Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/21067/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2024. Зареєстровано: 04.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2024.
Дата набрання законної сили: 07.05.2024
Номер судового провадження: 2/753/1667/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		справа № 753/21067/23
		провадження № 2/753/1667/24
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 квітня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
		головуючого - судді Коренюк А.М.
		при секретарі Потапенко Т.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ, суд - 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 у листопаді 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ.
		Позов мотивований тим, що ним та  відповідачкою та як подружжям у період шлюбу, який тривав з 20.09.2011 року та розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30.01.2023 року, за спільні кошти було набуто нерухоме та рухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Литвинівська сільська рада, кадастровий номер: 3221884400:08:193:0432, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, площею 0, 1181 га, автомобіль «Міtsubishi», 2004 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , й титульним власником якого вважався він. Відтак, це майно належить їм на праві спільної сумісної власності, й має бути поділено за таким правилом: йому у право власності виділити земельну ділянку та автомобіль, а відповідачці - квартиру.
		Оскільки відповідачка попередньо не погодилась із пропонованим ним поділом, змусило звернутися до суду із цим позовом.
		В судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з тих же підстаав та просив їх задовольнити: поділити майно за таким правилом: за ним визнати право власності на земельну ділянку та автомобіль, а за відповідачкою - квартиру.
		Представник відповідачка ОСОБА_3 , діюча на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 15.01.2024 року, позов визнала, просила його задовольнити, не заперечуючи щодо пропонованого позивачем правила поділу майна. Вказала, про такий порядок поділу майна задовольнить потреби позички.
		У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. 
		Судом встановлено, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
		Визнання відповідачем позовних вимог прийнято судом.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за погодженням сторін.
		Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає підлягає задоволенню із наступних підстав.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
		Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
		Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
		Судом встановлено, що сторони з 20.09.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30.01.2023 року розірваний (а.с.12, 13). 
		У період шлюбу сторонами за спільні кошти набуто нерухоме та рухоме майно, а саме: 24.11.2015 року квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14, 15), 30.11.2025 року земельну ділянку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Литвинівська сільська рада, кадастровий номер: 3221884400:08:193:0432, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, площею 0, 1181 га (а.с.16, 17), 16.05.2019 року автомобіль «Міtsubishi», 2004 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.18), титульним власником якого є позивач.
		Сторони погодили в судовому засіданні правило поділу такого майна між ними: позивачу - автомобіль та земельна ділянка, відповідчі - квартира.
		За таких підстав суд застосовує привило поділу майна подружжя при рівності їх часток, зважаючи на погодження сторонами.
		Так, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст. 70 СК України).
		Оскільки вказане майно набуте сторонами в період шлюбу та за спільні кошти, тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. 
		Так, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартира, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові кошти та майно, належне подружжю та іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо, відповідно до п.23 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя».
		Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 3 статті 368 ЦК України).
		Судом встановлено, що домовленості чи шлюбного договору у сторін немає.
		Так, норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
		Відповідно до ч.1, 2, 4, 5 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускаються лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному із подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
		При відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок відповідної грошової суми.
		У тому разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
		Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими й доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують вцілому позовні вимоги, судом не встановлені. 
		Приймаючи до уваги предмет позову, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.6 ст. 141 ЦПК України, й судовий збір за ставками судового збору станом на 01.01.2023 року в сумі 8 052 грн. 00 коп. ( 2 684 грн. 00 коп. х 3 = 8 052 грн. 00 коп.) стягнути з відповідача на користь держави, оскільки при зверненні до суду позивач як інвалід ІІ-ї групи звільнений від сплати судового зборувідповідно до Закону України "Про судовий збір" (а.с.7).
		Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		На підставі вищевикладеного, ст.ст. 68-71 СК України, з урахуванням Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273 352 ЦПК України, суд -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ, - задовольнити.
		Визнати квартиру  АДРЕСА_1 , земельну ділянку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Литвинівська сільська рада, кадастровий номер: 3221884400:08:193:0432, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, площею 0, 1181 га, автомобіль «Міtsubishi», 2004 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Визнати за  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційни код платника податків - НОМЕР_2 , право власності на:
		- земельну ділянку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Литвинівська сільська рада, кадастровий номер: 3221884400:08:193:0432, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, площею 0, 1181 га, яка зареєстрована державним реєстратором Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області Ходіківською С.В. на праві приватної власності за  ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно 30.11.2015 року, індексний номер: 48695595, 
		- автомобіль «Міtsubishi», 2004 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за  ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 16.05.2019 року.
		Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційни код платника податків - НОМЕР_3 , право власності на: 
		-квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24.11.2015 року належить  ОСОБА_1 , ідентифікаційни код платника податків - НОМЕР_2 .
		Стягнути з  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційни код платника податків - НОМЕР_3 , на користь держави 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн. 00 (нуль) коп.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...