Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/9701/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2024.
Дата набрання законної сили: 27.03.2024
Номер судового провадження: 14-17цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		27 березня 2024 року
		місто Київ
		 
		справа № 185/9701/21
		провадження № 14-17цс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Погрібного С. О.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		цивільної справи за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської міської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки
		за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року, постановлене суддею Гавриловим В. А.,та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
		УСТАНОВИЛА:
		І. ФАБУЛА СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		1.                 Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області 
		в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - Вербківська сільська рада) у листопаді 2021 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру 
		у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (далі - ТОВ «Сегеста»), ОСОБА_1 , у якому просив:
		- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
		- визнати недійсним договір від 07 квітня 2020 року купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797, розташованої на території Вербківської сільської ради, як такий, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на цю земельну ділянку;
		- витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797, розташовану на території Вербківської сільської ради.
		2.                 Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що наказом від 19 серпня 2016 року № 4-4632/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, розташованої на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області 
		(далі - Вербківська територіальна громада), у власність у порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства.
		3.                 Розроблену документацію із землеустрою ОСОБА_1 25 травня 2017 року подала для затвердження до ГУ Держгеокадастру, за результатами розгляду якої 29 червня 2017 року отримала лист про невідповідність поданого проєкту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
		4.                  ОСОБА_1 оскаржила цю відмову в судовому порядку. Рішенням від 07 червня 2019 року у справі № 160/3584/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру, яка полягає, зокрема, в невиданні наказу про затвердження проєкту землеустрою, поданого ОСОБА_1 , та зобов`язав ГУ Держгеокадастру видати наказ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Вербківської сільської ради.
		5.                 ГУ Держгеокадастру наказом від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20-СГ затвердило проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797 для ведення особистого селянського господарства.
		6.                 Право власності на цю земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 20 березня 2020 року.
		7.                 На підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2020 року право власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797, розташовану на території Вербківської сільської ради, зареєстровано за ТОВ «Сегеста».
		8.                 Позивач зазначив, що спірна земельна ділянка розташована на території Вербківської сільської ради та входить до масиву земель, що перебували 
		у постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» 
		(далі - ТОВ «Спокій Мадава»). Рішення про припинення права постійного користування ТОВ «Спокій Мадава» та вилучення з його користування земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797 уповноважений орган не ухвалював.
		9.                 На момент прийняття оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру та звернення прокурора до суду із цим позовом органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, була Вербківська територіальна громада 
		в особі Вербківської сільської ради.
		10.            Підставою для прийняття оскаржуваного наказу зазначено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року 
		у справі № 160/3584/19. Проте ГУ Держгеокадастру не врахувало те, що предметом дослідження у справі № 160/3584/19 був проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розроблений Приватним підприємством «Земельний ресурс» (далі - ПП «Земельний ресурс») у 2016 році, тоді як на затвердження у 2020 році подано проєкт землеустрою, розроблений 
		у 2019 році. Ці проєкти істотно різняться за змістом, конфігурацією та відомостями про місце розташування земельної ділянки. ГУ Держгеокадастру не надало оцінки новому проєкту землеустрою на предмет його відповідності вимогам законодавства, а також не пересвідчилося щодо дійсності волевиявлення заявниці, наявності в неї бажання самостійно вести особисте селянське господарство.
		11.            Позивач наголошував на тому, що спірна земельна ділянка відводилися ОСОБА_1 саме для ведення особистого селянського господарства, проте після набуття права власності на неї відповідачка 07 квітня 2020 року відчужила її ТОВ «Сегеста». Разом з ОСОБА_1 у березні - квітні 2020 року ще сорок громадян відчужили на користь ТОВ «Сегеста» сорок земельних ділянок, які складають єдиний масив, загальною площею понад 84,00 га. Ці особи набули право власності на зазначені сорок земельних ділянок з таких же підстав, що і ОСОБА_1 , зокрема шляхом звернення до адміністративних судів. Їхні інтереси представляли одні і ті ж самі представники, зазначали у позовах та інших процесуальних документах адресу для листування: АДРЕСА_1 , що є одночасно адресою одного із засновників та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Сегеста».
		12.            Відсутність дійсного волевиявлення та бажання ОСОБА_1 самостійно вести особисте селянське господарство, перепродаж юридичній особі спірної земельної ділянки через два місяці після її отримання разом з іншими громадянами єдиним масивом великої площі беззаперечно порушує основні принципи і мету запровадження в державі інституту особистого селянського господарства та закріплення особливої процедури набуття прав на неї у порядку безоплатної приватизації. Штучне вилучення земельних ділянок з комунальної власності без дійсного волевиявлення та бажання самостійного ведення особистого селянського господарства й фактичне нездійснення такого господарства призводить до зменшення кількості таких земель у державі та неможливості у подальшому реалізації іншими громадянами такого права на ведення особистого селянського господарства.
		13.            З наведених підстав позивач вважав, що оскаржуваний наказ щодо отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність та оспорюваний договір про подальше її відчуження на користь ТОВ «Сегеста» порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на порушення прав територіальної громади, створюють небезпеку для інтересів держави і суспільства загалом. Також спірна земельна ділянка відноситься до пасовищ, з огляду на що її використання у спосіб розорювання та засівання будь-якими сільськогосподарськими культурами суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню.
		Стислий виклад заперечень відповідачів
		14.            ГУ Держгеокадастру та ТОВ «Сегеста» заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними і допустимими доказами.
		Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		15.            Рішенням від 02 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні позову прокурора.
		16.            Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не встановив порушень процедури під час отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Звернув увагу на те, що втручання у право приватної власності особи призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересами суспільства, територіальної громади та прав особи на майно, яке набуте нею на законних підставах.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		17.            Земельна ділянка площею 85,2359 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, розташована на території Вербківської сільської ради, перебувала у власності держави, у розпорядженні ГУ Держгеокадастру та 
		у постійному користуванні ТОВ «Спокій Мадава».
		18.            Наказом від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ ГУ Держгеокадастру передало зазначену земельну ділянку Вербківській сільській раді у комунальну власність, про що 21 грудня 2018 року складено акт приймання-передачі.
		19.            Вербківська сільська рада не ухвалювала рішення щодо прийняття спірної земельної ділянки у комунальну власність Вербківської територіальної громади. Доказів прийняття цієї земельної ділянки на баланс сільської ради немає.
		20.            Натомість Вербківська сільська рада 29 серпня 2019 року ухвалила рішення 
		№ 590-38/VII «Про клопотання щодо виключення земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з акта приймання-передання від 21 грудня 2018 року».
		21.            Наказом від 03 жовтня 2019 року № 4-2428/15-19-СГ«Про внесення змін до наказу Головного управління від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ» ГУ Держгеокадастру внесло зміни до пункту 1 наказу від 21 грудня 2018 року 
		№ 4-5230/15-18-СГ в частині загальної площі, зокрема, замінено «7805,5902 га» на «7523,7159 га». Також виключило з додатка до акта від 21 грудня 2018 року, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру від 21 грудня 2018 року 
		№ 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності 
		у комунальну власність», земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740.
		22.            Також суди встановили, що наказом від 19 серпня 2016 року 
		№ 4-4632/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, розташованої на території Вербківської територіальної громади, у власність 
		у порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства.
		23.             ОСОБА_1 25 травня 2017 року подала розроблену документацію із землеустрою для затвердження до ГУ Держгеокадастру.
		24.            Листом від 29 червня 2017 року ГУ Держгеокадастру повідомило ОСОБА_1 про невідповідність поданого проєкту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Не погодившись із цією відмовою, ОСОБА_1 оскаржила її у судовому порядку.
		25.            Рішенням від 07 червня 2019 року № 160/3584/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру, що полягає, зокрема, у невиданні наказу про затвердження проєкту землеустрою, поданого ОСОБА_1 , та зобов`язав ГУ Держгеокадастру видати наказ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на території Вербківської сільської ради.
		26.            У резолютивній частині цього рішення не зазначені відомості на те, яку саме земельну ділянку потрібно відвести ОСОБА_1 .
		27.            Наказом від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20-СГ ГУ Держгеокадастру затвердило проєкт землеустрою від 2019 року з відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797 для ведення особистого селянського господарства.
		28.            Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку здійснено 20 березня 2020 року.
		29.            Надалі на підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2020 року право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ТОВ «Сегеста».
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		30.            Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури 28 березня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		31.            Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначив:
		- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права;
		- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), за змістом яких земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання;
		- відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права 
		у подібних правовідносинах, а саме щодо визначення моменту, з якого набувається право власності та розпорядження земельними ділянками під час їх передання 
		з державної до комунальної власності, а також щодо правових наслідків заволодіння юридичною особою земельними ділянками державної чи комунальної власності з використанням механізму їх безоплатної приватизації громадянами.
		32.            На переконання прокурора, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірна земельна ділянка незаконно переходила 
		з комунальної в державну власність. Прокурор вважав, що земельна ділянка не вибула з власності Вербківської сільської ради, а тому ГУ Держгеокадастру не мало права нею розпоряджатися. Також суди не надали правової оцінки порушенню процедури виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в частині того, що не відбулося припинення права користування нею у ТОВ «Спокій Мадава».
		33.            Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно посилалися на рішення 
		у справі № 160/3584/19, оскільки предметом дослідження у цій справі був проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розроблений ПП «Земельний ресурс» у 2016 році, тоді як на затвердження 
		у 2020 році подано проєкт землеустрою, розроблений у 2019 році. Ці проєкти землеустрою істотно відрізняються за змістом, конфігурацією та відомостями про місце розташування запитуваної земельної ділянки.
		34.            Додатково заявник зазначив, що з боку відповідачів відбулося зловживання правами, оскільки дійсною метою заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_1 було не набуття права власності, а подальша передача її у власність певної юридичної особи. Аналогічні дії вчинені іще сорока двома громадянами щодо земельних ділянок, які складають єдиний масив, площею майже 85,00 га.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		35.            ТОВ «Сегеста» у червні 2023 року з використанням засобів електронного зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року - без змін. Зазначило, що викладені в касаційній скарзі доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, висновки яких є законними та обґрунтованими.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		36.            Ухвалою від 01 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 21 грудня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора та призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		37.            Ухвалою від 07 лютого 2024 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частин четвертої, п`ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), 
		а також для вирішення виключної правової проблеми щодо застосування статті 20 ЦПК України та можливості розгляду справи в одному судовому провадженні таких спорів, коли позивачем є юридична особа, а відповідачами є як фізичні, так і юридичні особи, предметом спору є один і той самий предмет (об`єкт).
		Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		38.            Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду навела такі міркування.
		39.            У цій справі позов з вимогами щодо однієї земельної ділянки прокурор пред`явив як до юридичних осіб, так і до фізичної особи. Суди розглянули спір 
		у цілому в порядку цивільного судочинства.
		40.            Колегія суддів вважала правильним вирішення судами цього спору в межах однієї юрисдикції, враховуючи як об`єкт спору, так і склад учасників спору, серед яких відповідачами є, зокрема, й фізичні особи.
		41.            Під час визначення юрисдикції суду потрібно запобігати ситуаціям штучного створення преюдиції чи ситуаціям, коли для вирішення одного спору варто ініціювати два і більше процесів у судах різних юрисдикцій. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. «Один спір - один процес» - це правило, якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати його через ухвалені правові висновки щодо юрисдикційності спорів.
		42.            Прокурор у цій справі об`єднав позов з вимогами до фізичної та юридичних осіб як такі, що пов`язані між собою, з метою ефективного захисту інтересів держави, що відповідає принципу правової визначеності.
		43.            Про ефективність розгляду в одному провадженні таких справ неодноразово робила висновок Велика Палата Верховного Суду. Зокрема, у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц 
		(провадження № 14-319цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц (провадження № 14-361цс19) та інших Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги є однорідними, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Розгляд справи в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності.
		44.            Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 13 березня 2018 року (провадження № 14-40цс18), від 21 березня 2018 року (провадження № 14-41цс18), від 25 квітня 2018 року (провадження № 14-74цс18), від 30 травня 2018 року (провадження № 14-123цс18), від 14 листопада 2018 року (провадження № 14-258цс18), від 24 квітня 2019 року (провадження № 14-159цс19), від 26 червня 2019 року (провадження № 14-275цс19), від 11 грудня 2019 року (провадження № 14-503цс19) і від них надалі не відступала.
		45.            Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15 травня 2018 року 
		у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18) та від 01 жовтня 2019 року 
		у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18) виснувала, що справи 
		у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Також у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незазначення відповідачем у позовній заяві власника спірної земельної ділянки - фізичної особи, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й перебувала у володінні та користуванні товариства, не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.
		46.            У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17 
		(провадження № 14-651цс19) за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до фізичних та юридичних осіб про витребування майна Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективний судовий захист інтересів держави буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи за правилами цивільного судочинства. Такий розгляд відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки не допускає роз`єднання позовних вимог про витребування спірних приміщень, що є складовими майна санаторію, залежно від суб`єктного складу учасників спору, 
		а також вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин. Важливим є те, що вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до юридичних осіб, а за правилами цивільного судочинства - 
		в частині позовних вимог до фізичних осіб, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.
		47.            Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2023 року 
		у справі № 686/20282/21 (провадження № 14-102цс22) та від 03 жовтня 2023 року 
		у справі № 366/203/21 (провадження № 14-101цс22) констатувала, що якщо спір щодо того самого об`єкта буде вирішуватися в різних юрисдикціях, це уможливить вирішення спору в судах двох юрисдикцій і порушить принципи правової визначеності.
		48.            Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала такий підхід виправданим.
		49.            Проте колегія суддів встановила, що стосовно питання можливості об`єднання позивачем - юридичною особою пов`язаних між собою позовних вимог до відповідачів - фізичних та юридичних осіб з метою ефективного захисту прав та інтересів існують протилежні висновки Великої Палати Верховного Суду.
		50.            Так, у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба» про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння Велика Палата Верховного Суду зазначила про таке.
		«112. Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн». …
		114. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України в чинній редакції господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, 
		а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. …
		116. Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав. …
		118. З огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. …
		120. Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог потрібно скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити».
		51.            Тобто у справі № 359/3373/16-ц, в якій спір стосувався одного об`єкта, прокурор пред`явив позов як до юридичних, так і до фізичних осіб, і Велика Палата Верховного Суду в частині позовних вимог передала справу на розгляд господарського суду, а частину позовних вимог розглянула у порядку цивільного судочинства.
		52.            Правовідносини у цій справі, яка переглядається, є подібними до правовідносин у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), розглянутій Великою Палатою Верховного Суду, враховуючи як об`єкт спору, так і склад учасників спору, серед яких відповідачами є, зокрема, й фізичні особи.
		53.            Відтак, на переконання колегії суддів, існує суперечлива практика Великої Палати Верховного Суду в питанні юрисдикційної належності справи, у якій юридична особа (позивач) об`єднала пов`язані між собою позовні вимоги до фізичних та юридичних осіб (відповідачів).
		54.            Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду переконана, що неможливо розглянути цю справу без відступлення (конкретизації) від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц 
		(провадження № 14-2цс21), встановивши у цьому питанні одночасно і виключну правову проблему щодо застосування статті 20 ЦПК України та можливості розгляду справи в одному провадженні тоді, коли позивачем є юридична особа, а відповідачами є як фізичні, так і юридичні особи, щодо прав яких суд має ухвалити рішення при наявності лише одного предмета (об`єкта) спору.
		55.            Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що існує нагальна потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики, що належить до виключної компетенції Великої Палати Верховного Суду, з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		56.            Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу потрібно повернути на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з таких підстав.
		Оцінка наявності підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів потреби відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду
		57.            У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		58.            Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		59.            У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. 
		60.            Відповідно до частин першої, четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені 
		в постановах Верховного Суду.
		61.            Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія 
		греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).
		62.            Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба 
		в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Веренцов проти України», 
		заява № 20372/11; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09).
		63.            У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		64.            В інших справах ЄСПЛ також неодноразово зазначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та при обставинах істотного і непереборного характеру (рішення у справі «Проценко проти Росії», заява № 13151/04, пункт 26); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії», заява № 8269/02, пункт 38).
		65.            У пунктах 34, 39 остаточного рішення від 07 жовтня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05) ЄСПЛ наголосив на такому: коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується; сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція); завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме в розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці (рішення у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland), заява № 44158/98, пункт 65); у цьому зв`язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (рішення у справах «Тудор Тудор проти Румунії» (Tudor Tudor v. Romania), заява № 21911/03, пункти 29, 30, та «Стефаніка та інші проти Румунії» (Stefanica and Others v. Romania), заява № 38155/02, пункти 36, 37); неспроможність вищого суду впоратись із цим завданням може призвести до наслідків, несумісних, inter alia, з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі «Падурару проти Румунії» (Paduraru v. Romania), заява № 63252/00, пункти 98, 99); Суд визнає, що, дійсно, можуть існувати переконливі причини для перегляду тлумачення законодавства, яким потрібно керуватись; сам Суд, застосовуючи динамічний та еволюційний підходи в тлумаченні Конвенції, у разі необхідності може відходити від своїх попередніх тлумачень, тим самим забезпечуючи ефективність та актуальність Конвенції (рішення у справах «Вілхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії» (Vilho Eskelinen and Others v. Finland), заява № 63235/00, пункт 56, та «Скоппола проти Італії» (Scoppola v. Italy), заява № 10249/03, пункт 104).
		66.            У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, потрібно пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).
		67.            Судді повинні послідовно застосовувати закон. Проте якщо суд вирішує відійти від попередньої практики, на це потрібно чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
		68.            Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності у вирішенні спірних ситуацій для учасників справи.
		69.            Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки 
		в протилежному випадку це б унеможливлювало виправлення судом своєї позиції або ж гальмувало б динамічний розвиток права та суспільних відносин.
		70.            В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону № 1402-VIII та ЦПК України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
		71.            Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		72.            Щоб гарантувати юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 09 лютого 2021 року 
		у справі № 381/622/17 (пункт 41)).
		73.            Тож Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього потрібних підстав. Такі підстави мають бути належно мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		74.            Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		75.            Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, просила відступити від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), позов у якій пред`явлено як до юридичних, так і до фізичних осіб щодо одного об`єкта. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки, згідно з якими в частині позовних вимог, пред`явлених до юридичних осіб про визнання недійсними свідоцтв про право власності, рішень про державну реєстрацію, договорів іпотеки, укладених між юридичними особами, та витребування у них земельної ділянки, справу потрібно передати на розгляд господарського суду, а в частині вимог позову до фізичних осіб про визнання недійсними державних актів на право власності, рішень про державну реєстрацію за ними права власності та витребування у них земельних ділянок - розглядати 
		у порядку цивільного судочинства.
		76.            Колегія суддів вважала такий підхід помилковим та зазначила, що від цих висновків потрібно відступити, оскільки у справі № 359/3373/16-ц, як і у справі, що переглядається, прокурор об`єднав пов`язані між собою позовні вимоги до фізичної та юридичних осіб, а тому з метою ефективного розгляду такої категорії справ ці вимоги повинні розглядатися в одному провадженні.
		77.            Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що існує суперечлива практика застосування норм процесуального права у справах з подібними правовідносинами, тому з метою забезпечення ефективного розгляду цієї категорії справ є потреба в її уточненні та однозначному формулюванні. Як приклад неоднакового застосування судами норм права колегія суддів покликалася на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у справах, у яких правовідносини, за твердженням колегії суддів, подібні до правовідносин, що виникли у цій справі.
		78.            Відповідно до пунктів 25-27, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		79.            З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		80.            Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
		81.            На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, 
		з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		82.            Зокрема, в ухвалі про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18), від 21 березня 2018 року у справі № 2-1390/11 (провадження № 14-41цс18), від 25 квітня 2018 року у справі № 1522/18417/12-ц (провадження № 14-74цс18), від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс18), від 07 листопада 2018 року 
		у справі № 755/13532/15-ц (провадження № 14-319цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 752/17300/14-ц (провадження № 14-258цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц (провадження № 14-361цс19), від 11 грудня 2019 року у справі № 643/8992/15 (провадження № 14-503цс19).
		83.            У наведених справах спори стосувалися стягнення заборгованості за кредитними договорами.
		84.            Натомість у справі, що переглядається, позов пред`явлено з вимогою про скасування наказу, відповідачами за якою є ГУ Держгеокадастру та фізична особа, а також з вимогою про витребування земельної ділянки, відповідачем за якою є юридична особа (ТОВ «Сегеста»), що свідчить про те, що правовідносини, які виникли у наведених колегією суддів справах та у цій справі, є неподібними, фактичні обставини цих справ відмінні.
		85.            Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у своїй ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду також просила врахувати правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року 
		у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), у якій позивачем і відповідачем є лише юридичні особи. У той час як у цій справі позивачем є юридична особа, відповідачами є як юридичні особи, так і фізична особа.
		86.            Велика Палата Верховного Суду наголошує, що правовідносини 
		у справі № 911/4144/16 та у справі, що переглядається, не є подібними та відрізняються за своїм суб`єктним складом, що свідчить про нерелевантність правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верхового Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18).
		87.            Також колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду зазначила, що подібні висновки щодо ефективності розгляду такої категорії справ у одному провадженні сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 
		(провадження № 14-102цс22) та від 03 жовтня 2023 року у справі № 366/203/21 (провадження № 14-101цс22). 
		88.            Проте, у справі № 686/20282/21 позов подано з вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстраційної дії та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, а 
		у справі № 366/203/21 - з вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми за договором позики. Тобто колегія суддів посилалася на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у справах, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин, що виникли у цій справі.
		89.            Велика Палата Верховного Суду наголошує, що не підлягають урахуванню й правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17 (провадження № 14-651цс19) 
		з огляду на те, що їх також сформульовано у справі з іншими фактичними обставинами. Зокрема, у справі № 522/3777/17 позов пред`явлено з вимогами про витребування різних частин однієї будівлі у декількох фізичних та юридичних осіб, 
		у той час як у цій справі вимога позову про витребування земельної ділянки пред`явлена лише до однієї юридичної особи.
		90.            У постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18) за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-профіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-кастомс», Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» про визнання недійсними наказів та договорів іпотеки, витребування земельних ділянок, на яку посилається колегія суддів в ухвалі про передачу справи, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: 
		«42. У цій справі прокурор заявив вимогу про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам, розташованих на вул. Кутузова у м. Бровари Київської області.
		43. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу в межах її доводів і вимог, вважає, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України.[ … ]
		48. Оскільки вимога про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства 
		у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам не є нерозривно пов`язаною з іншими вимогами у цій справі, в тому числі з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, такі вимоги можуть розглядатися в межах різних проваджень.
		49. Зазначене спростовує доводи скаржника про те, що позовні вимоги 
		у справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження в порядку господарського судочинства.
		50. Отже, з огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судами обставини справи Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, ухвалених на користь 48 фізичних осіб.
		51. Водночас в іншій частині висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки, ухвалюючи постанову про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції необґрунтовано послався на похідний характер інших позовних вимог (визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 25 червня 2013 року про припинення права користування земельною ділянкою; визнання недійсними договорів іпотеки, укладених юридичними особами; витребування земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Міськради з незаконного володіння юридичних осіб). Водночас фактичною метою пред`явлення прокурором позову є витребування на користь Міськради земельних ділянок вільними від обтяжень, а тому вимоги щодо оскарження договорів іпотеки та витребування землі є саме основними вимогами, а не похідними.
		52. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ці позовні вимоги не є нерозривно пов`язаними з вимогою про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам, не є похідними вимогами, а тому з огляду на суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, їх необхідно розглядати в порядку господарського судочинства».
		91.            Відтак висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18), правовідносини у якій є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, підтверджують те, що вимоги позову про скасування наказів, договорів та витребування земельної ділянки не є нерозривно пов`язаними між собою, тому можуть розглядатися у межах різних проваджень.
		92.            Отже, у справах з подібними правовідносинами Велика Палата Верховного Суду однаково застосовує норми процесуального права та робить висновки, що вимоги позову про скасування наказів, договорів, витребування земельної ділянки не є нерозривно пов`язаними між собою, тому можуть розглядатися у межах різних провадженнях у залежності від суб`єктного складу відповідачів за належною вимогою, що не впливатиме на ефективність розгляду справи.
		93.            Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду фактично не погоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), та із цих підстав просить від нього відступити. Проте колегія суддів не навела, а Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від попереднього правового висновку, якими, за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту. До того ж висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від яких просить відступити колегія суддів, ґрунтуються на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01 жовтня 2019 року 
		у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18), які є усталеними.
		94.            Велика Палата Верховного Суду зауважує, що сама лише незгода з її позицією не є підставою для передачі справи на розгляд відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України.
		Оцінка наявності підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів існування виключної правової проблеми
		95.            Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		96.            Лише за наявності умов, визначених наведеним правилом, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		97.            Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюється з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
		98.            Кількісний відображає той факт, що правова проблема наявна не в одній якійсь конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		99.            З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми є нагальним для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
		100.        ЄСПЛ дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики, не наполягаючи на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Водночас наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
		101.        При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, враховується: 1) наявність «глибоких та довгострокових розходжень» 
		у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей; 3) чи були такі механізми запроваджені і, якщо так, то чи були вони ефективними.
		102.        Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 лютого 2024 року про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилалася на те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду потрібна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		103.        Водночас Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що колегія суддів належно не обґрунтувала існування якісного критерію, оскільки не навела суперечливої практики щодо порушеного питання у подібних правовідносинах. Натомість встановлено, що однакове застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду висновує, що вимоги позову про визнання недійсними рішень, наказів, договорів, витребування земельної ділянки, які пред`явлені у цій справі, не є нерозривно пов`язаними між собою, тому можуть розглядатися у межах різних судових провадженнях, що не впливатиме на ефективність розгляду справи.
		104.        Велика Палата Верховного Суду наголошує, що обґрунтування лише кількісного критерію без належного обґрунтування якісного критерію не є достатнім та не свідчить про те, що порушене колегією суддів питання має характер виключної правової проблеми, та про те, що єдиним способом вирішення такої проблеми є передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Натомість вважає, що існують інші механізми вирішення такого правового питання, зокрема вирішення його в межах суду касаційної інстанції відповідної юрисдикції, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах.
		105.        Аналіз судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься 
		у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не виявив виключної правової проблеми із зазначеного питання з урахуванням кількісного та якісного критеріїв, глибоких та довгострокових розходжень у відповідній судовій практиці.
		106.        Колегія суддів не обґрунтовувала існування якісних показників щодо вирішення порушеного нею питання у подібних правовідносинах, відповідно й не довела існування виключної правової проблеми, тож підстав для прийняття та розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи згідно із частиною п`ятою статті 403 ЦПК України не існує.
		Загальні висновки
		107.        Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		108.        Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу № 185/9701/21 за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської міської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року повернути на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                     С. О. Погрібний
		 
		Судді                                     О. О. Банасько                                           С. І. Кравченко
		 
		                                               О. Л. Булейко                                             О. В. Кривенда
		 
		                                               Ю. Л. Власов                                              С. Ю. Мартєв
		 
		                                               І. А. Воробйова                                          О. В. Ступак
		 
		                                               М. І. Гриців                                                 І. В. Ткач
		 
		                                               Ж. М. Єленіна                                            О. С. Ткачук
		 
		                                               В. В. Король                                                В. Ю. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...