Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/133/23 : не визначено.
Надіслано судом: 02.04.2024. Зареєстровано: 03.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.
Дата набрання законної сили: 20.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		20 березня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  903/133/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
		представників:
		позивача - Домальчука Р.В.,
		відповідача  - Бондарчука Р.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 (головуючий суддя - Саврій В.А., судді: Миханюк М.В., Коломис В.В.) та рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2023 (суддя Кравчук А.М.)
		у справі №903/133/23
		за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"
		до Луцької міської ради
		про звернення стягнення на предмет іпотеки,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.Короткий зміст позовних вимог
		1.1.Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі також ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 , яку передано у власність територіальній громаді міста Луцька Волинської області, як відумерлу спадщину в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ АБ "Укргазбанк" за кредитним договором №86/08-Ж/02 від 12.06.2008 в сумі 64 560,48 доларів США та пені в сумі 113 273,85 грн, а також в рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.
		1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки в судовому порядку вищевказану квартиру визнано відумерлою спадщиною та передано у власність територіальної громади міста Луцьк Волинської області, то в силу вимог статті 23 Закону України "Про іпотеку" Луцька міська рада набула статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.
		2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		2.1.12.06.2008 між ВАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №86/08-Ж/02, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 49 000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти згідно з умовами кредитного договору (а.с. 6-8).
		2.2.У якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком та позичальником укладено договір іпотеки №86-08/02 від 12.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 12.06.2008 за реєстровим №3211, відповідно до якого в іпотеку банку передано належну позичальнику на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 9-12).
		2.3.Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.05.2012 у справі №2-7902/2011 за позовом ВАТ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення коштів з позичальника на користь банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 64 560,48 доларів США (з яких: 46 008,23 доларів США - сума неповернутого кредиту, 18 552,25 доларів США - сума несплачених процентів) та пеню в сумі 113 273,85 грн.
		2.4.На виконання рішення суду видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, яке закінчено 31.03.2020 у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		2.5.Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.05.2020 визнано спадщину померлої ОСОБА_1 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , відумерлою. Передано майно померлої ОСОБА_1 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , як відумерлу спадщину, у власність територіальної громади міста Луцьк Волинської області.
		3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		3.1.Господарський суд Волинської області рішенням від 27.09.2023 у справі №903/133/23, яке Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 06.12.2023, відмовив у позові ПАТ АБ "Укргазбанк" до Луцької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		3.2.Судові рішення мотивовані наступним:
		- оскільки іпотекодавець за іпотечним договором - ОСОБА_1 , до якої позивачем було заявлено вимогу про стягнення заборгованості позичальника за кредитним договором, яку було задоволено судом, померла, до Луцької міської ради у подальшому перейшло відумерле майно в силу норм частини третьої статті 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення Луцького міськрайонного суду від 06.05.2020 у справі №161/13675/19. Відповідно до положень частини четвертої статті 1127 ЦК та в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" до ради перейшли обов`язки ОСОБА_1 щодо виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 10.05.2012 у справі №2-7902/2011;
		- Луцька міська рада є правонаступником ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 10.05.2012 у справі №2-7902/2011;
		- як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації;
		- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин щодо прийняття відповідачем у комунальну власність відумерлої спадщини у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , у встановленому законом порядку;
		- з огляду на зазначені положення законодавства та встановлені обставини справи, позивачем не доведено та не обґрунтовано належними і допустимими доказами факту порушення, невизнання чи оспорення відповідачем його права або інтересу у спірних правовідносинах;
		- виходячи з положень частини першої статті 182 та частини четвертої статті 334 ЦК щодо невчинення Луцькою міською радою дій з прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_1 у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 №924/692/21).
		4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
		4.1.ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2023 у цій справі і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		4.2.Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі ПАТ АБ "Укргазбанк" вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №924/692/21 (пункти 7.42 та 7.43). У вказаних пунктах Верховний Суд зазначив:
		"7.42.   Отже, з урахуванням змісту наведених положень чинного законодавства колегія суддів вважає, що як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації.
		7.43.   З огляду на наведене вище, виходячи з положень частини першої статті 182 та частини четвертої статті 334 ЦК України, в контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема: щодо невчинення Радою дій з прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_2 у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 193,5 кв.м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , Суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку."
		Водночас, скаржник вважає, що відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки) за відповідачем у встановленому законом порядку не перешкоджає вирішенню питання в судовому порядку про звернення стягнення на таке майно, оскільки реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.
		4.3.Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про відсутність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.06.2022 у справі №924/692/21, зазначаючи, що право територіальної громади на відумерлу спадщину виникає саме з моменту його реєстрації. Крім того, відповідач зазначає, що територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити лише вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 ЦК. Водночас, позовні вимоги у цій справі виникли щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а отже її стягнення з територіальної громади на підставі вказаної норми є безпідставним.
		5.Підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
		5.1.Вирішуючи спір у справі №903/133/23, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в позові, пославшись на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30.06.2022 у справі №924/692/21, та зазначили таке:
		"Виходячи з положень частини 1 статті 182 та частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України щодо невчинення Луцькою міською радою дій з прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_1 у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , належним способом захисту у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку.
		При цьому, суд апеляційної інстанції керується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №924/692/21.".
		5.2.У справі №924/692/21 предметом спору було звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу його реалізації. Позовні вимоги у вказаній справі обґрунтовувалися тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2385/10 стягнуто з ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 31 424,58 дол. США та  пені у розмірі 17 898,24 грн; в рахунок погашення боргу звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 193,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з визнанням спадщини відумерлою за рішенням Дунаєвецького районного суду від 19.02.2020 у справі №674/1306/19 Маківська сільська рада Маківської сільської об`єднаної територіальної громади (далі - Рада) стала власником іпотечного майна відповідно до статті 1277 ЦК. З огляду на наведене позивач вважав, що відповідно до частини четвертої статті 1277 ЦК територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги позивача як кредитора. Правовою підставою позову зазначав положення статей 589, 1231, 1277 ЦК, статей 3, 7, 23, 33 Закону України "Про іпотеку".
		5.3.Вирішуючи спір у справі №924/692/21, Верховний Суд, зокрема, зазначив таке:
		- "7.24.Водночас, з огляду на встановлені судами обставини справи: наявність рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10, обставини щодо наявності постанови від 16.12.2011 у виконавчому провадженні №20151393, наявність рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19.02.2020 у справі №674/1306/19 про визнання відумерлою спадщиною нежилого приміщення загальною площею 193,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що фактично позивачем вже реалізовано своє право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 15.08.2008 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором.";
		- "7.33.З огляду на вищевикладене та обставини встановлені судами попередніх інстанцій, зокрема: іпотекодавець за іпотечним договором ( ОСОБА_2 ), до якого позивачем було заявлено вимоги про стягнення заборгованості позичальника за кредитним договором та про звернення стягнення на передане ним в іпотеку майно і які були задоволені судом, помер; до Ради у подальшому перейшло відумерле майно в силу норм частини третьої статті 1277 ЦК України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19.02.2020 у справі №674/1306/19. Відповідно до положень частини четвертої статті 1277 ЦК України та в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" до Ради перейшли обов`язки ОСОБА_2 щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10.
		7.34.З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині того, що Рада є правонаступником ОСОБА_2 у виконавчому провадженні з виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10. Отже, доводи касаційної скарги в частині того, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано частину третю статті 1277 ЦК України є необґрунтованими.
		7.35.Відповідно, у контексті наведеного вище та з урахуванням встановлених судами у справі обставин, обраний позивачем спосіб захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації такого предмету іпотеки не є ефективним з урахуванням обставин встановлених попередніми судовими інстанціями та вимог Закону України "Про виконавче провадження".";
		- "7.41.Аналіз наведених вище положень статті 1277 ЦК України дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою та прийняття відповідного рішення судом орган місцевого самоврядування після набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою стає власником майна, що входить до складу спадщини. Схожі за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №914/2588/17, від 22.11.2018 у справі №914/2637/17.
		7.42.Отже, з урахуванням змісту наведених положень чинного законодавства колегія суддів вважає, що як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації. 
		7.43.З огляду на наведене вище, виходячи з положень частини першої статті 182 та частини четвертої статті 334 ЦК України, в контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема: щодо невчинення Радою дій з прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_2 у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 193,5 кв.м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , Суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку.".
		5.4.Тобто, погоджуючись з висновками судів про відмову в задоволенні позову, Верховний Суд виснував, що факт визнання в судовому порядку спадщини відумерлою свідчить про те, що до територіальної громади перейшли права іпотекодавця, зокрема й ті, які існують у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухваленому щодо ОСОБА_2 , а тому обраний позивачем спосіб захисту є неефективним (пункти 7.24 - 7.35 постанови Верховного Суду у справі №924/692/21). 
		Колегія суддів враховує, що наведений висновок стосується обставин, які є відмінними від тих, що мають місце у справі №903/133/23, адже в останній справі Банк не реалізовував своє право звернути стягнення на предмет іпотеки до правопопередника - територіальної громади. Відповідно, у справі №903/133/23 відсутнє виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у межах якого може бути відновлено права Банку.
		5.5.Водночас Верховний Суд виснував, що права іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть бути реалізовані до моменту реєстрації Радою за собою права власності у встановленому законом порядку, а тому обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, натомість належним способом захисту є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку (пункти 7.42, 7.43 постанови Верховного Суду у справі №924/692/21). 
		Зміст цього висновку свідчить про те, що він має загальний характер та визначає універсальну позицію Верховного Суду щодо неможливості іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, який визнаний відумерлою спадщиною та перейшов у комунальну власність, у разі, якщо право комунальної власності на майно ще не зареєстровано. 
		5.6.Тобто, вищенаведений висновок (пункти 7.42, 7.43 постанови Верховного Суду у справі №924/692/21) стосується і обставин можливості реалізації іпотекодержателем своїх права на предмет іпотеки за вже ухваленим судовим рішенням (у межах виконавчого провадження щодо виконання такого рішення), і обставин можливості реалізації іпотекодержателем зазначеного права у спосіб пред`явлення позову до особи правонаступника іпотекодавця. З цих пунктів постанови колегія суддів Верховного Суду у справі №924/692/21 виснувала, що належним способом захисту у спірних правовідносинах прав іпотекодержателя (коли права територіальної громади на відумерлу спадщину не зареєстровані) є зобов`язання відповідача (Ради) вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку.
		5.7.Верховний Суд вважає за необхідне відступити від наведених висновків, викладених Верховним Судом у пунктах 7.42, 7.43 постанови від 30.06.2022 у справі №924/692/21, з таких підстав.
		5.8.Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		5.9.Згідно з частою першої статті 575 ЦК іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. 
		5.10.За приписами частин першої, другої статті 590 ЦК звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
		5.11.Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		5.12.Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення та реєстрації. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
		5.13.Предметом позову у справі №903/133/23 є звернення стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 , яку передано у власність територіальній громаді міста Луцька Волинської області як відумерлу спадщину. Позивач просить звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ АТ "Укргазбанк" за кредитним договором №86/08-Ж/02 від 12.06.2008 в сумі 64560,48 доларів США та пені в сумі 113273,85 грн.
		5.14.Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		5.15.За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до інших осіб - її спадкоємців, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні.
		5.16.Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що, у разі смерті боржника за договором, за наявності спадкоємців, відбувається заміна боржника в зобов`язанні на спадкоємців, які несуть відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
		5.17.Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
		5.18.Аналогічні положення містить і частина перша статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" згідно з якою спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		5.19.Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них (частина четверта статті 1277 ЦК).
		5.20.Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
		5.21.Під час розгляду справи №903/133/23 суди встановили, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.05.2020 визнано спадщину померлої ОСОБА_1 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , відумерлою. Передано зазначене майно померлої як відумерлу спадщину у власність територіальної громади міста Луцьк Волинської області.
		5.22.З огляду на встановлені судами обставини справи та наведені вище приписи законодавства, колегія суддів доходить висновку, що іпотека є дійсною для територіальної громади міста Луцьк Волинської області, і що остання набула статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у силу приписів статті 23 Закону України "Про іпотеку" незалежно від того, чи є відумерла спадщина зареєстрованою за спадкоємцем в установленому законом порядку.
		5.23.Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Частиною четвертою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		5.24.Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
		5.25.Відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки №86-08/02 від 12.06.2008 іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. Згідно з пунктом 6.3 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється, зокрема, за рішенням суду.
		5.26.Отже, відновлення прав іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі неналежного виконання боржником основного зобов`язання, прямо передбачено як умовами договору, так і приписами законодавства. 
		5.27.Такий спосіб захисту прав іпотекодержателя колегія суддів вважає належним та ефективним у спірних правовідносинах, а відсутність лише реєстрації права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки) за боржником у встановленому законом порядку не перешкоджає вирішенню питання в судовому порядку про звернення стягнення на таке майно.
		5.28.Так, відповідно до частини першої статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		5.29.Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
		5.30.Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		5.31.У постанові від 23.05.2019 у справі №922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.
		5.32.За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
		Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі  №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.
		5.33.Отже, набуття особою права та реєстрація такого права не є тотожними поняттями, і настання цих подій може не збігатися в часі.
		5.34.У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. (частина четверта статті 50 Закону України "Про виконавче провадження)".
		5.35.Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина десята статті 336 ГПК).
		5.37.Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, яке вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частиною десятою статті 336 ГПК, стосується тих випадків, коли боржник є власником майна, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
		5.38.За змістом статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються опис такого майна, однак у вказаній статті не вимагається зазначення реквізитів реєстрації цього майна та його облік за іпотекодавцем.
		5.39.Відтак, звернення стягнення на предмет іпотеки може бути реалізоване і у разі, якщо за фактичним власником право власності на це майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, тому такий спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах.
		5.40.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, що викладений у пунктах 7.42, 7.43 постанови Верховного Суду від у справі №924/692/21, відносно того, що звернення стягнення на предмет іпотеки є неналежним способом захисту прав іпотекодержателя у разі відсутності державної реєстрації права на нерухоме майно за відповідачем.
		5.41.Відповідно до частини другої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати..
		5.42.Оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові від 30.06.2022 у справі №924/692/21, що приймалася колегією суддів з іншої палати (Бенедисюк І.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос   І.Б.), справа №903/133/23 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.  
		Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 ГПК, Верховний Суд
		У Х В А Л И  В :
		Справу №903/133/23 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                             С.В. Бакуліна
		 
		 
		 
		Судді                                                                                                          О.Р. Кібенко
		 
		 
		                                                                                                                                                                                                       
		                                                                                                                   В.І. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...