Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/17436/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2024.
Дата набрання законної сили: 04.04.2024
Номер судового провадження: 61-9595ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 квітня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 756/17436/21
		провадження № 61-9595св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивачка - ОСОБА_1 ,
		відповідачка - ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-Стоун Сервіс», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович, Приватне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та оцінки»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ніколюк Олена Леонідівна, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року у складі судді Шролик І. С. та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-Стоун Сервіс» (далі - ТОВ «Парк-Стоун Сервіс»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков О. О. (далі - приватний нотаріус Чижиков О. О.), Приватне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» (далі - ПП «Бюро технічної інвентаризації та оцінки»), про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчини певні дії. 
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_2 , здійснила самовільне захоплення даху багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою:  АДРЕСА_1 , облаштувавши там терасу площею 16 кв. м, яку приєднала до квартири № 718 , розташованої у цьому будинку, власником якої вона є. 
		14 серпня 2019 року ПП «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» виготовило відповідачці новий технічний паспорт, згідно з яким загальна площа належної їй квартири становить - 76,0 кв. м, в тому числі тераса площею 53,3 кв. м 
		(з коефіцієнтом літніх приміщень 30 % - 16 кв. м), на підставі якого 27 серпня 2020 року приватним нотаріусом Чижиковим О. О. здійснено державну реєстрацію права власності відповідачки на зазначене нерухоме майно. 
		Таким чином самовільне облаштування відповідачкою тераси спричинило незаконне набуття нею права власності на майно, що перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного житлового будинку.
		Посилаючись на те, що згідно з технічною документацією житлового будинку -   планом 16 поверху, будинку АДРЕСА_1 , тераса у квартирі, що належить ОСОБА_2 не передбачена, згоди балансоутримувача ТОВ «Парк-Стоун Сервіс» та всіх співвласників багатоквартирного будинку вона не отримувала, тобто фактично здійснила реконструкцію, без отримання дозвільних документів, ОСОБА_1 просила: 
		зобов`язати ОСОБА_2 здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - тераси, за адресою: АДРЕСА_5 ; 
		зобов`язати відповідачку за власний рахунок привести приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану відповідно до поверхового плану 16 поверху та даху будинку; 
		зобов`язати відповідачку звільнити захоплені місця загального користування - дах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
		скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Чижикова О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Чижикова О. О. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 серпня 2019 року, згідно з яким збільшено загальну площу квартири 
		АДРЕСА_5 з 56,6 кв. м до 76 кв. м. 
		Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого паркану тераси; привести приміщення горища до попереднього стану та звільнити самовільно захоплені місця загального користування - даху житлового будинку, що переобладнаний у терасу за адресою: АДРЕСА_1 .
		Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що належна відповідачці квартира АДРЕСА_5 , на час її придбання у власність (09 серпня 2019 року) мала загальну площу 56,6 кв. м, а надалі відбулося збільшення її загальної площі до 76,0 кв. м, тобто на 19,4 кв. м. за рахунок приєднання до неї тераси 30 % 16 кв. м., що становить дах будинку. 
		Згідно з технічною документацією, на 16 поверсі багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , не передбачено наявність тераси у квартирі, що належить відповідачці, а також отворів у зовнішній конструкції стіни. Тераса також не передбачена забудовником у плані покрівлі. Всупереч технічній документації забудовника, згідно з планом квартири, експлікації приміщень, довідкою про показники ПП «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» від 14 серпня 2019 року відповідачка здійснила два отвори у зовнішній стіні. Факт проведення реконструкції в квартирі, що на праві власності належить відповідачці, також підтверджується висновком експерта від 27 травня 2022року № 15104.
		Зважаючи на наведене, суди дійшли висновку, що на приміщення тераси, площею 16 кв. м, яка влаштована відповідачкою за рахунок частини даху, поширюється правовий режим права спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. А тому, будь-які переобладнання або перепланування могли здійснюватися ОСОБА_2 лише за згодою співвласників, балансоутримувача і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. Доказів отримання згоди співвласників та (або) балансоутримувача на проведення реконструкції та зайняття місця загального користування - частини даху будинку, а також проведення реконструкції житлового приміщення із дотриманням вимог законодавства, тобто необхідних дозволів на їх проведення та подальше введення в експлуатацію, відповідачка не надала. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи  
		29 червня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ніколюк О. Л., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20, від 15 грудня 2021 року у справі № 761/8014/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Крім того, зазначає про неправильне застосування судами статей 181, 382, 383 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована тим, для правильного вирішення спору, судам попередніх інстанцій належало встановити наявність факту (чи його відсутність) самочинно збудованого відповідачкою нерухомого майна; захоплення нею конкретного приміщення/місця загального користування/приміщення горища/даху (покрівлі) житлового будинку; встановити місцезнаходження поверхні даху (покрівлі) згідно з первинною проектно-технічною документацією, а також послатися на докази, яким зазначені факти підтверджуються. 
		Натомість вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції на порушення норм процесуального права самостійно змінив предмет позовних вимог, фактично сформулювавши власні позовні вимоги. Суд не встановив правову природу заявленого позову, не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не надав їм оцінку, не встановив дійсні обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. 
		Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, доводів апеляційної скарги не перевірив, а тому помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін. 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги висновок судового експерта ОСОБА_3 від 27 травня 2022 року № 15104, який є неналежним та недопустимим доказом. Оскільки експертом не проводилось дослідження квартири відповідачки, а тому зазначення експертом про здійснення нею реконструкції квартири та порушення нормативно-правових актів в галузі будівництва, внаслідок таких дій, не можуть вважатися встановленим фактом. Експерт здійснив обстеження лише квартири позивачки, без зазначення номера квартири, та встановив обставини, які навіть візуально на фотографіях не підтверджуються та не стосуються предмету спору, а саме, що наявність слідів залиття та намокання зовнішніх стін із середини та зовні в холі виходу на терасу квартири 62/3 є ознакою незабезпечення надійного відведення води з покрівлі через порушення гідроізоляції. 
		Експерт не досліджував технічної документації покрівлі даху будинку та не врахував, що спірна покрівля даху знаходиться над 15 поверхом, тоді як паркан тераси відповідачки знаходиться не на рівні даху, а на рівні 16 поверху на самочинно збудованій позивачкою поверхні її тераси. 
		Крім того, зазначений висновок від 27 травня 2022 року № 15104 складений експертом ОСОБА_3 , який не має спеціальності будівельно-технічних досліджень.
		Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що зазначений висновок стосується предмету доказування, а тому є належним та допустимим доказом, який підтверджує проведення відповідачкою ремонтних робіт з реконструкції квартири з порушенням будівельних норм та правил, без отримання необхідних дозвільних документів та згідно зі статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є самочинним будівництвом. 
		За таких обставин, суди помилково застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які регулюють питання здійснення самочинного будівництва. 
		Натомість саме позивачка незаконно захопила та приєднала до загальної площі власної квартири № 62/3 площу поверхні даху, горища, приміщень загального користування (шляхом реконструкції та самочинно збудованого нерухомого майна, у вигляді нежитлових приміщень, тераси, басейну шляхом переобладнання горища у другий поверх квартири).
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не звернув уваги на те, що зі змісту позовних вимог неможливо визначити підстави позову. Позивачка не довела факту порушення ОСОБА_2 її законних прав та інтересів, а тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову. 
		Крім того, на порушення норм процесуального права суд першої інстанції здійснив неправильний розподіл судових витрат, оскільки звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 заявила чотири вимоги немайнового характеру, суд першої інстанції задовольнив її позовні вимоги частково, однак стягнув з відповідачки судовий збір та витрати на правову допомогу у повному обсязі, не вирішивши питання про відшкодування судових витрат на користь відповідачки. 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ніколюк О. Л., на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.   
		Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ніколюк О. Л., з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 389  ЦПК України; витребувано із Оболонського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 756/17436/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.  
		У липні 2023 року матеріали справи № 756/17436/21 надійшли до Верховного Суду.
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи 
		з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що згідно з договором купівлі-продажу від 09 серпня 2019 року  ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_5 . 
		Відповідно до довідки ПП «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» від 14 серпня 2019 року, загальна та житлова площа зазначеної квартири змінилися за рахунок проведення ремонту, уточнення розмірів та включення площі тераси, що не є самочинною та не потребує введення в експлуатацію. Фактично загальна площа квартири складає 76 кв. м (реєстраційна справа № 1485093280000).
		Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_5 від 14 серпня 2019 року, виданим ПП «Бюро технічної інвентаризації та оцінки», загальна площа квартири становить 76 кв. м, в тому числі тераса 30 %, площею 53,3/16 кв. м.
		27 серпня 2019 року державний реєстратор - приватний нотаріус Чижиков О. О. прийняв рішення № 48393551 про внесення змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно площі квартири АДРЕСА_5 від 14 серпня 2019 року.
		Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 17 березня 2021 року,  ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна - квартири  АДРЕСА_1 .
		Управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 до липня 2021 року було ТОВ «Парк-Стоун Сервіс». 
		Відповідно до листа ТОВ «Парк-Стоун Сервіс» від 11 жовтня 2021 року № 1110/21 власник квартири АДРЕСА_5 згоду балансоутримувача ТОВ «Парк - Стоун Сервіс» на проведення реконструкції квартири не отримував. Надано викопіювання поверхневого плану 16 поверху та даху.
		Згідно з відомостями Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на реєстрацію до департаменту не подавалися повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації за адресою: 
		АДРЕСА_5 (лист від 15 вересня 2021 року № 075-8100).
		Відповідно до висновку експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» (далі - ТОВ «Київський експертно-дослідний центр») від 27 травня 2022 року № 15104, проведеним будівельно-технічним експертним дослідженням встановлено, що будівельні роботи проводилися без повідомлення органу державного архітектурно-будівельного контролю, а тому не відповідають вимогам статей 34, 35, 36, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; улаштування дверних та віконних отворів в зовнішній стіні секції порушує пункт 3.42 Державних будівельних норм (далі - ДБН) «Будинки і споруди», згідно з яким стіна повинна бути суцільною; пункт 3.9 ДБН «Пожежна безпека об`єктів будівництва». 
		Також порушена цілісність фасаду. В тому числі гідро та тепло ізоляцію пункти 1.4.4, 1.4.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території». Наявність слідів залиття та намокання зовнішніх стін із середини та зовні в холі виходу на терасу квартири № 62/3 є ознакою незабезпечення надійного відведення води з покрівлі через порушення цілісності гідроізоляції та не відповідає загальним вимогам проектування розділу 4 ДБН В2.6-220:2017 «Покриття будівель та споруд».
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		Водночас використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (абзац третій статті 13 Конституції України).
		Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктів власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
		Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.
		Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.
		За частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
		Місця загального користування - це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень (пункт 2 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954).
		У пункті 1.3 Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року 
		№ 4-рп/2004, справа № 1-2/2004 вирішено, що питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
		Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку , які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, та нежилих приміщень, які є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (постанова Верховного Суду від 06 листопада 2019 року № 522/668/13-ц).
		Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
		Статтею 186 ЦК України передбачено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з частинами першою та другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
		Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Згідно з часиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
		Відповідно до статті 152 Житлового кодексу України, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що належна відповідачці квартира АДРЕСА_5 , на час її придбання у власність (09 серпня 2019 року) мала загальну площу 56,6 кв. м, а надалі відбулося збільшення її загальної площі до 76,0 кв. м, за рахунок приєднання до неї тераси (30 %) 16 кв. м, що становить дах будинку. 
		Згідно з технічною документацією на 16 поверсі багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , не передбачено наявність тераси у квартирі, що належить відповідачці, та отворів у зовнішній конструкції стіни. Тераса також не передбачена забудовником у плані покрівлі. Всупереч технічній документації забудовника, згідно з планом квартири, експлікації приміщень, довідкою про показники ПП «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» від 14 серпня 2019 року відповідачка здійснила два отвори у зовнішній стіні. 
		Зважаючи на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на приміщення тераси, площею 16 кв. м, яка влаштована відповідачкою за рахунок частини даху, поширюється правовий режим права спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. А тому, будь-які переобладнання або перепланування могли здійснюватися ОСОБА_2 лише за згодою співвласників, балансоутримувача і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. 
		За відсутності доказів отримання згоди співвласників та (або) балансоутримувача на проведення реконструкції та зайняття частини даху будинку, а також проведення реконструкції житлового приміщення із дотриманням вимог законодавства, тобто необхідних дозволів на їх проведення та подальше введення в експлуатацію, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Чижикова О. О. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 серпня 2019 року, згідно з яким збільшено загальну площу квартири АДРЕСА_5 з 56,6 кв. м до 76 кв. м за рахунок тераси, та зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого паркану тераси, привести приміщення горища до попереднього стану та звільнення самовільно зайнятої частини даху житлового будинку, що переобладнаний у терасу.
		Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції на порушення норм процесуального права самостійно змінив предмет позовних вимог є необґрунтованими. Оскільки, діючи в межах наданих йому процесуальним законом повноважень, суд урахував принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), встановив правову природу заявленого позову, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що не є зміною предмету позову. 
		Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги висновок судового експерта ОСОБА_3 від 27 травня 2022 року № 15104, який є неналежним та недопустимим доказом, Верховний Суд виходить з такого. 
		Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
		Подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 913/502/19, від 13 серпня 2020°року у справі № 916/1168/17, від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19, від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20.
		Таким чином, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття.
		Водночас відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Заявниця помилково ототожнює категорії належності та допустимості доказів, і не враховує вимоги частини другої статті 89 ЦПК України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що висновок експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 27 травня 2022 року № 15104 є належним та допустимим доказом. Зокрема, предметом висновку експерта було дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок складений з використанням діючих положень ДБН та норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Обставин, які виключають участь експерта у справі, суди не встановили, його компетентність перевірили. У висновку зазначено використані експертом матеріали при проведенні експертного дослідження, а також, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій, діючи в межах наданих їм процесуальним законом повноважень, оцінили висновок експерта від 27 травня 2022 року № 15104, складений за результатами будівельно-технічного експертного дослідження, та дійшли висновку про його обґрунтованість. 
		Посилаючись на недопустимість зазначеного висновку, фактично заявниця не погоджується з наданою йому судами попередніх інстанцій оцінкою, водночас суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
		Перевіряючи доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20, від 15 грудня 2021 року у справі № 761/8014/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, колегія суддів виходить з такого. 
		У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20 зазначено, що за наявності певних обставин суд першої інстанції може прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. 
		У постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 761/8014/17 предметом спору були вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні майном. Оскільки захоплена відповідачем ( ОСОБА_2 ) частина даху (тераса) загального користування багатоквартирного будинку у складі спірного приміщення квартири вибула із власності співвласників будинку поза їх волею, то саме пред`явлення ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» позову до кінцевого набувача права на цей об`єкт нерухомого майна про його витребування на підставі статті 387, 388, 396 ЦК України відповідало б вимогам закону та є належним способом судового захисту.
		Надаючи оцінку позовним вимогам щодо зобов`язання ОСОБА_2 привести дах будинку у попередній стан до реконструкції та забезпечити доступ до даху будинку, як конструктивного елементу будинку, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 проводилися будівельні роботи щодо фактичної зміни конфігурації поверхні даху зазначеного будинку чи обмежено доступ інших мешканців будинку до нього, хоча здійснено захоплення частини поверхні даху будинку. При цьому останній на час розгляду справи не був власником приміщень квартири АДРЕСА_3, а тому його не можна зобов`язати до вчинення дій щодо вказаного нерухомого майна. Такі дії, у разі доведення незаконності переобладнання, може бути зобов`язано здійснити того власника майна, який є його власником на час ухвалення судового рішення і придбав таке майно.
		У справі, що переглядається, спір між сторонами виник з приводу правомірності збільшення загальної площі квартири відповідача № 718 шляхом приєднання частини даху будинку, яка є спільним неподільним майном співвласників багатоквартирного будинку, площею 16 кв. м та реєстрації права власності на неї як терасу. Проведення реконструкції відбулося шляхом здійснення отворів з приміщення квартири відповідача на терасу, улаштування огорожі, покрівлі даху без відповідних дозвільних документів, а також згоди балансоутримувача та усіх співвласників квартир.
		Аналізуючи наведе, необхідно дійти висновку, що оскаржувані судові рішення зазначеному висновку Верховного Суду не суперечать, а ухвалені за інших фактичних обставин справи. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Суди попередніх інстанцій урахували згаданий висновок Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та дійшли обґрунтованого висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту є ефективним. Зобов'язання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого паркану тераси; привести приміщення горища до попереднього стану без самовільно улаштованих пройомів у стіні, а також звільнити самовільно захоплені місця загального користування - даху житлового будинку, що переобладнаний в терасу за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечить поновлення порушеного права позивачки.
		Посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій, зазначених у касаційній скарзі висновків Верховного Суду, заявниця належно не обґрунтувала в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на їх неврахування.
		Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми 181, 382, 383 ЦК України, щодо правильного застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, зокрема щодо визначення правового режиму даху багатоквартирного будинку. 
		Вирішуючи позовні вимоги  ОСОБА_1 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що дах будинку є неподільною річчю та належить всім співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 522/668/13-ц.
		Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції здійснив неправильний розподіл судових витрат, Верховний Суд виходить з такого. 
		Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 заявила чотири вимоги немайнового характеру, за які сплатила судовий збір у розмірі 3 362,00 грн (2 270,00х04х4).
		За наслідками вирішення спору між сторонами, суд першої інстанції скасував рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Чижикова О. О.; зобов`язав ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого паркану тераси; привести приміщення горища до попереднього стану; звільнити самовільно захоплені місця загального користування - даху житлового будинку, що переобладнаний у терасу за адресою: 
		АДРЕСА_1 , тобто задовольнив чотири вимоги немайнового характеру, та відповідно здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з відповідачки на користь позивачки на відшкодування витрат зі сплати судового збору 3 362,00 грн.  
		Помилкове зазначення судом першої інстанції про те, що зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню за п`ять вимог немайнового характеру не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. 
		Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій належно дослідили зібрані у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм відповідну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню.
		Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявниці зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, зокрема щодо самовільного захоплення нею частини даху житлового будинку та встановлення тераси, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростовано.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		Щодо розподілу судових витрат
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ніколюк Олена Леонідівна, залишити без задоволення. 
		Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:          І. Ю. Гулейков         Р. А. Лідовець        Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...