Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/6036/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.
Дата набрання законної сили: 21.03.2024
Номер судового провадження: 51-6200км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019180180001292

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА         
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 
		21 березня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 570/6036/19
		провадження № 51-6200км23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		 
		головуюча                                       ОСОБА_1 ,
		судді                                                 ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 ,
		 
		секретар судового засідання               ОСОБА_4 ,
		 
		учасники  судового провадження:
		прокурор                                                      ОСОБА_5 ,
		засуджений                                                 ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисник                                                     ОСОБА_7  (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 липня 2023  року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №  12019180180001292, стосовно 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Рудня Костопільського району Рівненської області, проживає в    АДРЕСА_1 ), 
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість,виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на невідповідність судових рішень приписам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а ухвали суду апеляційної інстанції - статтям 404, 419 цього Кодексу. 
		Стверджує, що винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства поза розумним сумнівом не доведено, вирок ґрунтується на припущеннях, неналежних і недопустимих доказах, містить помилки та неточності.
		Указує, що більшість слідчих дій проведено з порушенням права  ОСОБА_6 на захист, за відсутності захисника та без отримання відповідного дозволу, що зумовлює визнання доказів, отриманих за результатами цих слідчих дій, недопустимими. Зокрема, відібрання біологічних зразків проводилися без участі захисника, а огляд місця події (квартири) - без участі самого  ОСОБА_6 , без його згоди та без дозволу слідчого судді. Крім того, огляд місця події провів слідчий ОСОБА_8 , хоча згідно з витягом з ЄРДР досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні здійснював слідчий ОСОБА_9 
		Ставить під сумнів достовірність висновку № 555, оскільки відповідно до наказу КП «Обласне бюро судово-медичної експертизи» від 02 грудня 2019 року робота ОСОБА_10 , який проводив зазначену експертизу трупа, на посаді лікаря                           - судово-медичного експерта у відділі судово-медичної експертизи трупів була відмінена. Експерт ОСОБА_10 у суді допитаний не був.
		Зазначає, що конфлікт стався внаслідок неправомірної поведінки потерпілого, а саме крадіжки коштів її підзахисного. ОСОБА_6 не мав умислу та мотиву на вбивство ОСОБА_11 , а захищався від останнього, який накинувся на нього з кулаками, у результаті чого ОСОБА_6 упав на підлогу. Він лише хотів, щоб ОСОБА_11 повернув гроші, які забрав, однак потерпілий постійно кидався в бійку. Оскільки фізично за зростом і вагою  ОСОБА_6 поступався  ОСОБА_11 , він обґрунтовано боявся за своє здоров`я та майно і просто змушений був захищатися. Також ОСОБА_6 намагався надати допомогу потерпілому, приносив йому води, що свідчить про відсутність у нього умислу саме на вбивство, а швидку допомогу не викликав, оскільки потерпілий проти цього заперечував. Також суд не взяв до уваги даних про особу потерпілогоОСОБА_11 , якого неодноразово було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.
		Указує, що висновками лікаря-травматолога та судово-медичної експертизи підтверджується факт спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, що також свідчить про наявність у нього підстав для необхідної оборони, за межі якої він вийшов, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 118 КК України.
		Не погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди, оскільки суд не врахував матеріального стану обвинуваченого. Крім того, потерпілий не проживав із сім`єю, не брав участі у вихованні доньки, не допомагав матеріально. При цьому ОСОБА_6 добровільно відшкодував законному представнику доньки потерпілого в розмірі 35 000 грн (моральну шкоду). 
		Вважає, що враховану судом обтяжуючу обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння - необхідно виключити як недоведену, оскільки на підтвердження цього факту суд указав на показання свідків та самого обвинуваченого про те, що вони вживали алкогольні напої під час відпочинку на річці, однак зазначені у вироку події відбулися пізно ввечері.
		Посилається на те, що суд, призначаючи покарання, безпідставно не врахував, що ОСОБА_6 зізнався у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вибачився перед потерпілими, частково відшкодував шкоду, що свідчить про його щире каяття.
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження 
		За вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
		Цивільний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_13 250 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 7000 грн - витрат на правову допомогу, на користь ОСОБА_14 - 250 000 грн моральної шкоди.
		Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 липня 2023  року апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_15  залишено без задоволення, вирок стосовно ОСОБА_6 - без зміни.
		ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 20:00, перебуваючи в себе вдома у квартирі       АДРЕСА_2 , після спільного вживання алкогольних напоїв із  ОСОБА_11 , у ході сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи на меті позбавити  ОСОБА_11 життя, умисно, зі значною силою завдав останньому металевим совком не менше 35 ударів у життєво важливу частину тіла - голову, у результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді не менше, ніж 35 забійних ран на голові, численних багатоуламкових переломів тім`яних кісток склепіння черепа з відходженням тріщин на лобну та потиличну кістки, один терасовидний перелом лівої тім`яної кістки, а також два вдавлених переломи лобної кістки з ушкодженнями мозкових оболонок, речовини головного мозку, від яких ОСОБА_11 помер на місці події.
		Крім того, ОСОБА_6 умисно завдав ОСОБА_11 невстановленим колючо-ріжучим знаряддям на зразок клинка ножа одного удару у праву поперекову ділянку, а також численні удари не встановленими слідством тупими предметами по обличчю, тулубу та кінцівках, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення правої поперекової ділянки, переломів нижньої щелепи, ребра і пальця лівої кисті, синці та садна.
		Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді численних забійних ран, які супроводжувалися масивною кровотечею та масивною крововтратою, багатоуламкових переломів склепіння й основ черепа з ушкодженням оболонок і речовини мозку.
		 
		Позиції учасників судового провадження 
		Від прокурора надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника. 
		У судовому засіданні захисник підтримала касаційну скаргу, прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.
		 
		Мотиви Суду
		Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що остання, крім іншого, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження(статті 410 - 411 КПК України) і просить надати доказам іншу оцінку, ніж та, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій. Протевідповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України перевірку цих обставиндоповноважень Суду законом не віднесено.
		Отже, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.
		З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційних скаргах сторони захисту, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. 
		 
		Щодо кваліфікації дій засудженого 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. 
		Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань обвинуваченого ОСОБА_6 , котрий у судовому засіданні не заперечував фактичних обставин кримінального провадження, зазначаючи при цьому, що умислу на вбивство ОСОБА_16 у нього не було. Вважав, що ОСОБА_11 , намагаючись викрасти в нього гроші,спровокував конфлікт між ними, що переріс у бійку, під час якої вони завдавали один одному ударів. Він відбивався від потерпілого металевим совком, завдав значну кількість ударів у голову та по тілу ОСОБА_11 , від чого металевий совок розламався, далі продовжив заподіювати удари частиною совка (металевою ручкою). Точну кількість та локалізацію завданих ним ударів, як і всі деталі події, не зміг пригадати, оскільки тоді перебував у шоковому стані. Зазначив, що надалі в нього боліла права нога, якою він також спричиняв удари ОСОБА_11 . У певний момент потерпілий намагався уникнути побиття та утікав від нього, однак він продовжував завдавати йому ударів ззаду. За наслідками бійки в нього (обвинуваченого) значних ушкоджень чи кровотечі не було, за медичною допомогою не звертався. Вважав, що перевищив межі необхідної оборони.
		Показання засудженого про вчинення ним злочину об`єктивно підтверджуються  даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчого експерименту, висновками експертів, судово-медичної експертизи та іншими доказами, які узгоджуються між собою. 
		Суд першої інстанції проаналізував усі докази на предмет їх законності, достатності й допустимості та дав їм належну оцінку.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження ОСОБА_6 про відсутність у нього умислу на позбавлення життя  ОСОБА_11 є безпідставними, зважаючи на кількість та локалізацію ударів (не менше 35  травмуючих дій у життєво важливий орган - голову), застосування як знаряддя злочину важкого та значного за розміром металевого предмета (совка), що свідчить про спрямованість умислу засудженого саме на вбивство потерпілого. Суд першої інстанції визнав, що визначальним у поведінці ОСОБА_6 було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, розправитися з ним. Такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і свідчать про прямий умисел на вбивство потерпілого.
		Водночас суд першої інстанції визнав доведеним, що потерпілий не вчиняв таких дій, які б свідчили про наявність дійсного, реального й об`єктивного суспільно небезпечного посягання, яке б за своїм характером і ступенем суспільної небезпечності насправді могло заподіювати чи створювати реальну загрозу заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_6 , що охороняються законом, зокрема його життю чи здоров`ю, а відвернення чи припинення його вимагало б заподіяння шкоди тому, хто вчинив посягання.
		Сам факт отримання  ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень ще не свідчить про перебування останнього у стані необхідної оборони. Перевищення меж необхідної оборони може статися лише з особою, яка перебуває в такому стані.
		 
		Щодо доводів про істотне порушення кримінального процесуального закону
		Твердження в касаційній скарзі про порушення права на захист з огляду на те, що відібрання біологічних зразків у ОСОБА_6 проводилося без участі захисника, є необґрунтованим, оскільки відсутність захисника під час освідування не свідчить про недопустимість отриманих під час цієї слідчої дії доказів.
		Така процесуальна дія, як відібрання біологічних зразків для проведення експертизи, пов`язана з необхідністю отримання доказів, що мають об`єктивний характер і не залежать від волі особи, у якої вони відбираються (на відміну від давання показань). Присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначитися на змісті отриманих під час цієї дії результатів.
		Зазначене узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною в постановах від 25 червня 2019 року (справа № 423/1766/16, провадження № 51-1105км19), від 18 лютого 2021 року (справа № 193/375/19, провадження № 51-4204км20), від 17 січня 2023 року (справа № 648/1543/15-к, провадження № 51-4767км21) та в інших, де Суд не знайшов підстав вважати відсутність захисника під час отримання зразків для експертизи порушенням прав на захист особи, у якої вони відбираються.
		Крім того, у матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б указували, що ця дія була здійснена всупереч волі ОСОБА_6 або із застосуванням до нього фізичного чи психічного тиску.
		Посилання захисника на те, що огляд місця події (квартири) проводився без участі підозрюваного, без його згоди та без дозволу слідчого судді, що зумовлює недопустимість доказів, отриманих за результатами цієї процесуальної дії, є безпідставними. 
		Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 після вчинення злочину з місця події зник. Огляд квартири проводився за добровільною згодою власниці житла - ОСОБА_18 , а під час огляду був присутній її брат ОСОБА_19 .
		Після проведення огляду місця події слідчий у визначеному ст. 233 КПК України порядку невідкладно звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на обшук квартири АДРЕСА_2 з метою відшукання та вилучення доказів. Ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2019 року це клопотання було задоволено.
		Крім того, захисник у скарзі посилається на те, що огляд місця події провів слідчий ОСОБА_8 , хоча згідно з витягом з ЄРДР досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні здійснював слідчий ОСОБА_9 
		Разом із тим постановою начальника СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області від 07 жовтня 2019 року для здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження було визначено слідчу групу, до складу якої входили слідчі ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та інші.
		Що стосується висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 від 09 жовтня - 12 грудня 2019 року № 555, то в судовому засіданні апеляційного суду було встановлено, що експерт ОСОБА_10 , який проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_11 , має ІІІ кваліфікаційний клас експерта і є загальним експертом, має відповідну кваліфікацію, освіту, сертифікат і всі відповідні рішення експертно-кваліфікаційної комісії, внесений у Реєстр атестованих експертів та може здійснювати будь-які види судово-медичних експертиз (трупа, живих осіб, комплексні, комісійні), крім лабораторних. 
		Станом на 09 жовтня 2019 року, коли було розпочато проведення експертизи трупа ОСОБА_11 , ОСОБА_10 за основною посадою був завідувачем відділу чергових експертів, а за сумісництвом працював у відділі судових експертів трупів. За наказом КП «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради від 02 грудня 2019 року, на який посилається захисник у скарзі, скасовано його роботу за сумісництвом. Водночас незважаючи, яку саме посаду обіймає ОСОБА_10 , він має право на проведення судово-медичних експертиз. 
		Крім того, з огляду на виконання різних складних лабораторних досліджень експертиза трупа триває певний проміжок часу, а експерт, який безпосередньо працював із тілом, повинен її закінчити після отримання результатів досліджень.
		 
		Щодо призначеного покарання та цивільного позову
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки вчинення злочину і тяжкості наслідків скоєного.
		Як убачається з вироку, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - умисного вбивства, суд першої інстанції відповідно до положень ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке за ст. 12 КК України належить до особливо тяжкого злочину; обставину, котра пом`якшує покарання               - з`явлення із зізнанням, та обставину, що його обтяжує - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, частково відшкодував заподіяну шкоду.
		При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність пом`якшуючої покарання обставини - щирого каяття відповідно до обвинувального акта, оскільки обвинувачений ОСОБА_6  свою вину визнав частково, наполягаючи на вчиненні більш м`якого кримінального правопорушення, та не розкаявся. З цим висновком суду першої інстанції погоджується і Суд.
		Так, розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й  дійсне, відверте визнання своєї провини у вчиненому, осуд своєї поведінки, намагання відшкодувати завдані злочином збитки, бажання виправити наслідки скоєного. Щире каяття є не формальною вказівкою на визнання своєї вини, а відвертою оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки як негативної, визнанням тих обставин, які їй ставляться в провину. Також факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак у матеріалах відсутні дані, які б підтверджували щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки засудженим, те, що він виявляв готовність відбувати покарання за вчинене.
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково, своїми поясненнями намагається знизити ступінь своєї вини для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим і справжнім. 
		Також суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи сторони захисту про непідтвердження такої обставини, як вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Так, норми кримінального та кримінального процесуального закону не  передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження й оцінки всієї сукупності доказів. 
		Обвинувачений у судовому засіданні не заперечував, що вживав спиртні напої в день події, як зранку, так і увечері вдвох з потерпілим. На те, що ОСОБА_6 вживав алкогольні напої незадовго до події, вказали і свідки. Також ця обставина підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема протоколом слідчого експерименту, висновком психолого-психіатричної експертизи.
		Ураховуючи наведені обставини, у тому числі характер дій обвинуваченого під час вчинення злочину, застосування ним для вбивства людини знаряддя у вигляді важкого металевого предмета відповідного розміру, значну кількість завданих ударів у голову іншій людині таким предметом, що призвело до настання невиправних наслідків у вигляді смерті людини, беручи до уваги тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, наявність пом`якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, часткове відшкодування потерпілим заподіяної шкоди, вибачення перед потерпілими, і зважаючи на позицію потерпілих, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, та обрав йому покарання, передбачене санкцією статті, за якою він притягується до відповідальності, у виді позбавлення волі в межах відповідного строку, визначеного санкцією вказаної статті ККУкраїни.
		За таких обставин Суд визнає, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		Доводи в касаційній скарзі представника цивільного відповідача про неправильне вирішення судом цивільного позову також є необґрунтованими.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 128 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Суд першої інстанції визнав доведеним заявлений потерпілим розмір позовних вимог на відшкодування моральної шкоди. 
		Визначаючи розмір відшкодування, суд керувався принципами розумності, справедливості та співмірності. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, враховуючи глибину душевних страждань, завданих кожному з потерпілих, наявність перешкод у реалізації їх індивідуальних життєвих планів, а також беручи до уваги вимоги щодо розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілим, у межах заявленого цивільного позову.
		З таким висновком погодився й апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги. 
		Отже, на думку Суду, у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6  цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Апеляційний розгляд кримінального провадження проведено відповідно до приписів закону. Суд апеляційної інстанції ретельно проаналізував доводи апеляційної скарги захисника, які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі, і дав їм належну оцінку, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		Судові рішення відповідають вимогам ст. 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 КПК України.
		Даних, які б свідчили, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, або призначено явно несправедливе покарання, не виявлено. 
		Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 липня 2023 року стосовно  ОСОБА_6 залишити без зміни. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...