Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/2026/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.
Дата набрання законної сили: 19.02.2024
Номер судового провадження: 61-6282ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 лютого 2024 року
		м. Київ
		справа № 639/2026/17
		провадження № 61-6282сво23
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Новобаварський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сурін Семен Валерійович, на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М., 
		 
		Історія справи:
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , Жовтневого районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання батьківства.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що до 2014 року він перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , у якому вони вели спільний побут, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного та планували народити дитину, але їхні стосунки погіршилися, у зв`язку з чим вони припинили спілкування. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 народила сина ОСОБА_5 . На той час відповідач не перебувала у шлюбі, а тому прізвище та по батькові її сина, а також дані про батька дитини були записані з її слів. 
		Позивач посилався на те, що він не знав про вагітність ОСОБА_4 , 
		а про сина дізнався лише після його народження. Замовивши молекулярно-генетичне експертне дослідження, за наслідками проведення якого було складено висновок від 28 жовтня 2015 року № 3-Д, йому стало відомо, що він може бути біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_5 із ймовірністю на 99,9999999 %.
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, 
		у якій відповідачами у справі зазначив ОСОБА_6 , Новобаварський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_3 , посилаючись на те, що йому стало відомо про внесення 24 грудня 2016 року змін до актового запису про народження дитини, зміну її прізвища та по батькові, зміну прізвища відповідача у зв`язку із реєстрацією шлюбу, а також зміну відомостей про батька дитини.
		ОСОБА_1 просив: 
		визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 
		виключити з актового запису № 00121601646, номер актового запису 
		№ 747 від 16 жовтня 2014 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як батька дитини; 
		включити до актового запису № 00121601646, номер актового запису № 747 від 16 жовтня 2014 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини; 
		внести зміни до актового запису № 00121601646, номер актового запису № 747 від 16 жовтня 2014 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, у відомостях про батька «ім`я» записати « ОСОБА_1 », прізвище - « ОСОБА_1 », по батькові - « ОСОБА_1 »; у відомостях про батька «Дата народження» записати « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у відомостях про батька «Місце проживання» записати « АДРЕСА_1 »; 
		внести зміни до актового запису № 00121601646, номер актового запису № 747 від 16 жовтня 2014 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, у відомостях про дитину «прізвище» записати « ІНФОРМАЦІЯ_7 », «по батькові» записати « ІНФОРМАЦІЯ_7 »;
		у зв`язку з внесенням змін до актового запису зобов`язати Новобаварський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області анулювати свідоцтво про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та видати нове свідоцтво про народження.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 липня 2020 року 
		в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
		позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог;
		висновок експертного дослідження від 28 жовтня 2015 року № 3-Д суд вважав недопустимим доказом з огляду на те, що він складений із порушенням норм чинного законодавства, оскільки не містить відомостей про попередження (обізнаність) експерта щодо відповідальності за неправдивий висновок. Крім того, в дослідницькій частині зазначеного висновку вказано про те, що експерту надано зразок епітелію дитини у конверті, тобто не було безпосередньо встановлено особу, у якої такий зразок відібрано. 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 липня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що:
		суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для розгляду позовних вимог  ОСОБА_1 по суті з огляду на те, що на час звернення позивача до суду з позовом до актового запису про народження дитини внесені відомості про батька за заявою іншої особи про визнання батьківства;
		тобто до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 128 СК України. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові 
		від 26 вересня 2018 року у справі № 462/659/13-ц. 
		Аргументи учасників справи 
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сурін С. В., звернувся з касаційною скаргою, в якій просив:
		скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2023 року;
		ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 
		Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 462/659/13-ц та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що:
		суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент звернення з позовом у цій справі ОСОБА_1 не знав про те, що  ОСОБА_12 уклала шлюб з іншим чоловіком та про зміни в актовому записі про народження дитини. Про вказані обставини йому стало відомо через два роки після відкриття провадження, а тому, оскільки при народженні дитини запис про батька проведений саме за частиною першою статті 135 СК України, висновок суду про відсутність підстав для застосування положень статті 128 СК України до спірних правовідносин є помилковим та свідчить про порушення судом права позивача на доступ до правосуддя;
		відповідачі не оспорювали спосіб захисту та підстави поданого позову.
		У липні 2023 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кундіус І. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить поновити строк для подачі відзиву, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
		Відзив мотивовано тим, що:
		суд апеляційної інстанції правильно не застосував до спірних правовідносин частину першу статті 128 СК України, положення якої є імперативними та не залежать від обізнаності позивача про наявність спільної заяви чоловіка та жінки про походження дитини від них. Позивач не був позбавлений можливості витребувати відповідну інформацію та уточнити позов до закриття підготовчого провадження;
		суд першої інстанції розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 по суті та відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог. Доводи позивача щодо ухилення ОСОБА_2 від участі у проведенні експертизи вважає необґрунтованими з огляду на відсутність належних доказів її повідомлення про виклик до експертної установи;
		зосереджує увагу на необхідності урахування інтересів дитини при вирішенні спору, оскільки з моменту свого народження дитина, батьківство відносно якої встановлюється, проживає у повній родині, має усталений спосіб життя, спогади та емоційну прив`язаність до своїх батьків - відповідачів у справі. Вважає, що поява в житті малолітнього ОСОБА_5 невідомого йому чоловіка, який наполягає на тому, що є його батьком, призведе до психологічної травми дитини та може зруйнувати сім`ю, у якій дитина проживає. Додатково зауважує про те, що прохальна частина позову та його резолютивна частина містять дані про двох різних дітей: « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_7 ».
		Рух справи 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 639/2026/17, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. 
		У червні 2023 року справа № 639/2026/17 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву, справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року прийнято та призначено до розгляду справу № 639/2026/17 за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Новобаварського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання батьківства.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2023 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування статей 126, 128, 129, 135 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 462/659/13-ц та формування єдиної правозастосовної практики.
		Так, відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
		Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128 СК України факту батьківства є запис про батька дитини 
		у книзі записів народжень за вказівкою матері.
		На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, у цій справі суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з посиланням на відсутність права на визнання батьківства на підставі статті 128 СК України, однак не зазначив ефективний спосіб захисту прав позивача на приватне життя, у результаті чого фактично позбавив ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя. Такий підхід не узгоджується із гарантіями, передбаченими статтями 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Позов ймовірного біологічного батька про оспорювання батьківства іншого чоловіка і визнання його батьківства підлягає розгляду судом по суті. У такий спосіб національні суди мають можливість належним чином встановити, чи було порушено право позивача на приватне життя, визначити найкращі інтереси дитини, оцінити баланс інтересів ймовірного батька, сім`ї та дитини. 
		В інший спосіб біологічний батько був би позбавлений будь-якої можливості доводити правовий зв`язок між ним та дитиною.
		Така позиція узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішенні від 18 травня 2006 року у справі «Ружанські проти Польщі» («Rozanski v. Poland», заява № 55339/00).
		При цьому колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, посилаючись на численні висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначала, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. При цьому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.
		З огляду на зазначені обставини, між учасниками справи, яка переглядається, фактично існує спір про батьківство, ОСОБА_1 (позивач) оспорює батьківство ОСОБА_3 (відповідач), просить суд визнати його батьком дитини. Враховуючи склад учасників, характер правовідносин сторін та однорідність складу фактів, цей спір, на думку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, підлягає вирішенню по суті із застосуванням судом статті 129 СК України, яка регулює спірні правовідносини.
		У зв`язку з тим, що при вирішенні подібного спору Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова  від 26 вересня 2018 року у справі № 462/659/13-ц) викладено інший підхід щодо застосування статей 126, 128, 129, 135 СК України, існує необхідність у відступленні від висновків щодо застосування вказаних норм права та формуванні єдиної правозастосовчої практики, що віднесено до компетенції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
		Фактичні обставини справи
		Відповідно до свідоцтва про народження від 16 жовтня 2014 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його матір`ю є ОСОБА_15 , батьком - ОСОБА_16 .
		Згідно з інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження державна реєстрація народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України.
		24 грудня 2016 року на підставі заяви матері дитини та 
		ОСОБА_3 про визнання батьківства та відповідно до статті 126 СК України внесено зміни до актового запису, а саме: прізвище та по батькові дитини змінено з « ІНФОРМАЦІЯ_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на « ІНФОРМАЦІЯ_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_8 » відповідно. Також змінено запис про батька дитини з « ОСОБА_16 » на « ОСОБА_3 », а на підставі актового запису про шлюб від 29 жовтня 
		2016 року № 1061 змінено прізвище матері дитини - з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ».
		Згідно з висновком експертного дослідження від 28 жовтня 2015 року № 3-Д, проведеного Науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром 
		ГУ МВСУ в Харківській області за заявою ОСОБА_1 , генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_1 та зразка букального епітелію неповнолітнього ОСОБА_5 свідчать, що 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_5 . Ймовірність цієї події складає 
		99, 9999999%.
		За клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалами Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року та від 10 травня 2019 року у справі була призначена судова медико-генетична експертиза, проведення якої доручалося експертам Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи, на вирішення якої ставилося питання: чи є ОСОБА_1 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якого є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак експертиза не була проведена у зв`язку з неодноразовою неявкою ОСОБА_12 для відбору біологічних зразків.
		За клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалами Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року та від 06 грудня 2021 року у справі була призначена судова медико-генетична експертиза, на вирішення якої ставилися питання: чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком дитини ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; яка вірогідність батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_21 . Ухвали повернено без виконання у зв`язку з неодноразовою неявкою ОСОБА_12 з дитиною та ненадходженням біологічних зразків 
		Позиція Верховного Суду
		У справі, що передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з позовом про визнання батьківства звернувся ймовірний біологічний батько дитини, при народженні якої запис про батька 
		у Книзі реєстрації народжень зроблено за вказівкою матері (стаття 135 СК України), а згодом після реєстрації матір`ю дитини шлюбу відомості до актового запису змінено на підставі заяви іншого чоловіка про визнання батьківства.
		Щодо наявності підстав для відступу
		У статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
		Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
		Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
		Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. 
		Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини (частина третя статті 128 СК України). 
		Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).
		У рішенні від 13 жовтня 2020 рокуу справі «KOYCHEV v. Bulgaria» (заява 
		№ 32495/15) ЄСПЛ виснував про те, що неможливість стверджуваного біологічного батька дитини домогтися розгляду по суті питання про визнання його батьківства є порушенням статті 8 Конвенції. Хоча національні органи та суди у своїх рішеннях навели конкретні причини, які, на їхню думку, виправдовували відмову у наданні дозволу заявникові встановити своє батьківство, процес прийняття цих рішень, як вбачається, не гарантував належного захисту інтересів заявника та не дав змоги детально оцінити факти і збалансувати відповідні інтереси. Як наслідок, ЄСПЛ визнав, що, незважаючи на широкі межі свободи розсуду, наданої державам у таких справах, право на повагу заявника до його приватного життя було порушено.
		Порушення статті 8 Конвенції установлено також тоді, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи (рішення від 18 травня 2006 року у справі «Ружанські проти Польщі» («Rozanski v. Poland», заява № 55339/00, § 78, 79). 
		На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька (рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2013 року у справі «Кріштіан Барнабас Тот проти Угорщини»(«Krasztian Barnabas Tot v. Hungary», заява 
		№ 48494/06, § 33-38).
		Той факт, що національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи позов про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, як такий не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції 
		(див. Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, 
		§ 33). Тим не менш, абсолютна неможливість передбачуваного біологічного батька намагатися встановити своє законне батьківство лише на тій підставі, що інший чоловік уже визнав батьківство дитини, про яку йде мова, без розгляду конкретних обставин справи та різноманітних інтересів, що поставлені на карту, було визнано Судом таким, що порушує статтю 8 Конвенції (див. Rozanski v. Poland, № 55339/00, 18 травня 2006 року, §§ 77-79)».
		У справах, в яких чоловік бажає ініціювати провадження про оспорювання батьківства щодо дитини, суть позову заявника полягає не у тому, що держава повинна була утриматися від дій, а радше у неспроможності національних судів вирішити питання його біологічних відносин з дитиною, тим самим забезпечивши «повагу» до «приватного життя» заявника. Хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню, проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, 
		№ 15978/09, § 16, 21, 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).
		Правовим питанням, яке постало на вирішення Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, є з`ясування можливості звернення до суду із позовом особи, яка вважає себе біологічним батьком дитини, зокрема у порядку статті 128 СК України, у випадку, коли під час реєстрації народження дитини запис про батька був вчинений у порядку частини першої статті 135 СК України, однак згодом після реєстрації матір`ю дитини шлюбу відомості до актового запису змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK 
		v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. 
		Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16?ц (провадження № 61?28728св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).
		Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
		Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. 
		Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19).
		Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перша статті 18 СК України).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту 
		(див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 10 СК України).
		Законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку 
		з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке 
		не закріплено в законі безпосередньо. Умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору); існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року в справі № 461/3122/19 (провадження № 61-10148сво22)).
		Касаційний суд констатує, що в СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли чоловік, який вважає себе біологічним батьком та ініціює позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства і такі обставини вже існували на момент подання позову. Очевидно, що позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.
		Тому Об`єднана палата вважає, що позов чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства, підлягає розгляду по суті з дотриманням статей 128, 129 СК України на підставі аналогії закону.
		За викладених обставин, наявні підстави для відступу від висновку, зробленого в постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 462/659/13-ц (провадження № 61-24834св18).
		Щодо суті спору
		У справі, яка переглядається:
		ОСОБА_1 (позивач) просив визнати його батьківство щодо малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового рішення та виключити оспорені відомості про батька з актового запису про народження дитини, залучивши до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 ; 
		при відмові в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства;
		суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні правові підстави для розгляду позовних вимог  ОСОБА_1 по суті, оскільки на час звернення з позовом до актового запису про народження дитини внесені відомості про батька за заявою іншої особи про визнання батьківства, тобто до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 128 СК України;
		апеляційний суд не звернув уваги, що чоловік, який вважає себе біологічним батьком має право ініціювати позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства,на підставі статей 128, 129 СК України, які підлягають застосуванню відповідно до аналогії закону.
		За таких обставин апеляційний суд фактично рішення суду першої інстанції по суті спору не переглядав, докази та обставини справи на підтвердження позиції позивача не досліджував. Тому оскаржувану постанову належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Висновки про правильне застосування норм права
		У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
		На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Об`єднана палата висловлює такі висновки про застосування норм права.
		У СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли чоловік, який вважає себе біологічним батьком, та ініціює позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства і такі обставини вже існували на момент подання позову. Очевидно, що позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.
		Чоловік, який вважає себе біологічним батьком, та ініціює позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства згідно зі статтями 128, 129 СК України, які підлягають застосуванню на підставі аналогії закону.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сурін Семен Валерійович, задовольнити частково.
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2023 року втрачає законну силу.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                  І. М. Фаловська
		 
		Судді                                                                            А. І. Грушицький
		 
		Б. І. Гулько
		 
		В. І. Крат
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Є. В. Синельников
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...