Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3682/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язання.
Надіслано для оприлюднення: 02.04.2024. Зареєстровано: 03.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2024.
Дата набрання законної сили: 01.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		м. Київ
		01.04.2024Справа №  910/3682/24Суддя Господарського суду міста Києва Сташків Р.Б., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс"   
		про забезпечення позову подану у межах справи №910/3682/24
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс"   
		до  Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС"  Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 
		про визнання банківської гарантії №1602-23 від 21.04.2023 такою, що не підлягає виконанню 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс"  до  Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання банківської гарантії №1602-23 від 21.04.2023 такою, що не підлягає виконанню.
		Вимоги позову обґрунтовані тим, що між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" укладено договір №4600007532 від 26.04.2023 за умовами якого передбачено будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь.
		Для укладення даного договору під час проведення процедури закупівель позивачем було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" Банківську гарантію №1602-23 від 21.04.2023 укладену з АТ «Банк Альянс». Строк гарантії зазначений до 31.12.2023 в подальшому продовжений. За Банківською гарантією №1602-23 від 21.04.2023 бенефіціаром є: ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
		За твердженнями позивача, ним було прострочено строк виконання договору №4600007532 від 26.04.2023 у зв`язку із ненаданням самим замовником дозволу для виконання робіт, який було видано лише в грудні 2023 року зі строком до 31.12.2023. 
		Ухвалою суду від 28.03.2024 позовну заяву було залишено без руху.
		29.03.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" про забезпечення позову в якій останній просить суд заборонити Акціонерному товариству "БАНК АЛЬЯНС" виплачувати кошти у сумі 1350000 грн згідно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" щодо забезпечення виконання договору № 4600007532 від 26.04.2023 на підставі банківської гарантії №1602-23 від 21.04.2023 зі змінами №1 від 27.12.2023. 
		Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
		Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. 
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
		Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 904/9691/21, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21, від 21.04.2022 у справі № 922/3109/21, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19, від 26.10.2020 у справі № 907/477/20 та від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.
		При цьому під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (крім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
		Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.
		Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
		Предметом спору у  даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс"  до  Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання банківської гарантії №1602-23 від 21.04.2023 такою, що не підлягає виконанню.
		З огляду на те, що позовні вимоги є немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" у заяві про вжиття заходів забезпечення позову просить заборонити Акціонерному товариству "БАНК АЛЬЯНС"  виплачувати кошти у сумі 1350000 грн згідно з вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" щодо забезпечення виконання договору № 4600006397 від 29.07.2022 на підставі банківської гарантії №1602-23 від 21.04.2023  зі змінами №1 від 27.12.2023.
		Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що гарант (АТ "БАНК АЛЬЯНС") у безспірному порядку перерахує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" кошти за банківською гарантією, яка є предметом позовних вимог у справі, а відтак ефективний захист в даному судовому процесі втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів за такою гарантією знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову, і заявнику необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
		Водночас, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
		Так, гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.
		Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
		Отже, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.
		При цьому наявність факту порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, встановлюється гарантом при настанні гарантійного випадку, на який видано гарантію, та розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми, в якій останній повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобов`язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання, що забезпечене.
		Натомість відсутність такого порушення основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, може бути, зокрема, підставою для відмови у задоволенні вимог бенефіціара (кредитора) гарантом при розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми за гарантією.
		Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах 18.01.2023 у справі № 910/3334/22 та від 16.12.2019 у справі № 910/10808/19.
		Суд звертає увагу, що обставини відсутності чи наявності порушення боржником основного зобов`язання підлягають дослідженню і встановленню під час розгляду справи по суті, суд не може забезпечувати позов у спосіб, який буде сприяти невиконанню зобов`язання, зокрема шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії. Тоді як заборона судом здійснювати оплату на виконання банківської гарантії до моменту вирішення справи по суті є підставою не виконувати зобов`язання щодо банківської гарантії.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 року у справі № 910/6924/22.
		Отже, заявлений захід забезпечення позову фактично є вирішенням позовних вимог у даній справі по суті, що не відповідає приписам процесуального законодавства.
		Також варто врахувати, що гарантія є строковим зобов`язанням, а строк розгляду справи та строк дії ухвали про забезпечення позову може значно перевищувати цей строк, тому запропонований заявником захід забезпечення позову порушує принцип пропорційності, передбачений статтею 15 Господарського процесуального кодексу України.
		Крім того, суд звертає увагу заявника на наявність правових позицій Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/6924/22, від 09.02.2023 у справі № 910/4275/22 та від 18.01.2023 у справі № 910/3334/22 щодо забезпечення позову шляхом заборони банку здійснювати виплату коштів на підставі банківської гарантії.
		Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
		За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та пропорційності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
		Згідно зі ст.129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
		Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 ГПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
		Ухвалу підписано 01.04.2024.
		 
		Суддя                                                                                                  Р.Б. Сташків

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...