Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/8338/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2024.
Дата набрання законної сили: 29.03.2024
Номер судового провадження: 61-198ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		29 березня 2024 року   
		м. Київ
		 
		справа № 183/8338/21
		провадження № 61-198св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Новомосковська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Губиниське селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Максюти Ж. І.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Новомосковської РДА, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання права на земельну частку (пай).
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді: Майної Г. Є., позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на отримання земельної частки (паю) розміром 3,67 умовних кадастрових гектар вартістю 12 849,00 грн. із земель колишнього Агровиробничого об`єднання пайовиків «Самарське» (пізніше - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Самарський»), що знаходиться на території Василівської сільської ради (Губиниська об`єднана територіальна громада) Новомосковського району Дніпропетровської області. Судові витрати віднесено на рахунок позивача.
		 
		У жовтні 2023 року керівник Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року, в якій просив скасувати заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року повернуто керівнику Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 як передчасно подану та роз`яснено, що заочне рішення може бути переглянуте судом першої інстанції за письмовою заявою у відповідності з вимогами статей 280-289 ЦПК України і тільки у разі залишення судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в загальному порядку згідно частини четвертої статті 287 ЦПК України.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
		апеляційна скарга керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача - Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, подана із порушенням вимог частини четвертої статті 287 ЦПК України. Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження заочного рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Керівник Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача - Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області не звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення згідно порядку встановленого положеннями статей 280-289 ЦПК України. У зв`язку з чим апеляційна скарга керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача - Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області підлягає поверненню апелянту, як передчасно подана.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		03 січня 2024 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, в якій просить:
		скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду;
		направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		прокурор є спеціальним суб`єктом, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та який у виключному випадку набуває статусу позивача, а набуття прокурором статусу відповідача нормами ЦПК України не передбачено;
		процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його правом. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19), від 07 вересня 2022 року у справі № 294/1347/17 (провадження № 61-4584ск22);
		аналогічні висновки викладено також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у справі № 193/150/22 від 15 листопада 2023 року та у справі № 178/2078/21 від 20 вересня 2023 року, якими задоволено касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та зазначено, що на прокурора, як суб`єкта, який не приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не поширюються вимог щодо особливого порядку оскарження заочних рішень;
		за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 22 липня 2020 року у справі №760/13894/14 оскільки особою подано апеляційну скаргу в інтересах неповнолітньої, яка є особою, що не брала участі у цій справі, то відповідно до процесуального закону перегляд заочного рішення в апеляційному порядку має провадитися у загальному порядку;
		відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України, апеляційний суд не врахував, що Новомосковська окружна прокуратура не брала участі та не була стороною у справі, тому не могла оскаржити заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/8338/21 в порядку, передбаченому частиною першою статті 284 ЦПК України.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		15 березня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року: у задоволенні клопотання заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора відмовлено; справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 12 лютого 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Касаційний суд заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, з таких мотивів.
		 
		У справі, що переглядається:
		керівник Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року;
		апеляційний суд повернув керівнику Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року як передчасно подану та роз`яснив, що заочне рішення може бути переглянуте судом першої інстанції за письмовою заявою у відповідності з вимогами статей 280-289 ЦПК України і тільки у разі залишення судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в загальному порядку згідно частини четвертої статті 287 ЦПК України.
		 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (частина перша статті 284 ЦПК України).
		 
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
		 
		Питання, яке належить вирішити у цій справі, полягає в тому чи допускається апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах відповідача без подання заяви про перегляд заочного рішення?
		 
		Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що впрактиці Касаційного цивільного суду сформувалося два підходи щодо застосування статей 284, 287 ЦПК України:
		(а) допускається апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах відповідача без подання заяви про перегляд заочного рішення.
		 
		Наприклад:
		(1) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 193/150/22 (провадження № 61-11926св23) зазначено:
		«у справі, яка переглядається, апеляційну скаргу на заочне рішення місцевого суду Криворізька східна окружна прокуратура Дніпропетровської області подала в інтересах держави в особі Вакулівської сільської ОТГ, посилаючись на те, що відповідач не використав своїх процесуальних прав, передбачених ЦПК України, на участь у судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву, а також на оскарження рішення суду першої інстанції, що свідчить про бездіяльність Вакулівської сільської ОТГ та наявність виключних підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури. Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Частиною першою статті 282 ЦПК України передбачено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд. Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України). Частинами другою та третьою статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача і це є лише його персоніфікованим правом. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19), від 07 вересня 2022 року у справі № 294/1347/17 (провадження № 61-4584св22), на які, зокрема, як на підставу касаційного оскарження, посилається прокурор. Прокурор не є представником відповідача, а виконує конституційну функцію представництва (стаття 131-1 Конституції України). Оскільки прокурор подав апеляційну скаргу як особа, яка участі у справі не брала, то перегляд заочного рішення має проводитися апеляційним судом у загальному порядку. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України, апеляційний суд не звернув увагу на те, що Криворізька східна окружна прокуратура Дніпропетровської області не брала участі у справі, а тому не могла оскаржити заочне рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року. За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Апеляційний суд вищевказаного не врахував та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції. За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою».
		 
		(2) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 178/2078/21 (провадження № 61-8090св23) зазначено, що: 
		«встановлено, що у справі 13 квітня 2022 року ухвалено заочне рішення суду.
		Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішення суду, 20 квітня 2023 року керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Частиною першою статті 282 ЦПК України передбачено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд. Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України). Частинами другою та третьою статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача і це є лише його персоніфікованим правом. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19), від 07 вересня 2022 року у справі № 294/1347/17 (провадження № 61-4584св22), на які, зокрема, як на підставу касаційного оскарження, посилається прокурор. Прокурор не є представником відповідача, а виконує конституційну функцію представництва (стаття 131-1 Конституції України). Оскільки прокурор подав апеляційну скаргу як особа, яка участі у справі не брала, то перегляд заочного рішення має проводитися апеляційним судом у загальному порядку. Повертаючи апеляційну скаргу прокурору на підставі статті 357 ЦПК України, апеляційний суд не врахував, що керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області не приймав участі у справі, а тому не міг оскаржити заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2022 року. За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Апеляційний суд вищевказаного не врахував та повернув апеляційну скаргу прокурора без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції. За таких обставин оскаржувана ухвала вважатися законною та обґрунтованою не може».
		 
		(б) апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах відповідача без подання заяви про перегляд заочного рішення не допускається.
		 
		Наприклад:
		(1) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 202/3829/16-ц (провадження № 61-1930св23) зазначено, що:
		«у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Глава 8 «Заочний розгляд справи» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (стаття 228 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції). Аналогічні положення містить стаття 284 ЦПК України в редакції, чинній на час подачі апеляційної скарги. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом (частина четверта статті 287 ЦПК України в редакції, чинній на час подачі апеляційної скарги). Частинами 2 та 3 статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає змогу зробити висновок, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов`язки. Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом (див. постанови Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 756/11925/16-ц (провадження № 61-33409св18), від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19), від 07 вересня 2022 року у справі № 294/1347/17 (провадження № 61-4584св22).
		У справі, що переглядається: 13 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПрАТ «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт», Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району та Дніпропетровської міської ради; 21 червня 2016 року по справі ухвалено заочне рішення - за змістом рішення зазначено, що відповідачі в судове засідання не з`явились, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенню статті 224 ЦПК України, роз`яснено порядок оскарження заочного рішення; 27 червня 2019 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій зазначив, що звертається в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради; за таких обставин у суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області в частині поданої в інтересах Дніпровської міської ради з підстав пропуску річного строку, оскільки не було дотримано порядок оскарження заочного рішення відповідачем. Установивши, що відповідач оскаржив заочне рішення в апеляційному порядку без проходження процедури перегляду заочного рішення в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції з огляду на положення статті 357 ЦПК України мав вирішити питання щодо повернення апеляційної скарги, проте вищевикладеного не врахував і передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року (див. висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2022 року у справі № 2-663/10 (провадження № 61-9961св22). Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що для відповідача у справі, у якій ухвалено заочне рішення, строк на його апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 231 ЦПК України), а не з дати ухвалення заочного рішення».
		 
		(2) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 175/3593/20 (провадження № 61-2785св23) зазначено, що:
		 
		«тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Вказаний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/13894/14. Процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі №462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19). Оскільки Слобожанська селищна рада є відповідачем у справі, в інтересах якої подав апеляційну скаргу керівник Слобожанської окружної прокуратури, то апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження через недотримання порядку перегляду заочного рішення. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2018 року у справі № 756/11925/16-ц (провадження № 61-33409св18)».
		 
		(3) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2023 року у справі № 178/2124/21 (провадження № 61-7811св23) зазначено, що:
		 
		«оскільки Криничанська селищна рада є відповідачем у справі, в інтересах якої подав апеляційну скаргу керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у прийнятті апеляційної скарги через недотримання прокурором порядку перегляду заочного рішення, визначеного Главою 11 розділу ІІІ ЦПК України (без попереднього подання ним до суду першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення). Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2018 року у справі № 756/11925/16-ц (провадження № 61-33409св18)».
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року). 
		 
		Касаційний суд акцентує, що вказані приклади судової практики Касаційного цивільного суду підтверджують наявність по суті двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування статей 284, 287 ЦПК України. Навряд чи таке застосування статей 284, 287 ЦПК України дозволяє зробити вирішення справи прогнозованим.
		 
		Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Касаційний суд зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
		 
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
		 
		Глава 8 «Заочний розгляд справи» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		 
		У частинах другій та третій статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
		 
		У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		 
		Згідно з частиною першою, четвертою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Вказаний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/13894/14.
		 
		Процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом. 
		 
		Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі №462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19).
		 
		У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України).
		 
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
		 
		Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
		у визначених законом випадках прокурор може за своєю ініціативою в інтересах держави в особі відповідача вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, зокрема, після ухвалення рішення судом першої інстанції;
		прокурор має процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, тобто, процесуальні права та обов`язки відповідача;
		ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу може подати відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		у випадку ухвалення судом першої інстанції рішення прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, оскільки таке право належить відповідачу за змістом частини першої статті 352 ЦПК України;
		у випадку ухвалення судом першої інстанції заочного рішення прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача заяву про перегляд заочного рішення, оскільки таке право належить відповідачу за змістом частини першої статті 284 ЦПК України;
		лише після залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року). 
		 
		Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). 
		 
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
		 
		З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування статей 284, 287 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 193/150/22 (провадження № 61-11926св23) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 178/2078/21 (провадження № 61-8090св23), про те, що:
		«оскільки прокурор подав апеляційну скаргу як особа, яка участі у справі не брала, то перегляд заочного рішення має проводитися апеляційним судом у загальному порядку», 
		 
		та зробити висновок про те, що:
		«у визначених законом випадках прокурор може за своєю ініціативою в інтересах держави в особі відповідача вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, зокрема, після ухвалення рішення судом першої інстанції;
		прокурор має процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, тобто, процесуальні права та обов`язки відповідача;
		ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу може подати відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		у випадку ухвалення судом першої інстанції рішення прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, оскільки таке право належить відповідачу за змістом частини першої статті 352 ЦПК України;
		у випадку ухвалення судом першої інстанції заочного рішення прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача заяву про перегляд заочного рішення, оскільки таке право належить відповідачу за змістом частини першої статті 284 ЦПК України;
		лише після залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції».
		 
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати справу № 183/8338/21 нарозгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     І. О. Дундар
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		В. М. Коротун
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...