Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/25163/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2024. Зареєстровано: 10.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2024.
Дата набрання законної сили: 02.05.2024
Номер судового провадження: 2/759/1318/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/25163/23
		пр. № 2/759/1318/24
		 
		       01 квітня 2024 року м. Київ
		 
		       Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Павлова В.О., представника відповідача - адвоката Усік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позову зазначив, що 07.12.2023 року, маючи намір придбати електроплиту та електричну піч, він пер ебував у магазині «ЕПІЦЕНТР К» під номером 7, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 20-Д , який належить ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», код ЄДРПОУ 32490244.
		Обравши моделі товару, які б задовольняли його потреби, він звернувся до співробітників магазину з метою проведення перевірки належної якості товару. Проте, на його цілком логічне та законне прохання, двоє працівників магазину почали висловлювати невдоволення в його сторону та в грубій формі вказали, що для перевірки якості товару він повинен придбати за власні кошти вилку та викрутку, після чого самостійно під`єднати комплектуючи придбаваємого ним товару та підключити його до електромережі.
		Після того, як він придбав вказані працівниками викрутку та вилку, в присутності тих самих працівників, спробував підключити електричну піч. Проте, як тільки він доторкнувся до неї, працівники магазину категорично заборонили підключати товар на території магазину. За цих обставин, він висловив нерозуміння щодо їх поведінки, адже вона повністю не відповідала їх рекомендаціям, наданим йому стосовно процедури перевірки якості товару. Більш того, ці працівники почали висловлювати на його адресу образи та були вкрай незадоволені його, цілком законними, діям.
		Після того, як він спробував зняти на відеокамеру мобільного телефону те, як вони поводяться та спілкуються зі ним, працівники магазину почали штовхати його та всіляко перешкоджати відеозйомці. Згодом на його адресу посипались образи, які супроводжувались підвищенням тону голосу та криками.
		Всі ці події відбувалися вранці, коли в магазині було велике скупчення людей, які стали свідками його публічного приниження. Вважає поведінку працівників ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» протиправною та такою, що грубо порушує його честь та гідність як людини та громадянина України.
		Негативна інформація стосовно нього була доведена до великого кола осіб, адже образи в його сторону були висловлені в присутності інших працівників магазину та його відвідувачів. Ситуація, що трапилась, впливає на зниження цінності його особи в очах оточуючих, в очах суспільства, тощо. Недостовірна інформація, яка супроводжувалась образами та криками, стосується його особисто та порушує його права.
		Протиправними діями працівників ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» його моральному здоров`ю спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити свої права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.
		Внаслідок описаної ситуації, він поніс значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв, відвідування установ, органів державної влади, щоб захистити свої порушені права.
		Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору, користуючись принципами розумності та справедливості, розмір заподіяної йому моральної шкоди визначив у розмірі 30 000,00 грн. Визначену суму моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. вважає мінімальною компенсацією за перенесені душевні страждання.
		Тому, просив стягнути на його користь з ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн., а також вирішити питання судових витрат у справі.
		У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
		Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 23).
		Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду і відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с. 27).
		Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Від представника відповідача ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» - адвоката Усік О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти вимог позовної заяви повністю заперечив, проси відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за їх незаконності та необґрунтованістю. 
		Вказав, що 08.12.2023 року за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20- Д, у невідокремленому структурному підрозділі «Будівельно-господарський гіпермаркет «ЕПІЦЕНТР К» № 7 м. Київ» ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» споживачем було придбано товари «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG), у кількості 1 шт., вартістю 4 709,00 грн. з ПДВ та «Вилка побутова E.lie_t», у кількості 1 шт., вартістю 30,00 грн. відповідно до долученої до позовної заяви копії розрахункових документів. Таким чином, вважав, що під час зазначення обставин позивачем невірно зазначено дату придбання товарів.
		Відповідно до розрахункових документів, позивач здійснив останнє придбання приблизно о 09:40 год. 08.12.2023 року, після чого позивач, відповідно до повідомлення начальника відділу «Побутова техніка» ОСОБА_2 , повернувся до приміщення торгової зали, зайшов у відділ «Побутова техніка», до місця, у якому працівники гіпермаркету здійснюють передпродажний огляд, демонстрацію і якщо перевірка і демонстрація передбачено технічним паспортом (технічною документацію) та технічні особливості товару надають змогу здійснити перевірку у торговому залі.
		Зазначив, що перед здійсненням придбання товару - поверхня електрична, позивач звертався до продавців гіпермаркету щодо проведення перевірки та демонстрації роботи товару склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG, якими було зазначено, що через технічні особливості та вимоги технічної документації товару неможливо провести демонстрацію та придбання товару у торговельному залі у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 231 від 16.03.2017 року, якою затверджено Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, і саме в цьому переліку знаходиться - група товарів «варильні поверхні» Код згідно з УКТЗЕД 7321119000.
		Знаходячись біля стійки перевірки та демонстрації, позивач поклав товар «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG та «Вилка побутова E.lie_t», у кількості 1 шт. Знімаючи свої дії на телефон та надаючи супроводжуючи коментарі, які пов`язані з невдоволенням, а саме: наданими роз`ясненнями працівників гіпермаркету щодо неможливості проведення перевірки та демонстрації роботи товару склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG в приміщенні торговельного залу. Здійснюючі вищевказані дії, позивач, що збирався, знаходячись у торговому залі, провести монтаж вилки до проводу товару «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG). Працівники гіпермаркету, які знаходились поряд з позивачем, підійшовши до нього повідомили, що у відповідності до технічної документації (технічного паспорту товару) товару «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG): «Усі операції з монтажу (електричне підключення) повинні проводитися тільки кваліфікованим персоналом та відповідно до існуючих правил та нормативів безпеки. У розділі «Для монтажника» наведено всі деталі монтажу (сторінка 3 Інструкції користувача, Розділ «Монтаж»), а також, що підключення до електромережі у торговому залі не можливе через вимоги, які передбачені у технічній документації (технічного паспорту товару) товару «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG) (сторінка 8 Інструкції монтажника, Розділ «Монтаж»): «Підключення до електромережі Перед підключенням до мережі живлення переконайтеся що:
		-технічні характеристики мережі відповідають технічним характеристикам, наведеними на етикетці, що знаходиться на нижній частині варильної поверхні
		-варильна поверхня надійно заземлена відповідно до правил і згідно з вимогами, що пред`являються до заземлення побутової техніки
		-кабель живлення, електропроводка, з`єднання проводів у вилці і розетці та запобіжники можуть витримати робоче навантаження варильної поверхні
		-кабель живлення розташовано так, що він ніколи не нагріватиметься до температури, що перевищує на 50 °С кімнатну температуру
		-розетка або багатолінійний вимикач знаходяться в легкодоступному місці».
		Також, позивачу було зазначено, що його дії, які він збирався здійснювати, а саме: монтаж вилки та підключення до електромережі, порушують вимоги електро- та пожежної безпеки. 
		Вказав, що вимоги були законними та обґрунтованими, а саме: у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України Громадяни України зобов`язані виконувати правила пожежної безпеки, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1417 від 30.12.2014 року. Також працівники виконували «Загальнооб`єктову інструкцію про заходи пожежної безпеки в приміщенні і на території будівельно-господарського гіпермаркету № 7 м. Києва», яка затверджена Наказом директора будівельно-господарського гіпермаркету ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» № 7 м. Київ № 01-ПБ від 24.01.2023 року.
		Зазначив, що дії позивача внаслідок неправильного монтажу вилки до проводу товару «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG) та підключення до електромережі могли призвести до пожежі (неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище (п. 32 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України), через що могли б отримати тілесні ушкодження або загинути споживачі, працівники гіпермаркету, пошкоджена або знищена власність ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», а також власність інших громадян та юридичних осіб.
		Всі вищезазначені вимоги намагався зазначити начальник відділу «Побутова техніка» невідокремленого структурного підрозділу «Будівельно- господарський гіпермаркет ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» № 7 м. Київ» ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» ОСОБА_2 , але з його законними зверненнями позивач не погоджувався та, знімаючи на відео, намагався продовжити свої дії з монтажу вилки до варильної поверхні та, у подальшому, збирався підключити варильну поверхню до електромережі, через розетку, розташовану над стійкою, у торговому залі гіпермаркету.
		Під час спілкування ОСОБА_2 та інші працівники не казали на адресу позивача образливих висловлювань.
		Зазначив, що позивачем в позовній заяві в обґрунтування своїх вимог зазначено виклад обставин, але не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини.
		Також, вказав, що як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 звертається до суду щодо захисту честі та гідності, але аналіз тексту позовної заяви, окрім звинувачень у висловленні працівниками невідокремленому структурному підрозділі «Будівельно-господарський гіпермаркет «ЕПІЦЕНТР К» № 7 м. Київ» ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», зазначення посилань на докази, які їх підтверджують, немає. Також не зазначено, хто з працівників гіпермаркету образливо висловлювався, та відсутнє чітке зазначення образливих висловлювань, які мали негативний характер, які б мали зневажливу, непристойну, принизливу чи брутальну форму. Позивачем ОСОБА_1 не вказано конкретних випадків висловленням працівниками відповідача образливих висловлювань і доказів, які б підтверджували кожний випадок.
		Отже, вважав, що позивач не довів як ні факту поширення інформації працівниками відповідача, так і того, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Відповідь на відзив не надходила.
		В судовому засіданні представник позивача - адвокат Павлов В.О., позивач позовні вимоги підтримали, просив їх задовольнити, виходячи з обставин, викладених у позові.
		В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» - адвокат Усік О.В. проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні, врахувавши доводи сторони відповідач, викладені у відзиві на позовну заяву.
		Заслухавши представників сторін, оглянувши докази та відеоматеріали, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
		Судом встановлено, що згідно фіскальних чеків від 08.12.2023 року за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20- Д, у невідокремленому структурному підрозділі «Будівельно-господарський гіпермаркет «ЕПІЦЕНТР К» № 7 м. Київ» ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» позивачем було придбано товари «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG), у кількості 1 шт., вартістю 4 709,00 грн. з ПДВ та «Вилка побутова E.lie_t», у кількості 1 шт., вартістю 30,00 грн. (а.с. 12).
		Помилковість визначення позивачем при зверненні до суду дати придбання товару як 07.12.2023 року в даному випадку не має істотного зазначення, адже сторонами визнається сам факт такого придбання.
		Також судом встановлено та не заперечно, зокрема, стороною відповідача, що працівниками ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» було повідомлено позивача про те, що у відповідності до технічної документації (технічного паспорту товару) товару «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG) операції з монтажу (електричне підключення) повинні проводитися тільки кваліфікованим персоналом та відповідно до існуючих правил та нормативів безпеки, а також, що підключення до електромережі у торговому залі не можливе через вимоги, які передбачені у технічній документації (технічного паспорту товару) товару «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG). 
		Вказаного не заперечив і представник позивача в ході розгляду справи.
		Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначив, що протиправною поведінкою працівників відповідача було грубо порушено його честь та гідність як людини та громадянина України, чим завдано йому суттєвих моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК України), суд наділений можливістю у виключних випадках збирати докази за власною ініціативою (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України). Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
		Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 ЦПК України повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 89 ЦПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
		У пунктах 1-4 ч. 1 ст. 264 ЦПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Суд зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 року у справі «DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS»).
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Стаття 15 ЦК України об`єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно зі ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		У ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		У ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що ст. 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		З наведених норм права вбачається, що позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права.
		Виходячи з положень ст. ст. 16 та 277 ЦК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема, права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.
		Відповідно до абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Відповідно до абзацу першого п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Відповідно до п. 18 Постанови від 27.02.2009 року № 1 позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відтак, як чітко вбачається зі змісту п. 18 Постанови від 27.02.2009 року № 1 саме на позивача покладається обов`язок по доказуванню факту поширення інформації відповідачем, а також того, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
		Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
		Разом з тим, позивачем суду не надано доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження тієї обставини, що відповідачем здійснено поширення щодо позивача інформації, тобто доведення її до необмеженого кола осіб, яка порушує його особисті немайнові права.
		З відеоматеріалів, наданих сторонами, не вбачається, що працівниками позивача мали місце висловлення щодо позивача в брутальній, принизливій чи непристойній формі, які супроводжувались підвищенням тону голосу та криками.
		За змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		За встановлених судом обставин, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, суд виходить з того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між діями працівників відповідача та настанням шкоди.
		Сам факт незгоди позивача із повідомленнями працівників відповідача про те, що у відповідності до технічної документації (технічного паспорту товару) товару «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG) операції з монтажу (електричне підключення) повинні проводитися тільки кваліфікованим персоналом та відповідно до існуючих правил та нормативів безпеки, а також, що підключення до електромережі у торговому залі не можливе через вимоги, які передбачені у технічній документації (технічного паспорту товару) товару «Поверхня електрична САТА» (склокерамічної варильної поверхні Саtа ТDG), не є самостійною підставою для відшкодування шкоди позивачу.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
		Разом з тим, слід зазначити, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.
		Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідача, тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. 
		Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.
		Виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи обґрунтування позову та доводи заперечень, суд приходить до висновку про те, що позивачем не подані належні та допустимі докази, що містять відомості щодо предмета доказування, і за таких умов заявлений позов не підлягає задоволенню.
		Відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
		Питання судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
		Повний текст рішення складено 10.04.2024 року.
		 
		Суддя                                                                 Н.О. Горбенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...