Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 663/2636/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; іпотечного кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2024. Зареєстровано: 06.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2024.
Дата набрання законної сили: 26.03.2024
Номер судового провадження: 22-ц/819/83/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		Справа № 663/2636/20                        Головуючий в суді І інстанції Пухальський С.В.
		Провадження № 22-ц/819/83/24             Доповідач Кутурланова О.В.
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		26 березня 2024 року                                      м. Херсон
		 
		Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,суддів:Бездрабко В.О., Воронцової Л.П.,    СекретарДоброва К.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Пухальського С.В. від 27 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , про захист права власності,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача  ОСОБА_2 , про захист права власності.
		В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 03.07.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») укладено договір №HES0GA00000125, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5360,30 доларів США на умовах повернення, платності, строковості.
		10.07.2007 року в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором між ОСОБА_3 , спадкоємцем та правонаступником якої він є, та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, згідно умов якого забезпечено зобов`язання ОСОБА_2 перед Банком щодо:
		- повернення кредиту в сумі 5360,30 доларів США у термін до 03.07.2017 року;
		- сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості; 
		-сплати пені в розмірі 0,15 % від суми непогашеної заборгованості;
		-належного виконання зобов`язання щодо сплати витрат по іпотечному кредиту. 
		При цьому, договором іпотеки не забезпечувались інші зобов`язання ОСОБА_2 перед Банком, в тому числі сплата винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
		06.12.2010 року вироком Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_2 засуджено за ч.5ст.191 КК Українидо 7 років позбавлення волі. Крім того, задоволено цивільний позов ХФ ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 747 939,31 грн.
		Після засудження позичальника, ОСОБА_3 , як поручитель та іпотекодавець, здійснювала погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 , однак Банк незаконно спрямовував кошти, які сплачувалися іпотекодавцем у якості погашення кредиту на погашення визначеного вироком суду розміру матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 . ПАТ КБ «ПриватБанк», що й стало підставою звернення у серпні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правовідносин за кредитним договором та договором іпотеки припиненими у зв`язку з відсутністю заборгованості за кредитом.
		Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14.06.2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 11.12.2019 року, у задоволені позову відмовлено. 
		Разом з тим, судовими рішеннями на підставі проведеної у справі судово-економічної експертизи встановлено, що станом на 08.07.2014 року, без урахування винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, заборгованість за кредитом відсутня і існує переплата 20,12 доларів США. 
		Отже, зважаючи на те, що станом на 08.07.2014 року встановлена судовим рішенням заборгованість в розмірі 1377,11 доларів США стосувалася сплати 0,20% винагороди за надання фінансового інструменту, однак виконання цих зобов`язаннь не забезпечувалось договором іпотеки, позивач вважає договір іпотеки припиненим у зв`язку з повним виконанням забезпечених іпотекою зобов`язань.
		Оскільки він є спадкоємцем ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , і існування обтяження на успадковане майно у виді іпотеки перешкоджає йому вільно володіти та розпоряджатися ним, просив суд захистити його право власності шляхом скасування заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий номер 6524710100:01:169:0007 по АДРЕСА_1 , яка накладена на підставі договору іпотеки від 10.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідченого приватним нотаріусом Скадовського нотаріального округу Вербовською Л.Д., зареєстрованими в реєстрі за №3037 та №3038.
		 
		Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. 
		Скасовано обтяження іпотекою у вигляді заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий номер 6524710100:01:169:0007, що розташовані по АДРЕСА_1 , накладені на підставі договору іпотеки від 10.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» і посвідченого приватним нотаріусом Скадовського нотаріального округу Вербовською Л. Д., зареєстровані в реєстрі за номерами 3037 та 3038.
		 
		В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також вважаючи його таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
		 
		Письмових відзивів на скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
		 
		На розгляд справи до суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань не подавали.
		 
		Відповідно до ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. 
		 
		Цивільне-процесуальне законодавство встановлює обов`язок учасників процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (ч.1 ст.131 ЦПК України). 
		 
		У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований та проживає на тимчасово окупованій території України, електронного кабінету не має, заяв про зміну місця проживання відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України не подавав.
		 
		Положеннями ч.ч.1, 3 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII (в редакції Закону№ 2217-IXвід 21.04.2022 р. та № 3200-IXвід 29.06.2023 р.)визначено,що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
		Суд викликаєабо повідомляєтаких учасниківсправи продату,час імісце іншихсудових засіданьчи провчинення відповідноїпроцесуальної діїчерез оголошенняна офіційномувеб-сайтісудової владиУкраїни,яке повиннобути розміщенене пізнішеніж задесять днівдо дативідповідного судовогозасідання абовчинення відповідноїпроцесуальної дії і з опублікуванням такого оголошення вони вважається повідомленними про дату, час і місце розгляду справи.
		Відповідно достатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
		Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи в порядку, визначеному ст.12-1 Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України»,інші учасникисправи також належним чином повідомленні про день, час та місце судового засідання і з огляду на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає можливим провести розгляд справи у їх відсутність, оскільки їх явка не є обов`язковою.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
		 
		Відповідно до вимогст. 263ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на 08.07.2014 року не існувало заборгованості за кредитним договором №HES0GA00000125, яка була забезпечена іпотекою, умови, що передбачені договором іпотеки від 10.07.2007 року ОСОБА_3  виконані у повному обсязі, а наявна на той час заборгованість ОСОБА_2  перед ПАТ КБ «ПриватБанк» іпотекою не забезпечена, тому є підстави вважати договір іпотеки припиненим у зв`язку з його повним виконанням.
		 
		Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		 
		Судом вірно встановлено і це підтверджується наявними у справі доказами, що03.07.2007 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір №НЕS0GA00000125, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 03.07.2007 року по 03.07.2017 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 5360,30 доларів США на наступні цілі : ремонт будинку у розмірі 5075,00 доларів США та сплату страхових платежів у розмірі 285,30 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з виплатою винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця (а.с. 19-21).
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №НЕS0GA00000125 між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» 10.07.2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , та земельна ділянка за цією ж адресою площею 0,0671 га для індивідуального житлового будівництва (а.с. 135-137).
		За змістом пункту 2 вказаного Договору іпотекою забезпечено наступні зобов`язання ОСОБА_2 перед банком, а саме:
		- повернення кредиту в сумі 5360,30 доларів США у термін до 03.07.2017 року;
		- сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку;
		- сплата пені в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочки зобов`язань зі сплати відсотків та комісії за користування кредитом;
		- зобов`язання з витрат по іпотечному договору.
		 
		06.12.2010 року вироком Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_2 засуджено за ч.5ст.191 КК Українидо 7 років позбавлення волі. Крім того, задоволено цивільний позов ХФ ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 747 939,31 грн.
		 
		Після засудження позичальника, ОСОБА_3 продовжила здійснювати погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 .
		 
		У серпні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правовідносин за кредитним договором та договором іпотеки припиненими у зв`язку з відсутністю заборгованості за кредитом.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 22.10.2014 року серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
		Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, 13.04.2017 року приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу посвідчено, що на підставі заповіту від 25.09.2014 року спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 (а.с. 11).
		 
		Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 22.02.2017 року у справі №663/2628/14-ц задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», Скадовської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правовідносин припиненими. 
		 
		Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 14.06.2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 11.12.2019 року, зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 13-14, 16-21).
		 
		Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14.06.2017 року встановлено, що згідно висновку судово-економічної експертизи №20 від 24.03.2016 року, кошти, які сплачувались позивачами у якості погашення кредитної заборгованості не завжди спрямовувались за призначенням, непоодинокі випадки їх спрямування Банком на погашення матеріальної шкоди, заподіяної ПАТ КБ «ПриватБанк» внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 . 
		При цьому експертом встановлено, що згідно умов кредитного договору №HESOGA00000125 від 03.07.2007 року сума заборгованості ОСОБА_2 перед Банком станом на 08.07.2014 року із врахуванням комісії за користування фінансовим інструментом у розмірі 0,20% від суми наданого кредиту, нарахування якої передбачено пунктом 7.1 кредитного договору, становила 1377,11 доларів США. Без врахування цієї комісії заборгованість ОСОБА_2 за кредитом відсутня, мала місце переплата у розмірі 20 доларів США. 
		08.11.2016 року ОСОБА_2 сплатив на користь банку 1380,00 доларів США, вважаючи свою заборгованість погашеною у повному обсязі.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимог про визнання правочину недійсним в частині нарахування комісії за користування фінансовим інструментом у розмірі 0,20% від суми наданого кредиту позивачі не заявляли, з наявних у справі доказів не вбачається незаконність такого нарахування, сплата визначеної експертом заборгованості станом на 08.07.2014 року у розмірі 1380 доларів США відбулась лише 08.11.2016 року, а отже, Банк правомірно, згідно умов кредитного договору, вважав цю суму простроченою та здійснював відповідні нарахування за прострочення виконання грошових зобов`язань, тому як на час звернення з позовом, так і на час вирішення справи у позивачів існувала непогашена заборгованість за кредитним договором, забезпечена договором іпотеки, і сплата позивачем 1380,00 доларів США не призвела до повного погашення кредитної заборгованості та припинення зобов`язання за договором іпотеки. 
		Крім того, суд зазначив, що відповідно до п.6.3 кредитного договору №HESOGA00000125 від 03.07.2007 року всі види платежів (за винятком кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, неустойки), що вносяться позичальником за цим договором є відсотками у розумінніЦК України. Таким чином, платежі у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту, які встановлені пунктом 7.1 кредитного договору, входять до складу відсотків і на них не поширюються обмеження встановлені пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ №168 від 10.05.2007 року. Ці умови узгоджені сторонами при укладенні договору і не суперечать положенням ч.3статті 6 ЦК Українитастатті 627 ЦК України.
		Вищезазначені встановленні апеляційним судом обставини не підлягають доказуванню у відповідності до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України та мають при розгляді цієї справи преюдиційне значення.
		 
		Згідно статті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 Цивільного кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Відповідно достатті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
		Частиною першоюстатті 546 ЦК Українивстановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
		Частиною 1статті 574 ЦК Українивстановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
		Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Згідно частини 1статті 584ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
		Згідно з вимогами частини 1статті 593 ЦК України, право застави припиняється у разі:
		1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;
		2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
		3) реалізації предмета застави;
		4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
		Статтею 599 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Частиною першоюстатті 611 ЦК Українивизначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
		1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
		2) зміна умов зобов`язання;
		3) сплата неустойки;
		4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до ч.ч.1,5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
		Частиною 2статті 4 Закону України «Про іпотеку»передбачено обов`язок іпотекодержателя звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.
		Статтею 17 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що іпотека припиняється у разі:
		припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
		набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки;
		визнання іпотечного договору недійсним;
		знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
		з інших підстав, передбачених цим Законом.
		Статтею 23 Закону України «Про іпотеку»визначено наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи. Зокрема, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
		Відповідно до частини першої статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У частині другій статті 89ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом обставини, апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги щодо відсутності визначених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2017 року встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_2 перед Банком станом на 08.07.2014 року із врахуванням комісії за користування фінансовим інструментом у розмірі 0,20% від суми наданого кредиту, яка була передбачена пунктом 7.1 кредитного договору, становила 1 377,11 доларів США та її слід враховувати в суму загальної заборгованості, а тому станом на 08.07.2014 року у позивача перед Банком існувала заборгованість у розмірі 1377,11 доларів США на яку, відповідно до умов кредитного договору, строк дії якого встановлено до 03.07.2017 року, нараховувалися всі передбачені ним відсотки та штрафні санкції і сплата ОСОБА_2 1380,00 доларів США не призвела до повного погашення кредиту, відтак і до припинення зобов`язання. 
		Несплата ОСОБА_2 станом на 08.07.2014 року платежів, встановлених пунктом 7.1 кредитного договору, призвела до нарахування на ці платежі штрафних санкцій (відсотків), передбачених кредитним договором, що загалом утворило суму заборгованості, виконання якої забезпечується умовами укладеного договору іпотеки від 10.07.2007 року.
		Таким чином, звертаючись до суду у серпні 2020 року з вимогою про скасування обтяження іпотекою у вигляді заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки, ОСОБА_1 не надав суду належних та достовірних доказів на підтвердження того, що на час звернення до суду зобов`язання ОСОБА_2 , які забезпечені договором іпотеки, виконані у повному обсязі.
		Посилання позивача на ту обставину, що станом на 08.07.2014 року не існувало заборгованості за кредитним договором від 03.07.2007 року №НЕS0GA00000125, яка була забезпечена іпотекою, не грунтується на досліджених судом доказах та обставинах, встановлених рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2017 року.
		Оскільки на час звернення до суду з позовними вимогами у ОСОБА_2 існувала заборгованість за кредитним договором №НЕS0GA00000125 від 03.07.2007 року за зобов`язаннями, які забезпечувалися договором іпотеки від 10.07.2007 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з наведених ним підстав.
		Зважаючи на те, що в ході розгляду справи не встановлено визначених ст.17 Закону України «Про іпотеку»обставин, які є підставою для припинення договору іпотеки, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухваленого у справі рішення.
		Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухваленого у справі рішення та постановлення нового, яким слід відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог за безпідставністю.
		Керуючись ст. ст.367,375,381,382ЦПК України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
		Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення.
		У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , про захист права власності відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
		Повний текстпостанови виготовлено 04квітня 2024 року.
		 
		Головуючий                               О.В.Кутурланова 
		 
		 Судді:                 В.О.Бездрабко
		 
		Л.П.Воронцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...