Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/4210/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2024. Зареєстровано: 03.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2024.
Дата набрання законної сили: 03.05.2024
Номер судового провадження: 1-кп/638/744/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022091190000114

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 638/4210/23
		                                                        Провадження №1-кп/638/744/24
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		02 квітня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
		 
		головуючий - суддя                          ОСОБА_1 ,
		судді:                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання          ОСОБА_4 ,
		прокурора                                  ОСОБА_5 ,
		захисника                                  ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова, у порядку спеціального судового провадження (in absentia), кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091190000114 від 14.12.2022, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7  ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кзилтуського району Кокчетавської області республіки Казахстан, громадянина РФ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заступника командира 3 танкового батальйону по озброєнню 6 окремої танкової бригади (військова частина НОМЕР_2 ) 1 танкової армії Західного ВО, паспорт серії НОМЕР_4 , виданий відділом Внутрішніх справ Азовського району Омської області 552007, раніше не судимого у відповідності до законодавства України, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		З метою повномасштабного військового вторгнення, починаючи з 2021 року по лютий 2022 року на території РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованій території України сконцентрувались значні сили ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм іррегулярні угруповання.
		У подальшому, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Республіки Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось нанесенням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.
		Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 "Про агресію проти України", п.п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Наслідки агресії Російської Федерації проти України", п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі "Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" (Україна проти РФ) та ін.)".
		У період з 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення тисяч цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, знищення та пошкодження тисяч цивільних об`єктів.
		Починаючи з 07.03.2022 територія Ізюмського району Харківської області була окупована збройними формуваннями РФ, з травня по червень 2022 в районі м. Ізюм Харківської області перебував особовий склад підрозділів 1 танкової армії Західного ВО , у тому числі окрема танкова бригада (військова частина НОМЕР_2 ).
		ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 збройних сил РФ, нехтуючи законами і звичаями війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порушуючи вимоги міжнародного гуманітарного права, жорстоко поводжуючись з цивільним населенням, з мотивів національної нетерпимості, умисно вбив цивільну громадянку України ОСОБА_9 за наступних обставин.
		З початку березня 2022 року збройні сили та інші військові формування РФ незаконно окупували територію АДРЕСА_2 . Маючи повний контроль над населеним пунктом, військовослужбовці ЗС РФ переконались, що на території населеного пункту проживає цивільне населення, яке не бере участі у збройному конфлікті та не може чинити будь-якого супротиву волі окупантів, а також що на території міста та поза його межами не розміщені військові об`єкти та підрозділи Збройних Сил України.
		Приблизно у травні 2022 року ОСОБА_9 перебуваючи в місті Ізюм, познайомилась з військовослужбовцем окупаційних військ РФ ОСОБА_10 . Останній, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 у складі збройних сил РФ, перебував на той час у окупованому збройними силами РФ місті Ізюм Харківської області. 
		В подальшому між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 склались особистісні стосунки на грунті обіцянок зі сторони ОСОБА_10 про начебто допомогу ним ОСОБА_9 покинути теріторію України. Окрім цього, ОСОБА_10 обіцяв ОСОБА_9 надати прихисток в РФ від воєнних дій на території України. 
		ІНФОРМАЦІЯ_11, приблизно об 11:00 годині, ОСОБА_9 за пропозицією ОСОБА_10 направилась разом з ним до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де було влаштовано точку виходу у всесвітню мережу Інтернет, з метою здійснення телефонного дзвінка до близьких.
		За зазначеною адресою проживав офіцерський склад танкової бригади окупаційних військ збройних сил Російської Федерації, у тому числі й ОСОБА_7 - заступник командира батальйону з озброєння. 
		У вказаний час ОСОБА_7 на території подвір`я за адресою: АДРЕСА_2 , маючи при собі табельну вогнепальну зброю невстановленого зразку та калібру, грубо нехтуючи законами і звичаями війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порушуючи вимоги міжнародного гуманітарного права, а саме: ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (далі -Протокол І), від 8 червня 1977 року, ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, умисно допустив їх порушення, жорстоко поводжуючись з цивільним населенням в особі громадянки України - ОСОБА_9 , та з мотивів національної нетерпимості, усвідомлюючи, що перед ним цивільна особа, на яку поширюються норми міжнародного гуманітарного права та яка не має можливості чинити опір, у порушення ст. ст. 27, 32 Женевської конвенції, здійснив не менше одного пострілу з вогнепальної зброї невстановленого зразка та калібру в область тулуба ОСОБА_9 , чим заподіяв останній, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-17/216-БЛ/22 від 07.03.2023 року тілесні ушкодження у вигляді проникаючого кульового поранення грудної клітини справа, що сопроводжувалось пошкодженням плевральної порожнини справа та пошкодження верхньої долі правої легені, від яких ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_11 померла у лікарні. 
		 
		При цьому, відповідно до вимог ч.ч.1 і 2 ст.2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 3 липня 1954 року, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		 
		Згідно ч.1 ст.4 даної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		 
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		 
		Згідно зі ст.13 вказаної Конвенції, положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		 
		Згідно зі ст.ст.27, 29 вказаної Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ. Сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		 
		Відповідно до ст.ст.31-33 вказаної Конвенції забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. 
		 
		Згідно з вимогами ст.147 Конвенції серйозні порушення, охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, захоплення полонених.
		 
		Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), положення даних конвенцій та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		 
		Відповідно до ст.51 Протоколу І, цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм (частина 1). Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення (частина 2). Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов`язань щодо цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від зобов`язань вживати запобіжних заходів, передбачених у статті 57 (частина 8). 
		 
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.75 зазначеного Протоколу заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема катування всіх видів - фізичні чи психічні, тілесні покарання, знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		 
		Частиною 1 статті 27 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни встановлено, що особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		 
		Згідно із положеннями статті 32 вищевказаної Конвенції, Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		 
		Таким чином, вищевказаними діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 438 КК України, тобто порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, поєднані з умисним вбивством.
		 
		Згідно з ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2023 року провадження у справі відносно ОСОБА_7 здійснюється за його відсутності (in absentia) відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, як спеціальне судове провадження, а тому відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України допит обвинуваченого не здійснювався.
		 
		Потерпіла ОСОБА_11 в судові засідання не з`являлась, про дату, місце та час судового розгляду була повідомлена належним чином, при цьому подала до суду заяву, в якій просила проводити судовий розгляд за її відсутності, у зв`язку з чим, враховуючи думку учасників судового розгляду, судом ухвалено рішення про проведення судового розгляду за відсутності останньої.
		 
		Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами, а саме:
		 
		-        показаннями свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що з ОСОБА_13 він познайомився у 2022 році в Польщі, у них були гарні стосунки та вони переїхали разом з нею у м. Ізюм Харківської області. Після початку вторгнення збройних формувань РФ в Україну, залишилися в м. Ізюм, так як недооцінили серйозність загрози. 10.05.2022 він посварився з ОСОБА_13 та пішов додому. ОСОБА_14 залишилася в будинку за адресою: АДРЕСА_3 разом з військовослужбовцем ЗС РФ ОСОБА_10 . 12.05.2022 він бачився з ОСОБА_13 , домовилися, що ОСОБА_12 вивезе її з окупації. 18.05.2022 ОСОБА_14 переїхала жити до ОСОБА_15 та через два тижні зникла, зв`язку із нею не було. ОСОБА_16 повідомила свідку, що ОСОБА_14 поїхала до м. Москва разом з ОСОБА_17 . ОСОБА_12 почав шукати ОСОБА_9 , думав, що вона жива. Згодом він впізнав ОСОБА_18 у морзі, впізнав її за формою тіла, одежею (спортивні штани темного кольору, білизна), обличчя вже було невпізнаваним, на тілі побачив дві круглі білі паперця, які, на його думку, закривали кульові отвори. Свідок самостійно намагався знайти винну у смерті ОСОБА_19 особу. ОСОБА_20 при зустрічі сказав йому, що нічого не знає. Після деокупації м. Ізюм, свідок знайшов через соціальні мережі ОСОБА_21 , зібрав дані на нього та передав їх слідчому. Також свідок повідомив, що ОСОБА_16 розповіла йому, що ОСОБА_14 зникла після того, як разом з ОСОБА_22 пішла дзвонити на АДРЕСА_4 ОСОБА_23 надіслав свідку СМС-повідомлення, в якому вказав, що ОСОБА_9 вбив ОСОБА_24 . Крім цього, йому відомо, що у будинку, куди ОСОБА_18 ходила дзвонити, жили офіцери ЗС РФ, ОСОБА_18 вбили пострілом з пістолету, які мали лише офіцери. Таким чином, ОСОБА_12 вважає, що ОСОБА_9 вбив саме ОСОБА_7 ; 
		-        показаннями свідка ОСОБА_25 , яка пояснила, що у квітні-травні 2022 року у м. Ізюм Харківської області вона познайомилася з ОСОБА_26 , яка приїхала з м. Івано-Франковськ разом з ОСОБА_27 у якості його невістки, з яким й проживала у будинку по АДРЕСА_4 . Між ОСОБА_27 та ОСОБА_13 виникали сварки, у зв`язку з чим ОСОБА_28 переїхала жити у будинок ОСОБА_25 за адресою: АДРЕСА_5 . Під час окупації м. Ізюм ОСОБА_14 стала спілкуватися з російським військовослужбовцем - ОСОБА_10 , який повідомив їй, що є командиром танка. Вказаний чоловік приходив до ОСОБА_28 в гості, залишався ночувати, він обіцяв їй вивезти у м. Москву, одружитися із нею. У травні 2022 ОСОБА_14 розповіла свідку, що її брату подзвонив ОСОБА_29 та повідомив, що ОСОБА_28 два тижні тому пішла з російським військовослужбовцем та після цього зникла. Після цього дзвінка, ОСОБА_28 хотіла повідомити своїй матері, у якої проблеми із серцем, що з нею все гаразд, щоб та не турбувалася. ІНФОРМАЦІЯ_11 зранку свідок разом з ОСОБА_28 поїхали у м. Кремінець, щоб зателефонувати, але зв`язок був дуже поганий. Коли повернулися, у той же день, ОСОБА_30 приїжджав до ОСОБА_28 на вантажному військовому автомобілі, можливо моделі «Урал», запропонував ОСОБА_18 піти разом з ним в будинок, де проживали російські військовослужбовці, та де був інтернет-з`язок, щоб та подзвонила родичам через Wi-Fi. ОСОБА_28 пішла з ОСОБА_22 дзвонити приблизно об 11-00 год. ІНФОРМАЦІЯ_11 та після цього додому не повернулася, зникла. Через 1-2 тижні сусіди стали казати, що військовослужбовці ЗС РФ підстрелили жінку, схожу на ОСОБА_31 . ОСОБА_30 після ІНФОРМАЦІЯ_11 перестав приходити до дому свідка. Приблизно через 2 тижні ОСОБА_29 повідомив ОСОБА_25 , що ОСОБА_9 вбили, він впізнав ОСОБА_28 в морзі за одягом (чорні спортивні штани, білизна), за кольором волосся. Через деякий час, після того, як свідок дізналася про смерть ОСОБА_13 , до неї приїжджав ОСОБА_30 та повідомляв, що ОСОБА_28 в лікарні у м. Москва, її туди відправила на вертольоті через поранення, яке та отримала під час стрілянини з боку п`яного офіцера. ОСОБА_25 повідомила ОСОБА_22 , що ОСОБА_18 вже поховали, після чого той поїхав. Також свідок повідомила, що під час окупації у місті Ізюм було багато військовослужбовців ЗС РФ, які зловживали алкоголем, у стані сп`яніння вчиняли стрілянину заради розваги, через що місцеві жителі боялися виходити з будинків. ОСОБА_14 це цивільна особа, ніякого відношення до військових формувань, правоохоронних органів України не мала, зброї не мала, ніякої загрози для військовослужбовців ЗС РФ вона не представляла; військовослужбовці ЗС РФ повною мірою розуміли, що є учасниками міжнародного збройного конфлікту, у м. Ізюм у червні 2022 року були відсутні військові формування України, мешканці міста є цивільними особами; 
		-        показаннями свідка ОСОБА_32 , яка зазначила, що в період окупації міста Ізюм Харківської області вона була відсутня. 25.10.2022 повернулася додому за адресою: АДРЕСА_2 . У її помешканні було брудно, вчинений безлад. На столі у будинку вона виявила листи, фото, список особового складу військової бригади на російській мові. Також, свідок виявила в будинку одяг військового зразка збройних сил РФ (капці, сапоги та інше). Цей одяг ОСОБА_32 спалила, списки особового складу бригади ЗС РФ віддала представникам поліції. На підставі виявлених у помешканні речей та за розповідями сусідів ОСОБА_32 дізналася, що у її будинку АДРЕСА_6 проживали військовослужбовці ЗС РФ, які мали офіцерські звання. Військовослужбовці російської армії також жили у будинку напроти та в інших багатьох будинках у м. Ізюм. З її будинку під час окупації міста було вкрадено електротехніку, посуд. Також, зі слів сусідів, їй стало відомо, що біля її будинку знаходився пункт зв`язку, куди приходила дзвонити жінка разом з військовослужбовцем окупаційних військ РФ. Сусіди розповіли свідку, що вищевказану жінку вбив військовослужбовець ЗС РФ, коли вона знаходилася на АДРЕСА_6 . При цьому, військовослужбовець ЗС РФ, що стріляв, знаходився під навісом на ганку будинку. Про вказані факти їй повідомив чоловік, який став очевидцем вбивства, побачивши зазначені події через шпарини у паркані. Крім цього, ОСОБА_32 у дворі свого будинку та на городі знайшла гільзи від куль;
		-        показаннями свідка ОСОБА_33 , згідно яких влітку 2022, в обідній час, він вийшов з будинку АДРЕСА_2 , щоб повбирати бур`ян та подивитися за деревами персика. В цей час він почув один постріл, скоріш за все з пістолета, та жіночий крик. Підійшовши до паркану, ОСОБА_33 через щілину побачив, що на подвір`ї ОСОБА_32 по АДРЕСА_6 знаходилися два військовослужбовця збройних сил РФ. При цьому, один кричав на другого, навіщо той вистрелив та зробив це. Вказані особи ледь не почали битися. Біля подвір`я стояв військовий автомобіль «Урал», на якому вказані військовослужбовці поїхали. Перед їх від`їздом чув, як відкривався борт автомобіля, тому, на його думку, тіло вбитої загрузили в кузов вантажівки. Зазначив, що вбиту жінку він не бачив, адже огляд був обмежений, дивився за тим, що відбувалося через щілину у паркані, що утворилися від уламків боєприпасів, з відстані біля 80 метрів. Подвір`я ОСОБА_32 знаходиться навпроти його будинку через дорогу. Також зазначив, що в будинку ОСОБА_32 під час окупації міста Ізюм жили військовослужбовці ЗС РФ, як й в інших багатьох будинках. В його будинку на першому поверсі впродовж місяця також проживали російські військовослужбовці. Біля будинку АДРЕСА_6 був розташований пункт зв`язку, куди люди приходили дзвонити. Тіло вбитої свідок не бачив, адже автомобіль «Урал» закривав огляд частини двору. Всі вищеперелічені події продовжувалися біля 20 хвилин. Додатково повідомив, що військовослужбовці ЗС РФ постійно вживали алкогольні напої, їздили п`яні за кермом, ледь не зламали його паркан на танку, дивився за подіями через щілину у паркані, щоб його не помітили та не застрелили. Військовослужбовців ЗС РФ він добре роздивився, коли вони вийшли з двору на вулицю. Крім цього, наступного дня свідок бачив ОСОБА_7 з відстані трьох метрів, коли проходив повз нього та обвинувачений сидів на лавці, курив. ОСОБА_33 зрозумів, що саме ця особа вбила жінку, та згодом впізнав обвинуваченого в поліції за фотографіями за рисами обличчя, зростом, статурою. Обвинувачений - це саме та особа, на яку кричав інший військовослужбовець ЗС РФ, запитуючи, навіщо він вистрелив та зробив таке. Свідок впевнений, що 03.06.2022 зблизька бачив саме ту особу, що ІНФОРМАЦІЯ_11 стріляла в людину, ідентифікував його за зростом, міцною статурою. На подвір`ї ОСОБА_32 було всього двоє чоловіків, які суттєво відрізнялися за зростом, тому переплутати свідок не міг. Також свідок додав, що до пострілу, будь-яких криків, погроз, в тому числі по відношенню до обвинуваченого, інших пострілів він не чув. Окрім вказаного, свідок пояснив, що військовослужбовці ЗС РФ розуміли, що вони знаходяться в Україні та приймають участь у збройному конфлікті; мешканці м. Ізюм носили цивільний одяг, зброї не мали, опір ЗС РФ не чинили. Військовослужбовці ЗС РФ були вдягнуті у військову форму, мали знаки розрізнення, командирів, діяли організовано.
		Вказані показання свідків є логічними, послідовними, не містять суттєвих суперечностей, узгоджуються між собою, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд визнає їх належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Також, вина ОСОБА_7 підтверджується письмовими доказами у кримінальному провадженні, а саме:
		-витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження за № 12022091190000114 від 17.06.2022 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, із коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, де зокрема зазначено, що 16.05.2022 із ОСОБА_9 , яка тимчасово проживала за адресою: АДРЕСА_2 , втрачено мобільний зв`язок, особа безвісті зникла;
		-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.06.2022 ОСОБА_34 , зі змісту якої слідує, що рідна сестра заявника ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_7 , з 16.05.2022 не виходить на зв`язок;
		-копією паспорта громадянки України № НОМЕР_6 , паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_7 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із фотозображенням його власниці;
		-протоколом огляду від 27.07.2022 інтернет сторінки «Обрії» наступного змісту: «Ізюмські зрадники України оприлюднили попередні списки загиблих ізюмчан…» (зображення № 1). При огляді прикріплених списків осіб із числа жителів АДРЕСА_2 , які загинули, під № 78 наявний запис наступного змісту: « ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_12 АДРЕСА_9 Огнестрельное ранение грудной клетки ІНФОРМАЦІЯ_11» (зображення № 2,3,4,5 );
		-протоколом огляду комп`ютерних даних від 09.03.2023, відповідно до якого у фейсбук-каналі «Обрії Ізюмщини» міститься список жертв, постраждалих під час окупації м. Ізюм російськими військами, серед яких є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		-лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/216-Бл/22 від 21.12.2022 КЗОЗ «Харківське бюро судово-медичної експертизи», згідно якої причиною смерті ОСОБА_9 , 1986 р.н. стало вогнепальне поранення грудної клітки справа, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_11, дата травми - ІНФОРМАЦІЯ_11, місто смерті м. Ізюм Харківської області, смерть настала у стаціонарі;
		-лікарським свідоцтвом про смерть № 165 від 12.06.2022, виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 в стаціонарі лікарні, причиною смерті стало вогнепальне поранення грудної клітки справа з пошкодженням внутрішніх органів ІНФОРМАЦІЯ_11;
		-протоколом відібрання зразків для проведення експертизи від 21.06.2022, згідно якого у ОСОБА_11 було відібрано зразки букального епітелію - слину, що упаковані до паперового конверту;
		-висновком експерта № СЕ-19/109-22/6075-БД від 18.07.2022 про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи Івано-Франківського НДЕКЦ, яким встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
		-заявою ОСОБА_35 від 13.12.2022 про проведення ексгумації тіла ОСОБА_9 , яка похована на кладовищі Гончарівка в місті Ізюм із долученими до неї фотозображеннями могили, на якій встановлено хрест із табличкою « ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_13 - ІНФОРМАЦІЯ_11»;
		-протоколом огляду місця події від 17.12.2022 із фототаблицею, в якому зафіксовано огляд місця поховання ОСОБА_9 на кладовищі Гончарівка у м. Ізюм Харківської області. На могилі встановлено хрест з металу із табличкою з написом «« ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_12 - ІНФОРМАЦІЯ_11». При викопуванні могили виявлено труну, при вскритті труни виявлено поліетиленовий пакет чорного кольору, в якому знаходиться труп ОСОБА_9 . Труп ОСОБА_9 знаходиться в стадії далеко зайдених гнилісних змін. На голові з рота стирчить прозора пластикова трубка, схожа на штучну вентиляцію легень, з-під трупу виглядає трубка, схожа на дренажну. Труп вилучено та направлено на судово-медичну експертизу;
		-висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 № 17-1,2,3,4-МК/12-17/216-Бл/22 від 27.02.2023, встановлено наступне. При судово-медичній експертизі шкірного клаптя з раною грудної клітки справа від трупа гр-ки ОСОБА_9 , 1986р.н. («Висновок експерта» №12-17- 216-Бл/22 від 21.12.22) встановлено, що при візуальному та стереомікроскопічному дослідженні встановлено, що на експертизу був представлений шкірний клапоть з раною, яка має слід медичного втручання у вигляді накладання одного хірургічного шва. Сама рана знаходиться по центру шкірного клаптя і по формі, наближена до щілиноподібної, краї її з`єднані та закріплені накладеним хірургічним швом. По краях та навколо рани є ділянка шкіри у вигляді вогнищевого крововилива багрового кольору, а збоку внутрішньої поверхні шкірного клаптя такі крововиливи є в підшкірно-жировій клітковині, де вбачається дефект жирової тканини (ознака «мінус-тканина») з нерівними горбистими крововиливними стінками. По краях та навколо рани будь-яких сторонніх включень (часток скла, деревини, грунту, металу і т.д.) не виявлено. Також не встановлені додаткові фактори пострілу (порошинки, кіптява, металеві частинки і т.д.) Дослідження контактно-дифузійним методом виявлення слідів заліза, міді, свинцю і нікелю в одній контактограмі (метод кольорових відбитків) не проводилось через медичне втручання в області рани. Таким чином, встановити характер та механізм утворення рани на шкірному клапті, не є можливим, бо ця рана була піддана медичному втручанню - хірургічної обробці операційного поля с подальшим висіченням пошкоджених країв, їх зіставленням та накладенням хірургічного шва. Крім цього, слід зазначити, що встановлені в зоні рани крововиливи шкіри та підшкірно-жирової клітковини, виявлений дефект жирової тканини (ознака «мінус- тканина»), з урахуванням відомих обставин випадку «02.06.22 померла в лікарні м.Ізюм, через вогнепальне поранення грудної клітки справа» може бути факторами, що не виключають можливості прижиттєвого поранення вогнепального характеру;
		-висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 № 12-17/216-Бл/22 від 07.03.2023, згідно якого при судово-медичній експертизі трупа гр-ки ОСОБА_9 1986 р.н. з урахуванням результатів лабораторних досліджень, було встановлено: проникаюче кульове поранення грудної клітки справа, що супроводжувалось пошкодженням плевральної порожнини справа та пошкодженням верхньої долі правої легені. Встановлена одна вхідна рана на грудній клітині справа на 1см вправо від умовно серединної лінії тіла та на 5см вниз від проекції правої ключиці з одним хірургічним швом, розмірами 1,5x0,1см, края рани мілко зазубрені, кінці закруглені, длинник рани направлений вертикально тулуба. По краях та навколо рани є ділянка шкіри у вигляді вогнищевого крововилива багрового кольору, а збоку внутрішньої поверхні шкірного клаптя такі крововиливи є в підшкірно-жировій клітковині, де вбачається дефект жирової тканини (ознака «мінус -тканина») з нерівними горбистими крововиливними стінками. По краях та навколо рани будь-яких сторонніх включень (часток скла, деревини, ґрунту, металу і т.д.) не виявлено. Також не встановлені додаткові фактори пострілу (порошинки, кіптяви, металеві частинки і т.д.). Дослідження контактно-дифузійним методом виявлення слідів заліза, міді, свинцю і нікелю в одній контактограмі (метод кольорових відбитків) не проводилось через медичне втручання в області рани. Таким чином, встановити характер та механізм утворення рани на шкірному клапті, не є можливим, бо ця рана була піддана медичному втручанню - хірургічної обробці операційного поля з подальшим висіченням пошкоджених країв, їх зіставленням та накладенням хірургічного шва. Крім цього, слід зазначити, що встановлені в зоні рани крововиливи шкіри та підшкірно-жирової клітковини, виявлений дефект жирової тканини (ознака «мінус-тканина»), з урахуванням відомих обставин випадку «02.06.22 померла в лікарні м. Ізюм, через вогнепальне поранення грудної клітки справа» може бути факторами, що не виключають можливості прижиттєвого поранення вогнепального характеру.
		А також були встановлені наступні тілесні ушкодження у трупа гр-ки ОСОБА_9 , а саме: закрита травма грудної клітки зліва у вигляді переломів ребер 1,4 лівих ребер по середньо-ключичній лінії; 5 ребра справа по середньо-ключичній лінії та 6 ребра справа по підпахвовій лінії без зміщенням, без пошкоджень пристінкової плеври, які могли утворитися від дії удар або удар стиснення тупих предметів. Давність їх утворення встановити не можливо через далеко зайшовши гнильні зміни. За ступенем тяжкості відповідно до живої людини, вищевказані ушкодження, як кожне окремо так і в сукупності, відносяться до тілесних ушкоджень Середнього ступеню тяжкості; що не знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті, (згідно п.п. 2.2.1 а, б. Наказу МОЗ України від 17.01.95р. № 6, Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).
		Враховуючи обставини справи з даної постанови, за механізмом: вищезазначене вхідне проникаюче кульове поранення грудної клітки справа, утворилося в результаті пострілу зі зброї, що була споряджена кулею, про це свідчить характеристика рани та раньового каналу. Однак визначити тип зброї та відстань пострілу через гнилісні зміни, що далеко зайшли та відсутність кулі в кінці раньового каналу (через ушиття рани - ПХО) не є можливим. Раньовий канал направлений спереду назад і закінчується в грудній порожнині. Рана розташована на 134 см від підошовної поверхні стоп.
		Керуючись п. 48. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних
		ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6: проникаюче кульове поранення грудної клітини справа, що супроводжувалося пошкодженням плевральної порожнини справа та пошкодженням верхньої долі правої легені, по ступеню тяжкості відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння, та знаходиться в причинному зв`язку з настанням смерті, згідно п.п.2.1.1 .а), 2.1.2., 2.1.3.й).
		Причиною смерті гр-ки ОСОБА_9 стало проникаюче кульове поранення грудної клітки справа, що супроводжувалось пошкодженням плевральної порожнини справа та пошкодженням верхньої долі правої легені.
		З урахуванням відомих обставин справи, які вказані в постанові від 17 грудня 2022 року Т.в.о. старшого слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_36 гр-ка ОСОБА_9 зазнала вогнепальне поранення та померла ІНФОРМАЦІЯ_11 року в лікарні окупованого м. Ізюм, Харківської області.
		При судово-токсикологічному дослідженні м`язу стегна гр-ки ОСОБА_9 будь-які спирти не виявлені.
		При судово-медичному дослідженні зубів від трупа гр-ки ОСОБА_9 групова належність не встановлена, тому що антигени А,В,Н не виявлені;
		-протоколом отримання зразків для експертизи від 02.01.2023, згідно якого у приміщенні моргу Ізюмської ЦМЛ відібрано біологічний зразок з трупу № 516, ймовірно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом вилучення частини правої стегнової кістки;
		-висновком судової молекулярно-генетичної експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-23/1115-БД від 02.02.2023, яким встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) кісткових решток трупа № 516 (ймовірно гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (об`єкт № 1.1), які належать невстановленій особі жіночої генетичної статі; 
		-висновком судової молекулярно-генетичної експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-23/1748-БД від 08.02.2023, згідно якого гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 може бути біологічною матір`ю особи, кісткові рештки трупа № 516 ((ймовірно гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Ймовірність даної події складає 99,999998 %; 
		-протоколом огляду предмета від 02.01.2023, згідно якого проведено огляд речей та документів, які надала свідок ОСОБА_37 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: 1) список особового складу 3 танкового батальйону на 9 арк.; 2) «Книга учета личного состава сводной роты материального обеспечения усиленного танкового батальона 26 танкового полка» на 5 арк.; 3) один лист з інструкцією про використання радіостанції Р-187-П1; 4) футболка червоного кольору з написом «6 отдельная танковая бригада Нижегородская область»; 5) патрон жовтого кольору, ймовірно до пістолету Макарова, з маркіровкою на капсюлі «38 89»;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.12.2022, згідно якого свідок ОСОБА_15 на фото № 2 впізнала військового РФ, який представлявся ОСОБА_10 , та який ІНФОРМАЦІЯ_11 пішов разом з ОСОБА_9 дзвонити по Wi-Fi. Свідок впізнала ОСОБА_10 за рисами обличчя. Згідно довідки до протоколу впізнання на фото № 2 зображений ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.01.2023, згідно якого свідок ОСОБА_15 на фото № 2 впізнала ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за рисами обличчя. Відповідно до довідки до протоколу впізнання на фото № 2 зображена ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2023 з фототаблицею за участю свідка ОСОБА_33 , який проведено за адресою: АДРЕСА_2 . В ході слідчої дії свідок повідомив, що в обід ІНФОРМАЦІЯ_11 він перебував за вищевказаною адресою та займався господарськими справами на своєму подвір`ї, обробляв дерева персика. В цей час почув гучний постріл та через декілька секунд жіночий крик. ОСОБА_33 одразу підійшов до свого паркану та через маленький отвір у ньому побачив, що біля домоволодіння АДРЕСА_6 стоїть автомобіль марки «Урал», біля якого гучно розмовляють між собою двоє військовослужбовців РФ (словесна перепалка). Свідок вказав місце, де стояв автомобіль та де знаходились вказані військовослужбовці РФ, між якими відбувалася сварка;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.12.2022, згідно якого свідок ОСОБА_33 на фото № 3 впізнав військового РФ, який ІНФОРМАЦІЯ_11, вдень, після пострілу, біля будинку АДРЕСА_6 кричав на військового РФ в званні майор, навіщо той стріляв. Відповідно до довідки до протоколу впізнання на фото № 3 зображений ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2023, згідно якого свідок ОСОБА_33 на фото № 3 впізнав військового РФ, який зробив постріл та на якого кричав інший військовослужбовець РФ, навіщо він стріляв. Відповідно до довідки до протоколу впізнання на фото № 3 зображений ОСОБА_7 .
		Також, для перевірки достовірності впізнання свідком ОСОБА_33 за фотографіями ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з даним свідком проведено два пред`явлення особи для впізнання 17.03.2023, під час яких він не впізнав жодну з осіб.
		Судом безпосередньо досліджений речовий доказ у справі - документ із назвою «2. Штатно-должностной расчет», в якому міститься перелік осіб із зазначенням їх посад, військових звань, прізвища ім`я та по-батькові, особистого номера, дати народження, приналежності до військового формування. Відповідно до вказаного документа « ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » є заступником командира 3 танкового батальйону із озброєння, має військове знання майор; « ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_6 » є командиром танка 1 танкового взводу, має військове звання ст. с-т; « ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_7 » є командиром 3 танкового батальйона, має військове звання підполковника;
		 
		Вищевказані письмові докази у кримінальному провадженні відповідають критеріям належності, допустимості, отримані у передбачений кримінальним процесуальним кодексом України спосіб, та підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого злочину. 
		Особу обвинуваченого ідентифіковано згідно даних, наданих за результатами виконання доручень слідчого Управлінням стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
		Так, кримінальним аналізом соціальної сторінки від 21.02.2023, виконаним Управлінням стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, при проведенні якого оглянута сторінка у соціальній мережі «Вконтакте», розташована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 з найменуванням « ОСОБА_40 ». На вказаній сторінці мовою оригіналу вказано наступні відомості: « ОСОБА_40 , подробная информация @id347377272, 12 друзей, 6 подписчиков». На зображеннях № 1,2,3,4 зафіксовано особу чоловічої статі (ймовірно ОСОБА_7 , віком 35-40 років, одягнутого у камуфльовану куртку. Фотозображення встановлено на головній сторінці профілю.у військовій формі під іменем « ОСОБА_40 ».
		Кримінальним аналізом соціальної сторінки від 21.02.2023, виконаним Управлінням стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, при проведенні якого оглянута сторінка у соціальній мережі «Вконтакте», розташована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 з найменуванням « ОСОБА_41 ». На вказаній сторінці на зображенні № 1 мовою оригіналу вказано наступні відомості: « ОСОБА_41 , я счастлива как ни когда!!! Дзержинск. Подробная информация ІНФОРМАЦІЯ_14, 9 друзей, 50 подписчиков, 2 подписки». На зображенні № 2 зафіксовано 7 осіб (5 осіб жіночої статі та 2 осіб чоловічої статі), по центру зображені особа жіночої статі (ймовірно ОСОБА_42 ), віком приблизно 30-40 років, яка вдягнена у весільну сукню білого кольору, весільну фату білого кольору, поряд знаходиться особа чоловічої статі (ймовірно ОСОБА_7 ), віком приблизно 35-40 років, який вдягнений у парадну військову форму, з права на рукаві є шеврон з російським гербом та написом «Россия», також з правої сторони є нагрудні нагороди ймовірна перша «Медаль за отличие в военной службе», друга «За отвагу», зліва видніється ромб ймовірно нагорода «про окончание военного ВУЗа РФ». Дане зображення, встановлено на головній сторінці профілю. На зображенні 3 зафіксовано двох осіб чоловічої та жіночої статі, особа чоловічої статі (ймовірно ОСОБА_7 ), віком приблизно 35-40 років, вдягнений в камуфльовану форму з капітанськими погонами, особа жіночої статі (ймовірно ОСОБА_42 ), віком приблизно 30-40 років, вдягнута у одяг червоного кольору. На зображенні 4 зафіксовано особу чоловічої статі (ймовірно ОСОБА_7 ), віком приблизно 35-40 років, який одягнутий в камуфльовану форму. На зображенні 5 зафіксовано двох осіб жіночої та чоловічої статі, особа жіночої статі (ймовірно ОСОБА_42 ), віком приблизно 30-40 років, яка вдягнена у весільну сукню білого кольору, весільну фату білого кольору, має темне волосся, яке прикрашене декоративною короною, також має прикраси на шиї та вухах, поряд знаходиться особа чоловічої статі (ймовірно ОСОБА_7 ), віком приблизно 35-40 років, який вдягнений у парадну військову форму, на якій зліва видніється ромб ймовірно нагорода «про окончание воєнного ВУЗа РФ». На зображенні 6 зафіксовано двох осіб жіночої та чоловічої статі, особа жіночої статі (ймовірно ОСОБА_42 ), віком приблизно 30-40 років, яка вдягнена у весільну сукню білого кольору, весільну фату білого кольору, в руках тримає букет декоративних квітів синьо-білого кольору, поряд знаходиться особа чоловічої статі (ймовірно ОСОБА_7 ), віком приблизно 35-40 років, який вдягнений у парадну військову форму. На інших 10 зображеннях зафіксовано особу жіночої статі (ймовірно ОСОБА_42 ), віком приблизно 30-40 років. Участь у будь-яких групах відсутня;
		Кримінальним аналізом соціальної сторінки від 21.02.2023, виконаним Управлінням стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, при проведенні якого оглянута сторінка у соціальній мережі «Однокласники», розташована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 з найменуванням « ОСОБА_43 ». На вказаній сторінці мовою оригіналу зазначено наступні відомості: « ОСОБА_43 . О себе. Родился ІНФОРМАЦІЯ_15 ( 39 лет). Живет в Нижний Новгород. Окончил вуз ОТИИ ВУНЦ СВ "ОА ВС РФ", Омский танковый инженерный институт им. П.К. Кошевого (филиал) Военного учебно-научного центра Сухопутных войск "Общевойсковая академия Вооруженных Сил Российской Федерации" (бывш. ОВТИУ) с 2001 по 2006. Подписчики 1 человек. На зображенні 2 зафіксовано особу чоловічої статі (ймовірно ОСОБА_7 ), віком приблизно 25-30 років, одягнутого у камуфльований одяг. Дане зображення викладено 23 жовтня 2008 року та встановлено на головній сторінці профілю. Крім цього на сторінці відсутні будь-які записи та участь у будь-яких групах.
		 
		За інформацією ТВО заступника командира військової частини НОМЕР_10 полковника ОСОБА_44 від 03.04.2023 за № 222/101/1792, з травня по червень 2022 року в районі м. Ізюм Харківської області перебував особовий склад підрозділів 1 танкової армії Західного ВО, у т.ч. 6 окремої танкової бригади (в/ч НОМЕР_2 ). 
		ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майор, ймовірно заступник командира 3 танкового батальйону по озброєнню 6 окремої танкової бригади (в/ч НОМЕР_2 ) 1 танкової армії Західного ВО, особистий номер НОМЕР_11 . Паспорт громадянина рф: серія НОМЕР_4 , виданий 28.04.2004 р. відділом внутрішніх справ АНН Омської обл. ІПН: НОМЕР_12 . Адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_8 ; територія в/ч НОМЕР_2 (2019).
		Також, у вказаному листі від 03.04.2023 за № 222/101/1792 ідентифіковано інших військовослужбовців, що зазначені у списку особового складу, який знайшла у своєму будинку свідок ОСОБА_32 , серед яких наступні.
		ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , майор, командир танкового батальйону 6 окремої танкової бригади (в/ч НОМЕР_2 ) 1 танкової армії Західного ВО, особистий номер НОМЕР_13 , контракт до 11.06.2026 р. Наказом командувача військами Західного ВО № НОМЕР_17 дск від 22.08.2022 ОСОБА_47 призначено начальником штабу - заступником командира 26 танкового полку НОМЕР_14 танкової дивізії 1 танкової армії Західного ВО . 
		ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , старший сержант, ймовірно командир 5 розрахунку бойової машини 6 окремої танкової бригади (в/ч НОМЕР_2 ) 1 танкової армії Західного ВО, особистий номер НОМЕР_16 .
		Вказані обставини підтверджують дійсність інформації, вказаної в документі «2. Штатно-должностной расчет», який судом визнано належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні.
		Іншим документам, наданим стороною обвинувачення, колегія суддів оцінки не надає через те, що вони не носять окремого доказового значення у даному кримінальному провадженні та не містять у собі даних, що підтверджують або спростовують наявність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. 
		Дослідивши вищенаведені докази, а саме показання свідків, у співставленні з наявними в справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти цілісний сюжет реконструйованої ними події, суд вважає їх достатніми для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 КПК України. Підстав для піддавання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб, колегією суддів не встановлено.
		Будь яких порушень процесуального закону під час руху кримінального провадження на всіх стадіях процесу, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, не виявлено.
		Разом з тим, колегія суддів виключила з обвинувачення посилання на вчинення ОСОБА_7 злочину з мотивів ревнощів до ОСОБА_10 , а також вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, як недоведені. 
		У судових дебатах прокурор просив визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі. Стверджував, що матеріали провадження містять достатню кількість належних і допустимих доказів, які доводять винуватість обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні. 
		Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 в судових дебатах просив визнати невинуватим його підзахисного та виправдати, у зв`язку з недоведеністю винуватості. При цьому звертав увагу на відсутність серед допитаних свідків очевидців вчинення вбивства саме ОСОБА_7 , а отже й відсутність скоєння злочину саме його підзахисним. 
		Разом з тим, надані стороною обвинувачення вищезазначені докази в їх сукупності, які безпосередньо досліджені судом, є належними, допустимими та достатніми з огляду на положення чинного Кримінального процесуального кодексу України.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності й взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає доведеною винуватість обвинуваченого  ОСОБА_7  у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 438 КК України.
		Доводи сторони захисту про недоведеність причетності до вчинення злочину ОСОБА_9 саме ОСОБА_7 спростовуються вищенаведеними у даному вироку належними, допустимими та достатніми доказами, як окремо так й у їх сукупності. 
		Суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_33 ІНФОРМАЦІЯ_11 бачив на місці здійснення пострілу ОСОБА_7 , при цьому ОСОБА_10 кричав на обвинуваченого, навіщо той вистрелив та зробив це. Після чого свідок ОСОБА_33 під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками впізнав ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . 
		Крім цього, з показань свідка ОСОБА_25 встановлено, що під час зустрічі з ОСОБА_10 , коли ОСОБА_9 вже була похована, останній повідомив їй, що ОСОБА_9 знаходиться у лікарні в м. Москва, куди її доправили на вертольоті. Такі пояснення ОСОБА_10 , який за встановлених судом обставин став свідком вбивства, є неспроможними та свідчать про його фактичну обізнаність щодо скоєння злочину та намагання відвести підозру від свого співслужбовця - ОСОБА_7 .
		Також, колегія суддів вказує, що за результатами судового розгляду стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом що:
		обвинувачений спрямував напад на цивільну особу, яка не брала безпосередньої участі у воєнних діях, про що знав обвинувачений; 
		обвинувачений був суб`єктом, який вчинив цей напад;
		обвинувачений не захищався від суспільно небезпечного посягання;
		злочин було вчинено обвинуваченим в контексті збройного конфлікту міжнародного характеру і був пов`язаний із ним;
		обвинуваченому було відомо про фактичні обставини, які доводять існування збройного конфлікту;
		вбита особа мала статус «захищеної особи» відповідно до положень Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року;
		обвинуваченому було відомо про фактичні обставини, які забезпечували захищений статус жертви. 
		Окрім того, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, ОСОБА_7 є комбатантом, тобто законним учасником міжнародного збройного конфлікту. Частина 1 статті 43 Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) визначає, що збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів. У ч. 2 ст. 44 Протоколу I наголошено, що всі комбатанти зобов`язані додержуватися норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів. З цього обов`язку випливає, що за воєнні злочини, які є прямим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, комбатанти несуть індивідуальну кримінальну відповідальність. 
		Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що діяння, які вчинені обвинуваченим, становлять серйозне порушення міжнародного гуманітарного права, прокурор надав суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни обвинуваченим, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена поза розумним сумнівом, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надав особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбулось за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Ухвалюючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України.
		Повідомлення про підозру ОСОБА_7 та повістки про його виклик у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр», здійснено переклад підозри російською мовою.
		Повістки про виклик  ОСОБА_7 надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Дзержинського районного суду м. Харкова, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.
		Оскільки АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до РФ, суд не мав можливості направити обвинуваченому судові повістки поштовим зв`язком за місцем його проживання та/або місцем постійної дислокації військової частини, де він проходить військову службу. Дані щодо адрес електронної пошти, інші дійсні засоби зв`язку з обвинуваченим під час досудового слідства та судового розгляду не встановлені.
		Після постановлення ухвали, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 відповідно до вимог ч. 4 ст.46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		Крім цього, згідно з ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2023 року відносно ОСОБА_7 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні брав участь захисник ОСОБА_6 , який був захисником на стадії досудового розслідування і обізнаний з матеріалами кримінального провадження.
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: брав участь у дослідженні доказів, допиті свідків, виступав у дебатах та заперечував стосовно наявності доказів вчинення кримінального правопорушення саме його підзахисним.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що під час досудового розслідування та розгляді провадження у суді вживалися достатні заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
		При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому за вчинене ним кримінальне правопорушення, колегія суддів виходить із наділених дискреційних повноважень, які визнаються і Європейським судом з прав людини (рішення ЄСПЛ від 12.01.2012 у справі «Довженко проти України»), наданих державою щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-владною діяльністю з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_7  народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 у Кзилтуському районі Кокчетавської області республіки Казахстан, є громадянином РФ, проходить військову службу у збройних силах РФ, раніше не судимий у відповідності до законодавства України.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
		Зазначена в обвинувальному акті обставина, що обтяжує покарання, у виді вчинення кримінального правопорушення з особливою жорстокістю, свого підтвердження в суді не знайшла. Дослідженими доказами не доведено, що винний, позбавляючи потерпілу життя, завдав їй особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення тощо) страждань.
		Обставина, що згідно обвинувального акта обтяжує покарання у виді вчинення злочину в умовах воєнного стану, колегією суддів такою також не визнається, у зв`язку з наступним.
		Пунктом 11 ч. 1 ст. 67 КК України передбачена обставина, що обтяжує покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану.
		Таким чином, формулювання в обвинуваченні вказаної обставини, не відповідає точному змісту закону, а згідно із ч. 3 ст. 67 КК України, при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
		Крім цього, за приписами частини 4 вказаної статті, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
		Вчинення ОСОБА_7 злочину в умовах збройного конфлікту фактично є аналогічною вчиненню злочину з використанням умов воєнного стану та є кваліфікуючою, а тому підстав для її врахування у якості обставини, що обтяжує покарання, відсутні.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, підвищений ступінь суспільної небезпечності злочину, а саме його належність до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, відомості про особу обвинуваченого, його вік, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин, конкретні обставини вчиненого злочину та його наслідки, доходить висновку, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк в максимальних межах санкції інкримінованої статті Кримінального кодексу України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		При цьому, судом враховуються положення ч.ч. 2,3 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі у вказаному розмірі є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень, є домірним скоєному.
		Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно обраховувати з моменту його затримання.
		Потерпілою ОСОБА_11 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути з ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 2 мільйонів гривень та моральну шкоду в розмірі 1 мільйона гривень. В обгрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди вказала, що злочинними діями обвинуваченого моральному здоров`ю потерпілої внаслідок негативних емоцій та психічних переживань було спричинено значної шкоди. Мотивуючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, потерпіла посилається на перенесення страждань, змушені зміни у її житті, порушення нормального способу життя.
		Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
		Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		ОСОБА_11 є матір`ю загиблою ОСОБА_9 .
		Колегія суддів дійшла висновку про наявність причинного зв`язку між винними діями обвинуваченого і негативними наслідками, що настали для потерпілої, а тому потерпіла зазнала моральних страждань.
		Ураховуючи ступінь вини обвинуваченого, характер та обсяг завданої шкоди, а також те, що потерпіла безповоротно втратила рідну їй людину, зазнала істотних негативних змін в особистому житті, перенесла страждання пов`язані зі смертю доньки, продовжує нести ці душевні страждання, потерпіла докладає додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення звичайного способу життя, а також вимоги розумності і справедливості, колегія суддів дійшла висновку про задоволення в повному обсязі цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.
		За таких обставин, враховуючи обсяг душевних страждань потерпілої, погіршення її стану здоров`я після трагічних подій внаслідок злочинних дій обвинуваченого, в результаті чого вона втратила свою доньку, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1 мільйона гривень в повному обсязі. Зазначений розмір відшкодування моральних збитків відповідатиме критеріям розумності і справедливості.
		Також, згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		За приписами ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Дослідженням позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди та документів, що долучені до позову, судом встановлено, що така шкода є недоведеною. До позовної заяви не додано доказів того, що потерпілою понесені витрати, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій обвинуваченого.
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_11 в частині стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди.
		Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Процесуальні витрати на проведення судових експертиз № СЕ-19/109-22/6075-БД від 18.07.2022, № СЕ-19/121-23/1748-БД від 08.02.2023 року, №СЕ-19/121-23/1115-БД від 02.02.2023 року, в загальному розмірі 5989,65 гривень стягуються з обвинуваченого на користь держави.
		Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню у відповідності до положень ст.100 КПК України.
		Арешт на майно в рамках цього кримінального провадження не накладався.
		Керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня його фактичного затримання.
		Процесуальні витрати на проведення судових експертиз № СЕ-19/109-22/6075-БД від 18.07.2022, № СЕ-19/121-23/1748-БД від 08.02.2023 року, №СЕ-19/121-23/1115-БД від 02.02.2023 року, в загальному розмірі 5989,65 гривень стягyти з обвинуваченого на користь держави.
		Речові докази:
		список особового складу 3 танкового батальйону на 9 арк.; «Книгу учета личного состава сводной роты материального обеспечения усиленного танкового батальона 26 танкового полка» на 5 арк.; один лист з інструкцією про використання радіостанції Р-187-П1 - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження;
		футболку червоного кольору з написом «6 отдельная танковая бригада Нижегородская область»; патрон жовтого кольору, ймовірно до пістолету Макарова, з маркіровкою на капсюлі «38 89» - знищити.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральних збитків 1 000 000 (один мільйон) гривень.
		У задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 матеріальних збитків - відмовити.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
		 
		 
		Головуючий суддя                                           ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді:                                                          ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...