Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/2626/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано судом: 09.04.2024. Зареєстровано: 10.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2024.
Дата набрання законної сили: 27.03.2024
Номер судового провадження: 22-ц/814/471/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 545/2626/22  Номер провадження 22-ц/814/471/24Головуючий у 1-й інстанції Путря О.Г.  Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2024 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючий суддя: Триголов В.М.
		Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. 
		Секретар:Кириченко В.В.
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року , по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу земельної ділянки та частини будинку, -
		В С Т А Н О В И В:
		У липні 2022 року позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями, укладеного 29.12.2009.
		Обґрунтовуючи позов зазначив, що 26 жовтня 2008 року ОСОБА_7 (батько позивача) передав у борг ОСОБА_2 , а останній прийняв 10000 доларів США, які зобов`язався повернути до 1 грудня 2008 року, проте не повернув.
		Рішенням Полтавського районного суду від 27.08.2010 (справа №2-498/2010 ) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 борг в розмірі 78900 грн.( сума, еквівалентна 10000 дол. США). В рамках цього провадження ухвалою суду від 14.05.2010 накладено арешт на все майно та кошти ОСОБА_2 .. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 27.06.2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 інфляційні витрат і три відсотки річних в розмірі 29469,15 грн. На виконання судових рішень було видано виконавчі листи, які неодноразово повертались без виконання ВДВС.
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.10.2021 та ухвалою Лисичанського міського суду від 29.11.2021 замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ОСОБА_7 на його правонаступника ОСОБА_1 ..
		У липні 2022 року під час оскарження дій та бездіяльності ВДВС позивач зі змісту апеляційної скарги ВДВС на ухвалу Полтавського районного суду від 22 червня 2022 року дізнався про те, що 29.12.2009 земельна ділянка площею 0,2100 га кадастровий номер 5324082401:01:001:0560 та будинок з господарськими будівлями у с.Кротенки Полтавського району Полтавської області, відчужена відповідачем ОСОБА_2 ..
		Зазначаючи про недобросовісність ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі продажу з метою уникнення виконання зобов`язання , позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5324082401:01:001:0560,площею 0,2100га та житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 ,укладеного 29.12.2009.
		27 вересня 2022 року від позивача та його представника до суду надійшло клопотання про залучення по справі співвідповідачів -інших сторін оспорюваного правочину, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просили визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 5324082401:01:001:0560, площею 0,2100 га та будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , ОСОБА_4 .
		Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору недійсним  відмовлено.
		ОСОБА_1 звернувшись із апеляційною скаргою зазначав, що вважає оскаржуване рішення незаконним , прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права.
		Обґрунтовуючи свою скаргу , позивач вказує, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи , що ОСОБА_2 відчужив своє майно після пред`явлення до нього позову про стягнення боргу, що свідчить про те що він діяв недобросовісно та зловживав правами з метою уникнення виконання зобов`язань які досі не виконані. Вказане є підставою для визнання договору купівлі продажу земельної ділянки та іншої нерухомості від 29.12.2009 року недійсним.
		Посилаючись на практику Верховного Суду апелянт вказує , що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи  стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності , оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. 
		Апелянт вважає , що наведені ним аргументи в апеляційній скарзі свідчать про обґрунтованість позовних вимог , неправильне застосування судом першої інстанції норм права до спірних правовідносин. 
		Окрім цього , скаржник в апеляційній скарзі виклав своє заперечення на ухвалу місцевого суду від 09.02.2023 про відмову у стягненні з приватного нотаріуса штрафу у розмірі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за неподання витребовуваних доказів. Просив суд повторно розглянути клопотання позивача по факту ігнорування ухвали суду про витребування доказів.
		ОСОБА_1 просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року, та ухвалити нове , яким його позовні вимоги задовольнити.
		 
		До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 у якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення , а оскаржуване рішення без змін.
		Також відзив надала ОСОБА_10 зазначивши у ньому , що просить залишити апеляційну скаргу без задоволення , а рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року  без змін.
		Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
		29.12.2009 згідно договору-купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Луговою Л.П., ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , передали, а ОСОБА_9 , ОСОБА_4 прийняли у власність наступне майно: житловий будинок з господарськими будівлями та приватизовану земельну ділянку, на якій розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,21 га, кадастровий номер 5324082401:01:001:0560, за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 73).
		Після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідач ОСОБА_4 10.03.2017 змінила прізвище на « ОСОБА_11 », згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , який 03.05.2018 було розірвано, та змінила прізвище на « ОСОБА_12 », згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.172-173).
		Відповідач ОСОБА_9 після укладення шлюбу 28.11.2019 змінила прізвище на « ОСОБА_13 », згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 171).
		Окрім того, після укладення зазначеного договору купівлі-продажу рішенням Полтавського районного суду від 27.08.2010 по цивільній справі №2-498/2010 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 борг в розмірі 78900 грн. Під час розгляду судом зазначеної цивільної справи ухвалою Полтавського районного суду від 14.05.2010 накладено арешт на майно та кошти, що належать ОСОБА_2 (а.с. 17-18, а.с.16- звор.сторона).
		Також встановлено, що 25.08.2009 ухвалою судді Полтавського районного суду скасовано судовий наказ, виданий 06.08.2009 Полтавським районним судом за заявою ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики ( а.с.12).
		Згідно постанови Полтавського апеляційного суду від 18.10.2021 замінено стягувача ОСОБА_7 на його правонаступника ОСОБА_1 у справі № 2-498/2010 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (а.с. 20-25).
		Позивач в обгрунтування позову посилається на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27.06.2012, яким позов задоволено та стягнуто на користь ОСОБА_7 суму інфляційних витрат і трьох відсотків річних в розмірі 29469,15 грн. та ухвалу Лисичанського міського суду від 29.11.2021 , якою замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ОСОБА_7 на його правонаступника ОСОБА_1 ..
		Згідно з ч.1ст. 626 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно ч.1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.
		Відповідно дост. 655ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно ч. 1ст. 16ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		Так, відповідно дост. 202ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У відповідності дост. 204ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		За змістом ч.1 ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ст.ст. 215-235 ЦК Україниособа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.
		Згідно положень ч. 1-2ст. 215ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Відповідно дост. 234ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
		Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив із того, що нерухоме майно не було приватною власністю ОСОБА_2 , а перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_8 , ОСОБА_2 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . 
		Окрім того на час укладення договору купівлі продажу нерухомого майна , щодо нього не було вжито заходів забезпечення позову , шляхом заборони відчуження .
		Також , варто звернути увагу на те , що для сторін настали наслідки , передбачені договором купівлі-продажу нерухомого майна , а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають у придбаному майні, натомість ОСОБА_8 , ОСОБА_2 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відчужили його , що свідчить про реальність правочину , як вірно зазначено судом першої інстанції.
		Суд апеляційної інстанції дослідивши апеляційну скаргу вважає безпідставними посилання скаржника на те що оскільки ОСОБА_2 відчужив своє майно після пред`явлення до нього позову,і це свідчить , що він діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами з метою уникнення виконання зобов`язань які досі не виконані. 
		Адже , як вірно встановлено судом першої інстанції , майно відчужене за спірним договором купівлі продажу від 29.12.2009 перебувало у спільній сумісній власності чотирьох осіб . 
		Посилання апелянта на продаж нерухомого майна позичальником з метою уникнення виконання зобов`язання також не береться апеляційним судом до уваги з огляду на те , що вказане майно було продано за спільної згоди всіма його власниками, що вбачається з договору купівлі продажу підписаного ОСОБА_8 , ОСОБА_2 ОСОБА_5 ( ОСОБА_14 за довіреністю) , ОСОБА_6 .
		Більше того, як вбачається з матеріалів справи спірний договір купівлі продажу укладено 29.12.2009 року , натомість ухвала про накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_2 у справі №2-498/2010, на яку посилається ОСОБА_1 постановлена 14.05.2010 року. 
		Відповідно , на момент відчуження майна за договором купівлі-продажу від 25.12.2009 року , ОСОБА_2 цілком законно мав право вчиняти дії щодо відчуження майна яке перебуває у спільній сумісній власності , оскільки станом на 25.12.2009 заборони на відчуження , арешту на майно не існувало.
		З огляду на вказані обставини наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
		Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
		Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		 
		Головуючий суддя: В. М. Триголов
		 
		 
		 
		Судді:  А.І. Дорош
		 
		 
		 
		О.А.Лобов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...