Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/4715/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2024. Зареєстровано: 11.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2024.

Номер судового провадження: 2/0203/218/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 203/4715/23 
		Провадження № 2/0203/218/2024 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.03.2024 року                      Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді  Єдаменко С.В.,
		при секретарі  Пархоменко А.В.,
		за участю представника позивача  адвоката Королькова М.В.,
		представника відповідача  ОСОБА_1 ,
		представника третьої особи  Сергієнко Л.Г., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 доДержави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог  Дніпропетровська обласна прокуратура, провідшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, 
		 
		встановив:
		 
		30 серпня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що слідчим слідчого відділу Синельниківського МВ ГУМВС у Дніпропетровській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке було внесено 01 березня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, у зв`язку з тим, що на території будинку за адресою: АДРЕСА_1 у приміщенні літньої кухні було виявлено трупи двох жінок з ознаками насильницької смерті: власниці будинку ОСОБА_3 та її доньки  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані особи приходяться позивачу близькими родичами: ОСОБА_4 є матір`ю позивача, а ОСОБА_3  бабусею. 13 березня 2015 р. позивачу було повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні за п.1 ч.2 ст.115 КК України про умисне вбивство зазначених осіб. Також, ОСОБА_2 було затримано в порядку ст.208 КПК України. В подальшому на підставі ухвали слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області щодо позивача було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався до 21 грудня 2017 року. В подальшому, щодо ОСОБА_2 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року позивача було визнано винним у пред`явленому обвинуваченні та засуджено до довічного позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12травня 2016 року вказаний вирок було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07листопада 2022 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, позивача було виправдано за висунутими йому звинуваченнями. У зв`язку з цим, позивач просив стягнути моральну шкоду, заподіяну незаконним затриманням, триманням під вартою та засудженням до довічного позбавлення волі, яку він оцінив в 10 мільйонів гривень. При цьому, позивач просив врахувати, що фактичного його було затримано 01 березня 2015 року, а не 13 березня 2015 року, як зазначено в протоколі затримання, весь цей час до нього застосовувалось фізичне насильство з вимогою обмовити себе та визнати вину у вчиненні вбивства. Позивач також зазначав, що через незаконне затримання та безпідставне тримання під вартою він втратив роботу, у зв`язку з чим просив стягнути втрачений заробіток в розмірі 244861 грн. 32 коп., розрахований виходячи з прожиткового мінімуму, визначеного для працездатних осіб у 2023 році. В такій самій сумі позивач просив стягнути витрати на правову допомогу адвоката (а.с. а.с. 1  6). 
		Ухвалою від 04 вересня 2023 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська КазакС.Ю. взяв самовідвід від розгляду позову ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що входив до складу колегії суддів, яка ухвалила виправдувальний вирок щодо позивача (а.с. 36).
		У зв`язку із самовідводом судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Казака С.Ю. справу було розподілено судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Єдаменку С.В. (а.с. 37).
		Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 вересня 2023 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_2 , призначено її до розгляду в загальному позовному провадженні з викликом представників сторін (а.с. 38).
		26 вересня 2023 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшла заява про залучення її в якості третьої особи (а.с. а.с. 45  48).
		В підготовче судове засідання 11 жовтня 2023 року з`явились представник відповідача та прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури. Ухвалою суду в підготовчому судовому засіданні 11 жовтня 2023 року залучено Дніпропетровську обласну прокуратуру в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача (а.с. 64 на зв., дія №14). За клопотанням представника позивача підготовче засідання було відкладено на 21листопада 2023 року, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів (а.с. а.с. 41, 64 дія № 26). 
		26 жовтня 2023 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від третьої особи без самостійних вимог  Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли пояснення у цивільній справі. В своїх поясненнях прокуратура зазначає, що відшкодуванню підлягає дійсно заподіяна моральна шкода, а компенсація моральної шкоди не повинна бути джерелом збагачення особі, які таку компенсацію одержує. Позивачем не надано висновків експертиз, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди в розмірі, зазначеному в позовній заяві. Жодних доказів застосування відносно позивача недозволених методів впливу під час досудового розслідування до справи не надано. Також, позивачем безпідставно здійснюється подвійний розрахунок часу перебування під вартою на підставі Закону України від 26.11.2015 р. №838-VIII, оскільки цим законом визначався порядок зарахування попереднього ув`язнення в рахунок відбування покарання, і він не регулює правовідносини щодо мінімального розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Вимоги позивача щодо відшкодування втраченого заробітку та витрат на оплату правової допомоги адвоката не підтверджені жодними доказами і не підлягають задоволенню (а.с. а.с. 73  85).
		В підготовче судове засідання 21 листопада 2023 року з`явились позивач та його представник, представник Дніпропетровської обласної прокуратури. У зв`язку з неявкою представника відповідача підготовче зсідання було відкладене на 07 грудня 20243 року (а.с. 92). 
		04 грудня 2023 року від позивача надійшла заява, в якій він підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вказав, що не має моральних сил брати участь в судових засіданнях (а.с. 96).
		В підготовче судове засідання 07 грудня 2023 року з`явились представники сторін та третьої особи, які вважали за можливе призначити справу до судового розгляду. Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі №203/4715/23 та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні (а.с. 101).
		В судове засідання 11 січня 2024 року з`явились представники сторін та третьої особи, які надали пояснення по суті позовних вимог. В судовому засіданні було оголошено перерву до 31 січня 2024 року.
		В судовому засіданні 31 січня 2024 р. представником позивача подана уточнена позовна заява. Уточнення позовних вимог позивачем мотивоване тим, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства, прокуратури та суду здійснюється з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати. На час подання позову та закриття підготовчого провадження розмір заробітної плати був меншим, ніж в 2024 році. На час подання позову ОСОБА_2 не міг знати, що розгляд цивільної справи триватиме і в 2024 році, тому не міг уточнити позовні вимоги з урахуванням нового розміру мінімальної заробітної плати
		В судовому засіданні позивач та його представник підтримали необхідність відновлення підготовчого провадження у цивільній справі №203/4715/23 для вирішення питання про прийняття уточненої позовної заяви.
		Представник відповідача та третьої особи без самостійних вимог заперечували проти відновлення підготовчого провадження, оскільки справи вже розглядається по суті, позивач не був позбавлений права збільшити позовні вимоги на стадії підготовчого провадження. 
		Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
		Крім того, п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України також встановлено, що остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу є одним із завдань підготовчого провадження.
		Як вбачається з положень ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
		При цьому слід зазначити, що надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, зважаючи на обставини конкретної справи, і необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів у цивільному судочинстві може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.
		До того ж, відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
		Можливість повернення суду до стадії підготовчого провадження при розгляді справ в порядку цивільного судочинства підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним судом у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 р. у цивільній справі №204/6085/20, в якій зазначено наступне:
		«Згідно частини першоїстатті 189 ЦПК Українизавданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
		Відповідно до частини другоїстатті 189 ЦПК Українипідготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
		Цивільним процесуальним кодексом Українине врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
		Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:
		«відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
		Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті».
		В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
		Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог є за своєю суттю заявою про збільшення позовних вимог, яка полягає в перерахунку розміру відшкодування моральної шкоди з урахуванням зміни розміру моральної шкоди в 2024 році порівняно з 2023 роком (коли була подана позовна заява та закрито підготовче провадження у цивільній справі №203/4715/23). Подана заява про збільшення позовних вимог не змінює підстав позову та не стосується нових позовних вимог.
		Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		З урахуванням зазначеного, оскільки право на збільшення позивачем позовних вимог Цивільним процесуальним кодексом України передбачено лише в підготовчому провадженні, яке по даній справі вже закрито, то виходячи із завдань цивільного судочинства, з метою сприяння позивачу у реалізації його права на обрання ефективного, на думку позивача, способу захисту його порушених прав, суд дійшов до висновку про необхідність повернення в підготовче провадження та прийняття уточненої позовної заяви (а.с. а.с. 105  108, 112  115).
		05 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» від третьої особи без самостійних вимог надійшли пояснення на уточнену позовну заяву, які за змістом аналогічні поясненням на первісний позов (а.с. а.с. 116  121).
		26 лютого 2024 року через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначалось, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем у справі, оскільки вона не є уособленням держави, а її рахунки не уособлюють собою державний бюджет. ДКСУ не вступала з позивачем в жодні правовідносини та не несе відповідальності за дії правоохоронних органів. Порядок стягнення коштів з держави визначений законодавством (а.с. а.с. 128  133). 
		В підготовче судове засідання 27 лютого 2024 року з`явились представники сторін та третьої особи без самостійних вимог, які вважали за можливе призначити справу до судового розгляду.
		Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 лютого 2024 року повторно закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її до судового розгляду на 18березня 2024 року (а.с. 150).
		В судове засідання 18 березня 2024 року з`явились представники сторін та третьої особи без самостійних вимог, які в ході судового розгляду підтримали свої доводи, викладені в заявах по суті спору. В судовому засіданні було оголошено перерву до 25 березня 2024 року для підготовки до судових дебатів.
		В судове засідання 25 березня 2024 року, в якому розгляд справи було завершено, з`явились представники сторін та третьої особи без самостійних вимог.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, а також матеріали кримінальної справи №191/1989/15-к, суд приходить до висновків, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
		Згідно витягу з ЄРДР №12015040390000412 від 01 березня 2015 року на території будинку за адресою: АДРЕСА_1 у приміщенні літньої кухні було виявлено трупи двох жінок з ознаками насильницької смерті: власниці будинку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її доньки  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа №191/1989/15-к т. 2 а.с. 1).
		01 березня 2015 року позивач ОСОБА_2 надав начальнику Синельниківського МВ ГУМВС у Дніпропетровській області пояснення про те, що він приходив до будинку АДРЕСА_1 але нікого там не застав, йому не відомо про місце перебування його матері ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_3 . Показання записані зі слів ОСОБА_2 (справа №191/1989/15-к т. 2 а.с. а.с. 82  83).
		12 березня 2015 року позивач ОСОБА_2 склав на ім`я начальника Синельниківського МВ ГУМВС у Дніпропетровській області заяву про те, що він має кредит в банку та борги, для погашення яких він запропонував продати будинок з приводу чого виникла суперечка. В подальшому, мати пішла до бабусі до буд. АДРЕСА_1 , туди ж пішов ОСОБА_2 , який продовжив наполягати на продажу будинку. У зв`язку з цим між учасниками розмови виникла суперечка. ОСОБА_2 накинув мотузку на шию ОСОБА_3 та почав тягнути за два кінця, намагаючись її налякати. Коли до кімнати зайшла мати  ОСОБА_2 наніс їй удари ножом (справа №191/1989/15-к т. 2 а.с. а.с. 250  252).
		13 березня 2015 року слідчим СВ Синельниківського МВ ГУМВС в Дніпропетровський області було повідомлено ОСОБА_2 та вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч. 1ст.115 КК України, у кримінальному провадженні № 12015040390000412 від 01 березня 2015 року (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. а.с. 1  4).
		Згідно постанови слідчого від 13 березня 2015 року було залучено захисника для надання правової допомоги ОСОБА_2 (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. 5).
		13 березня 2015 року між позивачем ОСОБА_2 та адвокатом Носачем Сергієм Сергійовичем було укладено договір про надання юридичних послуг (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. а.с. 6  7).
		13 березня 2015 року слідчим СВ Синельниківського МВ Янгіровим Р.Г. за участю захисника ОСОБА_5 було проведено допит підозрюваного ОСОБА_2 , в ході якого останній підтвердив обставини, раніше викладені в поясненнях (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. 11)
		13 березня 2015 року слідчим СВ Синельниківського МВ Янгіровим Р.Г. (згідно протоколу  за участю захисника ОСОБА_5 ) було проведено слідчий експеримент з підозрюваним ОСОБА_2 , в ході якого останній показав, яким чином було вчинено злочин (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. а.с. 12  14).
		Згідно протоколу затримання від 14 березня 2015 року ОСОБА_2 був затриманий о 12 годині 00 хвилин 14березня 2015 року (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. а.с. 42  44).
		Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14березня 2015 року у справі №191/871/15-к (провадження №1-кс/191/127/15) щодо підозрюваного ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 год. 00 хв. 13 травня 2015 року без визначення застави. Захист підозрюваного ОСОБА_2 здійснював адвокат Носач С.С. В ході обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 визнавав себе винним, не заявляв про застосування до нього фізичного насильства чи незаконних засобів (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. а.с. 19  20).
		Згідно постанови слідчого від 17 березня 2015 року було залучено захисника для надання правової допомоги ОСОБА_2 (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. 45).
		Відповідно до доручення Дніпропетровського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 17 березня 2015 року 3004-0016698 було визначено адвоката Третяк Ірину Павлівну для захисту підозрюваного ОСОБА_2 (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. 46).
		Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19березня 2015 року у справі №191/932/15-к (провадження №1-кс/191/141/15) підозрюваного ОСОБА_2 було направлено до судово-експертного відділення ОКЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради» для проведення стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи строком на один місяць. Захист підозрюваного ОСОБА_2 здійснювала адвокат Третяк І.П. (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. а.с. 70  71).
		Постановою Синельниківського міжрайонного прокурора Костирка А.Я. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015040390000412, відомості про яке внесено до ЄРДР 01 березня 2015 року, було продовжено на один місяць (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. а.с. 80  81).
		06 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та адвокатом Корольковим М.В. було укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого адвокат надає послуги із захисту підозрюваного ОСОБА_2 (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. а.с. 84).
		05 травня 2015 року ОСОБА_2 подав слідчому заяву про відмову від захисника ОСОБА_6 у зв`язку з укладанням договору з адвокатом Корольковим М.В. (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. 82). 
		Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12травня2015 року у справі №191/1550/15-к (провадження №1-кс/191/229/15) щодо підозрюваного ОСОБА_2 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 червня 2015 року без визначення застави. Захист підозрюваного ОСОБА_2 здійснював адвокат Корольков М.В. В ході вирішення питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 заперечував свою вину, заявляв про застосування щодо нього фізичного насильства співробітниками правоохоронного органу (справа №191/1989/15-к т. 4 а.с. а.с. 91  92).
		09 червня 2015 року підозрюваний ОСОБА_2 одержав копію обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12015040390000412 від 01березня 2015 року (справа №191/1989/15-к т. 1 а.с. 16).
		10 червня 2015 року вказаний обвинувальний акт надійшов до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа №191/1989/15-к т. 1 а.с. 19).
		В підготовчому судовому засіданні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 11червня 2015 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 10 серпня 2015 року (справа№191/1989/15-кт.1а.с.31). 
		В судовому засіданні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 23липня2015року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 20 вересня 2015 року (справа№191/1989/15-кт.1а.с.73). 
		В судовому засіданні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17вересня2015року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 15 листопада 2015 року (справа №191/1989/15-к т. 1 а.с. 111).
		В судовому засіданні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 05листопада2015року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 04 січня 2016 року (справа№191/1989/15-кт.1а.с.135). 
		14 серпня 2015 року на запит адвоката Королькова М.В. Дніпропетровський слідчий ізолятор повідомив, що ОСОБА_2 прибув до ДСІЗО 20 березня 2015 року, при прибутті був оглянутий черговим лікарем медичної частини, були зафіксовані тілесні ушкодження: садно правої повіки довжиною 1 см (справа№191/1989/15-кт.1а.с.151). 
		В судовому засіданні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 11грудня2015року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 08 лютого 2016 року (справа №191/1989/15-к т. 1 а.с. 170).
		В судовому засіданні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 04лютого2016року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 03 квітня 2016 року (справа №191/1989/15-к т. 1 а.с. 192).
		В судовому засіданні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 23лютого2016року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, за клопотанням прокурора було долучено висновок службового розслідування за скаргою ОСОБА_2 щодо завдання йому тілесних ушкоджень працівниками Синельниківського МВ (справа№191/1989/15-кт.1а.с.216,дії №34,№38). 
		Згідно висновку службового розслідування за скаргою ОСОБА_2 щодо завдання йому тілесних ушкоджень працівниками Синельниківського МВ, затвердженого 30 травня 2015 року начальником Синельниківського МВ ГУМВС в Дніпропетровській області 20 травня 2015 до Синельниківського міського відділу надійшло повідомлення з Синельниківської міжрайонної прокуратури про скаргу ОСОБА_2 , який стверджує, що 28 лютого2015 року його затримали працівники карного розшуку місквідділу та звинуватили у вчиненні злочину, при цьому застосовували заходи фізичного впливу, за результатами проведеної перевірки жодних неправомірних дій з боку працівників правоохоронних органів не було виявлено (справа №191/1989/15-к т. 1 а.с. а.с. 204  206).
		24 лютого 2016 року вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України та призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили. Визначено, що строк відбування покарання ОСОБА_2 слід рахувати починаючи з 14 березня 2015 року (справа№191/1989/15-кт.1а.с.а.с.221 227). 
		Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12травня 2016 року скасовано вирок суду Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишено без змін до 24 червня 2016 року (справа №191/1989/15-к т. 5 а.с.а.с. 61  73).
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2016 року за поданням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області було визначено підсудність кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України за Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у зв`язку з неможливістю сформувати склад суду (справа№191/1989/15-кт.1а.с.а.с.85 86). 
		В підготовчому судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 15червня2016 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 13 серпня 2016 року (справа№191/1989/15-кт.5а.с.а.с.109 110). 
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 10серпня2016 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 07 жовтня 2016 року (справа№191/1989/15-кт.5а.с.а.с.132 133). 
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30вересня2016 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 28 листопада 2016 року (справа№191/1989/15-кт.5а.с.а.с.136 137). 
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 25листопада2016 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 23 січня 2017 року (справа№191/1989/15-кт.5а.с.а.с.156 157). 
		Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 листопада 2016 року було доручено прокурору Дніпропетровської області провести службову перевірку за фактом можливого застосування щодо ОСОБА_2 з боку працівників Синельниківського МВ недозволених методів психологічного та фізичного впливу (справа №191/1989/15-к т. 5 а.с. а.с. 158  159).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 18січня2017 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 17 березня 2017 року (справа №191/1989/15-к т. 5 а.с. а.с. 168  169).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 15березня2017 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 13 травня 2017 року (справа№191/1989/15-кт.5а.с.а.с.177 178). 
		У зв`язку зі звільненням судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Ходасевича О.В. у складі колегії суддів з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, відбулись зміни: замість ОСОБА_7 головуючим було визначено суддю Підберезного Г.А. За клопотанням обвинуваченого, його захисника та представника потерпілих розгляд справи було розпочато спочатку (справа №191/1989/15-к т. 5 а.с. 195).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 18квітня2017 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 16 червня 2017 року (справа №191/1989/15-к т. 5 а.с. а.с. 196  197).
		10 травня 2017 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська надійшла постанова слідчого прокуратури Дніпропетровської області від 28 квітня 2017 року про закриття кримінального провадження за фактом можливого застосування щодо ОСОБА_2 з боку працівників Синельниківського МВ недозволених методів психологічного та фізичного впливу за відсутністю складу кримінального правопорушення (справа№191/1989/15-кт.5а.с.а.с.204 208). 
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12червня2017 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 10 серпня 2017 року (справа №191/1989/15-к т. 5 а.с. а.с. 225  226).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19липня2017 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 16 вересня 2017 року (справа №191/1989/15-к т. 5 а.с. а.с. 237  238).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 06вересня2017 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 04 листопада 2017 року (справа №191/1989/15-к т. 6 а.с. а.с. 3  4).
		У зв`язку з тимчасовим відстороненням від посади судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Підберезного Г.А. у складі колегії суддів з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.1 ст. 115 КК України, відбулись зміни: замість ОСОБА_8 головуючим було визначено суддю Смольнякова О.О. За клопотанням обвинуваченого та його захисника розгляд справи було розпочато спочатку (справа №191/1989/15-к т. 6 а.с. 20 на зв., дії №13  №15).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 02листопада2017 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 31 грудня 2017 року (справа №191/1989/15-к т. 6 а.с. 36).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05грудня2017 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_2 на більш м`який (справа №191/1989/15-к т. 6 а.с. 55).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 21грудня2017 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було відмовлено в продовженні тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою, змінено йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт строком до 18 лютого 2018 року (справа №191/1989/15-к т. 6 а.с. а.с. 61  62).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 14лютого2018 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_2 до 14 квітня 2018 року, змінено цілодобовий домашній арешт на домашній арешт в період часу з 22год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. (справа №191/1989/15-к т. 6 а.с. 92).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13квітня2018 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_2 до 13 червня 2018 року, змінено домашній арешт в період часу з 22год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. на домашній арешт в період часу з 22 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. (справа №191/1989/15-к т. 6 а.с. 117).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13червня2018 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_2 до 13 серпня 2018 року (справа №191/1989/15-к т. 6 а.с. 129).
		В судовому засіданні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13серпня2018 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, було продовжено строк домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_2 до 13 жовтня 2018 року (справа №191/1989/15-к т. 6 а.с. 135). З клопотанням про продовження вказаного запобіжного заходу прокурор не звертався.
		30 листопада 2018 року прокурор звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Ухвалою суду було обрано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватись від спілкування з свідками по справі та потерпілими (справа №191/1989/15-к т. 6 а.с. 163).
		Вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року ОСОБА_2 було виправдано на підставі п.2 ч. 1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення (справа№191/1989/15-кт.7а.с.а.с.231 240). 
		Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року було залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07листопада 2022 року  без змін (справа №191/1989/15-к т. 8 а.с. а.с. 25  30). В касаційному порядку вказаний вирок не переглядався. 
		При вирішення позовних вимог по суті суд виходить з наступного.
		Згідно зіст. 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
		Виходячи з положень ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях56,62 Конституції України, статтях1167,1176 Цивільного кодексу України.
		Підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 Цивільного кодексу України. Дані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Частинами першою та другоюстатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Положеннями частини третьоїстатті 23 ЦК Українивизначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Так,статтею 1176 Цивільного кодексу Українивстановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставіЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		За змістом положеньст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбаченихзаконами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
		Частина 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначає відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
		Відповідно до частини другоїстатті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
		Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогоуказом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» встановлюють, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
		Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.
		Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню шляхом її стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
		Розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
		Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»з 1 січня 2024 року (на час вирішення справи апеляційним судом) мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 7100,00 грн.
		Отже, внаслідок, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, особа має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме:статті 1176 Цивільного кодексу України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
		Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
		Вступивши до ради Європи (1995 р.) і ратифікувавши 17 липня 1997 р. Конвенцію та ряд Протоколів до неї (Перший протокол і Протоколи №№ 2, 4. 7 та 11), Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
		Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно дост. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
		У відповідності до пункту 5 статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
		Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.
		Мотивуючи заподіяну шкоду, позивач вказує, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконного взяття і тримання під вартою позивачу була спричинена моральна шкода, яка виразилися в порушенні його нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими, що також призвело до додаткових зусиль для організації його життя. За період перебування в умовах ізоляції у нього погіршився стан здоров`я та взаємовідносини з рідними. Також, в період перебування в умовах ізоляції у нього загинув батько, якого він не зміг поховати, та не мав можливості здійснити допомогу своїм рідним: матері та бабусі. Крім того, позивач позбавився нормальних умов щодо працевлаштування, в тому числі після звільнення з місць позбавлення волі.
		Так, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №61-11708св18, та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 20 вересня 2018 року у справі №14-298цс18.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Встановлено, що строк перебування позивача під слідством і судом тривав з 13 березня 2015 року (день затримання позивача та повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) по 23лютого2023 року (день набрання законної сили виправдувальним вироком, залишеним без змін судом апеляційної інстанції).
		Тобто загальний строк95 місяців 10 днів, тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим за 677 035 грн. 71 коп. ((7100,00 грн. х 95)+(7100,00 грн./28х10)).
		При цьому, суд враховує, що позивач пережив додаткові душевні страждання через засудження його до довічного позбавлення волі та загрозу провести решту свого життя в ув`язненні, а також через перебування в період з 13 березня 2015 року по 21 грудня 2017 року під вартою, в потім  до 13 жовтня 2018 року під домашнім арештом. Крім того, позивач був підданий стаціонарній судовій психолого-психіатричній експертизі строком один місяць в судово-експертному відділенні ОКЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради». 
		Вказані обставини свідчать про те, що мінімальний визначений законом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості та не є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, а тому слід стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000000 грн. 00 коп.
		При цьому, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України від 26.11.2015 р. №838-VIII, оскільки цим законом визначався порядок зарахування попереднього ув`язнення в рахунок відбування покарання, і він не регулює правовідносини щодо мінімального розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
		Також, позивачем не було доведено факт його незаконного затримання в період до 13 березня 2015 року та застосування насильницьких заходів впливу, оскільки за підсумками перевірки заяв підозрюваного та його захисника кримінальне провадження було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення, і відповідна постанова позивачем не оскаржувалась.
		З приводу заперечень третьої особи без самостійних вимог з мотивів недоведеності факту заподіяння позивачеві моральної шкоди та її можливого розміру слід відзначити наступне.
		Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга №42255/04) від 01 липня 2010 року зокрема зазначив про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Антипенко проти Російської Федерації" (Antipenkov v. Russia), скарга №33470/03, §82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі "Пшеничний проти Російської Федерації" (Pshenichnyy v. Russia), скарга №30422/03, §35 1; рішення у справі "Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга №38411/02, §113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 01 червня 2006 року) у справі "Грідін проти Російської Федерації" (Gridin v. Russia), скарга Ns4171/04, §20 березня).
		Так, рішенням від 27 липня 2004 року у справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, "без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково. Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
		Таким чином, як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, тобто при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
		Крім цього, суд зазначає, що частиною 4 ст. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» якщо для з`ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі.
		У відповідності до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Клопотань від учасників справи про призначення судової експертизи для з`ясування обставин щодо наявності у позивача моральної шкоди, її розміру не надходило.
		З приводу позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки позивачем не було надано докази про розмір його заробітної плати за відповідним місцем роботи, що унеможливлює проведення відповідного розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (з наступними змінами та доповненнями).
		Щодо вирішення позовних вимог про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує наступне.
		Розмір матеріальної шкоди, якої зазнав позивач, ним обраховано, виходячи з положеньст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зокрема, тим, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, він зазнав витрат на правову допомогу адвокатів у кримінальному провадженні.
		Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		Згідно п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		За ч. 3ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		Як вбачається зрішення Конституційного Суду України №23-рп/2009 від 30.09.2009 року, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
		Отже, правова допомога має тлумачитися більш ширше та охоплювати будь-яку діяльність, спрямовану на захист особи та реалізацію її прав.
		До правової допомоги належать консультації, роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах.
		Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, серед іншого, є:
		- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
		- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
		- захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого.
		Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
		Згідно зістаттею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
		- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;
		- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
		Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
		Згідно наявних як у цивільній справі так і матеріалах кримінального провадження документів між позивачем та адвокатом Корольковим М.В. дійсно укладався договір про надання правничої допомоги. Проте жодних доказів сплати позивачем коштів за цим договором чи, принаймні, виникнення обов`язків по сплаті погодженої сторонами певної суми гонорару надано не було. По суті, позивачем заявлено вимогу про виплату захиснику гонорару за рахунок держави в умовній сумі, визначеній на власний розсуд.
		При таких обставинах, відсутні підстави для задоволення зазначених позовних вимог. 
		Відповідно до п.13 ч.2ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.
		 
		На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.41, 47 Конституції України, ст.ст. 15, 29, 321. 405, 406 Цивільного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст.ст.13, 76, 81  83, 89, 95, 141,263  265, 268, 274,289ЦПКУкраїни, суд     
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_2 доДержави Україна в особі Державної казначейської служби України провідшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду  задовольнити частково.
		Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в сумі 3000000 (Три мільйони гривень) гривень 00 копійок.
		В решті позову  відмовити.
		 
		Сторони по справі:
		 
		позивач   ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП  НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ). 
		відповідач  Державна казначейськаслужба України (код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м.Київ, вул. Бастіонна, буд.6).
		третя особа без самостійних вимог  Дніпропетровська обласнапрокуратура (кодЄДРПОУ 02909938, адреса: 49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38). 
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст.273 ЦПК України.
		Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.
		Повний текст рішення складено 04.04.2024 р.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя             С.В.Єдаменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...