Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/1010/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2024. Зареєстровано: 04.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2024.
Дата набрання законної сили: 02.04.2024
Номер судового провадження: 11-кп/811/1136/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021140000000080

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 450/1010/21                                Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/1136/23                Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 квітня 2024 року м. Львів
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
		 головуючого - судді ОСОБА_2 , 
		 суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12021140000000080 за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2023 року стосовно  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гірське Миколаївського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не депутата, не адвоката, одруженого, має на утримані двох малолітніх дітей, раніше не судимого, який працює на посаді водія ТЗОВ «Гал-Всесвіт», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, 
		за участю:
		прокурора - ОСОБА_10 , 
		потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_13 ,
		 
		встановила:
		 
		Потерпілі та обвинувачений подали апеляційні скарги на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.10.2023 року, яким ОСОБА_9 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавлення права керувати всіма видами транспорту строком на 3 роки. Враховано ОСОБА_9 у строк призначеного покарання, 3 дні позбавлення волі, строк тримання під вартою в період часу з 23.01.2021 по 25.01.2021. Початок відбуття покарання ОСОБА_14 ухвалено рахувати з моменту обмеження у вільному пересуванні.
		Після набрання вироку законної сили заставу в розмірі 175120 грн. необхідно повернути ОСОБА_15 , яким було внесено заставу.
		Стягнуто з ОСОБА_14 в дохід держави 4903,50 грн., коштів залучених на проведення експертиз.
		Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт» в користь ОСОБА_6 250 000 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду.
		Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт» в користь ОСОБА_7 250 000 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду.
		Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт» в користь ОСОБА_8 250 000 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду.
		Речовий доказ автобус «БАЗ А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_1 вважається повернутим законному володільцю (постанова від 23.01.2021, ухвала слідчого судді від 25.02.2021).
		Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожен окремо, просять вирок суду першої інстанції в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_14 основного покарання скасувати та призначити основне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. Вважають вирок таким, що ухвалений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого. 
		Внаслідок порушення водієм ОСОБА_9 правил безпеки дорожнього руху, пасажир автобуса «БАС А079,14», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження, від яких помер. Без чоловіка та батька залишилися його дружина та діти. 
		Свої вимоги потерпілі мотивують тим, що призначене ОСОБА_9 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі (мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України) не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність зважаючи на нижчезазначене. При призначенні ОСОБА_14 , покарання суд першої інстанції виходив з наявності таких обставини, які пом`якшують покарання, а саме наявність двох дітей та те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності. З цим потерпілі категорично незгідні. 
		Щодо наявності двох дітей, як обставини, яка пом`якшує покарання, то слід зазначити, що відповідно до даних, які знаходяться на порталі Судова влада України, дружина підсудного ОСОБА_17 двічі зверталась з позовом про розірвання шлюбу (справа № 450/3741/22 та № 450/1557/23) та двічі зверталась з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_9 аліментів на утримання дітей (справа № 450/3740/22 та №450/2020/23). Так, судовим наказом, виданим Пустомитівським районним судом Львівської області від 09.05.2023 р., з ОСОБА_9 було стягнуто аліменти на утримання двох синів в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 04.05.2023 року і до досягнення дітьми повноліття. Дана інформація була відома суду, однак, на жаль, до уваги взята не була. Отже, з неведеного вбачається, що підсудній веде аморальний та антисоціальний спосіб життя - не утримує своїх дітей та не забезпечує їх гармонійного рівня розвитку. Наявність у підсудного двох дітей жодним чином не знижує тяжкість вчиненого ним злочину, а тому не може вважатись обставиною, яка пом`якшує покарання.
		Апелянти наголошують на тому, що визнання пом`якшуючою обставино те, що ОСОБА_14 вперше притягується до кримінальної відповідальності є необгрунтованою оскільки жодним чином не знижує тяжкість вчиненого злочину, а тому не може пом`якшувати покарання. Крім того в обвинувальному акті згадані обставини не були зазначені як такі, що пом`якшують покарання, а під час розгляду справи на них не покликались ні обвинувачений ні його захисники. 
		Потерпілі покликаються на те, що суд, при призначенні покарання, не повною мірою враховав фактичні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного. Обвинувачений фактично вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, жодних дій, які би свідчили про каяття, не вчинив, шкоду не відшкодував навіть частково, про наміри відшкодували шкоду не заявив. Під час досудового розслідування ОСОБА_14 відмовився давати покази, а суді першої інстанції лише частково визнав провину у скоєному кримінальному провадженні.
		У матеріалах справи достатньо доказів вини ОСОБА_14 у вчиненні злочину за ч.2 ст. 286 КК України, яким спричинено смерть ОСОБА_16 та отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості іншою потерпілою ОСОБА_18 .
		Апелянти наголошують, що під час допиту ОСОБА_9 в судовому засіданні, останній не надавав правдивих показів, ухилявся від прямих відповідей та надавав суперечливі свідчення, намагаючись себе виправдати. Так, ОСОБА_9 зазначив, що безпосередньо перед ДПТ рухався на транспортному засобі марки БАЗ А079.14 зі швидкістю 10-15 км./год., в той час як відповідно до даних висновку експерта № СЕ-19/114-21/2733-ІТ від 03.03.2021 р., швидкість транспортного засобу марки БАЗ А079.14 перед ДПТ була 45 км./год., що втричі більше ніж швидкість, зазначена ним під час допиту у суді.
		Крім того, обвинувачений надав покази, згідно з якими, він не бачив забороняючого світлового сигналу світлофора, оскільки його засліпило сонце, та не чув забороняючого звукового сигналу, в той час, як такі сигнали достеменно бачив та чув допитаний під час судового розгляду в якості свідка машиніст електровоза ОСОБА_19 . Апелянти звертають увагу суду на те, що забороняючий світловий сигнал світлофора чітко видно на відтвореному в судовому засіданні відеозаписі ДТП. У відповідно до п. 19.3. ПДР водій, в разі засліплення, повинен зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення. На питання адвоката потерпілих, чому підсудний не виконав вимоги п. 19.3. ПДР, останній чіткої відповіді надати не зміг.
		Апелянт зазначають, що згідно показів самого ОСОБА_14 в судовому засіданні, він 23 січня 2021 року, перед згаданим ДТП, вже здійснив один рейс за маршрутом № 119 (Львів-Полянка), а тому йому було достеменно відомо про слизьке дорожнє покриття, і він повинен був це врахувати під час керування транспортним засобом. Крім того шлях по маршруту він здійснював неодноразово, дорогу та маршрут знав, а тому невиконання вимог ПДР з його сторони є його провиною та не може бути виправданням з покликання на будь-які природні обставини. 
		Апелянти наголошують, що зі сторони обвинуваченого чи його захисника не було вчинено жодних дій для вибачення за вчинене чи відшкодування шкоди потерпілим. У позовних заявах були всі контакти потерпілих.
		Крім того потерпілі просять врахувати як характеризуючу обставину соціально-негативну поведінку обвинуваченого як в минулому, оскільки ОСОБА_14 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР (в матеріалах справи наявні постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 грудня 2015 р. по справі № 450/2853/17 та від 06 листопада 2020 р. по справі № 450/3587/20, якими ОСОБА_9 було визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП), неодноразово вчиняв домашнє насильство стосовно дружини (справа № 450/3785/22, провадження № 3/450/2772/22 та справа № 450/3785/22, провадження 3/450/28/23), так і на момент розгляду даної справи - відповідно до даних, які знаходяться на порталі судова влада України, дружина підсудного ОСОБА_17 двічі зверталась з позовом про розірвання шлюбу (справа № 450/3741/22 та № 450/1557/23) та двічі зверталась з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_9 аліментів на утримання дітей (справа № 450/3740/22 та № 450/2020/23).
		Наведене свідчить, що підсудний не зробив будь-яких висновків щодо своєї протиправної поведінки та не став на шлях виправлення.
		Даний вирок оскаржив обвинувачений ОСОБА_20 , який просить змінити вирок суду першої інстанції щодо нього в частині призначення покарання. На підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням та без позбавлення права керування транспортом. Вважає вирок необргунтованим оскільки судом не враховане його щиросердне каяття та повне визнання вини у скоєному, а також неодноразові спроби примирення з потерпілими, Крім того суд не врахував, що позбавлення права керування транспортом залишає його та його неповнолітніх дітей без засобів до існування. Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про його посередні характеристики.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 23 січня 2021 року приблизно о 08 год. 50 хв., керуючи автобусом «БАЗ А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по вулиці Центральній поблизу будинку АДРЕСА_2 , грубо порушив вимоги Р. 1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «залізничний переїзд»); Р. 2 п. 2.3 б), д); Р. 20 п.п. 20.2, 20.3; 20.5 в), ґ) та вимоги дорожнього знаку 2.2 «Стоп» дод. 1 Правил дорожнього руху України (затверджені постановою КМУ №1306 від 10.10.2001), які виразилися в тому, що він проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, при проїзді регульованого залізничного переїзду на якому в цей час працював заборонений сигнал світлофора, не зупинив керований ним транспортний засіб, одночасно не виконавши вимоги дорожнього знаку «стоп», що встановлений перед світлофорним об`єктом, не надав переваги в русі електровозу двохсекційному ВЛ 11 М 159 під керуванням машиніста ОСОБА_19 , який наближався ліворуч відносно напрямку його руху і перебуваючи в межах регульованого залізничного переїзду призвів до настання зіткнення його автобуса з електровозом.
		Внаслідок порушення водієм ОСОБА_9 правил безпеки дорожнього руху, пасажир автобуса «БАЗ А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_18 , згідно з висновком судово-медичної експертизи отримала закритий відламковий перелом дистального метаепіфізу правої плечової кістки з зміщенням фрагментів, який викликав тривалий розлад здоров`я та відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, а пасажир цього ж автобуса ОСОБА_16 , згідно з висновком судово-медичної експертизи отримав закриту травму грудної клітки у вигляді множинних переломів ребер по кількох анатомічних лініях, крововиливів в тканину легень, що супроводжувались кровотечею в праву та ліву плевральні порожнини (двобічний гемоторакс) та потраплянням повітря у ліву плевральну порожнину (лівосторонній пневмоторакс), крововиливи в м`які тканини задньої поверхні грудної клітки справа з утворенням кишені; закритої травми органів черевної порожнини у вигляді розривів та крововиливів в тканину печінки, крововиливу в тканину селезінки, крововиливу в тканину підшлункової залози та навколишню клітковину, крововиливів в зв`язково-підвішуючий апарат внутрішніх органів, що супроводжувались кровотечею в черевну порожнину; закриту травму органів заочеревинного простору у вигляді крововиливів в тканину та оточуючу клітковину обох нирок та наднирникових залоз; розрив лонного зчленування; травму правої нижньої кінцівки у вигляді неповного відчленування на рівні середньої третини гомілки з відкритими переломами малогомілкової та великогогомілкової кісток та пошкодженням судин гомілки з крововиливами в м`які тканини гомілки; крововиливи в м`які тканини лобно-тім`яної ділянки голови зліва, м`які тканини шийного відділу хребта; синці садна та рану по тілу. Вказані ушкодження утворились від дії тупих предметів незадовго до смерті, могли виникнути при співударянні з виступаючими частинами салону автобуса під час дорожньо-транспортної пригоди 23 січня 2021 року та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Дані ушкодження були причиною смерті останнього.
		Такими своїми діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілого.
		Потерпіла ОСОБА_18 судом апеляційної інстанції була належним чином повідомлений про розгляд справи, однак в суд апеляційної інстанції не прибула з невідомих причин, клопотання про відкладення не подавала. 
		У відповідності до вимог ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомив про поважні причини свого неприбуття. 
		Заслухавши доповідача, думку потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та їх представники - адвокати ОСОБА_12 , ОСОБА_11 про задоволення апеляційних скарг потерпілих та залишення без задоволення апеляційних вимог обвинуваченого, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_13 , які просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого в повному обсязі та залишити без задоволення апеляційні скарги потерпілих, міркування прокурора ОСОБА_10 , який просив залишити апеляційні скарги потерпілих та обвинуваченого без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За змістом ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.
		Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		У суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість  ОСОБА_9 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, вчиненого за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованими і відповідають фактичним обставинам, які ніким не оскаржуються. 
		Дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфіковано правильно, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілого.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Проте, суд першої інстанції, у порушення вимог цієї норми закону, призначаючи міру основного покарання не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_9 злочину, дані про його особу, поведінку після вчинення ДТП, відношення до потерпілих та понесених ними витрат в результаті ДТП.
		Покликання потерпілих на те, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_9 покарання хоча і в межах санкції статті однак таке покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та його ставлення до скоєного, а також наслідкам, які настави через вчинення кримінального правопорушення, знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.
		Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд, що знайшло своє відображення у положеннях статей 7, 10, 22 КПК, відповідно до яких зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК, свобода сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. При цьому, суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків.
		Згідно п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до ч.2 ст. 409 КПК України підставою для скасування вироку може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Частиною 2 ст.  286 КК України  передбачено покарання особи за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років. 
		Суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_9 мінімальну міру покарання передбачену ч.3 ст. 286 КК України за порушення правил безпеки дорожнього руху, врахував, що останній вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та ці обставини суд врахував як такі, що пом`якшують покарання обвинуваченого.
		При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги таку пом`якшуючу обставину зазначену в обвинувальному акті, як щире каяття, оскільки обвинувачений під час судового розгляду не визнавав ті обставини які йому інкриміновано досудовим слідство, а саме механізм розвитку ДТП. Суд дійшов висновку, що останній в судовому засіданні вказував, що він частково визнає пред`явлене звинувачення та кається, лише з метою пом`якшення при призначенні йому покарання. Крім того, в діях останнього не було жодного каяття, так як за час судового розгляду, обвинувачений жодного разу не контактував з потерпілою стороною, а також не намагався відшкодувати спричинену шкоду та вибачитись за скоєне, що підтвердили потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . Лише в кінці судового розгляду, після двох з половиною років з часу ДТП, обвинувачений відкрив в банку рахунок на який вніс 100 000 грн. та видав довіреність на ім`я потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 з правом розпоряджатись вказаними коштами.
		При призначенні покарання ОСОБА_9 суд першої інстанції врахував характеристику особи обвинуваченого, який посередньо характеризується по місцю проживання, працює, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, вчинив необережний тяжкий злочин, спричинену шкоду не відшкодував, перед вчиненням даного злочину притягався до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП; думку потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 які просять ізолювати обвинуваченого від суспільства строком на 7 років, а також позбавити останнього права керувати транспортними засобами на максимальний термін; досудову доповідь органу пробації та дійшов висновку що ОСОБА_14 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі та максимальне додаткове покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з урахуванням вимог ст. 4 та 5 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
		З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, однак враховує, що судом не було обґрунтовано підставність призначення обвинуваченому мінімальної міри покарання.
		Як зазначив Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 р. по справі № 759/5339/19, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Скоппола проти Італіївід 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		У п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону при призначенні основного покарання.
		У суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю. Подав клопотання про долучення до справи копії угоди № 01/01-24 від 01.01.2024 укладеної між ним та ТОВ «Гал-Всесвіт» про відшкодування шкоди завданої потерпілим в сумі 750 000 грн. та квитанції про внесення 30 000 грн. за цією угодою. Крім того обвинувачений ОСОБА_9 , наголосив на наявність рахунку який він відкрив та дав до нього доступ потерпіли з правом зняття коштів які він на нього буде вносити, з внесенням первинної суми в розмірі 100 000 гривень за спричинену їм шкоду. 
		Не зважаючи на зазначене вище колегія суддів дійшла переконання, що апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_9 . Про можливість застосування до нього вимог ст. 75 КК України та не застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк є безпідставними, необгрунтованими та неспівмірними з наслідками ДТП в результаті якої загинула людина а інша потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження. 
		Колегією суддів у діях ОСОБА_9 , який, на час вчинення ДТП, був водієм маршрутного транспортного засобу, якому довірено життя та здоров`я осіб, яких він перевозив по визначеному маршруту неодноразово, вбачається, безпечність, халатність та явна зневага до правив дорожнього руху України, які він зобов`язаний виконувати неухильно, а також неврахування ним маршрутного шляху, який щоразу перетинав через залізничну колію та недотримання наявних попереджувальних знаків при перетині такої ділянки дороги.
		Суду апеляційної інстанції потерпілими було надано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_9 з негативної сторони та підтверджують їх апеляційні вимоги про те, що ОСОБА_9 є заборгованість по сплаті аліментів синам 2014, 2016 років народження з травня 2023 року по лютий 2024 року в сумі 28 781,84 грн. про що відкрито виконавче провадження.
		Відтак апеляційні вимоги потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 знайшли часткове підтвердження в суді апелЯційної інстанції щодо призначення обвинуваченому необгрунтовано мінімальної міри основного покарання з врахуванням характеризуючих даних про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного та наслідків спричинених його діями внаслідок ДТП.
		Таким чином, вирок суду першої інстанції в частині призначення основного покарання обвинуваченому ОСОБА_9 слід скасувати у зв`язку з його невідповідністю ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, є підставою для скасування вироку та ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_9 23 січня 2021 року приблизно о 08 год. 50 хв., керуючи автобусом «БАЗ А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по вулиці Центральній поблизу будинку АДРЕСА_2 , грубо порушив вимоги Р. 1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «залізничний переїзд»); Р. 2 п. 2.3 б), д); Р. 20 п.п. 20.2, 20.3; 20.5 в), ґ) та вимоги дорожнього знаку 2.2 «Стоп» дод. 1 Правил дорожнього руху України (затверджені постановою КМУ №1306 від 10.10.2001), які виразилися в тому, що він проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, при проїзді регульованого залізничного переїзду на якому в цей час працював заборонений сигнал світлофора, не зупинив керований ним транспортний засіб, одночасно не виконавши вимоги дорожнього знаку «стоп», що встановлений перед світлофорним об`єктом, не надав переваги в русі електровозу двохсекційному ВЛ 11 М 159 під керуванням машиніста ОСОБА_19 , який наближався ліворуч відносно напрямку його руху і перебуваючи в межах регульованого залізничного переїзду призвів до настання зіткнення його автобуса з електровозом.
		Внаслідок порушення водієм ОСОБА_9 правил безпеки дорожнього руху, пасажир автобуса «БАЗ А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_18 , згідно з висновком судово-медичної експертизи отримала закритий відламковий перелом дистального метаепіфізу правої плечової кістки з зміщенням фрагментів, який викликав тривалий розлад здоров`я та відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, а пасажир цього ж автобуса ОСОБА_16 , згідно з висновком судово-медичної експертизи отримав закриту травму грудної клітки у вигляді множинних переломів ребер по кількох анатомічних лініях, крововиливів в тканину легень, що супроводжувались кровотечею в праву та ліву плевральні порожнини (двобічний гемоторакс) та потраплянням повітря у ліву плевральну порожнину (лівосторонній пневмоторакс), крововиливи в м`які тканини задньої поверхні грудної клітки справа з утворенням кишені; закритої травми органів черевної порожнини у вигляді розривів та крововиливів в тканину печінки, крововиливу в тканину селезінки, крововиливу в тканину підшлункової залози та навколишню клітковину, крововиливів в зв`язково-підвішуючий апарат внутрішніх органів, що супроводжувались кровотечею в черевну порожнину; закриту травму органів заочеревинного простору у вигляді крововиливів в тканину та оточуючу клітковину обох нирок та наднирникових залоз; розрив лонного зчленування; травму правої нижньої кінцівки у вигляді неповного відчленування на рівні середньої третини гомілки з відкритими переломами малогомілкової та великогогомілкової кісток та пошкодженням судин гомілки з крововиливами в м`які тканини гомілки; крововиливи в м`які тканини лобно-тім`яної ділянки голови зліва, м`які тканини шийного відділу хребта; синці садна та рану по тілу. Вказані ушкодження утворились від дії тупих предметів незадовго до смерті, могли виникнути при співударянні з виступаючими частинами салону автобуса під час дорожньо-транспортної пригоди 23 січня 2021 року та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Дані ушкодження були причиною смерті останнього.
		Колегією суддів належним чином дослідила матеріали кримінального провадження,  при цьому при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9  враховує  обставини скоєння кримінального правопорушення, а саме порушення особою Правил  дорожнього  руху України, яка керує транспортним засобом, що спричинило одній потерпілій тяжкі тілесні ушкодження та смерть іншого потерпілого; суспільну небезпеку вчиненого кримінального  правопорушення; а також те, що вину у скоєному обвинувачений  в суді першої інстанції визнав частково, а в суді апеляційної  інстанції визнав  в повному обсязі; думку потерпілих висловлену в апеляційній скарзі та  в суді апеляційної  інстанції  про призначення обвинуваченому більшої міри основного покарання виключно у виді позбавлення волі без застосування вимог ст.75 КК України, тобто призначення обвинуваченому співмірну міру покарання з врахуванням наслідків скоєного злочину, втратою родини батька та чоловіка, оскільки судом першої інстанції, на їх думку призначено  надто м`яке покарання;  даних про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який посередньо характеризується по місцю праці, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, а також той факт, що обвинувачений заподіяну ним шкоду частково відшкодовував у добровільному порядку, тадійшла висновку, що ОСОБА_9 необхідно призначити покарання у відповідності до діючого законодавства, в межах санкції статті обвинувачення, призначивши більшу міру основного покарання у виді позбавлення волі. 
		 
		Керуючись ч.15 ст. 615 ст.ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420, 424 КПК України, колегія суддів, 
		 
		ухвалила :
		 
		Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу обвинуваченого  ОСОБА_9 - залишити без задоволення. 
		Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2023 року яким  ОСОБА_9 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - скасувати в частині призначення покарання.
		Ухвалити новий вирок, яким  ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		У решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок суду набирає законної сили з моменту проголошення, та на нього може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення. 
		 
		 
		 
		Головуючий:   
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...