Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/1937/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.
Дата набрання законної сили: 13.03.2024
Номер судового провадження: 61-7170ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		13 березня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/1937/20
		провадження № 61-7170 св 22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача - Пророка В. В.,
		суддів:          Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за другим позовом у справі) -ОСОБА_1 ,представник ОСОБА_1  -адвокат Бойко Галина Євгенівна,відповідач (позивач за другим позовом у справі) -ОСОБА_2 ,інші відповідачі за першим позовом у справі (треті особи за другим позовом):  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:  державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білинець Ольга Павлівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білинець Ольга Павлівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, про визнання права власності;
		 
		та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним,
		 
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , яка подана у його інтересах     адвокатом     Бойко     Галиною     Євгенівною,     на     рішення     Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2021 року, ухвалене суддею Дубас Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст вимог учасників справи
		 
		1.           У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишневої міської ради, який після уточнення у частині суб'єктного складу та збільшення позовних вимог, був остаточно звернений до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білинець О. П. (далі - державний нотаріус ОСОБА_5 ), приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко О. І. (приватний нотаріус - Федоренко О. І.), про визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також господарські будівлі та споруди за тією самою адресою: сарай площею 24,2 кв. м, вбиральня - 1,4 кв. м, гараж - 19,9 кв. м, гараж - 26,2 кв. м. (далі - спірне майно).
		 
		2.           Позов  ОСОБА_1 мотивований тим, що за свого життя ОСОБА_6 склав заповіт на користь ОСОБА_1 , яким заповів йому усе своє майно. А після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 відкрилась відповідна спадщина, яку, зокрема, становить спірне майно.
		 
		3.            ОСОБА_1 у встановленому Законом порядку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття зазначеної спадщини та щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину, але отримав постанову про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на це спадкове майно.
		 
		4.           Спірне майно належало бабі померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , яка все своє майно заповідала своєму онуку та дітям - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Останні відмовились від своєї частки на користь ОСОБА_6 . Спадкодавець ОСОБА_6 спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв, але не встиг оформити свої права на неї. Ця обставина унеможливлює отримання ОСОБА_1 у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину після смерті вже ОСОБА_6 , що порушує його права.
		 
		5.           У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Федоренко О. І., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним заповіту від 03 червня 2017 року, складеного від імені ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Федоренко О. І. (далі - спірний заповіт).
		 
		6.           Позов  ОСОБА_2 мотивований тим, що після смерті її рідного брата ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належне йому майно. Оскільки спадкоємці першої черги відсутні, то вона та ОСОБА_3 як спадкоємці другої черги (рідні сестри) у встановлений Законом строк звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття відповідної спадщини. Однак вони дізнались, що 03 червня 2017 року її брат ОСОБА_6 склав спірний заповіт, яким все своє майно заповідав ОСОБА_1 .
		 
		7.           Спірний заповіт не відповідає волі померлого ОСОБА_6 , оскільки підпис в цьому заповіті значно відрізняється від підпису ОСОБА_6 , а його прізвище неправильно вказано, а саме - « ОСОБА_10 ». Також у спірному заповіті зазначено, що ОСОБА_6 позбавив спадщини своїх дітей. Водночас у  ОСОБА_6 ніколи не було дітей. За життя ОСОБА_6 нічого не повідомляв про намір скласти заповіт. Тому за зверненням ОСОБА_2 розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого проведена експертиза, яка встановила, що підпис у спірному заповіті виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.
		 
		8.           Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 вважає, що спірний заповіт має бути визнаний недійсним в судовому порядку.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		 
		9.           Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року (далі - ухвала суду від 02 грудня 2019 року) було задоволене клопотання ОСОБА_2 у справі № 369/6954/18 (за відповідним позовом    ОСОБА_1 )   про   витребування   доказів   -   витребувані   з Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Києво-Святошинський ВП ГУ НП в Київській області) матеріали кримінального провадження № 12018110200001901 від 22 березня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 (зокрема підроблення документів) Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-III, - оригінал для огляду, належним чином завірені копії для приєднання до матеріалів цивільної справи № 369/6954/18.
		 
		10.       Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2020 року цивільні справи за зазначеними позовами ОСОБА_1 (справа № 369/6954/18) та ОСОБА_2 (справа № 369/1937/20) об`єднані в одне провадження щодо справи, яка розглядається.
		 
		11.       Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2021 року до справи у якості третьої особи залучена державний нотаріус ОСОБА_5 .
		 
		12.       Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2021 року закрите підготовче провадження у справі і призначено її до розгляду.
		 
		13.       Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
		 
		14.       Суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_6 , з урахуванням встановлених судом обставин цієї справи, ОСОБА_1 є його спадкоємцем за заповітом, рідні сестри померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - спадкоємці другої черги, а ОСОБА_4 у разі доведеності відповідної обставини може бути спадкоємицею четвертої черги.
		 
		15.       Водночас за наявності двох висновків експертів (від 03 липня 2018 року та від 10 червня 2019 року) щодо оформлення та підписання ОСОБА_6 спірного заповіту, з якими ознайомився суд першої інстанції, дослідивши витребувані матеріали кримінального провадження № 12018110200001901, суд дійшов висновку про підстави врахувати та керуватись саме відповідним другим висновком від 10 червня 2019 року (далі - експертний висновок від 10 червня 2019 року), оскільки: 1) він на підставі ухвали слідчого судді складений трьома експертами, які попереджені про кримінальну відповідальність, на відміну від висновку від 03 липня 2018 року, який складений лише одним експертом; 2) він є більш пізнім за часом складання, містить більш повний перелік питань та не містить жодних припущень, а висновок зроблений у однозначний спосіб та щодо підпису на всіх досліджених документах.
		 
		16.       При розгляді справи представниками як позивача, так і відповідача, подавались до суду клопотання про призначення експертизи щодо складання спірного заповіту саме ОСОБА_6 , але в подальшому ці клопотання не були підтримані їх ініціаторами. Тому суд виходив з того, що при розгляді цієї цивільної справи, він дослідив оригінал матеріалів кримінального провадження, № 12018110200001901, у тому числі зазначені висновки експертів. Учасники спору не подавали будь-які нові докази, які б могли спростувати ці висновки експертів, або поставити їх під сумнів, не заявляли клопотання про витребування таких доказів через складнощі у їх отриманні, або неможливість подати такі докази.
		 
		17.       Для правомочності правочину головним є підпис особи, яка його вчинила, на документі, яким цей правочин оформлений відповідно до вимог Закону, а не будь-які написи на цьому документі. У разі неможливості особи підписати свій правочин, є спеціально встановлена Законом процедура його посвідчення.
		 
		18.       Також не можуть слугувати підтвердженням підпису ОСОБА_6 письмові пояснення нотаріуса, оскільки він не є фахівцем зі спеціальними знаннями, але є заінтересованою особою при розгляді цієї справи, а відповідні обставини можуть підтверджуватись лише допустимими доказами.
		 
		19.       Оскільки підтвердження підписом особи своєї волі щодо вчинення одного правочину не може автоматично ототожнюватись із підтвердженням іншого правочину, а питання видачі ОСОБА_6 довіреності на представництво його інтересів не було предметом судового розгляду, а отже і дослідження, сторони не подали жодних доказів суду щодо цієї довіреності, суд першої інстанції не розглядав її як доказ, що підтверджує підписання ОСОБА_6 спірного заповіту.
		 
		20.       Отже спірний заповіт підписаний не ОСОБА_6 , а іншою особою за відсутності умов, передбачених частиною другою статті 1247 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України) та без додержання частини четвертої статті 207 ЦК України, які визначають підстави та умови неособистого посвідчення заповітів. Тобто спірний заповіт складений без дотримання вимог Закону щодо його форми, а тому цей правочин відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України є нікчемним та не може визнаватись недійсним у суді. Лише у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність відповідно до Закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
		 
		21.       Волевиявлення ОСОБА_6 щодо складення спірного заповіту на користь ОСОБА_1 не доведене, тому його позовні вимоги не підлягають задоволенню. Спірний заповіт як такий може порушувати право та законний інтерес  ОСОБА_2 як спадкоємиці  ОСОБА_6 , але суд відповідно до зазначеного вище не може задовільнити її конкретні позовні вимоги.
		 
		22.       Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відхиляє аргументи ОСОБА_1 , викладені у його апеляційній скарзі, щодо обмеження його судом першої інстанції у можливостях доведення своєї позиції, тому що, оскільки ОСОБА_1 не є учасником відповідного кримінального провадження, у рамках якого були проведені вище зазначені експертизи, суд цілком обґрунтовано відмовив йому у ознайомленні в межах цієї цивільної справи з цими матеріалами кримінального провадження.
		 
		23.       Водночас експертний висновок від 10 червня 2019 року був долучений до матеріалів цієї цивільної справи, з ним мали можливість ознайомитись усі її учасники, відтак у позивача не було об`єктивних перешкод у можливості як оспорити цей висновок, так і надати власні докази щодо його спростування, у тому числі і шляхом призначення за встановленою процесуальним законом процедурою іншої відповідної експертизи у межах цієї цивільної справи. Позивач подав до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, однак під час розгляду такого клопотання в судовому засіданні представники позивача відмовилися від цього клопотання і заявили про відсутність бажання призначати та проводити відповідну експертизу.
		 
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		 
		24.       28 вересня 1964 року ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		25.        ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області.
		 
		26.       Відповідно  до  довідки  виконавчого  комітету  Вишневої  міської  ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 вересня 2017 року № 2055 та будинкової книги зазначена АДРЕСА_2 була перейменована на АДРЕСА_1, а нумерація відповідного домоволодіння змінена з 22 на 30.
		 
		27.       На підставі наданих суду документів, оскільки будівництво житлового будинку було завершено у 1964 році з подальшим введенням об`єкта в експлуатацію та видачею свідоцтва про право власності, суд встановив, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_3 (далі також - спірне майно) належав на праві власності померлій ОСОБА_7 .
		 
		28.       За життя померла ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений 23 вересня 1998 року державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області, яким все своє майно заповіла: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (її діти), ОСОБА_6 (її онук).
		 
		29.       З матеріалів спадкової справи № 122/2015 слідує, що після смерті ОСОБА_7 до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області звернулись: 30 квітня 2015 року із заявою про прийняття спадщини - ОСОБА_6 ; 16 травня 2015 року із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ; 30 квітня 2015 року з аналогічною заявою на користь ОСОБА_6 - ОСОБА_9 .
		 
		30.        ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті бабусі ОСОБА_7 , але не отримав свідоцтво про право на спадщину на спірне майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (до цього Радянська, 22).
		 
		31.        ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області.
		 
		32.       Відповідно до заповіту ОСОБА_6 , посвідченого 03 червня 2017 року приватним нотаріусом Федоренко О. І. та зареєстрованого у реєстрі за № 688, все його майно заповідається ОСОБА_1 (далі також - спірний заповіт).
		 
		33.       З матеріалів спадкової справи № 240/2017 слідує, що після смерті ОСОБА_6 до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись: 23 лютого 2018 року - ОСОБА_4 (як особа, яка проживала у будинку АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 - рідна сестра померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - рідна сестра померлого ОСОБА_3 ; а також із заявою про прийняття спадщини за заповітом 22 листопада 2017 року звернувся ОСОБА_1 .
		 
		34.       Спадкоємці після смерті ОСОБА_6 першої черги та спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у його спадщині, відсутні.
		 
		35.       При розгляді цієї справи за клопотанням її сторони, судом першої інстанції були дослідженні матеріали кримінального провадження № 12018110200001901, на підставі чого судом встановлено, що:
		 
		35.1.  На виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року у справі № 369/4046/18, був складений висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03 липня 2018 року № 8-4/1162 щодо дослідження підписів ОСОБА_6 . Зокрема, згідно із цим висновком: 1) підписи в досліджуваних документах, а саме Кредитному договорі від 24 лютого 2016 року № 85640 та Додатковій угоді до кредитного договору від 24 лютого 2016 року № 85640 (далі - Кредитний договір та Додаткова угода відповідно) виконані однією особою; 2) вирішити питання того, чи однією особою виконані підписи ОСОБА_6 в зазначених двох документах та спірному заповіті, договорі комерційного найму жилого приміщення від 20 липня 2017 року - не виявилось можливим через простоту досліджуваних підписів та виконання їх в штриховій транскрипції; 3) вирішити питання того, ким саме, ОСОБА_6 чи іншою особою, виконаний підпис в спірному заповіті виявилось неможливим у зв`язку з простотою досліджуваних підписів та відсутністю в розпорядженні експерта достатньої кількості та якості порівняльного матеріалу.
		 
		35.2.  На виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року у справі № 369/4046/18 була призначена ще одна судово-почеркознавча експертиза, за результатами якої був складений висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 червня 2019 року № 18225/18226/18-32/16601/19-32 (далі також - експертний висновок від 10 травня 2019 року). Згідно із даним висновком:
		 
		35.2.1.            Підписи від імені ОСОБА_6 у графі «ПІДПИС» у спірному заповіті, у рядках «Підписи» та у графі «Позичальник» у Кредитному договорі, у графі «Позичальник» у Додатковій угоді, на першій сторінці після рукописного тексту « ОСОБА_6 » та у графі «Наймодатель», та після рукописного тексту «Всего уплачено 7000 (семь тисяч) грн. … за последний месяц ОСОБА_6 » у договорі «коммерческого найма жилого помещения» від 20 липня 2017 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;
		 
		35.2.2.            Підпис від імені ОСОБА_6 у графі «ПІДПИС» у спірному заповіті виконаний не тією особою, що виконала підписи у рядках «Підписи» та у графі «Позичальник» у Кредитному договорі, у графі «Позичальник» у Додатковій угоді, на першій сторінці після рукописного запису « ОСОБА_6 » та у графі «Наймодатель», та після рукописного тексту «Всего уплачено 7000 (семь тьісяч) грн. ... за последний месяц ОСОБА_6 » у зазначеному договорі найму жилого приміщення, у рядках «Підпис особи» у заяві-анкеті від 06 квітня 2017 року № 477193;
		 
		35.2.3.            Підпис від імені ОСОБА_6 у графі «ПІДПИС» у спірному заповіті виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою;
		 
		35.2.4.            Встановити, чи виконаний рукописний текст від імені ОСОБА_6 у спірному заповіті під впливом якихось збиваючих факторів, не виявилось можливим;
		 
		35.2.5.            Встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_6 у графі «ПІДПИС» у спірному заповіті під впливом якихось збиваючих факторів, не виявилось можливим;
		 
		35.2.6.            Встановити, чи виконаний рукописний текст від імені ОСОБА_6 у спірному заповіті у незвичайному стані, не виявилось можливим;
		 
		35.2.7.            Питання щодо виконання рукописного тексту від імені ОСОБА_6 у графі «ПІДПИС» у спірному заповіті навмисно зміненим почерком експертами не вирішувалось;
		 
		35.2.8.            Питання щодо статі виконавця рукописного тексту від імені ОСОБА_6 у спірному заповіті експертами не вирішувалось;
		 
		35.2.9.            Питання щодо статі виконавця підпису від імені ОСОБА_6 у графі «ПІДПИС» у спірному заповіті експертами не вирішувалось;
		 
		35.2.10.         Питання того, до якої групи за віком належить рукописний текст від імені ОСОБА_6 у спірному заповіті експертами не вирішувалось;
		 
		35.2.11.         Питання того, до якої групи за віком належить підпис від імені ОСОБА_6 у графі «ПІДПИС» у спірному заповіті експертами не вирішувалось.
		 
		36.       Судом першої інстанції встановлено, що підпис, який міститься у рядку «Підпис» у спірному заповіті виконаний не ОСОБА_6 .
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		37.       28 липня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Г. Є., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати оскаржувані судові рішення повністю, ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		38.       Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2022 року після усунення недоліків касаційної скарги задоволене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень - поновлений цей строк, відкрите касаційне провадження у справі, задоволене клопотання про зупинення дії рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року - зупинена дія цих судових рішень до закінчення касаційного провадження у цій справі.
		 
		39.       25 січня 2023 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
		 
		40.       11 березня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		41.       В обґрунтування своєї касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на пункти 1 та 4 (пункти 1 та 4 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в актуальній редакції далі - ЦПК України).
		 
		42.        ОСОБА_1 вказує на те, що після витребування ухвалою суду від 02 грудня 2019 року матеріалів кримінального провадження № 12018110200001901 у межах судового розгляду справи № 369/6954/18 на адресу суду були надіслані тільки оригінали цих матеріалів, а 20 лютого 2020 року відбулось судове засідання у справі № 369/6954/18, у якому судом було поставлене питання про слухання справи без витребуваних матеріалів кримінальної справи, після чого була оголошена перерва. Після цього судові засідання у справі № 369/6954/18 з різних підстав відкладались, а 22 травня 2020 року справу № 369/6954/18 об'єднали із справою № 369/1937/20 (справа, що розглядається). Після цього вже відкладались з різних підстав судові засідання у справі № 369/1937/20.
		 
		43.       07 травня 2021 року відбулось судове засідання у справі № 369/1937/20, на якому представники позивача та відповідача відмовились від клопотання про проведення експертизи, а представником  ОСОБА_1 було поставлене питання щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12018110200001901, але суд першої інстанції відмовив у такому ознайомленні, закрив підготовче провадження у цій справі та призначив її до судового розгляду.
		 
		44.       Кримінальне провадження № 12018110200001901 було розпочате за зверненням ОСОБА_2 , тому її представники мали можливість ознайомитись з наданими суду матеріалами цього кримінального провадження, що підтверджується матеріалами справи № 369/1937/20. Натомість  ОСОБА_1 та його представники були позбавлені такої можливості, попри звернення до суду (двічі) з приводу цього - суд відмовляв з посиланням на статтю 222 (недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування) Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (в актуальній редакції далі - КПК України).
		 
		45.       Матеріали      справи      містять      також:      відповідь      слідчого     Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 16 травня 2021 року № 2037 про відмову представнику ОСОБА_1 в ознайомленні з матеріалами відповідного кримінального провадження; відповідь начальника слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 26 жовтня 2021 року № св/п/522/2021, у якій пояснюється, що через те, що ОСОБА_1 не є стороною зазначеного кримінального провадження, його ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження є неможливим.
		 
		46.       12 липня 2021 року розпочалося судове засідання по суті справи № 369/1937/20. Зокрема, суд першої інстанції вказав, що відповідно до статті 222 КПК України не може дослідити доказ у справі - матеріали кримінального провадження № 12018110200001901, оскільки відсутній відповідний дозвіл слідчого.
		 
		47.       Отже експертний висновок від 10 червня 2019 року, який став основним доказом у цій справі, на підставі якого суди прийняли оскаржувані судові рішення, є складовою матеріалів кримінального провадження № 12018110200001901 та не був предметом дослідження у судовому засіданні - неналежне дослідження доказів у справі. А ОСОБА_1 не мав процесуального статусу в цьому кримінальному провадженні, тому не міг ознайомитись з його матеріалами, клопотати про визнання доказів, які лягли в основу, зокрема експертного висновку від 10 червня 2019 року, недопустимими, що також вказує на недопустимість самого цього експертного виноску як доказу.
		 
		48.       Той факт, що відповідні висновки експертизи (ані оригінал, ані належним чином засвідчені копії) не були долучені до матеріалів справи судом вказує на неможливість виконання судом статті 213 та 229 ЦПК України.
		 
		49.       Також ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції не застосував правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, згідно із яким отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи він визнає докази, чи він відхиляє цей доказ.
		 
		50.       Не врахований апеляційним судом і правовий висновок Верховного Суду щодо обсягу всебічності та безпосереднього дослідження судом доказів у справі як гарантії принципу змагальності сторін спору, викладеного у постанові від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20.
		 
		51.       Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються предмету касаційного перегляду, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
		 
		(2) Позиція ОСОБА_2 
		 
		52.       Представник  ОСОБА_2 направив її відзив із супутніми документами, які підтверджують його повноваження поза межами процесуального строку, встановленого зазначеною ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року, якою відкрите провадження у цій справі. Будь-які пояснення та клопотання з приводу пропуску цього строку у відзиві відсутні.
		 
		53.       Враховуючизазначене, частину другу статті 222, статтю 395 та частину першу статті 402 ЦПК України, Верховний Суд не приймає цей відзив до розгляду.
		 
		(3) Позиція інших учасників справи
		 
		54.       Інші учасники справи не подали заперечень (відзив; пояснення), які б відповідали вимогам ЦПК України.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		55.       Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2); змагальність сторін (пункт 4); диспозитивність (пункт 5); обов`язковість судового рішення (пункт7).
		 
		56.       Розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, або за клопотанням учасників справи з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи або відомостей, що принижують їхню честь і гідність, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводяться з додержанням правил здійснення цивільного судочинства. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов`язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувається в закритому судовому засіданні (частини перша, сьома, дев`ята та десята статті 7 ЦПК України).
		 
		57.       Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частин першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України). Останнє кореспондує частині першій статті 81 ЦПК України.
		 
		58.       Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України (згідно із частинами першою та другою статті 13 ЦПК України).
		 
		59.       Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Зокрема, ухвала суду є судовим рішенням відповідно до пункту 1 частини першої статті 258 ЦПК України.
		 
		60.       Частина перша статті 43 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
		 
		61.       Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України). Сторони користуються рівними процесуальними правами (частина перша статті 49 ЦПК України).
		 
		62.       Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини другої статті 76 ЦПК України ці дані, зокрема, встановлюються висновками експертів.
		 
		63.       Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини друга та третя статті 77 ЦПК України).
		 
		64.       Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. (відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 84 ЦПК України).
		 
		65.       Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали (частина сьома статті 84 ЦПК України).
		 
		66.       Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		 
		67.       Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина друга статті 95 ЦПК України).
		 
		68.       Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу (частина перша статті 96 ЦПК України).
		 
		69.       Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи (частини перша та четверта статті 102 ЦПК України).
		 
		70.       Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України).
		 
		71.       У підготовчому засіданні суд, зокрема, встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання (пункт 16 частини другої статті 197 ЦПК України).
		 
		72.       Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі (частина перша статті 213 ЦПК України).
		 
		73.       Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (частини перша та друга статті 229 ЦПК України).
		 
		74.       Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених ЦПК України, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам (відповідно до частини третьої статті 229 ЦПК України).
		 
		75.       Частина п`ята статті 229 ЦПК України передбачає, що учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових і електронних доказів або протоколів їх огляду, ставити питання експертам.
		 
		76.       Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засіданні (частина перша статті 239 ЦПК України).
		 
		77.       Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).
		 
		78.       Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (частини перша та друга статті 367 ЦПК України).
		 
		79.       Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також у тих випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		80.       Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
		 
		81.       Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК (пункт 1); або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4).
		 
		82.       Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом (частини перша та друга статті 222 КПК України).
		 
		83.       Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (згідно із частинами першою та другою статті 207 ЦК України).
		 
		84.       Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України).
		 
		85.       Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (відповідно до частин другої та третьої статті 215 ЦК України).
		 
		86.       Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
		 
		87.       Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (частина перша статті 1233 та частина друга статті 1234 ЦК України).
		 
		88.       Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України (згідно із частиною другою статті 1247 ЦК України).
		 
		89.       Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частини перша та друга статті 1257 ЦК України).
		 
		90.       Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (в актуальній редакції далі - Закон про публічну інформацію) інформацією з обмеженим доступом є, зокрема таємна інформація. А згідно із частиною першою статті 8 Закону про публічну інформацію таємною визнається інформація, яка містить, зокрема таємницю досудового розслідування. Водночас частина друга статті 2 цього Закону передбачає, що він не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій.
		 
		91.       Судова справа - позовні заяви, заяви, скарги, справи, матеріали кримінального провадження, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду й можуть бути предметом судового розгляду, судові процесуальні документи, що виготовляються судом (абзац двадцять шостий пункту 1 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (в актуальній редакції далі - Інструкція з діловодства у судах)).
		 
		92.       Відповідно до пункту 4 Інструкції з діловодства у судах вона визначає правила й порядок роботи з усіма документами, крім тих, які містять інформацію з обмеженим доступом. Порядок здійснення діловодства стосовно документів, що містять службову інформацію визначається окремими нормативно-правовими актами, зокрема Типовою інструкцією про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736, та не може регулюватися Інструкцією з діловодства у судах.
		 
		93.       Відповідно до матеріалів справи № 369/1937/20 копія лише експертного висновку від 10 травня 2019 року вшита у матеріали (а. с. 82-98) цієї справи у п'ятому томі з п'яти томів, які направлені Верховному Суду, після документів справи, отримання яких апеляційним судом датоване 08 серпня 2022 року. Матеріали по іншому експертному висновку в матеріалах справи № 369/1937/20 відсутні. Водночас в матеріалах цієї справи присутні: відповідь начальника слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 16 травня 2021 року № 2037 (т. 2, а. с. 53), яке надавалось суду першої інстанції та на яку з певними помилками посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі; засвідчена адвокатом копія відповіді начальника слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 26 жовтня 2021 року № св/п/522/2021. Вони обидві стосуються пояснення щодо неможливості надати доступ ОСОБА_1 до матеріалів кримінального провадження № 12018110200001901. Крім того у матеріалах справи № 369/1937/20 міститься копії листів суду першої інстанції представнику ОСОБА_1 про неможливість ознайомлення ним з матеріалами відповідного кримінального провадження згідно із вимогами статті 222 КПК України: від 25 березня 2021 року № 02-04/44/2021 (т. 4, а. с. 154) та від 07 квітня 2021 року № 02-04/54/2021 (т. 4, а. с. 155). 
		 
		94.       Також відповідно до супровідних листів судів попередніх інстанцій, які містяться у матеріалах цієї справи, на запит апеляційного суду щодо направлення матеріалів цієї справи для розгляду апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду першої інстанції (т. 4, а. с. 161) суд першої інстанції направив апеляційному суду (т. 4, а. с. 163): матеріали об'єднаних справ № 369/1937/20 та № 369/6954 - 4 томи, матеріали кримінального провадження № 12018110200001901 на 129 аркушах, які після апеляційного перегляду справи апеляційний суд повернув суду першої інстанції (т. 5, а. с. 109), зокрема 5 томів справи № 369/1937/20 та матеріали кримінального провадження № 12018110200001901 в одному томі.
		 
		95.       Відповідно до статей 89 та 110 ЦПК України при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими доказами, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. А відтак з точки зору рівності учасників цивільного процесу, передбаченої ЦПК України, важливою стає рівна можливість цих сторін надавати свої зауваження та заперечення щодо висновку експерта, який заявляється як доказ у справі. Оцінка цих зауважень та заперечень є складовою всебічного дослідження судом відповідного доказу.
		 
		96.       Але якщо висновок експерта зроблений у рамках кримінального провадження і суд витребовує у відповідальної особи для ознайомлення у якості доказу усі матеріали цього кримінального провадження, а не тільки висновок, то суд визнає необхідним дослідження цих всіх матеріалів кримінального провадження, а відтак сторонам передбачається забезпечення рівного доступу до цих матеріалів для формування своїх аргументів перед судом. У той же час, як показує приклад цієї справи, положення ЦПК України щодо забезпечення рівності сторін спору та витребування доказів у справі можуть вступати у конфлікт з процесуальною нормою КПК України щодо обмеження доступу до таких доказів окремих учасників судового процесу.
		 
		97.       До того ж відсутність у матеріалах цивільної справи матеріалів кримінального провадження, які досліджували суди попередніх інстанцій як доказ у справі, позбавляє, наприклад, касаційну інстанцію можливості належним чином оцінити фактичну достовірність аргументів касаційної скарги щодо того у якому реальному обсязі мав можливість ознайомитись той чи інший учасник цивільного судового процесу з доказами, які були покладені в основу оскаржуваного судового рішення. У даному випадку мова не йде про переоцінку цих доказів, а саме про оцінку дотримання судом, рішення якого оскаржується у касаційній інстанції, норм ЦПК України.
		 
		98.       Більш того, виникає питання чи можна говорити про належне виконання ухвали суду про витребування доказів у справі, враховуючи передбачений ЦПК України рівний доступ учасників цивільної справи до цих доказів, коли у якості цих доказів виступають матеріали кримінального провадження, доступ до яких певному учаснику або певним учасникам цивільного процесу обмежений відповідно до статті 222 КПК України. Також відповідна обмежуюча практика може сприйматися учасником цивільного спору як керівництво для санкціонованого зловживання своїми процесуальними правами як учасника цивільного провадження та кримінального провадження, учасником якого опонент у цивільній справі не є.
		 
		99.       Відсутня однозначна відповідь на питання того, чи направлення уповноваженою особою матеріалів кримінального провадження до суду у відповідь на його ухвалу про витребування доказів може вважатись дозволом на ознайомлення усіх учасників цивільної справи з цим доказом, особливо якщо у супровідному листі уповноваженої особи не зазначені жодні обмеження щодо дослідження цих матеріалів у суді. Як суд має оцінювати цю ситуацію - чи справді зобов`язаний додатково уточнити наявність обмежень щодо ознайомлення учасників цивільної справи з доказом такого характеру?
		 
		100.    Інструкція з діловодства у судах в цьому конкретному випадку не дає однозначної відповіді як мають реалізовуватись, наприклад, статті 96 та 102 ЦПК України.
		 
		101.    З урахуванням вимог статті 89 ЦПК України відсутня визначеність меж, у яких суд може обґрунтувати прийняття чи відхилення доказів, які містяться в матеріалах витребуваного кримінального провадження, з точки зору обмежень, встановлених статтею 222 КПК України. Наприклад, постає питання чи опис судами у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень змісту обох відповідних експертних висновків відповідає вимогам статті 222 КПК України (що визначає межі опису цих доказів з точки зору оцінки їх судами у своїх судових рішеннях), так само як і наявність копії експертного висновку від 10 травня 2019 року у матеріалах справи № 369/1937/20.
		 
		102.    Враховуючи зазначене, з проблематики цієї справи постає ряд серйозних питань щодо організації цивільного процесу, відповідь на які суттєво впливає на ефективність цього процесу та однозначне розуміння як цивільним судом, так і учасниками цивільного процесу можливих меж його реалізації - того, де може бути об'єктивне порушення прав учасника процесу, а де є об'єктивні обмеження певних прав, передбачені Законом:
		 
		102.1.              Чи може суд у цивільній справі витребувати матеріали кримінального провадження та потім досліджувати їх у судовому засіданні, якщо відсутній дозвіл слідчого на розголошення цих матеріалів? Чи можна вважати направленням матеріалів кримінального провадження на вимогу цивільного суду для ознайомлення з ними дозволом на таке ознайомлення як суду, так і учасників відповідної цивільної справи, для розгляду якої витребовувались судом ці матеріали?
		 
		102.2.              Чи зобов`язаний суд у цивільній справі залишити в матеріалах цивільної справи, яку розглядає, у якості досліджених судом доказів копії витребуваних матеріалів кримінального провадження, які були використані при винесенні судом рішення у цій цивільній справі?
		 
		102.3.              Чи може суд у цивільній справі ухвалити рішення на підставі витребуваних матеріалів кримінального провадження, з якими, за виключенням цього суду, не була ознайомлена будь-яка сторона відповідної цивільної справи, або тільки обмежена кількість її учасників?
		 
		(2) Висновок про підстави передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		103.    Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно із частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.
		 
		104.    Елементами верховенства права є, зокрема, принципи правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) (дивитись, наприклад,  рішення  Конституційного  Суду  України  від  22  вересня  2005  року № 5-рп/2005 (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини), 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 (абзац другий підпункту 4.1. пункту 4 мотивувальної частини), 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини), 20 грудня 2017 року № 2-р/2017 (абзац  шостий  пункту  2.1  мотивувальної  частини),  27  лютого  2018  року  № 1-р/2018 (абзац дев`ятий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини)).
		 
		105.    Принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях довіри до судової системи загалом та дієвості верховенства права (правовладдя) (дивитись, наприклад, абзац перший підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020).
		 
		106.    Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, п. 61).
		 
		107.    Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає не тільки виконуваність судових рішень, а й стабільність правового регулювання. Завданням правозастосовчої практики є, серед іншого, формування такого застосування норм права, яке забезпечує рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, що поліпшує громадське сприйняття справедливості, а також підвищує довіру до відправлення правосуддя.
		 
		108.    Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються. Багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, та тлумачення й застосування яких є питанням практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, п. 65).
		 
		109.    Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		110.    Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п'ята статті 403 ЦПК України).
		 
		111.    Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України касаційний суд може за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи вирішити питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		112.    Порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду врегульований, зокрема, статтею 404 ЦПК України.
		 
		113.    Виключна правова проблема, з урахуванням наведених питань, зводиться до однозначного визначення правил розгляду в межах цивільної справи витребуваних судом матеріалів кримінального провадження як доказів у цій цивільній справі, які б дозволили узгодити вимоги ЦПК України та статті 222 КПК України, що у свою чергу забезпечить ефективність цивільного процесу та однозначне розуміння як самим цивільним судом, так і учасниками цивільного процесу особливостей дослідження цієї категорії можливих доказів у справі.
		 
		114.    При цьому колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне зауважити, що вона не оспорює як таку можливість використання в якості письмових доказів у цивільному судовому процесі інформації чи документів, отриманих у ході кримінального провадження чи іншого виду судового провадження, з наданням їм судом, який розглядає цивільну справу, оцінки на предмет повноти, належності чи допустимості. У цій справі проблема полягає не у безпосередньому використанні цивільним судом доказів, які здобуті у ході кримінального провадження, як таких, а у тому як саме вони були здобуті та досліджені, зокрема шляхом витребування оригіналів матеріалів кримінального провадження та їх дослідження без надання до них доступу одному з учасників справи.
		 
		115.    Особливістю вирішення зазначеної виключної проблеми є те, що відповідні питання дотичні до правил здійснення кримінального провадження, а тому, з урахуванням наявності у складі Великої Палати Верховного Суду суддів, делегованих від кримінальної юрисдикції, є підстави вважати, що саме Велика Палата Верховного Суду має можливість максимально широко, з урахуванням думок суддів різних юрисдикцій, вивчити поставлені питання та надати на них вичерпну відповідь.
		 
		116.    З огляду на вищенаведене колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа містить зазначену виключну правову проблему, тому, керуючись частиною п'ятою статті 403 та частиною першою статті 404 ЦПК України, дійшла висновку про наявність підстав передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Керуючись статтями 403 та 404 ЦПК України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 369/1937/20 за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білинець Ольга Павлівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, про визнання права власності; та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана у його інтересах     адвокатом     Бойко     Галиною     Євгенівною,     на     рішення    Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                                    В. В. Пророк
		 
		 
		                                                                                                                      А. І. Грушицький
		 
		 
		                                                                                                                      І. В. Литвиненко 
		 
		 
		                                                                                                                      Є. В. Петров
		 
		 
		                                                                                                                      В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...