Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/8415/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано судом: 05.04.2024. Зареєстровано: 10.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2024.

Номер судового провадження: П/320/8415/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		05 квітня 2024 року                                                                          справа №320/8415/24
		 
		Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.,      розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		в с т а н о в и в:
		06.02.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної міграційної служби України (далі - відповідач), в якій просить:
		- визнати протиправною відмову Державної міграційної служби України від 14.12.2023 надати інформацію на запит від 08.12.2023;
		- зобов`язати Державну міграційну службу України з урахуванням висновків суду надати інформацію на запит від 08.12.2023, а саме:
		1. Чи отримувала Державна міграційна служба відповідь від СБУ з інформацією про наявність у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Запоріжжя) громадянства Російської Федерації та коли?
		2. Чи Комісія при Президентові України направляла, повертала провадження (справу) щодо позбавлення громадянства ОСОБА_2 до Державної міграційної служби на доопрацювання, повторну перевірку і коли?
		3. Чи проводиться наразі перевірка підстав припинення громадянства ОСОБА_2 Комісією та Державною міграційною службою? Яке рішення, проект рішення прийняла Державна міграційна служба під час такої перевірки?
		4. Чи ДМС та Комісія розглядає зараз питання щодо позбавлення громадянства ОСОБА_2 .?
		5. Чи припинена наразі перевірка підстав припинення громадянства ОСОБА_2 . Комісією та Державною міграційною службою? На якій підставі?
		6. Якщо перевірка щодо припинення громадянства ОСОБА_2 припинена Комісією та, або Державною міграційною службою, надати копію рішення про припинення такої перевірки і припинення провадження з приводу громадянства ОСОБА_2 .
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є громадською активісткою, яка співпрацює з громадською організацією Фундація «ДЕЮРЕ», яка, в свою чергу, здійснює громадський контроль над діяльністю судової влади, підтримує дискусії щодо доброчесності суддів. 15.09.2022 журналісти радіо «Свобода» оприлюднили інформацію про наявність у голови КГС ВС ОСОБА_2 паспорта та ідентифікаційного коду платника податків російської федерації. 28.10.2022 Президент України Володимир Зеленський відповів на петицію №22/165182-еп та доручив Комісії при Президентові України з питань громадянства розглянути це питання. Під час судового засідання 07.12.2023 у справі №640/18519/22 за позовом ОСОБА_2 до ВС щодо оскарження наказу про відрахування його зі штату суддів, його представник повідомив, що Державна міграційна служба припинила процедуру позбавлення його громадянства. 08.12.2023 позивач звернулась до Державної міграційної служби України із запитом на отримання публічної інформації щодо припинення перевірки інформації про наявність у судді КГС ВС ОСОБА_2 російського громадянства. Відповідач листом від 14.12.2023 відмовив у наданні запитуваної інформації, зазначивши, що вона стосується персональних даних ОСОБА_2 та є конфіденційною. Позивач зазначає, що 01.04.2024 на запит до Офісу Президента України, вона отримала інформацію про повернення матеріалів щодо ОСОБА_2 на доопрацювання ДМС. Тобто, на думку позивача, схожу інформацію про стан перевірки інші розпорядники вважають відкритою і надають відповідь на запити та не зазначають, що така інформація є конфіденційною. Позивач вважає, що запитувана інформація є відкритою, а тому відповідач повинен був надати відповідь на запит від 08.12.2023, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Київським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
		03.04.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування правової позиції зазначено, що до ДМС надійшов запит ОСОБА_1 стосовно надання інформації щодо матеріалів справи про втрату/припинення громадянства України судді ОСОБА_2 . ДМС за результатом всебічного і повного розгляду запиту, керуючись статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» було відмовлено у надані інформації з підстав того, що стаття 21 Закону України «Про інформацію» визначає, що конфіденційна інформація може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи, у визначеному нею порядку, відповідно до передбачених нею умов. У ДМС відсутня згода ОСОБА_2 на отримання ОСОБА_1 конфіденційної інформації стосовно нього. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (статті 6, 14 Закону України «Про захист персональних даних»). Отже, запитувана позивачем інформація, не є публічною та не могла і не може бути надана ОСОБА_1 , оскільки поширення такої інформації призведе до порушення прав третьої особи. Запит позивача до ДМС направлено 11.11.2023, тоді як ОСОБА_2 був відрахований зі складу Верховного Суду у зв`язку із припиненням його повноважень судді наказом Верховного Суду від 04.10.2022 № 3097-к з 05.10.2022. Враховуючи викладене, ДМС з урахуванням вимог частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», керуючись принципом оцінювання потенційної шкоди та принципом балансу між суспільним інтересом у доступі до офіційних документів та інтересом з захищеними обмеженнями, встановлено недостатнє обґрунтування для поширення конфіденційної інформації. Таким чином, обставини, викладені в адміністративному позові не підтверджують того, що ДМС своїми діями чи бездіяльністю порушила права та законні інтереси ОСОБА_1 у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
		Згідно з ч. ч. 5, 8   ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України   суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
		08.12.2023 ОСОБА_1 з власної електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на офіційну електронну пошту Державної міграційної служби України «hotline@dmsu.gov.ua» направила запит на публічну інформацію, в якому зазначила, що 15.09.2022 журналісти радіо «Свобода» оприлюднили інформацію про наявність у голови КГС ВС ОСОБА_2 паспорта та ідентифікаційного коду платника податків російської федерації. 28.10.2022 Президент України Володимир Зеленський відповів на петицію №22/165182-еп та доручив Комісії при Президентові України з питань громадянства розглянути це питання. Служба безпеки України відповіддю на запит на публічну інформацію повідомила, що нею розглянуто лист Комісії при Президентові України з питань громадянства №19/20-14/6 щодо підтвердження наявності підстав для припинення громадянства України ОСОБА_2 та надання актуальної інформації з порушеного питання. Під час судового засідання 07.12.2023 у справі №640/18519/22 представник ОСОБА_2 повідомив, що Державна міграційна служба припинила процедуру позбавлення його громадянства.
		У зв`язку із зазначеним у запиті, ОСОБА_1 просила надати інформацію:
		1. Чи отримувала Державна міграційна служба відповідь від СБУ з інформацією про наявність у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Запоріжжя) громадянства Російської Федерації та коли?
		2. Чи Комісія при Президентові України направляла, повертала провадження (справу) щодо позбавлення громадянства ОСОБА_2 до Державної міграційної служби на доопрацювання, повторну перевірку і коли?
		3. Чи проводиться наразі перевірка підстав припинення громадянства ОСОБА_2 Комісією та Державною міграційною службою? Яке рішення, проект рішення прийняла Державна міграційна служба під час такої перевірки?
		4. Чи ДМС та Комісія розглядає зараз питання щодо позбавлення громадянства ОСОБА_2 .?
		5. Чи припинена наразі перевірка підстав припинення громадянства ОСОБА_2 . Комісією та Державною міграційною службою? На якій підставі?
		6. Якщо перевірка щодо припинення громадянства ОСОБА_2 припинена Комісією та, або Державною міграційною службою, просила надати копію рішення про припинення такої перевірки і припинення провадження з приводу громадянства ОСОБА_2 
		14.12.2023 Державною міграційною службою України сформовано відповідь на запит за №ЗПІ-К-565-23/6.4/442-23, в якій зазначено, що
		Відповідно до частин першої та другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
		Конфіденційна інформація відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію» може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи, у визначеному нею порядку, відповідно до передбачених нею умов.
		Згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб?єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Пунктом 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб?єкта персональних даних.
		З огляду на зазначене, відповідачем вказано, що у ДМС відсутні підстави для надання інформації.
		Водночас 04.01.2024 Департаментом з питань звернення громадян Офісу Президента України за вих. №22/1-09/102 на звернення ОСОБА_1 від 08.12.2023 №4702 надано відповідь, в якій повідомлено, що за результатами розгляду матеріалів щодо припинення громадянства України Б.Ю.Львова Комісією при Президентові України з питань громадянства 13 квітня 2023 року було прийнято рішення, ураховуючи інформацію, надану Службою безпеки України листом від 1 березня 2023 року №10/400/1-8, а також з метою належного розгляду порушеного питання відповідно до Закону України «Про громадянство України» та Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001, повернути матеріали про припинення громадянства України ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України для проведення додаткової перевірки щодо наявності підстав для втрати зазначеною особою громадянства України з урахуванням наявної інформації (рекомендувавши звернутися, у тому числі до Служби безпеки України та Верховного Суду), оформлення їх відповідно до вимог законодавства України. У разі надходження в установленому порядку на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства матеріалів із зазначеного питання їх буде розглянуто згідно із законодавством.
		Не погодившись з відмовою відповідача у наданні інформації на запит, позивач звернулась до суду з цим позовом.
		Відповідно до   ч. 2   ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Частиною 2   статті 32 Конституції України   встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІІ   (в подальшому   Закон № 2657-ХІІ) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений   Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р.   № 2939-VI   (в подальшому   Закон № 2939-VІ).
		Згідно із   ст. 1 Закону № 2657-ХІІ, публічна інформація   це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відповідно до п. 1 ч. 1   ст. 3 Закону № 2939-VІ, право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Згідно із п. 2 ч. 1   ст. 5 Закону № 2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Статтею 12 Закону № 2939-VІ   встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:   запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;   розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у   статті 13 цього Закону;   структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		Відповідно до п. 1 ч. 1   ст. 13 Закону № 2939-VІ,   розпорядниками інформації для цілей цього   Закону   визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
		Згідно із ч. 4   ст. 13 Закону № 2939-VІ, усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
		Відповідно до ч. 1   ст. 20 Закону № 2939-VІ, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (ч. 2   ст. 20 Закону № 2939-VІ).
		Відповідно до ч. 3   ст. 20 Закону № 2939-VІ, клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
		У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 4   ст. 20 Закону № 2939-VІ).
		Згідно із ч. 1   ст. 19 Закону № 2939-VІ,   запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Відповідно до   ч. 2   ст. 19 Закону № 2939-VІ, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Згідно із ч. 3   ст. 19 Закону № 2939-VІ,   запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
		Відповідно до   ч. ч.   4, 5   ст. 19 Закону № 2939-VІ, письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити:   ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;   загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
		Згідно із ч. 2   ст. 6 Закону № 2657-ХІІ, право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Відповідно до   ст. 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
		Частиною 1   статті 21 Закону № 2657-XII встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
		Згідно із ч. 2   ст. 21 Закону № 2657-XII, конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
		Частинами 1, 2   статті 6 Закону № 2939-VІ   встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація;   таємна інформація;   службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:   виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;   розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Згідно із   ч. 4   ст. 6 Закону № 2939-VІ, інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків, відповідно до   статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до   Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою   статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень   статті 5 цього Закону.
		Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч. 8   ст. 6 Закону № 2939-VІ).
		Статтею 7 Закону № 2939-VІ   встановлено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій   статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою   статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті   32, частин другої, третьої статті   34 Конституції України від 20.01.2012   у справі № 1-9/2012 зазначено, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті   32, частин другої, третьої статті   34 Конституції України   слід розуміти так:   інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Відповідно до частин першої та другої   статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI   об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
		Згідно із ст. 11 Закону   2657-XII,   інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних.
		Статтею 1 Загальних положень Глави І РЕГЛАМЕНТУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/679 від 27.04.2016 про захист фізичних осіб у зв`язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних), встановлено, що цей Регламент установлює норми щодо захисту фізичних осіб у зв`язку з опрацюванням персональних даних і норми про вільний рух персональних даних.
		Цей Регламент захищає фундаментальні права і свободи фізичних осіб, зокрема їхнє право на захист персональних даних.
		Вільний рух персональних даних у всьому Союзі не повинно бути обмежено чи заборонено із причин, пов`язаних із захистом фізичних осіб у зв`язку з опрацюванням персональних даних.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Регламенту цей Регламент поширюється на опрацювання персональних даних повністю чи частково із застосуванням автоматизованих засобів та до опрацювання персональних даних із застосуванням неавтоматизованих засобів, які формують частину картотеки або призначені для внесення до картотеки.
		Отже, вирішуючи питання щодо наявності в діях відповідача порушення законодавства в частині ненадання інформації, суду необхідно дослідити чи віднесено в даному конкретному випадку питання припинення громадянства ОСОБА_2 до конфіденційної інформації.
		Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   не надає фізичним особам права на доступ до інформації, яка знаходиться у розпорядженні держави. Але, таке право може виникнути, по-перше, якщо поширення інформації передбачається судовим рішенням і по-друге, коли доступ до інформації має важливе значення для реалізації права на свободу вираження поглядів і відмова в її наданні є втручанням у це право (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2016 року у справі "Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини" (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11, § 156) і від 26 березня 2020 року у справі "Центр демократії та верховенства права проти України" (Centre for Democracy and the Rule of Law v. Ukraine, заява № 10090/16, § 96)).
		Крім того, важливим питанням є те, чи виступає особа, яка прагне отримати доступ до відповідних відомостей для інформування громадськості, в ролі "громадського наглядача". Водночас, це не означає, що право на доступ до інформації стосується виключно неурядових організацій і преси. Високий рівень захисту також поширюється на наукових працівників та авторів публікацій з питань, що становлять суспільний інтерес. З огляду на важливу роль, яку відіграє мережа Інтернет у розширенні доступу громадськості до новин та у сприянні розповсюдженню інформації, функція блогерів і популярних користувачів соціальних мереж також може бути прирівняна до "громадського наглядача" у тому, що стосується захисту, передбаченого   статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Центр демократії та верховенства права проти України" (пункт 87)).
		Інформація, дані або документи, до яких вимагається доступ, як правило, повинні відповідати критерію суспільного інтересу, щоб призвести до необхідності їхнього поширення відповідно до Конвенції. Така необхідність може існувати, коли, inter alia, поширення інформації забезпечує прозорість у порядку ведення державних справ та у питаннях, що становлять інтерес для суспільства в цілому, і таким чином, дозволяє широкій громадськості брати участь у державному управлінні (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Центр демократії та верховенства права проти України" (пункт 84)).
		Визначення того, що може становити предмет суспільного інтересу, буде залежати від обставин кожної справи. Суспільний інтерес виникає щодо питань, які впливають на громадськість настільки, що вона може на законних підставах цікавитися ними, які привертають її увагу або які значно стосуються її, особливо якщо такі питання впливають на добробут громадян чи життя громади. Це також стосується питань, здатних призвести до значних суперечок щодо важливих соціальних викликів або проблем, про які громадськість бажатиме отримати інформацію. Суспільний інтерес не може зводитися до прагнення громадськості отримати інформацію про приватне життя інших людей.
		В даному випадку судом встановлено та сторонами не заперечується, що інформація стосовно припинення громадянства ОСОБА_2 має суспільний інтерес, оскільки широко висвітлена у засобах масової інформації та мережі Інтернет, оскільки ОСОБА_2 займав посаду голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, тобто найвищої ланки судової системи.
		При прийнятті рішення, суд враховує, що петицію до Президента України №22/165182-еп «Про перевірку наявності підстав для припинення громадянства судді Верховного Суду Богдана Львова» підписано за декілька днів необхідними 25000 підписів.
		Отже, запитувана інформація стосовно громадянства ОСОБА_2 має значний суспільний інтерес.
		Запитувана позивачем інформація безпосередньо має наслідком виконання відповідачем доручення Президента України про перевірку наявності підстав для припинення громадянства судді Верховного Суду Богдана Львова, а тому має бути висвітлена відповідачем у відповідь на запит про надання інформації.
		Також, суд враховує, що 15.09.2022 журналісти радіо «Свобода» оприлюднили інформацію про наявність у голови КГС ВС ОСОБА_2 паспорта та ідентифікаційного коду платника податків російської федерації. Також, про вказаний факт було опубліковано у повідомленні Верховного Суду.
		Отже, інформація з приводу наявності у ОСОБА_2 громадянства російської федерації розповсюджена серед необмеженої кількості осіб. Суду не надано доказів звернення ОСОБА_2 до відповідача із заявами про припинення розповсюдження інформації стосовно наявності в нього громадянства російської федерації та питань щодо припинення щодо нього громадянства.
		Оцінюючи ймовірність можливого порушення права особи щодо невтручання в її особисте життя та захисту персональних даних, тобто прав на приватність, унаслідок надання запитуваної інформації, та баланс між потенційною шкодою і суспільним інтересом, суд вважає, що надання інформації в запитуваному обсязі, а саме: тільки стосовно обставин проведення процедури припинення ОСОБА_2 , не може завдати особі істотної шкоди. Оприлюднення такої інформації спрямовано на забезпечення суспільного інтересу, обумовленого реалізацією права громадськості на доступ до інформації щодо особи, яка займає відповідальне становище у судовій владі в умовах воєнного стану, та переважає потенційну шкоду від розголошення запитуваної інформації.
		Отже, виходячи з положень частини 2   статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»   (щодо проведення "трискладового тесту"), та беручи до уваги зміст запитуваної позивачем інформації, суд приходить до висновку, що вона не відповідає вищезазначеним критеріям обмеження.
		Суд зазначає, що позивачем заявлено вимогу про визнання відмови протиправною, яка не відповідає вимогам ч.2 ст. 245 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Отже, належним захистом прав позивача є вимога про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні інформації.
		Наслідком визнання протиправними дій щодо відмови у наданні інформації є зобов`язання надати інформацію на запит від 08.12.2023, а саме:
		1. Чи отримувала Державна міграційна служба відповідь від СБУ з інформацією про наявність у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Запоріжжя) громадянства Російської Федерації та коли?
		2. Чи Комісія при Президентові України направляла, повертала провадження (справу) щодо позбавлення громадянства ОСОБА_2 до Державної міграційної служби на доопрацювання, повторну перевірку і коли?
		3. Чи проводиться наразі перевірка підстав припинення громадянства ОСОБА_2 Комісією та Державною міграційною службою? Яке рішення, проект рішення прийняла Державна міграційна служба під час такої перевірки?
		4. Чи ДМС та Комісія розглядає зараз питання щодо позбавлення громадянства ОСОБА_2 .?
		5. Чи припинена наразі перевірка підстав припинення громадянства ОСОБА_2 . Комісією та Державною міграційною службою? На якій підставі?
		6. Якщо перевірка щодо припинення громадянства ОСОБА_2 припинена Комісією та, або Державною міграційною службою, надати копію рішення про припинення такої перевірки і припинення провадження з приводу громадянства ОСОБА_2 .
		Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
		Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
		Відповідно до ч. 1   ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України   суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1   ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 31.01.2024. 
		Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст.ст.   139,   246-247,   249,   255,   297 КАС України, суд, -
		в и р і ш и в:
		Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
		Визнати протиправними дії Державної міграційної служби України, викладені в листі від 14.12.2023 про відмову надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 08.12.2023.
		Зобов`язати Державну міграційну службу України з урахуванням висновків суду надати інформацію на запит від 08.12.2023, а саме:
		1. Чи отримувала Державна міграційна служба відповідь від СБУ з інформацією про наявність у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Запоріжжя) громадянства Російської Федерації та коли?
		2. Чи Комісія при Президентові України направляла, повертала провадження (справу) щодо позбавлення громадянства ОСОБА_2 до Державної міграційної служби на доопрацювання, повторну перевірку і коли?
		3. Чи проводиться наразі перевірка підстав припинення громадянства ОСОБА_2 Комісією та Державною міграційною службою? Яке рішення, проект рішення прийняла Державна міграційна служба під час такої перевірки?
		4. Чи ДМС та Комісія розглядає зараз питання щодо позбавлення громадянства ОСОБА_2 .?
		5. Чи припинена наразі перевірка підстав припинення громадянства ОСОБА_2 . Комісією та Державною міграційною службою? На якій підставі?
		6. Якщо перевірка щодо припинення громадянства ОСОБА_2 припинена Комісією та, або Державною міграційною службою, надати копію рішення про припинення такої перевірки і припинення провадження з приводу громадянства ОСОБА_2 .
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		Суддя                                                                                 Парненко В.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...