Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 213/1224/13-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 04.04.2024. Зареєстровано: 04.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2024.
Дата набрання законної сили: 24.07.2024
Результат оскарження 24.07.2024 Дніпровський апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/177/11/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12012040740000099

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 213/1224/13-к
		Провадження № 1-кп/177/11/24 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 квітня 2024 року    м. Кривий Ріг
		Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		   за участю: 
		   секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , 
		        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривому Розі, кримінальне провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012040740000099 від 10.12.2012 року відносно: 
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, інвалідності не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України
		за участі: 
		прокурора             ОСОБА_4 
		потерпілого             ОСОБА_5 
		обвинуваченого         ОСОБА_3 
		захисника             ОСОБА_6 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		10.12.2012 в темну пору доби, приблизно о 17:20 водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Форд Скорпио» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Нєдєліна з боку пр. Перемоги в напрямку вул. 50-років Жовтня в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу зі швидкістю не менше ніж 66,9 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год (п. 12.4 ПДР України в редакційї чинній на момент події), водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до п.п. «и» пункту 30.3 цих правил» (п. 12.9 б ПДР України в редакції чинній на момент події).
		У цей же час, попереду автомобілю «Форд Скорпио» на проїзну частину вул. Нєдєліна, в районі електричної опори № 8, у невстановленому для цього місці, зліва направо по ходу руху автомобіля виїхав велосипед типу «Україна» під керуванням ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.
		При виявленні небезпеки для руху, у вигляді велосипедиста ОСОБА_7 , який наближається до смуги руху автомобіля, водій ОСОБА_3 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, не зменшив швидкість руху аж до зупинки керованого ним автомобілю «Форд Скорпио», чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху Укаїни, згідно яких: 
		«1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху… не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; 
		«2.3 «б» Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: «б» бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, … і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; 
		«12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».
		Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_3 продовжив рух у небезпечному напрямку і в районі електричної опори АДРЕСА_2 допистив наїзд керованого ним автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста ОСОБА_7 .
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедиста ОСОБА_7 , було травмовано. Згідно висновку експерта № 359/16 від 15.02.2013 потерпілий ОСОБА_7 отримав травими у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: перелому правої скроневої кістки, забою головного мозку 3 ст. гострої субдуральної гематоми, субарахноідального крововиливу, садна голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
		Знаходячись на стаціонарному лікуванні 19.02.2013 ОСОБА_7 від отриманих травм помер. Згідно висновку експерта № 27-Е від 25.02.2013 смерть ОСОБА_7 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під облонки його, правобічної судбуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які привели до загальної інтоксикації організму, що і стало безпосередньою причиною смерті.
		Згідно висновку експерта № 58/27-29 від 31.01.2013 водій автомобілю «Форд Скорпио» ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити наїзд на велосипед. В діях водія ОСОБА_3 по керуванню автомобілем «Форд Скорпио», вбачається невідповідність вимогам п. 12.3, 12.4, 12.9 «б» ПДР України. 
		Між порушенням водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 12.3 ПДР України й наслідками, що наступили  смертю потерпілого ОСОБА_7 , є прямий причинний зв`язок.
		Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Допитаний у ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні вину не визнав, суду пояснив, що жодних порушень Правил дорожнього руху України не допускав. Пояснив, що 10.12.2012 близько 17:20 год, на автомобілі «Форд Скорпио», з ввімкненим ближнім світлом фар, він рухався по проїзній частині вул. Нєдєліна в м. Кривий Ріг, пропустив на пішохідному переході пару з дитячим візочком та рухався далі. Світло на електроопорах № 6-10 не горіло. В районі електропори № 8, він виявив, приблизно за 35-40 м, на проїзній частині дороги велосипедиста, який рухався на велосипеді, по проїзній частині під кутом. Зреагувавши одразу, він застосував екстрене гальмування, але зіткнення з велосипедистом уникнути не вдалося. Уточнюючи вказував, що він рухався зі швидкістю менше 60 км/год, при виявленні велосипедиста, напрямку руху не змінював, рухався прямолінійно та застосував екстрене гальмування, інших автомобілів на його смузі для руху не було. Він одразу зупинився, викликав поліцію та швидку медичну допомогу. Загиблий не мав світловідбиваючих елементів на одязі, його велосипед не був оснащений світловими елементами.
		Пояснив, що на місці події, в день ДТП, за його участю, складалася схема ДТП, здійснювалися заміри слідів гальмування, з якими він згоден. Але зазначав, що спочатку слід правого переднього колеса, що було повернуто вліво, замірялося невірно, але на зауваження понятого ОСОБА_8 , з цього приводу, довжина була переміряна.
		ОСОБА_3 пояснив, що місце дорожньо-транспортної пригоди йому добре відоме, він неодноразово ставав очевидцем того, як пішоходи переходять в цьому місці дорогу, порушуючи ПДР. Вважав, що за існуючих обставин, зокрема обмеженого освітлення, жвавості ділянки для руху, обрана ним швидкість була безпечною, перебувала в дозволених межах. Не заперечував того факту, що дійсно, в минулому, піддавався стягненням за порушення швидкісного режиму.
		Вказував, що спілкувався з родичами потерпілого, надавав допомогу шляхом придбання медикаментів. 
		Потерпілий ОСОБА_5 (а.п. 98-101 т.2), який є сином загиблого ОСОБА_7 , суду пояснив, що 10.12.2012 він перебував на роботі, коли йому повідомили про дорожньо-транспортну пригоду, в ході якої травмовано його батька. Він та матір поїхали до медичного закладу, але батько був без свідомості, в подальшому ввійшов у стан коми, а згодом помер. Підтвердив, що ОСОБА_3 , через три дні після ДТП приходив з метою з`ясування питання про надання допомоги, після цього придбавав певні ліки для батька приблизно на суму 2000 грн.
		Потерпілий підтвердив, що під час слідчого експеримента, на стадії досудового розслідування, він приймав участь у якості статиста, а саме при визначені швидкості руху велосипедиста, з використанням належного йому велосипеда. Вказував, що велосипед, яким керував у момент ДТП батько ОСОБА_7 , не міг бути використаний у ході слідчого експерименту, в силу отриманих пошкоджень, вигнутого колеса, що унеможливлювало його рух. Зазначав, що він виключно приводив велосипед у рух, по декілька разів, рухаючись з темпом, який вказували два свідки. Він особисто не вимірював час руху, він йому не відомий. В частині слідчого експерименту, де визначалася видимість, він участі не приймав, його велосипед не використовувався. 
		Ухвалою суду від 23.11.2022 до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та вистуає на стороні цивільного відповідача, залучено Моторне (транспортне) страхове бюро України, роз`яснено право на подання письмових пояснень по суті справи, направлено копію позову, який вручено (а.с. 139в, 140, 150, 159-160 т. 9). Однак, письмових пояснень щодо позову від МТСБУ до суду не надійшло, участь представника у розгляді справи не забезпечено, хоча МТСБУ повідомлялося про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі через систему Електронний суд, оскільки є користувачем електронного кабінету (зокрема, але не виключно а.с. 167-169 т.9, 114, 123 т.10).
		В ході судового засідання допитана свідок ОСОБА_9 , яка доводилася дружиною загиблого ОСОБА_7 . Свідок суду пояснила, що 10.12.2012 їй повідомили про травмування її чоловіка ОСОБА_7 під час дорожньо-транспортної пригоди. Вона направилася до приймального відділення лікарні, чоловік був ще у свідомості, права частина голови розпухла. В подальшому чоловік вже був без свідомості, переніс операції, але в подальшому помер. Підтвердила, що побачивши свого чоловіка у приймальному відділенні лікарні, вона відчувала від нього запах алкоголю.
		Свідок ОСОБА_10 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_11 » ОСОБА_12 суду пояснила, що на даний час є дружиною потерпілого ОСОБА_5 . На стадії досудового розслідування, тоді ще просто знайомий ОСОБА_5 , попросив її прийняти участь у слідчому експерименті, повідомивши її про це за декілька годин до процесуальної дії. Прибувши на місце, вона виконувала вказівки слідчого, який пояснив необхідність сісти до автомобілю (це був автомобіль ДЕУ), та визначати візуально видимість велосипедиста. Пояснювала, що перебуваючи в автомобілі під керуванням ОСОБА_3 , який рухався, вона та інший понятий, візуально визначали видимість велосипедиста, що був перед автомобілем на дорозі. Їх завдання було візуально визначати видимість та повідомити, коли вони побачать велосипедиста, після чого здійснювалися заміри, параметри яких вона на даний час не пам`ятає, оскільки минув значний проміжок часу, але вони фіксувалися слідчим, протокол за результатами слідчого експерименту вона перечитувала, з його змістом знайомилася, в ньому було все вірно відображено. Пояснювала, що в ході слідчого експерименту ОСОБА_5 був присутнім, але під час визначення видимості велосипедиста, велосипедистом статистом був не ОСОБА_5 , а невідомий їй чоловік.
		Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він приймав участь у слідчому експерименті, в ході якого спочатку намагалися використати велосипед яким керував у момент ДТП ОСОБА_7 , але використовувати його не було можливості, адже одне з колес стояло «вісімкою», що утруднювало навіть його котіння. В подальшому, в ході слідчого експерименту він використовував свій велосипед марки «Україна», з світловідбивачем на одному з колес. В ході слідчого експерименту визначалася видимість велосипедиста, яке авто використовувалося він не пам`ятав, вказував, що слідчий експеримент проводився в необхідних умовах щодо освітлення, зауважень учасники не мали, в тому числі ОСОБА_3 та його захисник.
		Свідок ОСОБА_14 , в ході судового засідання пояснював, що він був понятим при складені схеми дорожньо-транспортної пригоди, розглядуваної ДТП в грудні 2012 року, куди прибув після дзвінка ОСОБА_3 , щоб підтримати його. На місці події був автомобіль учасник ДТП, його водій ОСОБА_3 та велосипед. Пояснив, що на місці події не горіло п`ять ліхтарів, але які саме не пам`ятав. Під час огляду місця події він перебував поряд зі слідчим під час здійснення замірів, складення схеми дорожньо-транспортної пригоди, зокрема при замірах гальмівного шляху, здійснення прив`язки до місцевості. Вказував, що враховуючи плин часу, деталей вже не пам`ятає, але приблизно, як він пам`ятає, гальмівний шлях складав біля 24 м, чи був він однаковим у різних колес автомобілю, він не пам`ятав. Пояснив, що під час замірів мав зауваження щодо заміру гальмівного шляху, яке було враховано працівником поліцію. Свідок надаючи пояснення вказав, що схема ДТП складалася в його присутності, але він підписував чистий лист протоколу огляду місця ДТП, а на його запитання працівник поліції Яблочний сказав, що він потім заповнить. Однак, після демонстрації свідку ОСОБА_14 , за клопотанням прокурора, протоколу огляду місця ДТП від 10.12.2012 та схеми ДТП до нього, останній підтвердив, що схема ДТП складена в його присутності та підписана ним, як і кожен аркуш протоколу огляду місця ДТП. Свідок уточнив, що вказуючи про підписання «чистого протоколу», він мав на увазі відсутність заповнення п. 18 протоколу огляду місця дорожньо-транпсортної пригоди, який і нині містить прочерки (а.п. 5 зворот том 2  це матеріали досудового розслідування). 
		Також у ході судового розгляду, у зв`язку з неможливістю допиту свідків Трофімова, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та Бесчотного, що викликані об`єктивними причинами (а.с. 193-195, 222, 223-229, 240 т.9, а.с. 3-4, 6-9 т. 10), судом за клопотання прокурора, з урахуванням думки інших учасників процесу, відтворено в судовому засіданні пояснення вказаних свідків, надані під присягою в судових засіданнях при розгляді справи іншими складами суду. Враховуючи, що допит вказаних свідків проведено в тому ж складі сторін кримінального провадження (в т.ч. допит проводився за участі обвинуваченого та його захисника ОСОБА_6 , який здійснював захист обвинуваченого з 15.03.2013 (а.п. 201-204 т.2)), потерпілого, які мали можливість реалізувати право на їх допит в суді (в тому числі перехресний допит), суд приходить до висновку, що відтворення пояснень вказаних свідків не порушуватиме право на захист та не має наслідокм визнання цих доказів недопустими. Врахування пояснень вищевказаних свідків, наданих під присягою в судових засіданнях у складі інших суддів, але з дотриманням права сторін кримінального провадження на допит, перехресний допит, узгоджується з правовими позиціями викладеними в постановах ВС від 19.11.2019 у справі № 750/5745/15 та від 19.05.2022 у справі № 750/11103/18. Крім того, в частині що стосується прийняття попередніх показань свідка ОСОБА_17 , який проходить військову службу у зв`язку мобілізацією, суд враховує практику викладену в постанові ВС від 14.11.2023 по справі № 442/3434/21.
		Так, при відтворенні показів свідка ОСОБА_18 , наданих 26.06.2013 (суддя ОСОБА_19 ), останній надав пояснення, що у вечірній час, він йшов з дитиною додому та мав намір перейти дорогу. В цей час перед ним стояв чоловік з велосипедом, тримаючи велосипед у руках, так вони простояли близько двох хвилин. Коли автомобілів стало менше, велосипедист розпочав рух, перетинаючи дорогу під кутом від авто, рухаючись змійкою, сидячи верхи на велосипеді, який не мав поворотів, катафотів. Він спочатку дивився на велосипедиста, а потім поглянув на автомобіль, та виявив, що від велосипедиста до автомобілю було 30-35 м, автомобіль, на переконання свідка, рухався зі швидкістю 50-60 км/год. Велосипедист рухався дуже повільно, але встиг проїхати майже всю дорогу до моменту зіткнення. Вказував, що перед зіткненням водій автомобілю застосовував гальмування, оскільки було чути звук гальм. Чи подавав водій звуковий сигнал, свідок не пам`ятав, чому вказав про це на досудовому розслідуванні, пояснити не міг. Пояснив, що від удару, велосипедист перелетів через капот і впав біля заднього правого колеса автомобілю. Пояснив, що будь-яких перешкод для видимості не було, видимість автомобілю для нього як пішохода складала 200 метрів.
		Вказував, що після ДТП, під час вимірювання гальмівного шляху він не був присутній.
		Свідок також зазначав, що він приймав участь у слідчому експерименті, проведеному на місці ДТП, приблизно через декілька місців після події. Вказував, що під час слідчого експерименту ОСОБА_20 перебував у автомобілі за кермом, був присутнім статист велосипедист чоловік 60 років та ще близько шести чоловік. Під час слідчого експерименту він показував місце зіткнення, здійснювали вимірювання, в тому числі з секундоміром. Відповідаючи на запитання свідок ОСОБА_18 вказував, що статистом велосипедистом був не ОСОБА_5 , а інший чоловік років 60-ти. В ході слідчого експерименту використовувався велосипед «дамський» без рами, а під час події дорожньо-транспортної пригоди, велосипедист рухався на велосипеді «Україна». Також, відповідаючи на питання, свідок вказував, що точно не пам`ятає чи відрізнявся одяг статиста на слідчому експерименті від одягу велосипедиста в момент ДТП.
		При відтворенні показів свідка ОСОБА_21 від 26.06.2013 (суддя ОСОБА_19 ) судом встановлено, що свідок пояснював, що у вечір події, він йшов з роботи до супермаркету «Фокстрот» та за 40 м. від нього автомобіль збив велосипедиста, який від удару перелетів через капот та впав біля правої середньої стойки. Свідок вказав, що зіткнення відбулося майже при зупинці автомобілю, який одразу почав гальмувати. На його погляд, автомобіль був від велосипедиста на відстані близько 30 м, швидкість автомобіля складала близько 50 км/год, а велосипедист рухався чуть швидше пішохода, на віддалення від автомобілю під кутом 30 градусів, при цьому велосипедист встиг проїхати середню частину дороги. Він, як пішохід, в місці ДТП, бачив дорогу на 150 м.
		Також свідок ОСОБА_21 вказував, що він приймав участь у слідчому експерименті, що мав місце приблизно в середині січня 2013 року, приблизно о 18 годині. Свідок пояснив, що слідчий експеримент проводився в той же час, що й мала місце ДТП, різнилися умови освітлення, адже на момент ДТП не горіло два ліхтарі на стовпах. Під час слідчого експерименту за його участю, він вказував на місце ДТП, вони визначали час руху велосипедиста, перетинання ним проїзної частини, але точного часу свідок не пам`ятав. Вказував, що ОСОБА_5 під час слідчого експерименту їздив на велосипеді, з темпом який вказували свідки, слідчий заміряв та оголошував результати. 
		Свідок пояснив, що за його участі дальність видимості не визначалася, але автомобіль від`їздив в інше місце, більше як на 80 м від місця ДТП, де здійснювалися заміри, але з якою метою від`їздили вказати не зміг. Свідок, відповідаючи на питання ОСОБА_3 спочатку вказав, що велосипеди фактично не відрізнялися, але в подальшому вказав, що під час події ДТП велосипед був не великим, а який велосипед був на слідчому експерименті, він не пам`ятав.
		Судом відтворено пояснення в суді свідка ОСОБА_22 надані 15.08.2013 (суддя ОСОБА_19 ), який пояснював, що був запрошений слідчим ОСОБА_23 для участі в слідчих діях по факту ДТП, а саме у слідчому експерименті. Вказував, що в його присутності, за його участі здійснювалися заміри з використанням секундоміра, рулетки. В ході слідчого експерименту були присутні свідки, пояснення яких перевірялися, був присутній молодий хлопець у темному спортивному костюмі та на спортивному велосипеді, який рухався на велосипеді, а слідчий за допомогою секундоміру заміряв час, з яким рухався велосипедист. Чи був інший велосипедист статист, свідок ОСОБА_22 згадати не зміг. Також зазначив, що заміри пов`язані зі швидкістю руху велосипедиста здійснювалися на місці дорожньо-транспортної пригоди, після чого водій ОСОБА_3 вказав на невідповідність умов освітлення, адже з його слів на місці ДТП не горіло п`ять ліхтарів, тому визначення видимості велосипедиста було перенесено в інше місце. В ході слідчого експерименту використовувався автомобіль Ланос, він та ще одний понятий  дівчина, перебуваючи в салоні автомобілю, з водієм від`їзджали назав, потім вперед. З автомобілю вони дивилися на статиста «потерпілого», визначаючи видимість, але подробиць свідок він не пам`ятав. Вказував, що статиста велосипедиста бачив, але не досить чітко, оскільки був без окулярів, хоча зазвичай керує автомобілем в окулярах, тобто за наявності окулярів бачив би ще краще. Відповідаючи на запитання вказував, що в ході слідчого експерименту заміри здійснювалися при ньому, він стояв поруч зі слідчим, слідчий фіксував заміри і показував, повторював декілька разів. За результатами проведення слідчого експерименту складалися документи, які він підписував. Об`єктивність даних протоколу слідчої дії підтверджував.
		Під час відтворення показів свідка ОСОБА_17 наданих в судовому засіданні 23.09.2013 (суддя ОСОБА_19 ), судом встановлено, що свідок пояснював про те, що був зупинений працівниками поліції для участі в проведенні замірів на місці ДТП. В його присутності та присутності іншого понятого, а також водія ОСОБА_3 , здійснювалися заміри, в прив`язкою до стовпів, заміри гальмівного шляху, здійснювалася прив`язка до велосипеда, складався протокол огляді дорожньо-транспортної пригоди, схема, які він підписував. На місці події був автомобіль після ДТП та водій, а потерпілого забрала «швидка». Схеми та заміри здійснювалися в присутності іншого понятого та водія автомобілю ОСОБА_3 . Відповідаючи на запитання свідок пояснив, що заміри виконувалися правильно, він жодних зауважень не мав, перебував під час огляду місця події від початку до кінця. Під час огляду дорога не освітлювалася, але працівники поліції підсвічували фонариком, учасники слідчої дії добре бачили сліди гальмування, здійснювали заміри гальмівного шляху. Здійснені заміри їм оголошувалися, вони їх контролювали. Свідок зазначав, що виміри вони контролювали, певні зауваження були в ході процесуальної дії, але вони були враховані та виправлені. Відповідаючи на питання захисту свідок вказав, що не пам`ятає чи здійснювали замір по зовнішньому колесу, під автомобіль не залазили, пояснив, що гальмівний шлях заміряли від його початку до кінця, по прямій, стоячи збоку (узгоджується зі схемою, слід прямий).
		Будучи допитаним в якості свідка, при розгляді кримінального провадження суддею Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_24 , 24.03.2015 свідок ОСОБА_25 показав, що приблизно восени 2012 року, у вечірній час близько 17:30 год, він йшов з дитиною додому, та мав намір перейти дорогу в місці, де інтенсивний рух та відсутній пішохідний перехід, щоб скоротити дорогу, при цьому перед ним стояв немолодий чоловік із велосипедом. В цьому місці освітлення було погане, у зв`язку з відсутністю ліхтарів, але видимість була нормальна, туману не було. В момент коли автомобілів стало менше, чоловік з велосипедом розпочав рух, відштовхнувся та сівши на велосипед поїхав через проїзну частину, рухався під кутом від автомобілю, тим самим віддаляючись від автомобілю, що рухався справа. Перед тим як набрати певну швидкість, велосипедист рухався зигзагами, кількість вилянь свідок не пам`ятав. Свідок пояснював, що за такої ситуації (зліва автомобілі були далеко, приблизно за 250-300 метрів, а справа автомобіль був ближче, можливо 20-25 метрів) він би не ризикнув розпочинати рух, був з дитиною. Вказував, що момент зіткнення бачив, до зіткнення велосипедист проїхав близько 6 метрів, доїхавши майже до кінця проїзної частини, він чув звук гальм, але зіткнення відбулося, автомобіль контактував правим бампером, велосипед перекрутився та був за п`ять метрів від обочини, а велосипедист упав через автомобіль та лежав збоку автомобілю біля заднього колеса. З якою швидкістю рухався автомобіль він не знає. Участь у слідчих експериментах він приймав, як на стадії досудового розслідування, так і стадії судового розгляду, але під час останнього слідчого експерименту (станом на момент допиту свідка це експеримент від 24.02.2014 (а.с. 100 т.4) він відмовлявся підписувати протокол, бо його пояснення не враховували, автомобіль стояв не там під час слідчого експерименту. На запитання представника потерпілого свідок вказував, що перший слідчий експеримент з ним був проведений правильно, бо проведений по «гарячим слідам». Під час досудового розслідування він надавав покази слідчому, покази фіксувалися з його слів, він ставив свій підпис. Автомобіль учасник ДТП залишався на місці, але учасником проведення процесуальної дії - огляду місця події, він не був, в той час вже пішов з місця події. На момент допиту пояснив, що вже детально відтворити обстановку подій не може.
		Відповідаючи на запитання захисника свідок вказував, що при слідчих експериментах, як першому, так і другому велосипед був не той, а на велосипеді потерпілого, ймовірно «Україна», фар та катафотів не було. На першому слідчому експерименті використовувався не автомобіль ОСОБА_3 . Свідок пояснював, що при другому слідчому експерименті заїзди велосипедиста на час були, але щось було не так, час озвучували, але секундомір йому не показували.
		На питання потерпілого зазначав, що більш точними є заміри щодо швидкості руху велосипедиста при першому слідчому експерименті.Також головуючим, під час допиту свідка ОСОБА_18 , було повністю оголошено протокол слідчого експерименту від 22.01.2013, проведеного на стадії досудового розслудвання за участі ОСОБА_18 , що містить його підпис, при цьому свідок не висловлював жодних зауважень щодо його змісту, лише зазначав, що йому не показували дані секундоміра, він дійсно вказував, що більш правильним був третій варіант швидкості руху велосипедиста, але висловлював думку, що на його переконання 13 секунд це забагато, тоді автомобіль мав бути за 200 метрів від велосипедиста. Свідок відповідаючи на питання представника потерпілого вказував, що перший слідчий експерит був більш точним, проведений через незначний час після ДТП. 
		Крім цього, під час відтворення допиту свідка ОСОБА_18 , було встановлено, що автомобіль Ланос, який використовувався при слідчому експерименті на стадії досудового розслідування, надавався самим ОСОБА_3 (його службовий автомобіль).
		Під час відтворення звукозапису допиту свідка ОСОБА_21 , проведеного під час розгляду кримінального провадження суддею Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_24 , судом встановлено, що свідок пояснював, як в грудні 2012 року, близько 17:30 год, на території Інгульця в районі магазину «Парус», він став очевидцем ДТП, в ході якої автомобіль збив велосипедиста. Свідок вказав, що маючи намір переходити дорогу, він пропускав автомобілі, бачив як справа рухався автомобіль та бачив велосипедиста, який почав рух через проїзну частину. Пояснив, що велосипедист почав рух, відштовхнувся та сівши на велосипед поїхав через проїзжу частину, під кутом, рухаючись на віддалення від автомобілю. Моменту як велосипедист сідав на велосипед, закидував ногу, він не бачив. Зазначав, що відстань від велосипедиста до автомобілю, в момент виїзду велосипедиста на проїзжу частину складала 30-35 метрів. Свідок спостерігав подію за 30 м. (від нього до велосипедиста було близько 30 м, відповідно до автомобілю близько 60 м). Пояснив, що велосипедист проїхав приблизно 7-8 метрів до зіткнення, йому залишалося проїхати близько 3 метри. Час руху велосипедиста не пам`ятав, припускав, що це могло бути 5-6 секунд. Щодо місця зіткнення вказав, що воно мало місце на середині правої полоси дороги. Також свідок пояснив, що як тільки велосипедист виїхав на проїзжу частину, він почув звук гальм автомобілю. Автомобіль контактував з велосипедистом бампером, якою саме стороною не пам`ятав, але зазначав, що пошкоджень на автомобілі не було. Під час зіткнення автомобіль майже зупинився, вказував, що удар був не сильним.
		Свідок ОСОБА_21 пояснював, що на місце події одразу приїхали працівники поліції, проводилися заміри гальмівного шляху, він був присутній при тому, як слідчим проводився замір гальмівного шляху, але вважав, що працівники поліції міряли як хотіли. Після чого, було записано його покази. Подія відбулася в темний час, освітлення було погане, не горіло декілька ліхтарів, зокрема в місці ДТП не горів ліхтар, але магазини освітлювали. Для нього видимість була хороша, але припускав, що водію ОСОБА_3 могло перешкоджати світло фар зустрічного транспорту. 
		Свідок зазначав, що на його переконання, швидкість автомобілю під керуванням ОСОБА_3 складала близько 45 км/год, але не більше 50 км/год. Підтвердив той факт, що приймав участь у слідчих експериментах, при цьому вважав найбільш об`єктивним другий слідчий експеримент, оскільки до цього він не знав, що автомобіль, велосипед мають бути такими ж. Разом з тим пояснював, що на першом експерименті автомобіль був розташований вірно, однак «ніби нічого не записували», секундоміру не було, а на другому слідчому експерименті не вірно було виставлено автомобіль, але при цьому свідок визнав той факт, що при ньому проводилося визначення видимості, протоколи слідчих експериментів ним підписано. Відповідаючи на питання зазначав, що на кожному з проведених слідчих експериментів використовувався автомобіль ОСОБА_26 , яким він володіє на момент проведення допиту, та яким доставляє його  свідка ОСОБА_21 , до суду. Вказував, що на слідчих експериментах використовувався не той велосипед, яким керував потерпілий, при цьому на першому слідчому експерименті катафотів не було, а на другому нібито були. 
		В ході відтворенні показів вищевказаних свідків, під час здійснення судового провадження під головуванням судді ОСОБА_27 , 19.01.2018 свідок ОСОБА_18 зазначав, що більзко 6 років тому, на Інгульці по вул. Нєдєліна, він разом з дитиною йшов додому та став очевидцем ДТП. Пояснював, що він з дитиною стояли на узбіччі дороги, в місці де пішохідний перехід відсутній, очікуючи коли проїдуть автомобілі, що рухалися по проїзній частині. Попереду них стояв велосипедист, який в певний момент почав рух, пройшов 1-2 метри, відштовхнувся і поїхав, після чого відбулося зіткнення з автомобілем та велосипедиста забрала швидка. Відстань до автомобілю була незначною, тому він  ОСОБА_18 не переходив. Свідок вказував, що зіткнення відбулося ближче до середини проїзної частини, але на той час розмітки, що визначала б середину проїзної частини не було, велосипедист рухався в бік і поперек. На питання суду відповідав, що велосипедист подолав шлях по проїзній частині близько 5-6 метрів. Він надав свої пояснення та залишив місце ДТП, участі в замірах не брав. Свідок ОСОБА_18 зазначав, що з плином часу погано пам`ятає обставини вказаної події, зокрема не пам`ятав якою частиною контактували учасники ДТП, не міг відповісти на питання щодо освітлення ділянки де відбулося ДТП, швидкості руху учасників, пояснючи, що з плином часу ці оставини стерлися з пам`яті. Зазначав, що приймав участь у слідчих експериментах, коли саме не пам`ятав, але пам`ятає, що мав зауваження щодо місця розташування автомобілю, гальмівного шляху, використання не того авто, але пояснив, що на останньому слідчому експерименті говорив те, що пам`ятав, в достовірності впевненим не був, бо пройшов значний час. При цьому пояснював, що перші дані які він давав були достовірними. Надаючи пояснення про видимість дороги він вказував, що видимість у 200 м вказав на стадії досудового розслідування, зі сторони в яку їхав автомобіль, бачив фари автомобілю, з цієї відстані можна було побачити, оскільки дощу, туману не було.
		Свідок ОСОБА_21 під час здійснення судового провадження суддею ОСОБА_27 , надаючи покази 23.03.2018 зазначав, що точної дати події не пам`ятає з плином часу. Пояснював, що йшов до магазину по вул. Нєдєліна в напрямку супермаркету Фокстрот, коли став очевидцем ДТП, в ході якої автомобіль під керуванням ОСОБА_3 збив велосипедиста, який виїхав на проїзну частину дороги. Подію він спостерігав з відстані 20-30 м. Він також мав намір пройти проїжджу частини в тому місці, де проїздив велосипедист, при цьому на вказаній ділянці пішохідний перехід відсутній. На вулиці було темно, він пропускав автомобілі, що рухалися справа від нього. Свідок зазначав, що у вказаному місці рух автомобілів інтенсивний, але припускав, що автомобіль ОСОБА_3 рухався не більше 50 км/год, на якій відстані був автомобіль від велосипедиста в момент виїзду, свідок згадати не зміг, при цьому вказував, що моменту виїзду велосипедиста на проїзну частину не бачив, на велосипедиста не дивився, оскільки дивився на автомобіль. Зазначав, що зіткнення відбулося на частині дороги руху автомобілю, до зіткнення він чув гучний звук гальм, удар прийшовся в праву сторону автомобілю, але вважав що удар був не сильним, в момент зіткнення автомобіль майже зупинився, потерпілий просто впав від удару на бік, лежав збоку поруч з автомобілем, що стояв рівно. Відповідаючи на запитання прокурора вказав, що потерпілий на капот автомобілю не падав, пошкоджень автомобіль та велосипед майже не мали. Свідок вказував про те, що не пам`ятає яке саме було освітлення на місці події, яке світло фар було ввімкненим на автомобілі, вказуючи на те, що приймав участь у слідчих експериментах, їх кількість та час проведення не пам`ятав, але вказував, що при слідчому експерименті (якому саме не пам`ятав), автомобіль стояв не так, про що він зазначав, чи всі інші дані зазначено в протоколах слідчих експериментів вірно, він не пам`ятає і більше вже не згадає. Підтвердив те, що протоколи слідчих експериментів підписував.
		Свідок ОСОБА_17 23.03.2018, під час розгляду справи суддею Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_27 , надав покази, що він був зупинений працівниками поліції у зв`язку з подією ДТП, при цьому він приймав участь у замірах на місці події, зокрема в присутності слідчого, ще одного понятого, вони заміряли прив`язку до місця, заміряли вістані між автомобілем та стовпами, гальмівний шлях. ДТП відбулося по смузі в напрямку руху автомобіля учасника ДТП, пошкодження автомобілю не пам`ятав, зазначав, що велосипедиста на місці події вже не було, а велосипед лежав на траві. Свідок пояснив, що раз він підписав протокол, отже в ньому все зазначено вірно, так як є.
		При відтворенні пояснень свідка ОСОБА_18 , наданих 06.04.2021 під час допиту свідка суддею Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_28 , встановлено, що свідок пояснив, що оскільки подія ДТП відбулася давно, він вже нічого не пам`ятає та згадувати не бажає. Не пам`ятав чи є в залі суду особа, що була водієм, статусу ОСОБА_3 не знає. Однак пояснив, що подія ДТП в ході якої автомобіль збив велосипедиста, мала місце по АДРЕСА_2 , припускав що все відбулося в денний час, за сонячної погоди, пору року не пам`ятав. Він йшов додому, біля доріжки. Там зазвичай не ходить, вперше там йшов в день ДТП. Він не пам`ятає чи бачив велосипедиста до аварії, чи стикався з ним на доріжці, не пам`ятав чи бачив як велосипедист виїздив на доріжку, припускав, що виїхав, відстань з якої бачив аварію не пам`ятає, як і місця зіткнення. Вказував, що не бачив, як проїздив велосипедист по дорозі, та як рухався автомобіль до ДТП. Не пам`ятав, чи були звуки гальмування, крики. Вказував, що не пам`ятає з якої відстані побачив велосипедиста та автомобіль, може 30, 50, 100 метрів. Аварія відбулася попереду нього, чи були інші автомобілі не пам`ятав. Після зіткнення він не підходив до місця аварії, стояв коли під`їхала поліції, чекав, бо гадав що буде давати показання, але чи надав показання вже не пам`ятає, але вважав, що надавав. До потерпілого не підходив, хто викликав швидку не знає. При ньому проводилися певні слідчі дії, щось показували, міряли, малювали, чи підписував він документи не пам`ятав. Суддею ОСОБА_28 свідку демонструвалися протоколи слідчих експериментів за його участю, зокрема від 22.01.2013 (а.п. 85), він зазначав, що підписи схожі на його, але не пам`ятав як він їх ставив, вказував що нічого не пам`ятає, обставини викладені в протоколі слідчого експерименту не спростовував та не доповнював.
		На питання потерпілого відповів, що дійсно ОСОБА_3 підвозив його на судові засідання. 
		Під час відтворення показів свідка ОСОБА_21 , наданих під головуванням судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Попова (06.10.2021), судом встановлено, що свідок надав покази про те, що в грудні 2012 року став очевидцем ДТП, яка мала місце по АДРЕСА_2 . Він саме збирався переходити дорогу, в місці де був відсутнім пішохідний перехід, як побачив виїзд на проїзну частину дороги велосипедиста, перед автомобілем. При цьому зазначав, що автомобіль ОСОБА_20 знаходився від нього  свідка, на відстані 150-100 м, а велосипедист знаходився від нього  свідка, на відстані близько 30-40 метрів. Повернувши голову направо, він побачив як велосипедист виїхав на дорогу, на якому саме велосипеді він був не пам`ятав, пояснив, що велосипедист рухався навскоси віддаляючись від автомобілю, велосипедист рухався з середньою швидкістю, якою при цьому була відстань між автомобілем та велосипедистом сказати не зміг (але, відповідаючи на запитання сторони захисту вказав, що відстань між велосипедистом та автомобілем можливо була 30 м), ширина дороги складала близько 6 метрів. Крім цього пояснив, що в місці ДТП освітлення не було, декілька ліхтарів не горіло, при цьому ліхтарі були лише з однієї сторони та він не звертав уваги які саме ліхтарі не горіли при під`їзді до місця ДТП. Наявність чи відсутність інших транспортних засобів не пам`ятав, якими саме частинами контактували автомобіль та велосипедист свідок не пам`ятав, але вважав силу удару незначною, при тому, що після зіткнення потерпілий велосипедист упав та лежав з правої сторони автомобілю. Свідок пояснював, що водій зробив все можливе, щоб уникнути зіткнення, а саме застосував гальмування, чи подавався звуковий сигнал, свідок не пам`ятав. Пояснив, що якби водій не загальмував, потерпілий би від удару загинув на місці. Вважав, що автомобіль рухався до зіткнення не більше 40 км/год, з яким світлом фар рухався автомобіль він не пам`ятав, чи були наявними ліхтарі на велосипеді та в чому був одягнений велосипедист, свідок не пам`ятав. Свідок також показав, що він підходив до потерпілого, викликав швидку, при цьому відчував від нього запах алкоголю. Він  свідок, залишався на місці події до приїзду працівників поліції та огляду місця ДТП.
		В ході відтворення показів свідка ОСОБА_17 , наданих під головуванням судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Попова (18.01.2022), судом встановлено, що свідок ОСОБА_17 надавав пояснення, про те, що в грудні 2012 року, в темний час доби, був зупиненим працівниками поліції для участі в огляді місця ДТП по вул. Нєдєліна. Під час проведення вказаної процесуальної дії здійснювалися заміри, зокрема він тримав рулетку, за результатами складалися документи, в яких вони розписувалися. Відповідаючи на запитання зазначав, що за його участю замірявся гальмівний шлях, здійснювалася прив`язка до місцевості. Якої саме марки був автомобіль учасник ДТП, свідок не пам`ятав, при цьому автомобіль залишався на проїзній частині, а велосипед учасника ДТП лежав на обочині біля бордюри. ДТП відбулася на полосі руху автомобілю, автомобіль залишався на своїй полосі для руху, але де саме не пам`ятав. За результатами проведеної слідчої дії було складено протокол, до змісту якого учасники зауважень не мали, він також зауважень не мав, протокол підписав.
		Отже, відтворивши в судовому засіданні покази вищевказаних свідків, суд констатує, що покази свідка ОСОБА_17 , надані в різних складах суду були послідовними, логічними, незмінними та узгоджуються з іншими доказами по справі.Логічними та такими, що узгоджуються з іншими доказами по справі є й покази свідка Бесчотного.
		Щодо свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_15 , які як встановлено судом, підтримували контакт з обвинуваченим, який підвозив їх на судові засідання на власному автомобілі, суд констатує, що покази вказаних свідків не в повній мірі узгоджувалися між собою, при наданні їх різним складам суду, а при їх допитів суддею ОСОБА_29 свідки вказували про те, що події розглядуваної ДТП достеменно не пам`ятають. Так, суд звертає увагу, що при першому допиті в суді (суддя ОСОБА_19 ) свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_15 вказали, що велосипедист рухався повільно, але від удару перелетів через капот, натомість при допиті суддею ОСОБА_30 вже зазначав, що удар був не сильним та потерпілий просто впав. Неузгоджуються між собою й покази ОСОБА_15 в частині ймовірної швидкості автомобілю під керуванням ОСОБА_3 , адже при кожному наступному допиті свідок вказував менше значення швидкосі (близько 50, менше/рівне 50, менше 40 км/год). При допиті суддею ОСОБА_29 , свідок ОСОБА_15 зазначав, що події достовірно не пам`ятає, не міг вказати якими частинами контактували учасники ДТП, але наполягав на незначній силі удару та тому, що водій зробив все залежне від нього для уникнення ДТП. Не узгоджуються з іншими матеріалами справи й покази ОСОБА_25 в частині відсутності на місці події розмітки, про що він зазначав у судовому засіданні при допиті суддею ОСОБА_31 , що спростовуються даними протоколу огляду місця події. Постійно змінювалися й покази вказаних свідків у питанні місця ДТП, швидкості руху учасників ДТП, що ставало підставою для призначення ряду слідчих експериментів, що поглиблювали протиріччя. Беручи до уваги викладене, суд приймає до уваги, як найбільш достовірні покази свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_15 , що надавалися ними під час першого допиту в судовому засіданні, коли свідки були приведені до присяги перед судом (допит у складі судді Макарової), оскільки ці покази надавалися через незначний проміжок часу після події ДТП, надані свідками під присягою до якої вони приведені судом.
		В підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення суду надано письмові матеріали справи.
		Так, згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.12.2012, з схемою до нього, складеного за участі понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_16 (на російській мові ОСОБА_32 , в присутності водія ОСОБА_3 , на проїзжій частині АДРЕСА_2 , за ясної погоди та без опадів, на горизональній ділянці дороги з асфальтобетонного покриття (сухе, чисте), загальною шириною 7,6 м, що має дві смуги для руху по одній в кожному напрямку, розділених білою лінією горизонтальної розмітки 1.5, ширина однієї смуги 3,8 м, відбулося зіткнення транспортного засобу та велосипеда. Зі слів водія ОСОБА_3 , що зафіксовано в протоколі огляду місця події, місце наїзду на велосипедиста розташоване на проїзній частині вул. Нєдєліна на відстані 2,1 м. від правого праю проїзної частини та 4,9 м до електроопори № 8. Дорожня транспортна пригода відбулася на нерегульованій ділянці дороги, в темний час доби, на неосвітлювальній ділянці. Після ДТП автомобіль «Форд Скорпио» розташовувався на проїзній частині вул. Нєдєліна, на відстані 5,5 м від лівого переднього колеса та на відстані 3 м за електроопорою № 8. Після ДТП в автомобілі була деформована передня права фара та рамка під правою передньою фарою. Згідно протоколу огляду ДТП, автомобіль «Форд Скорпио» залишив на проїзній частині вул. Нєдєліна, одинарні сліди гальмування передніми та задніми колесами автомобілю. Довжина переднього правого сліду склала 22,8 м, а переднього лівого 14,4 м, заднього правого колеса 8,2 м, заднього лівого колеса 5,3 м. гальмівний шлях є прямолінійним, суцільним, не переривався, з чітко відображеним протектором. Учасники процесуальної дії  огляд місця ДТП, не мали заяв та доповнень. До протоколу огляду додано схему ДТП, що містить підписи всіх учасників огляду, зокрема понятих та ОСОБА_3 (а.п. 3-16 т.2). На фотознімках до протоколу, серед іншого, зафіксовано наявність на задньому колесі велосипеда світловідбивача (а.п. 14-15 т.2).
		Автомобіль «Форд Скорпіо» днз НОМЕР_1 визнаний речовим доказом по даному кримінальному провадженню, відповідно до постанови слідчого від 12.01.2013 та переданий на відповідальне зберігання Інгулецькому РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.п. 36, 37 т.2). Вказаний автомобіль повернутий ОСОБА_3 під зберігальну розписку 25.03.2013 (а.п. 38 т.2)
		Відповідно до довідки ТОВ «Криворіжелектромонтаж» від 25.02.2014 № 219, 10.12.2012 завнішнє освітлення міста, у тому числі по вул. Нєдєліна, було увімкнено о 16:21, переведено на нічний режим роботи (відключається 2/3 зовнішнього освітлення вулиць міста) о 23:00 год, та було вимкнено о 06:55. Аварійного відключенні зовнішнього освітлення 10.12.2012 по вул. Нєдєліна з моменту включенні і до відключення не було. Перегоряння декількох ламп, а також не освітлення частин вулиць, системою управляння зовнішнього освітлення міста не контролюється і не фіксується (а.с. 79 т.4).
		Як слідує з медичних довідок на ім`я ОСОБА_7 , від 11.12.2012 та 12.12.2012, будучи доставленим до Криворізької міської лікарні № 17, він мав ряд травм: закрита черепно-мозкова травма, стиснення головного мозку, правосторонньою субдуральною гематомою, забій головного мозку, перелом кісток склепіння черепа справа з переходом на основу. ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.п. 26- 28 т.2). 
		ОСОБА_3 в момент ДТП в стані сп`яніння не перебував (а.п. 44 т.2).
		Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 22.01.2013, проведеного за участі свідка ОСОБА_18 та понятих ОСОБА_22 і ОСОБА_33 , в ході слідчого експеримента свідок вказав, що умови проведення слідчого експерименту відповідають умовам за яких мала місце ДТП, окрім того, що в момент дорожньо-транспортної пригоди ділянка вулиці освітлювалася частково, а саме в місці виїзду велосипедиста не горіло два ліхтарі на електроопорах. В ході слідчого експеримента свідок, за допомогою статичного автомобілю вказав, як рухався автомобіль по проїзній частині вул. Нєдєліна по відношенню до правого краю проїзної частини, в ході замірів було встановлено, що автомобіль рухався на відстані 1,1 м від краю правого переднього колеса до границі правого краю проїзної частини. Свідок також вказав, що місце зіткнення відбулося в районі перехрестя, проведеними замірами встановлено, що місце наїзду мало місце за 3 м перед опорою № 8 і на відстані 1,30 м від правого краю проїзної частини. Свідок також пояснив, що спочатку велосипедист, стоячи перед ним, тримав велосипед рукою, після чого відштовхнувся від землі однією ногою і почав перетинати проїзну частину дороги, починаючи рух за 12,8 м перед опорою № 8, від лівого краю проїзної частини (по ходу руху автомобілю). Для подальших дій було залучено статиста, якому свідок вказував в якому темпі рухався велосипедист. Статист три рази проїзджав відстань від місці виїзду велосипедиста до умовно означеного місця зіткнення, час проїзду фіксувався секундоміром, з результатом 1  10 сек, 2  9 сек, 3 -13 сек. При цьому, свідок ОСОБА_25 пояснював, що велосипедист рухався так, як статист при третьому замірі, тобто шлях 12,8 м велосипедист проїздив за 13 сек. При цьому, згідно протоколу слідчого експерименту, при перевірці видимості, статист з велосипедом перебували в місці, з відповідними дорожніми умовами, а саме де не горіло два ліхтарі, на ділянці проїзної частини вул. Нєдєліна шириною 7,6 м, яка розташована близько за 200 м до місця наїзду на велосипедиста, та на якій в момент проведення слідчого експерименту не горіло два ліхтарі на електроопорах. Свідок ОСОБА_34 вказав, що умови освітлення у вказаному місці відповідають умовам дорожньо-транспортної пригоди під час її скоєння. Понятим було запропоновано зайняти місце в статистичному автомобілі, який рухався заднім ходом від статиста з велосипедом. В місці, де статиста переставало бути видно, автомобіль зупинявся за командою понятих. Проведеними замірами встановлено, що видимість велосипедиста на проїзній частині дороги (в місці його виїзду) складала 96 м, а видимість проїзної частини вул. Нєдєліна та її елементів перевищує видимість велосипедиста в місці його виїзду, тобто складає не менше 96 м. Складений протокол підписано свідком ОСОБА_18 та понятими, яким протокол надавався в письмовому вигляді. До протоколу додано схему, що підписана всіма учасниками слідчого експеримента (а.п. 85-90 т.2).
		В цей же день, тобто 22.01.2013 проведено слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_21 , в присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_35 . В ході слідчого експерименту ОСОБА_21 вказав, що дорожні та погодні умови на час слідчого експерименту відповідають тим, що були в день ДТП, вказав, що не пам`ятає чи освітлювалися в день ДТП проїзна частина ліхтарями електроопор у момент ДТП. Свідок ОСОБА_21 виставив статичний автомобіль в місці його руху безпосередньо перед зіткненням та проведеними замірами було встановлено, що автомобіль рухався по проїзній частині вул. Нєдєліна на відстані 0,80 м від крайньої правої точки автомобіля до межі правого краю проїзної частини. Свідок вказав місце виїзду велосипедиста на проїзну частину дороги, а також місце зіткнення на ній. Проведеними замірами встановлено, що місце виїзду велосипедиста розташоване на відстані 12,8 м перед опорою № 8 і у границі лівого краю проїзної частини. Також було встановлено, що місце зіткнення розташоване на відстані 1,3 м від правого краю проїзної частини і на відстані 3 м перед опорою № 8. Відстань, яку проїхав велосипедист від місця виїзду на проїзну частину до місця зіткнення склала 12,5 м. В подальшому, був запрошений статист з аналогічними антропологічними даними і одягом потерпілому, з аналогічним велосипедом (постраждалому). В присутності понятих та свідка, статисту запропоновано тричі проїхати відрізок шляху довжиною 12,5 м (від місця виїзду до місця зіткнення), час замірявся за допомогою секундоміра та результат склав: 1  7 сек, 3  7 сек, 3  8 сек. Свідок ОСОБА_21 зазначив, що статист рухався як велосипедист перед ДТП в темпі другої спроби, тобто 7 сек. Також свідок вказав, що автомобіль контактував з велосипедистом передньою частиною. Складений протокол та схема до нього підписані всіма учасниками слідчого експерименту без зауважень (а.п. 91-94 т.2).
		Відповідно до висновку експерта № 58/27-29 від 31.01.2013, вихідні дані якого є об`єктивно встановлені в ході проведення огляду місця ДТП та проведених зі свідками ОСОБА_21 і ОСОБА_18 слідчих експериментів, а саме, що ДТП мала місце в темний час доби, в населеному пункті, видимість велосипедиста в місці його виїзду на проїзну частину дороги при включеному ближньому світлі фар складала 96,0 м, видимість дороги в напрямку руху при включеному ближньому світлі фар складає 96,0 м, видимість автомобілю з включеним ближнім світлом фар для велосипедиста не обмежена, тобто більше 300 м, дорожнє покриття асфальтне, сухе, горизонтального профілю, шириною 7,6 м, на проїзній частині нанесена дорожня розмітка 1.5, автомобіль «Форд Скорпіо» технічно справний, з включеним ближнім світлом фар, без пасажирів та вантажу, рухався на відстані 1,1 м від правого краю проїзної частини, велосипедист ОСОБА_7 з газону, що розташований зліва від проїзної частини, де він стояв, почав пересікати проїзну частину дороги вул Нєдєліна зліва направо по ходу руху автомобілю «Форд Скорпіо», місце виїзду велосипеда на проїзну частину дороги вул. Нєдєліна розташоване на межі лівого краю проїзної частини дороги на відстані 12,8 м перед електроопорою № 8, по ходу руху автомобілю «Форд Скорпіо», з моменту виїзду велосипеда на проїзну частину дороги до моменту контакту з ним, велосипед подолав відстань 12,5 м за мінімум 7 с, що вважати часом триваючої небезпеки для водія ОСОБА_3 , автомобіль контактував з велосипедом передньою правою частиною з заднім колесом велосипеда, водій ОСОБА_3 до наїзду на велосипед застосував гальмування, внаслідок чого, відобразились сліди гальмування всіх коліс автомобіля. Найдальший від е/о № 8 починається слід гальмування 22,8 м, а починається він на відстані 19,7 м перед е/о № 8 по ходу руху автомобіля «Форд Скорпіо». Швидкість руху автомобілю експерт мав прийняти виходячи із мінімально можливої швидкості згідно вказаного сліду гальмування. Велосипед був технічно справним. Проводячи вказану експертизу, експертним шляхом встановлено, що мінімальна швидкість руху автомобілю «Форд Скорпіо» до моменту початку гальмування, котра визначалася по сліду гальмування переднього правого колеса автомобілю, склала 66,9…69,9 км/год. Це значення швидкості руху є мінімально можливою величною, оскільки частина сліду могла не відобразитися на проїжджій частині. Експертним шляхом встановлено, що водій ОСОБА_3 не мав можливості бачити момент виїзду велосипеда на проїзну частину дороги. Оскільки велосипед долав відстан 12,5 м за час мінімум 7,0 с (мінімальні значення визначені при слідчих експериментах зі свідками), що вважати часом триваючої небезпеки для водія ОСОБА_3 , але так як водій ОСОБА_3 не мав можливості бачити момент виїзду велосипеда на проїзну частину дороги, то необхідним вважати віддалення автомобілю «Форд Скорпіо» в момент викикнення небезпеки для руху водію ОСОБА_3 , в момент коли він мав об`єктивну можливість бачити велосипед, отже віддалення цього автомобіля, від місця наїзду на велосипед, в вищезазначений момент дорівнює дальності видимості велосипеда і складає 96,0 м. 
		Рухаючись в темний час доби, в умовах недостатньої видимості в напрямку руху, водій ОСОБА_3 повинен був рухатися з такою швидкістю, щоб мати можливість зупинитись в межах видимості дороги, але так як ДТП відбулося в населеному пункті швидкість його руху не повинна була перевищувати 60 км/год. А виявивши на проїзній частині велосипед котрий рухався у бік смуги руху керованого транспортного засобу, водій ОСОБА_3 , повинен був оцінити зміну дорожньої обстановки, як «небезпеку для руху», і прийняти заходи по зниженню швидкості, аж до зупинки керованого автомобілю на займаній смузі руху. Тобто, водій для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти згідно п. 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху. Відповідно, експертом зроблено висновок, що водій ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити наїзд на велосипед. В діях водія ОСОБА_3 по керуванню автомобілем «Форд Скорпіо» вбачається невідповідність вимогам п. 12.3, 12.4, 12.9 «б» ПДР України, невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з ДТП. Також експертом встановлено, що в діях велосипедиста ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР України, адже він перед початком руху не переконався в безпеці виконуваного маневру, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП (а.п. 162-165 т.2).
		Висновки вказаної експертизи суд вважає належним, допустимим та достовірним доказом по справі, в основу якого покладено докази щодо обставин події розглядуваної ДТП, здобуті безпосередньо після ДТП, а саме в результати огляду місця ДТП, при якому був присутній обвинувачений ОСОБА_3 , протоколи слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_15 та Трофімовим, проведеними через незначний проміжок часу після події ДТП, а отже за більш точними та об`єктивними показами свідків. Зокрема свідок ОСОБА_34 під час його допитів суддями ОСОБА_36 та ОСОБА_37 зазначав, що саме перший слідчий експеримент був правильним та точним, а з плином часу, обставини ДТП забувалися.
		19.02.2013 перебуваючи в лікарні, ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.п. 183 т.2, а.с. 30-33 т.1). Труп ОСОБА_7 був оглянутий 20.02.2013 в приміщенні паталоанатомічного відділення 17 Міської лікарні м. Кривого Рогу, про що складено протокол від 20.02.2013 (а.п. 173-174 т.2). 
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_7 № 359/16 від 15.02.2013, в ході якої враховувалися дані медичної картки ОСОБА_7 , отриманої в ході санкціонованого тимчасово доступу (а.п. 114-144 т.2), у ОСОБА_7 наявними були тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми: перелому правої скроневої та тім`яної кісток, забій головного мозку 3 ст, гостра судбуральна гематома, субарахноїдальний крововилив, садно голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та виникли від дії тупих твердих предметів, або при ударі об такі предмети, що могло бути в обстановці ДТП, їх давність може відповідати 10.12.2012. В досліденні крові ОСОБА_7 в момент надходження до стаціонару алкоголь позитивний (а.п. 153-155 т.2).
		Відповідно до висновку експерта № 27-Е від 25.02.2013, смерть ОСОБА_7 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під оболонки його, правобічної субдуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які призвели до загальної інтоксикації організму, що і стало безпосередньою причиною смерті. В ОСОБА_7 було встановлено забій м`яких тканин, садна право тім`яної області, правої щоки, правої вушної раковини. Перелом кісток склепіння та основи черепа справа (описана лінія перелому, яка проходить вертикально, від правої тім`яної кістки  на основу черепа). Забій мозку, крововилив під оболонки його. Здавлення мозку правобічною субдуральною гематомою (близько 180 см3), з приводу чого було проведено операційне втручання. Також наявні садна лівої кисті. При дослідені трупа виявлені післяопераційний рубець та дефект кісток черепу в правій висково-тім`яній області (після трепанації); наслідки правобічного субдурального крововиливу у вигляді блідо-жовто-бурого окрасу твердої мозкової оболонки та численних спайок між м`якими облоками з твердою, які розташовані на базально-зовнішній поверхні правої півкулі мозку; Наслідки субарахноїдального крововиливу та забою тканини мозку у вигляді жовтого окрасу облонок та кори мозку правох вискової частки; некрозу речовини мозку, з формуванням рубцевих змін у кісти в ділянці полюсу вискової частини. Ушкодження у вигляді закритої ЧМТ, з ушкодженням м`яких тканин голови та обличчя справа, перелому правої тім`яної та вискової кісток, забою тканини мозку та крововиливом під оболонки його, на трупі мають ознаки небезпечних для життя і тому належать до тяжких тілесних ушкоджень. Садно лівої кисті за своїм характером має ознаки легких тілесних ушкоджень. Враховуючи наявність саден правої половини голови, обличчя та забій м`яких тканин в цих областях, експерт вважав, що черепно-мозкова травма у потерпілого винкила, ймовірніше за все, від тангенціальної дії тупого твердого предмету з шорохуватою поверхнею, або при ударі об такий. Встановити групові та індивідуальні властивості травмуючого предмету не представляється можливим внаслідок давності спричинення травми та її переривання, в відсутності детального опису ушкоджень в наданих медичних документах (чітка локалізація, форма, розміри ушкодень та ін.). Давність спричинення ушкоджень може відповідати 10.12.2012 (а.п. 179-182 т.2).
		При судовому розгляді даного провадження в складі інших судів та суддів, проводилося ряд слідчих експериментів (що лише поглиблювали протиріччя (а.с. 116 т.5), зокрема від 19.02.2014, 24.02.2014, 11.08.2015, 24.12.2015, 04.04.2016 (а.с. 92-103т.4, 213-214, 232-255 т.5, 21-32,88-99 т.6) та на їх основі призначалося ряд експертиз (119-127, 134-158, 203-210 т.4, а.с. 4-41 т.5, 149-158 т.6), однак відповідно до ст. 23 КПК України, суд має безпосередньо досліджувати докази. Доказами, в силу полодень ст. 84-86 КПК України є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя або суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є серед іншого документи, висновки експертів. Положеннями ст. 333 КПК України передбачено порядок проведення певних слідчих (розшукових) дій на стадії судового провадження. В даному кримінальному провадженні, що надійшло на новий розгляд та розпочалося зі стадії підготовчого провадження, сторони кримінального провадження, вільно реалізуючи свої права в змагальному процесі, гарантованому ст. 22 КПК України, не заявляли перед судом клопотань щодо проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, зокрема проведення слідчих експериментів, призначення експертиз, тощо, а лише наводили свої аргументи щодо належності та допустимості, достовірності доказів, вже наявних у матеріалах справи, оцінка яких судом здійснюється в нарадчій кімнаті.
		З урахуванням доводів, що викладені в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 27.04.2022, якою скасовано останній за часом ухвалення вирок у даній справі  вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14.02.2022 (а.с. 21-28 т.9), щодо недопустимості прийняття судом при новому розгляді справи доказів, що не були здобуті ним особисто, зокрема протоколів слідчих експериментів призначених ухвалами іншого складу суду, висновків експертиз призначених на основі таких слідчих експериментів (вказане слугувало підставою для скасування вироку суду), враховуючи викладене та керуючись ст. 22-23, 84-86 КПК України, суд не приймає до уваги протоколи слідчих експериментів, що були проведені на підстав ухвал попередніх складів суддів, висновки експертиз складені на підставі таких протоколів слідчих експериментів, та проведених на підставі ухвал інших складів суддів при судовому розгляді справи такими складами судів.
		Суд обгрунтовує свої висновки по даному кримінальному провадженню виключно на підставі доказів, зібраних на стадії досудового розслідування та на доказах, які були здобуті в порядку визначеному законом та безпосередньо досліджені під час судового розгляду.
		Сторона захисту ОСОБА_3 зазначала про недопустимість доказів зібраних у вказаному кримінальному провадженню, при цьому посилалися на неточності протоколу огляду місця події, неправильність замірів гальмівного шляху, проведення слідчих експериментів на стадії досудового розслідування зі свідками ОСОБА_25 та ОСОБА_15 з застосування іншого автомобілю та велосипеду, без застосування секундоміру, не встановлення видимості велосипедиста, а також прийняття участі у слідчому експерименті в якості статиста ОСОБА_5 , а в якості понятого його дружини Скоблікової, не залучення як учасника слідчих експериментів проведених на стадії досудового розслідування ОСОБА_3 , що унеможливило подання ним своїх заперечень.
		Захисник зазначав про порушення методики проведення слідчих експериментів як на стадії досудового розслідування, так і всіх подальших слідчих експериментів, що призначалися під час розгляду справи іншими складами суду, а тому вважав здобуті докази ндостовірними, як наслідок недопустимими.
		Вирішуючи питання щодо допустимості доказів по справі, суд виходить з наступного.
		Відповідно дост. 2 КПКзавданнями кримінального провадженняє захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
		Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
		Виходячи з наведеного, суд може визнати той чи інший доказ недопустимим лише за умови, якщо допущені процесуальні порушення призвели до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією абоКонституцією України. Висновки з питань оцінки допустимості доказів, викладено зокрема в постанові ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17, та системно застосовуються в судовій практиці.
		Так, вважаючи зібрані на стадії досудового розслідування докази недопустимими, сторона захисту вказувала на те, що нібито протокол огляду місця події містив дані щодо гальмівного шляху з неточностями. Однак, суд критично оцінює вказані доводи, адже як слідує з протоколу огляду місця події від 10.12.2012, він складений за участі ОСОБА_3 , за участі понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , кожен з яких підписав вказаний протокол з додатком  схемою ДТП (а.п. 3-8, 9 т.2) без будь-яких зауважень. Як ОСОБА_3 , так і свідок ОСОБА_14 суду пояснювали, що дійсно під час складення схеми вони мали певні зауваження, але ці зауваження були враховані, не заперечували того, що підписали протокол та схему до нього без зауважень. Будучи допитаним в ході судового засідання свідок ОСОБА_14 , який раніше знав ОСОБА_3 та прибув на місце події на його прохання щоб підтримати, підтвердив, що був на місці події, приймав участь у замірах, в тому числі гальмівного шляху, але надавав пояснення про те, що нібито підписував чисті аркуші протоколу. Однак, після демонстації йому вказаних документів, він уточнив, що вказуючи про підписання «чистого протоколу», він мав на увазі відсутність заповнення п. 18 протоколу огляду місця дорожньо-транпсортної пригоди «сліди шин (окрім слідів гальмування)», який і на даний час містить прочерки (а.п. 5 зворот том 2  це матеріали досудового розслідування), що узгоджується зі схемою ДТП, адже інших слідів шин на місці події не було. Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_17 , показання якого відтворювалися в судовому засіданні у зв`язку з неможливістю його безпосереднього допиту, що зумовлено проходженням ним військової служби під час воєнного стану, в попередніх складах суду надавав послідовні та незмінні покази про те, що дійсно огляд проведено в присутності двох понятих, обвинуваченого ОСОБА_20 , здійснювалися заміри, які контролювалися учасниками, всі зауваження були враховані та відображені в складених документах, що підписані всіма учасниками. 
		Враховуючи викладене, критичній оцінці підлягають покази свідка ОСОБА_15 (при судді ОСОБА_36 ) в частині того, що положення автомобілю, сліди гальмування є невірними, заміряли поліцейськими «як хотіли».
		Отже, суд приходить до висновку, що протокол огляду місця події від 10.12.2012 складений відповідно до вимог процесуального законодавства, а тому підстав для його визнання недосторівним, неналежним та недопустимим, судом не встановлено. 
		Що стосується протоколів проведення слідчого експерименту від 22.01.2013 проведених за участі окремо ОСОБА_18 та ОСОБА_21 , за участі понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_38 , які сторона захисту також просила визнати недопустимим доказом, то суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, судом під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_39 , нині є дружиною потерпілого ОСОБА_5 , однак станом на дату проведення слідчого експеримента вона не було членом сім`ї потерпілого, була лише знайомою ОСОБА_5 , а відповідно була незаінтересованою особою, яка приймала участь в якості понятого при проведенні слідчого експерименту, що відповідало вимогам ч.7 ст. 223 КПК України. Той факт, що враховуючи тривалість кримінального провадження у вказаних осіб склалися сімейні стосунки, не може бути підставою для визнання доказу недопустимим. Більш того, ОСОБА_39 була не єдиним понятим вказаної процесуальної дії, а свідок ОСОБА_40 в своїх поясненнях свідка підтверджував той факт, що в проведені вказаних процесуальних дій він був ще з одним понятим  дівчиною, при цьому детально розкрив суть проведених слідчих дій, зокрема те, що при його проведенні замірявся час руху велосипедиста з застосуванням секундоміру, автомобіль від`їздив з понятими спочатку назад, а потім вперед, а за клопотанням ОСОБА_3 , що також був присутнім при проведенні вказаних процесуальний дій, експеримент в частині визначення видимості велосипедиста було перенесено на місце, що відповідало умовам освітлення. Свідок ОСОБА_40 підтверджував, що слідчий експеримент на предмет встановлення видимості проводився, він бачив статиста, незважаючи на те, що був без окулярів, які зазвичай одягає керуючи транспортним засобом, слідчий фіксував результати слідчого експеримента та проголошував їх неодноразово. 
		Доводи про те, що нібито при визначенні руху велосипедиста під час слідчих експериментів від 22.01.2013 не застосовувався секундомір, суд розцінює критично, оскільки вказане спростовується змістом самих протоколів, підписаних учасниками без зауважень, показами свідка Бесчотного та первісними показаннями свідка ОСОБА_25 (при судді ОСОБА_19 ).
		Доводи сторони захисту про те, що фактично слідчий експеримент на предмет визначення видимості перешкоди у виді велосипедиста не проводився, суд розцінює критично, оскільки вказане спростовується змістом протоколу слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_18 (а.п. 85-90 т.2), який містить виклад ходу проведення слідчого експерименту на визначення видимості велосипедиста на проїзній частині дороги в місці його виїзду та його результат  96 м. Більш того, факт проведення таких замірів за участі самого ОСОБА_3 підтверджували свідки, що були понятими при проведенні вказаної процесуальної дії, зокрема ОСОБА_40 зазначав, що саме за клопотанням ОСОБА_3 проведення слічого експерименту в цій частині було перенесено в місце з відповідними умовами освітлення, що повністю узгоджується зі змістом протоколу від 22.01.2013 (а.с. 85-89 т.2). В своїх первісних показах наданих суду (при судді ОСОБА_19 ), свідок ОСОБА_15 також підтверджував той факт, що в ході слідчого експерименту автомобіль від`їздив близько на 80 м від місця події, але з якою метою йому не відомо, оскільки ця частина експерименту проведена без його участі.
		Доводи сторони захисту про те, що під час слідчого експерименту в якості статиста приймав участь ОСОБА_5 , на велосипеді відмінному від того, на якому в момент події рухався ОСОБА_7 , як підставу для визнання результатів слідчих експериментів недостовірними, а доказ недопустимим, суд розцінює критично, оскільки сам факт участі ОСОБА_5 у вказаній процесуальній дії в якості статиста, що лише забезпечував рух велосипеда з темпом, що задавався свідками ОСОБА_15 та ОСОБА_25 , а також використання в цьому процесі велосипеда іншої марки, знову ж таки, враховуючи що темп з яким має рухатися статист задавався свідками ОСОБА_15 і Трофімовим, жодним чином не впливає на отримані результати слідчого експерименту, що відображені в протоколі слідчого експеримента, який підписаний учасниками без зауважень. Більш того, про неможливість використання в ході слідчого експерименту велосипеда ОСОБА_7 , у зв`язку з його технічними пошкодженнями під час ДТП, вказував свідок ОСОБА_41 .
		У постанові ВС від 29.11.2021 у справі № 466/7895/19 (провадження № 51-4323ск21), зроблено висновок, що слідчий експеримент у кримінальному провадженні за ст. 286 КК може бути проведений із залученням статиста, який є факультативним учасником цієї слідчої дії, заміняє певного учасника кримінального правопорушення та виконує за вказівкою слідчого конкретні дії. Підбір статиста здійснює особа, яка проводить відповідну слідчу дію. КПК не містить вимог до особи статиста, зокрема до його одягу, та не передбачає, щоб статист повністю відповідав учаснику кримінального правопорушення, роль якого він виконує під час слідчого експерименту. Обов`язку вносити дані про особу статиста у процесуальні документи КПК не передбачає.
		Відповідно доводи сторони захисту про недостовірність та недопустимість як доказів протоколів слідчих експериментів від 22.01.2013, через участь у них ОСОБА_5 як статиста, суд розцінює критично. 
		Більш того, як вказував ОСОБА_5 , свідок ОСОБА_42 та свідок ОСОБА_43 в своїх перших показах в суді (при судді ОСОБА_19 ), в частині експеримента по визначенню видимості велосипедиста приймав участь не ОСОБА_5 , а інший чоловік, як вказував ОСОБА_25  чоловік років шістдесяти. В цій частині експеримента не використовувався спортивний велосипед ОСОБА_5 , про що він вказував у судовому засіданні, будучи допитаним під присягою.
		Доводи сторони захисту про те, що використання під час слідчого експерименту не автомобілю учасника ДТП ОСОБА_3 , що на той час був визнаний речовим доказом, а іншого автомобілю, свідчить про недостовірність даних та недопустимість доказу, суд розцінює критично, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на спростування результатів отриманих у ході слідчого експерименту суду не надано, тим більше враховуючи дані про технічну справність автомобілю учасника ДТП  Форд Скорпио, а отже належну роботу його освітлювальних приладів. ОСОБА_3 , який був присутній при вказаних слідчих експериментах (проведених на стадії досудового розслідування) перебуваючи в якості водія автомобілю, що використовувався під час слідчого експеримента, не висловив зауважень щодо даної обставини, можливості її впливу на результати слідчого експерименту, хоча як вже встановлено судом, він мав зауваження щодо інших обставин слідчого експерименту, які були враховані слідчим, адже саме за його клопотанням місце проведення слідчого експерименту в частині видимості переносилося в інше місце, з метою дотримання умов освітлення. Більш того, залучивши на стадії досудового розслідування захисника ОСОБА_6 (15.03.2013 (а.п. 204 т. 2), ОСОБА_3 та його захисник не ставили під сумнів результати слідчого експерименту, не подавали клопотань про проведення слідчого експерименту за участю його автомобілю, доповнень досудового розслідування не мали, хоча їм були відкриті матеріали кримінального провадження та вони могли реалізувати таке право (а.п. 244-245 т.2), однак єдине клопотання, що було подано стороною захисту стосувалося встановлення даних коефіцієнту щеплення, яке було відхилено слідчим з урахуванням допиту експерта (а.п. 217 т.2). Не подано стороною захисту відповідних клопотань і на стадії судового розгляду, хоча процес змагальності забезпечувався судом. При цьому, матеріали справи містять дані про несправність автомобілю ОСОБА_20 , що унеможливлює його рух (а.с. 10 т.8), а також дані щодо регулювання 24.12.2015 освітлювальних приладів на автомобілі «Форд Скорпио» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 66 т. 6), сторона захисту піддвала критиці кожний слідчий експеримент проведений по даному провадження.
		Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про безпідставність доводів сторони захисту в частині недостовірності даних отриманих під час слідчих експериментів від 22.01.2013, що були покладені в основу експертного висновку від 31.01.2013. Отримані дані є максимально достовірними, отримані в ході процесуальної дії проведеної в порядку визначеному КПК України, в урахуванням показів очевидців події ОСОБА_15 та Трофімова, які були надані через незначений проміжок часу після ДТП. Саме вказані дані, за показами свідка ОСОБА_18 були максимально вірними, оскільки були надані в короткий проміжок часу після ДТП. Судом не встановлено визначених процесуальним законодавством підстав, для визнання протоколів слідчих експериментів від 22.01.2013 недопустимими доказами, як і підстав для визнання недопустимим доказом висновку експерта складеного з урахуванням вихідних даних, отриманих в результаті слідчих експериментів, проведених на стадії досудового розслідування.
		Позиція сторони захисту щодо порушення методики проведення слідчих експериментів від 22.01.2013, спростовується вищевказаними доказами, оцінка яких здійснена судом у сукупності. Судом не встановлено таких процесуальних порушень, які б призвели до порушення фундаментальних права обвинуваченого при досудовому розслідуванні вказаного провадженя, та мали б наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.
		Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для визнання вказаних доказів, зібраних на стадії досудового розслідування, недопустимими.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_15 та Трофімова в частині того, що швидкість автомобілю ОСОБА_44 до моменту ДТП була меншою 60 км/год, суд розцінює критично, оскільки вказані покази спростовані об`єктивним доказом  висновком експерта від 31.01.2013 (а.п. 162-165 т.2), що грунтується на даних сліду гальмування автомобілю, зафіксованого в протоколі огляду місця ДТП, підписаного в тому числі ОСОБА_3 . Відповідно до вказаного висновку, швидкість автомобілю 66,9-69,9 км/год є мінімально можливою величиною, оскільки частина сліду могла не відобразитися на проїжджій частині.
		Критично суд оцінює й покази ОСОБА_3 та свідка Трофімова в частині відсутності на велосипеді ОСОБА_7 в момент ДТП будь-яких освітлювальних елементів, адже принаймні один елемент (на задньому колесі велосипеда) зафіксовано на фототаблиці до протоколу огляду місця події (а.с. 14-15 т.2). Суд вважає, що відповідні покази ОСОБА_3 направлені на перекладення цілковитої вини у ДТП на потерпілого ОСОБА_7 , з метою уникнення власної відповідальності.
		Після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які є належними, допустимими, достовірними, достатніми та взаємопов`язаними між собою для прийняття відповідного процесуального рішення, аналізуючи показання обвинуваченого, потерпілого та свідків, оцінюючи зібраніпо справіта дослідженів судовомузасіданні докази,суд дійшоввисновку щодопідтвердження позарозумним сумнівомвини обвинуваченого ОСОБА_3  увчиннні злочину,передбаченого ч.2ст.286КК України за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Судом встановлено й те, що потерпілий ОСОБА_7 також допустив порушення правил дорожнього руху, а саме перед початком руху не переконався в безпеці виконуваного маневру, чим порушив п. 10.1 ПДР України, допущене порушення перебуває в причинному зв`язку з наслідками ДТП (а.п. 162-165 т.2). 
		 
		 
		 
		 
		 
		Встановлені судом обставини дають підстави дійти висновку, що велосипедист ОСОБА_7 першим допустив порушення ПДР України, що перебуває в причинному зв`язку з ДТП, адже будучи в стані алкогольного сп`яніння, перед початком маневру  виїзду на проїзну частину з бардюри, не переконався в безпечності вказаного маневру, чим створив небезпеку для руху іншому учаснику дорожнього руху  ОСОБА_3 . 
		Однак, вказана обставина не виключає винуватість іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди  ОСОБА_3 , в настанні ДТП та її наслідків, адже ОСОБА_3 будучи водієм автомобілю - джерела підвищеної небезпеки, також допустив грубі порушення ПДР України, а саме перевищив допустиму швидкість руху в межах населеного пункту, рухався зі швидкістю не менше 66,9 км/год в межах міста, на раніше добре знайомій йому ділянці дороги, з інтенсивним рухом, на якій, як вказував сам ОСОБА_3 , ставав очевидцем хаотичного переходу пішоходів, в темну пору доби та за умов відсутності частини освітлення. Доводи ОСОБА_3 про те, що обрана ним швидкість була безпечною, суд розцінює критично, адже вона по-перше перевищувала максимально допустиму швидкість руху автомобілю в населеному пункті, а по-друге не враховувала існуючу дорожню та оточуючу обстановку, зокрема час доби, умови освітлення та видимості, жвавість руху, що як наслідок призвело до того, що ОСОБА_3 не зміг вчасно та відповідно зреагувати на зміну обстановки у виді виїзду на проїзжу частину велосипедиста, негайно вжити всіх необхідних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди  велосипедиста, та уникнути зіткнення. Те, що вищевказані дорожні умови вимагали зменшення швидкості руху, підвищеної уваги та сконцентрованості водія, є очевидним. Разом з тим, про значну швидкість автомобілю під керуванням ОСОБА_3 вказувала й сила удару, від якої велосипедист перелетів через капот автомобілю та впав на землю, про що в своїх свідченнях зазначали очевидці події  свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_25 (перші покази при судді Макаровій).
		Порушення одним учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, саме по собі не виключає винуватість іншого учасника руху, який у свою чергу допустив порушення правил, а створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку інший водій був у стані виявити, не звільняє того від обов`язку вжити заходи, необхідні для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки. Тобто основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення негативних наслідків, при цьому причина, через яку створена небезпека для руху не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити та уникнути.
		Отже, за обставин даної справи, наявність порушень ПДР України велосипедстом ОСОБА_7 , жодним чином не нівелює та не виключає допущені водієм ОСОБА_3 порушення ПДР України, не виключає його вину у вчиненні вказаного правопорушення, що має тяжкі наслідки  смерть потерпілого, запобігти якому він мав технічну можливість, дотримавшись ПДР України.
		За встановлених обставин, суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що одним єдиним винуватцем ДТП був велосипедист ОСОБА_7 . На переконання суду, така позиція обвинуваченого зумовлена бажанням уникнення відповідальності. 
		Таким чином, суд вважає, що сукупність вищенаведених доказів дозволяє дійти висновку про доведеність, поза розумним сумнівом, вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що його дії правильно кваліфіковані зачастиною 2 статті 286 КК Україниза ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання останнього.
		Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено, що він одружений, має міцні соціальні зв`язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягався (а.п. 41-42), але до моменту інкримінованої події допускав порушення ПДР України (а.п. 48 т.2), на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 58, 60 т.2), інвалідності на момент ухвалення вироку не має (а.с. 206 т.6, 176 т.7), за місцем роботи та проживання характеризувався позитивно (а.п. 61-62 т.2, а.с. 175 т. 7).
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, є злочином з необеженою формою вини. Обвинувачений вину у вчиненні вказаного злочину не визнав, вважав причиною ДТП лише дії самого потерпілого, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах пред`явленого обвинувачення не визнав, посилаючись на допущені процесуальні порушення та недопустимість доказів. Критичної оцінки своїй поведінці ОСОБА_3 не висловив, позов не визнав, заперечучи свою вину у вчиненні вказаного правопорушення. 
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує обставини вказаної ДТП, характер порушень допущених обвинуваченим, ступінь його вини, поведінку самого потерпілого ОСОБА_7 , який також допустив порушенням правил дорожнього руху, що перебували в причинному зв`язку з наслідками ДТП.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено, оскільки останній щирого каяття не проявляв, критично свої дії не оцінював, шкоду завдану кримінальним правопорушенням не відшкодував, надавши на лікування потерпілого лише 2000 грн, що було визнано ОСОБА_5 .
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
		За таких обставин, враховуючи наслідки вчиненого злочину у виді смерті ОСОБА_7 , характер та черговість допущених учасниками ДТП порушень ПДР України, з урахуванням позиції потерпілого щодо призначення покарання, позиції прокурора, особи обвинуваченого та відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, компенсації шкоди лише на суму 2000 грн., що визнано цивільним позивачем ( ОСОБА_3 придбав ліки на вказану суму), суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі. 
		При вирішенні питання про призначення додаткового покарання за ч.2 ст. 286 КК України, яке в даному випадку є факультативним, суд враховує як обставини кримінального правопорушення, зокрема характер допущених порушень правил дорожнього руху, наявність порушень самим ОСОБА_7 , наслідки вчиненого злочину в виді смерті ОСОБА_7 , так і особу обвинуваченого, який вину не визнав, щирого каяття не висловив, критично свою поведінку не оцінює, а тому суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 додаткове порання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком один рік.
		На переконання суду, у відповідності до ст. 50 КК України, саме таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
		Підстав для призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положеньст.69,69-1, 75 КК Українисудом не встановлено.
		Пунктом 4 частини 1статті 49 КК Українивстановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.
		За змістом ст.ст. 284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
		Сторони кримінального провадження не зверталися до суду із клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а обвинувачений, якому судом детально роз`яснювалося право на закриття кримінального провадження зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, в судовому засіданні не надав згоду на закриття кримінального провадження з підстави передбаченої ч.1ст.49КК України та наполягав на продовженні розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
		За приписом ч. 5ст.74 КК Україниособа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихстаттею 49 цього Кодексу.
		Судом встановлено, що з моменту вчинення кримінального правопорушення, що в силу ст. 12 КК України є тяжким, а саме з 10.12.2012, минуло більше десяти років. Перебіг давності не зупинявся та не переривався, адже обвинувачений ОСОБА_3 у розшуку не перебував,нових кримінальних правопорушень не вчиняв. Доказів на спростування вказаних обставин суду не надано.
		Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне на підставі ч. 5ст. 74 КК Українизвільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного за цим вироком у зв`язку з закінченням строків давності, передбаченихст. 49 КК України, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше ніж десять років.
		Потерпілий ОСОБА_5 реалізував право на цивільний позов, підтримавши в судовому засіданні 06.10.2022 редакцію цивільного позову поданого ним 21.11.2016 (а.с. 186-191 т. 6), пред`явивши позовні вимоги виключно до ОСОБА_3 , хоча право ОСОБА_5 на пред`явлення позову й до страховика (МТСБУ) йому роз`яснювалося. Цивільний позивач просив стягнути з ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 68246,90 грн, що складають витрати на лікування 55000 грн та 13246,90 витрати на поховання, а також 150000 грн моральної шкоди.
		В обґрунтування позову вказував, що внаслідок ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_3 , його батько отримав тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні. При цьому, в період його лікування, позивачем було витрачено 55000 грн на придбання медикаментів, та необхідних лікарських засобів, згідно призначень. У зв`язку зі смертю батька, ним було понесено витрати на його поховання в розмірі 13246,90 грн., що складаються з безпосередніх витрат на поховання, та проведення традиційних обрядів.
		В обгрунтування моральної шкоди зазначав, що внаслідок ДТП він втратив батька, у зв`язку з чим пережив душевні страждання, що зумовлені втратою близької людини - батька, який був добрим та чуйним сім`янином. Його душевні переживання тривають значний час та не зменшуються. Він вживав неймовірних зусиль, зокрема матеріальних, щоб відновити стан здоров`я батька, він перебував у безнадійному, безпорадному стані, змушений був позичати кошти, побут та звичний ритм життя його родини був порушений назавжди. Виходячи з тяжкості душевних переживань, їх тривалості, істотності вимушених змін у його житті, необхідного додаткового часу та зусиль для налагодження життя, відновлення душевного спокою, позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в розмірі 150000 грн.
		Обвинувачений не визнав вказаний позов, заперечуючи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, а відповідно вважав відсутніми підстави для стягнення з нього матеріальних збитків та моральної шкоди.
		Третя особа  Моторне (транспортне) страхове бюро України, залучене до участі у справі в якості третьої особи, в силу ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі по тексту в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з припиненням діяльності страховика  УСК «Гарант-Авто» (а.с. 139-а т. 9), свою позицію щодо цивільного позову не висловило.
		Відповідно дост. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
		Заст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно дост.1167ЦК України,моральна шкода,завдана фізичнійабо юридичнійособі неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю,відшкодовується особою,яка їїзавдала,за наявностіїї вини,крім випадків,встановлених частиноюдругою цієїстатті. Незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, в тому числі, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. 
		Вказані норми є загальними, у той час, як чиннийЦК Українимістить спеціальні норми, щодо порядку відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки та особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
		Так, відповідно до ч. 2ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
		Згідно зіст. 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). 
		Відповідно до правового висновку, викладеного ВП ВС у постанові від 04.07.2018 по справі № 755/18006/15ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченомуЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування 
		додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. 
		Відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
		Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
		Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо 
		норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
		Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не маютьзворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
		Оскільки спірні правовідносини, щодо обов`язку відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП виникли в момент вказаної ДТП, то до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства, що існували на момент виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), при настанні страхового випадку страховик відповідно до 
		страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. 
		Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (шкода що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів). Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону (100 тисяч гривень на одного потерпілого). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. 
		Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті 
		дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов`язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого. 
		Зі змісту ст. 24 Закону, слідувало, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом. 
		Разом з тим, витрати пов`язані з лікуванням потерпілого, відшкодовуються страховиком тільки потерпілому в розумінні положень п. 1.3 ст. 1 Розділу 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким є особа, життю та здоров`ю якої завдана шкода внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Якщо ж потерпіла особа перебувала в лікарні без свідомості, не несла та й не могла нести витрати на своє лікування, то після її смерті право вимоги на відшкодування витрат на лікування потерпілого, має особа, яка понесла відповідні витрати, на підставі ст. 23, 1166 ЦК України, до особи заподіювача шкоди. Відповідний правовий висновок викладено у постановах ВС від 12.09.2018 у справі № 712/1503/17, № 4715/487/22 (провадження № 51-2261км 23) від 25.01.2024.
		Відповідно до ст. 27 Закону, право на отримання відшкодування за шкоду, пов`язану із 
		смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Зідно п. 27.5, 27.6 ст. 27 Закону, витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати. За умовами договору або за поданням одержувачів страхового відшкодування та за погодженням із страховиком таке відшкодування може бути виплачено у вигляді одноразової компенсації. 
		Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 по керуванню транспортним засобом Форд Скорпіо днз НОМЕР_1 , в момент ДТП 10.12.2012 була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто», відповідно до поліса № АВ/9911122 від 11.10.2012, зі строком дії до 11.10.2013 (а.с. 38 т.1, а.п. 45 т.2). Відповідно до змісту поліса, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого визначено: 100000 грн за шкоду завдану життю та здоров`ю, 50000 грн за шкоду завдану майну, франшиза 1000 грн (відповідно до п. 12.2 ст. 12 Закону, франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується). 
		Беручи до уваги встановлені судом обставини, вищевказані норми чинного на момент події спеціального законодавства, що регулює питання обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд приходить до висновку, що цивільний позов у частині стягнення матеріальної шкоди зумовленої витратами на поховання (предмети ритуальної належності та ритуальні послуги в розумінні Закону України «Про поховання та похоронну справу») на суму 6255 грн (витрати на поховальні атрибути за товарним чеком від 21.02.2013) (а.с. 203 т.3) пред`явлені до неналежного відповідача, оскільки в силу п. 27.4 ст. 27, 41 Закону, саме МТСБУ (враховуючи припинення діяльності страховика) мав би відшкодовувати такі витрати (витрати на поховання), але відповідні позовні вимоги до нього потерпілим не заявлено, хоча таке право роз`яснювалося судом. Пред`явлення позову в цій частині до неналежного відповідача, є підставою для відмови у позові в цій частині. 
		Щодо стосується суми позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків (витрати на поминальні обряди, обіди), що складають 7838,65 грн (4409,40 +2582,50 + 846,75 грн (а.с.39-40 т.1, 204, 205 т.3), які є належним чином підтвердженими, пов`язані з наслідками ДТП та реально понесені цивільним позивачем, не відносяться до процесу поховання в розумінні вищевказаного законодавства та відповідно страховиком (МТСБУ) не відшкодовуються, тому суд приходить до висновку, що вони підлягають стягненню на користь цивільного позивача ОСОБА_5 - як особи яка їх понесла, з ОСОБА_3 , як безпосереднього винуватця ДТП. 
		Що стосується суми витрат на лікування померлого ОСОБА_7 , то враховуючи вищевикладене, а саме те, що померлий перебував у лікарні в тяжкому стані, витрати на його лікування здійснював його син ОСОБА_5 , який надав суду докази здійснення таких витрат, їх обгрунтованість та необхідність (а.с. 52-202, 217, 218-221 т. 3), при цьому вказані витрати не підлягають відшкодуванню страховиком (в даному випадку МТСБУ), тому суд приходить до висновку про стягнення вказаних витрат на користь ОСОБА_5 з безпосереднього винуватця ДТП  ОСОБА_3 . Відповідний висновок узгоджується з системною практикою ККС ВС викладеною у постановах від 12.09.2018 у справі № 712/1503/17, від 25.01.2024 у справі № 4715/487/22.
		Розмір витрат на лікування ОСОБА_7 , підтверджений належними доказами складає 54320,51 грн (а.с. 52-201, 218-221 т.3). Оскільки ОСОБА_5 визнав факт сплати ОСОБА_3 витрат на лікування загиблого в розмірі 2000 грн., то ромір відшкодування витрат на лікування, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 підлягає зменшенню на вказану суму та становитиме 52320,51 грн.
		Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_5 моральної шкоди, завданої смертю батька, суд виходить з наступного.
		Так, ч. 1ст. 1167 ЦК Українивизначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
		Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка 
		завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Оскільки положення спеціального законодавства  ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, прямо передбачали, що моральна шкода яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, в даному випадку завдана смертю особи, відшкодовується у розмірі, визначеному судом, при цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону (100 тисяч гривень х 5%/100% = 5000 грн), а різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, то суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
		Так, потерпілий та цивільний позивач по справі ОСОБА_5 , який є сином загиблого в ДТП ОСОБА_7 , втративши батька, безумовно пережив сильні душевні страждання зумовлені передчасною, трагічною смертю рідної людини, що безумовно є трагедією для сина, викликає душевний біль, неспокій, порушення звичного способу життя. Факт протиправний дій ОСОБА_3 , його вини та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями ОСОБА_3 та наслідками у виді смерті ОСОБА_7 , доведено в ході судового розгляду.
		Моральна шкода характеризується тим, що її не можна відчути на дотик, осягнути зором, така шкода проявляється станом душі людини, її внутрішніми переживаннями та стражданнями. З урахуванням обставин даної справи, а саме трагічної, передчасної смерті батька позивача, суд приходить до висновку, що позивачу як сину померлого було завдано моральної шкоди, викликаної втратою близької людини  батька, у зв`язку з чим відбулися суттєві, безповоротні зміни в його житті, що спричинили відчуття самотності, тривоги, вимагали додаткових зусиль для організації свого життя, вжиття заходів для лікування батька та підтримки матері, родини вцілому.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню цивільному позивачу, суд враховує те, що позивач втратив батька, смерть якого відбулася передчано та трагічно, є незворотним наслідком, який неможливо виправити, а тому час не може, й не зможе повністю загоїти отриману душевну рану позивача, непоправну втрату і страждання зумовлені загибеллю батька, адже такі страждання є триваючими і не припинятимуться протягом усього життя. Моральні страждання потерпілого ОСОБА_5 посилює й поведінка ОСОБА_3 , який будучи учасником та винуватцем ДТП, не визнав свою вину у вчиненому, намагався перекласти всю вину за ДТП на померлого ОСОБА_7 , майже не надавав допомоги на тривале та дороговартісне лікування потерпілого ОСОБА_7 (за виключенням 2000 грн), що змушувало ОСОБА_5 самостійно відшукувати можливість та кошти для лікування батька.
		Беручи до уваги викладені обставини, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір моральної шкоди  150000 грн., відповідає характеру, розміру та тривалості моральних страждань сина у зв`язку зі смертю батька, не є надмірним.
		Разом з тим, враховуючи встановлені судом оставини грубої необережності самого загиблого ОСОБА_7 , який перебуваючи в стан сп`яніння виїхав на проїзну частину дороги не переконавшись у безпечності свого маневру, чим сприяв виникненню шкоди, суд враховуючи ступінь вини потерпілого ОСОБА_7 , який першим допустив порушення правил дорожного руху, створивши аварійну ситуація, а також враховуючи ступінь вини ОСОБА_3 , грубість допущених ним порушень ПДР України, що призвели до ДТП та її наслідків, суд вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди до 50000 грн. На переконання суду, саме такий розмір моральної шкоди, за встановлених обставин, відповідатиме принципам розумності та справедливості, не призведе до надмірного, безпідставного збагачення.
		Разом з тим, враховуючи що 5 % від визначеної судом суми, в силу п. 22.3 ст. 22, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягали б сплаті МТСБУ, але такі вимоги цивільним позивач у рамках даного цивільного позову не пред`влено, хоча таке право роз`яснювалося, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 45000 грн. В решті суми (5000 грн) вимоги про відшкодування моральної шкоди пред`явлені до неналежного відповідача, а тому задоволенню не підлягають. Вказане не позбавляє ОСОБА_5 права звернутися з вказаними вимогами до МТСБУ.
		Питання про процесуальні витрати на проведення експертиз, суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати в загальному розмірі 13919 (980,80 грн (т. 2, а.п. 161) + 3936, 00 копійок (а.с. 135 т.4) + 3082,80 копійок (а.с. 148-158 т. 6) + 5920,00 копійок (а.с. 2 т.5)).
		Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України. 
		Арешт на автомобіль Форд Скорпіо днз НОМЕР_1 та квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_3 (а.п. 221 т.2), застосований ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22.03.2013 з метою забезпечення цивільного позову (а.п. 43,54-56, 221 т.2), враховуючи часткове задоволення цивільного позову, підлягає залишенню в силі, до моменту виконання судового рішення в частині цивільного позову, що відповідає положенням ч.4 ст. 174 КПК України.
		В рамках кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 застосовувалося тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом  правом керування транспортним засобом (а.п. 231-232 т.2), яке ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого рогу від 26.04.2013 скасовано (а.с. 106-107 т.1).
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, застовований відносно ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21.03.2013 (а.п. 227 т.2) підлягає залишенню без змін до набрання вироком законної сили. 
		 
		Керуючись ст. 373, ст. 374,ст. 376,п.1ч.2ст.395КПК України суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК Українита призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
		На підставі ч. 5ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання за ч.2ст. 286 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.4 ч.1ст. 49 КК України.
		Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5  60159 (шістдесят тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 16 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням. 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		Арешт на автомобіль Форд Скорпіо днз НОМЕР_1 та квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_3 (а.п. 221 т.2), застосований ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22.03.2013 з метою забезпечення цивільного позову (а.п. 43,54-56, 221 т.2)  залишити в силі, до моменту виконання судового рішення в частині цивільного позову.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витратина залучення експерта та проведення експертизи в загальному розмірі 13919 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 60 копійок.
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, застосований відносно ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21.03.2013 (а.п. 227 т.2) - залишити без змін до набрання вироком законної сили. 
		Речові докази:
		- автомобіль марки «Ford Scorpio», державний номерний знак НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_3 (а.п. 38, 43 т.2)залишити власнику ОСОБА_3 .
		На вирок суду може бути поданаапеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді,особам, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дняпісля його ухвалення.
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...