Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/3403/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2024. Зареєстровано: 05.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11.03.2024 Справа № 914/3403/23 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви
		за позовом: Львівської міської ради, м. Львів 
		до відповідача: Приватного підприємства «Ярина Плюс», м. Львів 
		про: усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно збудованого нежитлового приміщення з припиненням права власності на нежитлове приміщення
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Наконечна О.М. - представник;
		від відповідача: не з`явився.
		 
		Обставини розгляду справи.
		Львівська міська рада, м.Львів звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Ярина Плюс», м. Львів про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно збудованого нежитлового приміщення з припиненням права власності на нежитлове приміщення.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2023 позовну заяву Львівської міської ради залишено без руху у зв`язку із незазначенням у позовній заяві та ненаданням доказів реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
		27.11.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази реєстрації електронного кабінету позивача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2023.
		21.12.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. №31212/23 від 21.12.2023) про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове через зайнятість в іншому судовому процесі.
		21.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 20.12.2023 (вх. №31220/23 від 21.12.2023) про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2023 задоволено клопотання представника позивача б/н б/д (вх. №31212/23 від 21.12.2023) та представника відповідача б/н від 20.12.2023 (вх. №31220/23 від 21.12.2023) про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 29.01.2024.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 12.02.2024.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2024.
		Ухвалою суду від 26.02.2024 відкладено судове засідання на 11.03.2024. 
		Представник позивача в судове засідання 11.03.2024 з`явився, позовні вимоги підтримав.
		Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 11.03.2024 не забезпечив.
		11.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 11.03.2024 (вх. №6882/24 від 11.03.2024) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім на ньому.
		Розглянувши у судовому засіданні 11.03.2024 вказане клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
		Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
		При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
		Будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи, зокрема, необхідність подання додаткових доказів, ознайомлення з матеріалами справи відповідачем не зазначено та обґрунтовано не було.
		Таким чином, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, необхідні для вирішення судом спору у даному судовому засіданні, а відповідачем не подано обґрунтованих доказів необхідності відкладення розгляду справи, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
		Заяв про відвід суду не поступало.
		Суть спору та правова позиція сторін.
		Позиція позивача.
		Позов обґрунтовано тим, що Львівська міська рада є власником земельної ділянки на вул. Городоцька, 309 у м. Львові, де знаходиться нежитлове приміщення, загальною площею 117,9 кв.м, яке належить ПП «Ярина Плюс». В результаті реєстрації права власності на об`єкт на АДРЕСА_1 , загальною площею 117,9 кв.м порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на АДРЕСА_1 . Враховуючи наведене, Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованого нежитлового приміщення, загальною площею 117,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 25568873) з припиненням права власності Приватного підприємства «Ярина Плюс» на нежитлове приміщення, загальною площею 117,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 25568873).
		Позиція відповідача.
		Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
		У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
		Відповідно до інформації, наданої управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, земельна ділянка на вул. Городоцька, 309 у м. Львові, площею 0,0267 га перебуває в комунальній власності Львівської міської ради. 
		Відповідно до листа, наданого управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, на виконання наказу департаменту містобудування від 07.06.2023 №162 спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель за участю управління архітектури та урбаністики проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт від 30.06.2023 №264.
		За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка у АДРЕСА_1 знаходиться в межах червоних ліній, в зоні ТР-1  зона транспортної інфраструктури. 
		За результатами обстеження вказаної земельної ділянки встановлено, що Приватне підприємство «Ярина Плюс» фактично використовує земельну ділянку, орієнтовною площею 0,0267 га, для обслуговування торгового павільйону на АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.
		До зазначеного акту обстеження долучено план-схему земельної ділянки та матеріали фотофіксації.
		Згідно листа управління архітектури та урбаністики від 08.06.2023 року № 4-2401-7644, вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) на АДРЕСА_1 не надавались.
		Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 05.06.2023 року № 4-0006-7446 згідно з даними з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва документи щодо виконання будівельних робіт на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , що були б зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю  відсутні.
		Однак, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 117,9 кв.м.
		Як ствердив позивач, вказаний об`єкт знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання цього позову не передана в користування третім особам.
		Первинно, право власності на об`єкт по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 25568873) було зареєстровано 27.11.2008 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 року у справі №19/202.
		Відповідно до вказаного вище рішення, визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 117,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» здійснити державну реєстрацію права власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 117,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 у справі №19/202 апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009 у справі №19/202 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з доповненням до неї залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 у справі №19/202 залишено без змін.
		В той же час, як стало відомо позивачу з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24.02.2009 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за Приватним підприємством «Мотор» право власності на нежитлове приміщення загальною площею 117,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, Городоцька, 309 (реєстраційний номер майна 25568873).
		Згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрація права власності за Приватним підприємством «Мотор» відбулася на підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Мотор», реєстраційний №104 від 30.01.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Людмилою Василівною.
		В подальшому, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 23.06.2009 було проведено реєстрацію права власності за Приватним підприємством «Ярина Плюс».
		Право власності за Приватним підприємством «Ярина Плюс» зареєстровано унаслідок укладення договору купівлі-продажу між Приватним підприємством «Мотор» та Приватним підприємством «Ярина Плюс», реєстраційний №1039 від 22.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцко Тарасом Львовичем.
		Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу №1039 від 22.05.2009 року, Приватне підприємство «Мотор» продало, а Приватне підприємство «Ярина Плюс» придбало нежитлове приміщення під літ. «Б-1», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 309, загальною площею 117,9 кв.м.
		На даний момент у Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявна наступна інформація: реєстрація права власності на нежитлову будівлю в плані під літ. «Б-1», загальною площею 117,9 кв.м за Приватним підприємством «Ярина Плюс» на вул. Городоцька, 309 (реєстраційний номер майна: 25568873).
		Позивач також зазначив, що з моменту укладення договору купівлі -продажу, Приватне підприємство «Ярина Плюс» не зверталося до Львівської міської ради та її виконавчих органів з проханням щодо оформлення права користування/власності на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт, що був предметом договору купівлі-продажу.
		Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.
		Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
		В силу вимог ч.1 ст.83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.
		Відтак, виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Львова територіальній громаді міста з визначенням її власником Львівської міської ради.
		Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема, нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.
		Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Львівська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.
		Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.
		Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		27.11.2008 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було проведено реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 117,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202. В подальшому вказане рішення було скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009, яка залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2009.
		Відтак, беручи до уваги, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202 скасовано, можна прийти до висновку про відсутність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 належних та передбачених чинним законодавством документів, необхідних для оформлення права власності на будівлю літ. «Б-1» загальною площею 117,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що, в подальшому, повинно було б слугувати перешкодою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт за Приватним підприємством «Мотор» та, в подальшому, за Приватним підприємством «Ярина Плюс».
		На даний момент у державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявна наступна інформація: реєстрація права власності на нежитлову будівлю в плані під літ. «Б-1», загальною площею 117,9 кв.м за Приватним підприємством «Ярина Плюс» на вул. Городоцькій, 309 у м. Львові (реєстраційний номер майна: 25568873).
		Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно на вул. Городоцькій, 309, належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради та віднесена до земель комунальної власності відповідно до ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Спірна земельна ділянка у власність чи користування відповідачу та будь-якій іншій особі не надавалась.
		Інформація про відсутність належним чином оформленого права користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 підтверджується також листом управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради №4-2403-8673 від 28.06.2023.
		Відповідно до вказаного листа, Львівською міською радою рішення (ухвали) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення (магазину), площею 0,0267 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 2711790446060) в управлінні земельних ресурсів відсутні. Одночасно повідомлено, що інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25568873) в управлінні земельних ресурсів відсутня.
		Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
		Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
		Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об`єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.
		Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.
		Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).
		Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).
		При цьому, згідно з висновками Верховного Суду, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти.
		Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020р. у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020р. у справі № 680/214/16-ц).
		За приписами статей 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
		За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
		Таким чином, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
		Як встановлено судом вище, цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались.
		Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відсутні, що свідчить про самовільне її зайняття.
		Оскільки спірне нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, не відведеній для вказаної мети, та за відсутності доказів того, що спірне нерухоме майно в установленому законом порядку введено в експлуатацію, вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати, що відповідач набув право власності на нього. Відтак, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом самочинного будівництва.
		Щодо належності способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.
		Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
		Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
		Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).
		Також необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.
		За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
		Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення наведеного об`єкту нерухомості, правовий режим зазначеного об`єкта будівництва, як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.
		Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
		Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
		Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).
		За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		З огляду на викладене, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю.
		Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
		Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема, земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
		За змістом статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).
		Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом, як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
		Таким чином, з огляду на те, що зазначений об`єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, за змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Львівська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.
		Власник має право вимагати від відповідача усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна. Відповідачем набуто усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому він є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі №755/3782/17 (провадження № 61-10992св18).
		В свою чергу, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.
		З огляду на викладене, державна реєстрація права власності за відповідачем на спірну нежитлову будівлю, здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019, який набрав чинності 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 викладено у новій редакції.
		Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 вищеназваного Закону (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
		З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Львівській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном - земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: на нежитлове приміщення, загальною площею 117,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 25568873).
		З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
		Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №691 від 10.11.2023 на суму 5 368,00 грн.
		Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позовні вимоги Львівської міської ради задовольнити повністю.
		2.Усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 0,0267 га (кадастровий номер 4610136300:05:001:0067) за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення під літ. «Б-1», загальною площею 117,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна  25568873) з припиненням права власності Приватного підприємства «Ярина Плюс» (ідентифікаційний код 36462378) на нежитлове приміщення під літ. «Б-1», загальною площею 117,9 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 309, реєстраційний номер майна  25568873).
		3.Стягнути з Приватного підприємства «Ярина Плюс», 79049, м. Львів, вул. Коломийська, 16 (ідентифікаційний код 36462378) на користь Львівської міської ради, 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 (ідентифікаційний код 04055896) 5 368,00 грн судового збору.
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
		Повний текст рішення складено 21.03.2024.
		 
		 
		СуддяМазовіта А.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...