		Спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту.
		У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради.
		Згідно з абзацами другим і третім пункту 14 Порядку №567 у разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту. Виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.
		Заклад вищої освіти або наукова установа, в якій виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації та робить висновок про наукову та практичну цінність її результатів (пункт 16 Порядку №567).
		Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні (абзац 2 пункту 22 Порядку №567).
		Відповідно до пункту 26 Порядку №567 у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.
		МОН може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування):
		до іншої спеціалізованої вченої ради в установленому МОН порядку;
		до закладу вищої освіти або наукової установи.
		Додатковому розгляду (колективному рецензуванню) обов`язково підлягає докторська дисертація, яка за рішенням МОН подана спеціалізованій вченій раді раніше п`ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук.
		Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема:
		вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту;
		звужує профіль ради;
		пропонує керівнику закладу вищої освіти або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря;
		позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів;
		припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.
		Атестаційна справа здобувача наукового ступеня та дисертація, які розглядаються МОН, не можуть бути зняті з розгляду здобувачем чи відкликані радою, у якій відбувся захист дисертації.
		Здобувач має право ознайомитися з висновком після прийняття рішення МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома. Копія висновку видається МОН у місячний строк на прохання здобувача.
		Якщо рішення ради про присудження наукового ступеня скасовано МОН, то дисертація може бути подана до захисту повторно до іншої спеціалізованої вченої ради після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення МОН. Захист такої дисертації відбувається за погодженням з МОН.
		Будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН до прийняття рішення (пункт 28 Порядку №567).
		Крім того, поняття академічного плагіату знайшло своє відображення і в згаданому вище Порядку №1197.
		Якщо докторська рада встановила наявність академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в докторській дисертації та/або наукових публікаціях, зарахованих за її темою, заява про зняття докторської дисертації із захисту не приймається. У такому разі докторська рада приймає рішення про відмову у присудженні наукового ступеня доктора наук (абзац 4 пункту 21 Порядку №1197).
		Як уже згадувалось вище, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , О.Юркова 21.01.2022 зверталися до Міністерства освіти і науки України із скаргою щодо нібито наявного у дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» плагіату та фабрикації (т.4, а.с.154-178).
		У своїй заяві (скарзі) з додатками до Міністра освіти та науки України, скаржники просили провести додаткову експертизу цієї дисертації ОСОБА_1 та скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д.27.053.01 Університету Григорія Сковороди в Переяславі про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук.
		Копії скарги також було надіслано директору департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації МОН; голові експертної ради МОН з історичних наук; голові Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
		Університет ОСОБА_9 в Переяславі 06.01.2022 звернувся до Міністра освіти та науки України з проханням про неупереджений розгляд дисертації ОСОБА_1 та позбавлення права голови Експертної ради ОСОБА_14 та члена цієї ради ОСОБА_13 на участь у засіданні експертної ради історичних наук у зв`язку з конфліктом інтересів (т.4, а.с.179).
		Відповідно, Міністерство освіти і науки України, взявши до уваги конфлікт інтересів між головою Експертної ради МОНУ І.Патриляком та ОСОБА_1 , призначило розгляд дисертації двом незалежним закритим спеціалізованим вченим радам: Одеському національному університету імені І.Мечникова та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України.
		За висновком комісії Одеського національного університету імені І.Мечникова від 04.04.2022 за №06.01-01-384 дисертація ОСОБА_1 відповідає вимогам п.9, 10, 12,13 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого Постановою КМУ №567 від 24.07.2013 (зі змінами), а її авторка ОСОБА_1 заслуговує на присудження наукового ступеня доктора історичних наук (т.4, а.с.139-144).
		За висновком комісії Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України від 03.05.2022 рішення спеціалізованої вченої ради Університету Григорія Сковороди в Переяславі про присудження ОСОБА_1 вченого ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01- історія України, є обґрунтованим (т.4, 139-141). Комісія відзначила, що дисертація «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932 1933 років в УСРР» оформлена відповідно до вимог, затверджених Постановою КМУ №567 від 24.07.2013 (зі змінами).
		Розглянувши скаргу з додатками, докторську дисертацію, рішення спеціалізованої вченої ради Університету Григорія Сковороди в Переяславі, вказані експертні висновки закритих спеціалізованих вчених рад (колективні рецензії), МОН України 06.06.2022 прийняло рішення, щодо присудження ОСОБА_1 ступеня доктора історичних наук (т.4, а.с.137).
		18.06.2022, МОН України надало відповідь ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , зазначивши, що розгляд документів атестаційної справи ОСОБА_1 та експертиза її дисертації на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 «Історія України» були проведені у відповідності до вимог Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567. Всі звернення було долучено до матеріалів атестаційної справи ОСОБА_1 та враховано під час її розгляду (т.4, а.с.134 на звороті).
		Відповідно, враховуючи позитивні висновки, які надійшли за результатами додаткового розгляду (колективного рецензування), Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України 06.06.2022 затвердила рішення спеціалізованої вченої ради Д 27.53.01 Університету Григорія Сковороди в Переяславі про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 «Історія України» (т.4, а.с.137).
		Відтак, скарга ОСОБА_2 та інших, скерована до Національного агентства 01.11.2023 по суті містить аргументи щодо академічного плагіату в дисертації ОСОБА_1 на ту ж тему, котрі були заявлені МОН України ще в січні 2022 року, де Міністерство перевіривши повно та всебічно доводи, викладені у скарзі, фактів плагіату не підтвердило. Скаржники, заявляючи про плагіат, не навели нових від фактичних обставин, які існували, але були залишені поза увагою на час розгляду аналогічної скарги, поданої ними до Міністерства освіти і науки України, та/або з`явилися згодом і можуть мати значення для прийняття рішення щодо позбавлення позивача наукового ступеня  доктора історичних наук.
		З урахуванням зазначеного вище, суд першої інстанції вірно вважав що у спірних правовідносинах Національним агентством та його Комітетом з питань етики не дотримано принципу верховенства права. Дотримання цього принципу полягає в тому, що особа не може нести відповідальність, окрім, як у разі явного порушення закону, який повинен забезпечувати визначеність та передбачуваність, щоб ним могли керуватися громадяни під час вчинення дій чи ведення справ, і який не повинен дозволяти карати особу ретроспективно. Принцип правової визначеності є однією зі складових частин принципу верховенства права, керівною засадою під час здійснення адміністративними органами своїх владних обов`язків та повноважень. Правова визначеність як елемент верховенства права постулюється в таких проявах, як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав (vested rights).
		Після проведення перевірки дисертаційного дослідження ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» на наявність академічного плагіату і не виявлення такого під час присудження Міністерством освіти і науки України наукового ступеня - доктора історичних наук, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти в супереч зазначеним принципам, протиправно прийняло спірне рішення.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства №16 (29) від 24.05.2023, оскільки сам Комітет не є юридичною особою, не являється субґєктом владних повноважень, а його акти не є рішенням субґєкта владних повноважень в розумінні ст. 4 КАС України бо носять лише рекомендаційний характер. У даній спірній ситуації саме Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, а його акти як уже зазначалось вище можуть бути оскаржені в судовому порядку. 
		Оскільки Комітетом з питань етики Національного агентства недотримано процедури розгляду скарги щодо фактів академічного плагіату, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані обґрунтовані та переконливі докази, які би підтвердили обставину, що за результатами розгляду скарги, оригінальність тексту наукової роботи позивачки становили менше 80%, то колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про протиправність та скасування спірного рішення Національного агентства від 27.06.2023.
		Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що позов слід задовольнити частково та визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.06.2023 про виявлення порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР». У задоволенні решти позовних вимог  відмовити. 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023, бо судом не дотримано вимог матеріального та процесуального права, а в решті рішення суду  залишити без змін. 
		Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 317 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти задовольнити частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №300/4659/23 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023 скасувати і в цій частині у задоволенні позову відмовити.
		У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №300/4659/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
		 
		Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець   О. І. Мікула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...