Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/14480/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 09.04.2024. Зареєстровано: 10.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2024.

Номер судового провадження: 2/755/2809/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №:755/14480/23
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"14" березня 2024 р.  Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючої судді Яровенко Н.О.,
		при секретарі: Локотковій І.С.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним,
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним.
		Позовні вимоги мотивує тим, що 15.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 1-1-180744, за умовами якого позивачем отримано кредитні кошти на поточні потреби в розмірі 4 298,00 грн., зі строком повернення до 29.08.2019. Натомість позивач кредитний договір не укладав, оскільки з 2016 року по 2022 рік перебував у довготерміновому службовому відрядженні, номер телефону, який був використаний під час укладання оспорюваного договору позивачем не використовувався. Все це свідчить про шахрайські дії відносно позивача. У зв`язку з чим позивачем було подано заяву про скоєння злочину до Київської міської прокуратури. На даний час досудове розслідування здійснюється Подільським УП ГУ НП у м. Києві. З наведених підстав, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
		29.01.2024 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. Так, 15.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 1-1-180744. Відповідно до умов договору позивачеві було перераховано грошові кошти в сумі 4 298,00 грн. Представник відповідача вважає, що позивачем ніяким чином не доведено факту вчинення шахрайських дій. Сам по собі факт порушення кримінального провадження не є безумовним доказом. Крім того, відповідач не є належним відповідачем у даній справі, оскільки на підставі договору факторингу від 30.04.2020 право вимоги за кредитними договорами перейшло до ТОВ «ФК «Форза». 
		Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подала заяву про розгляд справи у її відсутність. На задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
		Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
		Ухвалою суду від 27.09.2023 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Витребувано у відповідача та третьої особи належним чином завірену копію оспорюваного кредитного договору від 15.08.2019 № 1-1-180744 та платіжні документи на підтвердження виконання умов договору.
		Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2024 клопотання представника позивача про залучення (виключення) третьої особи задоволено. Виключено із числа третіх осіб ТОВ «Фор Юніт» та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
		За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2019 між ОСОБА_1  та ТОВ «КФ.ЮА» укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 1-1-180744, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 4 298 грн. строком до 29.08.2019.
		Згідно з пунктом 5.1. кредитного договору, кредит надається в безготівковій формі.
		Звертаючись до суду з заявленим позовом, позивач вказує, що оспорюваний договір не укладав, кошти не отримував, невідома особа шахрайським методом заволоділа номером телефону.
		Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Стаття 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками та досягнення згоди по всім істотним умовам договору
		З огляду на вказані положення закону, договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Навіть сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов`язку позичальника повернути грошові кошти. Якщо судом буде встановлено, що позикодавець не передав кошти позичальнику, договір позики вважається неукладеним.
		Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1954 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.
		Пунктом 20 цієї частини передбачено, що ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи;
		Частиною 1 ст. 14 цього Закону визначено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем, або під впливом тяжкої обставини.
		Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Позивач як на підставу своїх вимог про визнання кредитного договору недійсним посилається на ті обставини, що невідомі особи, шляхом перевипущення картки оператора мобільного зв`язку «лайфселл» за номером його телефону ( НОМЕР_1 ), шахрайським способом оформили позику на його ім`я.
		Так, як вбачається з довідки, виданої Посольством України в Мексиканських Сполучених Штатах, ОСОБА_1 перебував у довготерміновому відрядженні на посаді завідуючого господарством з в.о. водія в Посольстві України в Мексиканських Сполучених Штатах з 24.12.2016 по 02.02.2022. (а.с. 23)
		Факт повернення в Україну саме 04.02.2022 також підтверджується даними, що містяться в базі Державної прикордонної служби України. (а.с. 24)
		Крім того, листа ТОВ «лайфселл» від 14.08.2023 № 3571д вбачається, що зазначений у запиті номер 0930922185 мав три «життєвих циклів». За період з 01.01.2017 по день надання відповіді на запит (14.08.2023) припадали всі 3 «життєві цикли» за номером, які тривали: з 21.01.2009 по 05.12.2018, з 15.08.2018 по 02.09.2020 та з 02.10.2020 по 01.11.2021.
		Вказаний номер 0930922185 обслуговувався в мережі lifecell, під час усіх своїх трьох «життєвих циклів», на умовах передоплати та знеособлено (анонімно), без укладання договору про надання електронних комунікаційних послуг в письмовій формі та без ідентифікації (реєстрації) кінцевого користувача у постачальника електронних комунікаційних послуг. 
		ТОВ «лайселл» в своєму листі від 14.08.2023 № 3571д зазначає, що другий «життєвий цикл» номеру 0930922185 (з 15.08.2019 по 02.09.2020) розпочався з того, що 15.08.2019 кінцевий користувач мережі lifecell (невідомий ТОВ «лайфселл») за допомогою послуги «Заміна номеру» та «Вибір номеру» здійснив зміну «старого» номеру (за послугою «Зміна номеру») на номер 0930922185, що був доступний для замовлення (за послугою «Вибір номеру»). Інакше кажучи, такий невідомий користувач замовив користування номером 0930922185, а останній було дистанційно (без візиту до магазину lifecell) інстальовано в SIM-картку з іншим номером такого невідомого користувача («старим» номером). 03.09.2019 за номером НОМЕР_1 мало місце скорочення переліку послуг (так зване «блокування»).
		Враховуючи зазначене, можна обґрунтовано припустити, що користувачем номеру НОМЕР_1 під час другого та третього «життєвого циклу» була одна і та сама особа (або, у всякому випадку, пов`язані між собою особи), що також є виключенням із загального правила. Водночас, викладені вище фактичні обставини не заперечують того, що користувачем номеру НОМЕР_1 , з одного боку, під час першого «життєвого циклу», та, з іншого боку, під час другого та третього «життєвих циклів» були різні, не пов`язані між собою, особи. (а.с. 21-22)
		Також, позивач звернувся до Київської міської прокуратури із заявою про скоєння злочину, відомості про що було внесено до ЄРДР Подільським УП ГУПН у м. Києві за № 12022105070001333 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. (а.с. 17). Станом на день ухвалення рішення процесуальне рішення в рамках кримінального провадження № 12022105070001333 не прийнято.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.»
		Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Верховний суд також зазначив, що суди повинні звертати увагу на те, що якщо матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, то їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування ( в даному випадку такі умови в матеріалах справи відсутні).
		Судом встановлено, що оскільки в оспорюваному кредитному договорі зазначено, що договір підписано «електронний підпис одноразовим ідентифікатором», через специфіку укладання та безпосереднього підпису таких договорів неможливо встановити особу, що його укладала та підписувала а згідно з правовою позицією Великої палати Верховного суду (Постанова по справі № 227/3760/19-ц від 26.10.2022 р.) наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником) не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.
		Проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача. Оформлення кредиту відбулося не за його розпорядженням і він не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши факт укладання з відповідачем кредитного договору, без добровільного волевиявлення позивача, останній звернувся до правоохоронних органів.
		Судом також не приймається до уваги доводи щодо того, що відповідач не є належною стороною по справі, так як зобов`язання за оспорюваним кредитним договором були передані ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
		У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а не одна з них, тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору. (постанова Верховного Суду від 2 лютого 2022 року у справі № 756/15524/18-ц).
		В даному випадку предметом розгляду є визнання недійсним кредитного договору укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «КФ.ЮА», тому і належною стороною в даній категорії справ є саме сторона оспорюваного правочину.
		За такого позовні вимоги в частині визнання Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 1-1-180744 від 15.08.2019, укладеного між ТОВ «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 недійсним - є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання ТОВ «КФ.ЮА» видалити всі персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу суд зазначає таке.
		Стаття 15 Закону України «Про захист персональних даних» визначає випадки при яких персональні дані підлягають видаленню або знищенню.
		Частиною першою передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
		Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку (частина третя ст. 15 цього Закону).
		Відповідно до пунктів 6, 11 частини другої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними, а також відкликати згоду на обробку персональних даних.
		Частиною першою статті 24 Закону «Про захист персональних даних» передбачено, що володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.
		Виходячи з аналізу зазначених правових норм для зобов`язання відповідача видалити персональні дані позивача, слід установити факт їх незаконної чи недостовірної обробки.
		Ураховуючи те, що позивач не мав наміру укладати з відповідачами кредитні договори, не подавав заявок на онлайн кредити, не мав волевиявлення на оформлення кредитних договорів та не отримував грошових коштів від цих фінансових установ, наявні підстави для висновку про наявність факту незаконної обробки відповідачами персональних даних позивача.
		Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню з указаних позивачем підстав.
		Щодо застосування строків позовної давності.
		Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, які викладені в постановах від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, від 1.10.2014 року у справі № 134 цс14, за договором про надання банківських послуг, яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
		Відповідно до ч. 4 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Позивач в своїй заяві щодо поновлення строків звернення до суду посилається на те, що після повернення до України, в липні 2022 році останній дізнався про те, що невідомими особами шахрайським методом 15.08.2019 від його імені був укладений оспорюваний договір. 
		Докази, що підтверджують факт перебування позивача у тривалому відрядженні за кордоном є довідка посольства України у Мексиканських Сполучених Штатах та інформацією з бази Державної прикордонної служби України щодо перетинання ОСОБА_1 державного кордону.
		Європейський суд з прав людини в одній із справ наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
		В розрізі кожної конкретної справи суд вивчає та надає оцінку наведеним підставам для поновлення строків звернення до суду за захистом прав і законних інтересів особи.
		У п. 6.20 постанови Верховного Суду від 29.12.2020 по справі № 909/1165/19 зазначено: «Чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
		При цьому аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.».
		Також, постановою Верховного Суду від 18.07.2018 по справі № 908/1846/18 передбачено, що Цивільний кодекс України у статті 267 передбачає можливість визнання судом поважними причини пропуску позовної давності, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Вирішення питання щодо визнання поважними причини пропуску позовної давності перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для визнання їх поважними. Разом з тим, якщо пропуск позовної давності має місце зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, рішення про визнання поважними причини пропуску позовної давності може порушити принцип юридичної визначеності.
		Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо.
		В межах розгляду вказаної справи, суд приходить до висновку, що факт перебування позивача за кордоном в довготривалому відрядженні є сам по собі поважною підставою, яка слугувала для пропущення строку звернення до суду та слугує підставою для його поновлення. Виходячи з цього, заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		На підтвердження надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем до позову було надано ордер про надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2845. Будь-яких інших доказів на понесення витрат на правову допомогу позивачем надано не було. 
		З урахуванням наданих доказів, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 гривень з мотивів не доведеності та відсутності доказів понесення таких витрат.
		Крім того на підставі положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий звір в розмірі 1 073,60 грн.
		Керуючись ст. 526, 530, 599, 638, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265,267,273,274,280,354,355 ЦПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		позов   ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним - задовольнити.
		Визнати недійсними договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 1-1-180744 від 15.08.2019, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 .
		Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» видалити всі персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу.
		Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.      
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Дані сторін:
		Позивач:  ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», код ЄДРПОУ 41940643, адреса: м. Київ, вул. Пластова, 18.
		Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, адреса: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                             Н.О. Яровенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...