Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/4939/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2024.
Дата набрання законної сили: 04.04.2024
Номер судового провадження: 61-432ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 квітня 2024 року
		м. Київ
		справа № 404/4939/22
		провадження № 61-432св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Вишня Ганна Вікторівна, на рішення Кіровського районного суду
		м. Кіровограда у складі судді Мохонько В. В. від 09 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Мурашка С. І., 
		Карпенка О. Л., Чельник О. І., від 12 грудня 2023 року і виходив з наступного. 
		Зміст заявлених позовних вимог
		1.           У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку. 
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є власником 1/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яку придбав на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2011 року у ОСОБА_2 .
		3.           Інша 1/5 частини зазначеного домоволодіння належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29 травня 1987 року № 1223,                 9/50 частини - ОСОБА_3 на підставі рішення Третейського суду                         від 17 травня 2008 року, 21/100 частини - ОСОБА_4 на підставі рішення Кіровоградського районного суду від 03 грудня 2010 року, а також                                  21/100 частини - ОСОБА_5 на підставі рішення Кіровоградського районного суду від 03 грудня 2010 року.
		4.            ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 . 
		5.           25 грудня 2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після її смерті ОСОБА_6 на 1/5 частину домоволодіння з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою кіровоградською державною нотаріальною конторою 29 травня 
		1987 року за реєстром № 1223, зареєстрованого Кіровоградським міжміським бюро технічної інвентаризації 27 серпня 1987 року та записаного в реєстрову книгу за № 7222/24. Реєстраційний номер майна: 19237555.
		6.           Зазначав, що його мати ОСОБА_7 здійснювала догляд за 
		ОСОБА_6 , а її син ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_7 прийняти спадщину за законом або заповітом та оформити спадкові права після смерті ОСОБА_6 з метою подальшого продажу належної йому частки у домоволодінні.
		7.           Посилався на те, що він добросовісно заволодів указаною 1/5 частиною домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки безперервно з 2006 року відкрито проживав у цій частині домоволодіння та здійснював її покращення (провів утеплення частини житлового будинку, здійснив внутрішнє підключення світла до неї, оплачував послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснив заміну лічильника води). Оскільки, він відкрито користується та продовжує проживати у цій частині житлового будинку, вважав, що має право на визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю в порядку частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України.
		8.           Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право приватної власності за набувальною давністю на нерухоме майно - 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яка складається з                   1/2 частини нероздільної маси у житловому будинку літ. А з прибудовою літ. А1 (квартира АДРЕСА_2 ) загальною площею 43,05 кв. м, в тому числі житловою 34,58 кв. м, літньої кухні літ. Л з сараєм літ Л, погребу літ. Н, убиральні літ. Т, воріт літ И2, огорожі літ. И5, що складає 2/5 частини домоволодіння.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		9.           Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 
		2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		10.        Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що власники спірного домоволодіння відомі позивачу, ніхто з них не відмовлявся від права власності на належне їм майно, а тому відсутні правові підстави для застосування положень статті 344 ЦК України до спірних правовідносин. Зазначено, що постійне проживання у зазначеному домоволодінні, добросовісне, безперервне та відкрите користування ним, догляд за будинком та утримання його в належному стані, сплата комунальних послуг, проведення поточних та капітальних робіт не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за набувальною давністю.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		11.        Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року  апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2023 року залишено без змін.
		12.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на відсутність обов`язкової умови для набуття права власності за набувальною давністю - добросовісності позивача під час заволодіння ним спірною часткою у вказаному майні, з огляду на його обізнаність про належність такого майна на праві власності ОСОБА_2 . 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		13.        03 січня2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Вишня Г. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 
		14.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
		апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами
		норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що
		суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування
		норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 703/6177/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		15.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за праві власності іншій особі. 
		16.        Зауважує, що як ОСОБА_2 , так і його матір ОСОБА_6 , проживали на території іншої держави. ОСОБА_2 надіслав довіреності від 24 березня                2010 року, які зареєстрованої в реєстрі за № 2985 та № 2986 нотаріусом нотаріального округу м. Омськ Говелко А. В., щодо прийняття спадщини за законом або заповітом та оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_6 .
		17.        Посилається на те, що наразі невідомо хто є власником спірної частини домоволодіння, оскільки ОСОБА_2 , як громадянин держави-агресора, не отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті його матері, у володіння та користування майном не вступив, право власності не реєстрував. Додатково зазначає про неможливість встановити власника майна, ураховуючи запроваджені обмеження, пов'язані із введенням в Україні воєнного стану.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		18.        Ухвалою Верховного Суду від 11 січня2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
		19.        Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 404/4939/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		20.        14 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		21.         ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		22.        17 червня 1966 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружилася з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та змінила прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».
		23.        Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22 листопада 1983 року, виданим старшим державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори Тюртюбек О. А., зареєстрованим у реєстрі за 
		№ 3820, спадкоємцем після смерті ОСОБА_10 , який помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_2 .
		24.        У свідоцтві зазначено, що спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 1/5 частини житлового будинку, що знаходиться по                                        АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 22 січня 1968 року, виданого Кіровоградським міськкомунвідділом та зареєстрованого в Кіровоградському бюро техінветаризації 22 січня 1968 року за № 7222/24. Домоволодіння складається з двох житлових будинків, загальною житловою площею 84,51 кв .м, розташованих на земельній ділянці 1077,7 кв. м, до яких примикають такі споруди: сараї - Г Е К Л М Н, погріба - Д Н, літні кухні Л В, вбиральні - Ж 3, душ - С, сараї - О П И, замощення І, огородження та водопровід. Номер спадкової справи № 238 та зареєстровано в реєстрі за № 1-1793.
		25.        Відповідно до договору купівлі-продажу від 15 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Хомутенко О. В., ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 1/5 частину домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. «АА2аа1а2» - д/мазан., обкл. 0,5 цегл., та житлового будинку, зазначеного на плані літ. «Бб» - д/мазан., обкл. 0,5, загальною площею 117,18 кв. м, житловою площею 84,31 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, що до нього прилягають: погріб (літ. Д), погріб (літ. Н), сарай (літ. Є), літня кухня 
		(літ. В), сарай (літ. Г), вбиральня (літ. Ж), сарай (літ. И), сарай (літ. К), літня кухня (літ. Л), сарай (літ. М), сарай (літ. О), сарай )(літ. П), вбиральня (літ. Т), сарай 
		(літ. л), водопровід (лит. +), замощення (літ. І), огорожа (літ. №4), козирок (літ. кз), ґанок (літ. кр), ґанок (літ. кр.1), вигрібна яма (літ. Ф) огорожа (літ. №5), хвіртка (літ. №3), ворота (літ. №2), ворота (літ. №1), хвіртка (літ. №), колонка питна (літ.++), розташовані на земельній ділянці згідно з даними ОКП «КООБТІ» площею                           1 085,2 кв. м.
		26.         ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 .
		27.        25 грудня 2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , зареєстроване в реєстрі за № 1-3416, державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори, ОСОБА_13 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з 1/5 частини домоволодіння з господарсько-побутовими будівлями по 
		АДРЕСА_1 , належної спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою кіровоградською державною нотаріальною конторою 29 травня 1987 року за реєстром № 1223, зареєстрованого Кіровоградським міжміським бюро технічної інвентаризації 27 серпня 1987 року та записаного в реєстрову книгу за №7222/24. Реєстраційний номер майна: 19237555.
		28.        З висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна ОКП «КООБТІ» від 02 липня 2021 року № 20, виданого ОСОБА_1 , випливає, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2011 року № 1382 
		1/5 частина будинку належить ОСОБА_1 , згідно з свідоцтвом про право на спадщину від 29 травня 1987 року № 1223 - 1/5 частина домоволодіння належить ОСОБА_6 , на підставі рішення Третейського суду від 17 травня 2008 року - 9/50 частина належать ОСОБА_3 , згідно з рішенням Кіровоградського районного суду від 03 грудня 2010 року - 21/100 частина належить ОСОБА_4 , згідно з рішенням Кіровоградського районного суду від 03 грудня 2010 року - 21/100 частина належить ОСОБА_5 .
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		29.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
		30.        Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		31.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		32.        За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		33.        Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		34.        Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		35.        Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		36.        Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
		37.        Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять
		38.        Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій             статті 344 ЦК України, таких як: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
		39.        Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для правомірного володіння майном.
		40.        Отже, йдеться про добросовісне, безтитульне заволодіння майном особою, яка у подальшому може претендувати на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
		41.        Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може набути право власності на нього, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
		42.        Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно прийнято в експлуатацію.
		43.        Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
		44.        Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.
		45.        У постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21,                    від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
		46.             Встановивши, що спірна 1/5 частина домоволодіння належить 
		 ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25 грудня 2012 року, серія та номер 1-3416, про що зазначив позивач у позовній заяві, надавши його копію, а ОСОБА_2 не відмовлявся від свого права власності, більш того, на підставі наявних у матеріалах справи довіреностей уповноважував строком на три роки матір позивача ОСОБА_7 представляти його інтереси при оформленні спадкових прав та у подальшому при продажі належного йому майна, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно за набувальною давністю.
		47.             У цьому аспекті колегія суддів також звертає увагу на наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договірних правовідносин щодо купівлі-продажу іншої 1/5 частини спірного домоволодіння.
		48.             Посилання заявника на неможливість встановлення фактичного власника майна, з огляду на російське громадянство ОСОБА_2 та обставини, зумовлені введенням в Україні воєнного стану, колегія суддів відхиляє. Право власності ОСОБА_2 на спірну 1/5 частину домоволодіння оформлене та зареєстроване на території України у встановленому законом порядку. Доводи касаційної скарги щодо можливої смерті ОСОБА_2 та неприйняття його спадкоємцями спадщини ґрунтуються на припущеннях.
		49.             Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		50.             Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		51.        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		52.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		53.        Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
		54.        Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність умов, визначених статей 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.
		55.        Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
		56.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		57.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		58.        Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. 
		59.        Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		60.        Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Вишня Ганна Вікторівна, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                     Є. В. Синельников
		 
		                                                                                              О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...