Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 708/165/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: 08.04.2024. Зареєстровано: 08.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2024.
Дата набрання законної сили: 22.05.2024 (частково)
Результат оскарження 22.05.2024 Апеляційний суд Черкаської області: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2/708/108/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 708/165/24
		Номер провадження № 2/708/108/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 квітня 2024 року
		Чигиринський районний суд Черкаської області 
		в складі:
		головуючої судді - Івахненко О.Г.,
		при секретарі - Тендітній Л.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирині Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачка через свого представника - адвоката Семенюк О.Г. звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 40696,30 грн. за період з 01.06.2021 року по 31.01.2024 року включно.
		Свої вимоги мотивує тим, що згідно з рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 20.01.2021 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 14 червня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
		На виконанні у Чигиринському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 66803022 з примусового виконання виконавчого листа № 708/572/21 від 15.07.2021, виданого Чигиринським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 14 червня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
		Вказує, що відповідач рішення суду про стягнення аліментів добровільно не виконував в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої станом на 02.02.2024 року становить 40696 грн. 30 коп.
		Зважаючи на те, що невиплата відповідачем аліментів на утримання дитини ставить позивачку у скрутне матеріальне становище, тому вона просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в період з 01.06.2021 року по 31.01.2024 року у розмірі 40696 грн. 30 коп.
		В судове засідання сторони не викликалися.
		Відзиву на позов від відповідачки не надійшло, а отже вона не скористався своїм правом подачі відзиву у встановленим відповідно до ухвали судді про відкриття провадження строк.
		Згідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
		В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
		Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, приходить до таких висновків.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
		Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.02.2017 року виконавчим комітетом Боровицької сільської ради Чигиринського району Черкаської області, актовий запис № 02, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 . Батьком дитини записаний ОСОБА_2 .
		Згідно з рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 15.07.2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 14 червня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
		Спору щодо батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сторін немає, доказів протилежного суду не надано.
		Відповідно до довідки № 1687, виданої 02.02.2024 року Чигиринському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на виконанні в даному відділі перебуває виконавче провадження № 66803022 з примусового виконання виконавчого листа № 708/572/21 від 15.07.2021, виданого Чигиринським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 14 червня 2021 року до досягнення дитиною повноліття. 15.09.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження для відома. 22.12.2021 року винесено постанову про арешт майна боржника та внесено відповідні відомості про обтяження майна до державних реєстрів. Державним виконавцем здійснювалися всі передбачені законом дії, спрямовані на виконання рішення суду. 20.11.2023 року нарахунок відділу від боржника налійшли кошти в сумі 1853,70 грн., які перераховано стягувачці. 04.12.2023 року від боржника надійшли кошти в розмірі 1950 грн., які переразовані на рахунок стягувачки. 22.01.2024 року від боржника надійшли кошти в розмірі 3500 грн., які також перераховані на користь стягувачки.
		Станом на 02.02.2024 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, що становить 40696 грн. 30 коп.
		Також, відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментах № 1673 від 02.02.2024 року, складеного в.о. начальника Чигиринського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Северенчук О.І., заборгованість ОСОБА_2 по аліментах за період з 14.06.2021 року по 31.01.2024 року в твердій грошовій сумі станом на 02.02.2024 року складає 40696 грн. 30 коп.
		Відповідачем не оскаржено до суду розрахунок заборгованості по аліментах, що складений державним виконавцем. Отже, підстав вважати, що державним виконавцем невірно здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, на який позивачкою нараховано неустойку (пеню), немає. 
		Відповідно до ст. 141 СК УКраїни, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
		Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
		Як передбачено частинами 1 та 2 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).
		Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст.6 Конвенції, якою передбачені гарантії, надані сторонам, справедливий, відкритий і швидкий розгляд. 
		 
		Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 196 СК України, у разі разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
		У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
		Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
		Виходячи з цього, стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
		Таким чином, у статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною.
		Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч.1 ст.196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане (тобто до останнього числа поточного місяця), та з урахуванням установленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
		Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 року, винесеній у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), відступивши від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 6-94цс15. Такий підхід Верховного Суду до розрахунку пені застосований також Касаційним цивільним судом в постановах від 12.09.2018 року у справі № 759/9457/15-ц, від 17.10.2018 року у справі № 359/9950/16-ц, від 05.12.2018 року у справі № 372/264/15-ц.
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №572/1762/15-ц та від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
		У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася за незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
		Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
		Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
		Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		 
		Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
		Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
		У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
		Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
		Відповідачем не надано відзив на позовну заяву, в якому б він оспорював наявність та суму заборгованості по аліментах, наведених у довідці державного виконавця. Відповідач не представив суду наявності у нього підстав для звільнення від неустойки за прострочення ним сплати аліментів на утримання дитини за виконавчим листом, що виданий Чигиринським районним судом Черкаської області на виконання судового рішення.
		Так, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти до повноліття дитини, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК, що суд враховує при встановленні доведеності вини відповідача.
		В даному випадку, суд вважає, що відповідачу було відомо про судове рішення від 15 липня 2021 року щодо стягнення з нього аліментів, тому він повинен був вчиняти дії, пов`язані з його виконанням, контролювати його виконання, оскільки його дитина повинна мати належні та достатні засоби для існування.
		Крім того, як вбачається з Розрахунку державного виконавця, відповідач у період листопада-грудня 2023 року-січня 2024 року частково погашав заборгованість, сплативши кошти по аліментних платежах в загальному в розмірі 7303,70 грн., а відтак знав про свій обов`язок щодо утримання малолітньої доньки.
		Суд враховує, що відповідач, починаючи з червня 2021 року по жовтень 2023 року, тобто, протягом тривалого періоду аліменти на утримання доньки не сплачував взагалі, порушуючи таким чином норми законодавства, що призвело до заборгованості по аліментах, яку на час розгляду справи він не погасив у повному обсязі.
		Доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти, у зв`язку із чим заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, відповідачем суду не надано.
		Розмір заборгованості, що визначений державним виконавцем, відповідачем не спростований. Жодних належних, допустимих та переконливих доказів в обгрунтування заперечень проти позову відповідачем до суду не надано.
		Оцінюючи надані суду письмові докази в їх сукупності шляхом повного і всебічного дослідження, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в період з 14.06.2021 року по 31.01.2024 року.
		В той же час, суд не погоджується з наданим позивачкою розрахунком пені по аліментах та вважає її розмір 40696 грн. 30 коп. значно завищеним.
		Так, беручи до уваги розрахунок пені по аліментах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц, суд приходить до висновку, що сума пені за прострочення сплати відповідачем аліментів на утримання малолітньої дитини складає 14430 грн., виходячи з формули: ?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
		?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
		A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
		Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
		A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
		Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
		An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
		Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. 
		При прийнятті цього судового рішення судом також враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 року у справі № 661/905/19 щодо настання відповідальності у виді неустойки (пені) у платника аліментів за прострочення їх сплати лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках.
		Окрім того, 11.03.2024 року представницею позивачки до суду в порядку ст. 134 ЦПК України подано заяву про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., яка сплачена ОСОБА_1 на рахунок адвоката Семенюк О.Г. згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3477835375.1 від 17.02.2024 року. В зазначену суму входять послуги адвоката з надання правової інформації, консультація, складання позовної заяви, складання адвокатських запитів, збір доказів та витрати на їх отримання тощо.
		Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. За положеннями п. 4 ст.1, ч. ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
		Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
		Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18. 
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
		Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року в справі № 686/5064/20, від 4 червня 2021 року в справі № 160/13273/19.
		Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, де аналізувалися аналогічні положення ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
		Також, висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19.
		Тобто, факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи.
		Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені.
		З урахуванням наведеного вище, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідного обґрунтованого клопотання відповідачем не заявлено.
		Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Так, в судовому засіданні встановлено, що адвокатом Семенюк О.Г. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді, надано копію Договору від 19.01.2024 року про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Семенюк О.Г. та ОСОБА_1 , копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
		У заяві від 11.03.2024 року надано розрахунок суми судових витрат за договором про надання правової допомоги від 19.01.2024 року, де зокрема описано, яку саме правову допомогу надано позивачці: послуги адвоката з надання правової інформації, консультація, складання позовної заяви, складання адвокатських запитів, збір доказів та витрати на їх отримання. У підсумку зазначено, що загальна вартість наданих послуг складає 7000 грн.
		Судячи з даних платіжної інструкції № 0.0.3477835375.1 від 17.02.2024 року ОСОБА_1 сплачено адвокату 7000 грн. за надання правової допомоги. 
		Відповідачем не спростовано належними доказами неспівмірність розміру понесених позивачкою витрат на правничу допомогу. 
		Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлений позивачкою розмір правової допомоги є співмірним з розміром заявлених вимог та обсягом виконаних адвокатом робіт.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Тому суд, вважає можливим стягнути на користь позивачки з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2482,20 грн., пропорційно задоволеним вимогам.  
		Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
		А тому, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 429 грн. 50 коп., пропорційно задоволеним вимогам.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 7,8,141,180,189,196 СК України, ст.ст. 9, 614 ЦК України, ст.ст. 4,12,13,18,80,81,141,178,259,263-265 ЦПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Позовну заяву  ОСОБА_1 до    ОСОБА_2  про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити частково.
		Стягнути з    ОСОБА_2  ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 14.06.2021 року по 31.01.2024 року в розмірі 14430 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять) гривень 00 коп.
		В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		Стягнути з    ОСОБА_2  ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2482 (дві тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 20 коп.
		Стягнути з    ОСОБА_2  ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 50 коп.
		Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Суддя                                                         О.Г.Івахненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...